Постанова

від 21.01.2020 по справі 910/11383/19

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" січня 2020 р. Справа№ 910/11383/19

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Ткаченка Б.О.

суддів: Гаврилюка О.М.

Майданевича А.Г.

За участі секретаря судового засідання Москаленко Г.С.

представники сторін не прибули

розглянувши матеріали апеляційної скарги Публічного акціонерного товариства "Банк Богуслав"

на ухвалу Господарського суду міста Києва

від 10.10.2019

у справі № 910/11383/19 (суддя Демидова В.О.)

за позовом Публічного акціонерного товариства "Банк Богуслав"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Санаторій "Борисфен"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: Фонд гарантування вкладів фізичних осіб

про застосування наслідків недійсності,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

Відповідно до заявлених позовних вимог позивач просив суд застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину - договору №11/980/ДД-1173 купівлі-продажу цінних паперів від 19.10.2017, укладеного між Публічним акціонерним товариством "Банк Богуслав" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Санаторій "Борисфен" та зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю "Санаторій "Борисфен" повернути Публічному акціонерному товариству "Банк Богуслав" іменні відсоткові облігації Товариства з обмеженою відповідальністю "Санаторій "Борисфен" (серія А код ISIN UA4000145536) у кількості 30 000 шт.

Короткий зміст оскаржуваної ухвали місцевого господарського суду та мотиви її прийняття

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.10.2019 у справі №910/11383/19 позов Публічного акціонерного товариства Банк Богуслв про застосування наслідків недійсності залишено без розгляду.

Місцевий господарський суд вказав, що позивач, який був належним чином повідомлений про день, час та місце проведення попереднього судового засідання, у судове засідання не прибув, про причини своєї неявки не повідомив, заяви про розгляд справи за його відсутності не подавав.

На підставі наведених обставин, місцевий господарський суд дійшов висновку про залишення позову без розгляду на підставі п. 4 ч. 1 ст. 226 Господарського процесуального кодексу України.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погодившись із вказаною ухвалою, Публічне акціонерне товариство Банк Богуслав звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалу Господарського суду міста Києва від 10.10.2019 у справі №910/11383/19 скасувати та направити справу для продовження розгляду до Господарського суду міста Києва.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що місцевий господарський суд дійшов помилкового висновку про залишення позовної заяви Публічного акціонерного товариства Банк Богуслав без розгляду.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.11.2019, апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Банк Богуслав передано на розгляд колегії суддів у складі головуючого судді: Ткаченка Б.О., суддів: Гаврилюк О.М., Майданевич А.Г.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 25.11.2019 апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Банк Богуслав на ухвалу Господарського суду міста Києва від 10.10.2019 у справі №910/11383/19 залишено без руху, надано скаржнику строк для усунення зазначених в ухвалі недоліків.

16.12.2019 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду на виконання вимог ухвали суду від 25.11.2019 скаржником усунено недоліки апеляційної скарги (надано докази доплати судового збору у зазначеному судом розмірі).

Крім того, скаржником в апеляційній скарзі було заявлено клопотання про поновлення строку для подання апеляційної скарги на ухвалу Господарського суду міста Києва від 10.10.2019 у справі №910/11383/19, у зв`язку з несвоєчасним отриманням оскаржуваної ухвали суду.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 21.12.2019 поновлено Публічному акціонерному товариству Банк Богуслав пропущений процесуальний строк на апеляційне оскарження ухвали Господарського суду міста Києва від 10.10.2019 у справі №910/11383/19, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства Банк Богуслав на ухвалу Господарського суду міста Києва від 10.10.2019 у справі №910/11383/19. Розгляд справи призначено на 21.01.2020.

Позиції учасників справи

У судове засідання 21.01.2020 представники учасників справи не прибули, про час та місце розгляду апеляційної скарги учасники справи повідомлялися ухвалами суду, які надсилалися за адресами зазначеними в апеляційній скарзі.

Відповідач та третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача свою позицію щодо вимог і змісту апеляційної скарги не висловили.

