Рішення

від 16.01.2020 по справі 910/8307/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

16.01.2020Справа № 910/8307/19

Суддя Господарського суду міста Києва Стасюк С.В., за участю секретаря судового засідання Цубери Ю.Ю., розглянувши в порядку загального позовного провадження матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ХотелФренд Україна"

до 1)Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

2)Товариства з обмеженою відповідальністю "ДОУ ЮА"

про захист честі, гідності та ділової репутації та стягнення 50 000,00 грн.

Представники учасників справи:

від позивача: Татунець В.В. (ордер серія КС № 377625 від 13.05.2019);

від відповідача-1: Кузнецов М.А. (ордер серія КС № 000961 від 12.10.2019);

від відповідача-2: Палієнко О.А. (ордер серія КС № 000959 від 01.09.2019).

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ХотелФренд Україна" (надалі по тексту - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (надалі по тексту - відповідач-1) та Товариства з обмеженою відповідальністю "ДОУ ЮА" (надалі по тексту - відповідач-2) про захист честі, гідності та ділової репутації та стягнення 50 000,00 грн.

Позовну заяву обґрунтовано тим, що позивач належним чином виконав зобов`язання за Договором про надання послуг № 2019/01-03 від 01.03.2019, проте відповідачем-1 було розміщену на інтернет сайті відповідача-2 інформацію, яка є недостовірною та такою, що принижує ділову репутацію позивача.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.07.2019 у справі № 910/8307/19 позовну заяву залишено без руху у зв`язку з недоліками позовної заяви та не сплатою судового збору у повному розмірі та надано позивачу строк для усунення недоліків.

12.08.2019 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва представником позивача подано заяву про усунення недоліків.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.08.2019 відкрито провадження у справі № 910/8307/19 вирішено розглядати справу за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 12.09.2019.

09.09.2019 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва представником відповідача-2 подано відзив на позовну заяву, в якому останній вказує на безпідставність позову, інформація, яка вказана у відгуку не стосується позивача, відповідач-2 є неналежним відповідачем, позивачем не надано належних доказів порушення його права, просить у задоволені позову відмовити.

09.09.2019 представник відповідача-1 подав клопотання про відкладення розгляду справи.

12.09.2019 до Господарського суду міста Києва представником позивача подана заява про збільшення позовних вимог, а саме щодо солідарного стягнення з відповідача-1 та відповідача-2 понесених судових витрат.

12.09.2019 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва представником позивача подана відповідь на відзив.

У судовому засіданні 12.09.2019 оголошено перерву до 15.10.2019.

18.09.19 представником відповідача-1 подано відзив на позовну заяву в якому останній заперечував проти позову, вважає його необґрунтованим, вказує на те, що інформація, яка вказана у відгуку не стосується позивача, позивач не скористався своїм правом на відповідь, відповідач-1 є неналежним відповідачем, позивачем не надано належних доказів порушення його права, просить у задоволені позову відмовити.

15.10.2019 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва представником позивача подана відповідь на відзив, яка за своїм змістом є ідентичною до відповіді на відзив, поданої 12.09.2019.

15.10.2019 продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів та відкладено розгляд справи на 14.11.2019.

У судовому засіданні 14.11.2019 закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті на 12.12.2019.

У судовому засіданні 12.12.2019 розгляд справи відкладено на 14.01.2020.

У судовому засіданні 14.01.2020 оголошено перерву до 16.01.2020.

У судовому засіданні 16.01.2020 представник позивача свої позовні вимоги підтримав у повному обсязі, представники відповідача-1 та відповідача-2 проти позовних вимог заперечували, у задоволенні позову просили відмовити з підстав, викладених у своїх заявах по суті справи.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

01 березня 2019 року між позивачем та відповідачем-1 був укладений Договір про надання послуг № 2019/01-03 (надалі Договір), згідно умов якого позивач, як замовник доручав, а відповідач-1, як виконавець брав на себе зобов`язання виконати замовлення у визначені цим Договором строки (п. 2.1. Договору).

