Постанова

від 04.02.2020 по справі 200/10392/19-а

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 лютого 2020 року справа №200/10392/19-а

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді Компанієць І.Д. (суддя-доповідач),

суддів Казначеєва Е.Г., Ястребової Л.В.,

розглянув в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 11 жовтня 2019 року у справі № 200/10392/19-а (головуючий І інстанції Череповський Є.В. ) за позовом Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Золоті пруди" до Головного управління ДПС у Донецькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 05.08.2019 року № 0006231414 ,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 05.08.2019 року №0006231414 Головного управління ДФС у Донецькій області про збільшення суми грошового зобов`язання сільськогосподарському ТОВ "Золоті пруди" за податком на додану вартість в сумі 647 955,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення є протиправним та підлягає скасуванню, оскільки діяльність та спірні операції позивача не містять ознак нереальності та здійснені в межах звичайної господарської діяльності, підтверджені належними первинними документами та є реальними з точки зору часу та матеріальних ресурсів, спричинили зміни та рух активів у вигляді придбання коксової продукції та її подальшої реалізації покупцям, та отримання доходу за реалізовану продукцію.

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 11 жовтня 2019 року позов задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Донецькій області № 0006231414 від 05.08.2019 року.

Не погодившись з судовим рішенням, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, не надання вірної оцінки обставинам справи, просив скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Обґрунтування апеляційної скарги.

По операціям між СТОВ Золоті пруди та підприємством ТОВ Крона-8 фактично не відбувся перехід права власності та як наслідок купівля-продаж товару.

За результатами аналізу податкової звітності та баз даних наявних в ГУ ДФС у Донецькій області встановлено документальне оформлення господарської діяльності за відсутності факту її реального здійснення, оскільки відсутнє реальне джерело походження ідентифікованих товарів, а відтак неможливий їх рух за ланцюгом всіх платників податків, які брали участь у здійсненні взаємопов`язаних нереальних господарських операцій до платника податків СТОВ Золоті Пруди .

Позивачем до перевірки не надано документи, які підтверджують використання отриманих товарів в господарській діяльності.

Відображені за даними бухгалтерського та податкового обліку операції між СТОВ Золоті Пруди та ТОВ Крона-8 не можуть бути визнаними як реально здійснені, та відповідно, є такими, що здійснені з метою мінімізації зобов`язань перед бюджетом.

Судом не враховані вимоги п. 44.6 ст. 44 Податкового Кодексу України та під час розгляду справи прийняті як докази документи, які буди відсутні у платника податків на час проведення перевірки.

Крім того, судом не враховано, що відносно ТОВ Крона-8 , в єдиному державному реєстрі судових рішень є відомості про наявність відкритого кримінального провадження, де контрагент позивача фігурує в якості фіктивного підприємства.

Сторони про дату та місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином, відповідно до ч. 1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції розглядає справу у порядку письмового провадження.

Суд, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, розглядаючи апеляційну скаргу в межах викладених доводів, встановив наступне.

Фактичні обставини справи.

Позивач - сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «Золоті пруди» (ідентифікаційний код 30835608), зареєстрований як юридична особа, про що до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесений запис, в стані припинення не перебуває, знаходиться на податковому обліку в Олександрівській ДПІ (Олександрівський р-н) Покровсько-Добропільського управління Головного управління ДФС у Донецькій обл., є платником податку на додану вартість з 30.03.2000 р.

На підставі наказу ГУ ДФС № 1099 від 07.06.2018 року, відповідно до пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, пп.75.1.2 п.75.1 ст.75, п. 78.1.4 п. 78.1 ст. 78, п. 79.2 ст. 79 Податкового Кодексу України, відповідачем проведено документальну позапланову невиїзну перевірку господарської діяльності позивача, про що складено акт від 05 липня 2019 року № 692/05-99-14-14/30835608 (а.с. 16-26).

Згідно висновків акту перевірки встановлені порушення позивачем податкового законодавства, а саме пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14, пп. 14.1.191 п. 14.1 ст. 14, пп. 14.1.202 п. 14.1 ст. 14, пп. 14.1.203 п. 14.1 ст. 14, пп. 44.1 ст. 44, п. 198.1 ст. 198, п. 198.3 ст. 198, пп. 198.6 ст. 198, п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено суму податкового кредиту на загальну суму 103275,00 грн., в тому числі в декларації з податку на додану вартість за січень 2018 року на суму 103275 грн., в результаті чого занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету у сумі 431 970 грн., в тому числі: листопад 2018 року у сумі 314 160 грн., грудень 2018 року у сумі 117 810 грн.

За наслідками перевірки податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення № 0006231414 від 05.08.2019 року, яким позивачу збільшено податкове зобов`язання з податку на додану вартість на 431970 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) на 215 985 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що є передчасними висновки податкового органу щодо відсутності реальності настання правових наслідків по взаємовідносинам з ТОВ Крона-8 , які зроблені відповідачем без належної перевірки первинно-господарських документів платника податків. Висновки контролюючого органу, викладені в акті перевірки є формальними та не підтверджені жодними доказами. Оскільки відповідачем не було досліджено в повній мірі первинні документи позивача по взаємовідносинам із контрагентам, оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийнято податковим органом не обґрунтовано, без врахування всіх обставин, які мають значення для їх прийняття, а отже є неправомірним.