Враховуючи те, що явка представників сторін судом апеляційної інстанції обов`язковою не визнавалася, а участь у судовому засіданні є правом, а не обов`язком сторони, зважаючи на обмежений ст. 273 Господарського процесуального кодексу України строк для перегляду судового рішення місцевого господарського суду, Північний апеляційний господарський суд дійшов висновку про необхідність здійснення перевірки рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку за наявними матеріалами справи.

Обставини справи, мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.09.2019 у справі №910/11383/19 відкрито провадження за позовом Публічного акціонерного товариства "Банк Богуслав" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Санаторій "Борисфен", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, про застосування наслідків недійсності.

Судом першої інстанції ухвалено розгляд справи проводити за правилами загального позовного провадження.

У призначене на 10.10.2019 судове засідання позивач, відповідач та третя особа не з`явилися, про день, час та місце підготовчого засідання повідомлялися належним чином.

Під час прийняття ухвали про залишення позову без розгляду суд першої інстанції керувався наступним.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: 1) неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки; 2) повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки; 3) неявки представника в судове засідання, якщо в судове засідання з`явилася особа, яку він представляє, або інший її представник; 4) неявки в судове засідання учасника справи, якщо з`явився його представник, крім випадків, коли суд визнав явку учасника справи обов`язковою.

В той же час згідно з ч. 4 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України у разі неявки позивача в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки, суд залишає позовну заяву без розгляду, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез`явлення не перешкоджає вирішенню спору.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 226 Господарського процесуального кодексу України суд залишає позов без розгляду, якщо позивач без поважних причин не подав витребувані судом докази, необхідні для вирішення спору, або позивач (його представник) не з`явився у судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез`явлення не перешкоджає вирішенню спору.

Посилаючись на постанови Верховного Суду від 16.08.2018 у справі №910/23344/17, від 15.01.2019 у справі № 914/794/18, від 22.01.2019 у справі№ 922/2584/18, суд першої інстанції зазначив, що аналіз положень статей 202, 226 Господарського процесуального кодексу України свідчить про можливість розгляду позовних вимог у разі неявки в судове засідання належним чином повідомленого про дату, час і місце проведення судового засідання позивача (його представника), неповідомлення про причини такої неявки позивача лише за наявності двох умов - якщо від позивача надійшла заява про розгляд справи за його відсутності та, одночасно, якщо його нез`явлення не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи наведене, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що неподання відсутнім позивачем у підготовчому засіданні до суду заяви про розгляд справи за його відсутності та неповідомлення про неявку і поважність її причини зумовлює залишення позову без розгляду на підставі пункту 4 частини 1 статті 226 Господарського процесуального кодексу України.

Судом першої інстанції було також зазначено, що положення частини четвертої статті 202 та пункту 4 частини першої статті 226 ГПК України не пов`язують можливості залишення позовної заяви без розгляду з необхідністю надання судом оцінки можливості вирішення спору за відсутності представника позивача, який не з`явився на виклик суду, не повідомив про причини неявки, був належним чином повідомлений про призначення справи до розгляду. Наведене, однак, не стосується випадків, коли позивач подав заяву про розгляд справи за його відсутності і його нез`явлення не перешкоджає вирішенню спору. Тобто оцінка можливості вирішення спору по суті за відсутності представника позивача має обов`язково надаватись судами у разі, якщо позивач не з`явився на виклик суду, але звернувся із заявою про розгляд цієї справи за його відсутності.

При цьому суд послався на правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 13.09.2019 у справі № 916/3616/15.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов висновку, що розгляд справи за відсутності позивача можливий за сукупністю наявності таких підстав як подання заяви про розгляд справи за відсутності позивача, а також наявність підстав вважати, що його нез`явлення не перешкоджає вирішенню спору. Наявність підстав вважати, що неявка позивача не перешкоджає розгляду справи за відсутності заяви про розгляд справи за відсутності позивача не може слугувати підставою для розгляду справи за відсутності позивача та ухвалення відповідного рішення.

