Рішення

від 22.01.2020 по справі 916/2342/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"22" січня 2020 р.м. Одеса Справа № 916/2342/17

Господарський суд Одеської області у складі: суддя Волков Р.В.,

При секретарі судового засідання Ловга І.С.,

Розглядаючи справу №916/2342/17,

За позовом: Одеського обласного центру зайнятості (вул. Адмірала Лазарєва, будинок 10, м. Одеса, 65007, код ЄДРПОУ 03491435)

До відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "ДЕЛЬТА ВІЛМАР УКРАЇНА" (вул. Індустріальна, будинок 6, м. Южне, Одеська область, 65481, код ЄДРПОУ 33268860)

про стягнення 40933,71 грн.

Представники сторін:

Від позивача - Гусаков О.В.;

Від відповідача - Заржицька В.О.

ВСТАНОВИВ:

Южненський міський центр зайнятості звернувся до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "ДЕЛЬТА ВІЛМАР СНД" (надалі найменування змінено на Товариство з обмеженою відповідальністю ДЕЛЬТА ВІЛМАР УКРАЇНА ) про стягнення 40933,71 грн.

Ухвалою від 29.09.2017 було порушено провадження у справі №916/2342/17 та прийнято позовну заяву до розгляду, розгляд справи призначено на 23.10.2017.

23.10.2017 від відповідача надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи ухвали ВССУ від 12.07.2017 по справі №519/702/15-ц та відомостей про призначення вказаної справи до розгляду.

23.10.2017 представником відповідача у судовому засіданні також заявлено усне клопотання про зупинення провадження у справі, судом відкладено розгляд справи на 16.11.2017.

16.11.2017 судом оголошено перерву до 22.11.2017.

22.11.2017 представником відповідача подано письмове клопотання про зупинення провадження у справі до набрання законної сили остаточним рішенням суду по справі №519/702/15-ц.

Також представником позивача 22.11.2017 подано письмове клопотання про те, що не заперечує проти клопотання про зупинення провадження у справі №916/2342/17.

22.11.2017 ухвалою суду зупинено провадження у справі до набрання законної сили рішенням суду по справі №519/702/15-ц за позовом ОСОБА_1 до ТОВ Дельта Вілмар СНД про поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди.

06.11.2019 до суду надійшло клопотання про заміну позивача його правонаступником (вх.№2-5437/19).

Ухвалою від 07.11.2019 постановлено справу розглядати за правилами загального позовного провадження зі стадії відкриття провадження у справі, провадження поновити з 25.11.2019, підготовче засідання призначити на 25.11.2019.

25.11.2019 представником відповідача надано клопотання про залучення доказів: витягу з ЄДР щодо відповідача, рішення Комінтернівського районного суду від 14.08.2018 по справі №519/702/15-ц.

25.11.2019 судом протокольно оголошено закриття підготовчого провадження, призначено судове засідання з розгляду справи по суті на 13.12.2019.

Судове засідання 13.12.2019 не відбулося у зв`язку з перебуванням судді на лікарняному.

19.12.2019 призначено судове засідання з розгляду справи по суті на 15.01.2020.

15.01.2020 клопотання представника Одеського обласного центру зайнятості про заміну позивача його правонаступником задовольнити. Замінено позивача у справі №916/2342/17 - Южненський міський центр зайнятості на його правонаступника - Одеський обласний центр зайнятості (вул. Адмірала Лазарєва, будинок 10, м. Одеса, 65007, код ЄДРПОУ 03491435).

15.01.2020 оголошено перерву до 22.01.2020.

22.01.2020 від представника позивача надійшло клопотання про залучення судової практики.

22.01.2020 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

В обґрунтування позову позивач посилається на те, що до Южненського міського центру зайнятості з метою отримання соціальних послуг державної служби зайнятості, вирішення питання у працевлаштування та отримання статусу безробітного та матеріального забезпечення звернувся ОСОБА_1 . Зазначає, що відповідно до його трудової книжки, він був 12.05.2015 звільнений за п.3 ст. 40 КЗпП України за систематичне невиконання без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором та правилами внутрішнього трудового розпорядку. Разом з тим, згідно з записом №10 у трудовій книжці з 06.12.2016 був поновлений на попередній посаді за рішенням Комінтернівського районного суду Одеської області від 25.11.2016 у справі №519/702/15-ц, яке рішенням Апеляційного суду Одеської області від 15.02.2017 було залишено без змін стосовно питання поновлення на роботі.

