Рішення

від 28.01.2020 по справі 915/2373/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

====================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 січня 2020 року Справа № 915/2373/19

м. Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області у складі судді Смородінової О.Г.,

за участю секретаря судового засідання Матвєєвої В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: Акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України (01601, м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, буд. 6; ідентифікаційний код 20077720)

до відповідача: Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Союз-50 (54010, м. Миколаїв, проспект Центральний, буд. 15А; ідентифікаційний код 33250240)

про: стягнення 1719,79 грн,

за участю представників учасників справи:

від позивача: не з`явився,

від відповідача: Бабакова О.Ю. - голова правління, Костенко С.О. - адвокат,

Суть спору:

04.12.2019 Акціонерне товариство Національна акціонерна компанія Нафтогаз України звернулося до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою № 14/4-383-19 від 28.10.2019 про стягнення з Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Союз-50 боргу в загальній сумі 1719,79 грн, у тому числі: пеня у сумі 857,92 грн; три проценти річних у сумі 172,62 грн; інфляційні втрати у сумі 689,25 грн; та судових витрат, саме 1921,00 грн сплаченого судового збору та інші витрати, пов`язані з розглядом даної справи.

Позовні вимоги ґрунтуються на підставі: договору постачання природного газу № 5315/1617-КП-22 від 06.12.2016 з додатковими угодами до нього; актів приймання-передачі природного газу від 31.01.2017 та від 28.02.2017; довідок сальдо по підприємству Союз-50 ОСББ та операції по підприємству Союз-50 ОСББ ; застосування норм статей 11-16, 258, 509, 525, 526, 530, 549, 610-612, 625, 629, 655, 692, 712 Цивільного кодексу України, 20, 173-175, 193, 216-218, 230, 231, 264-265 Господарського кодексу України та мотивовані тим, що оплату за переданий газ відповідач здійснював несвоєчасно та не виконав зобов`язання у строк, визначений договором, чим порушив умови господарського зобов`язання.

Ухвалою суду від 05.12.2019 позовну заяву було прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 915/2373/19; задоволено клопотання позивача про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження; встановлено відповідачу строк для подання заяви із запереченнями щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження; розгляд справи по суті призначено на 26 грудня 2019 року об 11:30; встановлено для сторін процесуальні строки для подання заяв по суті справи.

23.12.2019 до суду від позивача надійшло клопотання б/н від 20.12.2019 (вх. № 19490/19) про розгляд справи, у якому заявник зазначив про неможливість забезпечити явку повноважного представника в судове засідання. Крім того, позивач повідомив суд про те, що станом на 20.12.2019 АТ НАК Нафтогаз України від відповідача відзив на позовну заяву не отримував, позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просив суд розглядати справу за відсутності представника позивача.

23.12.2019 до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву б/н та без дати (вх. № 19514/19), в якому заявник просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України до ОСББ Союз-50 про стягнення 3 % річних, інфляційних витрат та пені.

Заперечення відповідача проти задоволення позову мотивовані тим, що позивачем не було враховано, що відповідачем в квітні 2017 року на адресу позивача було надіслано лист про перенесення помилково зарахованих коштів на інший рахунок з Договору № 5069/1617-ТЕ-22 на № 5315/1617-КП-22. Вказану заяву позивачем було проігноровано з незрозумілих відповідачу підстав.

В судовому засіданні 26.12.2019 було розпочато розгляд справи по суті. У вказаному засіданні представником відповідача було заявлено про намір подати суду докази направлення позивачу листа від 10.04.2017, копію якого додано до відзиву. Судом надано відповідачу можливість реалізувати вказаний намір у дводенний строк від дня проведення судового засідання.

Ухвалою суду від 26.12.2019 розгляд справи № 915/2373/19 по суті було відкладено на 28 січня 2020 року о 10:15.

27.12.2019 до суду від відповідача надійшов супровідний лист б/н та без дати (вх. № 19658/19), з яким заявником надано суду оригінал фіскального чеку від 20.04.2017 про надіслання рекомендованого листа.

