Постанова

від 31.03.2020 по справі 910/11383/19

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 березня 2020 року

м. Київ

Справа № 910/11383/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Губенко Н.М. - головуючий, Кролевець О.А., Студенець В.І.,

за участю секретаря судового засідання - Охоти В.Б.,

представників учасників справи:

позивача - не з`явився,

відповідача - Поляк О.В.,

третьої особи - не з`явився,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Санаторій "Борисфен"

на постанову Північного апеляційного господарського суду

у складі колегії суддів: Ткаченко Б. О., Гаврилюк О. М., Майданевич А. Г.

від 21.01.2020

за позовом Публічного акціонерного товариства "Банк Богуслав"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Санаторій "Борисфен"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: Фонд гарантування вкладів фізичних осіб

про застосування наслідків недійсності.

ІСТОРІЯ СПРАВИ

1. Короткий зміст позовних вимог

Публічне акціонерне товариство "Банк Богуслав" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Санаторій "Борисфен" про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину - договору купівлі-продажу цінних паперів від 19.10.2017 №11/980/ДД-1173, укладеного між Публічним акціонерним товариством "Банк Богуслав" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Санаторій "Борисфен" та зобов`язання Товариства з обмеженою відповідальністю "Санаторій "Борисфен" повернути Публічному акціонерному товариству "Банк Богуслав" іменні відсоткові облігації Товариства з обмеженою відповідальністю "Санаторій "Борисфен" (серія А код ISIN UA4000145536) у кількості 30 000 шт.

2. Короткий зміст ухвали суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.10.2019 у справі №910/11383/19 позов Публічного акціонерного товариства "Банк Богуслав" залишено без розгляду, на підставі пункту 4 частини 1 статті 226 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвала суду першої інстанції мотивована неявкою позивача в судове засідання 10 жовтня 2019 року о 10 год. 20 хв., належним чином повідомленого про день, час та місце судового розгляду, неповідомлення позивачем про причини своєї неявки, а також неподання позивачем заяви про розгляд справи за його відсутності.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 21.01.2020 ухвалу Господарського суду міста Києва від 10.10.2019 скасовано, справу №910/11383/19 направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що суд першої інстанції вдався до суто формального тлумачення пункту 4 частини 1 статті 226 Господарського процесуального кодексу України та дійшов передчасного висновку про залишення позову без розгляду, чим, всупереч приписам Конституції України, обмежив позивача у здійсненні прав, передбачених статтею 55 Конституції України.

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі скаржник просить скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 21.01.2020, а ухвалу Господарського суду міста Києва від 10.10.2019 залишити в силі.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

4. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що:

- оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції прийнята з порушенням норм процесуального права, а саме, статей 202, 226, 236 Господарського процесуального кодексу України;

- судом апеляційної інстанції необґрунтовано не враховано висновки Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду, викладені у постанові від 13.09.2019 у справі № 916/3616/15.

5. Доводи інших учасників справи

Учасники справи відзив на касаційну скаргу не надали, що відповідно до частини 3 статті 295 Господарського процесуального кодексу України не перешкоджає перегляду судових рішень.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

6. Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції

З урахуванням меж розгляду справи судом касаційної інстанції, визначених статтею 300 Господарського процесуального кодексу України, та згідно із компетенцією, визначеною законом, Верховний Суд в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої та апеляційної інстанції норм процесуального права.

7. Джерела права й акти їх застосування. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій

Предметом касаційного перегляду є постанова суду апеляційної інстанції, якою скасовано ухвалу суду першої інстанції про залишення позову без розгляду.

Відповідно до частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод від 04.11.1950 кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Згідно зі статтею 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" суд здійснює правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Частиною 1 статті 8 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" передбачено, що ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до юрисдикції якого вона віднесена процесуальним законом.

Водночас порядок звернення до господарського суду, а також здійснення судового провадження у господарській справі регламентовано відповідними нормами процесуального права - Господарським процесуальним кодексом України.

Відповідно до частин 1-4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

За приписами пункту 2 частини 1 та пункту 3 частини 2 статті 42 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають право, зокрема брати участь у судових засіданнях, якщо інше не визначено законом, і разом з тим учасники справи зобов`язані з`явитися за викликом суду в судове засідання, якщо їх явка визнана обов`язковою.

Відповідно до частини 1 статті 120 Господарського процесуального кодексу України суд викликає учасників справи у судове засідання або для участі у вчиненні процесуальної дії, якщо визнає їх явку обов`язковою.

Відповідно до статті 181 Господарського процесуального кодексу України для виконання завдання підготовчого провадження в кожній судовій справі, яка розглядається за правилами загального позовного провадження, проводиться підготовче засідання. Дата і час підготовчого засідання призначаються суддею з урахуванням обставин справи і необхідності вчинення відповідних процесуальних дій. Підготовче засідання має бути розпочате не пізніше ніж через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі.

Вжиття заходів для ефективного розгляду та вирішення судового спору є обов`язком не тільки для держави, але й для осіб, які беруть участь у справі. Так, Європейський суд з прав людини в рішенні від 07.07.1989 у справі "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії" зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватись від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Відповідно до частини 4 статті 202 Господарського процесуального кодексу України у разі неявки позивача в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки, суд залишає позовну заяву без розгляду, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез`явлення не перешкоджає вирішенню спору.

Згідно з пунктом 4 частини 4 статті 226 Господарського процесуального кодексу України суд залишає позов без розгляду, якщо позивач без поважних причин не подав витребувані судом докази, необхідні для вирішення спору, або позивач (його представник) не з`явився у судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез`явлення не перешкоджає вирішенню спору.

