Рішення

від 30.01.2020 по справі 462/4402/15-ц

ЗАЛІЗНИЧНИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЛЬВОВА

Справа № 462/4402/15-ц

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 січня 2020 року Залізничний районний суд м. Львова в складі: головуючого судді - Кирилюк А.І., з участю секретарів судового засідання - Гула М.І., Аврамишин Д.О., Колошкін П.І., позивача - ОСОБА_1 , представника позивача - ОСОБА_2 , відповідача - ОСОБА_3 , представників відповідачів - Масляний ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ., розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Львівської міської ради, ОСОБА_3 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , Управління державної реєстрації Львівської міської ради про визнання незаконною та скасування ухвали міської ради, рішення державного реєстратора, визнання недійсним свідоцтва про право власності,

в с т а н о в и в :

Позивач звернувся до суду із позовом, який вподальшому неодноразово уточнював, в якому просить визнати незаконною та скасувати ухвалу Львівської міської ради 19-ї сесії 6-го скликання № 4329 від 29.01.2015 року Про затвердження громадянам проектів землеустрою і передачу громадянам у власність, спільну сумісну власність та оренду земельних ділянок в частині затвердження проекту землеустрою і передання ОСОБА_3 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 у спільну сумісну власність земельної ділянки площею 891,00 кв.м. (кадастровий номер: 4610136300:03:006:0078) для обслуговування житлового будинку по АДРЕСА_1 п. 55 додатку), визнати недійсним свідоцтво про право власності на нерухоме майно №35957487 від 06.04.2015 року, яке видане державним реєстратором Гриб Олесею Богданівною Реєстраційної служби Львівського міського управління юстиції, на підставі якого у ОСОБА_3 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 виникло право спільної сумісної власності на земельну ділянку по АДРЕСА_1 площею 0,0891 га (кадастровий номер 4610136300:03:006:0078) з цільовим призначенням: для обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка), та визнати незаконним та скасувати рішення державного реєстратора Реєстраційної служби Львівського міського управління юстиції Гриб Олесі Богданівни про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) від 06.04.2015 10:08:18 індексний номер: 20526966, на підставі якого в Державний реєстр речових прав на нерухоме майно внесено запис (номер: 9296882; дата, час державної реєстрації: 20.03.2015 09:14:47) про право спільної сумісної власності ОСОБА_3 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 на земельну ділянку площею 0,0891 га дастровий номер 4610136300:03:006:0078) з цільовим призначенням: для обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка) по АДРЕСА_1 реєстраційний страційний номер об`єкта нерухомого майна: 613915846101.

Свої вимоги мотивує тим, що ухвалою Львівської міської ради 19-ї сесії 6-го скликання № 4329 від 29.01.2015 року Про затвердження громадянам проектів землеустрою і передачу громадянам у власність, спільну сумісну власність та оренду земельних ділянок затверджено громадянам проекти землеустрою і передати громадянам у власність, спільну сумісну власність та оренду земельні ділянки, які є у фактичному користуванні громадян, для обслуговування індивідуальних житлових будинків, гаражів та ведення садівництва згідно з додатком, встановивши обмеження через заборону зміни цільового використання земельних ділянок. Пунктом 55 додатку до цієї ухвали передбачено, що ОСОБА_3 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 передано у спільну сумісну власність земельну ділянку площею 891,00 кв.м. (кадастровий номер 4610136300:03:006:0078) для обслуговування житлового будинку по АДРЕСА_1 . АДРЕСА_2 . 2.1. п. 2 вказаної ухвали № 4329 від 29.01.2015 року зобов`язано землевласників та орендарів через спеціалізовану землевпорядну організацію забезпечити виготовлення правовстановлюючих документів на земельні ділянки та зареєструвати їх у встановленому порядку. Позивач вважає вказану ухвалу Львівської міської ради 19-ї сесії 6-го скликання № 4329 від 09.01.2015 року в частині затвердження проекту землеустрою і передання ОСОБА_3 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 у рільну сумісну власність земельної ділянки площею 891,00 кв.м. (кадастровий номер (610136300:03:006:0078) для обслуговування житлового будинку по АДРЕСА_3 . 55 додатку) незаконною і такою, що підлягає скасуванню.