Відповідно до запису за №11 у трудовій книжці 11.04.2017 ОСОБА_1 був звільнений за угодою сторін.

Вказує, що у межах дворічного періоду громадянин був зареєстрований як безробітний в Южненському міському центрі зайнятості тричі. Вперше після звільнення 12.05.2015 ОСОБА_1 звернувся до Южненського міського центру зайнятості 03.06.2015 з метою отримання соціальних послуг із заявою про реєстрацію як такий, що шукає роботу, та із заявою про надання статусу безробітного, який отримав 03.06.2015. Під час першого перебування на обліку з 03.06.2015 по 18.08.2016 йому було призначено допомогу по безробіттю відповідно до п1 ст. 22 та п.1 ст. 23 Закону України Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття , але у цей період він фактично не отримував допомогу по безробіттю, тому що її було скорочено на 90 календарних днів відповідно до п.1, п.2 ч.5 ст. 31 Закону, пп.1 п.5.3 Порядку надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітним підприємницької діяльності , затвердженого Наказом Міністерства праці та соціальної політики №307 від 20.11.2000 у зв`язку зі звільненням відповідно до п.3 ст.40 КЗпП України.

В цей період безробітному надавалися соціальні послуги та здійснювався пошук роботи, пропонувалася інша робота, у т.ч. за цивільно-правовими договорами. Тому, 19.08.2015 ОСОБА_1 був працевлаштований за направленням центру зайнятості до КП Южненська паляниця на умовах цивільно-правового договору №26, у зв`язку з цим припинена реєстрація безробітного.

По закінченню строку договору громадянин звернувся вдруге до центру зайнятості із заявами 26.08.2015. З 26.08.2015 відповідно до ст. 43 Закону України Про зайнятість населення йому вдруге було надано статус безробітного, призначено та розпочато з 02.09.2015 виплату допомоги по безробіттю по 17.06.2016 відповідно до ч.1 , ч.3, ч.4 ст. 22, ч.1 ст. 23 Закону України Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття та п.2.1. Порядку надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітним підприємницької діяльності, затвердженого наказом Мінсоцполітики №613 від 15.06.2015. Під час другої реєстрації допомога була призначена та розпочата її виплата х урахуванням останнього місця роботи - КП Южненська паляниця , відповідно до абз.2 п.11 розділу ІІ Порядку надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітним підприємницької діяльності, затвердженого наказом Мінсоцполітики №613 від 15.06.2015 у межах дворічного періоду кількість днів виплаченої допомоги по безробіттю врахована сумарно за всіма випадками реєстрації (перереєстрації) безробітного з урахуванням днів скорочення тривалості виплат по безробіттю.

Під час двох реєстрацій в центрі зайнятості (з 03..06.2015 по 17.06.2016 була призначена допомога по безробіттю за період з 10.06.2015 по 17.06.2016, відповідно до ч.1, ч.3, ч.4 ст. 22 та ч.1 ст. 23 Закону України Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття , яка була нарахована і виплачена у сумі 40933,71 грн.

Позивач вказує, що відповідно до абз.1 ч.4 ст. 35 Закону України Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття із роботодавця утримуються сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг безробітному у разі поновлення його на роботі за рішенням суду.

Вказує, що направив лист-претензію відповідачу з вимогою про добровільне повернення отриманої ОСОБА_1 допомоги по безробіттю, однак 40933,71 грн. не були сплачені відповідачем. Відповідач звертався за роз`ясненнями щодо чинності призначення допомоги, її розміру тощо, на що було надано відповідь. Однак, відповідачем на дату подання позову так і не сплачено суму боргу.

Відповідачем відзив подано не було, у судовому засіданні представником надавались пояснення, у задоволенні позову просив відмовити.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.

03.06.2015 до Южненського міського центру зайнятості з метою отримання соціальних послуг державної служби зайнятості звернувся ОСОБА_1, що підтверджується відповідною заявою (а.с. 14), також 03.06.2015 він звернувся із заявою про надання статусу безробітного (а.с.15).

Наказом від 03.06.2015 №НТ150603 ОСОБА_1. надано статус безробітного з 03.06.2015 (а.с. 16).

Наказом від 10.06.2015 №150610 ОСОБА_1. призначено допомогу по безробіттю з 10.06.2015 по 03.06.2016, цим же наказом скорочено виплату допомоги по безробіттю на строк 90 календарних днів з 10.06.2015 по 07.09.2015 (а.с. 17).

