Рішення

від 21.01.2020 по справі 910/11145/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

21.01.2020Справа № 910/11145/19

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді : Ломаки В.С. ,

за участю секретаря судового засідання: Вегера А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ТД Охоронні Системи

до Товариства з обмеженою відповідальністю Нафтогазхім Сервіс

про стягнення 59 240, 47 грн.

Представники сторін:

від позивача: Хомишин М.А. за довіреністю № 1 від 07.08.2019;

від відповідача: Солдаткін О.С. за ордером серії АІ № 1005526 від 02.09.2019.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ТД Охоронні системи" (далі - позивач) звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Нафтогазхім Сервіс" (далі - відповідач) про стягнення 59 240, 47 грн., з яких 56 262, 41 грн. основного боргу та 2 978, 06 пені.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що між позивачем та відповідачем було укладено договір поставки № 16052019-1 від 16.05.2019, відповідно до умов якого позивач зобов`язався поставити, а відповідач прийняти і оплатити продукцію. Всупереч умов договору, відповідач отриману продукцію у повному обсязі не оплатив, внаслідок чого за ним утворилась заборгованість та виникли підстави для нарахування штрафних санкцій. У зв`язку з цим позивач вирішив звернутися до суду з даним позовом за захистом своїх прав та законних інтересів.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 20.08.2019 відкрито провадження у справі № 910/11145/19, вирішено здійснювати розгляд справи без повідомлення (виклику) сторін.

09.09.2019 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва представником відповідача було подано відзив на позов, відповідно до змісту якого відповідач проти задоволення позову заперечує, оскільки:

- надана позивачем Специфікація № 1 до Договору підписана лише з його боку та не може бути прийнята як належний доказ;

- за умовами пункту 4.3. Договору місце відвантаження продукції - місто Покупця (тобто місто Київ), однак у видатковій накладній місцезнаходження Покупця зазначено 65003, місто Одеса, вулиця Чорноморського козацтва, будинок 66/2. Разом з тим, за вказаною адресою у відповідача відсутні будь-які представництва, філії та інші відокремлені підрозділи. Тобто, відвантаження сталося в місті Одеса невідомими особами, про що свідчить надана позивачем видаткова накладна, підписана невідомою особою. Фактично продукція відповідачем отримана не була. Таким чином відповідач вважає, що видаткова накладна, яка складена нібито між позивачем та відповідачем, є недійсною, адже печатка на ній не належить відповідачу, а підпис вчинено сторонньою особою.

Враховуючи вищевикладене, відповідач просить суд розглядати справу в порядку загального позовного провадження та витребувати у позивача оригінал видаткової накладної для подальшого вирішення питання про призначення судової експертизи.

Одночасно з відзивом на позов відповідачем було подано зустрічний позов про визнання видаткової накладної № 287 від 05.06.2019.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 12.09.2019 зустрічну позовну заяву залишено без руху та надано відповідачу строк для усунення недоліків.

26.09.2019 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва представником позивача подано відповідь на відзив, відповідно до змісту якої позивач вважає викладені відповідачем аргументи безпідставними, оскільки відповідно до п. 4.2. Договору відвантаження товару Покупцю здійснюється на умовах самовивозу. У видатковій накладній № 287 від 05.06.2019 зазначено місце складання - м. Київ, та дата складання - 05.06.2019. Таким чином, відвантаження товару відбувалось 05.06.2019 на умовах самовивозу відповідачем продукції за юридичної та фактичної адреси позивача: м. Київ, вул. Еспланадна, будинок 2, а не у місті Одеса, при цьому, продукцію отримано безпосередньо директором відповідача ОСОБА_2, а видаткова накладна скріплена печаткою відповідача та підписана сторонами без заперечень. Повноваження представника отримувача в особі директора відповідача ОСОБА_2 підтверджується випискою з єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань. Зазначені у видатковій накладній відомості відповідають всім реквізитам первинного документа та посвідчують проведення господарської діяльності по передачі продукції від позивача саме у місті Києві на умовах самовивозу, а спірну господарську діяльність вчинено безпосередньо посадовими особами позивача та відповідача.

При цьому, позивач зазначає, що стверджуючи про те, що продукція не отримана відповідач вводить суд в оману та робить неправдиве повідомлення про вчинення відносно нього злочинів, а саме підробки документів та здійснення відносно нього шахрайських дій. Проте, будь-яких належних та допустимих доказів на підтвердження цих аргументів, зокрема поданого до правоохоронних органів повідомлення про вчинення злочину в порядку статті 214 Кримінального процесуального кодексу України, витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань про початок досудового розслідування злочину, висновків експертів про підроблення підписів та печатки відповідачем суду не надано.

Також, позивач просить суд при розгляді даної справи надати належну оцінку діям сторін при виконанні своїх податкових зобов`язань за спірними правовідносинами. Так, позивачем на виконання приписів статті 201 Податкового кодексу України на ім`я відповідача були виписані податкові накладні № 33 від 22.05.2019 та № 11 від 05.06.2019 на загальну суму ПДВ - 12 502, 76 грн., які були зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних, що в свою чергу призвело до збільшення (податкової вигоди) ПДВ на власному рахунку з ПДВ в електронному кабінеті відповідача. Відповідач про це був обізнаний в силу приписів статті 201 Податкового кодексу України та скористався наданим позивачем податковим кредитом з ПДВ за спірною господарською операцією при здійсненні власної господарської операції, та не оспорював факт реєстрації податкових накладних, а особливо податкової накладної № 11 від 05.06.2019, яка була виписана по факту отримання відповідачем продукції.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 30.09.2019 зустрічну позовну заяву повернуто Товариству з обмеженою відповідальністю Нафтогазхім Сервіс .

