Ухвала

від 31.01.2020 по справі 0540/7840/18-а

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

31 січня 2020 року

Київ

справа №0540/7840/18-а

адміністративне провадження №К/9901/3134/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Олендера І.Я.,

суддів: Гончарової І.А., Ханової Р.Ф.,

перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДФС у Донецькій області ухвалу Першого апеляційного адміністративного суду від 24.12.2019 у справі №0540/7840/18-а за адміністративним позовом Комунального закладу Донецький палац молоді Юність до Головного управління ДФС у Донецькій області про скасування податкового повідомлення-рішення,

в с т а н о в и в:

Комунальний заклад Донецький палац молоді Юність звернувся до суду з адміністративними позовом до Головного управління ДФС у Донецькій області про скасування податкового повідомлення-рішення від 07.08.2018 №0038654303 про застосування штрафних санкцій (штрафу) у сумі 170,00грн.

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 05.11.2018 позов задоволено.

Перший апеляційний адміністративний суд ухвалою від 24.12.2019 визнавши неповажними причини пропуску Головним управлінням ДФС у Донецькій області строку на апеляційне оскарження та відмовив у відкритті апеляційного провадження за його апеляційною скаргою на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 05.11.2018 у справі №0540/7840/18-а.

Не погодившись з рішенням суду апеляційної інстанції, Головне управління ДФС у Донецькій області 22.01.2020 звернулося з касаційною скаргою до Верховного Суду. В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права. Зокрема, податковий орган вказує на безпідставність прийняття рішення суду апеляційної інстанції, яке перешкоджає подальшому провадженню у справі, зважаючи на відсутність законних підстав для відмови у відкритті апеляційного провадження. Відповідач вважає, що недостатність бюджетних асигнувань необхідних для сплати судового збору є обставиною, яка не залежать від волі податкового органу, та свідчать про наявність підстав для визнання поважними причини пропуску строку на апеляційне оскарження при повторному поданні апеляційної скарги. На думку відповідача, порушення порядку здійснення процесуальної дії апеляційного оскарження не повинно перешкоджати суб`єкту владних повноважень доступу до правосуддя.

При вирішенні питання щодо відкриття касаційного провадження у справі за касаційною скаргою Головного управління ДФС у Донецькій області, судом з`ясовано наступні обставини.

Донецький окружний адміністративний суд рішенням від 05.11.2018 позовні вимоги задовольнив. Рішення складено у повному обсязі та підписано 09.11.2018.

Відповідно до частини першої статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції про задоволення позовних вимог, Головне управління ДФС у Донецькій області оскаржило його в апеляційному порядку.

Ухвалою Першого апеляційного адміністративного суду від 22.12.2018 вказану апеляційну скаргу було залишено без руху з мотивів її невідповідності вимогам пункту 1 частини п`ятої статті 296 КАС України (ненадання документа про сплату судового збору). Цією ж ухвалою визначено строк, терміном у десять днів з моменту отримання копії даної ухвали, протягом якого особа має право усунути виявлені судом недоліки апеляційної скарги.

Перший апеляційний адміністративний суд ухвалою від 25.01.2019 відмовив у задоволенні клопотання Головного управління ДФС у Донецькій області про продовження строку на усунення недоліків, а апеляційну скаргу, на підставі пункту 1 частини четвертої статті 169 КАС України, повернув заявнику з огляду на невиконання останнім вимог ухвали Першого апеляційного адміністративного суду від 22.12.2018, які стали підставою для залишення апеляційної скарги без руху.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Головне управління ДФС у Донецькій області вдруге 04.11.2019 оскаржило його в апеляційному порядку. Одночасно до апеляційної скарги відповідачем було долучено клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Донецького окружного адміністративного суду від 05.11.2018 у справі №0540/7840/18-а.

