Рішення

від 21.01.2020 по справі 905/1947/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.:(057) 702-07-99, факс: (057) 702-08-52,

гаряча лінія: (096) 068-16-02, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ: 03499901, UA628999980313141206083020002

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

21.01.2020 Справа № 905/1947/19

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Демідової П.В., при секретарі судового засідання Бутовій Є.В., в судовому засіданні розглядається справа

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ПСК ДОНБАСПРОМСТРОЙ , м. Краматорськ Донецької області,

до Товариства з обмеженою відповідальністю УКРПРОММОНТАЖ 21 , м. Слов`янськ Донецької області,

про зобов`язання повернути по акту прийому-передачі окремо визначене майно, у стані, якому воно було одержане та стягнення суми боргу з орендної плати в розмірі 252 000,00 грн.,-

Представники сторін:

від позивача : не з`явився;

від відповідача : Болотов А.А. - адвокат за ордером ДН № 043973 від 26.11.2019р.

Суть справи:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю ПСК ДОНБАСПРОМСТРОЙ , звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю УКРПРОММОНТАЖ 21 про зобов`язання повернути по акту прийому-передачі окремо визначене майно, у стані, якому воно було одержане та стягнення суми боргу з орендної плати в розмірі 252 000,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на недобросовісне виконання відповідачем своїх зобов`язань за Договором № 164 оренди залізничної техніки від 23 вересня 2013 року, внаслідок чого з`явилась прострочена заборгованість з орендної плати та виникла необхідність витребування предмета оренди з незаконного володіння.

Ухвалою Господарського суду Донецької області від 21 жовтня 2019 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, визначено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.

20 грудня 2019 року від відповідача до суду надійшов відзив від 18.12.2019р. на позовну заяву, за змістом якого останній проти позовних вимог заперечує виходячи з того, що позивачем не підтверджено права власності на предмет оренди; відповідачем не підписувалось додаткової угоди від 20 березня 2014 року до спірного Договору. Крім того, відповідач зазначає, що позивач не є платником ПДВ, а тому не має права на стягнення орендної плати з ПДВ. Стосовно неповернення предмету оренди відповідач зазначає, що ним, в цілях збереження шляхом укладення договору відповідального зберігання з ПрАТ Балцем , майно передано на відповідне зберігання. Витрати за зберіганням відповідач ніс особисто. Стосовно вимоги позивача повернути предмет оренди у стані, якому він був одержаний, відповідач звертає увагу суду, що позивачем ані відповідачу, ані суду не надано жодного документу, який би підтверджував технічний стан предмету оренди на момент його передачі в оренду відповідачу. Також відповідач стверджує, що вимоги про сплату орендної плати та повернення майна від позивача на адресу відповідача не надходило, будь-яких інших дій з боку позивача стосовно повернення предмету оренди не проводилось, а тому відповідач просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Ухвалою суду від 23 грудня 2019 року відмовлено у задоволенні заяви позивача про доповнення та збільшення позовних вимог, відмовлено у задоволенні клопотання позивача про призначення експертизи, закрито підготовче провадження у справі та призначено розгляд справи по суті на 21 січня 2020 року.

20 січня 2020 року від позивача до суду надійшло клопотання про відкладення судового засідання. Проте, враховуючи обмежений процесуальний строк, наявність в матеріалах справи доказів та пояснень від всіх учасників справи, суд вважає, що відсутні підстави для порушення процесуальних строків, а неявка представника позивача не перешкоджає розгляду справи по суті.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Представник відповідача у судове засідання з`явився, надав пояснення по суті справи, проти повернення предмету оренди позивачу не заперечував.

