Постанова від 04.02.2020 по справі 910/11170/19

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" лютого 2020 р. Справа№ 910/11170/19

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Владимиренко С.В.

суддів: Демидової А.М.

Ходаківської І.П.

за участю представників: не викликались

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Салді Сервіс"

на рішення Господарського суду міста Києва від 18.10.2019 (повний текст складено 18.10.2019)

у справі № 910/11170/19 (суддя В.С. Ломака)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Салді Сервіс"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Промаркет Україна"

про стягнення 164 326 грн 50 коп.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Салді Сервіс" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Промаркет Україна" (далі - відповідач) про стягнення 164 326 грн 50 коп., з яких 161 748 грн 13 коп. заборгованості за недопоставлений товар, 1 622 грн 3% річних, 956 грн 37 коп. інфляційних втрат та судових витрат.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 18.10.2019 у справі № 910/11170/19 відмовлено у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Салді Сервіс" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Промаркет Україна" про стягнення 164 326 грн 50 грн.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги позивач вказує на те, що між ним та відповідачем було укладено у спрощений спосіб договір поставки, на виконання умов якого та на підставі виставлених рахунків позивач здійснив попередню оплату, однак товар відповідачем поставлений не був. У зв`язку з цим позивач вирішив звернутися до суду з даним позовом за захистом своїх прав та законних інтересів.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Салді Сервіс" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 18.10.2019 у справі № 910/11170/19 повністю та ухвалите нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги та здійснити розподіл судових витрат.

Вимоги та доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що судом першої інстанції було неповно з`ясовано обставини, які мають значення для справи, а також невірно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, а також містять висновки, які суперечать чинному законодавству та обставинам справи.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 13.11.2019 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Салді Сервіс" у справі № 910/11170/19 передано на розгляд колегії суддів у складі: Владимиренко С.В. (головуючий суддя (суддя-доповідач)), судді: Корсак В.А., Ходаківська І.П.

Згідно ч. 1 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.

Відповідно до ч. 10 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Розгляд справ у суді апеляційної інстанції починається з відкриття першого судового засідання або через п`ятнадцять днів з дня відкриття апеляційного провадження, якщо справа розглядається без повідомлення учасників справи (ч. 2 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 18.11.2019 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Салді Сервіс" на рішення Господарського суду міста Києва від 18.10.2019 у справі № 910/11170/19, визначено здійснювати розгляд апеляційної скарги за правилами спрощеного позовного провадження та без повідомлення учасників справи (без проведення судового засідання).

Розпорядженням № 09.1-08/149/20 Північного апеляційного господарського суду від 17.01.2020 призначено повторний автоматизований розподіл судової справи, у зв`язку з перебуванням судді Корсака В.А., який не є головуючим суддею (суддею-доповідачем) у відпустці.

Витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.01.2020 для розгляду справи № 910/11170/19 сформовано колегію суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя Владимирено С.В., судді: Ходаківська І.П., Демидова А.М.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 17.01.2020 справу № 910/11170/19 прийнято до провадження у визначеному автоматизованою системою складі суду.

Розглянувши наявні матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку фактичних обставин справи та повноту їх встановлення, правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апеляційний господарський суд дійшов висновку про задоволення апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Салді Сервіс", з наступних підстав.

Судом встановлено, що відповідач виставив позивачу для оплати наступні рахунки на загальну суму 162 828, 02 грн., а саме:

- № 108 від 27.03.2019 на суму 129 780, 02 грн. на поставку труби проф. 100х60х4;

- № 112 від 29.03.2019 на суму 8 946 грн. на поставку листа г.к. 10 ст. 3 та листа г.к. 6 ст. 3;

- № 115 від 01.04.2019 на суму 24 102 грн. на поставку труби проф. 100х60х4.

Вищевказані рахунки були сплачені позивачем у повному обсязі, що підтверджується наявними в матеріалах справи наступними платіжними дорученнями:

№ 193 від 27.03.2019 на суму 129 780, 02 грн.,

№ 201 від 01.04.2019 на суму 8 946 грн.,

№ 204 від 01.04.2019 на суму 24 102 грн.

Проте, незважаючи на здійснену позивачем попередню оплату відповідач товар позивачу на суму 161 748, 13 грн. не поставив.

З акту звірки взаєморозрахунків за період з 01.01.2019 року по 15.04.2019 року суд першої інстанції встановив, що до виникнення між сторонами спірних правовідносин відповідач поставляв, а позивач оплачував товар, у зв`язку з чим за позивачем виникла заборгованість в сумі 1 079, 89 грн. Вартість недопоставленого відповідачем позивачу товару станом на час розгляду справи судом першої інстанції склала 161 748, 13 грн.