На відміну від пункту 5 частини 1 статті 81 Господарського процесуального кодексу України (в редакції, чинній до 15.12.2017), яка як підставу залишення позовної заяви без розгляду передбачала неподання позивачем витребуваних господарським судом матеріалів, необхідних для вирішення спору, або неявку представника позивача на виклик у засідання господарського суду, якщо його нез`явлення перешкоджає вирішенню спору, наведені положення статей 202, 226 Господарського процесуального кодексу України (в чинній редакції) не пов`язують можливість залишення позовної заяви без розгляду з необхідністю надання судом оцінки можливості вирішення спору за відсутності представника позивача, який не з`явився на виклик суду, не повідомив про причини неявки, був належним чином повідомлений про призначення справи до розгляду. Наведене, однак, не стосується випадків, коли позивач подав заяву про розгляд справи за його відсутності і його нез`явлення не перешкоджає вирішенню спору. Тобто оцінка можливості вирішення спору по суті за відсутності представника позивача має обов`язково надаватись судами в разі, якщо позивач не з`явився на виклик суду, однак звернувся із заявою про розгляд цієї справи за його відсутності.

Зазначена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 13.09.2019 у справі № 916/3616/15.

Як встановлено судом першої інстанції, представник позивача у судове засідання, призначене на 10.10.2019 не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, заяву про розгляд справи за його відсутності до суду не надіслав, хоча про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Крім того, судом першої інстанції в ухвалі від 20.09.2019 було попереджено позивача про наслідки, передбачені пунктом 4 частини 1 статті 226 Господарського процесуального кодексу України.

За таких обставин суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про необхідність залишення позову Публічного акціонерного товариства "Банк Богуслав" без розгляду на підставі пункту 4 частини 1 статті 226 Господарського процесуального кодексу України.

Натомість суд апеляційної інстанції, приймаючи оскаржувану постанову, у порушення приписів частини 4 статті 236 Господарського процесуального кодексу України не враховував висновків щодо застосування норм права, викладених у вищезазначеній постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 13.09.2019 у справі №916/3616/15.

При цьому, під час вирішення тотожних спорів суди мають враховувати саме останню правову позицію Верховного Суду (зазначена позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.01.2019 у справі №755/10947/17).

Крім того, процесуальним законом визначені процесуальні механізми забезпечення єдності судової практики, що полягають у застосуванні спеціальної процедури відступу від висновків щодо застосування норм права, викладених у раніше постановлених рішеннях Верховного Суду. Логіка побудови й мета існування цих процесуальних механізмів указує на те, що в цілях застосування норм права в подібних правовідносинах за наявності протилежних правових висновків суду касаційної інстанції слід виходити з того, що висновки, які містяться в судових рішеннях судової палати Касаційного господарського суду, мають перевагу над висновками колегії суддів, висновки об`єднаної палати Касаційного господарського суду - над висновками палати чи колегії суддів цього суду, а висновки Великої Палати Верховного Суду - над висновками об`єднаної палати, палати й колегії суддів Касаційного господарського суду.

Так, висновки суду апеляційної інстанції про те, що судом першої інстанції не наведено жодних обґрунтувань щодо того, як саме неявка позивача у підготовче засідання перешкодила суду всебічно і об`єктивно вирішити спір по суті заявлених вимог є хибними, оскільки, як зазначалось вище, положення статей 202, 226 Господарського процесуального кодексу України (в чинній редакції) не пов`язують можливість залишення позовної заяви без розгляду з необхідністю надання судом оцінки можливості вирішення спору по суті за відсутності представника позивача, який не з`явився на виклик суду, не повідомив про причини неявки, був належним чином повідомлений про призначення справи до розгляду.

З огляду на викладене, Суд дійшов висновку про те, що судом апеляційної інстанції було необґрунтовано скасовано ухвалу суду першої інстанції, яка відповідає приписам Господарського процесуального кодексу України.

8. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

За приписами пункту 4 частини 1 статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишити в силі рішення суду першої інстанції у відповідній частині.

Згідно із статтею 312 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

З урахуванням викладеного оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню, а ухвалу місцевого господарського суду слід залишити в силі.

9. Судові витрати

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України у зв`язку з тим, що касаційна скарга підлягає задоволенню, постанова суду апеляційної інстанції - скасуванню, а ухвала суду першої інстанції - залишенню в силі, витрати зі сплати судового збору в сумі 2 102,00 грн за розгляд справи в суді касаційної інстанції підлягають стягненню з Публічного акціонерного товариства "Банк Богуслав" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Санаторій "Борисфен".

Керуючись статтями 129, 300, 301, 308, 312, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Суд

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Санаторій "Борисфен" задовольнити.

2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 21.01.2020 у справі № 910/11383/19 скасувати.

3. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 10.10.2019 у справі №910/11383/19 залишити в силі.

4. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Банк Богуслав" (місцезнаходження: 04080, м. Київ, вул. Нижньоюрківська, буд. 81; ідентифікаційний номер 34540113) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Санаторій "Борисфен" (місцезнаходження: 03150, м. Київ, вул. Червоноармійська, буд. 66-Б; ідентифікаційний номер 37558757) 2 102 (дві тисячі сто дві) гривні 00 копійок судового збору за розгляд справи в суді касаційної інстанції.

5. Видачу відповідного наказу доручити Господарському суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Н.М. Губенко

Судді О.А. Кролевець

В.І. Студенець