Оскільки у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, а також сплив процесуальних строків для відкладення розгляду справи по суті, справа розглядається відповідно до ст.202 ГПК України без явки позивача за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, господарський суд,-

ВСТАНОВИВ:

23 вересня 2013 року між Товариством з обмеженою відповідальністю ПСК ДОНБАСПРОМСТРОЙ (далі - Орендодавець або позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю УКРПРОММОНТАЖ-21 (далі - Орендар або відповідач ) укладено Договір № 164 оренди залізничної техніки з машиністом та технічною експлуатацією (далі - Договір), за змістом п.п. 1.1., 1.2. якого Орендодавець зобов`язується надати Орендарю у тимчасове користування залізничну техніку - вантажну дрезину ДГКу зав.№ 1090 (далі- предмет оренди) за плату, а також надати машиніста по управлінню предметом оренди та проводити її технічну експлуатацію та обслуговування.

Права та обов`язки контрагентів врегульовано Розділом 2 Договору.

Відповідно до п. 2.1. Договору Орендодавець зобов`язується:

протягом одного календарного місяця після підтвердження заявки Орендарем передати предмет оренди Орендарю (п. 2.1.1.);

надати машиніста, який має необхідні знання та кваліфікацію для управління предметом оренди (п. 2.1.2.)

забезпечувати роботу предмета оренди у відповідності до рекомендацій, норм і вимог технічної документації виробника предмета оренди, у тому числі проводити поточний та капітальний ремонт.

За змістом п.п. 2.4., Договору Орендар зобов`язаний під час та по завершенню експлуатації предмету оренди:

забезпечити охорону та збереження предмету оренди і додаткового обладнання під час їх знаходження на об`єкті (п. 2.4.2);

не передавати предмет оренди іншим особам у використання за відсутності письмової згоди Орендодавця, але разом з тим має право на використання предмету оренди на будь-яких об`єктах та переміщувати її на власний розсуд (п. 2.4.3.);

після закінчення оренди або у випадку розірвання цього Договору, повернути предмет оренди Орендодавцю в робочому стані, придатному до її подальшої експлуатації за адресою, зазначеною Орендатором (п. 2.4.5.)

Відповідно до п. 2.5. Договору під час дії Договору Орендар зобов`язаний своєчасно вносити орендну плату.

Процедура нарахування орендної плати встановлена Розділом 3 Договору.

Моментом початку оренди за п. 3.1. Договору вважається час подачі предмету оренди на об`єкт, який відображається у залізничній накладній в графі Календарний штамп видачі вантажу . Тривалість оренди неперервна за виключенням випадків простою предмету оренди за виною Орендодавця. Закінченням оренди вважається час відправлення предмету оренди з залізничної станції Об`єкта (площадки, на якої використовувалась техніка ), зазначене у графі залізничної накладної Календарний штамп видачі вантажу .

Загальна сума оренди складає 85 000, 00 грн. (п. 3.3. Договору)

У відповідності до п. 3.6. Договору платежі за оренду виконуються Орендарем наступним чином:

7 000, 00 грн. (разом з НДС) сплачуються до 15 числа місяця, наступного за місяцем оренди (п. 3.6.1.);

Сума, що залишилась та складає 50 відсотків від вартості фактичного використання предмету оренди, підтверджена актом ф.2 між контрагентами з вирахуванням суми у відповідності до п. 3.6.1., перераховується на користь Орендодавця протягом 60 календарних днів з моменту підписання акта (п. 3.6.2.);

Оціночна вартість предмету оренди на момент передачі в оренду складає 350 000, 00 грн. (п. 4.1. Договору)

Договір вступає в силу з моменту його підписання, укладений на невизначений строк і діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань. (п. 5.1. Договору)

Договір складено, підписано та скріплено печатками контрагентів належним чином.

30 листопада 2013 року між контрагентами укладено Додаткову Угоду до Договору, відповідно якої було продовжено строк оренди на грудень 2013 року (п. 1), встановлено розмір орендної плати за грудень 2013 року у розмірі 50 відсотків від вартості використання предмету оренди, але не менше ніж 20 000, 00 з НДС (п. 2), встановлено порядок оплати оренди шляхом сплати 7 000, 00 грн. до 15 січня 2014 року, а залишок суми, що складає 50 відсотків від вартості використання предмету оренди та підтверджується актом Ф.2 за вирахуванням суми у розмірі 7 000, 00 грн., але не менше 13 000, 00 грн. з урахуванням НДС у строк до 28.02.2014 року (п. 3).