21.06.2019 позивач направив відповідачу претензію № 15/04/191 від 15.04.2019 про повернення попередньої оплати в сумі 161 748, 13 грн., яка відповідачем задоволена не була, товар не поставлений, а попередня оплата не повернута.

Відповідно до частини 1 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

В силу положень статті 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною 1 статті 627 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з положеннями статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

За змістом статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом (частина 4 статті 203 ЦК України).

Відповідно до статті 206 Цивільного кодексу України усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність.

Пунктом 1 частини 1 статті 208 Цивільного кодексу України встановлено, що правочини між юридичними особами належить вчиняти у письмовій формі.

Разом з тим, згідно із пунктами 1, 2 частини 1 статті 218 Цивільного кодексу України недодержання сторонами письмової форми правочину, яка встановлена законом, не має наслідком його недійсність, крім випадків, встановлених законом. Заперечення однією з сторін факту вчинення правочину або оспорювання окремих його частин може доводитися письмовими доказами, засобами аудіо-, відеозапису та іншими доказами.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони (частина 1 статті 207 Цивільного кодексу України).

За змістом частини 1, 2 статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до частини 7 статті 179 Господарського кодексу України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Згідно із частиною 1 статті 181 Господарського кодексу України господарський договір за загальним правилом викладається у письмовій формі. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телефонограмами тощо, а також прийняттям до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Судом встановлено, що відповідач виставив позивачу для оплати рахунки на загальну суму 162 828, 02 грн., а саме № 108 від 27.03.2019 на суму 129 780, 02 грн., № 112 від 29.03.2019 на суму 8 946 грн., № 115 від 01.04.2019 на суму 24 102 грн., які містять посилання на договір № 05-04/18 від 01.04.2018.

Проте, матеріали справи не містять доказів на підтвердження того, що між сторонами було укладено договір № 05-04/18 від 01.04.2018, і що саме на виконання умов наведеного договору відповідачем виставлялись відповідні рахунки.

Позивач у позовній заяві наголошує на тому, що рахунки були виставлені відповідачем та оплачені позивачем внаслідок укладеного у спрощений спосіб договору поставки.

Відповідач вищевказані доводи позивача не спростував, жодних доказів на підтвердження наявності укладеного між сторонами договору № 05-04/18 від 01.04.2018 суду першої інстанції не надав.

Враховуючи вищевикладене, з огляду на відсутність у матеріалах справи договору № 05-04/18 від 01.04.2018, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що шляхом складання та надання відповідачем рахунків, а позивачем їх оплати між сторонами укладено договір поставки у спрощений спосіб.

Відповідно до частини 1 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (частина 2 статті 712 Цивільного кодексу України).

Судом встановлено, що на виконання укладеного сторонами у спрощений спосіб договору поставки позивачем сплачено на користь відповідача грошові кошти в якості передоплати за товар, однак товар від відповідача на суму попередньої оплати у розмірі 161 748, 13 грн. позивач не отримав.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим до виконання сторонами.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як визначено абзацом 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Згідно з приписами статей 662, 663 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу; продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Матеріали справи свідчать, що відповідач станом на момент звернення позивача з позовом до суду - 16.08.2019 товар позивачу не поставив, отриману попередню оплату за непоставлений товар на суму 161 748,13грн. не повернув позивачу.

Правова природа зазначених коштів внаслідок невиконання будь-якою стороною своїх зобов`язань за договором - не змінюється і залишається такою доти, поки сторони двосторонньо не узгодять іншої їх правової природи або не вчинять дій, які змінять правову природу перерахованої суми.

Обумовлені законом підстави для зміни правової природи перерахованих покупцем (позивачем) коштів внаслідок непоставки продавцем (відповідачем) товару, у зв`язку з неотримання ним звернення від покупця щодо відвантаження товару - не настали, що тягне за собою правові наслідки, обумовлені частиною 2 статті 693 Цивільного кодексу України .

При цьому, припис частини 2 статті 693 Цивільного кодексу України містить в собі альтернативу щодо реалізації покупцем своїх прав у випадку не поставки товару у встановлений договором строк, а саме: покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Наведена норма наділяє покупця, як сторону правочину, саме правами, і яке з них сторона реалізує - є виключно її волевиявленням.

Тобто наведеною нормою визначено право покупця за договором самостійно обирати варіант правової поведінки, а саме: вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати, у разі, якщо достовірно встановлено, що продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк.

