Ухвала

від 04.02.2020 по справі 160/4463/19

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

04 лютого 2020 року Справа №160/4463/19

Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Юрков Едуард Олегович, розглянувши в порядку письмового провадження у місті Дніпрі заяву про самовідвід судді в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до відділу освіти, культури, молоді та спорту Юр`ївської районної державної адміністрації Дніпропетровської області, Юр`ївської районної державної адміністраціяї Дніпропетровської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Павлоградський міськрайонний центр зайнятості про визнання протиправним та скасування розпорядження, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку,-

ВСТАНОВИВ:

16 травня 2019 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 до Юр`ївської районної державної адміністрації Дніпропетровської області, відділу освіти, культури, молоді та спорту Юр`ївської районної державної адміністрації Дніпропетровської області з вимогами:

- визнати протиправним та скасувати розпорядження голови Юр`ївської районної державної адміністрації Дніпропетровської області від 19 листопада 2018 року № К-215/0/65-19 «Про звільнення ОСОБА_1 » ;

- зобов`язати Юр`ївську районну державну адміністрацію Дніпропетровської області поновити ОСОБА_1 на роботі у відділі освіти, культури, молоді та спорту Юр`ївської районної державної адміністрації Дніпропетровської області на посаді начальника відділу освіти, культури, молоді та спорту Юр`ївської районної державної адміністрації Дніпропетровської області з 20 листопада 2018 року на внести відповідні зміни до трудової книжки;

- зобов`язати відділ освіти, культури, молоді та спорту Юр`ївської районної державної адміністрації Дніпропетровської області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за весь час вимушеного прогулу з 20 листопада 2018 року до набрання чинності рішення суду.

Ухвалою суду від 26.06.2019 року відкрито провадження у справі, та призначено справу до розгляду за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 28.08.2019 року залучено до участі у справі № 160/4463/19 в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Павлоградський міськрайонний центр зайнятості.

Ухвалою суду від 25.09.2019 року позов ОСОБА_1 до Юр`ївської районної державної адміністрації Дніпропетровської області, відділу освіти, культури, молоді та спорту Юр`ївської районної державної адміністрації Дніпропетровської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Павлоградський міськрайонний центр зайнятості про визнання протиправним та скасування розпорядження, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку - залишено без розгляду.

Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 26.12.2019 року ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25.09.2019 року у справі № 160/4463/19 - скасовано, справу направлено до Дніпропетровського окружного адміністративного суду для продовження розгляду.

Справа № 160/4463/19 передана судді Юркову Е.О. для продовження розгляду 28.01.2020 року.

Ухвалою суду від 29.01.2020 року прийнято справу № 160/4463/19 до розгляду та призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження.

04.02.2020 року суддею Дніпропетровського окружного адміністративного суду Юрквим Е.О. подано заяву про самовідвід, в обґрунтування якої зазначено про необхідність виключення побоювання учасників у справі щодо об`єктивного розгляду цієї справи з посиланнями на практику Європейського суду з прав людини, де Суд наголошує на тому, що неупередженість та безсторонність суду є обов`язковою ознакою судового процесу, який гарантує рівність перед судом та гарантує право кожного на справедливий суд.

При вирішенні питання про наявність підстав для самовідводу судді, суд виходить з такого.

За змістом Кодексу адміністративного судочинства України, процесуальною гарантією забезпечення безсторонності та об`єктивності суду є право відводу (самовідводу).

Підстави для відводу (самовідводу) судді наведені у статті 36 Кодексу адміністративного судочинства України.

Згідно з пунктом 4 частини 1 статті 36 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя не може брати участі в розгляді адміністративної справи і підлягає відводу (самовідводу) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності судді.

Частиною 1 статті 40 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що питання про самовідвід судді може бути вирішено як до, так і після відкриття провадження у справі.

Згідно з частино 3 статті 39 Кодексу адміністративного судочинства України, відвід (самовідвід) повинен бути вмотивованим і заявленим протягом десяти днів з дня отримання учасником справи ухвали про відкриття провадження у справі, але не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження. Заявляти відвід (самовідвід) після цього дозволяється лише у виняткових випадках, коли про підставу відводу (самовідводу) заявнику не могло бути відомо до спливу вказаного строку, але не пізніше двох днів з дня, коли заявник дізнався про таку підставу.

