Постанова

від 04.02.2020 по справі 200/6744/19-а

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 лютого 2020 року справа №200/6744/19-а

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача Казначеєва Е.Г., суддів Арабей Т.Г., Гаврищук Т. Г., секретаря судового засідання Сухова М.Є., за участю представника позивача Мороз О.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Комунального підприємства "Маріупольське виробниче управління водопроводно-каналізаційного господарства" на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 14 листопада 2019 р. у справі № 200/6744/19-а (головуючий І інстанції Дмитрієв В.С.) за позовом Комунального підприємства "Маріупольське виробниче управління водопроводно-каналізаційного господарства" до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

Комунальне підприємство "Маріупольське виробниче управління водопроводно-каналізаційного господарства" (надалі - позивач, КП «Маріупольське ВУВКГ) звернулось до Донецького окружного адміністративного суду із позовом до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби (надалі - відповідач, ОВПП ДФС) в якому просило: визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 1 лютого 2019 року №0000324709 на суму 298758 грн. та податкового повідомлення-рішення від 1 лютого 2019 року №0000334709 на суму 97308 грн.

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 14 листопада 2019 року відмовлено в задоволені позовних вимог.

Позивач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення суду першої інстанції, ухвалити нове судове рішення про задоволення позову. На думку апелянта, при винесені рішення, суд першої інстанції грубо порушив норми матеріального і процесуального права. Суд першої інстанції під час розгляду справи не дослідив належним чином обставини справи та всі долучені позивачем на підтвердження своєї правової позиції докази. Апелянтом зазначено, що предметом перевірки було дотримання вимог податкового законодавства при відображені взаємовідносин з контрагентом - ТОВ Азовбізнесальянс за період лютий 2018 року в декларації з ПДВ за квітень 2018 року. При проведенні перевірки відповідачем було досліджено документи отримані від Прокуратури Донецької області, які вилучено в рамках кримінального провадження № 42017050000000699 від 06.09.2017. Взаємовідносини ТОВ Азовбізнесальянс між ПП Реал-Строй та між ТОВ Технічна база не досліджувались відповідачем під час перевірки, їх документальна перевірка не проводилась. Вирок по кримінальному провадженню № 42017050000000699 відсутній. Судом були враховані витяги АС АРМ НАІС ДАІ щодо відсутності зареєстрованих транспортних засобів у ТОВ Азовбізнесальянс , ПП Реал-Строй та ТОВ Технічна база . Проте, відповідачем такий витяг щодо ТОВ Технічна база не надавався, витяги щодо ТОВ Азовбізнесальянс та ПП Реал-Строй видані станом на 10.07.2019, у той час як господарські операції відбулись у лютому 2018 року. Крім того, висновками будівельно-технічної експертизи встановлено виконання ТОВ Азовбізнесальянс робіт, які були замовлені позивачем, підтверджується наявність технічної бази - автомобілів, гідро моторної установи, які були використані при проведенні робіт. Експертом зазначено, що акти КБ-2, КБ-3 відповідають вимогам будівельних норм та підписані позивачем щодо прийняття робіт. У підтвердження понесених витрат та виконання робіт позивачем були наданні первинні документи. Відповідач враховуючи висновки будівельно-технічної експертизи, якою частково підтверджено вартість робіт, повністю визнає неправомірним суму податкового кредиту позивача, отже, відповідачем не здійснено обрахунку суми податкового кредиту при частковому підтвердженні витрат експертним висновком з чим погодився суд. Судом не враховано, що кримінальне провадження порушено по факту зговору між ТОВ Азовбізнесальянс та ПП Реал-Строй щодо заволодіння коштами позивача.

Представник позивача в судовому засіданні доводи апеляційної скарги підтримав.

Представник відповідача у судове засідання не з`явися, про час, дату та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, що дає суду право провести апеляційний перегляд справи у його відсутність.

Суд, заслухавши суддю-доповідача, представника позивача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, здійснюючи апеляційний перегляд у межах доводів та вимог апеляційної скарги, відповідно до частини 1 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України, встановив наступне. Від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення без змін.

КП «Маріупольське ВУВКГ зареєстроване як юридична особа, є платником податку на додану вартість, перебуває на обліку в Запорізькому управлінні Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби.