03.01.2020 до суду від позивача надійшла відповідь на відзив № 14/4-7-20 від 02.01.2020, в якому позивач просить суд позовні вимоги задовольнити в повному обсязі, обґрунтовуючи тим, що наведені відповідачем у відзиві обставини не відповідають дійсності та спростовуються матеріалами справи.

27.01.2020 до суду від позивача надійшло клопотання б/н від 24.01.2020 (вх. № 1013/20) про розгляд справи, у якому заявник зазначив про неможливість забезпечити явку повноважного представника в судове засідання. Крім того, позивач повідомив суд про те, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просив суд розглядати справу за відсутності представника позивача.

28.01.2020 (о 10:09) до суду від відповідача надійшло клопотання б/н від 27.01.2020 (вх. № 1048/20) про зменшення розміру пені, у якому заявник просив суд: приєднати це клопотання до матеріалів справи та зменшити розмір стягуваної пені до 85,79 грн.

Станом на момент проведення судового засідання від учасників справи інших заяв чи клопотань як по суті справи, так і з процесуальних питань, до суду не надходило.

В судове засідання 28.01.2020 з`явилися лише повноважні представники відповідача, яких суд заслухав. Позивач свого представника в судове засідання не направив, хоча про час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином, про що свідчить відмітка про отримання позивачем 02.01.2020 копії ухвали Господарського суду Миколаївської області від 26.12.2019 у справі № 915/2373/19 на рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення зі штрихкодовим ідентифікатором 5400138961172. При цьому, як уже було наведено вище, позивач просив розглядати справу за відсутності його представника (клопотання б/н від 24.01.2020 (вх. № 1013/20)).

Враховуючи наведене та те, що явка учасників справи не визнавалася судом обов`язковою, а участь у засіданні суду є правом, а не обов`язком сторони, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи по суті за відсутності представника позивача.

У судовому засіданні 28.01.2020 представник Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Союз-50 зазначив, що позиція відповідача, викладена у відзиві, зазнала змін, з огляду на отриману від позивача відповідь на відзив. У зв`язку з наведеним відповідач просив суд задовольнити клопотання про зменшення пені та, відповідно, зменшити розмір стягуваної пені до 85,79 грн.

Відповідно до змісту статей 195, 240 Господарського процесуального кодексу України, 28.01.2020 за результатами розгляду даної справи за правилами спрощеного позовного провадження, суд оголосив вступну та резолютивну частини рішення.

Ознайомившись з матеріалами справи, дослідивши надані докази у їх сукупності, заслухавши у судовому засіданні представників відповідача, суд -

В С Т А Н О В И В:

06 грудня 2016 року між Публічним акціонерним товариством Національна акціонерна компанія Нафтогаз України та Об`єднанням співвласників багатоквартирного будинку Союз-50 був укладений договір постачання природного газу № 5315/1617-КП-22 (далі - Договір), відповідно до предмету якого позивач, як постачальник, зобов`язався поставити споживачеві у 2016-2017 роках природний газ, а відповідач, як споживач, взяв на себе зобов`язання оплатити його на умовах цього договору.

За умовами наведеного Договору:

- постачальник передає споживачу з 01 грудня 2016 р. по 31 березня 2017 р. (включно) природний газ обсягом до 1,9 тис. куб. метрів, у тому числі за місяцями: грудень (0,5); січень (0,5); лютий (0,5); березень (0,4) (п. 2.1);

- приймання-передача природного газу, переданого постачальником споживачеві у відповідному місяці постачання, оформлюється актом приймання-передачі. Обсяг використання природного газу споживачем у відповідному місяці постачання встановлюється шляхом складання добових обсягів, визначених на підставі показників комерційного вузла/вузлів обліку природного газу (п. 3.4);

- оплата за природний газ здійснюється споживачем виключно коштами шляхом 100-відсоткової поточної оплати протягом місяця поставки природного газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу (п. 6.1);

- за невиконання або неналежне виконання договірних зобов`язань сторони несуть відповідальність у випадках, передбачених законодавством і цим договором (п. 8.1);

- у разі прострочення споживачем пунктів 6.1 та 6.6 цього договору він зобов`язується сплатити постачальнику, крім суми заборгованості, пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу (п. 8.2);

- строк, у межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних, становить п`ять років (п. 10.3);

- Договір набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх печатками сторін, за їх наявності, і діє в частині реалізації природного газу з 01 грудня 2016 р. до 31 березня 2017 р. (включно), а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення (п. 12.1).