З 19.08.2015 ОСОБА_1 був працевлаштований за направленням центру зайнятості до КП Южненська паляниця на умовах цивільно-правового договору №26 (а.с.18, 21).

Наказом від 20.08.2015 №НТ150820 припинено виплати допомоги по безробіттю, припинено реєстрацію безробітного у зв`язку з працевлаштуванням за наймом з 19.08.2015 (а.с.19).

26.08.2015 ОСОБА_1 звернувся до центру зайнятості з метою отримання соціальних послуг, просив надати статус безробітного, просив призначити виплату допомоги по безробіттю (а.с.20, 22, 23).

Наказом від 28.08.2015 №НТ150828 ОСОБА_1. вирішено надати статус безробітного з 26.08.2015 (а.с.24).

Наказом від 02.09.2015 №НТ150902 ОСОБА_1. вирішено призначити допомогу по безробіттю з 02.09.2015 по 17.06.2016 (а.с.25).

17.06.2016 ОСОБА_1 звернувся до центру зайнятості із заявою, якою просив зняти з обліку центру зайнятості (а.с.26).

Наказом від 17.06.2016 №160617 ОСОБА_1 припинено виплату допомоги по безробіттю, припинено реєстрацію безробітного з 17.06.2016 (а.с.27).

Відповідно до копії трудової книжки ОСОБА_1 НОМЕР_1

12.05.2015 (запис 7, наказ №217-к від 12.05.2015) він був звільнений за п.3 ст. 40 КЗпП України за систематичне невиконання без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором та правилами внутрішнього трудового розпорядку.

Разом з тим, згідно з записом №10 від 06.12.2016 у трудовій книжці, запис №7 є недійсним, особу поновлено на попередній посаді (а.с.29).

Позивач вказує, що ОСОБА_1 був поновлений на посаді за рішенням Комінтернівського районного суду Одеської області від 25.11.2016 у справі №519/702/15-ц, яке рішенням Апеляційного суду Одеської області від 15.02.2017 було залишено без змін стосовно питання поновлення на роботі.

Зазначена обставина визнається відповідачем.

Відповідно до ч.1 ст. 75 ГПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованих підстав вважати їх недостовірними або визнаними у зв`язку з примусом. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

Судом встановлений факт, що Рішенням Комінтернівського районного суду Одеської області від 25.11.2016 у справі №519/702/15-ц (а.с.30-34) за позовом ОСОБА_1 до ТОВ Дельта Вілмар про поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди позовні вимоги були задоволені частково, у тому числі, скасовано наказ ТОВ Дельта Вілмар СНД №217 К від 12.05.2015 Про припинення трудового договору (контракту) з ОСОБА_1 на підставі п.3 ст. 40 КЗпП України, поновлено ОСОБА_1 на посаді оператора технологічних установок 6-го розряду ТОВ Дельта Вілмар СНД допустивши негайне виконання рішення суду відповідно до п.4 ч.1 ст. 367 ЦПК України.

Рішенням Апеляційного суду Одеської області від 15.02.2017 у справі №519/702/15-ц (а.с. 35-42), рішення Комінтернівського районного суду Одеської області від 25.11.2016 було змінено в частині стягнення заробітної плати, в решті рішення суду було залишено без змін.

Відповідно до запису за №11 у трудовій книжці 11.04.2017 ОСОБА_1 був звільнений за угодою сторін.

25.05.2017 за вих.№719/06/04 центром зайнятості було направлено лист-претензію ТОВ Дельта Вілмар СНД з вимогою повернути 40933,71 грн. отриманої допомоги по безробіттю ОСОБА_1 з відповідними розрахунками (а.с.43-55). Лист-претензію було отримано 30.05.2017 (а.с.56).

У відповідь на лист (вих.№839 від 15.06.2017), яку було отримано центром зайнятості 21.06.2017 за вх.№1006/04-06 (а.с.57) відповідач просив надати докази отримання ОСОБА_1 сум допомоги, наведених в розрахунках, навести обґрунтування нарахування допомоги у розмірі більшому, ніж передбачено ч.3 ст. 23 Закону України Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття , надати відомості про запропоновані ОСОБА_1 вакансії та про факти його працевлаштування, отримання ним доходу.

Листом від 30.06.2017 за вих.№759/06/04 центр надав відповідь на лист відповідача за вих.№839 від 15.06.2017 (а.с. 58-62). Вказаний лист був отриманий відповідачем 05.07.2017 (а.с.63).