Посадовими особами Запорізького управління Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби, у період з 26 грудня 2018 року по 27 грудня 2018 року, на підставі повідомлення від 1 грудня 2018 року №60/28-10-47-09 та наказу №2397 від 17 грудня 2018 року, виданого Офісом великих платників Державної фіскальної служби, проведено документальну позапланову невиїзну перевірку КП «Маріупольського ВУВКГ» з питань дотримання вимог законодавства при відображені взаємовідносин з контрагентом ТОВ «Азовбізнесальянс» за період лютий 2018 року в декларації з податку на додану вартість за квітень 2018 року (а.с. 240, 240 зворотній бік, том 1)

За результатами складено Акт перевірки від 4 січня 2019 року №1/28-10-47-09/3361508, за висновками якого встановлено порушення пункту 198.1, пункту 198.3, пункту 198.6 статті 198, пункту 200.1 статті 200, пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, позивачем занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до Державного бюджету України на загальну суму 64 872 грн., в т.ч. за період: квітень 2018 року - 64 872 грн. та завищено від`ємне значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду за: квітень 2018 року - 298 758 грн.

1 лютого 2019 року Офісом великих платників податків Державної фіскальної служби на підставі висновків акта перевірки прийнято:

податкове повідомлення-рішення №0000334709, яким КП «Маріупольське ВУВКГ» збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 91308 грн., з яких збільшено за податковим зобов`язанням - 64872 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 32436 грн.;

податкове повідомлення-рішення №0000324709, яким КП «Маріупольське ВУВКГ» застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) за платежем податок на додану вартість у розмірі 298758 грн.

Позивачем оскаржено податкові повідомлення-рішення до ДФС України. Рішенням ДФС України від 19 квітня 2019 року, скарга позивача залишена без задоволення, оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 1 лютого 2019 року № 0000334709, №0000324709 без змін (а.с. 166-170, том 1).

Відмовляючи в задоволені позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що наданні позивачем первинні документи не відображають обсяг виконанних робіт ТОВ «Азовбізнесальянс» з поточного ремонту резервуарів КНС № 2, 7, 8, 11 і каналізаційних колекторів із застосуванням гідромоніторної установки м. Маріуполь, тому контролюючий орган правомірно дійшов висновку, що позивач не має права на формування податкового кредиту по взаємовідносинам з цим контрагентом.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та фактам, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Відповідно до підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до положень підпункту 14.1.185 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, постачання послуг - будь-яка операція, що не є постачанням товарів, чи інша операція з передачі права на об`єкти права інтелектуальної власності та інші нематеріальні активи чи надання інших майнових прав стосовно таких об`єктів права інтелектуальної власності, а також надання послуг, що споживаються в процесі вчинення певної дії або провадження певної діяльності.

З метою оподаткування постачанням послуг, зокрема є: а) досягнення домовленості утримуватися від певної дії або від конкуренції з третьою особою чи надання дозволу на будь-яку дію за умови укладення договору; б) постачання послуг за рішенням органу державної влади чи органу місцевого самоврядування або в примусовому порядку; в) постачання послуг іншій особі на безоплатній основі; г) передача результатів виконаних робіт, наданих послуг платнику податку, уповноваженому згідно з договором вести облік результатів спільної діяльності без утворення юридичної особи, а також їх повернення таким платником податку після закінчення спільної діяльності; ґ) передача (внесення) виконаних робіт, наданих послуг як вклад у спільну діяльність без утворення юридичної особи, а також повернення послуг; д) постачання послуг з розміщення знаку відповідної торгової марки або самого товару чи послуги в кінофільмі, серіалі або телевізійній програмі, які є візуальними (глядачі лише бачать продукт або знак торговельної марки, продукт чи торговельна марка згадується у розмові персонажа; товар, послуга чи торговельна марка органічно вплітаються в сюжет і є його частиною).

Відповідно до положень підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Підпунктами 16.1.2 , 16.1.4 п. 16.1 ст. 16 вказаного Кодексу встановлено, що платник податків зобов`язаний: вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів; сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Податковим обов`язком визнається обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи (п. 36.1 ст. 36 вказаного Кодексу).

Згідно з пунктом 44.1, 44.2 ст. 44 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

У випадках, передбачених статтею 216 Цивільного кодексу України, платники податків мають право вносити відповідні зміни до податкової звітності у порядку, визначеному статтею 50 цього Кодексу.

Для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

Платники податку, які відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" застосовують міжнародні стандарти фінансової звітності, ведуть облік доходів і витрат та визначають об`єкт оподаткування з податку на прибуток за такими стандартами з урахуванням положень цього Кодексу. Такі платники податку при застосуванні положень цього Кодексу, в яких міститься посилання на положення (стандарти) бухгалтерського обліку, застосовують відповідні міжнародні стандарти фінансової звітності.

Відповідно до підпункту а , б пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України, об`єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

Відповідно до п.187.1 ст.187 Податкового кодексу України, датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

За операціями з виконання підрядних будівельних робіт суб`єкти підприємницької діяльності можуть застосовувати касовий метод податкового обліку відповідно до підпункту 14.1.266 пункту 14.1 статті 14 цього Кодексу.

Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг з метою їх використання в господарській діяльності.

