Постанова

від 04.02.2020 по справі 473/5070/19

МИКОЛАЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

04.02.20

22-ц/812/307/20

Справа № 473/5070/19 Суддя суду першої інстанції Старжинська О.Є.

Провадження № 22-ц/812/307/20Суддя-доповідач апеляційного суду Царюк Л.М.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 лютого 2020 року м. Миколаїв Справа № 473/5070/19

Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:

головуючого Царюк Л.М.,

суддів: Базовкіної Т.М., Бондаренко Т.З.,

із секретарем судового засідання - Богуславською О.М.,

за участю: представника позивача - Короташа ОСОБА_1 .,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 17 грудня 2019 року про відмову у відкритті провадження, постановлену суддею Старжинською О.Є., в приміщенні цього ж суду, за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю ІНСТАЛЛ СОЛЮШН (далі - ТОВ ІНСТАЛЛ СОЛЮШН ), Вознесенської міської ради, третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Комунального підприємства Будинок юстиції Дніпропетровської обласної ради , про усунення перешкод у здійсненні права власності на нерухоме майно, -

В С Т А Н О В И В:

12 грудня 2019 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ТОВ ІНСТАЛЛ СОЛЮШН та Вознесенської міської ради про усунення перешкод у здійсненні ним права власності на нерухоме майно.

Свій позов мотивував тим, що на підставі договору дарування нерухомого майна від 02 вересня 2019 року він є власником комплексу будівель, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .

21 листопада 2019 року на вказану адресу від державного реєстратора Центру наданнях адміністративних послуг Вознесенської міської ради (далі - Центр) на ім`я ТОВ ІНСТАЛЛ СОЛЮШН надійшло повідомлення про зміну місця знаходження реєстраційної справи цього товариства з Комунального підприємства Будинок юстиції Дніпропетровської обласної ради до Вознесенської районної державної адміністрації. Підставою для такої передачі була перереєстрація 11 жовтня 2019 року місця знаходження юридичної особи - ТОВ ІНСТАЛЛ СОЛЮШН за новою адресою: АДРЕСА_2 , тобто за адресою його нерухомого майна.

Між тим дозволу на державну реєстрацію відповідача у належному йому комплексі будівель він не надавав, договорів оренди або інших правочинів щодо володіння та/або користування цим приміщенням не укладав, а виходячи із визначення поняття місця знаходження юридичної особи згідно ст. 93 ЦК України це означає, що відповідач набув права користування належним йому нерухомим майном для ведення діяльності та розташування офісу, здійснення управління та обліку. Отже, вказані обставини свідчать про обмеження у здійсненні ним права власності щодо користування та розпорядження цим майном.

З посиланням на ці обставини та положення ст. 391 ЦК України, ОСОБА_2 просив: усунути перешкоди у здійсненні ним права користування та розпорядження належним йому нерухомим майном - комплексом будівель по АДРЕСА_1 шляхом скасування реєстраційного запису від 11 жовтня 2019 року № 12271070004018984 в частині зміни місця знаходження юридичної особи ТОВ ІНСТАЛЛ СОЛЮШН та зобов`язати державного реєстратора Центру внести зміни в державний реєстр щодо такого скасування.

Ухвалою Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 17 грудня 2019 року відмовлено у відкритті провадження з підстав п. 1 ч. 1 ст. 186 ЦПК України, оскільки справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства. При цьому суд зазначив, що спір між сторонами повинен розглядатися за правилами адміністративного судочинства.

Відмовляючи у відкритті провадження, місцевий суд виходив із того, що позивач оскаржує реєстраційні дії, а тому такий спір, пов`язаний із захистом прав, свобод, інтересів позивача в сфері публічно-правових відносин від порушень збоку органів державної влади. Суд в межах цивільного судочинства не може досліджувати та встановлювати правомірність вчинення реєстраційних дій щодо зміни місця знаходження ТОВ ІНСТАЛЛ СОЛЮШН , оскільки така можливість передбачена лише в адміністративному судочинстві.