Інші пункти договору залишені незмінними.

Угоду складено, підписано та скріплено печатками сторін без зауважень.

30 грудня 2013 року між контрагентами укладено Додаткову Угоду до Договору, відповідно якої було продовжено строк оренди до 31 січня 2014 року (п. 1), встановлено розмір орендної плати за січень 2014 року у розмірі 50 відсотків від вартості використання предмету оренди, підтверджена актом Ф.2 між Орендарем та ПрАТ Лінік , але не менше ніж 20 000, 00 з НДС (п. 2), встановлено порядок оплати оренди шляхом сплати 7 000, 00 грн. до 15 лютого 2014 року, а залишок суми, що складає 50 відсотків від вартості використання предмету оренди та підтверджується актом Ф.2 за вирахуванням суми у розмірі 7 000, 00 грн., але не менше 13 000, 00 грн. з урахуванням НДС у строк до 31.03.2014 року (п. 3).

Інші пункти договору залишені незмінними.

Угоду складено, підписано та скріплено печатками сторін без зауважень.

28 лютого 2014 року між контрагентами укладено Додаткову Угоду до Договору, відповідно якої було продовжено строк оренди на березень 2014 року (п. 1), встановлено орендну плату у розмірі 25 000, 00 грн. (п. 2), встановлено порядок оплати шляхом сплати 10 000, 00 грн. з ПДВ у якості передплати на підставі виставленого рахунку, а залишок суми, що складає 15 000, 00 грн. з урахуванням ПДВ, сплатити до 30 квітня 2014 року (п. 3), збільшити загальну суму договору орієнтовно до 140 000, 00 грн. з урахуванням ПДВ (п. 4).

Інші пункти договору залишені незмінними.

Угоду складено, підписано та скріплено печатками сторін без зауважень.

20 березня 2014 року між контрагентами за Договором укладено Додаткову Угоду, відповідно до якої продовжено строк оренди до 31 грудня 2018 року (п. 1), п. 1.3. виключено (п. 2), п. 2.4.3 та 2.4.5 Договору змінено та викладено у наступній редакції: Орендар має право використовувати предмет оренди на будь-яких об`єктах та переміщувати її на власний розсуд, але не передавати її у користування іншим особам за відсутності письмової згоди Орендодавця та Після закінчення строку оренди або у випадку дострокового припинення дії Договору Орендар зобов`язується повернути предмет оренди Орендодавцю у робочому стані, придатному до її подальшої експлуатації за адресою, зазначеною Орендарем (п. 4), інші пункти Договору залишити незмінними (п. 5) .

Інші умови договору залишені незмінними.

Сторони зазначили, що угода вступає в силу з моменту її підписання та є невід`ємною частиною Договору.

Угода складена, підписана та скріплена печатками сторін без зауважень.

Суд, надавши правову оцінку викладеним вище Угодам, встановив, що Угоди від 30.11.2013р., 30.12.2013р., 28.02.2014р. за своїм змістом не мають на меті зміни пунктів спірного Договору, а натомість конкретизують його положення в частині виконання зобов`язань на наступний місяць в умовах використання техніки відповідачем та ПрАТ Лінік .

В Угодах відсутній пункт стосовно того, що вони є невід`ємною частиною Договору, відсутні посилання на конкретні пункти Договору, що підлягають зміні. Також зазначено, що пункти договору залишаються незмінними.

Таким чином суд дійшов висновку, що викладені вище Угоди від 30.11.2013р., 30.12.2013р., 28.02.2014р. стосуються правовідносин, що склалися між сторонами у зв`язку із використанням об`єкта оренди на площадці та за участю ПрАТ Лінік .