Згідно п. 189.1 статті 189 Податкового кодексу України, у разі здійснення операцій відповідно до пункту 198.5 статті 198 цього Кодексу база оподаткування за необоротними активами визначається виходячи з балансової (залишкової) вартості, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни), а за товарами/послугами - виходячи з вартості їх придбання.

Відповідно до положень підпункту а пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України, до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг.

Відповідно до пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України, датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Згідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

В пункті 201.1 статті 201 Податкового кодексу України визначено, що на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Відповідно до п. 201.7 ст. 201 зазначеного Кодексу, податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

У разі якщо частка товарів/послуг, послуг не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів/послуг зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, та враховується при визначенні загальних податкових зобов`язань.

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 цього Кодексу, при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до статті 1 Закону України Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні від 16 липня 1999 року № 996-XIV (далі - Закон № 996-XIV) (у редакції на час виникнення правовідносин), активи - ресурси, контрольовані підприємством у результаті минулих подій, використання яких, як очікується, приведе до отримання економічних вигод у майбутньому; бухгалтерський облік - процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень; внутрішньогосподарський (управлінський) облік - система збору, обробки та підготовки інформації про діяльність підприємства для внутрішніх користувачів у процесі управління підприємством; господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства; економічна вигода - потенційна можливість отримання підприємством грошових коштів від використання активів; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію; фінансова звітність - звітність, що містить інформацію про фінансовий стан та результати діяльності підприємства.

За частиною 1 та 2 статті 3 Закону № 996-XIV, Метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансовий стан та результати діяльності підприємства.

Бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, грунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Інформація, яка міститься в документах первинного обліку, в силу норми частини 2 статті 3 Закону № 996-XIV, є підставою для податкового обліку лише за умови, що вона відповідає дійсності.

Відповідно до частини 1, 2 статі 9 цього Закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

Відповідно до пунктів 1.2, 2.1, 2.2, 2.4, 2.5, 2.14, 2.15 Положення про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995 року (далі - Положення № 88), зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за № 168/704, господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення. Первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, які містять відомості про господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів. Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо. Для контролю та впорядкування обробки інформації на основі первинних документів можуть складатися зведені документи (далі первинні документи). Первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Залежно від характеру операції та технології обробки даних до первинних документів можуть бути включені додаткові реквізити: ідентифікаційний код підприємства, установи з Державного реєстру, номер документа, підстава для здійснення операцій, дані про документ, що засвідчує особу-одержувача тощо. Документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою. Електронний підпис накладається відповідно до законодавства про електронні документи та електронний документообіг. Використання при оформленні первинних документів факсимільного відтворення підпису допускається у порядку, встановленому законом, іншими актами цивільного законодавства. Повноваження на здійснення господарської операції особи, яка в інтересах юридичної особи або фізичної особи - підприємця одержує основні засоби, запаси, нематеріальні активи, грошові документи, цінні папери та інші товарно-матеріальні цінності згідно з договором, підтверджуються відповідно до законодавства. Такі повноваження можуть бути підтверджені, зокрема, письмовим договором, довіреністю, актом органу юридичної особи тощо. Відповідальність за несвоєчасне складання первинних документів та недостовірність відображених у них даних несуть особи, які склали та підписали ці первинні документи. Первинні документи підлягають обов`язковій перевірці (в межах компетенції) працівниками, які ведуть бухгалтерський облік, за формою і змістом, тобто перевіряється наявність у документі обов`язкових реквізитів та відповідність господарської операції чинному законодавству у сфері бухгалтерського обліку, логічна ув`язка окремих показників.

Аналіз наведених норм свідчить, що необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг, робіт) сум ПДВ до податкового кредиту та витрат є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності, який має бути фактично здійсненим і підтвердженим належним чином оформленими первинними документами (платіжні доручення, податкові накладні, акти виконаних робіт тощо), оформлені відповідно до вимог Закону № 996-XIV, які відображають реальність таких операцій, та спричиняють реальні зміни майнового стану платника податків.

Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.

Таким чином, зменшення бази оподаткування ПДВ на суму понесених витрат по сплаті (нарахуванню) ПДВ у ціні придбаних товарів (робіт, послуг), здійснюється з сукупністю таких обставин, як реальність виконання господарської операції та наявність первинних документів (зокрема, податкових накладних), що містять достовірні відомості про обсяг, зміст господарської операції та її учасників і дозволяють встановити дійсний рух активів у процесі виконання операції.

Судом першої та апеляційної інстанції встановлено.