Висновки щодо застосування ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України, викладені в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного суду від 08.02.2019 у справі №909/524/18, враховуються апеляційним господарським судом під час здійснення апеляційного перегляду у даній справі відповідно до ч.4 ст.236 Господарського процесуального кодексу України, тоді як суд першої інстанції неправильно застосував вказану норму матеріального права стверджуючи про ненадання позивачем доказів на підтвердження направлення відповідачу вимоги про поставку товару.

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку про стягнення з відповідача на користь позивача попередньої оплати в розмірі 161 748,13 грн на підставі вимог ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України.

Висновок суду першої інстанції про те, що строк виконання зобов`язання відповідача поставити товар не визначений та не настав є помилковим, оскільки суд самостійно визначив модель поведінки позивача, без врахування того, що частина 2 статті 693 Цивільного кодексу України наділяє особу саме правом самостійно визначити спосіб захисту свого порушеного права певним шляхом, що було реалізовано позивачем в межах даної справи шляхом подання відповідного позову.

Також, на підставі ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України позивач просив суд стягнути 1 622 грн. 3% річних та 956, 37 грн. інфляційних втрат, розрахованих за період з 15.04.2019 по 15.08.2019.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотка річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України нарахування інфляційних витрат на суму боргу та трьох процентів річних входить до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних витрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Висновки щодо застосування ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України при поверненні попередньої оплати відповідно до ч.2 ст.693 Цивільного кодексу України, викладені в постанові Великої Палати Верховного суду від 15.05.2019 у справі №331/5054/15-ц, враховуються апеляційним господарським судом під час здійснення апеляційного перегляду у даній справі відповідно до ч.4 ст.236 Господарського процесуального кодексу України, тоді як суд першої інстанції неправильно застосував вказану норму матеріального права стверджуючи, що обов`язок щодо повернення грошових коштів отриманих, як передплата не може розцінюватися як грошове зобов`язання в розумінні ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України.

Враховуючи, що відповідачем не повернуто позивачу попередню оплату за непоставлений товар, отримання відповідачем 24.06.2019 претензії про повернення попередньої оплати, приписи ч.2 ст.530 Цивільного кодексу України колегія суддів приходить до висновку про часткове стягнення з відповідача на користь позивача 3% річних у розмірі 598 грн. 25 коп. за період з 02.07.2019 по 15.08.2019 та відмову у стягненні з відповідача на користь позивача інфляційних втрат у розмірі 956, 37 грн.

Розрахування позивачем 3% річних та інфляційних втрат за період з 15.04.2019 по 15.08.2019, тоді як надано суду докази отримання претензії від 15.04.2019 №15/04/191 відповідачем 24.06.2019, суперечить приписам ч.2 ст.530 Цивільного кодексу України, за якою якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства. Надання позивачем суду доказів отримання відповідачем претензії 24.06.2019, з урахуванням приписів ч.2 ст.530 Цивільного кодексу України, свідчить про наявність підстав для часткового нарахування 3% річних у розмірі 598 грн. 25 коп. за період з 02.07.2019 по 15.08.2019.

Відповідно до ч.ч. 3, 4 п. 3.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

У застосуванні індексації можуть враховуватися рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладені в листі Верховного Суду України від 03.04.1997 № 62-97р, який розміщено в газеті Бізнес від 29.09.1997 № 39, а також в інформаційно-пошукових системах Законодавство і Ліга .

Згідно листа Верховного Суду України від 03.04.1997 № 62-97р, що розміщено в інформаційно-пошуковій системі Ліга якщо внесенням оплати є з 1 по 15 число відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо з 16 по 31 число відповідного місяця то розрахунок індексації починається з наступного місяця.

Розрахунок суми боргу з урахуванням індексу інфляції проводиться шляхом помноження суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення виплати заборгованості.

За результатами здійснення судом власного перерахунку інфляційні втрати складають -970 грн. 49 коп., тобто мала місце дефляція (розрахунок знаходиться в матеріалах справи).

Суд приходить до висновку про відмову в задоволенні вимог позивача щодо стягнення з відповідача 956 грн. 57 коп. інфляційних втрат за період з 15.04.2019 по 15.08.2019.

Відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів, які б спростовували вищевикладені доводи позивача.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що позовні вимоги "Салді Сервіс" підлягають частковому задоволенню.