Відповідно до частини 1 статті 7 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» , кожному гарантується захист його прав, свобод та законних інтересів незалежним і безстороннім судом, утвореним відповідно до закону.

Частиною першою статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Рішенням Європейського суду з прав людини від 09.11.2006 року у справі «Білуха проти України» та рішенням Європейського суду з прав людини від 28.10.1998 року у справі «Ветштайн проти Швейцарії» зазначено, що важливим питанням є довіра, яку суди повинні вселяти у громадськість у демократичному суспільстві. Судді зобов`язані викликати довіру в учасників судового розгляду, а тому будь-який суддя, стосовно якого є підстави для підозри у недостатній неупередженості, повинен брати самовідвід.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлює право на справедливий судовий розгляд. Кожна людина при визначенні її громадських прав та обов`язків або при висуненні проти неї будь-якого обвинувачення, має право на справедливий і відкритий розгляд впродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.

Щодо безсторонності Європейський суд з прав людини висуває дві вимоги: по-перше, бути суб`єктивно вільним від упередженості чи зацікавленості у результаті розгляду справи, по-друге, бути об`єктивно безстороннім - тобто суд повинен гарантувати виключення будь-якого обґрунтованого сумніву стосовно його безсторонності. Щоб задовольнити ці вимоги, суд повинен відповідати суб`єктивному і об`єктивному тесту: безсторонність для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції повинна визначатися суб`єктивним тестом, тобто на підставі особистого переконання окремого судді в даній справі, і за об`єктивним тестом, тобто з`ясування, чи має суддя гарантії, достатні для виключення будь-якого законного сумніву стосовно його безсторонності.

Статтею 2 Закону України 23.02.2006 року № 3477-IV "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" встановлено, що рішення Європейського суду з прав людини (надалі - також "ЄСПЛ") є обов`язковими для виконання Україною. Вказаний Закон прямо закріплює, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (надалі також - "Конвенція") та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Частина 1 статті 6 Конвенції містить вимоги щодо неупередженості суду. Так, ЄСПЛ розрізняє чи в конкретній справі існує яке-небудь переконання або особиста зацікавленість даного судді та вимоги чи суддя забезпечує достатню гарантію, щоб виключити підозру в цьому (рішення у справах "Piersac vs Belgium", "Grieves vs UK"). Крім того, згідно принципу, який є стабільним та викладеним в Рішенні ЄСПЛ у справі "Le Comte, Van Leuveni De Meyere vs Belgium", суд має бути неупередженим і безстороннім.

У справі "П`єрсак проти Бельгії" ("Piersac vs Belgium") ЄСПЛ висловив позицію, згідно з якою, незважаючи на той факт, що безсторонність зазвичай означає відсутність упередженості, її відсутність або, навпаки, наявність може бути перевірено різноманітними способами.

У даному контексті можна провести розмежування між суб`єктивним підходом, який відображає особисте переконання даного судді у конкретній справі, та об`єктивним підходом, який визначає, чи були достатні гарантії, щоб виключити будь-які сумніви з цього приводу. Таким чином, на основі вищезазначеного, слід зробити висновок, що при оцінці безсторонності суду слід розмежовувати суб`єктивний та об`єктивний аспект.

Щодо суб`єктивної складової даного поняття, то у справі "Хаушильд проти Данії" зазначається, що ЄСПЛ потрібні докази фактичної наявності упередженості судді для відсторонення його від справи. Причому суддя вважається безстороннім, якщо тільки не з`являються докази протилежного. Таким чином, існує презумпція неупередженості судді, а якщо з`являються сумніви щодо цього, то для його відводу в ході об`єктивної перевірки має бути встановлена наявність певної особистої заінтересованості судді, певних його прихильностей, уподобань стосовно однієї зі сторін у справі. При цьому враховується думка сторін, однак вирішальними є результати об`єктивної перевірки.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини при вирішенні того, чи є у справі обґрунтовані причини побоюватися, що певний суддя був небезсторонній, позиція заінтересованої особи є важливою, але не вирішальною. Вирішальним же є те, чи можна вважати такі побоювання об`єктивно обґрунтованими (рішення у справі "Ветштайн проти Швейцарії" ("Wettstein v. Switzerland"), п. 44; та рішення у справі "Ферантелі та Сантанжело проти Італії" ("Ferrantelli and Santangelo v. Italy"), від 7 серпня 1996 року, п. 58).

