Постанова

від 23.01.2020 по справі 920/1161/17

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" січня 2020 р. Справа№ 920/1161/17

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Козир Т.П.

суддів: Коробенка Г.П.

Яковлєва М.Л.

при секретарі Вага В.В.

за участю представників сторін:

від позивача: Заїка І.В. за довіреністю від 28.12.2018; Петрова Л.П. за довіреністю від 28.12.2019;

від відповідача: не з`явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві апеляційну скаргу Сумської міської ради

на рішення Господарського суду Сумської області від 15.05.2019 (повне рішення складено 21.05.2019)

у справі №920/1161/17 (суддя Резніченко О.Ю.)

за позовом Сумської міської ради

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвест-Плаза"

про стягнення 257480 грн. 98 коп.,

УСТАНОВИВ:

У грудня 2017 року Сумська міська рада (далі - позивач) звернулась у Господарський суд Сумської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвест-Плаза" (далі - відповідач) та просила суд стягнути з відповідача збитки, заподіяні територіальній громаді м. Суми внаслідок безпідставного використання земельної ділянки без оформлення договору оренди протягом 2016 року - І півріччя 2017 року в сумі 257480,98 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що у червні 2014 року відповідач придбав нерухоме майно, яке розташоване на земельній ділянці з кадастровим номером 5910136600:03:002:0028 площею 0,8112 га, однак ухиляється від укладання договору оренди землі та не сплачує орендну плату за землю, отже безпідставно зберігає майно - кошти за оренду, які підлягають стягненню в порядку ст.1212 ЦК України.

Заперечуючи проти позову у суді першої інстанції, відповідач посилався на те, що позивач одночасно посилається і на положення ЦК України щодо стягнення збитків і щодо безпідставного збереження майна; у діях відповідача відсутній склад цивільного правопорушення, оскільки він звертався до позивача із заявою про надання землі в користування; станом на 19.06.2017 право користування земельною ділянкою зареєстровано за попереднім власником майна - ТОВ "Ремпобуттехніка"; розрахунок розміру збитків є необгрунтованим.

Рішенням Господарського суду Сумської області від 19.04.2018, яке залишено без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 17.07.2018, у задоволенні позову було відмовлено.

Постановою Верховного Суду від 15.01.2019 скасовані зазначені рішення Господарського суду Сумської області та постанову Харківського апеляційного господарського суду, а справу передано на новий розгляд до Господарського суду Сумської області.

Скасовуючи судові рішення у даній справі, Верховний Суд вказав на те, що вирішуючи спір у цій справі, суди повинні були встановити, чи діяв договір оренди земельної ділянки для відповідача і, якщо так, то протягом якого часу, тобто, який період з охопленого позовними вимогами періоду є часом, протягом якого відповідач користувався земельною ділянкою як орендар. У випадку ж відсутності орендних правовідносин, однак встановлення судом обставин фактичного користування земельною ділянкою, суд мав врахувати, що до моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований цей об`єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди є за своїм змістом кондиційними; суди не встановили обставин та не надали оцінки доказам у справі щодо існування підстав для нарахування та стягнення, а також правильності визначення позивачем заявленої до стягнення суми.

Під час нового розгляду справи позивачем були подані письмові пояснення, у яких він вказав, що договір оренди землі з попереднім власником припинив свою дію, для відповідача не діяв і позовні вимоги стосуються періоду після припинення договору оренди.

За результатами нового розгляду справи рішенням Господарського суду Сумської області від 15 травня 2019 року позов задоволено частково.

З Товариства з обмеженою відповідальністю Інвест-Плаза на користь Сумської міської ради стягнуто 64266,51 грн. за безпідставне використання земельної ділянки без оформлення договору оренди протягом 2016 - І півріччя 2017 року.

У частині позовної вимоги про стягнення 193214,47 грн. - у позові відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, Сумська міська рада подала апеляційну скаргу, у якій просить скасувати оскаржуване рішення в частині відмови у позові та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом порушено норми матеріального права, а також не в повному обсязі з`ясовані обставини справи, оскільки суд дійшов хибного висновку щодо необхідності стягнення коштів з врахуванням розміру орендної плати по договору оренди, укладеного у 2006 році із попереднім власником, без врахування нормативної грошової оцінки землі на час спірних правовідносин та коефіцієнту індексації.