Ухвалою господарського суду міста Києва від 02.10.2019 вирішено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 29.10.2019 року.

29.10.2019 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва представником відповідача подано клопотання про витребування у позивача оригіналу видаткової накладної № 287 від 05.06.2019 року.

29.10.2019 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва представником позивача подано клопотання з проханням вважати відзив відповідача ненаданим у встановлений судом строк без поважних причин та вирішити справу за наявними матеріалами без врахування наданого відповідачем відзиву.

29.10.2019 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва представником відповідача подано клопотання про призначення у справі судової почеркознавчої експертизи, на вирішення якої відповідач просить суд наступне запитання: Чи виконані підписи від імені ОСОБА_1 , виконані ним особисто, чи іншою особою?.

Крім того, в означеному клопотанні позивач просить суд призначити у справі судово-технічну експертизу, на вирішення якої поставити наступні питання:

- яким способом нанесений відтиск печатки ТОВ Нафтогазхім Сервіс на документі?

- яким способом виготовлена друкована форма, відтиск якої нанесений на документі?

- чи нанесений відбиток печатки ТОВ Нафтогазхім Сервіс на документі друкованою формою, зразки відбитків якої представлені на дослідження, або іншою друкованою формою?

- за допомогою однієї або кількох друкованих форм нанесені відбитки печатки ТОВ Нафтогазхім Сервіс на документі?

Ухвалою господарського суду міста Києва від 29.10.2019 підготовче засідання відкладено на 13.11.2019 року.

05.11.2019 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва представником позивача подані додаткові пояснення у справі, відповідно до змісту яких позивач просить суд залишити клопотання відповідача про витребування оригіналу видаткової накладної № 287 від 05.06.2019 без задоволення на підставі частини 1 статті 81 Господарського процесуального кодексу України або без розгляду на підставі частини 2 статті 118 Господарського процесуального кодексу України. При цьому, позивач звертає увагу суду на неналежну процесуальну поведінку відповідача, яка має на меті безпідставне затягування процесу шляхом оголошення безпідставних заяв про нібито підробку видаткової накладної та необхідність призначення у справі недоцільних експертиз. Крім того, позивач просить суд у випадку задоволення клопотання відповідача про призначення судової експертизи на підставі частини 2 статті 125 Господарського процесуального кодексу України зобов`язати відповідача попередньо авансом оплатити витрати, пов`язані з відповідною процесуальною дією в сумі 15 000, 00 грн.

06.11.2019 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва представником відповідача подані заперечення на відповідь на відзив, відповідно до змісту якої відповідач вказує на те, що:

- за умовами пункту 4.3. Договору місце відвантаження продукції - місто Покупця (тобто місто Київ), однак у видатковій накладній місцезнаходження Покупця зазначено 65003, місто Одеса, вулиця Чорноморського козацтва, будинок 66/2. Разом з тим, за вказаною адресою у відповідача відсутні будь-які представництва, філії та інші відокремлені підрозділи. Тобто, відвантаження сталося в місті Одеса невідомими особами, про що свідчить надана позивачем видаткова накладна, підписана невідомою особою. Фактично продукція відповідачем отримана не була. Жодних доказів на підтвердження того, що відвантаження товару відбулось у м. Києві на умовах само вивозу позивачем надано не було;

- відповідач не має оригіналу видаткової накладної, а здійснювати заходи щодо підтвердження оригінальності підпису є неможливим маючи на руках тільки копію. Зважаючи на це, відповідачем були прийняті міри щодо оскарження справжності підпису та печатки на документі лише в суді, де і виникла можливість отримати оригінал видаткової накладної. Тобто відповідач виконав всі обов`язки щодо сплати передплати за Договором та чекає на отримання товару відповідно до умов Договору, який було відвантажено невідомим особам у місті Одеса. Позивачем, у свою чергу, не було доведено того, що товар відвантажувався не в місті Одеса;

- позивач не перевірив та не встановив особу, яка приймала товар, а невідомі, пред`явивши виписку з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, використавши, можливо, копію печатки відповідача та підробивши підпис отримали належний відповідачу товар.

06.11.2019 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва представником відповідача подані додаткові документи для долучення до матеріалів справи.

13.11.2019 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва представником позивача подано клопотання про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу в сумі 7 000, 00 грн.

13.11.2019 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва представником відповідача подано клопотання про повернення судового збору.

У підготовчому засіданні 13.11.2019 року судом за клопотанням відповідача позивачем було надано суду для огляду оригінали доданих до позовної заяви документів, в тому числі оригінал видаткової накладної № 287 від 05.06.2019 року.

Також, у підготовчому засіданні 13.11.2019 року судом було запропоновано сторонам подати всю фінансову та податкову звітність, складену на виконання спірних зобов`язань.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 13.11.2019 в порядку ч. 3 ст. 177 Господарського процесуального кодексу України продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів, підготовче засідання відкладено на 10.12.2019 року.

