Рішення від 22.01.2020 по справі 905/1956/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.:(057) 702-07-99, факс: (057) 702-08-52,

гаряча лінія: (096) 068-16-02, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ: 03499901, UA628999980313141206083020002

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

22.01.2020 Справа №905/1956/19

Господарський суд Донецької області у складі судді Кротінової О.В.,

при секретарі судового засідання Калітіній К.А.,

за позовом Акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України , м.Київ, ЄДРПОУ 20077720,

до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю Новгородський комбінат комунального господарства , смт Новгородське м.Торецьк Донецької області, ЄДРПОУ 31459617,

про стягнення 286 465,18 грн., -

за участю представників сторін:

від позивача: не з`явився;

від відповідача: не з`явився, -

СУТЬ СПОРУ:

Акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» , м.Київ, звернулось до Господарського суду Донецької області з позовною заявою №14/4-1539 від 26.09.2019 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Новгородський комбінат комунального господарства» , смт.Новгородське м.Торецьк Донецької області, про стягнення боргу у загальній сумі 286465,18грн., у тому числі:

- основний борг у сумі 238420,59грн. на підставі договору постачання природного газу №3225/1718-ТЕ-6 від 22.09.2017;

- пеня у сумі 18342,73грн. на підставі п.8.2 договору постачання природного газу №3225/1718-ТЕ-6 від 22.09.2017;

- три проценти річних у сумі 10507,15грн. та інфляційні витрати у сумі 19194,71грн. на підставі ст.625 Цивільного кодексу України.

З дотриманням приписів ст.32 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до Положення про автоматизовану систему документообігу суду, для розгляду справи №905/1956/19 визначено суддю Кротінову О.В.

Ухвалою суду від 24.10.2019 прийнято позовну заяву №14/4-1539 від 26.09.2019 до розгляду та відкрито провадження у справі №905/1956/19; визначено розгляд справи за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначено на 19.11.2019; встановлено строк позивачу для надання відповідно до ст.166 Господарського процесуального кодексу України відповіді на відзив до 19.11.2019; встановлено строк відповідачу для надання відповідно до ст.165 Господарського процесуального кодексу України відзиву на позовну заяву і всі письмові та електронні докази (які можливо доставити до суду), висновки експертів і заяви свідків, що підтверджують заперечення проти позову у строк до 12.11.2019, але не пізніше 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі; одночасно надіслати позивачу копію відзиву та доданих до нього документів, докази такого направлення надати суду до початку підготовчого засідання; явку представників сторін визнано обов`язковою.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на укладання договору №3225/1718-ТЕ-6 від 22.09.2017 із відповідачем, неповне та несвоєчасне виконання останнім за ним своїх зобов`язань з оплати вартості поставленого природного газу за жовтень 2017 року - квітень 2018 року, внаслідок чого виникла заборгованість за лютий-квітень 2018 та підстави для нарахування 3% річних і інфляційних витрат за зобов`язаннями жовтня 2017 року - квітня 2018 та пені за зобов`язаннями лютого - квітня 2018 року.

На підтвердження викладених обставин позивачем надано розрахунок позовних вимог, витяг з сальдо та операцій по підприємству відповідача з 01.10.2017 по 30.04.2019 та у копіях: договір постачання природного газу №3225/1718-ТЕ-6 від 22.09.2017 з додатковою угодою №1 від 11.01.2018, №2 від 12.04.2018 до нього, акти приймання-передачі природного газу (на території підконтрольній українській владі) за жовтень 2017 року по квітень 2018 року, документи у підтвердження правового статусу підприємства позивача, документи у підтвердження повноважень представників позивача.

Нормативно свої вимоги позивач обґрунтовує посиланням на ст.ст.11-16, 258, 509, 525, 526, 530, 549, 610-612, 625, 629, 655, 692, 712 Цивільного кодексу України, ст.ст.20, 173-175, 193, 216-218, 230, 231, 232, 264-265 Господарського кодексу України, ст.ст.1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» , ст.ст.8, 9, 55, 124 Конституції України, ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст.ст.4, 20, 42, 46, 162-164, 171, 172 Господарського процесуального кодексу України.

Наведено правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 24.01.2018 у справі №910/24266/16.

Ухвалою суду від 19.11.2019 підготовче засідання відкладено на 10.12.2019; встановлено строк відповідачу для подання відзиву на позовну заяву до 03.12.2019 та, відповідно, позивачу для подання відповіді на відзив до 10.12.2019; повідомлено сторін про призначення справи до судового розгляду по суті 10.12.2019 у відповідності до приписів ст..185 Господарського процесуального кодексу України.

09.12.2019 від відповідача на електронну адресу суду надійшло клопотання про відкладення підготовчого засідання.

Ухвалою суду від 10.12.2019 закрито підготовче провадження по справі №905/1956/19; призначено справу до судового розгляду по суті; визначено проведення судового засідання для розгляду справи по суті на 23.12.2019; визнано явку представників сторін не обов`язковою.

18.12.2019 відповідачем подано відгук №514 від 17.12.2019 на позовну заяву із додатками.

23.12.2019 у судовому засіданні оголошено перерву згідно приписів ч.2 ст.216 Господарського процесуального кодексу України по 22.01.2020.

26.12.2019 від відповідача отримано відгук №2 (вих. №524) від 24.12.2019 на позовну заяву із додатком. Заявлено прохання судові засідання проводити в режимі відеоконференції.

Ухвалою суду від 03.01.2020 у задоволенні зазначеного клопотання відмовлено.

