Постанова

від 28.01.2020 по справі 300/1708/19

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 січня 2020 рокуЛьвівСправа № 300/1708/19 пров. № 857/12934/19

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Заверухи О.Б.,

суддів Качмара В.Я., Ніколіна В.В.,

за участю секретаря судового засідання Луців І.І.,

представника позивача Чекайла В.М.,

представника відповідача Романишин К.В.,

розглянувши у судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 28 жовтня 2019 року у справі за позовом Приватного підприємства ОСОБА_3 до Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області про визнання протиправними дій, визнання протиправним та скасування припису,-

суддя (судді) в суді першої інстанції - Чуприна О.В.,

час ухвалення рішення - не зазначено,

місце ухвалення рішення - м. Івано-Франківськ,

дата складання повного тексту рішення - 28 жовтня 2019 року,

В С Т А Н О В И В:

14 серпня 2019 року Приватне підприємство ОСОБА_3 звернулося в суд з адміністративним позовом до Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області, в якому просило визнати протиправними дії щодо проведення перевірки, визнати протиправним та скасувати припис від 16 липня 2019 року № 282/0/19-18-ДК/0153Пр/03/01-19.

На обґрунтування позовних вимог зазначає, що Головним управлінням Держгеокадастру в Івано-Франківській області за відсутності правових підстав та в порушення порядку, встановленого Законом України Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності , проведено перевірку використання земельної ділянки площею 18,3056 га, що розташована на території с. П`ядики, П`ядицької об`єднаної територіальної громади Коломийського району, та перебуває у сільськогосподарському обробітку у Приватного підприємства ОСОБА_3 . Вважає, що звернення органу прокуратури в розумінні Закону України Про основні засади державного (контролю) у сфері господарської діяльності не є правовою підставою для проведення перевірки. Окрім того, стверджує, що керівника підприємства не було повідомлено про час проведення перевірки, наказ про її призначення приватному підприємству не вручався, призначення перевірки не погоджувалось з іншими державними органами, а отже рішення, прийняті за наслідками такої перевірки є незаконними та підлягають скасуванню. В порушення пункту 7 статті 7 коментованого Закону відповідачем складено припис з порушенням п`ятиденного терміну, так як захід державного контролю завершився 03 червня 2019 року згідно наказу від 20 травня 2019 року за №282-ДК, а оскаржуваний припис №282/0/19-18-ДК/0153Пр/03/01-19 складено 16 липня 2019 року.

Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 28 жовтня 2019 року адміністративний позов задоволено повністю. Визнано протиправними дії Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області з організації і проведення державного контролю(перевірки) щодо Приватного підприємства ОСОБА_3 , здійсненого на підставі наказу від 20 травня 2019 року за № 282-ДК, у відношенні до використання земельної ділянки площею 18,3056 га, (кадастровий номер 2623287600:02:004:0500), яка розташована на території П`ядицької сільської ради об`єднаної територіальної громади Коломийського району Івано-Франківської області. Визнано протиправним та скасовано припис державного інспектора у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотримання вимог законодавства України про охорону земель Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області Польового Д.Ю. від 16 липня 2019 року за №282/0/19-18-ДК/0153Пр/03/01-19.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що відповідачем порушено норми Закону України Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності , оскільки відповідач не повідомляв ПП ОСОБА_3 про здійснення перевірки, перевірка земельної ділянки площею 18,3056 га, що розташована на території с. П`ядики, П`ядицької об`єднаної територіальної громади Коломийського району, здійснювалась за відсутності керівника чи уповноваженої особи ПП "ОСОБА_3", що підтверджується актом обстеження земельної ділянки від 29 травня 2019 року за №282/0/92-19-ДК/371/АО/10/01/-19. Також, даний акт не містить відомостей щодо присутніх осіб при обстеженні земельної ділянки, вручення другого примірника акта наручно чи відомостей про надіслання його поштою керівнику підприємства, при тому, що форма такого акта передбачає внесення таких відомостей.