09.12.2019 року через відділ діловодства господарського суд міста Києва представником позивача подано клопотання, в якому викладено його правову позицію щодо поданого відповідачем клопотання про призначення у справі судової експертизи. Крім того, в означеному клопотанні позивач просить суд залишити клопотання відповідача про витребування оригіналу видаткової накладної № 287 від 05.06.2019 без задоволення на підставі частини 1 статті 81 Господарського процесуального кодексу України або без розгляду на підставі частини 2 статті 118 Господарського процесуального кодексу України; відмовити відповідачу у задоволенні клопотання про призначення експертизи у зв`язку з його невмотивованістю; у випаду задоволення клопотання відповідача про призначення судової експертизи на підставі частини 2 статті 125 Господарського процесуального кодексу України зобов`язати відповідача попередньо авансом оплатити витрати, пов`язані з відповідною процесуальною дією в сумі 15 000, 00 грн.; у випадку задоволення клопотання відповідача про призначення експертизи поставити на вирішення експерта наступне запитання: Чи відповідають підписи від імені ОСОБА_2 та відбитки печатки ТОВ Нафтогазхім Сервіс в оригіналі видаткової накладної № 287 від 05.06.2019 підписам від імені ОСОБА_2 та відбиткам печаток ТОВ Нафтогазхім Сервіс в оригіналах Договорів на поставку обладнання № 16052019-1 від 16.05.2019, що були витребувані судом у сторін по справі?.

У підготовчому засіданні 10.12.2019 року представником відповідача було заявлено клопотання про оголошення перерви у підготовчому засіданні, оскільки директор відповідача ОСОБА_2 не зміг прибути в означене підготовче засідання для вирішення клопотання про призначення експертизи та у разі необхідності відібрання експериментальних та вільних зразків підпису на виконання вимог Інструкції про призначення та проведення судових експертиз.

Враховуючи вищевказане клопотання відповідача, ухвалою господарського суду міста Києва від 10.12.2019 підготовче засідання було відкладено на 18.12.2019 року з метою забезпечення явки директора відповідача ОСОБА_2 для відібрання експериментальних та вільних зразків підпису у випадку задоволення судом поданого клопотання про призначення судової експертизи.

13.12.2019 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва представником відповідача подані заперечення щодо поданого позивачем клопотання від 09.12.2019 року.

13.12.2019 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва представником відповідача подано уточнене клопотання про призначення у справі судової експертизи, відповідно до змісту якого відповідач просить суд призначити у справі судову почеркознавчу експертизу, на вирішення якої відповідач просить суд наступне запитання: Чи виконані підписи від імені ОСОБА_2, виконані ним особисто, чи іншою особою в оригінали видаткової накладної № 287 від 05.06.2019?.

Крім того, в означеному клопотанні позивач просить суд призначити у справі судово-технічну експертизу, на вирішення якої поставити наступні питання:

- яким способом нанесений відтиск печатки ТОВ Нафтогазхім Сервіс на документі?

- яким способом виготовлена друкована форма, відтиск якої нанесений на документі?

- чи завдано відбиток печатки ТОВ Нафтогазхім Сервіс на документі друкованою формою, зразки відбитків якої представлені на дослідження, або іншою друкованою формою?

- за допомогою однієї або кількох друкованих форм нанесені відбитки печатки ТОВ Нафтогазхім Сервіс на документі?

Під час вирішення питання про призначення у справі судової експертизи представник відповідача у підготовчому засіданні 18.12.2019 року зазначив, що директор ТОВ Нафтогазхім Сервіс ОСОБА_2 не може взяти участь в засіданні та надати експериментальні та вільні зразки свого підпису.

У підготовчому засіданні 18.12.2019 року судом відмовлено у задоволенні клопотання відповідача про призначення у справі судової почеркознавчої та судово-технічної експертизи документів, враховуючи наступне.

Так, відповідно до п. 1.1. Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України № 53/5 від 08.10.1998 (далі - Інструкція), основним завданням почеркознавчої експертизи є ідентифікація виконавця рукописного тексту, обмежених за обсягом рукописних записів (літерних та цифрових) і підпису. Такою експертизою вирішуються і деякі неідентифікаційні завдання (установлення факту виконання рукописного тексту під впливом будь-яких факторів, що заважають (природних: хворобливий стан, хронічні захворювання, вікові зміни; тимчасових зовнішніх: незвичне тримання засобу для писання, незвична поза, обмеження зорового контролю тощо; тимчасових внутрішніх: алкогольне сп`яніння, фармакологічні, наркотичні засоби тощо; штучних: викривлення письма зміненими рухами); визначення статі виконавця, а також належності його до певної групи за віком тощо).

Згідно з п. 1.3. Інструкції для проведення досліджень орган (особа), який (яка) призначив(ла) експертизу (залучив(ла) експерта), повинен(на) надати експерту вільні, умовно-вільні та експериментальні зразки почерку (цифрових записів, підпису) особи, яка підлягає ідентифікації. Вільними зразками є рукописні тексти, рукописні записи (літерні та цифрові), підписи, достовірно виконані певною особою до відкриття кримінального провадження, провадження у справах про адміністративні правопорушення, цивільних, адміністративних чи господарських справах і не пов`язані з їх обставинами; умовно-вільними є зразки почерку та (або) підпису, виконані певною особою до відкриття провадження у справі, але пов`язані з обставинами цієї справи або виконані після відкриття провадження у справі та є як пов`язаними зі справою, так і не пов`язаними з її обставинами; експериментальні зразки почерку та (або) підпису, що виконані за завданням органу (особи), який (яка) призначив(ла) експертизу (залучив(ла) експерта), у зв`язку з призначенням такої експертизи.