З метою забезпечення повного, всебічного та об`єктивного розгляду справи, а також для виконання вказівок, що містяться у постанові Верховного Суду, апеляційним господарським судом було зобов`язано позивача надати докази з нормативним обґрунтуванням нормативної грошової оцінки земельної ділянки та застосування коефіцієнтів щодо неї, у зв`язку із чим розгляд справи неодноразово відкладався.

На виконання вимог суду позивачем були подані письмові пояснення та документи щодо встановлення нормативної грошової оцінки спірної земельної ділянки у 2016 - 2017 роках.

Відповідно до ст. 216 ГПК України у судовому засіданні оголошувалась перерва з 05 грудня 2019 року по 23 січня 2020 року.

Представник відповідача у судове засідання після перерви не з`явився, не повідомивши про причини, хоча був повідомлений про дату та час розгляду справи, що підтверджується протоколом судового засідання від 05.12.2019.

Представники позивача (апелянта) у судовому засіданні підтримали доводи, викладені у апеляційній скарзі, просили її задовольнити.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, розглянувши апеляційну скаргу, Північний апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено матеріалами справи, 30 червня 2006 року між Сумською міською радою, як орендодавцем, та ТОВ "Ремпобуттехніка", як орендарем, було укладено договір оренди земельної ділянки площею 0,8112 га, яка знаходиться за адресою: м. Суми, вул. Курська, 14 (далі - договір оренди). На земельній ділянці знаходяться нежитлові споруди (том 1 а.с.8-10).

Згідно з пунктом 1.2 договору оренди нормативна грошова оцінка земельної ділянки на момент укладання договору становить 2 142 216,96 грн.

Відповідно до розділу 3 договору оренди орендна плата на рік становить 2,0% від нормативної грошової оцінки землі, розмір річної орендної плати становить 42844,34 грн.

За пунктом 2.2 договору договір укладено терміном до 05 липня 2015 року.

Зміни до Договору між позивачем та ТОВ "Ремпобуттехніка" не вносились.

Земельна ділянка була передана ТОВ "Ремпобуттехніка" за актом приймання-передачі (том 1 а.с.15).

У червні 2014 року відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Інвест-Плаза" придбав з прилюдних торгів нежитлові приміщення, які розташовані на земельній ділянці, кадастровий номер 5910136600:03:002:0028, за адресою: м. Суми, пр-т Курський, 14. Право власності на вказане майно зареєстровано з відповідачем у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 20.06.2014 на підставі свідоцтва про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів (том 1 а.с.17-18, 71-73).

Крім того, факт виникнення права власності на нерухоме майно відповідачем визнається, про що зазначалось у відзиві на позовну заяву (том 1 а.с.65).

Отже, як вірно встановив суд першої інстанції, відповідач є власником нерухомого майна, яке розміщене на земельній ділянці (право користування якою було оформлено договором оренди від 30.08.2006, укладеним між позивачем та ТОВ "Рембуттехніка").

Вказаній земельній ділянці площею 0,8112 га присвоєно кадастровий номер 5910136600:03:002:0028, що підтверджується кадастровим планом (том 1 а.с.12).

Як зазначає позивач, враховуючи, що право власності ТОВ "Ремпобуттехніка" на споруди, що знаходяться на вищезазначеній земельній ділянці перейшло до відповідача, то одночасно з цим, до останнього перейшло і право користування земельною ділянкою під даними спорудами.

Відповідачем було подано Сумській міській раді заяву від 26.06.2014 року, у якій він просив припинити право оренди ТОВ "Ремпобуттехніка" та вилучити з його користування земельну ділянку, кадастровий номер 5910136600:03:002:0028, за адресою: м. Суми, пр-т Курський, 14. Також у вказаній заяві зазначено, що ТОВ "Ремпобуттехніка" є банкрутом та перебуває у стадії ліквідації (том 1 а.с.75).

Крім того, з метою переоформлення права оренди на земельну ділянку 29 липня 2014 року відповідач звернувся до державного реєстратора для проведення реєстрації у реєстрі документів дозвільного характеру з необхідним пакетом документів (том 1 а.с.74).