Не погодившись з прийнятим рішенням, Головне управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області подало апеляційну скаргу, в якій просило скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким в задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Доводи апеляційної скарги обґрунтовує тим, що оскаржуване рішення є незаконним та необґрунтованим, прийняте з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Зокрема, зазначає, що об`єктом перевірки була земельна ділянка, а не господарська діяльність підприємства, а тому на спірні правовідносини розповсюджуються норми Закону України Про державний контроль за використанням та охороною земель , застосування Закону України Про основні засади державного нагляду(контролю) у сфері господарської діяльності є безпідставним. Також, в актах державного інспектора від 29 травня 2019 року № 282/0/92-19-ДК/317/АО/10/01/19 та від 04 червня 2019 року № 282/0/92-19-ДК/276/АП/09/01/19 зафіксовано перебування в сільськогосподарському обробітку позивача без будь-якого правовстановлюючого документа земельної ділянки площею 18,3056 га, яка розташована на території П`ядицької сільської ради об`єднаної територіальної громади Коломийського району Івано-Франківської області і такий стан речей вказує на самовільне зайняття земельної ділянки, що є порушенням підпункту б ч. 1 ст. 211 Земельного кодексу України та ст. 53-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Вищевказані обставини позивачем жодними належними і допустимими доказами не спростовані.

Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу в якому зазначено, що оскільки лист прокуратури Івано-Франківської області не може бути підставою для призначення позапланової перевірки відповідно до Закону України Про основні засади державного нагляду(контролю) у сфері господарської діяльності , то рішення Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області провести таку перевірку є протиправним і тягне за собою протиправність всіх подальших рішень/дій інспектора на його реалізацію. Процедура призначення та проведення заходу державного контролю була здійснена із численними порушеннями та за відсутності відповідних правових підстав для її проведення.

В судовому засіданні представник позивача щодо апеляційної скарги заперечив, просив залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Представник відповідача апеляційну скаргу підтримав, в своїх поясненнях покликався на доводи в ній викладені.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що апеляційну скаргу слід задовольнити повністю з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції, Приватне підприємство ОСОБА_3 з 11 червня 2010 року зареєстроване як юридична особа, свідченням чого є відповідний запис в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних особі-підприємців та громадських формувань ( https://usr.minjust.gov.ua/ua/freesearch ).

Місцезнаходження юридичної особи в Реєстрі визначено (в тому числі станом на жовтень 2019 року): АДРЕСА_1. Керівник підприємства - ОСОБА_1.

Видами економічної діяльності позивача за відповідними кодами КВЕД є: вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур (01.11 основний); вирощування овочів і баштанних культур, коренеплодів і бульбоплодів (01.13); вирощування зерняткових і кісточкових фруктів (01.24); вирощування ягід, горіхів, інших плодових дерев і чагарників (01.25); розведення великої рогатої худоби молочних порід (01.41); розведення свиней (01.46); виробництво хліба та хлібобулочних виробів; виробництво борошняних кондитерських виробів, тортів і тістечок нетривалого зберігання (10.71).

На підставі листа прокуратури Івано-Франківської області від 08 травня 2019 року за №05/1-277вих-19(а.с.32), Головним управлінням Держгеокадастру в Івано-Франківській області видано наказ від 20 травня 2019 року за №282-ДК Про здійснення державного контролю за дотриманням вимог земельного законодавства, використанням та охороною земель усіх категорій і форм власності (а.с.31).

Державним інспектором у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотримання вимог законодавства України про охорону земель Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області Польовим Д.Ю. здійснено державний контроль за дотриманням вимог земельного законодавства, використанням та охороною земель усіх категорій і форм власності, родючості ґрунтів шляхом проведення перевірки використання земельної ділянки площею 18,3056 га, що розташована на території с. П`ядики, П`ядицької об`єднаної територіальної громади Коломийського району.