Не погодившись з таким судовим рішенням, ОСОБА_2 звернувся з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати ухвалу суду та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Доводи скарги, мотивовано тим, що спірні правовідносини виникли у зв`язку із захистом належного йому цивільного права, яким є право власності на нерухоме майно, порушене відповідачем, тобто спір не є публічно-правовим.

Правовідносини, які виникли між сторонами у справі, не містять ознак публічності, так як діями відповідача зачіпаються права позивача у сфері приватноправових відносин, захист яких має здійснюватися в порядку цивільного судочинства.

Особа, яка подала апеляційну скаргу, вважала, що суд першої інстанції безпідставно відмовив у відкритті провадження у справі, зробивши помилкові висновки, що справа повинна розглядатися в порядку адміністративного судочинства.

Учасники справи правом надати відзив на апеляційну скаргу не скористались.

За приписами ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивача, перевіривши доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість ухвали суду в межах апеляційного оскарження, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Конституцією України закріплено право кожного на судовий захист та передбачено, що юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі (ст.ст. 55, 124), а ст. 18 Закону України Про судоустрій і статус суддів визначено, що суди загальної юрисдикції спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративним справ, а також справ про адміністративні правопорушення.

Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до підсудності якого вона віднесена процесуальним законом (ст. 8 Закону України Про судоустрій і статус суддів ).

Згідно ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод всі судові процедури повинні бути справедливими.

За пунктом 1 ч. 1 ст. 186 ЦПК України суд своєю ухвалою відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо вона не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Зі змісту позову та матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 є власником комплексу будівель, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань ТОВ ІНСТАЛЛ СОЛЮШН місцезнаходження цієї юридичної особи визначено за адресою: Миколаївська область м АДРЕСА_1 вул. Київська, буд. 241, АДРЕСА_3 , тобто адреса цієї юридичної особи співпадає з адресою місця знаходження нерухомого майна, що належить позивачу. Реєстрація змін до відомостей про юридичну особу була проведена державним реєстратором Комунального підприємства Будинок юстиції Дніпропетровської обласної ради".

Відмовляючи у відкритті провадження у справі суд першої інстанції визначив спір у цій справі як публічно-правовий.

Проте, колегія суддів не погоджується із зазначеним висновком з огляду на таке.

За правилами ч. 1 ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.

Відповідно до ст. 15 ЦК України (далі - ЦК України ) кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Судова юрисдикція - це інститут права, який покликаний розмежувати між собою компетенцію як різних ланок судової системи, так і різні види судочинства.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того, чи іншого виду судочинства, є суб`єктивний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріально-правових відносин у їх сукупності.

Частиною 1 ст. 4 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту права, свобод і інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Вжитий у цій процесуальній нормі термін суб`єкт владних повноважень означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший суб`єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (п. 7 ч. 1 ст. 7 КАС України ).

Основною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Отже, до адміністративного суду можуть бути оскаржені виключно рішення, дії та бездіяльність суб`єкта владних повноважень, що виникають у зв`язку зі здійсненням суб`єктом владних повноважень владних управлінських функцій, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності встановлено інший порядок судового провадження.

Публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Однак сама по собі участь у спорі органу влади чи органу місцевого самоврядування, не дає підстав ототожнювати спір із публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції. Необхідно з`ясовувати, у зв`язку з чим виник спір та за захистом яких прав особа звернулася до суду.

Водночас приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового, особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, зазвичай майнового, конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єктів владних повноважень.

Аналогічні правові позиції висловлені в постановах Верховного Суду від 29 серпня 2018 року № 807/719/15, від 18 вересня 2018 року № 823/235/16, від 09 жовтня 2019 року у справі № 607/19075/15.

В позові позивач з посиланням на ст. 391 ЦК України, яка передбачає захист права власності від порушень, не пов`язаних з позбавленням володіння, просив усунути перешкоди у користуванні та розпорядженні належним йому нерухомим майном з боку ТОВ ІНСТАЛЛ СОЛЮШН , мотивуючи це тим, що місцезнаходження юридичної особи є фактично місцем ведення діяльності чи розташування офісу ( ст. 93 ЦК України), а тому реєстрація цієї юридичної особи, яка відбулася без його відома, та він заперечує проти такої реєстрації місця знаходження цієї юридичної особи, є порушенням його прав як власника нерухомого майна.