У судовому засіданні позивач, уточнені позовні вимоги підтримав, покликаючись на підставність заявлення таких, просив суд задовольнити позов.

Відповідачі та їх представник, позовні вимоги заперечили, додатково пояснили, що уточнені позовні вимоги є безпідставними, а тому у задоволенні таких слід відмовити.

Заслухавши пояснення та доводи сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази у їх сукупності, суд приходить до переконання, що у задоволенні позову належить відмовити за його безпідставністю з наступних підстав.

Зі змісту ст.3 ЦК України вбачається, що загальними засадами цивільного законодавства є судовий захист цивільного права та інтересу, справедливість, добросовісність та розумність.

Частина 1 ст. 15 ЦК України закріплює право кожної особи на захист свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Право на судовий захист передбачається ст.55 Конституції України. Згідно із ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до вимог ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною ч.5 ст.82 ЦПК України визначено, що обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, проте можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.

Відповідно до ч. 1 ст. 152 Земельного кодексу України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю.

Частиною 2 ст. 152 Земельного кодексу України передбачено, що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Захист прав громадян на земельні ділянки здійснюється згідно з ч.3 ст.152 Земельного кодексу України шляхом: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів захисту (ст.16 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст.125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Згідно з ст.126 Земельного кодексу України право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Відповідно до ст.19 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державна реєстрація прав проводиться на підставі договорів, укладених у порядку, встановленому законом; свідоцтв про право власності на нерухоме майно, виданих відповідно до вимог цього Закону; свідоцтв про право власності, виданих органами приватизації наймачам житлових приміщень у державному та комунальному житловому фонді; державних актів на право власності або постійного користування на земельну ділянку у випадках, встановлених законом; рішень судів, що набрали законної сили; інших документів, що підтверджують виникнення, перехід, припинення прав на нерухоме майно, поданих органу державної реєстрації прав разом із заявою.

Відповідно до ст.158 Земельного кодексу України земельні спори вирішуються судами, органами місцевого самоврядування та органами виконавчої влади з питань земельних ресурсів.

Згідно з п. б і в ч.1 ст.12 Земельного кодексу України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить, зокрема, надання земельних ділянок у власність громадян і юридичних осіб та у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу. Органи місцевого самоврядування вирішують земельні спори у межах населених пунктів щодо меж земельних ділянок, що перебувають у власності і користуванні громадян, та додержання громадянами правил добросусідства, а також спори щодо розмежування меж районів у містах.

Відповідно до п.п.5 п. б ч.1 ст.33 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать делеговані повноваження щодо вирішення земельних спорів у порядку, встановленому законом. Згідно з п.34 ст.26 цього Закону до виключної компетенції міських рад відноситься вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.

Частинами 1 та 2 ст.159 Земельного кодексу України визначено, що земельні спори розглядаються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, та органами місцевого самоврядування на підставі заяви однієї із сторін.

Згідно з ст.158 Земельного кодексу України виключно судом вирішуються земельні спори з приводу володіння, користування і розпорядження земельними ділянками, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, а також спори щодо розмежування територій сіл, селищ, міст, районів та областей.

Згідно з ч.5 ст.158 Земельного кодексу України право на оскарження рішення органу місцевого самоврядування мають власник землі або землекористувач. Виходячи з положень ст.125, 126 Земельного кодексу України та ст.19 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", позивач не є власником землі або землекористувачем.

Відповідно до частини першої статті 12 ЗК України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить розпорядження землями територіальних громад.

Стаття 19 Конституції України та ст.10 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні зобов`язують органи місцевого самоврядування та їх посадових осіб діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Стаття 71 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні передбачає, що територіальні громади, органи та посадові особи місцевого самоврядування самостійно реалізують надані їм повноваження.