За результатом проведення перевірки державним інспектором складено акт обстеження земельної ділянки від 29 травня 2019 року за №282/0/92-19-ДК/371/АО/10/01-19, яким встановлено, що земельна ділянка сільськогосподарського призначення комунальної форми власності площею 18,3056 га (кадастровий номер 2623287600:02:004:0500), яка розташована на території П`ядицької сільської ради об`єднаної територіальної громади Коломийського району Івано-Франківської області (землі запасу), перебуває в сільськогосподарському обробітку ПП ОСОБА_3 в особі керівника ОСОБА_1. шляхом посіву сільськогосподарських культур(а.с.33-34).

04 червня 2019 року державним інспектором складено акт №282/0/92-19-ДК/276/АП/09/01/19 перевірки дотримання вимог земельного законодавства за об`єктом - земельної ділянки, яким, серед іншого, встановлено, що земельна ділянка площею 18,3056 га (кадастровий номер 2623287600:02:004:0500), яка розташована на території П`ядицької сільської ради об`єднаної територіальної громади Коломийського району Івано-Франківської області перебуває у сільськогосподарському обробітку позивачем. За твердженнями державного інспектора державна реєстрація права користування ПП ОСОБА_3 на таку земельну ділянку відсутня, тому її використання має ознаки самовільного зайняття земельної ділянки, що є порушенням п. б ч. 1 ст. 211 Земельного кодексу України та ст. 53-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення(а.с.35-36).

У зв`язку із вищевказаними обставинами, 09 липня 2019 року, державним інспектором складено протокол №282/0/92-19-ДК/0145П/07/01/-19(а.с.38-40) про вчинення керівником ПП ОСОБА_3 ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого п. б ч. 1 ст. 211 Земельного кодексу України та ст. 53-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Із змісту вказаного протоколу від 09 липня 2019 року слідує, що керівник підприємства відмовився від підписання та отримання другого примірника протоколу про адміністративне правопорушення №282/0/92-19-ДК/0145П/07/01-19, у зв`язку з чим його було направлено поштовою кореспонденцією.

Повідомленням про розгляд справи про адміністративне правопорушення від 09 липня 2019 року за №282/092-19ДК/0198/04/01-19 керівнику ПП ОСОБА_3 ОСОБА_1 . запропоновано прибути на розгляд справи, яке відбувалася 16 липня 2019 року о 15:00 год. 20 хв. в Головне управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області. Одночасно повідомлено, що у разі неявки справу буде розглянуто без участі керівника підприємства(а.с.37).

За результатом розгляду справи про адміністративне правопорушення, який відбувся 16 липня 2019 року, відповідачем винесено постанову про накладення адміністративного стягнення від 16 липня 2019 року за №282/0/92-18-ДК/0152/По/08/01-19, якою керівника ПП ОСОБА_3 ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена статтею 53-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340,00 гривень(а.с.41-43).

Одночасно державним інспектором складено припис за №282/0/19-18-ДК/0153Пр/03/01-19 від 16 липня 2019 року, яким зобов`язано керівника ПП ОСОБА_3 ОСОБА_1. в 30-ти денний термін усунути виявлені порушення, шляхом звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки або вжиття заходів щодо оформлення договору оренди на земельну ділянку площею 18,3056 га(кадастровий номер 2623287600:02:004:0500)(а.с.44-45).

На підставі висновків проведеної перевірки та відповідно до Методики визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 25 липня 2007 року за №963, державним інспектором складено розрахунок розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття спірної земельної ділянки, згідно якого такий розмір заподіяної шкоди склав 23711,61 грн(а.с.48).

Повідомленням про сплату шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу від 16 липня 2019 року за №282/0/92-19-ДК/0086/ШК/11/01-19, доведено до відома позивача про необхідність сплати у 15-ти денний термін розміру заподіяної шкоди в сумі 23711,61 грн(а.с.46-47).

Приймаючи оскаржуване рішення суд першої інстанції прийшов до висновку про обгрунтованість позовних вимог.

Однак, колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав.

Згідно із ч. 1 і ч. 2 ст. 2 Земельного кодексу України земельні відносини - це суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею. Суб`єктами земельних відносин є громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади.