Додатковою Угодою від 20 березня 2014 року сторони розширили права відповідача щодо використання об`єкту оренди та подовжили строк оренди до 31.12.2018 року.

Відповідач заперечував проти того, що дана Угода від 20.03.2014 року була ним підписана. Проте, в ході розгляду справи не надав належних доказів про спростування цієї обставини. Крім того, відповідачем не було використано належних способів захисту або спростування факту підписання Угоди під час розгляду цієї справи, не нагадано пояснень (заяви свідка) з боку керівника відповідача, підпис якого має місце на спірної додаткової угоді.

У відповідності до ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Суд вважає, що заперечення представника відповідача, викладені у відзиві на позовну заяву, не є належним доказом спростування факту укладання додаткової угоди, та вважає, що докази, надані позивачем в підтвердження зміни умов договору у вигляді додаткової угоди від 20.03.2014 року є більш вірогідними.

До того ж відповідачем не надано доказів виконання (намагання виконати) вимоги 785 ЦК України щодо повернення майна позивачу у зв`язку із спливом строку оренди.

Напроти, до матеріалів справи ПрАТ Балцем надані копія договору зберігання об`єкту від 9.02.2018 року (додатковою угодою від 17.12.2018 року договір подовжений на 2019 рік), укладеного між ним та відповідачем, за яким відповідач передає на відповідальне зберігання Дрезину ДГКУ - 5 зав. № 1090 ПрАТ Балцем із можливістю використання в господарській діяльності за окремим розпорядженням відповідача.

В додатку № 2 договору відповідач гарантував, що майно, яке передається на зберігання, є його власністю.

Відсутність доказів повернення (намагання повернути) спірного майна позивачу та розпорядження майном протягом 2018-2019 року (передання на зберігання) за позицією суду підтверджує подовження орендних відносин між сторонами після березня 2014 року.

До матеріалів справи позивачем надана копія вимоги про сплату орендної плати та повернення майна від 15.10.2019р., відповідно до якої Орендодавець вимагає від Орендаря повернути предмет оренди та сплатити заборгованість з орендної плати у розмірі 252 000, 00 грн., але відсутні докази її направлення на адресу Орендаря.

З приводу цього доказу суд зазначає, що наявність сформованого листа-вимоги без надання належних доказів доведення цієї вимоги відповідачу, нівелює статус цього документу як доказу витребування майна позивачем від відповідача в досудовому порядку.

У зв`язку з чим, суд зауважує, що позивачем не доведено факт звертання до відповідача з вимогою про повернення майна та сплату орендної плати листом від 15.10.2019 року.

Позивач, посилаючись на положення спірного Договору та Додаткових Угод до нього, вважає, що відповідачем предмет оренди протиправно не повернуто, орендна плата систематично не сплачувалась. Під час підготовчого провадження позивач просив стягнути орендну плату з відповідача за останні три роки до моменту подачі позову.

Відповідач частково заперечував проти обставин, викладених у позові та під час підготовчих засідань неодноразово зазначав, що готовий повернути предмет оренди, але наполягав на поверненні предмету оренди саме власнику, а не позивачу, адже позивачем до матеріалів справи не надано жодного документу, що підтверджував би право власності на предмет оренди.

У відзиві на позовну заяву, окрім зазначеного вище, відповідач стверджує, що позивач не є платником ПДВ, та у якості доказу надає до матеріалів справи роздруківку з реєстру платників ПДВ, згідно якої вбачається, що позивач з 10 серпня 2015 року не є платником ПДВ, а тому безпідставно просить суд стягувати заборгованість з орендної плати з урахуванням ПДВ.