Пунктом 3.1. Договору визначено, що за виконання замовлення на умовах договору, позивач зобов`язувався сплачувати відповідачу-1 винагороду, загальний розмір якої визначався по кожному конкретному замовленню та відображався сторонами в акті здачі-приймання виконаного замовлення.

У відповідності до актів наданих послуг № 1 від 31.03.2019 та № 2 від 15.04.2019 відповідачем-1 були надані позивачу послуги по обробці даних, розміщення інформації на веб вузлах на загальну суму 45 860,00 грн.

Позивачем були оплачені надані послуги, що підтверджується платіжними дорученнями № 424 від 11.03.2019 на суму 32 100,00 грн. та № 480 від 15.04.2019 на суму 13 760,00 грн., копії яких знаходяться в матеріалах справи.

15 квітня 2019 року Договір був розірваний на підставі додаткової угоди, що підтверджується наданими та долученими до матеріалів справи копіями вказаних договорів.

Вказані обставини свідчать, що між позивачем та відповідчем-1 існували цивільно-правові відносини на підставі укладеного Договору, які припинилися 15.04.2019.

ІНФОРМАЦІЯ_2 користувач, який вказав ім`я "ОСОБА_1" залишив допис на Інтернет ресурсі за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_1 . наступного змісту: Привет. Если ты читаешь этот текст, то тебе очень повезло! Когда устраивался в HotelFriend даже представить себе не мог, что окажусь в такой ситуации и что компании с европейскими корнями могут так поступать с людьми...Работал в этой компании в sales отделе, наш отдел сократили одним днем без озвучивания объективных причин, а самое интересное так это то, что нам действительно НЕ ВЫПЛАТИЛИ ЗАРПЛАТУ в полном объеме, за последние 5 недель работы я получил %20 зп, как уже было сказано не говоря уже про отпускные (которые мы накопили за всё время работы) и компенсацию за увольнение одним днём. До нашего отдела было сокращение около 15 человек со всех отделов их также уволили одним днем. Даже не думай тратить свое время на эту компанию, все, что написал Роман в комментарии ниже, чистая правда! Ты рискуешь очень многим, если рассматриваешь HF как потенциального работодателя. Я настоятельно НЕ РЕКОМЕНДУЮ рассматривать эту компанию как начало или продолжение твоей карьеры, это пустая трата времени и такая ситуация может повториться именно с тобой.

13.05.2019 представник позивача, звернувся до відповідача-2 з листом в якому просив видалити допис з Інтернет ресурсу ІНФОРМАЦІЯ_3 .

На думку позивача, вказаний допис розміщений відповідачем-1 на інтернет ресурсі, який належить відповідачу-2, є таким, що не відповідає дійсності, порушує права позивача на недоторканість ділової репутації.

Також позивач у своєму позові вказує, що 26.04.2019 року на Інтернет ресурсі ІНФОРМАЦІЯ_5 надрукований допис англійською мовою негативного характеру щодо компанії позивача, який в подальшому був видалений.

Оцінивши наявні в справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, суд приходить до висновку, що заявлені позовні вимоги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно зі ст. 34 Конституції України кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань. Кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб на свій вибір. Здійснення цих прав може бути обмежене законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров`я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя.

Разом з тим, ст. 32 Конституції України встановлено, зокрема, що кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім`ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації.

Відповідно до частини першої статті 91 Цивільного кодексу України юридична особа здатна мати такі ж цивільні права та обов`язки (цивільну правоздатність), як і фізична особа, крім тих, які за своєю природою можуть належати людині.

Право на недоторканість своєї ділової репутації відноситься до особистих немайнових прав фізичної особи, що забезпечують соціальне буття фізичної особи. Це право за своєю природою може належати не лише фізичній, але й юридичній особі.

Згідно зі ст. 201 Цивільного кодексу України особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством, є в тому числі ділова репутація; ім`я (найменування), а також інші блага, які охороняються цивільним законодавством.

В пункті 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.02.2009 року № 1 "Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи" зазначено, що чинне законодавство не містить визначення понять гідності, честі чи ділової репутації, оскільки вони є морально-етичними категоріями й одночасно особистими немайновими правами, яким закон надає значення самостійних об`єктів судового захисту. Під діловою репутацією юридичної особи, у тому числі підприємницьких товариств, фізичних осіб - підприємців, адвокатів, нотаріусів та інших осіб, розуміється оцінка їх підприємницької, громадської, професійної чи іншої діяльності, яку здійснює така особа як учасник суспільних відносин.