Відповідно до ст. 187 Земельного кодексу України контроль за використанням та охороною земель полягає в забезпеченні додержання органами державної влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями і громадянами земельного законодавства України.

Статтею 188 Земельного кодексу України передбачено, що державний контроль за використанням та охороною земель здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері здійснення державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі, а за додержанням вимог законодавства про охорону земель - центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів. Порядок здійснення державного контролю за використанням та охороною земель встановлюється законом.

Згідно із положеннями постанови Кабінету Міністрів України від 22 липня 2016 року №482 Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України організація та здійснення державного нагляду (контролю) за дотриманням земельного законодавства, використанням та охороною земель усіх категорій та форм власності є завданнями Держгеокадастру.

Відповідно до п.п. 25-1 п. 4 Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14 січня 2015 року №15, Держгеокадастр відповідно до покладених на нього завдань, зокрема, організовує та здійснює державний нагляд (контроль) за дотриманням земельного законодавства, використанням та охороною земель усіх категорій і форм власності.

Правові, економічні та соціальні основи організації здійснення державного контролю за використанням та охороною земель визначає Закон України Про державний контроль за використанням та охороною земель від 19 червня 2003 року №963-IV (далі - Закон №963-IV), який спрямований на забезпечення раціонального використання і відтворення природних ресурсів та охорону довкілля.

Відповідно до ст. 4 Закону №963-IV об`єктом державного контролю за використанням та охороною земель є всі землі в межах території України.

Згідно із ст. 5 Закону №963-IV державний контроль за дотриманням вимог законодавства України про охорону земель здійснює центральний орган виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів.

Статтею 6 Закону №963-IV встановлено, що до повноважень центрального органу виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики у сфері нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі, належать, зокрема, здійснення державного контролю за використанням та охороною земель у частині додержання органами державної влади, органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами вимог земельного законодавства України та встановленого порядку набуття і реалізації права на землю та виконання вимог щодо використання земельних ділянок за цільовим призначенням.

Відповідно до ст. 9 Закону №963-IV державний контроль за використанням та охороною земель, дотриманням вимог законодавства України про охорону земель і моніторинг ґрунтів здійснюються, зокрема, шляхом проведення перевірок.

Згідно із ст. 10 Закону №963-IV державні інспектори у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства України про охорону земель мають право: - безперешкодно обстежувати в установленому законодавством порядку земельні ділянки, що перебувають у власності та користуванні юридичних і фізичних осіб, перевіряти документи щодо використання та охорони земель; - давати обов`язкові для виконання вказівки (приписи) з питань використання та охорони земель і дотримання вимог законодавства України про охорону земель відповідно до їх повноважень, а також про зобов`язання приведення земельної ділянки у попередній стан у випадках, установлених законом, за рахунок особи, яка вчинила відповідне правопорушення, з відшкодуванням завданих власнику земельної ділянки збитків; - складати акти перевірок чи протоколи про адміністративні правопорушення у сфері використання та охорони земель і дотримання вимог законодавства про охорону земель та розглядати відповідно до законодавства справи про адміністративні правопорушення, а також подавати в установленому законодавством України порядку до відповідних органів матеріали перевірок щодо притягнення винних осіб до відповідальності; - у разі неможливості встановлення особи правопорушника земельного законодавства на місці вчинення правопорушення доставляти його до органів Національної поліції чи до приміщення виконавчого органу сільської, селищної, міської ради для встановлення особи порушника та складення протоколу про адміністративне правопорушення; - викликати громадян, у тому числі посадових осіб, для одержання від них усних або письмових пояснень з питань, пов`язаних з порушенням земельного законодавства України; - передавати до органів прокуратури, органів досудового розслідування акти перевірок та інші матеріали про діяння, в яких вбачаються ознаки кримінального правопорушення; - проводити у випадках, встановлених законом, фотографування, звукозапис, кіно- і відеозйомку як допоміжний засіб для запобігання порушенням земельного законодавства України; - звертатися до суду з позовом щодо відшкодування втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, а також повернення самовільно чи тимчасово зайнятих земельних ділянок, строк користування якими закінчився.