Надавши правову кваліфікацію спірним правовідносинам, що склались між сторонами, суд робить висновок, що вони пов`язані із наймом (орендою). За приписами ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України, що кореспондується зі ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України, за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України (далі - ГК України), ст.ст. 525, 526 ЦК України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Згідно із ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами. Таке імперативне врегулювання договірних відносин усуває будь-які сумніви щодо юридичного значення умов договору: вони є юридично обов`язковими, гарантують право учасникам договірних відносин бути впевненими в тому, що кожна зі сторін має виконувати умови договору належним чином, а цивільні права, що ґрунтуються на його умовах, підлягають захисту в тій же мірі і в той же спосіб, що і права, які прямо передбачені актами цивільного законодавства або випливають із них.

За приписами ч. 1 статті 785 Цивільного кодексу України договір оренди укладається на передбачений договором строк. У разі припинення договору оренди орендар зобов`язаний негайно повернути орендодавцю річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

П. 2.4.5. Договору (в редакції Додаткової Угоди від 20 березня 2014 року) встановлено, що після закінчення строку оренди Орендодавець зобов`язується повернути предмет оренди у робочому стані, придатному для її подальшої експлуатації.

Стосовно заперечень Відповідача щодо повернення майна позивачеві через сумнів у належності в останнього права власності на об`єкт оренди, суд зазначає, що питання встановлення прав власності на об`єкт оренди не є обставиною, яка є предметом доказування у цієї справі.

Відповідач свою позицію жодним чином не доводить, зокрема в матеріалах справи відсутні будь-які заяви, свідчення або інші докази спростування прав позивача щодо розпорядження (передача в оренду) майном, що є об`єктом оренди. Крім того, під час підписання спірного Договору таке питання між контрагентами не поставало, Договір підписаний без заперечень. Відповідач, у свою чергу, взяв на себе зобов`язання як щодо сплати орендної плати, так і щодо повернення предмета оренди після закінчення строку дії Договору саме позивачеві.

Протягом розгляду справи, відповідачем не надано доказів існування особи (іншого власника), чиї права та інтереси можуть бути порушені рішенням суду у справі 905/1947/19.

Враховуючи п. 2.4.5 договору, вимоги ст. 785 ЦК України, суд вважає вимоги позивача відносно повернення майна правомірними та такими, що підлягають задоволенню.

Проте, зіставивши умови договору щодо стану майна, встановлені Договором, та вимоги позивача за позовом, суд вважає необґрунтованим його вимогу про повернення предмету оренди саме у стані, в якому він був одержаний.

З цього приводу, суд погоджується із позицією відповідача відносно того, що на момент укладання договору сторони не визначили конкретні показники стану майна, в якому воно знаходилося на час передачі орендатору.

У відповідності до ст. 785 ЦК України, у разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

За змістом п. 2.4.5 договору, в редакції додаткової угоди від 20.03.2014 року, сторони домовилися про те, що майно повертається позивачеві у робочому стані, придатному для його подальшої експлуатації.

Враховуючи викладене, суд частково задовольняє вимоги позивача в цій частині.

Стосовно стягнення орендної плати суд зазначає наступне.

За користування майном з орендаря справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму (ст. 762 ЦК), таку плату орендар зобов`язаний сплачувати своєчасно і в повному обсязі (ст. 285 ГК).

Визначаючись із правами позивача, суд врахував, що у відповідності до п. 2.4.3 в редакції додаткової угоди від 20.03.2014 року, відповідач був наділений правом використовувати техніку на будь-яких об`єктах, переміщувати її на власний розсуд, що свідчить про розширення прав відповідача щодо використання об`єктом оренди.

Позивач просив суд стягнути з відповідача орендну плату за останні три роки до моменту подання позову в загальному розмірі 252 000, 00 грн. з урахуванням ПДВ з розрахунку у розмірі 7 000, 00 грн. орендної плати за місяць. Таким чином, суд, надавши оцінку вимогам позивача, вважає, що останній просить стягнути орендну плату у період з 18 жовтня 2016 року по 17 жовтня 2019 року (останній день перед поданням позову).