Враховуючи неявку позивача, належним чином повідомленого про день, час та місце судового розгляду, в підготовче засідання, неповідомлення останнім про причини своєї неявки, а також неподання заяви про розгляд справи за його відсутності, суд першої інстанції дійшов висновку про залишення позову без розгляду на підставі п. 4 ч. 1 ст. 226 Господарського процесуального кодексу України.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав.

На думку колегії суддів, місцевий господарський суд вдався до надмірного формалізму під час тлумачення п. 4 ч. 1 ст. 226 ГПК України та дійшов безпідставного висновку про наявність процесуальних підстав для залишення позовної заяви без розгляду, чим обмежив позивача у здійсненні прав, передбачених ст. 55 Конституції України.

Відповідно до частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Згідно зі статтею 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" суд, здійснює правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Частиною першою статті 8 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" передбачено, ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до юрисдикції якого вона віднесена процесуальним законом.

Відповідно до частин першої - четвертої статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з пунктом 2 частини першої та пунктом 3 частини другої статті 42 ГПК України учасники справи мають право, зокрема брати участь у судових засіданнях, якщо інше не визначено законом, і в той же час учасники справи зобов`язані з`явитися за викликом суду в судове засідання, якщо їх явка визнана обов`язковою.

Відповідно до частини першої статті 120 ГПК України суд викликає учасників справи у судове засідання для участі у вчиненні процесуальної дії, якщо визнає їх явку обов`язковою.

Ухвала місцевого господарського суду про залишення позову без розгляду мотивована, зокрема неявкою представника позивача в підготовче судове засідання, що, на думку суду, перешкоджає вирішенню спору у даній справі по суті.

За приписами пункту 4 частини 1 та частини 4 статті 226 ГПК України, суд залишає позов без розгляду, якщо позивач без поважних причин не подав витребувані судом докази, необхідні для вирішення спору, або позивач (його представник) не з`явився у судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез`явлення не перешкоджає вирішенню спору. Особа, позов якої залишено без розгляду, після усунення обставин, що були підставою для залишення позову без розгляду, має право звернутися до суду повторно.

З наведеної процесуальної норми слідує, що залишення позову без розгляду - це форма закінчення розгляду господарським судом справи без прийняття рішення суду у зв`язку з виявленням обставин, які перешкоджають розгляду справи, але можуть бути усунуті в майбутньому. При вирішенні питання щодо залишення позову без розгляду господарським судам слід мати на увазі, що наведене можливо лише за наявності таких умов:

- додаткові документи вважаються витребуваними, тільки якщо про це зазначено у відповідному процесуальному документі або, в разі оголошення перерви в судовому засіданні, - в протоколі такого засідання;

- витребувані документи чи явка представника позивача дійсно необхідні для вирішення спору, тобто за їх відсутності суд позбавлений можливості вирішити спір по суті;

- позивач не подав документи, витребувані судом при підготовці справи до розгляду, чи не направив свого представника в засідання господарського суду без поважних причин.

Отже, перш ніж залишити позов без розгляду господарський суд зобов`язаний з`ясувати причини невиконання його вимог позивачем і об`єктивно оцінити їх поважність. При цьому поважними, з урахуванням конкретних обставин справи, вважаються причини, які за об`єктивних, тобто не залежних від позивача, обставин унеможливлювали або істотно утруднювали вчинення ним відповідних процесуальних дій; при цьому береться до уваги й те, чи вживав позивач заходів до усунення цих обставин або послаблення їх негативного впливу на виконання позивачем процесуальних обов`язків, покладених на нього судом. Відповідні докази подаються позивачем і оцінюються господарським судом за загальними правилами Господарського процесуального кодексу України.

Наведене відповідає позиції та висновкам щодо застосування норм права, які викладені у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 23.08.2019 у справі №910/13094/17.

Проте, жодних обґрунтувань щодо того, як саме неявка позивача у підготовче засідання перешкодила суду всебічно і об`єктивно вирішити спір по суті заявлених вимог, судом першої інстанції не наведено.

Отже, на думку колегії суддів апеляційного суду, суд першої інстанції вдався до суто формального тлумачення пункту 4 частини 1 статті 226 Господарського процесуального кодексу України та дійшов передчасного висновку про залишення позову без розгляду, чим, всупереч приписам Конституції України, обмежив позивача у здійсненні прав, передбачених статтею 55 Конституції України.