Перед приєднанням вільних та умовно-вільних зразків до матеріалів справи орган (особа), який (яка) призначив(ла) експертизу (залучив(ла) експерта), має пред`явити їх особі, яка підлягає ідентифікації. У документі, що є підставою для проведення експертизи, орган (особа), який (яка) призначив(ла) експертизу (залучив(ла) експерта), зобов`язаний (зобов`язана) зазначити документи, у яких містяться вільні, умовно-вільні зразки почерку та (або) підпису особи (п. 1.4. Інструкції).

Пунктом 1.6. Інструкції передбачено, що відбирати експериментальні зразки почерку необхідно у два етапи. На першому етапі особа, почерк якої підлягає ідентифікації, виконує текст за тематикою, близькою до досліджувального об`єкта, у звичних умовах (сидячи за столом, із звичним приладдям письма, при денному освітленні). На другому етапі зразки відбираються під диктовку тексту, аналогічного за змістом тому, що досліджується, або спеціально складеного тексту, який містить фрази, слова і цифри, узяті з рукописного тексту, що досліджується.

Згідно з вимогами п. 1.7. Інструкції експериментальні зразки посвідчуються органом (особою), який (яка) призначив(ла) експертизу (залучив(ла) експерта). У посвідчувальному написі зазначаються прізвище, ім`я та по батькові виконавця, а також особливості зразка (написані лівою рукою, спеціальним шрифтом тощо).

Таким чином, на суд покладено обов`язок вирішуючи питання про призначення у справі судової почеркознавчої експертизи надати експертові вільні, умовно-вільні та експериментальні зразки почерку (цифрових записів, підпису) особи, яка підлягає ідентифікації, відібрані у порядку, передбаченому Інструкцією.

Під час підготовчого провадження суд неодноразово звертав увагу відповідача на необхідність забезпечення явки у підготовче засідання директора ТОВ Нафтогазхім Сервіс ОСОБА_2 для вирішення питання про призначення у справі судової експертизи та у разі задоволення означеного клопотання відібрання вільних, умовно-вільних та експериментальних зразків його підпису, для чого відкладав підготовче засідання.

Проте, директор ТОВ Нафтогазхім Сервіс ОСОБА_2 жодного разу у підготовчі засідання не з`явився, що зумовило неможливість відібрати експериментальні зразки його підпису. Вільні та умовно-вільні зразки підпису ОСОБА_2 відповідачем також надані не були.

Таким чином, заявивши клопотання про призначення у справі судової експертизи відповідачем не було вжито жодних передбачені нормативно-правовими актами заходів для забезпечення проведення експертизи.

При цьому, суд зазначає, що судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування. Якщо наявні у справі докази є взаємно суперечливими, їх оцінку в разі необхідності може здійснити господарський суд із призначенням відповідної судової експертизи. Питання про призначення судової експертизи повинно вирішуватися лише після ґрунтовного вивчення обставин справи і доводів сторін щодо необхідності такого призначення.

Отже, призначення експертизи є правом, а не обов`язком суду, вона здійснюється у разі встановлення судом недостатності доказів, наявних у матеріалах справи для можливості прийняття рішення за результатами розгляду.

Відповідно до пункту 7 частини 1 статті 129 Конституції України однією із засад здійснення судочинства встановлено розумні строки розгляду справи судом.

Згідно статті 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, учасником якої є Україна, встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Отже, господарським судам необхідно також враховувати, що недотримання порядку призначення та проведення судової експертизи має наслідком затягування судового процесу і суперечить вимогам статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод стосовно права кожного на розгляд його справи упродовж розумного строку.

Порушення права на розгляд справи упродовж розумного строку було неодноразово предметом розгляду Європейським судом з прав людини у справах проти України.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінку сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини першої статті 6 згаданої Конвенції (рішення ЄСПЛ від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України", рішення ЄСПЛ від 27.04.2000 у справі "Фрідлендер проти Франції"). Роль національних судів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (рішення ЄСПЛ від 30.11.2006 у справі "Красношапка проти України").

Крім того, у постанові Верховного Суду від 11.06.2018 у справі № 922/2716/17 об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду зазначила, що суду слід виходити з того, що при призначенні судової експертизи, як процесуальної дії суду, яка у будь-якому випадку збільшує строк розгляду справи, що, відповідно, може мати наслідком порушення прав і охоронюваних законом інтересів учасників справи, а тому у кожному разі має бути обґрунтованою. При цьому призначення судової експертизи з порушенням зазначених вимог має наслідком безпідставне збільшення строку розгляду справи, тобто вихід за межі розумного строку розгляду справи, що суперечитиме статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Одночасно, у підготовчому засіданні 18.12.2019 року судом відмовлено у задоволенні клопотання позивача про зобов`язання відповідача попередньо авансом оплатити витрати, пов`язані з проведенням експертизи в сумі 15 000, 00 грн.

Також, у підготовчому засіданні 18.12.2019 року судом відмовлено у задоволенні клопотання позивача про неприйняття до розгляду поданого відповідачем відзиву на позов.

Стосовно поданого клопотання про витребування доказів, зокрема оригіналу спірної видаткової накладної, представник відповідача у підготовчому засіданні 18.12.2019 зазначив, що не підтримує означене клопотання.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 18.12.2019 закрито підготовче провадження та призначено справу № 910/11145/19 до судового розгляду по суті на 21.01.2019 року.