З огляду на це, навіть зовнішні прояви можуть мати певну важливість або, іншими словами, "правосуддя повинно не тільки чинитися, повинно бути також видно, що воно чиниться" (рішення у справі "Де Куббер проти Бельгії" ("De Cubber v. Belgium"), від 26 жовтня 1984 року, п. 26).

Важливим питанням є довіра, яку суди повинні вселяти в громадськість у демократичному суспільстві (вищевказане рішення у справі "Ветштайн проти Швейцарії" ("Wettstein v. Switzerland") та рішення у справі "Кастілло Альгар проти Іспанії" ("Castillo Algar v. Spain"), від 28 жовтня 1998 року, п. 45).

Такі саме висновки містяться в рішенні Європейського суду з прав людини від 09 листопада 2006 року у справі "Білуха проти України" (заява № 33949/02).

В той же час, реалізація принципу верховенства права, визначеного статтею 6 Кодексу адміністративного судочинства України є неможливою без забезпеченої можливості доступу особи до незалежного, неупередженого суду, провадження в якому відповідає вимогам справедливого судового розгляду.

Крім того, відповідно до пунктів 1.6, 2.5 Бангалорських принципів поведінки суддів від 19.05.2006 року, суддя повинен дотримувати високих стандартів поведінки суддів і обстоювати їх з метою поглиблення громадської довіри до судових органів, що має першорядне значення для підтримання незалежності судової гілки влади.

Суддя заявляє самовідвід від участі в розгляді справи в тому випадку, якщо для нього не є можливим винесення об`єктивного рішення у справі, або в тому випадку, коли у стороннього спостерігача могли б виникнути сумніви в неупередженості судді.

Головуючий у справі № 160/4463/19 - суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Юрков Е.О. - вже висловлював свою позицію відносно позову ОСОБА_1 до Юр`ївської районної державної адміністрації Дніпропетровської області, відділу освіти, культури, молоді та спорту Юр`ївської районної державної адміністрації Дніпропетровської області про визнання протиправним та скасування розпорядження, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку, яка викладена в ухвалі Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25.09.2019 року про залишення позовної заяви ОСОБА_1 без розгляду.

Вказане, на думку суду, унеможливлює подальший розгляд зазначеної справи під головуванням судді Дніпропетровського окружного адміністративного суду Юркова Е.О..

Зважаючи на вказані вище обставини, аналіз норм чинного законодавства України, Конвенції про захист прав і основних свобод людини, практики Європейського суду з прав людини, та з урахуванням приписів статей 36, 39, 40 Кодексу адміністративного судочинства України, з метою забезпечення неупередженості у розгляді справи № 160/4463/19 та виключення будь-яких сумнівів щодо дотримання судом принципів законності, неупередженості та об`єктивності за результатами розгляду цієї справи, суд вважає, що подана заява судді про самовідвід є вмотивованою та підлягає задоволенню.

На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 36, 39-41, 237, 241, 243, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Задовольнити заяву про самовідвід судді Юркова Едуарда Олеговича в адміністративній справі № 160/463/19 за позовом ОСОБА_1 до відділу освіти, культури, молоді та спорту Юр`ївської районної державної адміністрації Дніпропетровської області, Юр`ївської районної державної адміністрації Дніпропетровської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Павлоградський міськрайонний центр зайнятості про визнання протиправним та скасування розпорядження, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку.

Справу передати для здійснення розподілу між суддями в порядку, встановленому частиною 1 статті 31 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвала набирає законної сили після її проголошення. Ухвала за наслідками розгляду питання про відвід окремо не оскаржується. Заперечення проти неї може бути включене до апеляційної чи касаційної скарги на рішення чи ухвалу суду, прийняті за наслідками розгляду справи.

Суддя (підпис) Е.О. Юрков