Між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «АЗОВБІЗНЕСАЛЬЯНС» було укладено Договір на виконання робіт № 427 від 31 липня 2017 року (а.с.48-54 т.1) згідно якого ТОВ «АЗОВБІЗНЕСАЛЬЯНС» зобов`язалося виконати послуги: «Поточний ремонт приймальних резервуарів КНС № 2, 7, 8, 11 і каналізаційних колекторів з застосуванням гідромоніторної установки м. Маріуполь» згідно з ДСТУ БД.1.1-1:2013, обсяг та найменування яких визначені у кошторисної документації, проектній документації, технічними умовами та правилами, а, також, виконати усі інші необхідні роботи, прямо не передбачені, але виконання яких необхідно для виконання Виконавцем своїх обов`язків за цим договором, які є невід`ємними частинами Договору, а Замовник зобов`язується прийняти і оплатити виконані роботи згідно умовам договору.

Пунктом 2.1. зазначеного договору визначено, що вартість робіт визначається згідно з кошторисною документацією і договірною ціною і становить 2 200 000 грн. у тому числі ПДВ в розмірі 366 666,67 грн.

31 липня 2017 року було укладено додаткову угоду № 1 до Договору №427 від 31 липня 2017 року, згідно якої Сторони узгодили, що Виконавець залучає до виконання цього договору субпідрядника для виконання робіт за договором у розмірі 100 відсотків згідно документів наданих підрядником у тендерній пропозиції. (а.с.52 т.1)

Також, 31 липня 2017 року було укладено додаткову угоду № 2 до Договору №427 від 31 липня 2017 року, згідно якої викладено п. 2.1 договору в іншій редакції, якою визначено, що вартість робіт визначається згідно з кошторисною документацією і договірною ціною і становить 2190371,42 грн у т.ч. ПДВ в розмірі 365061,90 грн. (а.с.56 т.1)

31 липня 2017 року було укладено додаткову угоду № 3 до Договору №427 від 31 липня 2017 року, згідно якої викладено п. 2.1 договору в іншій редакції за якою вартість робіт становить 2181777,19 грн у т.ч. ПДВ в розмірі 363629,53 грн. (а.с.57 т.1).

В підтвердження виконання договору позивачем надано: локальні кошториси на будівельні роботи №2-1-1, калькуляція вартості машино-години гідродинамічної установки для прочищення трубопроводів на базі вантажного автомобіля ГАЗ, гідродинамічної установки високого тиску з дизельним приводом на базі спец автомобіля, машини мулососної для відкачування на базі КАМАЗ; рахунок-фактура №№ 1, 2, 3, 4, 5, 6 від 26 лютого 2018 року, довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за лютий 2018 року, Акти приймання виконаних будівельних робіт №№ 1, 2, 3, 4, 5, 6 за лютий 2018 року, Підсумкові відомості ресурсів, розрахунки загальновиробничих витрат до локального кошторису (а.с. 60-71, 72-74, 110-165, том 1).

Надання послуг з поточного ремонту приймальних резервуарів КНС № № 2, 7, 8, 11 і каналізаційних колекторів із застосуванням гідромоніторної установки в адресу КП «Маріупольське ВУВКГ» оформлено Актами здачі - приймання виконаних будівельних робіт за лютий 2018 року за формою КБ-2в.

Оплати виконаних робіт за договором № 427 підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями, а саме: платіжне доручення №1276 від 17 квітня 2018 року на суму 310549,14 грн., платіжне доручення №128 від 18 квітня 2018 року на суму 300 0000 грн., платіжне доручення №1308 від 20 квітня 2018 року на суму 260 000 грн., платіжне доручення №1347 від 23 квітня 2018 року на суму 172 000 грн., платіжне доручення №741 від 2 квітня 2018 року на суму 526339,84 грн., платіжне доручення №742 від 2 квітня 2018 року на суму 395 426,60 грн., платіжне доручення №743 від 2 квітня 2018 року на суму 49085 грн., платіжне доручення №744 від 2 квітня 2018 року на суму 28817,57 грн. (а.с. 87-95 том 1).

У квітні 2018 року позивачем подано податкову декларацію з податку на додану вартість із відображенням операції по взаємовідносинам з ТОВ «АЗОВБІЗНЕСАЛЬЯНС» .

З матеріалів справи вбачається, що наявний договір та усі необхідні первинні документи бухгалтерського та податкового обліку складені на їх виконання, виписані з додержанням вимог статті 9 Закону № 996-XIV та п. 2.4 Положення № 88.

Зазначені документи, згідно з пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України, є належними доказами правомірності формування позивачем податкового кредиту по господарським операціям з його контрагентом.

Суд зазначає, що у податковому обліку понесені витрати мають бути підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, які містять відомості про господарську операцію, підтверджують її фактичне здійснення та понесення витрат. Тільки за повної відсутності таких документів, або у разі, коли такі документи є недостовірними, тобто, не відображають реальних подій (господарської операції), витрати, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування та податковий кредит можуть вважатися не підтвердженими.