Ухвалою Першого апеляційного адміністративного суду від 11.11.2019 апеляційну скаргу було залишено без руху з мотивів її невідповідності вимогам статті 298 КАС України, у зв`язку з тим, що апеляційна скарга подана з пропуском, визначеного статтею 295 КАС України, строку на апеляційне оскарження, а наведені особою у клопотанні про поновлення такого строку підстави визнані судом неповажними; пункту 1 частини п`ятої статті 296 КАС України, у зв`язку з ненаданням документа про сплату судового збору. Цією ж ухвалою заявнику визначено строк на усунення виявлених судом недоліків, терміном у десять днів з дня вручення копії даної ухвали, протягом якого особа має право надати суду: 1) заяву про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження з посиланням на інші поважні підстави його пропуску з доданням відповідних доказів на їх підтвердження; 2) докази сплати судового збору.

Суд апеляційної інстанції керувався тим, що скаржник, у клопотанні про поновлення пропущеного строку, не навів поважних причин його пропуску, які могли б бути визнані судом поважними. Зокрема, суд зазначив, що посилання податкового органу на обмежене фінансування, що унеможливило своєчасну сплату судового збору при поданні апеляційної скарги вперше та призвело до її повернення заявнику, не може бути поважною причиною пропуску процесуального строку. Також суд звернув увагу, що обставини пов`язані з фінансуванням податкового органу не надають такій особі права у будь-який необмежений після спливу строку апеляційного оскарження час реалізовувати право на оскарження судових рішень.

На виконання вимог ухвали Першого апеляційного адміністративного суду від 11.11.2019 про залишення апеляційної скарги без руху, на адресу суду надійшло клопотання Головного управління ДФС у Донецькій області про продовження строку на усунення недоліків апеляційної скарги в частині сплати судового збору, яке мотивовано недостатністю фінансування, з огляду на те, що всі видатки апелянта фінансуються виключно за рахунок бюджетних коштів.

Ухвалою Першого апеляційного адміністративного суду від 02.12.2019 клопотання податкового органу про продовження строку усунення виявлених недоліків було задоволено та продовжено заявнику строк терміном у десять днів з дня вручення копії даної ухвали.

На адресу суду Головним управлінням ДФС у Донецькій області повторно скеровано клопотання про продовження строку усунення виявлених недоліків в частині сплати судового збору, яке обґрунтовано особливостями фінансування апелянта.

При цьому, як зазначено судом, в обґрунтування поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження, відповідачем зазначено причини пропуску процесуального строку аналогічні тим, які було вказані ним при поданні апеляційної скарги, та які судом було визнано неповажними. Інших умотивованих доводів, які б підтверджували поважність підстав пропуску строку апеляційного оскарження податковим органом не наведено.

Перший апеляційний адміністративний суд ухвалою від 24.12.2019 визнав наведені відповідачем підстави пропуску строку апеляційного оскарження неповажними, у зв`язку з чим відмовив у відкритті апеляційного провадження на підставі пункту 4 частини першої статті 299 КАС України .

Відповідно до частини третьої статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Верховний Суд дійшов висновку, що правильне застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права при постановленні ухвали про відмову у відкритті апеляційного провадження є очевидним, розумні сумніви щодо їх застосування чи тлумачення відсутні.

Відповідно до частини третьої статті 298 КАС України апеляційна скарга залишається без руху у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 295 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.

Якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними, суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження (пункт 4 частини перша статті 299 КАС України).

Враховуючи наведене, за результатами оцінки зазначених, у надісланій на виконання вимог ухвали про залишення апеляційної скарги без руху, заяві про поновлення строку апеляційного оскарження підстав, суд може визнати їх поважними та відкрити апеляційне провадження або визнати такі підстави неповажними, у зв`язку з чим відмовити у відкритті апеляційного провадження.

Як зазначено вище, суд апеляційної інстанції ухвалами від 11.11.2019 та від 02.12.2019 надавав відповідачу достатній строк для усунення недоліків вдруге поданої апеляційної скарги щодо надання доказів сплати судового збору та обґрунтованого клопотання про поновлення строку апеляційного оскарження з наведенням поважних причин пропуску строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції. Наведені податковим органом у клопотанні, надісланому 27.11.2019 на виконання вимог ухвали про залишення апеляційної скарги без руху, підстави пропуску строку апеляційного оскарження судом визнано неповажними, у зв`язку з чим у відкритті апеляційного провадження було відмовлено, що відповідає правильному застосуванню КАС України.