Відповідно до інформаційного листа Вищого господарського суду України від 28.03.2007 року № 01-8/184 "Про деякі питання практики застосування господарськими судами законодавства про інформацію" ділову репутацію юридичної особи становить престиж її фірмового (комерційного) найменування, та інших належних їй нематеріальних активів серед кола споживачів її товарів та послуг. Приниженням ділової репутації суб`єкта господарювання (підприємця) є поширення у будь-якій формі неправдивих, неточних або неповних відомостей, що дискредитують спосіб ведення чи результати його господарської (підприємницької) діяльності у зв`язку з чим знижується вартість його нематеріальних активів.

За своєю правовою природою право на спростування недостовірної інформації, передбачене статтею 277 Цивільного кодексу України, належить не лише фізичним, але й юридичним особам, оскільки це право може бути використано господарюючим суб`єктом (підприємцем) як спосіб судового захисту про поширення інформації, що шкодить його діловій репутації.

Статтею 200 Цивільного кодексу України передбачено, що інформацією є будь-які відомості та/або дані, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді. Суб`єкт відносин у сфері інформації може вимагати усунення порушень його права та відшкодування майнової і моральної шкоди, завданої такими правопорушеннями.

Згідно ст. 1 Закону України "Про інформацію" інформація - це документовані або публічно оголошені відомості про події та явища, що відбуваються у суспільстві, державі та навколишньому природному середовищі.

Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).

Згідно зі ст. 34 Господарського кодексу України дискредитацією суб`єкта господарювання є поширення у будь-якій формі неправдивих, неточних або неповних відомостей, пов`язаних із особою чи діяльністю суб`єкта господарювання, які завдали або могли завдати шкоди діловій репутації суб`єкта господарювання.

Відповідно до ч. 4 ст. 277 Цивільного кодексу України спростування недостовірної інформації здійснюється особою, яка поширила інформацію. Якщо особа, яка поширила недостовірну інформацію, невідома, фізична особа, право якої порушено, може звернутися до суду із заявою про встановлення факту недостовірності цієї інформації та її спростування.

Належним відповідачем у разі поширення оспорюваної інформації в мережі Інтернет є автор відповідного інформаційного матеріалу та власник веб-сайту, яких позивач повинен установити та зазначити в позовній заяві

Як зазначено у п. 18 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.02.2009 № 1 "Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи", позивач повинен довести факт поширення інформації відповідачем, а також те, що внаслідок цього було порушено його особисті немайнові права.

З матеріалів справи не вбачається, що допис на Інтернет ресурсі за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_1 - був зроблений саме відповідачем-1, а власником веб-сайту на якому цей допис був розміщений є відповідач-2.

Зазначення у тексті повідомлення розміщеному на Інтернет ресурсі імені "ОСОБА_1" без будь яких додаткових ідентифікуючих ознак, не може однозначно і беззаперечно свідчити, що автором цього допису є саме відповідач-1.

Також, додана позивачем копія сторінки з Інтернет ресурсу Wikipedia не може вважатися належним доказом, на підставі якого можна встановити обставини, які входять в предмет доказування, а саме, щодо особи власника веб-сайту ІНФОРМАЦІЯ_4 .

У відповідності до Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв`язку з прийняттям Закону України "Про інформацію" та Закону України "Про доступ до публічної інформації" від 27.03.2014 № 1170-VII (набрав чинності 19.04.2014) було виключено ч. 3 ст. 277 Цивільного кодексу України згідно якої негативна інформація, поширена про особу, вважалася недостовірною, якщо особа, яка її поширила, не доведе протилежного.

Таким чином, обов`язок доводити недостовірність поширеної інформації покладається на особу, яка про це заявляє.

Встановлений факт наявності між позивачем та відповідачем-1 цивільно-правових відносин у період з 01.03.2019 по 15.04.2019 не може однозначно свідчити про відсутність трудових відносин між ними в інший час, тим більше, враховуючи, що у дописі, який позивач вважає недостовірним відсутнє посилання на часові межі чи конкретні дати.