За умови реального здійснення платником податку господарської операції з придбання товарів (робіт, послуг), яка призвела до об`єктивної зміни складу активів такого платника, придбання такого товару (робіт, послуг) з метою використання у господарській діяльності, наявності первинних документів, які підтверджують понесені витрати, платник податку має право на віднесення таких витрат до витрат, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування, а податку на додану вартість - до складу податкового кредиту.

Тобто, право на формування податкових вигод виникає у покупця за наявності сукупності обставин та підстав, однією із яких є ділова мета.

Відповідно до правових висновків Верховного Суду викладених у постанові від 18.01.2018 у справі № 2а-44807/09/1670, надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковий орган не встановив та не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних у яких установлена судом.

Про необґрунтованість податкової вигоди можуть також свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема про наявність таких обставин: неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності; відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності у зв`язку з відсутністю управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів; облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов`язані з виникненням податкової вигоди, якщо для такого виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій; здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку; відсутність первинних документів обліку.

Презумпція добросовісності платника податків означає, що подані платником контролюючому органу документи податкової звітності є дійсними, повно та об`єктивно відтворюють господарські операції, що є об`єктом оподаткування та/або фінансові показники яких впливають на податковий обов`язок платника податків, якщо інше не буде доведено контролюючим органом.

У площині процесуального регулювання презумпції добросовісності платника податків відповідає обов`язок доведення контролюючим органом правомірності прийнятого рішення в судовому процесі, порушеному за позовом платника податків про скасування рішення як неправомірного.

У разі надання контролюючим органом доказів, які спростовують дійсність чи повноту даних поданої платником податків податкової звітності, платник податків відповідно до встановленого Кодексом адміністративного судочинства України обов`язку кожної сторони довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, повинен довести наявність законних підстав, для врахування задекларованих в податковому обліку даних при визначені суми його податкового обов`язку.

Факт наявності у позивача податкових, чи-то видаткових накладних, інших документів з посиланням на поставку товарів (послуг), виписаних від імені постачальника, не є безумовним доказом реальності господарських операцій з ним, якщо інші обставини свідчать про недостовірність інформації в цих документах.

Необґрунтована податкова вигода характеризується відсутністю фактичного виконання господарських операцій, здійсненням операцій без ділової мети та обліком операцій безвідносно до їх реального економічного змісту, узгодженістю дій покупця та постачальника для штучного створення умов бюджетного відшкодування.

Якщо певна господарська операція не відбулася чи відбулася не за тим її змістом, який відображений в укладених платником податку договорах, то це є підставою для застосування відповідних наслідків у податковому обліку.

Оцінка господарських операцій повинна даватись на підставі комплексного, всебічного аналізу специфіки та умов укладення конкретного правочину з обов`язковим врахуванням його господарської мети, економічної доцільності, а також використання отриманих товарів чи послуг у подальшій діяльності підприємства.

Документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, змісту послуг, що надаються, тощо.

З метою дослідження фактичного виконання господарських операцій необхідно аналізувати умови договору позивача з контрагентом, а також досліджувати всі первинні бухгалтерські документи.

Доводи податкового органу про отримання платником необґрунтованої податкової вигоди мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника, зокрема, на формування валових витрат та податкового кредиту.

Визначаючи предмет доказування у справі, суд виходить з обставин, якими контролюючий орган обґрунтовує свою позицію, при цьому належним доказом, яким встановлюється податкове правопорушення, є акт перевірки контролюючого органу.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 12.06.2018 у справі № 822/2198/17 (К/9901/49072/18, К/9901/48686/18).

В акті податковий орган дійшов висновку про не підтвердження реальності господарських операцій з постачання послуг, у зв`язку з чим вважає неправомірним суму податкового кредиту.

Висновок податкового органу мотивований тим, що операції з придбання послуг з поточного ремонту поточного ремонту приймальних резервуарів КНС № 2, 7, 8, 11 і каналізаційних колекторів із застосуванням гідромоніторної установки м. Маріуполь, походження яких не встановлено, які були дослідженні під час перевірки, носять безтоварний характер та свідчать про отримання податкової вигоди, що була виражена у заниженні бази оподаткування податком на додану вартість. Перевіркою встановлено, що при оформленні КП «Маріупольське ВУВКГ» операцій з придбання послуг з поточного ремонту приймальних резервуарів КНС № 2, 7, 8, 11 і каналізаційних колекторів із застосуванням гідромоніторної установки м. Маріуполь, у контрагента постачальника ТОВ «Азобізнесальянс» фактично мало місце постачання послуг, фактичного надавача яких не встановлено. Також, в акті зазначено, що перевіркою не підтверджується реальність господарських операцій з постачання послуг поточного ремонту приймальних резервуарів КНС № 2, 7, 8, 11 і каналізаційних колекторів із застосуванням гідромоніторної установки ТОВ «АзовБізнесАльянс» в адресу позивача в лютому 2018 на загальну суму ПДВ 363629, 53 грн. в декларації з ПДВ за квітень 2018 року.