Відповідач вказував на те, що позивач не надав рішення та не направив проекту договору оренди, які б дозволили відповідачу закінчити переоформлення права користування на земельну ділянку.

05 листопада 2014 року позивачем було прийняте рішення від 05.11.2014 №3691-МР "Про припинення та перехід права користування земельними ділянками" та передачу земельної ділянки в оренду відповідачу. Додатком 2 до цього рішення встановлено розмір орендної плати для відповідача на рік - 3% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки (том 2 а.с.102-103).

У подальшому, 30.04.2015 року до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань було внесено запис про припинення юридичної особи - ТОВ "Ремпобуттехніка" (ідентифікаційний код 05399461).

Враховуючи, що договір оренди спірної земельної ділянки між позивачем та ТОВ "Ремпобуттехніка" було укладено на строк до 05 липня 2015 року, запис про припинення ТОВ "Ремпобуттехніка" внесено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 30 квітня 2015 року, а позовні вимоги стосуються безпідставного збагачення відповідача за рахунок використання спірної земельної ділянки за період 2016 - перше півріччя 2017 року, суд апеляційної інстанції вважає, що є вірним висновок суду першої інстанції про те, що станом на дату звернення позивача з позовом до суду (05.12.2017), право користування ТОВ "Ремпобуттехніка" земельною ділянкою з кадастровим номером 5910136600:03:002:0028 було припинене, що підтверджується витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку (а.с.125-127, том 2). Право оренди припинилось автоматично, в силу прямої норми Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", у зв`язку з його ліквідацією (а.с.104, том 2).

Крім цього, відповідно до п.5.3 договору оренди та ч.1 ст. 31 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі припиняється у разі, зокрема, ліквідації юридичної особи - орендаря. Отже, договір оренди є припиненим.

Листом від 10.03.2017 Департамент забезпечення ресурсних платежів Сумської міської ради звернувся до відповідача, де пропонував відповідачу усунути порушення вимог земельного законодавства шляхом укладення з позивачем договору оренди земельної ділянки (том 1 а.с.19-20).

Листом від 13.07.2017 Департамент забезпечення ресурсних платежів Сумської міської ради повідомив відповідача про ініціювання проведення засідання комісії з визначення збитків, заподіяних територіальній громаді м. Суми внаслідок використання земельних ділянок з порушенням законодавства (том 1 а.с.21-22).

19 липня 2017 року відбулось засідання комісії з визначенню збитків, якою було нараховані відповідачу 257480 грн. 98 коп. За результатами роботи комісії був оформлений акт комісії про визначення збитків, заподіяних відповідачем територіальній громаді м.Суми внаслідок користування земельною ділянкою, який був затверджений рішенням Виконавчого комітету Сумської міської ради від 19.09.2017 № 490 (том 1 а.с.23-28).

27 вересня 2017 року відповідачу направлено повідомлення про затвердження акту про визначення збитків та запропоновано розглянути акт про визначення збитків та повідомити про результати (том 1 а.с.29-30).

Оскільки відповідач позивачу кошти в розмірі 257480,98 грн. не сплатив, то позивач звернувся до суду з даним позовом. Позивачем до матеріалів справи був наданий розрахунок суми, яка заявлена до стягнення (том 1 а.с.23-24).

За наслідками нового розгляду даного спору, суд першої інстанції прийшов до висновку, що відповідач, як фактичний користувач земельної ділянки, що без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України. Разом з тим, суд вважав, що за період 2016 року та І півріччя 2017 з відповідача підлягає стягненню 64266,51 грн. При цьому, для бази розрахунку суд першої інстанції взяв розмір річної орендної плати, який був встановлений договором оренди попередньому користувачу земельної ділянки.

Однак, Північний апеляційний господарський суд не може погодитись із висновком суду першої інстанції щодо розміру суми, яка підлягає стягненню з відповідача, з огляду на наступне.

Предметом спору є вимога про стягнення коштів за використання земельної ділянки, що перебуває у комунальній власності, у зв`язку із відсутністю договору оренди, внаслідок чого позивачем не отримано дохід у вигляді орендної плати. Позов заявлено на підставі статей 1212 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).

