Постанова

від 15.01.2020 по справі 611/507/18

ВЕЛИКА ПАЛАТА ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 січня 2020 року

м. Київ

Справа № 611/507/18

Провадження № 14-590цс19

Велика Палата Верховного Суду у складі:

судді-доповідача Ткачука О.С.,

суддів Антонюк Н.О., Бакуліної С.В., Британчука В.В., Власова Ю.Л., Гудими Д.А., Єленіної Ж.М., Кібенко О.Р., Князєва В.С., Лобойка Л.М., Лященко Н.П., Прокопенка О.Б., Пророка В.В., Рогач Л.І., Ситнік О.М., Уркевича В.Ю., Яновської О.Г.

розглянула у порядку письмового провадження справу за позовом заступника керівника Лозівської місцевої прокуратури Харківської області в інтересах держави до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області, ОСОБА_1 , відділу з питань економічного розвитку, містобудування та архітектури, адміністративних послуг та цивільного захисту Барвінківської районної державної адміністрації, третя особа - Фермерське господарство Дарій 2018 , про визнання незаконними наказів та їх скасування, визнання договорів оренди землі недійсними, скасування їх реєстрації та повернення земель, за касаційною скаргою заступника прокурора Харківської області на постанову Харківського апеляційного суду від 18 червня 2019 року, прийнятуу складі суддів Маміної О.В., Кругової С.С., Пилипчук Н.П.

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст та обґрунтування позовних вимог

1. У травні 2018 року заступник керівника Лозівської місцевої прокуратури Харківської області (далі - прокурор)в інтересах держави звернувся до суду з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області (далі - ГУ Держгеокадастру у Харківськійобласті), ОСОБА_1 , відділу з питань економічного розвитку, містобудування та архітектури, адміністративних послуг та цивільного захисту Барвінківської районної державної адміністрації, третя особа - Фермерське господарство Дарій 2018 (далі - ФГ Дарій 2018 ), в якому просив про наступне:

- визнати незаконними та скасувати накази ГУ Держгеокадастру у Харківській області від 26 жовтня 2015 року № 2869-СГ, від 03 березня 2016 року № 1476-СГ, від 03 березня 2016 року № 1477-СГ, від 01 лютого 2016 року № 573-СГ, від 01 лютого 2016 року № 571-СГ, від 01 лютого 2016 року № 570-СГ;

- визнати недійсними укладені між ГУ Держгеокадастру у Харківській області та ОСОБА_1 договори оренди землі: від 16 листопада 2015 року щодо земельної ділянки площею 20,0930 га, що зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 18 листопада 2015 року, скасувавши його державну реєстрацію; від 13 квітня 2016 року щодо земельної ділянки площею 38,8490 га, що зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 14 квітня 2016 року, скасувавши його державну реєстрацію; від 13 квітня 2016 року щодо земельної ділянки площею 15,2135 га, що зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 14 квітня 2016 року, скасувавши його державну реєстрацію; від 13 квітня 2016 року щодо земельної ділянки площею 23,3144 га, що зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 14 квітня 2016 року, скасувавши його державну реєстрацію; від 13 квітня 2016 року щодо земельної ділянки площею 32,3353 га, що зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 14 квітня 2016 року, скасувавши його державну реєстрацію; від 13 квітня 2016 року щодо земельної ділянки площею 22,6266 га, що зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 14 квітня 2016 року, скасувавши його державну реєстрацію;

- зобов`язати ОСОБА_1 повернути у відання держави в особі ГУ Держгеокадастру у Харківській області земельні ділянки площею 20,0930 га, 22,6266 га, 32,3353 га, 23,3144 га, 15,2135 га, 38,8490 га (із зазначенням їх кадастрових номерів).

2. Позовна заява мотивована тим, що укладання між ГУ Держгеокадастру у Харківській області та ОСОБА_1 вказаних договорів оренди землі здійснено всупереч інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Отже, згідно зі ст. 228 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) оспорювані договори оренди належить визнати недійсними. Крім того, на думку прокурора, спірні земельні ділянки належить повернути у відання держави, скасувавши незаконні накази ГУ Держгеокадастру у Харківській області щодо надання спірних земельних ділянок ОСОБА_1 , які видані з порушенням вимог земельного законодавства, в тому числі ст. 7, 12 Закону України Про фермерське господарство , оскільки ОСОБА_1 отримав землю не для створення нового фермерського господарства, а для іншої підприємницької діяльності.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

3. РішеннямБарвінківського районного суду Харківської області від 11 березня 2019 року вказані позовні вимоги прокурора задоволені повністю. Вирішено питання розподілу судових витрат.

4. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що оскільки не були додержані вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, то відповідно до ст. 228 ЦК України оспорювані договори оренди слід визнати недійсними та задовольнити й інші вимоги з мотивів, наведених у вказаному обґрунтуванні позову.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

5. Постановою Харківського апеляційного суду від 18 червня 2019 року рішення Барвінківського районного суду Харківської області від 11 березня 2019 року скасовано. Провадження у справі закрито з підстав, передбачених п. 1 ч. 1 ст. 255 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), оскільки спір не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

6. Судове рішення апеляційного суду мотивовано тим, що сторонами у спірних правовідносинах є фізична особа - підприємець ОСОБА_1 (засновник ФГ Антонайтус , ФГ Дарій 2018 ) та прокуратура, тому спір підлягає розгляду в порядку господарського судочинства.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

7. У липні 2019 року заступник прокурора Харківської області подав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просив скасувати ухвалу апеляційного суду і направити справу для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.

8. Касаційна скарга мотивована тим, що предметом позову у цій справі є перевірка законності укладених договорів оренди землі у правовідносинах, які склались між органом державної влади та ОСОБА_1 як фізичною особою. Отже, з урахуванням змісту заявлених позовних вимог, характеру спірних правовідносин, змісту юридичної природи обставин у справі, з огляду суб`єктний склад учасників процесу цей спір підлягає вирішенню в порядку цивільного судочинства, а висновки апеляційного суду про те, що цей спір є господарсько-правовим і не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, є помилковими.

Доводи інших учасників справи

9. У серпні 2019 року ГУ Держгеокадастру у Харківській області подало до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, у якому просило касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувану постанову - без змін.

10. У серпні 2019 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, у якому просив касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувану постанову - без змін. Указував, що 13 жовтня 2011 року він здійснив реєстрацію ФГ Антонайтус , а тому на час надання йому спірних земельних ділянок у користування вже існувало фермерське господарство, при цьому ОСОБА_1 був зареєстрований у якості фізичної особи - підприємця, а тому даний спір повинен розглядатись за правилами господарського судочинства.

Рух справи у суді касаційної інстанції

11. 25 липня 2019 року Верховний Суд відкрив касаційне провадження у справі та витребував матеріали справи із суду першої інстанції.

12. 09 вересня 2019 року Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду призначив справу до розгляду.

13. 18 вересня 2019 року Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду відповідно до ч. 6 ст. 403 ЦПК України передав справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

14. Відповідно до ч. 6 ст. 403 ЦПК України справа підлягає передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду у всіх випадках, коли учасник справи оскаржує судове рішення з підстав порушення правил предметної чи суб`єктної юрисдикції.

15. 09 жовтня 2019 року Велика Палата Верховного Суду прийняла зазначену справу до провадження та призначила до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Позиція Великої Палати Верховного Суду

16. Заслухавши доповідь судді, перевіривши наведені в касаційній скарзі доводи та матеріали справи, Велика Палата Верховного Суду вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.

17. Згідно з положеннями ч. 2 ст. 389 ЦПК України підставою касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

18. Судами було встановлено, що на виконання вказаних спірних наказів № 2869-СГ, 1476-СГ, 1477-СГ, 573-СГ, 571-СГ, 570-СГ про надання в оренду земельних ділянок, між ГУ Держгеокадастру у Харківській області та ОСОБА_1 як фізичною особою, були укладені договори оренди землі: від 16 листопада 2015 року щодо земельної ділянки площею 20,0930 га, що зареєстрований у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 18 листопада 2015 року; від 13 квітня 2016 року щодо земельної ділянки площею 38,8490 га, що зареєстрований у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 14 квітня 2016 року; від 13 квітня 2016 року щодо земельної ділянки площею 15,2135 га, що зареєстрований у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 14 квітня 2016 року; від 13 квітня 2016 року щодо земельної ділянки площею 23,3144 га, що зареєстрований у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 14 квітня 2016 року; від 13 квітня 2016 року щодо земельної ділянки площею 32,3353 га, що зареєстрований у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 14 квітня 2016 року; від 13 квітня 2016 року щодо земельної ділянки площею 22,6266 га, що зареєстрований у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 14 квітня 2016 року.

19. Пред'являючи позов, прокурор посилався на те, що ОСОБА_1 отримав спірні земельні ділянки не для створення фермерського господарства, а для інших потреб, що суперечить вимогам ст. 7, 12 Закону України Про фермерське господарство .

20. Враховуючи викладене, аналізуючи питання щодо юрисдикції цього спору, Велика Палата Верховного Суду констатує наступне.

21. При визначенні предметної та/або суб`єктної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

22. Частиною 1 ст. 19 ЦПК Українипередбачено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

23. Статтею 20 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), зокрема встановлено, що господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці.

24. Відтак розмежування компетенції судів з розгляду земельних спорів здійснено відповідно до їх предмета та суб`єктного складу учасників. Крім спорів, зокрема, щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень при реалізації ними управлінських функцій у сфері земельних правовідносин, вирішення яких віднесено до компетенції адміністративних судів, земельні спори, сторонами в яких є насамперед юридичні особи та фізичні особи - підприємці, про захист порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів розглядаються господарськими судами, а інші - за правилами цивільного судочинства.