Підпунктом 34 пункту 1 ст.26 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні визначено, що виключно на пленарних засіданнях міської ради вирішуються Іпитання регулювання земельних відносин.

Згідно з ст.123 Земельного кодексу України надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється Верховною Радою Автономної Республіки Крим .Радою міністрів Автономної Республіки Крим .органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування.

Рішення зазначених органів приймається на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у разі: надання земельної ділянки зі зміною її цільового призначення; формування нової земельної ділянки (крім поділу та об`єднання).

Особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земелі державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки.

Згідно ст.118 Земельного кодексу України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатні приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальнії власності у власність за місцем знаходження земельної ділянки.

У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначен бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіті здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства).

Рішення органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядувань щодо приватизації земельних ділянок приймається у місячний строк на підста технічних матеріалів та документів, що підтверджують розмір земельної ділянки.

Ст.40 Земельного кодексу України передбачено, що громадянам України за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування можуть передаватися безоплатно у власність або надаватися в оренду земельні ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і гаражного будівництва в межах норм, визначених цим Кодексом.

Ст. 121 п. в Земельного кодексу України громадяни України мають право безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальї власності для обслуговування житлового будинку не більше 0,10 га.;

Судом встановлено, що на звернення ОСОБА_3 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , які є власниками житлового будинку по АДРЕСА_1 , Львівською міською радою прийнято ухвалу від 18.07.2013 року № 2632 Про надання громадянам дозволу на виготовлення технічних документацій із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок, згідно п.9 якої надано дозвіл на виготовлення технічних документацій із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки по АДРЕСА_3 в для ОСОБА_3 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 .

Після виготовлення технічної документації із землеустрою та передачі іі на розгляд Львівською міською радою прийнято ухвалу № 4329 від 29.01.2015 року п.55 додатку до якої передбачено передачу у спільну сумісну власність ОСОБА_3 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 земельної ділянки по АДРЕСА_3 площею АДРЕСА_4 .кв. яка є у фактичному користуванні громадян.

Згідно довідки управління держкомзему, яка є частиною технічної документації на землю, від 18.16.2013 року № 40/01-14/2784 згідно земельно кадастрових даних, земельна ділянка на АДРЕСА_1 площею 0,1040 га знаходиться у користуванні ОСОБА_3 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 без належно оформлених правоустановлюючих документів на землекористування (згідно списку землекористувачів та землевласників Залізничного району, затвердженого рішенням виконкому ЛМР від 06.02.1998 року №51).

Листом управління архітектури від 11.06.2014 року №2401-3вих-1233 визначено містобудівельні обмеження та сервітути щодо користування земельною ділянкою, серед яких зокрема земельна ділянка площею 0,0891 га на якій розміщений житловий будинок розміщена в межах території житлової забудови. Земельна ділянка знаходиться поза межами червоних ліній вулиць.

Згідно переліку обмежень передбачених листом Держземагенства у м.Львів від 03.07.2014 року № 40/01-14/3216 використання земельної ділянки має здійснюватися з врахуванням меж суміжних ділянок та відповідно до технічної документації із землеустрою.

Ухвалою Львівської міської ради 19-ї сесії 6-го скликання № 4329 від 29.01.2015 року Про затвердження громадянам проектів землеустрою і передачу громадянам у власність, спільну сумісну власність та оренду земельних ділянок затверджено громадянам проекти землеустрою і передати громадянам у власність, спільну сумісну власність та оренду земельні ділянки, які є у фактичному користуванні громадян, для обслуговування індивідуальних житлових будинків, гаражів та ведення садівництва згідно з додатком, встановивши обмеження через заборону зміни цільового використання земельних ділянок. /а.с.6-9/