П. 3.6.1. Договору встановлено, що частина орендної плати у розмірі 7 000, 00 грн. з ПДВ сплачується до 1 числа місяця, наступного за місяцем оренди. Інша частина плати становить 50 відсотків від підтвердженої актом ф.2 між орендатором та суб`єктом, на площадці якого використовується майно, з відніманням суми у розмірі 7 000, 00 грн. та сплачується протягом 60 календарних днів з моменту підписання акту виконаних робіт.

Виходячи з викладеного вище, вбачається, що орендна плата складається з двох частин, перша з яких зафіксована безпосередньо у п. 3.6.1. Договору, інша частина встановлюється первинною документацією та має інший строк оплати та залежить від підписання відповідачем та особою, на площадці якої використовується майно, акта форми 2.

До матеріалів справи не надано актів ф. 2, який за змістом п. 3.6.2 повинен та може бути складений тільки відповідачем. Проте позивач просить суд стягнути лише частину орендної плати, що випливає саме з умов спірного Договору, та не залежить від строків експлуатації майна.

Угодою від 20 березня 2014 року продовжено строк дії спірного Договору до 31 грудня 2018 року.

Виходячи з викладеного вище, останнім місяцем нарахування спірної частини орендної плати є грудень 2018 року, та ця частина повинна була бути сплачена у строк до 15 січня 2019 року. Але позивачем нараховано орендну плату до 17 жовтня 2019 року.

Відповідно до ч. 2 ст. 785 Цивільного кодексу України, у випадку, якщо орендар не виконує обов`язку щодо повернення речі, орендодавець має право вимагати від орендаря сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Однією з функцій суду є надання правової оцінки фактичним обставинам справи. Під час надання оцінки суд не повинен обмежуватись виключно оцінкою, наданою з боку учасників справи. (рішення Європейського Суду з Прав Людини у справі Пауелл і Рейнер проти Сполученого Королівства від 21 лютого 1990р., § 29)

У висновку, зробленому Великою Палатою Верховного Суду у справі № 487/10128/14-ц зазначено, що згідно з принципом jura novit curia ( суд знає закони ), неправильна юридична кваліфікація позивачем і відповідачами спірних правовідносин не звільняє суд від обов`язку застосувати для вирішення спору належні приписи юридичних норм.

Відповідно до висновку Верховного Суду, викладеного в постанові від 23.01.2018 у справі №917/87/17, господарські суди, з`ясувавши у розгляді справи, що сторона або інший учасник судового процесу в обґрунтування своїх вимог або заперечень послався не на ті норми, що фактично регулюють спірні правовідносини, самостійно здійснює правильну правову кваліфікацію останніх та застосовує у прийнятті рішення саме ті норми матеріального і процесуального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини, оскільки господарські суди розглядають справи за позовами суб`єктів господарської діяльності, які визначають предмет (матеріально-правову вимогу) та підстави (обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, а не самі по собі посилання позивача на певну норму закону) позову.

Таким чином, розглядаючи вимоги позивача, суд оцінює грошові зобов`язання орендаря, які виникли у двох часових проміжках, та які пов`язані із порушенням умов договору оренди: грошові зобов`язання у період з 18 жовтня 2016 року по 1 січня 2019 року (протягом правомірного строку користування об`єктом оренди), які слід вважати як зобов`язання зі сплати з орендної плати на підставі ст. 762 ЦК, та вимоги за наступним періодом, що розпочинається з 1 січня 2019 року по 17 жовтня 2019 року, які суд розцінює як гарантоване чинним законодавством право орендодавця на стягнення з орендаря за прострочення повернення об`єкту оренди у вигляді подвійної орендної плати. Але, разом з тим, розглядаючи позовні вимоги в цій частині, суд обмежений вимогами позивача, за змістом яких він простить стягнути за кожний місяць правомірного та безпідставного користування майном 7 000,00 грн., що за змістом договору складає орендну плату разом з ПДВ.