У судовому засіданні 21.01.2020 року представником відповідача подано заяву про відвід судді Ломаці В.С. від розгляду справи № 910/11145/19, яка мотивована наявністю обставин, що викликають сумнів у неупередженості та об`єктивності судді. Так, відповідач вказує на те, що суддею не було задоволено його клопотання про призначення судової експертизи у справі, в той час як самою важливою обставиною є встановлення підпису особи на видатковій накладній, яка була надана позивачем в якості доказу поставки товару відповідачу. У своїх клопотаннях та інших заявах по суті справи відповідач зазначав, що це є важливим фактом, адже він впевнений, що підпис виконаний не директором відповідача, а печатка не належить Товариству з обмеженою відповідальністю "Нафтогазхім Сервіс". Проте, суддя відмовила у задоволенні клопотання про призначення судової експертизи навіть не вислухавши належним чином пояснення відповідача, чим виявила своє упередження ставлення. На думку відповідача, такі дії є упередженими по відношенню до відповідача та направлені на завчасне вирішення справи на користь позивача шляхом відмови відповідачу у задоволенні його клопотань та передчасне схиляння на бік позивача. При цьому, відповідач вважає, що це є винятковим випадком, а до висновку щодо упередженого ставлення судді відповідач дійшов тільки зараз.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 2101.2020 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Нафтогазхім Сервіс" про відвід судді Ломаки В.С. від розгляду справи № 910/11145/19 залишено без розгляду на підставі статті 118 Господарського процесуального кодексу України, оскільки означена заява подана відповідачем з порушенням встановленого частиною 3 статті 38 Господарського процесуального кодексу України строку, доказів та належного обґрунтування на підтвердження неможливості подати таку заяву у встановлений законом строк відповідачем не надано, обґрунтованого клопотання про поновлення пропущеного процесуального строку з доданням відповідних підтверджуючих доказів не заявлено.

Після цього, суд повторно з`ясував у представників позивача та відповідача чи є відводи судді Ломаки В.С., проте сторонами відповідних заяви про відвід судді заявлено не було.

Представник позивача у судовому засіданні 21.01.2020 року заявлені позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні 21.01.2020 року проти задоволення позову заперечив.

У судовому засіданні 21.01.2020 року проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

16.05.2019 року між позивачем (Постачальник) та відповідачем (Покупець) було укладено Договір поставки № 16052019-1 (далі - Договір), відповідно до п. 1.1. якого Постачальник зобов`язується в порядку та на умовах, визначених цим Договором, поставити обладнання, а Покупець зобов`язується в порядку та на умовах, визначених цим Договором, прийняти і оплатити таку продукцію.

Пунктом 1.2. Договору передбачено, що загальна кількість продукції, що є предметом поставки за цим Договором, її дольове співвідношення (асортимент, сортамент, номенклатура, за сортами, групами, марками, типами, розмірами та ін.) визначаються у рахунку-фактурі, що додається до цього Договору і є його невід`ємною частиною.

Відповідно до п. 2.1. Договору постачальник відвантажує продукцію за цінами, що визначені у видатковій накладній Постачальника і які погоджені з Покупцем.

Згідно з п. 2.2. Договору перехід до Покупця права власності на продукцію, що поставляється за Договором, відбувається в момент прийому-передачі товару.

Вартість продукції за цим Договором складає 75 016, 54 грн., в т.ч. ПДВ - 12 502, 76 грн.

За умовами п.п. 6.1. - 6.3. Договору здача-приймання продукції провадиться уповноваженими представниками Постачальника та Покупця. Товар вважається прийнятим за кількістю місць - згідно з кількістю місць, зазначених у накладній: за кількістю виробів - згідно зі специфікацією; за якістю - згідно із сертифікатом якості та іншими документами. Датою передачі вважається дата одержання продукції Покупцем на складі, зазначеного Постачальником (дата оформлення товарної накладної).

Пунктом 4.1. Договору визначено, що продукція, що є предметом поставки за цим Договором, передається Постачальником Покупцю в триденний термін після надходження переплати у розмірі 25% від загальної вартості цього Договору.

Відвантаження вказаної продукції здійснюється на умовах самовивозу. Пункт відвантаження продукції: місто Покупця (п. п. 4.2., 4.3. Договору).

Відповідно до п. 5.3. Договору Покупець перераховує 25% від загальної вартості Договору, а саме 18 754, 13 грн. Залишок вартості Покупець перераховує через 15 днів після підписання видаткових накладних.

Для оплати продукції позивач виставив відповідачу рахунок № 298 від 13.05.2019 на суму 75 016, 54 грн., який відповідачем був оплачений згідно з платіжним дорученням № 1947 від 22.05.2019 на суму 75 016, 54 грн.

В подальшому, на підставі листа відповідача № 01/184 від 22.05.2019, позивач частково повернув сплачені відповідачем кошти на суму 56 262, 41 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 1665 від 23.05.2019.

05.06.2019 року позивач здійснив поставку товару відповідачу на суму 75 016, 54 грн., що підтверджується видатковою накладною № 287 від 05.06.2019 року.

Проте, відповідач у встановлений пунктом 5.3. Договору строк не здійснив повну оплату отриманого від позивача товару, внаслідок чого за ним виникла заборгованість в сумі 56 262, 41 грн.

24.07.2019 року позивач направив відповідачу претензію № 1, яка відповідачем задоволена не була.

За таких обставин, позивач вирішив звернутися до суду з даним за захистом своїх прав та законних інтересів.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до частини 1 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

В силу положень статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною 1 статті 627 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з положеннями статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

З огляду на правову природу укладеного між сторонами договору поставки, який у розумінні статей 173, 174 Господарського кодексу України та статей 11, 509 Цивільного кодексу України є належною підставою для виникнення у його сторін кореспондуючих прав і обов`язків, спірні правовідносини регламентуються положеннями глави 54 Цивільного кодексу України та § 1 глави 30 Господарського кодексу України.