Оцінка суду.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Відповідно до п. 185.1 ст. 185 Податкового кодексу України, об`єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку з:

а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю;

б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу;

в) ввезення товарів на митну територію України;

г) вивезення товарів за межі митної території України;

е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Відповідно до п. 187.1 ст. 187 ПК України, датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Відповідно до п.п. 200.1 - 200.4 ст. 200 вказаного Кодексу, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

При від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума:

а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу -

б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету;

в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу;

ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту відповідно до п. 198.2 ст. 198 Податкового Кодексу України вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з:

придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи);

ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до абз. 1 та 2 п. 201.10 ст. 201 вказаного Кодексу при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно ст. 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999 року № 996-XIV (далі - Закон № 996-XIV) бухгалтерський облік - процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень.

За приписами пп. 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно ч. 1 ст. 9 Закону № 996-ХІV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

На підставі ч.1 ст.11 Закону № 996-ХІV на основі даних бухгалтерського обліку підприємства зобов`язані складати фінансову звітність. Фінансову звітність підписують керівник та бухгалтер підприємства.

Відповідно до ч.1 ст.3 Закону № 996-ХІV метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства.

Згідно ч. 2 статті 9 Закону № 996-ХІV первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис, аналог власноручного підпису або підпис, прирівняний до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Аналіз наведених норм свідчить, що господарські операції для визначення податкового кредиту мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Щодо взаємовідносин з контрагентом ТОВ Крона-8 суд зазначає наступне.

02.11.2018 року між позивачем та ТОВ «Крона-8» укладено Договір купівлі-продажу № 2, на виконання умов якого ТОВ «Крона-8» зобов`язане передати покупцю товарно-матеріальні цінності (мінеральні добрива) (а.с. 35).

Асортимент, якість, кількість, ціна за одиницю, загальна вартість та назва бази поставки ТМЦ визначаються сторонами у відповідній Специфікації (за формою згідно Додатку № 1 до Договору), яка є невід`ємною частиною Договору.

02 листопада 2018 року між СТОВ «Золоті пруди» та ТОВ «Крона-8» узгоджено специфікацію № 1 до договору купівлі-продажу від 02 листопада 2018 року № 2, згідно якої ТОВ «Крона-8» зобов`язується поставити позивачу амонію нітрат (селітра аміачна), марки Б, кількість 242 тонни, ціна 10 710,00 грн./тонна з ПДВ, базис (місце) поставки товару ПрАТ «УКРАГРО НПК» , Харківська обл., м. Лозова, вул. Кутова, 5, умови поставки СРТ: с. Золоті Пруди, Донецька обл. (а.с. 37)

На виконання договору складений рахунок-фактура № СФ-0000005 від 21.11.2018 року (а.с. 58), видаткові накладні № РН-0000006 від 22.11.2018 року, № РН-0000007 від 23.11.2018 року, № РН-0000009 від 26.11.2018 року, № РН-00000011 від 28.11.2018 року, № РН-00000010 від 27.11.2018 року (а.с. 55-57), довіреність на отримання ТМЦ № 149 від 22.11.2018 року (а.с. 55, зв.бік), товарно-транспортні накладні (а.с. 38-47), податкові накладні (а.с. 48-52). На підтвердження здійснення оплати Позивачем надано відповідні платіжні доручення (а.с. 53-54).

Отримані за договором з ТОВ Крона-8 мінеральні добрива позивач використовував у власній господарській діяльності, що підтверджується актами про використання мінеральних, органічних і бактеріальних добрив та засобів хімічного захисту рослин, книгами обліку продуктів і матеріалів, інвентаризаційними описами тощо (а.с.141-170 т.1), що спростовує доводи апелянта про не надання документів, що підтверджують використання придбаного позивачем товару у власній господарській діяльності.

Співставлення первинних, податкових та платіжних документів по господарській операції з ТОВ Крона-8 із документами, які підтверджують реальність таких господарських операцій, вказує, на те що спірні господарські операції є реальними, відповідають дійсному економічному змісту та підтверджуються необхідними документами, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій.

У податковому праві визначається критерій добросовісності платника, який передбачає законність дій платника у сфері податкових правовідносин (у тому числі і щодо формування даних податкового обліку), доки це не спростовано у порядку, встановленому Податковим кодексом України.

За умови не встановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальників для одержання товариством незаконної податкової вигоди, останнє не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають за межами його впливу.

Такий підхід узгоджується з судовою практикою Європейського Суду з прав людини у справах Інтерсплав проти України (2007 рік, заява № 803/02), Булвес АД проти Болгарії (2009 рік, заява № 3991/03), Бізнес Супорт Центр проти Болгарії (2010 рік, заява № 6689/03), якими визначено, що платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов`язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування; при цьому платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати.