Договір скріплений підписами та печатками обох сторін.

Суд відмічає, що постановою Кабінету Міністрів України від 06.03.2019 № 226 Деякі питання акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України було змінено тип Публічного акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України з публічного на приватне та перейменовано його в Акціонерне товариство Національна акціонерна компанія Нафтогаз України .

Предметом даного позову виступає майнова вимога позивача про стягнення з відповідача пені, процентів річних та інфляційних втрат внаслідок порушення останнім договірних зобов`язань в частині своєчасності оплати за переданий газ.

До предмету доказування у даній справі належать обставини здійснення позивачем поставки природного газу відповідачеві та прострочення останнім розрахунків за поставлений товар.

Так, позивач підтверджує власну правову позицію такими доказами:

- договір постачання природного газу № 5315/1617-КП-22 від 06.12.2016 з додатковими угодами до нього;

- акти приймання-передачі природного газу (2 шт.);

- довідка сальдо по підприємству Союз-50 ОСББ ;

- довідка операції по підприємству Союз-50 ОСББ .

Відповідач, на підтвердження викладеної у відзиві позиції надавав суду письмові докази, разом із тим, як уже було зазначено вище, представник відповідача під час виступу у судовому засіданні 28.01.2020 зазначив, що позиція відповідача, викладена у відзиві, зазнала змін. На підтвердження правової позиції Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Союз-50 , викладеної у клопотанні про зменшення розміру пені, доказів суду не надано.

Дослідивши надані суду докази, оцінивши їх у відповідності з вимогами ст. 86 ГПК України, проаналізувавши обставини справи відносно норм чинного законодавства, яке регулює спірні відносини, суд дійшов таких висновків.

Спірні правовідносини, які виникли між сторонами, регулюються положеннями чинного законодавства про поставку.

Так, згідно з приписами ч. ч. 1 та 2 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За умовами ч. 1 ст. 662 та ст. 663 ЦК України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 664 ЦК України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем було поставлено відповідачу природний газ на загальну суму 6666,10 грн, що підтверджується підписаними обома сторонами актами приймання передачі природного газу:

- від 31.01.2017 на суму 3349,92 грн (за січень 2017 року);

- від 28.02.2017 на суму 3316,18 грн (за лютий 2017 року).

Відповідач, у свою чергу, з простроченням провів відповідні оплати за договором на загальну 6666,10 грн, що вбачається з довідки про операції по підприємству Союз-50 ОСББ за період з 01.01.2017 по 31.08.2018.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, відповідно до статті 11 ЦК України є, зокрема, договори. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом ч. 1 ст. 14 ЦК України цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Статтею 173 Господарського кодексу України передбачено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

У відповідності до ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно з ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до приписів статей 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

За приписами статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За змістом статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

У відповідності до частини 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до частини 2 ст. 614 ЦК України відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання. Відповідно до частин 3 та 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

За таких обставин обов`язок доведення факту належної та своєчасної оплати за поставлений товар закон покладає на покупця.

Відповідач доказів належного виконання своїх зобов`язань за договором та своєчасної сплати коштів за поставлений товар за поставлений позивачем природний газ не представив, контррозрахунку позовних вимог не надав, відповідно доводи позивача не спростував.