Відповідно до частини 1 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (частина 2 статті 712 Цивільного кодексу України).

Судом встановлено, що на виконання умов Договору позивач поставив відповідачу товар за видатковою накладною № 287 від 05.06.2019 на суму 75 016, 54 грн.

Законом України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні передбачено порядок оформлення документів, які можуть підтверджувати господарські операції.

Статтею 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Згідно з частиною 2 статті 9 Закону України Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Вказаний перелік обов`язкових реквізитів кореспондується з Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995, відповідно до пункту 2.4. якого первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Необхідно зазначити, що накладна - це супроводжуючий первинний документ, що використовується в бухгалтерському обліку та містить основні облікові дані про товар, що передається, відправляється, транспортується. Отже, накладна є належним документом, що підтверджує оформлення договірних відносин між сторонами.

Вирішуючи питання щодо доказів, суд враховує інститут допустимості засобів доказування, згідно з яким обставини справи, що відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Принцип належності доказів полягає в тому, що господарський суд приймає до розгляду лише ті докази, які мають значення для справи. Слід зазначити, що правило належності доказів обов`язкове не лише для суду, а й для осіб, які є суб`єктами доказування (сторони, треті особи), і подають докази суду. Питання про належність доказів остаточно вирішується судом. Питання про прийняття доказів спершу повинно вирішуватися під час їх представлення суду. Однак остаточно може з`ясуватися неналежність доказу і на подальших стадіях, під час їх оцінки судом, аж до проголошення рішення.

Мета судового дослідження полягає у з`ясуванні обставин справи, юридичній оцінці встановлених відносин і у встановленні прав і обов`язків (відповідальності) осіб, які є суб`єктами даних відносин. Судове пізнання завжди опосередковане, оскільки спрямоване на вивчення події, що мала місце в минулому. Повнота судового пізнання фактичних обставин справи передбачає, з одного боку, залучення всіх необхідних доказів, а з іншого - виключення зайвих доказів. З усіх поданих особами, що беруть участь у справі, доказів суд повинен відібрати для подальшого дослідження та обґрунтування мотивів рішення лише ті з них, які мають зв`язок із фактами, що підлягають установленню. Отже, належність доказів нерозривно пов`язана з предметом доказування у справі, який, в свою чергу, визначається предметом позову.

Належність доказів - спроможність фактичних даних містити інформацію щодо обставин, які входять до предмета доказування, слугувати аргументами (посилками) у процесі встановлення об`єктивної істини.

Належність доказів - це міра, що визначає залучення до процесу в конкретній справі тільки потрібних і достатніх доказів. Під належністю доказу розуміється наявність об`єктивного зв`язку між змістом судових доказів (відомості, що містяться в засобах доказування) і самими фактами, що є об`єктом судового пізнання.

Традиційно правило допустимості доказів у процесуальному праві розумілось як певне, встановлене законом обмеження у використанні доказів у процесі вирішення конкретних справ, що є наслідком наявності письмових форм фіксації правових дій та їх наслідків.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Шабельник проти України" (Заява № 16404/03) від 19.02.2009 зазначається, що хоча стаття 6 гарантує право на справедливий судовий розгляд, вона не встановлює ніяких правил стосовно допустимості доказів як таких, бо це передусім питання, яке регулюється національним законодавством (рішення у справі "Шенк проти Швейцарії" від 12.07.1988, та у справі "Тейшейра ді Кастру проти Португалії" від 09.06.1998).

Допустимість доказів має загальний і спеціальний характер. Загальний характер полягає в тому, що незалежно від категорії справ слід дотримуватися вимоги щодо отримання інформації з визначених законом засобів доказування з додержанням порядку збирання, подання і дослідження доказів. Спеціальний характер полягає в обов`язковості певних засобів доказування для окремих категорій справ чи заборона використання деяких з них для підтвердження конкретних обставин справи.

Отже, допустимість доказів означає, що у випадках, передбачених нормами матеріального права, певні обставини повинні підтверджуватися певними засобами доказування або певні обставини не можуть підтверджуватися певними засобами доказування.

Враховуючи вимоги процесуального законодавства, належними та допустимими доказами, які підтверджують факт заборгованості інших осіб перед боржником, можуть бути: договір, товарно-транспортна накладна, видаткова накладна, акти приймання товарів і послуг, тобто первинні документи.

Судом встановлено, що надана позивачем видаткова накладна, оригінал якої судом було оглянуто та яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", що фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов`язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар, позаяк відповідає вимогам, зокрема статті 9 названого Закону і Положенню про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995.

Разом з тим, суд зазначає, що відповідно до частини 6 статті 91 Господарського процесуального кодексу України якщо подано копію (електронну копію) письмового доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал письмового доказу.

У зв`язку з цим, у підготовчому засіданні 13.11.2019 року судом було оглянуто оригінал наданої позивачем видаткової накладної № 287 від 05.06.2019ю

Відповідач, у свою чергу, не спростував того, що підпис директора ТОВ Нафтогазхім Сервіс ОСОБА_2 на спірній видатковій накладній йому не належить, і незважаючи на те, що суд створював йому всі умови для реалізації своїх процесуальних прав не забезпечив явку означеної особи для відібрання вільних та експериментальних зразків його підпису у разі задоволення поданого відповідачем клопотання про призначення у даній справі судової почеркознавчої експертизи.