Верховний Суд неодноразово висловлював правову позицію в своїх постановах, зокрема, від 17.04.2018 року у справі № 808/1543/17, від 07.03.2018 року у справі № 804/3420/16, від 27.03.2018 року у справі №816/809/17, відповідно до якої, норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування витрат та податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на податковий кредит, за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.

Суд не приймає доводи апелянта про відсутність документів, що підтверджують якість придбачного товару, оскільки сертифікати якості не належать до документів, на підставі яких формується бухгалтерський і податковий облік, та не містять відомостей про господарську операцію. Тому ненадання позивачем у спірних правовідносинах документів на підтвердження якості добрива не є доказом наявності складу податкового правопорушення.

Посилання апелянта на Інструкції від 25.04.1966 р №П-7, від 15.06.1965 р №П-6, не має жодного відношення до предмету перевірки, оскільки не визначають наявність документів, що підтверджують якість товару, як умову фактичності господарської операції. Крім того, відповідач не визначив, який саме документ, що підтверджує якість товару, позивачем не надано до перевірки.

Щодо дефектності первинних документів за спірними господарськими операціями позивача, суд зазначає, що наявність або відсутність окремих документів, як і певні недоліки в їх заповненні (описка, помарка, не заповнення певного реквізиту) носять оціночний характер та не є безумовною підставою для висновку про позбавлення їх юридичної сили та доказовості, а відтак не є і підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних, зокрема інших первинних документів, випливає, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків у зв`язку з його господарською діяльністю мали місце (відбулися).

Суд не приймає посилання відповідача, що товарно-транспортні накладні складено з порушенням вимог чинного законодавства, оскільки певні недоліки товарно-транспортної накладної не можуть тягнути для позивача негативні наслідки за умови підтвердження реальності господарської операції іншими належними та допустимими доказами. Складання товарно-транспортної накладної не за встановленою формою чи з помилками може свідчити про порушення правил перевезення вантажу, а не про нездійснення господарської операції.

Є неприйнятними доводи апелянта, що певні первинні документи бухгалтерського обліку позивачем не надавалися до перевірки, а надані вже до суду першої інстанції, оскільки матеріали справи не містять доказів того, що відповідач запитував у позивача первинні документи, які він зазначає як неприйнятні, та товариство відмовило в наданні цих документів контролюючому органу.

Між тим, на запит податкового органу від 26.03.2018 року товариством надано всі первинні документи на підтвердження здійснення господарської операції з ТОВ Крона-8 та використання отриманих добрив у власній господарській діяльності позивача, яким в подальшому також надана оцінка судом першої інстанції при розгляді справи.

Суд не приймає доводи апелянта про неврахування кримінального провадження стосовно ТОВ Крона-8 з огляду на наступне.

Відповідно до частини шостої статі 78 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Верховний Суд в постанові від 06.11.2018 по справі № 822/551/18 зазначив, що протокол допиту досудового розслідування не може вважатись належним доказом в адміністративному судочинстві, а факт порушення кримінальної справи та отримання свідчень (пояснень) посадових осіб господарюючих суб`єктів, в рамках такої кримінальної справи, не є беззаперечним фактом, що підтверджує відсутність реальних правових наслідків всіх господарських операцій, проведених позивачем та його контрагентами.

В постанові від 08.08.2018 по справі № 820/4428/17 Верховний Суд зазначив, що посилання контролюючого органу на податкову інформацію, що наявна в інформаційно-аналітичних базах відносно контрагентів позивача, а також податкову інформацію, надану іншими контролюючими органами, як критерій оцінки реальності господарських операцій, є безпідставним, оскільки така інформація не ґрунтується на безпосередньому аналізі первинних документів та не є належним доказом в розумінні процесуального Закону.

Таким чином наявність кримінального провадження стосовно ТОВ Крона-8 не можуть вважатися належним доказом фіктивності господарських операцій між позивачем та його контрагентом.

Відповідно до вимог частин першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Нормами частини другої зазначеної статті визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

На підставі встановлених обставин справи суд вважає, що відповідач не довів правомірність прийняття спірного податкового повідомлення-рішення, а сукупність наданих позивачем доказів свідчить про належне відображення позивачем спірних господарських операцій у податковому обліку, що обумовлює правильність висновку суду першої інстанції про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Згідно ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

За приписами пункту 1 частини 1 статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвали судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Оскільки судом першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги правильно встановлені обставини справи, судове рішення в цій частині є обґрунтованим, ухваленим з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду першої інстанції не вбачається.

Керуючись статтями 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 327, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 11 жовтня 2019 року у справі № 200/10392/19-а - залишити без задоволення.

Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 11 жовтня 2019 року у справі № 200/10392/19-а - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати її прийняття 04 лютого 2020 року.

Касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів до Верховного Суду з дня складання повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 04 лютого 2020 року.

Головуючий суддя І.Д. Компанієць

Судді Е.Г. Казначеєв

Л.В. Ястребова