Пунктом 55 додатку до цієї ухвали передбачено, що ОСОБА_3 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 передано у спільну сумісну власність земельну ділянку площею 891,00 кв.м. (кадастровий номер 4610136300:03:006:0078) для обслуговування житлового будинку по АДРЕСА_3 . АДРЕСА_2 . 2.1. п. 2 вказаної ухвали № 4329 від 29.01.2015 року зобов`язано землевласників та орендарів через спеціалізовану землевпорядну організацію забезпечити виготовлення правовстановлюючих документів на земельні ділянки та зареєструвати їх у встановленому порядку. /а.с.6-9/

Згідно договору купівлі-продажу частини будинку від 23.08.1996 року (за реєстраційним № 3-2791) ОСОБА_8 продав, а ОСОБА_1 купив 1/81 частину житлового будинку із відповідною частиною господарських будівель, що знаходяться у АДРЕСА_5 . Будинок в цілому складається і восьми кімнат, житловою площею 98,3 кв.м. та чотирьох кухонь. До будинку відносяться господарські будівлі: сарай під літ. Б , Д , Ж , три вбиральні під літ. З , И , К , металева дерев`яна огорожа, ворота під літ. 1, 2, асфальтно-бетонне замощення - І./а.с.10/

Рішенням Залізничного районного суду від 14.08.1986 року у справі № 2-1689 за позовом ОСОБА_9 до ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 про встановлення порядку користування земельною ділянкою позов задоволено та встановлено порядок користування земельною ділянкою по АДРЕСА_5 згідно висновку експерта від 10.06.1986 року, виділивши сторонам земельні ділянки, що знаходяться під самовільно збудованими будівлями сторонам по справі, які їх збудували. Інша частина земельної ділянки залишена у спільному користуванні власників./а.с.14/

Згідно з наданим представником відповідача висновком Управління архітектури департаменту містобудування Львівської міської ради №2401-3вих.-1233 від 11.06.2014 р. про містобудівельні обмеження та сервітути щодо користування земельною ділянкою земельна ділянка на АДРЕСА_6 розміщена в межах території житлової забудови, знаходиться поза межами червоних ліній вулиць; встановлено обмеження щодо інженерних мереж: враховувати охоронні зони мереж, розташованих на земельній ділянці та суміжних територіях; забезпечувати доступ на ділянку відповідним інженерним службам міста для ремонту, обслуговування інженерних мереж; обмеження щодо нового будівництва і реконструкції: дозволяється капітальний ремонт та реконструкція при умові дотримання Закону України Про регулювання містобудівної діяльності ; обмеження щодо суміжних землекористувачів: використання території повинно здійснюватись з врахуванням меж суміжних ділянок і їх забудови з дотриманням нормативних вимог; згідно із ст.12 Земельного кодексу України надання земельних ділянок із земель комунальної власності належать до повноважень міської ради.

Як вказує представник відповідача у своїх запереченнях поданих до суду 16.07.2019 року, висновок про містобудівельні обмеження та сервітути щодо користування земельною ділянкою був однією із підстав прийняття Львівською міською радою ухвали №4329 від 29.01.2015 р. Про затвердження громадянам проектів землеустрою і передачу громадянам у власність, спільну сумісну власність та оренду земельних ділянок в частині передачі у власність сімї Пугач земельної ділянки на АДРЕСА_6 ./а.с.132-133/

Суд вважає, що відсутність цього висновку про містобудівельні обмеження та сервітути щодо користування земельною ділянкою на АДРЕСА_6 в матеріалах узгоджувальної комісії, на підставі яких було прийнято оскаржуване позивачем рішення узгоджувальної комісії, при відсутності у позивача оформленого права землекористування та наявності в складі узгоджувальної комісії представника управління архітектури департаменту містобудування не вплинуло на результат розгляду заяви сім`ї Пугач погодження межі між земельними ділянками на АДРЕСА_7 та суть прийнятого узгоджувальною комісією рішення з цього питання.

Позивачем не представлено суду правовстановлюючих документів, визначених чинним законодавством, які б засвідчували його право власності земельною ділянкою на АДРЕСА_6 .