Позивач не надав належних та допустимих доказів, які б спростовували інші факти викладені в дописі та свідчили про поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності на Інтернет ресурсі за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_1 ., особою, вказаною під ім`ям "ОСОБА_1".

Фактично, у своїй позовній заяві, позивач лише стверджує, про завдану йому моральну шкоду, проте не зазначає в чому конкретно вона полягала та яким чином була визначена сума відшкодування.

В пункті 15 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.02.2009 року № 1 "Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи" зазначено, що при розгляді справ зазначеної категорії суди повинні мати на увазі, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності;г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.

Пунктом 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.02.1995 року № 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" визначено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Під немайновою шкодою, заподіяною юридичній особі, слід розуміти втрати немайнового характеру, що настали у зв`язку з приниженням її ділової репутації, посяганням на фірмове найменування, товарний знак, виробничу марку, розголошенням комерційної таємниці, а також вчиненням дій, спрямованих на зниження престижу чи підрив довіри до її діяльності.

Відповідно до вимог ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Оскільки позивач не довів недостовірність поширеної щодо нього інформації за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_1 . та на інтернет ресурсі ІНФОРМАЦІЯ_5 (яку за твердженням позивача було видалено), помилково покладаючи обов`язок доводити її правдивість на відповідачів, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

У відповідності до ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача.

Статтею 123 Господарського процесуального кодексу України визначено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, серед іншого, належать витрати на професійну правничу допомогу, а також витрати, пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно з приписами ч. 2 ст. 16 Господарського процесуального кодексу України представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Частини 1 та 2 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України встановлюють, що:

- витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави;

- за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України).

Частина 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України встановлює, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до приписів ч. 6 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Позивач клопотання про зменшення витрат відповідача-2 на правову допомогу не подав.

Між відповідачем-2 та Адвокатським об`єднанням "Адвокати України" був укладений Договір від 01.09.2019 № 01/09/19-пд, у відповідності до п. 3.2. якого оплата суми гонорару об`єднання, розрахованого у Акті про надану правову допомогу, здійснюється клієнтом протягом 2 робочих днів із дня підписання Акту про надану правову допомогу, якщо інше не передбачено додатковою угодою до цього Договору.

Загальний підтверджений актами розмір вартості наданої відповідачу-2 правничої допомоги у даній справі становить 14 575,00 грн.

Суд звертає увагу на те, що витрати, зокрема, на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (п. 1 ч. 2 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України).

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Об`єднаної палати Верховного Суду від 03.10.2019 року в справі № 922/445/19.

З огляду на вказані обставини, витрати відповідача-2 на професійну правничу допомогу під час розгляду справи підлягають стягненню з позивача в сумі 14 575,00 грн.

На підставі викладеного та керуючись ст. 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.У позові Товариства з обмеженою відповідальністю "ХотелФренд Україна" до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 та Товариства з обмеженою відповідальністю "ДОУ ЮА" про захист честі, гідності та ділової репутації та стягнення 50 000,00 грн. - відмовити повністю.

2.Витрати по сплаті судового збору у розмірі 7 684,00 грн. покласти на позивача.

3.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ХотелФренд Україна" (04053, м. Київ, вулиця Січових Стрільців, будинок 10, ідентифікаційний код 41205564) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ДОУ ЮА" (01004, м. Київ, вулиця Льва Толстого, будинок 3, ідентифікаційний код 41476843) 14 575 (чотирнадцять тисяч п`ятсот сімдесят п`ять) грн. 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення. При цьому, згідно з п.п.17.5 п.17 Розділу XI "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повне найменування сторін:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "ХотелФренд Україна" (04053, м.Київ, вулиця Січових Стрільців, будинок 10, ідентифікаційний код 41205564).

Відповідач-1: Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ).

Відповідач-2: Товариство з обмеженою відповідальністю "ДОУ ЮА" (01004, м. Київ, вулиця Льва Толстого, будинок 3, ідентифікаційний код 41476843).

Повний текст рішення складено та підписано 03.02.2020

Суддя С. В. Стасюк