Разом із тим, за змістом статті 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України. На розширення цього положення в статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" зазначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

При цьому колегія суддів враховує усталену практику Європейського Суду з прав людини щодо тлумачення Конвенції.

Так, у справі Bellet v. France , Європейський Суд з прав людини зазначив, що стаття 6 параграфу 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданих національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.

У рішенні по справі Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії від 13.01.2000 та в рішенні по справі Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії від 28.10.1998 Європейський Суд з прав людини вказав, що надто суворе тлумачення внутрішніми судами процесуальної норми позбавило заявників права доступу до суду і завадило розгляду їхніх позовних вимог. Це визнане порушенням пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Таким чином, вказані обставини справи свідчать про необхідність надати позивачу можливість захистити своє право в суді. Інакший підхід був би виявом надмірного формалізму та міг би розцінюватись як обмеження особи в доступі до суду, яке захищається статтею 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Аналогічної правової позиції щодо недопущення надмірного формалізму під час здійснення правосуддя дотримується Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, що викладена у постанові від 27.03.2018 у справі № 804/243/16.

За наведених обставин, залишаючи позов без розгляду у зв`язку із неявкою позивача у підготовче засідання, суд першої інстанції припустився надмірного формалізму та дійшов передчасного висновку про повернення позову без розгляду, тому оскаржувана ухвала підлягає скасуванню.

Згідно ч. 3 ст. 271 Господарського процесуального кодексу України у випадках скасування судом апеляційної інстанції ухвал про відмову у відкритті провадження у справі або заяви про відкриття справи про банкрутство, про повернення позовної заяви або заяви про відкриття справи про банкрутство, зупинення провадження у справі, закриття провадження у справі, про залишення позову без розгляду або залишення заяви у провадженні справи про банкрутство без розгляду справа (заява) передається на розгляд суду першої інстанції.

Підпунктом в п. 4 ч. 1 ст. 282 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що постанова суду апеляційної інстанції складається з резолютивної частини із зазначенням розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Згідно з ч. 14 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України якщо суд апеляційної, касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

За змістом п. 4.8 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 №7 Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України якщо судом апеляційної інстанції скасовано ухвалу місцевого господарського суду, з передачею справи на розгляд суду першої інстанції, то розподіл сум судового збору, пов`язаного з розглядом відповідної апеляційної скарги, здійснюється судом першої інстанції за результатами розгляду ним справи, згідно із загальними правилами Господарського процесуального кодексу України.

Оскільки дана справа підлягає направленню для продовження розгляду до суду першої інстанції, розподіл судових витрат здійснюється судом першої інстанції за результатами розгляду ним справи.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Таким чином, обставини, викладені Публічним акціонерним товариством Банк Богуслав в апеляційній скарзі, знайшли своє підтвердження під час апеляційного розгляду даної справи.

Практикою Європейського суду з прав людини передбачено, що п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, проте його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Згідно ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Зважаючи на вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що ухвалу Господарського суду міста Києва від 10.10.2019 у справі №910/11383/19 було постановлено передчасно, без урахування усіх обставин, які мають значення для справи, у зв`язку з чим апеляційна скарга Публічного акціонерного товариства Банк Богуслав підлягає задоволенню.

Згідно з ч. 14 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України якщо суд апеляційної, касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки дана справа підлягає направленню для продовження розгляду до суду першої інстанції, розподіл судових витрат апеляційним судом не здійснюється.

Керуючись ст.ст. 76-79, 86, 129, 269, 271, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Банк Богуслав" задовольнити, ухвалу Господарського суду міста Києва від 10.10.2019 у справі № 910/11383/19 скасувати.

2. Направити справу № 910/11383/19 для продовження розгляду до Господарського суду міста Києва.

3. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття. Постанову може бути оскаржено до Верховного Суду у порядку та строк, передбачені ст.ст. 288, 289 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складене 31.01.2020

Головуючий суддя Б.О. Ткаченко

Судді О.М. Гаврилюк

А.Г. Майданевич