Крім того, з метою перевірки обставин визнання сторонами спірної господарської операції суд дослідив складену сторонами у спірний період податкову звітність.

Зокрема, суд встановив, що позивачем за спірною господарською операцією було складено та зареєстровано податкові накладні № 33 від 22.05.2019 на суму 18 754, 13 грн. та № 11 від 05.06.2019 на суму 56 262, 40 грн., які прийняті та зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Квитанціями про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних підтверджується, що складені позивачем податкові накладні прийняті контрагентом - ТОВ Нафтогазхім Сервіс та задекларовані останнім суми ПДВ за отриману від ТОВ ТД Охоронні системи продукцію за спірною видатковою накладною.

Відповідно до п. 201.1. ст. 201 Податкового кодексу України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Згідно з п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Податкова накладна та/або розрахунок коригування до неї, складені та зареєстровані після 1 липня 2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження. Податкові накладні, які не надаються покупцю, а також податкові накладні, складені за операціями з постачання товарів/послуг, які звільнені від оподаткування, підлягають реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних. Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня. У разі допущення продавцем товарів/послуг помилок при зазначенні обов`язкових реквізитів податкової накладної, передбачених пунктом 201.1 статті 201 цього Кодексу, та/або порушення продавцем/покупцем граничних термінів реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних (крім податкових накладних/розрахунків коригування, реєстрація яких зупинена згідно з пунктом 201.16 цієї статті) податкової накладної та/або розрахунку коригування покупець/продавець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого продавця/покупця. Таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів, що настають за граничним терміном подання податкової декларації за звітний (податковий) період, у якому не надано податкову накладну або допущено помилки при зазначенні обов`язкових реквізитів податкової накладної та/або порушено граничні терміни реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв`язку з придбанням таких товарів/послуг, або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг.

Таким чином, на суму нарахованого податку на додану вартість позивач надав відповідачу відповідні податкові накладні, у зв`язку з цим у відповідача виникло право на формування податкового кредиту, проте як у позивача виникли зобов`язання по податку на додану вартість.

Доказів не включення податку на додану вартість до податкового кредиту за спірною операцією відповідачем суду не надано. Також, доказів того, що ним не заявлялася до відшкодування відповідна сума податку, не подано.

Доводи відповідача в частині того, що печатка на видатковій накладній № 287 від 05.06.2019 не належить Товариству з обмеженою відповідальністю Нафтогазхім Сервіс суд вважає безпідставними та до уваги не приймає, виходячи з наступного.

Відповідальність і контроль за дотриманням порядку зберігання печаток і штампів, а також законністю користування ними покладається на керівників підприємств, установ і організацій, господарських об`єднань, суб`єктів господарської діяльності.

Доказів того, що печатка відповідача була викрадена або будь-яких змістовних пояснень щодо можливих причин проставлення відбитку печатки відповідача на вказаних документах, суду не представлено.

Таким чином, печатка відноситься до даних, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні відповідних правовідносин, однак відповідачем не доведено факту протиправності використання своєї печатки чи доказів її втрати, так само і не надано доказів звернення до правоохоронних органів у зв`язку з втратою чи викраденням печатки.

За таких обставин, суд дійшов висновку про відсутність підстав вважати, що печатка ТОВ Нафтогазхім Сервіс використовувалась проти волі відповідача.

Також є безпідставними аргументи відповідача в частині того, що товар за спірною накладною було отримано невідомими особами в місті Одесі, оскільки умовами пунктів 4.2., 4.3. Договору встановлено, що відвантаження продукції здійснюється на умовах самовивозу. Пункт відвантаження продукції: місто Покупця - тобто місто Київ. Саме по собі зазначення у спірній видатковій накладній адреси ТОВ Нафтогазхім Сервіс : 65003, місто Одеса, вулиця Чорноморського козацтва, буд. 66/2, за відсутності інших доказів, не є беззаперечним аргументом на підтвердження того, що поставка товару відбулась саме в місті Одеса.

Одночасно суд зазначає, що частиною 3 статті 13 та частиною 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Згідно з частиною 2 статті 13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Вказані положення означають, що закон встановлює рівні можливості сторін і гарантує їм право на захист своїх інтересів. Принцип рівності учасників судового процесу перед законом і судом є важливим засобом захисту їх прав і законних інтересів, що унеможливлює будь-який тиск однієї сторони на іншу, ущемлення будь-чиїх процесуальних прав. Це дає змогу сторонам вчиняти передбачені законодавством процесуальні дії, реалізовувати надані їм законом права і виконувати покладені на них обов`язки.

У відповідності до частини 1 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Принцип змагальності тісно пов`язаний з процесуальною рівністю сторін і забезпечує повноту фактичного й доказового матеріалу, наявність якого є важливою умовою з`ясування обставин справи. Відповідно до вказаного принципу, особи, зацікавлені в результаті справи, вправі відстоювати свою правоту у спорі шляхом подання доказів; участі в дослідженні доказів, наданих іншими особами шляхом висловлення своєї думки з усіх питань, що підлягають розгляду у судовому засіданні. Змагальність є різновидом активності зацікавленої особи (сторони). Особи, які беруть участь у справі, вправі вільно розпоряджатися своїми матеріальними і процесуальними правами й активно впливати на процес з метою захисту прав і охоронюваних законом інтересів.

Проте, відповідачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження своїх аргументів щодо неотримання товару від позивача.

Відповідно до частин першої та другої статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Як зазначалось судом вище, відповідно до п. 5.3. Договору Покупець перераховує 25% від загальної вартості Договору, а саме 18 754, 13 грн. Залишок вартості Покупець перераховує через 15 днів після підписання видаткових накладних.