25. Положеннями ст.13 ЦПК України, зокрема, визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

26. Вказаний принцип диспозитивності у цивільному судочинстві реалізується шляхом вільного використання та розпорядження процесуальними правами, які, зокрема, впливають на виникнення, рух, розвиток і закінчення судового розгляду (право на звернення з позовом, право на зміну предмета або підстав позову, право позивача заявити клопотання про заміну первісного відповідача належним відповідачем або про залучення до участі у справі іншої особи як співвідповідача ), випливають з участі у розгляді справи, забезпечують сторонам належний судовий захист.

27. У справі, яка розглядається, позивач звернувся до суду з указаним позовом щодо зазначених правовідносин, пов`язаних з використанням спірних земельних ділянок.

28. Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України Про фермерське господарство (тут і далі - у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян зі створенням юридичної особи, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм для ведення фермерського господарства, відповідно до закону.

29. Згідно із ч. 3 ст. 7 Закону України Про фермерське господарство земельні ділянки для ведення фермерського господарства передаються громадянам України у власність і надаються в оренду із земель державної або комунальної власності.

30. Після одержання засновником державного акта на право власності на земельну ділянку або укладення договору оренди земельної ділянки та його державної реєстрації фермерське господарство підлягає державній реєстрації у порядку, встановленому законом для державної реєстрації юридичних осіб (ст. 8 Закону України Про фермерське господарство ).

31. Отже, можливість реалізації громадянином права на створення фермерського господарства безпосередньо пов`язана з одержанням ним державного акта на право власності (користування) на земельну ділянку або укладенням договору оренди земельної ділянки для ведення фермерського господарства, що є передумовою для державної реєстрації останнього, проте відсутність такої реєстрації протягом розумного строку є невиконанням умов закону для отримання земельної ділянки з метою ведення фермерського господарства.

32. Суди встановили, що позов був пред'явлений у травні 2018 року, а ФГ Дарій 2018 було зареєстровано лише 24 жовтня 2018 року, тобто пізніше. При цьому, суд апеляційної інстанції встановив, що всі вказані спірні ділянки були передані в оренду ФГ Дарій 2018 згідно з угодами від 23 квітня 2019 року.

33. Крім того, судами не було встановлено наявності жодних доказів, які б підтверджували, що спірні земельні ділянки були надані ОСОБА_1 не як фізичній особі, а як суб`єкту підприємницької діяльності.

34. Відповідно до ст. 12 Закону України Про фермерське господарство земельні ділянки, які використовуються фермерським господарством на умовах оренди, входять до складу земель фермерського господарства.

35. За змістом ст. 1, 5, 7, 8 і 12 Закону України Про фермерське господарство після укладення договору оренди земельної ділянки для ведення фермерського господарства та проведення державної реєстрації такого господарства обов`язки орендаря цієї земельної ділянки виконує фермерське господарство, а не громадянин, якому вона надавалась.

36. Оскільки фермерські господарства є юридичними особами, їхні земельні спори з іншими юридичними особами або органами державної влади, щодо користування земельними ділянками, наданими із земель державної або комунальної власності, підвідомчі господарським судам.

37. Тобто,якщо на час відкриття провадження у справі (10 жовтня 2018 року) щодо такого спору про користування земельними ділянками, наданими із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, фермерське господарство не зареєстровано, то стороною таких спорів є громадянин, якому надавалась земельна ділянка, а спір підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

38. Аналогічні висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 13 березня 2018 року в справі № 348/992/16-ц (провадження № 14-5цс18), від 22 серпня 2018 року у справі № 606/2032/16-ц (провадження №14-262цс18), від 21 листопада 2018 року у справі № 272/1652/14-ц (провадження №14-282цс18) та від 03 липня 2019 року у справі№ 637/116/18 (провадження № 14-267цс19), і підстав для відступу від цих висновків, не вбачається.

39. З огляду на положення зазначених норм права Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, щосуд апеляційної інстанцій зробив неправильний висновок про те, що ця справа має розглядатися за правилами господарського, а не цивільного судочинства , а тому оскаржувана постанова апеляційного суду підлягає скасуванню.

40. Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема, за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

Щодо судових витрат

41. Частиною 13 ст. 141 ЦПК України передбачено, що якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

42. Оскільки Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що справу необхідно направити до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду, Верховний Суд не здійснює розподілу судових витрат.

Керуючись ст. 400, 406, 409, 416 ЦПК України, Велика Палата Верховного Суду

П О С Т А Н О В И Л А:

Касаційну скаргу заступника керівника Лозівської місцевої прокуратури Харківської області задовольнити.

Постанову Харківського апеляційного суду від 18 червня 2019 року скасувати, справу направити до Харківського апеляційного суду для продовження розгляду.

Постанова Великої Палати Верховного Суду набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач О.С. Ткачук

Судді: Н.О. Антонюк Л.М. Лобойко

С.В. Бакуліна Н.П. Лященко

В.В. Британчук О.Б. Прокопенко

Ю.Л. Власов В.В. Пророк

Д.А. Гудима Л.І. Рогач

Ж.М. Єленіна О.М. Ситнік

О.Р. Кібенко В.Ю. Уркевич

В.С. Князєв О.Г. Яновська