В акті відповідач посилався на недостатню кількість трудового ресурсу, разом з цим це обґрунтування, не свідчить про неможливість виконати роботи або надати послуги та не є підставою для виключення з податкового обліку, саме з цих мотивів, витрат на оплату цих робіт/послуг, у тому числі й по ПДВ. Адже судовий контроль не призначений перевіряти економічну доцільність рішень, що приймаються суб`єктами господарювання, які у сфері господарської діяльності наділені самостійністю та широкою дискрецією (зокрема, при виборі контрагентів, вирішенні питання щодо необхідності залучення третіх осіб до виконання своїх господарських зобов`язань тощо). Відсутність у контрагентів матеріальних та трудових ресурсів не виключає можливості реального виконання ним господарської операції та не свідчить про одержання необґрунтованої податкової вигоди покупцем, оскільки залучення працівників є можливим за договорами цивільно-правового характеру, аутсорсингу та аутстафінгу (оренда персоналу). Основні та транспортні засоби можуть перебувати в постачальника на праві оренди або лізингу.

Стосовно висновків суду першої інстанції та відповідача в акті перевірки про відсутність транспортних засобів у контрагента та підрядників, суд зазначає, що зазначені обставини щодо відсутності транспортних засобів саме на період вчинення господарських операцій матеріали справи не містять, як зазначалось, вони можуть перебувати в постачальника робіт та його підрядників на праві оренди або лізингу на час виконання робіт.

Матеріали справи також свідчать, що відповідач не здійснив перевірку виконаних робі за місцем їх здійснення. Акт перевірки не містить жодного посилання на проведення податковим органом жодної податкової перевірки або зустрічної звірки контрагента - ТОВ Азовбізнесальянс , так само і його субпідрядників ПП Реал-Строй , ТОВ Технічна база .

Крім того, зіі змісту акту вбачається, що висновки податкового органу щодо порушення позивачем податкового законодавства зроблені з врахуванням Висновків експерта будівельно-технічної судової експертизи в кримінальному провадженні від 28 листопада 2018 року №6/п.

Відповідно до Висновку №6/п від 28.11.2018 (а.с.203-209 т.1) за результатами проведення судової будівельно-технічної експертизи, виконаної на підставі постанови старшого слідчого другого СВ управління з розслідування кримінальних проваджень прокуратури Донецької області Баглюк В.В. про призначення будівельно-технічної експертизи за матеріалами кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42017050000000699 від 6 вересня 2017 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України, експерт в ході дослідження дійшов до висновку, що: фактичний обсяг виконаних робі по прочищанню каналізаційних оглядових колодязів з відкачуванням мулу та перевезення сміття з урахуванням фактичних даних по вивозу розпитого мулу не відповідає обсягам, вказаним ТОВ Азовбізнесальянс в актах виконаних будівельних робіт № 1,2,3,4,5 від 27.02.2018; різниця (завищення) обсягів, вказаних ТОВ Азовбізнесальянс в актах виконаних будівельних робіт № 1,2,3,4,5 від 26.02.2018 та фактичного обсягу виконаних робіт по прочищанню каналізаційних оглядових колодязів з відкачуванням мулу та перевезення сміття з урахуванням фактичних даних по вивозу розпитого мулу складає 1162021, 40 грн з ПДВ (а.с.209 т.1).

Тобто, висновками судової будівельно-технічної експертизи від 26 листопада 2018 року встановлено невідповідність обсягам виконаних робіт, обсягам вказаним ТОВ «Азовбізнесальянс» в актах виконаних будівельних робіт №1, 2, 3, 4, 5 від 26 лютого 2018 року та завищення обсягів виконаних робіт на 1 162 021,40 грн. з ПДВ.

Отже, висновком підтверджено часткове виконання будівельних робіт вказаним в актах та відповідно завищення їх вартості.

Суд також враховує наступне.

Згідно висновку експерта від 16 липня 2019 року № 1/15-40 будівельно-технічної судової експертизи в кримінальному провадженні внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42017050000000699 від 6 вересня 2017 року, який долучений до матеріалів справи:

1) Акти виконаних робіт № 1,2,3,4,5,6 від 26.02.2018 та супутня до них документація, складена ТОВ Азовбізнесальянс за результатами виконаних робіт за договором № 427 щодо Поточного ремонту приймальних резервуарів КНС № 2,7,8,11 і каналізаційних колекторів із застосуванням гідромоніторної установки м. Маріуполь , укладеним 31.07.2017 між КП Маріупольське ВУ ВКГ та ТОВ Азовбізнесальянс відповідає за порядком складання і частково не відповідає наведеним розрахунками вимогами нормативно-правових актів у галузі будівництва.