Враховуючи часткове задоволення позовних вимог, приписи ст.129 Господарського процесуального кодексу України , а також з урахуванням наявних в матеріалах справи договору про надання правової допомоги від 23.07.2018 №23/07/2018, акту наданих послуг від 06.11.2019, платіжного доручення №895 від 25.11.2019, витрати позивача на професійну правничу допомогу адвоката підлягають задоволенню частково за підготовку та подання апеляційної скарги на суму 4 445 грн. 77 коп. та за підготовку та подання позовної заяви для розгляду справи судом першої інстанції на суму 7 903 грн 60 коп., з урахуванням наявних в матеріалах справи договору про надання правової допомоги від 23.07.2018 №23/07/2018, рахунку-фактури від 23.08.2019 №23/08/19, акту наданих послуг від 23.08.2019, платіжного доручення №734 від 27.08.2019, без урахування вартості послуг на підготовку та подання заяви про забезпечення позову на суму 1000грн., у задоволенні якої господарський суд міста Києва відмовив позивачу ухвалою від 19.08.2019 у даній справі.

Відповідно до ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема до них належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно зі ст. 126 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно зі ст. 26 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

23.07.2018 між позивачем (клієнт) та Бондаренко Ганною Петрівною, яка діє на підставі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю № 6217/10 від 06.10.2017 (адвокат) був укладений договір про надання правничої допомоги № 23/07/2018, за умовами якого клієнт доручає, а адвокат відповідно до чинного законодавства України приймає на себе зобов`язання надавати правничу допомогу в обсязі та на умовах, передбаченим цим Договором. Клієнт зобов`язується оплатити надання правничої допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання Договору.

Відповідно до п. 4.6 договору № 23/07/2018 визначено обсяг наданої правничої допомоги та її вартість (розмір гонорару) зазначаються в Акті наданих послуг, зразок якого є Додатком до цього договору.

Підтвердженням того, що Бондаренко Ганна Петрівна адвокат є свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю № 6217/10 від 06.10.2017.

Відповідно до постанови касаційного господарського суду у складі Верховного суду від 18.12.2018 у справі №910/4881/18 суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідачем не надано суду клопотання щодо зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами відповідно до частин 5 та 6 ст.126 Господарського процесуального

Кодексу України.

Згідно зі ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно зі ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Статтями 76, 77 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставин, які входять в предмет доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Доводи позивача, викладені ним в апеляційній скарзі, заслуговують на увагу частково з урахуванням вищенаведеного.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права при розгляді спірних правовідносин, що відповідно до п.п. 4 ч. 1, ч.2 ст. 277 Господарського процесуального кодексу України є підставою для скасування рішення суду першої інстанції повністю з ухваленням нового рішення, яким позовні вимоги задовольнити частково. Відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України здійснити розподіл судових витрат.

Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 275, 277, 281, 282 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Салді Сервіс" задовольнити частково.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 18.10.2019 у справі № 910/11170/19 скасувати та ухвалити нове рішення.

3. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Салді Сервіс" задовольнити частково.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Промаркет Україна" (03005, м. Київ, вул. Смоленська, 31/33, код ЄДРПОУ 41758168) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Салді Сервіс" (08132, Київська обл., Києво-Святошинський район, м. Вишневе, вул. Вітянська, 1, кв. 51, код ЄДРПОУ 33415524) 161 748 (сто шістдесят одна тисяча сімсот сорок вісім) грн. 13 коп. основного боргу, 598 (п`ятсот дев`яносто вісім) грн. 25 коп. 3% річних, 2 435 (дві тисячі чотириста тридцять п`ять) грн. 20 коп. витрат по сплаті судового збору за розгляд справи судом першої інстанції та 7 903 ( сім тисяч дев`ятсот три) 60 коп. витрат на правничу допомогу в суді першої інстанції.

5. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Промаркет Україна" (03005, м. Київ, вул. Смоленська, 31/33, код ЄДРПОУ 41758168) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Салді Сервіс" (08132, Київська обл., Києво-Святошинський район, м. Вишневе, вул. Вітянська, 1, кв. 51, код ЄДРПОУ 33415524) 3 652 (три тисячі шістсот п`ятдесят дві) грн. 80 коп. витрат по сплаті судового збору за апеляційний перегляд та 4 445 (чотири тисячі чотириста сорок п`ять) грн 77 коп. витрат на правничу допомогу за апеляційний перегляд.

6. Видачу наказів на виконання даної постанови доручити Господарському суду міста Києва.

7. Матеріали справи № 910/11170/19 повернути до Господарського суду міста Києва.

8. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у господарських справах в порядку і строки, визначені в ст. ст. 287, 288, 289 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя С.В. Владимиренко

Судді А.М. Демидова

І.П. Ходаківська