Положеннями статті 599 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За таких обставин, оскільки відповідач прийняв товар, однак в обумовлений Договором строк не оплатив позивачу його вартість, суд дійшов висновку про те, що відповідачем були порушені права та законні інтереси позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Таким чином, відповідний борг в сумі 56 262, 41 грн., який існує на момент розгляду справи в суді, має бути стягнутий з відповідача в судовому порядку.

Що стосується заявлених позовних вимог в частині стягнення пені в сумі 2 978, 06 грн., суд зазначає наступне.

Стаття 610 Цивільного кодексу України передбачає, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина 1 статті 612 Цивільного кодексу України).

Під виконанням зобов`язання розуміється вчинення боржником та кредитором взаємних дій, спрямованих на виконання прав та обов`язків, що є змістом зобов`язання.

Невиконання зобов`язання має місце тоді, коли сторони взагалі не вчиняють дій, які складають зміст зобов`язання, а неналежним виконанням є виконання зобов`язання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Згідно з частиною 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Положеннями статті 549 Цивільного кодексу України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до п. 7.2. Договору за прострочення кінцевого платежу Покупець сплачує Постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені в сумі 2 978, 06 грн. за період з 21.06.2019 по 15.08.2019, суд вважає його арифметично вірним та таким, що відповідає приписам чинного законодавства.

За таких обставин, оскільки відповідачем не надано належних та допустимих доказів на спростування наведених вище висновків, як і не надано належним доказів на підтвердження відсутності боргу перед позивачем, у зв`язку з чим, на підставі встановлених під час розгляду справи обставин, суд вважає заявлені позивачем вимоги обґрунтованими та такими, що ґрунтуються на нормах чинного законодавства.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Що стосується стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу в сумі 7 000, 00 грн., суд зазначає наступне.

Згідно з приписами статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Статтею 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" передбачено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Суд зауважує, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності понесення адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України").

У п. 95 рішення у справі "Баришевський проти України" від 26.02.2015, п.п. 34-36 рішення у справі "Гімайдуліна і інших проти України" від 10.12.2009, п.80 рішення у справі "Двойних проти України" від 12.10.2006, п. 88 рішення у справі "Меріт проти України" від 30.03.2004 також зауважено, що заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Згідно з частинами 1-3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься у частині 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України.

Розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.

Як вбачається з матеріалів справи, на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу позивачем надано Договір № 07/08/19-01 від 07.08.2019, укладений з адвокатом Хомишиним М.А., Акт прийняття-передачі послуг від 13.11.2019, видатковий касовий ордер від 13.11.2019 на суму 7 000, 00 грн., детальний опис робіт (наданих послуг) виконаних адвокатом.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що витрати позивача на професійну правничу допомогу у сумі 7 000, 00 грн. покладаються на відповідача.

Також, розглянувши подане відповідачем клопотання про повернення судового збору в сумі 1 921, 00 грн. сплаченого за подання зустрічного позову, суд зазначає наступне.

Частиною 2 статті 123 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначені Законом України Про судовий збір .

Положеннями пункту 2 частини 1 статті 7 Закону України Про судовий збір передбачено, що сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі повернення заяви або скарги.

З матеріалів справи вбачається, що за подання до суду зустрічного позову відповідачем був сплачений судовий збір у розмірі 1 921, 00 грн. на підставі квитанції № 1722-6154-5439-2515 від 19.09.2019.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 30.09.2019 зустрічну позову заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Нафтогазхім Сервіс повернуто відповідно до частини 4 статті 174 Господарського процесуального кодексу України.

За таких обставин, суд вважає за необхідне клопотання відповідача задовольнити та повернути відповідачу судовий збір в сумі 1 921, 00 грн. на підставі пункту 2 частини 1 статті 7 Закону України Про судовий збір .

Керуючись статтями 2, 13, 73, 74, 76-80, 86, 126, 129, 231, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю ТД Охоронні Системи до Товариства з обмеженою відповідальністю Нафтогазхім Сервіс про стягнення 59 240, 47 грн. задовольнити у повному обсязі.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Нафтогазхім Сервіс (04050, місто Київ, вулиця Січових Стрільців, будинок 68-Б, літера А; код ЄДРПОУ 38781431) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ТД Охоронні Системи (02095, місто Київ, вулиця Дніпровська набережна, будинок 16-Г, офіс А-3; код ЄДРПОУ 40925577) 56 262 (п`ятдесят шість тисяч двісті шістдесят дві) грн. 41 коп. основного боргу, 2 978 (дві тисячі дев`ятсот сімдесят вісім) грн. 06 коп. пені, 1 921 (одну тисячу дев`ятсот двадцять одну) грн. 00 коп. витрат по сплаті судового збору та 7 000 (сім тисяч) грн. 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю Нафтогазхім Сервіс (04050, місто Київ, вулиця Січових Стрільців, будинок 68-Б, літера А; код ЄДРПОУ 38781431) з Державного бюджету України судовий збір в сумі 1 921 (одну тисячу дев`ятсот двадцять одну) грн. 00 коп., сплачений на підставі квитанції № 1722-6154-5439-2515 від 19.09.2019 року.

5. Відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

6. Згідно з частиною 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

7. Відповідно до підпункту 17.5. пункту 17 розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VІІІ до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду через господарський суд міста Києва за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повне рішення складено 31.01.2020 року.

Суддя В.С. Ломака