Так, з урахуванням прострочення сплати основного боргу за Договором постачання природного газу № 5315/1617-КП-22 від 06.12.2016 позивачем нараховано відповідачу:

1. Пеню в загальній сумі 857,92 грн : за зобов`язаннями січня 2017 року за період з 28.02.2017 по 27.08.2017 на суму 431,54 грн; за зобов`язаннями лютого 2017 року за період з 28.03.2017 по 22.01.2018 на суму 426,38 грн.

2. 3 % річних у загальній сумі 172,62 грн: за зобов`язаннями січня 2017 року за період з 28.02.2017 по 22.01.2018 на суму 90,58 грн; за зобов`язаннями лютого 2017 року за період з 28.03.2017 по 22.01.2018 на суму 82,04 грн.

3. Інфляційні втрати у загальній сумі 689,25 грн: за зобов`язаннями січня 2017 року за період з 01.03.2017 по 31.12.2017 на суму 379,17 грн; за зобов`язаннями лютого 2017 року за період з 01.04.2017 по 31.12.2017 на суму 310,08 грн.

Згідно зі статтями 15, 16 ЦК України особа має право на захист свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, яке реалізується шляхом звернення до суду. Способи захисту цивільних прав та інтересів визначені в ч. 2 ст. 16 ЦК України.

Статтями 73, 74 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до статті 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Як слідує з положень ст. 77, 78 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Відповідно до змісту ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідач не спростував вимоги позивача, не надав суду належні докази, які свідчать про своєчасність здійснення розрахунків з кредитором за договірними зобов`язаннями.

У даній господарській справі позивачем заявлено до стягнення з відповідача заборгованість в загальній сумі 1719,79 грн, у тому числі: пеня у сумі 857,92 грн; три проценти річних у сумі 172,62 грн; інфляційні втрати у сумі 689,25 грн.

Щодо заявленої до стягнення суми пені в розмірі 857,92 грн суд зазначає таке.

За приписами ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Приписами ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. Суб`єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу.

Відповідно до п. 8.2 Договору у разі прострочення споживачем пунктів 6.1 та 6.6 цього договору він зобов`язується сплатити постачальнику, крім суми заборгованості, пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Отже, на підставі ст. 549 ЦК України, ст. 230 ГК України та п. 8.1 Договору позивач цілком правомірно нарахував та просить суд стягнути з відповідача пеню.

Судом перевірено розрахунок пені наведений у позовній заяві та встановлено, що відповідне нарахування позивачем проведено вірно.

З урахуванням наведеного до стягнення з відповідача підлягає сума пені в розмірі 857,92 грн.

Відповідачем заявлялося клопотання про зменшення розміру стягуваної пені до 85,79 грн. В обґрунтування вказаного клопотання заявником зазначено, зокрема, таке.

Залишок несплаченого боргу за договором сплачено відповідачем до звернення позивача до суду з даним позовом. Несвоєчасність розрахунків мала місце через помилкове зарахування коштів на інший рахунок позивача. Відповідач знаходиться у скрутному фінансовому становищі, має специфічний вид діяльності, стягнення пені у повному розмірі, може призвести до негативних наслідків діяльності підприємства. Крім наведеного, представник відповідача під час виступу у судовому засіданні 28.01.2020 посилався на відсутність заподіяних відповідачу збитків, як на основну підставу заявленого клопотання.

Розглянувши відповідне клопотання відповідача про зменшення розміру пені, суд вважає за необхідне зазначити таке:

Положеннями ст. 233 Господарського кодексу України передбачено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення (ч. 3 ст. 551 ЦК України).

Виходячи із загальних засад, встановлених у ст. 3 ЦК України, а саме - справедливості, добросовісності та розумності, суд, з урахуванням усіх конкретних обставин справи, має право при винесенні рішення про стягнення штрафу зменшувати його розмір.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної ним у постанові від 08.05.2018 у справі № 924/709/17, зменшення розміру заявлених до стягнення штрафних санкцій є правом суду, а за відсутності переліку таких виняткових обставин господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення пені та штрафу та розмір, до якого підлягає зменшенню. При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника. Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причин неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання зобов`язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

Суд вважає за необхідне відмітити, що доказів, які підтверджують наведені у клопотанні відповідачем до суду не надано. До того ж, пеня нарахована позивачем у розмірі, погодженому в договорі за фактичний період прострочення, розмір пені є співрозмірним з сумою заборгованості з врахуванням періоду прострочення. При цьому, незаявлення позивачем збитків не свідчить про відсутність для позивача негативних наслідків та незручностей у зв`язку з несвоєчасністю оплати.