У клопотанні про заміну позивача його правонаступником, яке надійшло від Одеського обласного центру зайнятості, зазначено, що ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 25.10.2017 справу за позовом ОСОБА_1 до ТОВ Дельта Вілмар СНД про поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвалою Комінтернівського районного суду Одеської області від 14.08.2018 у справі №519/702/15-ц позов ОСОБА_1 до ТОВ Дельта Вілмар СНД про поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди залишено без розгляду у зв`язку із заявою позивача. Ухвала набрала законної сили 28.08.2018.

В матеріалах справи міститься копія вказаної ухвали (а.с.161-162). З ухвали від 14.08.2018 у справі №519/702/15-ц, а також з Єдиного державного реєстру судових рішень вбачається, що Ухвалою Колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ рішення Комінтернівського районного суду Одеської області від 15.11.2016 року та рішення колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області від 15.02.2017 скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

В обґрунтування позову позивач посилається на те, що під час двох реєстрацій в центрі зайнятості (з 03.06.2015 по 17.06.2016) була призначена допомога по безробіттю за період з 10.06.2015 по 17.06.2016, відповідно до ч.1, ч.3, ч.4 ст. 22 та ч.1 ст. 23 Закону України Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття , яка була нарахована і виплачена у сумі 40933,71 грн.

Відповідно до ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно зі ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

За положеннями ч.ч.1, 2 ст.11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Так, відповідно до абз.1 ч.4 ст. 35 Закону України Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття із роботодавця утримуються сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг безробітному у разі поновлення його на роботі за рішенням суду.

Згідно з ч. 1 ст. 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" також визначено, що роботодавці - це підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Відповідач у розумінні вищезазначених норм є роботодавцем по відношенню до ОСОБА_1 , втім, положеннями частини 4 статті 35 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" визначено, що саме судове рішення про поновлення працівника на роботі може бути правовою підставою для стягнення з працедавця суми виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг безробітному.

Водночас, судом встановлено, що судове рішення про поновлення ОСОБА_1 на роботі було скасовано ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 25.10.2017. Таким чином, відсутні будь-які підстави для стягнення з роботодавця суми виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг безробітному.

З урахуванням вказаного, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позову.

В рішенні ЄСПЛ "Кузнєцов та інші проти Росії" від 11.01.2007, аналізуючи право особи на справедливий розгляд її справи відповідно до статті 6 Конвенції, зазначено, що обов`язок національних судів щодо викладу мотивів своїх рішень полягає не тільки у зазначенні підстав, на яких такі рішення ґрунтуються, але й у демонстрації справедливого та однакового підходу до заслуховування сторін. Аналізуючи мотивацію постановлених судами рішень крізь призму статті 6 Конвенції та зазначеної практики ЄСПЛ, Суд зазначає про належне виконання покладеного на суд обов`язку щодо мотивації прийнятих судами першої та апеляційної інстанцій рішень, оскільки обґрунтування щодо відхилення доводів скаржника ґрунтується на правильному застосуванні норм матеріального та процесуального права та демонструє справедливий та однаковий підхід до заслуховування доводів сторін у даній справі.

Суд, керуючись Рішенням ЄСПЛ від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України", зазначає, що пункт 1 статті 6 Конвенції не зобов`язує національні суди надавати детальну відповідь на кожен аргумент заявника (сторони у справі). Суди зобов`язані давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Питання чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає із статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Керуючись зазначеним вище, відповідно до ст. 35 Закону України Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття , ст. 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", ст.ст. 11, 15, 16 ЦК України, ст.ст. 73, 74, 75, 77, 79, 86, 91, 98, 129, 232, 233, 236, 238, 240, 241 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні позову Одеського обласного центру зайнятості (вул. Адмірала Лазарєва, будинок 10, м. Одеса, 65007, код ЄДРПОУ 03491435) до Товариства з обмеженою відповідальністю "ДЕЛЬТА ВІЛМАР УКРАЇНА" (вул. Індустріальна, будинок 6, м. Южне, Одеська область, 65481, код ЄДРПОУ 33268860) про стягнення 40933,71 грн. - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом двадцяти днів з моменту складення повного тексту.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Вступна та резолютивна частина рішення оголошені в судовому засіданні 22.01.2020. Повний текст рішення складено та підписано 03 лютого 2020 р.

Суддя Р.В. Волков