Положеннями статті 206 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) встановлено, що використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

У разі надання земельної ділянки в оренду укладається договір оренди земельної ділянки, яким визначається орендна плата за землю як платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Частина перша статті 93 ЗК України встановлює, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Право оренди земельної ділянки виникає на підставі відповідного договору з моменту державної реєстрації цього права.

За змістом визначення, наведеного у частині першій статті 79 ЗК України, земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.

Як встановлено положеннями частин першої, третьої, четвертої, дев`ятої статті 79-1 ЗК України, формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру; сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі; земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера; земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.

Матеріалами справи підтверджується, що позивач є власником нерухомого майна, яке розташоване на земельні ділянці площею 0,8112 га, яка знаходиться за адресою: м. Суми, вул. Курська, 14, кадастровий номер 5910136600:03:002:0028.

Отже, вказана земельна ділянка є сформованою та може бути об`єктом цивільних прав.

Відповідно до статті 3 Закону України "Про оренду землі" об`єктами оренди є земельні ділянки, що перебувають у власності громадян, юридичних осіб, комунальній або державній власності.

Орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди (частина перша статті 21 Закону України "Про оренду землі").

Відповідно до частин першої та другої статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 Цивільного кодексу України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Отже, у разі неоформлення власником об`єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований об`єкт нерухомого майна, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладення договору оренди, внаслідок чого її власник недоотримує дохід у вигляді орендної плати, за своїм змістом є кондикційними.

Аналогічний правовий висновок викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 20.11.2018 у справі №922/3412/17, від 23.05.2018 у справі №629/4628/16-ц, та сталою практикою Верховного Суду з таких спорів.

Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

У оскаржуваному рішенні суд першої інстанції дійшов юридично вірного висновку про те, що відповідач, як фактичний користувач земельної ділянки, що без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України.

За встановлених фактичних обставин справи доводи позивача про те, що він був позбавлений можливості отримувати орендну плату за користування спірною земельною ділянкою у вказаний період підтверджені належними доказами та не спростовані відповідачем, що надає підстави для висновку про можливість застосування до спірних правовідносин статті 1212 ЦК України.

Однак, при цьому суд першої інстанції, констатувавши відсутність договірних відносин між сторонами, дійшов хибного висновку про те, що до спірних правовідносин підлягають застосуванню положення договору оренди, який був укладений з попереднім власником, зокрема, щодо розміру орендної плати.

При цьому судом першої інстанції не було враховано, що в силу положень ст.31 Закону України "Про оренду землі" договір оренди був припинений, отже його умови жодним чином не впливають на розмір коштів, які підлягають сплаті за використання земельної ділянки без оформлення договору оренди протягом 2016 року - І півріччя 2017 року.

Позивач просив стягнути 257 480,98 грн. за період з 01.01.2016 по 30.06.2017, які визначені на підставі Акту про визначення збитків власнику землі, затвердженого рішенням виконавчого комітету Сумської міської ради від 19.09.2017 №490.

Згідно висновків Великої Палати Верховного Суду від 11 вересня 2019 року у справі № 826/1773/18, рішення виконкому про затвердження акту з визначення збитків власнику землі не може оскаржуватись в судовому порядку (не лише адміністративного, а й іншого виду судочинства), однак, у випадку невиконання в добровільному порядку цього рішення орган місцевого самоврядування має право звернутися до господарського суду з позовом про відшкодування збитків. Саме в такому випадку при вирішенні позову виконкому буде перевірена в судовому порядку правомірність визначення цим органом збитків власнику землі.

Враховуючи вказані висновки Верховного Суду, апеляційним господарським судом перевірено розрахунок збитків, який наведений у Акті, та встановлено, що він є невірним.

Так, Відповідно до пункту 289.1 ст.289 Податкового кодексу України та ч.1 ст.13 Закону України "Про оцінку земель" для визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності обов`язково проводиться та використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок, яка являє собою капіталізований рентний дохід (дохід, який можна отримати із землі як фактора виробництва залежно від якості та місця розташування земельної ділянки), визначений за встановленими і затвердженими нормативами (ст.1 Закону України "Про оцінку земель").

Тобто нормативна грошова оцінка земель є основою для визначення розміру орендної плати для земель державної і комунальної власності.