Зважаючи на обставини справи та зазначені відповідачем у клопотанні підстави для зменшення пені, суд не вбачає їх винятковими, крім того, розмір пені за порушення договірних зобов`язань не є надмірно великим.

Враховуючи викладене, суд відмовляє відповідачу в задоволенні клопотання про зменшення розміру пені, передбаченого позовними вимогами.

Щодо заявлених до стягнення сум інфляційних втрат в розмірі 689,25 грн та 3% річних у розмірі 172,62 грн суд зазначає таке.

За приписами ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Інфляційні та проценти, що сплачуються відповідно до ст. 625 ЦК України, складають зміст додаткових вимог, оскільки законодавець опосередковано визнає їх мірами відповідальності (відповідальність за порушення грошового зобов`язання).

Як інфляційні нарахування на суму боргу, так і сплата трьох відсотків річних від простроченої суми, не мають характеру штрафних санкцій, а виступають способом захисту майнового права та інтересу кредитора у зв`язку зі знеціненням коштів внаслідок інфляційних процесів та компенсації користування цими коштами.

Ст. 625 Цивільного кодексу України застосовується до всіх грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено спеціальними нормами, які регулюють відносини, пов`язані з виникненням, зміною чи припиненням окремих видів зобов`язання.

На підставі ст. 625 ЦК України позивач цілком правомірно нарахував та просить суд стягнути з відповідача інфляційні втрати та 3% річних.

Судом перевірено надані позивачем розрахунки та встановлено, що позивачем суми інфляційних втрат в розмірі 689,25 грн та 3% річних у розмірі 172,62 грн зазначено вірно.

За такого, позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та підлягають задоволенню повністю.

Таким чином, враховуючи вищенаведені норми та обставини, розглянувши даний спір із застосуванням норм матеріального права, якими регулюються відповідні відносини, згідно з наданими доказами, суд дійшов висновку про задоволення позову в повному обсязі.

Відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 238 ГПК України, у резолютивній частині рішення зазначаються, зокрема відомості про розподіл судових витрат.

Відповідно до положень п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, у спорах, що виникають при виконанні договорів судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, судовий збір за подання позову в сумі 1921,00 грн підлягає покладенню на відповідача.

Керуючись ст. ст. 73, 74, 76-79, 86, 129, 219, 220, 233, 238, 240, 241, 248, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити в повному обсязі.

Стягнути з Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Союз-50 (54010, м. Миколаїв, проспект Центральний, буд. 15А; ідентифікаційний код 33250240) на користь Акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України (01601, м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, буд. 6; ідентифікаційний код 20077720) борг у загальній сумі 1719,79 грн, у тому числі: пеня у сумі 857,92 грн; три проценти річних у сумі 172,62 грн; інфляційні втрати у сумі 689,25 грн, а також 1921,00 грн судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дати складення повного судового рішення.

Рішення може бути оскаржене в порядку та у строки, визначені статтею 256 і підпунктом 17.5 пункту 17 Розділу ХІ Перехідні положення Господарського процесуального кодексу України.

Сторони та інші учасники справи:

Позивач: Акціонерне товариство Національна акціонерна компанія Нафтогаз України (01601, м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, буд. 6; ідентифікаційний код 20077720);

Відповідач: Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Союз-50 (54010, м. Миколаїв, проспект Центральний, буд. 15А; ідентифікаційний код 33250240).

Повне рішення складено та підписано судом 03.02.2020.

Суддя О.Г. Смородінова