2)Виконанні ТОВ Азовбізнесальянс будівельні роботи з Поточного ремонту приймальних резервуарів КНС № 2,7,8,11 і каналізаційних колекторів із застосуванням гідромоніторної установки відповідають проектній документації та вимогам нормативно-правових актів у галузі будівництва.

3)Фактичний обсяг виконаних робіт по очищенню каналізаційних оглядових колодязів з відкачування мулу та перевезення сміття частково не відповідає обсягам, вказаним ТОВ «Азовбізнесальянс» в актах виконаних будівельних робіт №1, 2, 3, 4, 5, 6 від 26 лютого 2018 року, складених за результатами виконання робіт за договором № 427 щодо «Поточного ремонту приймальних резервуарів КНС № 2, 7, 8, 11 і каналізаційних колекторів із застосуванням гідромоніторної установки м. Маріуполь» , укладеним 31 липня 2017 року між КП «Маріупольське ВУВКГ» та ТОВ «Азовбізнесальянс» .

Вартість фактично виконаних ТОВ «Азовбізнесальянс» робіт становить 1049776,55 грн..

Загальне завищення вартості робіт занесених до актів приймання виконаних робіт № 1, 2, 3, 4, 5, 6 за лютий 2018 року в порівнянні з фактично виконаними склало 1 132 000, 64 грн.(а.с. 2-20 том 2).

Зі змісту висновку експерта вбачається, що останнім було встановлено зокрема, завищення по усім актам загальної кількості витрат труда робітників, зайнятих на керуванні будівельних машин і механізмів на 438,39 люд.год., що в свою чергу призвело до завищення усіх розрахунків, які використовують цей показник - загальновиробничих витрат, кошторисного прибутку та адміністративних витрат. Також, у висновку встановлено саме різниця вартості між роботами, що фактично виконанні, та роботами, що занесені до акту виконаних робіт.

Також, матеріали справи містять висновок експерта № 1/22-69 від 17.07.2019 почеркознавчої експертизи, якою підтверджено відповідність підписів в актах № 1,2,3,4,5,6 приймання виконаннях будівельних робіт (а.с.23-37 т.2).

Крім того, в матеріалах справи міститься висновок експерта № 2/14-21 від 29 липня 2019 року судової економічної експертизи, згідно якого, КП «Маріупольське ВУВКГ» перерахувало зі своїх банківських рахунків на рахунок ТОВ «Азовбізнесальянс» за виконані роботи за договором № 427 від 31 липня 2017 року грошові кошти на загальну суму 2 181 777,19 грн., при цьому сума перевищення між сумою фактично сплачених коштів, з урахуванням висновку судової будівельно-технічної експертизи від 16 липня 2019 року №1/15-40 становить 1 132 000,64 грн. (а.с. 38-48 т. 2).

Отже, висновками експертиз, на якій ґрунтується акт перевірки та які долучені до матеріалів справи, встановлено виконання ТОВ Азовбізнесальянс будівельних робіт з Поточного ремонту приймальних резервуарів КНС № 2,7,8,11 і каналізаційних колекторів із застосуванням гідромоніторної установки , які відповідають проектній документації та вимогам нормативно-правових актів у галузі будівництва, та які були замовлені позивачем. Висновками також, підтверджується наявність технічної бази - автомобілів, гідро моторної установи, які були використані при проведенні робіт, частково підтверджено вартість робіт. Експертом зазначено, що акти КБ-2, КБ-3 відповідають вимогам будівельних норм та підписані позивачем щодо прийняття робіт. Зазначене не було враховано відповідачем в ході перевірки.

Суд наголошує, що висновками експертизи №6/п від 28.11.2018, на якій ґрунтується акт перевірки, встановлено, що акти обсяг виконаних робіт частково не відповідає обсягам, вказаним в актах виконаних будівельних робіт. Експертними висновками встановлено саме різниця вартості між роботами, що фактично виконанні, та роботами, що занесені до акту виконаних робіт.

Матеріали справи свідчать, що податковий орган приймаючи висновки експерта у ході перевірки фактично не враховано вказані висновки, не здійснено обрахунку суми податкового кредиту при частковому підтвердженні витрат експертним висновком.

Суд зазначає, що норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності.

Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування об`єкта оподаткування податком на прибуток, витрат та податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат та податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагентів за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагентів та злагодженість дій між ними.