Наказом Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру від 17 листопада 2016 року №308 затверджено Положення про Головне управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області (далі - Положення №308).

За змістом пп. 30 п. 4 Положення №308 Головне управління відповідно до покладених на нього завдань здійснює державний нагляд (контроль) у частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій та форм власності.

Відповідно до пп. 1 п. 6 Положення №308 посадові особи Головного управління в межах своїх повноважень мають право: складати акти перевірок; давати обов`язкові для виконання вказівки (приписи) з питань використання та охорони земель і дотримання вимог законодавства про охорону земель відповідно до їх повноважень, а також про зобов`язання приведення земельної ділянки у попередній стан у випадках, установлених законом.

Аналізуючи вищевказані норми, контроль за використанням та охороною земель є прямим обов`язком інспекторів; законодавством визначено перелік конкретних дій та заходів на вчинення яких уповноважено державних інспекторів.

Позивач обґрунтовує протиправність дій відповідача з проведення перевірки положеннями Закону України Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності , а саме, позивачем зазначено, що в даному випадку мала місце перевірка в порядку, визначеному Законом України Про державний контроль за використанням та охороною земель , а також зазначено про порушення відповідачем вимог цього Закону.

Статтею 2 Закону України Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності визначено, що його дія поширюється на відносини, пов`язані із здійсненням державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності. Заходи контролю здійснюються органами Державної фіскальної служби (крім митного контролю на кордоні), державного нагляду за дотриманням вимог ядерної та радіаційної безпеки (крім здійснення державного нагляду за провадженням діяльності з джерелами іонізуючого випромінювання, діяльність з використання яких не підлягає ліцензуванню), державного архітектурно-будівельного контролю (нагляду), державного нагляду у сфері господарської діяльності з надання фінансових послуг (крім діяльності з переказу коштів, фінансових послуг з ринку цінних паперів, похідних цінних паперів (деривативів) та ринку банківських послуг), державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами, зокрема державного нагляду (контролю) в галузі цивільної авіації - з урахуванням особливостей, встановлених Повітряним кодексом України, нормативно - правовими актами, прийнятими на його виконання (Авіаційними правилами України), та міжнародними договорами у сфері цивільної авіації.

Вказаним законом визначено чіткий перелік відносин, на які поширюється його дія. Особливості та обмеження перевірок визначені у вказаному Законі не відносяться до здійснення Держгеокадастром та його територіальними органами перевірок дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель.

Враховуючи те, що норми Закону України Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності стосуються безпосередньо сфери господарської діяльності суб`єктів господарювання та жодним чином не стосуються перевірок дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель, колегія суддів вважає, що на спірні правовідносини розповсюджуються норми Закону №963-IV, а відтак, посилання позивача на вказаний вище Закон є безпідставним.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, на підставі наказу від 20 травня 2019 року №282 ДК Про здійснення державного контролю за дотриманням вимог земельного законодавства, використанням та охороною земель усіх категорій і форм власності здійснено перевірку використання земельної ділянки на території П`ядицької сільської ОТГ Коломийського району Івано-Франківської області, тобто уповноваженою особою відповідача здійснена перевірка не суб`єкта господарювання (позивача), а об`єкта - земель в адміністративних межах П`ядицької сільської ОТГ Коломийського району Івано-Франківської області, у зв`язку з чим, колегія суддів приходить до висновку про те, що дії Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області з організації і проведення державного контролю (перевірки), за наслідком якого 04 червня 2019 року акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства за об`єктом - земельної ділянки №282/0/92-19-ДК/276/АП/09/01/19, є правомірними, зважаючи на те, що така перевірка не стосується позивача, зокрема, як суб`єкта господарської діяльності, а отже не може спричинити порушення його прав або інтересів.