Рішенням Сумської міської ради від 08 липня 2015 року №4562-МР "Про встановлення плати за землю на території міста Суми" , яке набрало чинності з 01 січня 2016 року, ставка орендної плати для об`єктів, що знаходяться на землях промисловості, транспорту, зв`язку енергетики, оборони та іншого призначення встановлені у розмірі 3,0% від нормативної грошової оцінки землі.

Отже, у період з 01.01.2016 по 31.06.2017 ставка орендної плати для спірної земельної ділянки була встановлена в розмірі у розмірі 3%.

Згідно з абзацом 3 частини першої статті 13 Закону України "Про оцінку земель" нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться у разі визначення розміру орендної плати за земельні ділянки, зокрема, комунальної власності. Крім того, згідно з абзацом 1 пункту 289.1 Податкового кодексу України для визначення розміру орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок.

У матеріалах справи наявний лист Головного управління Держгеокадастру у Сумської області від 29.06.2017 №227/0/205-17 (том 1 а.с.23) у якому міститься Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, сформований 27.06.2017, згідно якого нормативна грошова оцінка земельної ділянки з кадастровим номером 5910136600:03:002:0028 площею 0,8112 га становить 5 721 799,20 грн.

На підставі вказаного Витягу та рішення комісією було визначено розмір збитків в сумі 257 480,98 грн., у тому числі: 171 653,98 грн. за 2016 рік та 85857,00 грн. за І півріччя 2017 року.

Однак, при визначенні розміру збитків комісією позивача не було враховано, що нормативна грошова оцінка земельної ділянки у 2017 році в розмірі 5 721 799,20 грн. (згідно Витягу з технічної документації) була скоригована на коефіцієнт індексації, який у 2016 році для земель несільськогосподарського призначення становив 1,06, що підтверджується листом Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру, а тому, відповідно, розмір нормативної грошової оцінки спірної земельної ділянки у 2016 році був менше на цей коефіцієнт індексації, становив 5 398 454,88 грн.

Отже, розмір недоотриманої орендної плати становить: за 2016 рік - 161953,65 грн. (5 398 454,88 грн. х 3%), за І півріччя 2017 року - 85826,99 грн. (5721 799,20 х 3%), а всього - 247 780,64 грн., а тому позовні вимоги підлягають частковому задоволенню у вказаній сумі.

Частиною 1 статті 74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному та повному і об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

З огляду на викладене, оцінивши докази у справі в їх сукупності, Північний апеляційний господарський суд прийшов до висновку, що рішення Господарського суду Сумської області від 15 травня 2019 року прийняте із невідповідністю висновків суду обставинам справи, а тому відповідно до положень ч. 1 ст. 277 ГПК України підлягає зміни в частині стягуваної суми та, відповідно, розподілу судових витрат. Отже, апеляційна скарга підлягає до частково задоволення.

Відповідно до положень ст.129 ГПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати останнього на сплату судового збору за подання позовної заяви, двох апеляційних скарги та касаційної скарги пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 267-285 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Сумської міської ради задовольнити частково.

2. Змінити рішення Господарського суду Сумської області від 15 травня 2019 року, виклавши його резолютивну частину у наступній редакції:

"1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвест-Плаза" (вул. Супруна, буд. 14, кв. 74, м. Суми, 40000, ідентифікаційний код 39140147) на користь Сумської міської ради (м-н Незалежності, 2, м. Суми, 40000, ідентифікаційний код 23823253) - 247 780 грн 64 коп. за безпідставне використання земельної ділянки без оформлення договору оренди протягом 2016 - І півріччя 2017 року та 16551 грн. 96 коп. витрат по сплаті судового збору за подання позовної заяви, апеляційної і касаційної скарг.

3. В іншій частині позову відмовити."

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвест-Плаза" (вул. Супруна, буд. 14, кв. 74, м. Суми, 40000, ідентифікаційний код 39140147) на користь Сумської міської ради (м-н Незалежності, 2, м. Суми, 40000, ідентифікаційний код 23823253) - 5575 грн. 06 коп. витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.

4. Видачу наказу доручити Господарському суду Сумської області.

5. Справу повернути до Господарського суду Сумської області.

6. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 04.02.2020.

Головуючий суддя Т.П. Козир

Судді Г.П. Коробенко

М.Л. Яковлєв