Суд зазначає, що податковий орган, з урахуванням висновків експертизи, встановивши завищення вартості робіт занесених до актів приймання виконаних робіт за лютий 2018 року в порівнянні з фактично виконаними, повинен був самостійно здійснити коригування податкового кредиту на вартість фактично виконаних ТОВ «Азовбізнесальянс» робіт.

Суд позбавлений можливості здійснити обрахунок суми податкового кредиту при частковому підтвердженні витрат по господарським операціям.

На момент вчинення господарських правовідносин між позивачем та його контрагентом, позивач та його контрагент, були внесені в Єдиний державний реєстр юридичних осіб та фізичних осіб підприємців та були зареєстровані платниками податку на додану вартість.

Суд звертає увагу, що наявність кримінального провадження щодо контрагента платника податків, в якому не винесено вироку суду в кримінальному провадженні або ухвали про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності, в силу приписів Кодексу адміністративного судочинства України не є підставою для визнання спірних господарських операцій нереальними.

З цього приводу Верховний Суд висловлював правову позицію, зокрема у справі №802/2231/17-а постанова від 18.09.2018.

Крім того, суд звертає увагу, що на даний час відсутні вирок який встановив умисну протиправність дій позивача щодо встановленої невідповідності об`єму виконаних робіт.

Неприпустимість притягнення до відповідальності однієї компанії, у випадку за неправомірні дії іншої компанії підтверджується практикою Європейського суду з прав людини. Так, в пункті 71 рішення у справі Булвес АД проти Болгарії Європейського суду з прав людини дійшов такого висновку: ... Суд вважає, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов`язків щодо своєчасного декларування податку на додану вартість і, як наслідок, сплачувати податок на додану вартість повторно разом із пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності .

Отже, Європейський суд з прав людини чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення з боку його контрагента.

Суд зазначає, що за умови реального здійснення господарської операції, яка призвела до об`єктивної зміни складу активів платника податків - покупця, будь-які порушення постачальниками товару (послуг) правил ведення господарської діяльності не можуть бути підставою для позбавлення покупця права на валові витрати чи податковий кредит. Платник податків (покупець товару) не має обов`язку та повноважень здійснювати контроль за дотриманням постачальниками товарів (робіт, послуг) вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності тощо і в подальшому зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит за можливу неправомірну діяльність будь-кого з контрагентів, а надто тих, з якими у позивача відсутні взаємовідносини. Такий платник не повинен притягуватися до відповідальності в тому випадку, якщо він здійснював реальну господарську операцію.

При вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, необхідно враховувати, що відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України обов`язок доведення відповідних обставин у спорах між особою та суб`єктом владних повноважень покладається на суб`єкта владних повноважень.

Позивачем доведено в судовому засіданні зв`язок зі своєю господарською діяльністю та ділову мету цих операцій, а податковим органом навпаки не доведено умислу та факту фіктивного підприємництва позивача.

Отже, враховуючи, що спірні господарські операції спричинили реальну зміну його майнового стану, а також наявні в матеріалах справи документи бухгалтерського та податкового обліку є достатніми, належними та допустимими доказами для підтвердження реальності здійснення господарських операції з вищезазначеним контрагентом позивача, суд дійшов до висновку про протиправність спірних податкових повідомлень-рішень в повному обсязі.

Оскільки висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи рішення прийняте з порушенням норм матеріального права, апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції - скасуванню.

Відповідно до ст. 139 КАС України судові витрати підлягають розподілу.

Керуючись ст.139, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Комунального підприємства "Маріупольське виробниче управління водопроводно-каналізаційного господарства" на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 14 листопада 2019 р. у справі № 200/6744/19-а задовольнити.

Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 14 листопада 2019 р. у справі № 200/6744/19-а скасувати та ухвалити нове рішення.

Визнати протиправним та скасувати податкове-повідомлення рішення Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби від 1 лютого 2019 року №0000324709.

Визнати протиправним та скасувати податкове-повідомлення рішення Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби від 1 лютого 2019 року №0000334709.

Стягнути з Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби (за рахунок бюджетних асигнувань) (код ЄДРПОУ 39440996, місцезнаходження: 04119, м. Київ, вул. Дегтярівська,11) на користь Комунального підприємства "Маріупольське виробниче управління водопроводно-каналізаційного господарства" (код ЄДРПОУ 03361508, місцезнаходження: 87547, вул. Соборна, 7, м.Маріуполь, Донецька область) судовий збір у розмірі 14852 (чотирнадцять тисяч вісімсот п`ятдесят дві) грн. 48 коп.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верхового суду протягом тридцяти днів з дати складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено та підписано колегією суддів 04 лютого 2020 року.

Суддя-доповідач Е.Г.Казначеєв

Судді Т.Г. Арабей

Т.Г. Гаврищук