Зокрема, відмовляючи у відкритті апеляційного провадження, суд звернув увагу, що поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій.

Доводи касаційної скарги щодо встановлення судом апеляційної інстанції неправомірних обмежень у реалізації податковим органом права на апеляційне оскарження судового рішення не спростовують вищенаведених висновків про очевидне правильне застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права.

Статтею 129 Конституції України передбачено, що однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Відповідно до частини першої статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

Згідно з частиною першою статті 45 КАС України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.

Відповідно до пункту шостого частини п`ятої статті 44 КАС України учасники справи зобов`язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.

Законодавче обмеження строку оскарження судового рішення, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах.

Європейський суд з прав людини у пунктах 46, 47 рішення від 29.01.2016 у справі Устименко проти України зазначив, що одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який передбачає дотримання принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатись перегляду остаточного і обов`язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами. Якщо звичайний строк оскарження поновлюється зі спливом значного періоду часу, таке рішення може порушити принцип правової визначеності.

При цьому, судом також враховуються висновки Європейського Суду з прав людини, викладені в рішенні по справі Лелас проти Хорватії , відповідно до яких держава, чиї органи влади не дотримувалися своїх власних внутрішніх правил та процедур, не повинна отримувати вигоду від своїх правопорушень та уникати виконання своїх обов`язків. Ризик будь-якої помилки, зробленої органами державної влади, повинна нести держава, а помилки не повинні виправлятися за рахунок зацікавленої особи, особливо якщо при цьому немає жодного іншого приватного інтересу.

У справі Рисовський проти України Європейський Суд з прав людини підкреслив особливу важливість принципу належного урядування , який передбачає, що в разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб.

Таким чином, виходячи з принципу належного урядування , державні органи загалом, і орган доходів і зборів зокрема, зобов`язані діяти в належний спосіб, а держава не повинна отримувати вигоду у вигляді поновлення судами строку на оскарження судових рішень та виправляти допущені органами державної влади помилки за рахунок приватної особи, яка діяла добросовісно.

Відповідно до правових висновків Європейського Суду з прав людини, право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 33 рішення у справі Перетяка та Шереметьєв проти України від 21.12.2010, заява №45783/05). Норми, що регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані (пункти 22-23 рішення у справі Мельник проти України від 28.03.2006, заява №23436/03).

Отже, встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій.

Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Підстави пропуску строку апеляційного оскарження можуть бути визнані поважними, строк поновлено лише у разі, якщо вони пов`язані з непереборними та об`єктивними перешкодами, труднощами, які не залежать від волі особи та унеможливили своєчасне, тобто у встановлений законом процесуальний строк подання апеляційної скарги.

Отже, тільки наявність об`єктивних перешкод для своєчасної реалізації прав щодо оскарження судового рішення у апеляційному порядку у строк, встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск строку апеляційного оскарження з поважних причин.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, оскільки наведені апелянтом у заявленому клопотанні підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження жодним чином не обґрунтовують поважність причин пропуску ним строку на апеляційне оскарження у даній справі, а інших доказів поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження відповідачем надано не було, Перший апеляційний адміністративний суд дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для відмови у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Головного управління ДФС у Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 05.11.2018 у справі №0540/7840/18-а

Згідно з пунктом 5 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо суд у порядку, передбаченому частинами другою, третьою цієї статті, дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою.

Відповідно до пункту 2 частини другої статті 333 КАС України у випадку оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи), суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосовування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

Враховуючи викладене, суд касаційної інстанції дійшов висновку про необхідність відмови у відкритті касаційного провадження.

Керуючись пунктом 5 частини першої, пунктом 2 частини другої статті 333 КАС України, -

у х в а л и в:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління ДФС у Донецькій області ухвалу Першого апеляційного адміністративного суду від 24.12.2019 у справі №0540/7840/18-а за адміністративним позовом Комунального закладу Донецький палац молоді Юність до Головного управління ДФС у Донецькій області про скасування податкового повідомлення-рішення .

Направити копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження разом з касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами особі, яка подала касаційну скаргу.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

............................

І.Я. Олендер

І.А. Гончарова

Р.Ф. Ханова

Судді Верховного Суду