На підставі вищеозначеного, суд не приймає до уваги доводи позивача про те, що при розгляді узгоджувальною комісією для вирішення земельних спорів не взято до уваги той факт, що акт встановлення і показів меж земельної ділянки по лінії А-В не підписаний ним як суміжним землекористувачем, так і іншими співвласниками будинку, оскільки, по-перше, чинним законодавством України не передбачено обов`язкове підписання вказаного акту суміжними землекористувачами; по-друге, позивачем не представлено належних доказів про наявність в нього права на земельну ділянку на АДРЕСА_6 .

Оспорювана ухвала Львівської міської ради прийнята у межах повноважень, оскільки відповідачем при її прийнятті реалізовано дискреційні повноваження власника землі та у спосіб визначений чинним законодавством України.

Позивачем необгрунтовано які саме права порушено Львівською міською радою при прийнятті оскаржуваної ухвали та іншими відповідачами по суті позовних вимог, оскільки позивачами не надано жодного підтвердження того, що він є суміжним землевласником чи землекористувачем земельної ділянки, наданої Львівською міською радою ОСОБА_3 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , оскільки згідно ст.ст. 125-126 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку а також право постійного користування чи право оренди виникає з моменту державної реєстрації таких прав.

Що стосується посилання позивача на відсутність заїзду до будинку, співвласником якого він є з боку вулиці Виговського, слід зазначити наступне. По-перше, наяність такого права та наявність перешкоди в заїзді з вказаної вулиці, для позивача, не були доведені відповідними доказами в данному суді. По-друге, при наявності перешкоди в користуванні нерухомим майном, таке вирішується шляхом встановлення сервітуту.

Виходячи з положень ст. 125, 126 Земельного кодексу України та ст.19 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", позивач не є власником землі або землекористувачем.

За вищенаведених обставин у суду немає правових підстав для задоволення позову ОСОБА_1 про визнання незаконною та скасування ухвали міської ради, рішення державного реєстратора, визнання недійсним свідоцтва про право власності.

Керуючись ст.ст. 3, 10, 11, 60, 208, 209, 212-215, 218 ЦПК України суд,-

у х в а л и в:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Львівської міської ради, ОСОБА_3 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , Управління державної реєстрації Львівської міської ради про визнання незаконною та скасування ухвали Львіської міської ради 9-ї сесії 6-го скликання № 4329 від 29.01.2015 року Про затвердження громадянам проектів землеустрою і передачу громадянам власність, спільну сумісну власність та оренду земельних ділянок в частині затвердження проекту землеустрою і передання ОСОБА_3 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 у спільну сумісну власність земельної ділянки площею 891,00 кв.м.; визнання недійсним свідоцтва про право власності на нерухоме майно №35957487 від 06.04.2015 року, видане державним реєстратором Гриб Олесею Богданівною Реєстраційної служби Львівського міського управління юстиції; визнання незаконним та скасування рішення державного реєстратора Реєстраційної служби Львівського міського управління юстиції Гриб Олесі Богданівни про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) від 06.04.2015 10:08:18 індексний номер: 20526966, на підставі якого в Державний реєстр речових прав на нерухоме майно внесено запис (номер: 9296882; дата, час державної реєстрації: 20.03.2015 09:14:47) - відмовити.

Судові витрати понесені сторонами віднести на їх рахунок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_6 .

Відповідач: Львівська міська рада, що знаходиться за адресою: м. Львів,пл. Ринок, 1.

Відповідач: ОСОБА_3 , який проживає за адресою: АДРЕСА_6 .

Відповідач: ОСОБА_6 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_6 .

Відповідач: ОСОБА_7 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_6 .

Відповідач: Управління державної реєстрації юридичного департаменту Львівської міської ради, що знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Городоцька, 299.

Повний текст рішення виготовлено 04.02.2020 року.

Суддя (підпис). З оригіналом згідно.

Суддя