В матеріалах справи відсутні докази сплати орендної плати. Також відсутні докази виконання відповідачем п. п. 2.4.5 та 2.4.6 договору, щодо повернення майна достроково, або в строки, встановлені договором.

Розглядаючи позитивно питання стягнення орендної плати, суд також зазначає, що згідно ст. 762 ЦК України, наймач має право вимагати зменшення плати або може бути звільнений від сплати, якщо через обставини, за які він не відповідає, можливість користування майном істотно зменшилася або взагалі майно не можливо було використовувати.

Протягом розгляду справ, як зазначалося вище, відповідач не надав суду доказів настання таких обставин, як і не довів власної неможливості впливу на обставини, пов`язані з неможливістю користування майном та не надав доказів ініціювання повернення майна позивачеві.

У зв`язку з викладеним вище суд задовольняє вимоги позивача частково.

Відповідач заперечує проти стягнення орендної плати з урахуванням податку на додану вартість. Проте, як зазначає відповідач та перевірив суд, згідно Реєстру платників ПДВ, реєстрація позивача як платника ПДВ анульована з 10 серпня 2015 року.

Суд, встановивши, що позивач не є платником ПДВ, зазначає, що за змістом ст. 185 Податкового кодексу України, оподаткуванню підлягають операції платників податків. Враховуючи те, що позивач на час виникнення спірних відносин не був платником податку на додану вартість, суд погоджується із позицією відповідача та зазначає, що розмір орендної плати 7 000, 00 грн. з ПДВ, слід розглядати як розмір орендної плати за виключенням ПДВ, тобто 5 600 грн.

Виходячи з наданої правової оцінки обставинам справи, суд задовольняє позовні вимоги стосовно стягнення грошової заборгованості в розмірі 201 600, 00 грн., що складається з орендної плати без ПДВ.

Судовий збір, у відповідності до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладається на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 12, 13, 74, 76, 129, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю ПСК ДОНБАСПРОМСТРОЙ до Товариства з обмеженою відповідальністю УКРПРОММОНТАЖ 21 про зобов`язання повернути по акту прийому-передавання окремого визначеного майна - Дрезина ДГКУ зав. № 1090 у стані, в якому воно було одержано та стягнення суми боргу з орендної плати у розмірі 252 000, 00 грн. - задовольнити частково.

Зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю УКРПРОММОНТАЖ 21 (84122, Донецька обл., місто Слов`янськ, вулиця Льва Толстого, будинок 20, квартира 2, код ЄДРПОУ 35957544) повернути Товариству з обмеженою відповідальністю ПСК ДОНБАСПРОМСТРОЙ (84333, Донецька обл., місто Краматорськ, вулиця Сакко і Ванцетті, будинок 2, код ЄДРПОУ 33913133) за актом прийому-передавання окремо визначене майно - Дрезину ДГКУ зав. № 1090 в робочому стані, придатному для її подальшої експлуатації.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю УКРПРОММОНТАЖ 21 (84122, Донецька обл., місто Слов`янськ, вулиця Льва Толстого, будинок 20, квартира 2, код ЄДРПОУ 35957544) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ПСК ДОНБАСПРОМСТРОЙ (84333, Донецька обл., місто Краматорськ, вулиця Сакко і Ванцетті, будинок 2, код ЄДРПОУ 33913133) суму боргу з орендної плати за Договором № 164 від 23.09.2013 року в розмірі 201 600, 00 грн., а також суму сплаченого судового збору у розмірі 3 984, 50 грн.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення може бути оскаржене в Східний апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку передбаченому розділом IV ГПК України з урахуванням приписів перехідних положень.

Суддя П.В. Демідова

Повний текст рішення складено та підписано 31.01.2020р.

Інформацію щодо руху справи можна отримати на інформаційному сайті http://www.reyestr.court.gov.ua, веб-порталі "Судова влада України" (dn.arbitr.gov.ua).