Спосіб, у який можуть бути усунути перешкоди у користуванні та розпорядженні правами власника, ОСОБА_2 зазначає скасування реєстраційного запису від 11 жовтня 2019 року за № 12271070004018984 щодо зміни місця знаходження зазначеної юридичної особи. При цьому просить також зобов`язати державного реєстратора внести такі зміни до відповідного державного реєстру.

Таким чином, вимоги про скасування запису щодо реєстрації місця знаходження юридичної особи за місцем знаходження нерухомого майна позивача є способом відновлення його порушеного права користування та розпорядження його нерухомим майном відповідачем ТОВ ІНСТАЛЛ СОЛЮШН у зв`язку з незаконною, на його думку, державною перереєстрацією місця знаходження юридичної особи, тобто вимоги до державного реєстратора, пов`язані з намаганням ОСОБА_2 відновити своє порушене право на це майно як власника.

Отже, у цій справі заявлено позов на захист приватного інтересу шляхом скасування запису про державну реєстрацію місця знаходження юридичної особи. Здійснення такого захисту судом напряму залежить від вирішення питання про порушення прав власника на користування та розпорядження нерухомим майном - комплексом будівель, розташованих по АДРЕСА_1 .

Засади захисту права власності, які поширюються і на правовідносини щодо права користування, регулюються ст. 386 ЦК України ; право власника на витребування майна із чужого незаконного володіння та захист права власності від порушень, не пов`язаних із позбавленням володіння, - ст. 387 , 391 цього Кодексу .

Таким чином, усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном залежить від вирішення судом питання про порушення такого права відповідно до норм цивільного законодавства, а оскаржувані дії реєстратора є лише наслідком реалізації сторонами у справі прав на спірне нерухоме майно, тобто є похідними вимогами, у зв`язку з чим, ураховуючи суб`єктний склад спірних правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріально-правових відносин у їх сукупності, така справа підлягає розгляду за правилами цивільного судочинства.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає помилковим висновок суду першої інстанцій про те, що спір у цій справі є публічно-правовим і належить до юрисдикції адміністративних судів, оскільки спірні правовідносини стосуються захисту прав власника на об`єкт нерухомого майна, тобто позовні вимоги у зазначеній справі спрямовані на захист цивільного права позивача.

Отже, вчиняючи оскаржувану процесуальну дію, місцевий суд не звернув належної уваги на викладене, а тому дійшов передчасного висновку про наявність передбачених п. 1 ч. 1 ст. 186 ЦПК України підстав для відмови у відкритті провадження у справі за позовом ОСОБА_2 до ТОВ ІНСТАЛЛ СОЛЮШН та Вознесенської міської ради про усунення перешкод у здійсненні права власності.

Таким чином, відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 379 ЦПК України оскаржувана ухвала підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

З аналізу ст. 141 ЦПК України, яка визначає розподіл судових витрат між сторонами, витрати, що понесені стороною при вирішенні питання про відмову у відкритті провадження у справі, підлягають відшкодуванню лише при вирішені спору по суті.

Керуючись ст.ст. 379 , 382 ЦПК України , апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Ухвалу Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 17 грудня 2019 року скасувати та направити справу за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю ІНСТАЛЛ СОЛЮШН , Вознесенської міської ради, третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог що предмета спору - Комунального підприємства Будинок юстиції Дніпропетровської обласної ради про усунення перешкод у здійсненні права користування належним на праві власності нерухомим майном шляхом скасування реєстраційного запису щодо зміни місця знаходження юридичної особи, зобов`язання державного реєстратора внести зміни до Єдиного державного реєстру про скасування реєстраційної дії, для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови у випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України.

Головуючий Л.М. Царюк

Судді: Т.М. Базовкіна

Т.З. Бондаренко

Повний текст постанови складено 04 лютого 2020 року.