Оскільки в даному випадку мала місце перевірка земельної ділянки в порядку Закону України Про державний контроль за використанням та охороною земель , отже доводи позивача про порушення відповідачем ст. 4, 6, 7 Закону України Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності , яким визначено правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності є безпідставним, оскільки спеціальним законом у спірних правовідносинах є Закон України Про державний контроль за використанням та охороною земель .

Посилання позивача на наявність з боку відповідача при проведенні перевірки порушень процесуального характеру, а саме строку та форми проведення перевірки є необґрунтованими, оскільки дані обставини не впливають на виявленні порушення земельного законодавства з боку ПП ОСОБА_3 та прийняття з цього приводу рішення суб`єктом владних повноважень.

При цьому, колегія суддів зазначає, що будь-які процедурні порушення, пов`язані із самим процесом оформлення результатів діяльності суб`єктів владних повноважень по фіксації недотримання суб`єктом приватного права вимог законодавства оцінюється судом з урахуванням всіх обставин справи та необхідністю досягненням балансу між інтересами особи правопорушника та публічними інтересами. Зазначене, особливо стосується фіксації порушень з боку суб`єктів приватного права у публічній сфері, зокрема, питань охорони земель, безпеки довкілля, благоустрою населених пунктів, розпорядження комунальною та державною власністю, запобігання виникнення техногенних катастроф тощо. Такі формальні неточності не можуть бути, за загальним правилом, самостійною підставою для скасування по суті правомірних рішень суб`єктів владних повноважень, спрямованих на забезпечення законності та захист публічних інтересів.

Аналогічна правова позиція була висловлена Верховним Судом у постанові від 25 січня 2019 року у справі №826/382/18.

Також слід звернути увагу, що для визнання протиправними дій недостатньо одного лише факту несвоєчасного виконання обов`язкових дій, а важливими є також конкретні причини, умови та обставини, через які дії, що підлягали обов`язковому виконанню відповідно до закону, фактично не були виконані чи були виконані з порушенням строків. Значення мають юридичний зміст, значимість, тривалість та межі бездіяльності, фактичні підстави її припинення, а також шкідливість бездіяльності для прав та інтересів особи.

Самі по собі строки поза зв`язком із конкретною правовою ситуацією, набором фактів, умов та обставин, за яких розгорталися події, не мають жодного значення. Сплив чи настання строку набувають (можуть набути) правового сенсу в сукупності з подіями або діями, для здійснення чи утримання від яких встановлюється цей строк.

Крім цього, колегія суддів вважає за необхідне надати оцінку доводам позивача по суті виявленого порушення.

З матеріалів справи слідує, що при проведенні перевірки стану додержання вимог земельного законодавства щодо використання та охорони земель усіх категорій та форм власності, родючості грунтів під час використання земельної ділянки площею 18,3056 га кадастровий номер 2623287600:02:004:0500, що розташована на території П`ядицької сільської ОТГ Коломийського району Івано- Франківської області встановлені порушення вимог земельного законодавства, що полягають в самовільному зайнятті та використанні ПП ОСОБА_3 земельної ділянки, що є порушенням п. б ч. 1 ст. 211 Земельного кодексу України.

Згідно із ст. 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Відповідно до ст. 126 Земельного кодексу України право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України від 01 липня 2004 року № 1952-IV Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (надалі також Закон № 1952-IV).

Згідно із п. 1 ч. 1 ст. 2 Закону № 1952-IV державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Частиною 2 ст. 3 Закону № 1952-IV передбачено, що речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

Таким чином, обов`язковою умовою фактичного використання земельної ділянки є наявність у особи, що її використовує, правовстановлюючих документів на цю земельну ділянку, зареєстрованих у порядку, встановленому Законом України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень .

Згідно з п. б ч. 1 ст. 211 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи несуть цивільну, адміністративну або кримінальну відповідальність відповідно до законодавства за самовільне зайняття земельних ділянок.

У своєму відзиві на апеляційну скаргу позивач зазначає про те, що земельна ділянка комунальної форми власності сільськогосподарського призначення площею 18,3056 га, кадастровий номер 2623287600:02:004:0500, що розташована на території П`ядицької сільської ОТГ Коломийського району, відповідно до рішень сільської ради передана фізичним особам, які нею і користуються у визначених частках, та не може бути передана позивачеві, а відтак і не може бути проведена державна реєстрація права користування ПП ОСОБА_3 .

Дійсно, матеріалами справи, а саме копіями рішень Турківської сільської ради Коломийського району Івано-Франківської області від 22 серпня 1995 року № 28, від 29 вересня 1995 року № 32, від 27 березня 2001 року № 39, від 24 квітня 2001 року № 12, від 22 травня 2001 року № 28, від 27 листопада 2001 року № 39, від 26 лютого 2002 року № 7, від 26 березня 2002 року № 10, від 18 листопада 2002 року № 34, від 28 грудня 2002 року № 41, від 24 грудня 2003 року №95 підтверджується, що спірна земельна ділянка знаходиться в постійному користуванні громадян села Турка.

В той же час, такі докази, надані позивачем, жодним чином не спростовують обставин, зафіксованих у акті відповідача про перебування у сільськогосподарському обробітку позивача без будь-якого правовстановлюючого документа спірної земельної ділянки.

Під час апеляційного розгляду також не встановлено що спірна земельна ділянка оброблялась ПП ОСОБА_3 за домовленістю з власниками земельних ділянок.

У контексті фактичних обставин цієї справи слід визнати, що ПП ОСОБА_3 самовільно зайняв спірну земельну ділянку, що є порушенням п. "б" ч. 1 ст. 211 Земельного кодексу України та ст. 53-1 Кодексу України про адміністративне правопорушення.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів апеляційного суду приходить до висновку про правомірність дій Головного управлінням Держгеокадастру у Івано-Франківській області щодо проведення перевірки ПП ОСОБА_3 та правомірність винесеного ним припису від 16 липня 2019 року № 282/0/19-18-ДК/0153Пр/03/01-19.

Колегія суддів зазначає, що Європейський суд з прав людини у рішенні по справі Рисовський проти України (№ 29979/04) визнав низку порушення пункту 1 статті 6 Конвенції, статті 1 Першого протоколу до Конвенції та статті 13 Конвенції у справі, пов`язаній із земельними правовідносинами; в ній також викладено окремі стандарти діяльності суб`єктів владних повноважень, зокрема, розкрито елементи змісту принципу доброго врядування .

Цей принцип, зокрема, передбачає, що у разі якщо справа впливає на такі основоположні права, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і послідовний спосіб (рішення у справах Beyeler v. Italy № 33202/96, Oneryildiz v. Turkey № 48939/99, Moskal v. Poland № 10373/05).

Крім того, в рішеннях Європейського суду з прав людини склалася практика, яка підтверджує, що дискреційні повноваження не повинні використовуватися свавільно, а суд повинен контролювати рішення, прийняті на підставі реалізації дискреційних повноважень, максимально ефективно (рішення у справі Hasan and Chaush v. Bulgaria № 30985/96).

Колегія суддів також враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Також згідно позиції Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформованої, зокрема у справах Салов проти України (заява № 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; пункт 23) та Серявін та інші проти України (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

Відповідно до ч. 2 ст. 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст.17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

За наведених обставин колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи та допущено порушення норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, що відповідно до частини 1 статті 317 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення .

Керуючись ст. 243, ст. 308, ст. 310, п. 2 ч. 1 ст. 315, ст. 317, ч. 1 ст. 321, ст. 322, ст. 325, ст. 328 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області задовольнити повністю.

Рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 28 жовтня 2019 року у справі № 300/1708/19 - скасувати та прийняти нову постанову, якою в задоволенні адміністративного позову Приватного підприємства ОСОБА_3 відмовити повністю.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення та не може бути оскаржена у касаційному порядку.

Головуючий суддя О. Б. Заверуха судді В. Я. Качмар В. В. Ніколін Повне судове рішення складено 03 лютого 2020 року.