11.01.2020 отримано від відповідача клопотання №7 від 09.01.2020 про проведення судового засідання, яке призначено на 22.01.2020 та наступні судові засідання в режимі відеоконференції із застосуванням Торецького (Дзержинського) місцевого суду м.Торецьк Донецької області.

Ухвалою суду від 16.01.2020 у задоволенні даного звернення відмовлено.

Представники сторін у судове засідання 22.01.2010 не з`явились, явка обов`язковою не визнавалась.

Як визначено ч.8 ст.165 Господарського процесуального кодексу України відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Дане кореспондується з приписами ч.1 ст.178 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідачем відзив у встановлені судом строки не надано, поважності причин не наведено, клопотання про продовження строку на вчинення такої процесуальної дії не заявлено.

Аналогічні висновки містяться в ухвалі Господарського суду Донецької області від 10.12.2019 у даній справі.

Згідно ч.9 ст.165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

З огляду на таке, вігук відповідача судом до уваги не береться.

Суд дійшов висновку про відсутність підстав для відкладення розгляду справи та існуючою можливість розглянути спір за наявними в справі матеріалами, у цьому судовому засіданні, відповідно до ч.9 ст.165, ч.2 ст.178 Господарського процесуального кодексу України.

Дослідив матеріали справи та оцінив подані докази за своїм внутрішнім переконанням, суд дійшов висновку, щодо такого.

За приписами статті 7 Господарського процесуального кодексу України, правосуддя в господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин; рівності всіх фізичних осіб незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного і соціального походження, майнового стану, місця проживання, мовних або інших ознак; рівності фізичних та юридичних осіб незалежно від будь-яких ознак чи обставин.

Згідно ч.1-4 ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч.1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права і обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також з дій осіб, що не передбачені актами цивільного законодавства , але за аналогією породжують цивільні права і обов`язки.

Згідно із ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

22.09.2017 між Публічним акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (нині - Акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» та далі - постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Новгородський комбінат комунального господарства» (далі - споживач) укладено договір постачання природного газу №3225/1718-ТЕ-6, згідно з яким постачальник зобов`язується поставити споживачеві у 2017-2018 роках природний газ, а споживач зобов`язується сплатити його на умовах цього договору (п.1.1 договору).

Відповідно до п.1.2 договору, газ, що постачається за цим договором, використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню.

За визначеннями п.2.1 договору, постачальник передає споживачу з 01 жовтня 2017 року по 31 березня 2018 року (включно) природний газ орієнтовним обсягом до 139,0 тис.куб.метрів, у тому числі по місяцях (тис. куб.м.): жовтень - 13, листопад - 23, грудень - 28, січень - 30, лютий - 25, березень - 20.

Згідно п.п.2.3, 2.4 договору допускається відхилення фактично переданих обсягів газу від планових обсягів зазначених в п.2.1 договору. Узгодження обсягів газу, що передаються по даному договору у відповідному місяці підтверджується підписанням сторонами акту приймання-передачі газу відповідно до р.3 даного договору. При цьому споживач не позбавляється права на коригування за власною ініціативою планових обсягів газу, зазначених в п.2.1 цбого договору, шляхом підписання додаткової угоди; допускається відхилення споживання обсягу природного газу протягом відповідного місяця постачання газу в розмірі +-5% від підтвердженого постачальником планового обсягу (номінацій) без узгодження сторін. Підписаний сторонами акт приймання-передачі природного газу, відповідно до п.3.7 цього договору, вважається узгодженням сторонами загального обсягу переданого газу у відповідному місяці постачання газу.

Відповідно до п.3.1 договору право власності на природний газ переходить від постачальника до споживача після підписання актів приймання-передачі.

Згідно п.3.7 договору приймання-передача газу, переданого постачальником споживачеві у відповідному місяці постачання, оформлюється актом приймання-передачі.

За визначенням п.3.10 договору споживач підтверджує, що підписаний сторонами акт приймання-передачі газу за розрахунковий місяць означає повне виконання постачальником своїх зобов`язань в частині постачання природного газу за цим договором у відповідному місяці.

Пунктом 5.1 договору визначено, що ціна (без урахування тарифів на послуги з транспортування та розподілу природного газу, а також податків та зборів, що включаються до вартості природного газу, відповідно до Податкового кодексу України) та порядок зміни ціни на природний газ, який постачається за цим договором, встановлюється Положенням. У разі зміни ціни на газ відповідно до умов чинного законодавства, вона є обов`язковою для сторін за цим договором з дати набрання чинності відповідних змін.

Відповідно до п.5.2 договору ціна за 1000 куб.м. газу на дату укладання договору становить 4942,00 грн., крім того ПДВ - 20%. Усього до сплати разом з ПДВ - 5930,40 грн.

Згідно п.5.4 договору загальна сума вартості природного газу за договором складається із сум вартості місячних поставок газу.

Оплата за природний газ здійснюється споживачем виключного коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки природного газу.

Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 25-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу (п.6.1 договору).

У п.6.2 договору сторони обумовили обов`язковість посилання на номер договору у призначенні платежу під час перерахування коштів. Зміна споживачем призначення платежу здійснюється виключно листом, який надається постачальнику, але в будь-якому випадку не пізніше 10-ти календарних діб з дня надходження відповідних коштів на рахунок постачальника.

Пунктом 6.3 договору визначений наступний порядок здійснення розрахунків за договором:

1) споживач перераховує на поточний рахунок із спеціальним режимом використання постачальника кожного банківського дня розрахункового місяця кошти згідно з нормативами перерахування, затвердженими в установленому порядку, які зараховуються як оплата за природний газ, поставлений постачальником споживачеві в порядку, визначеному законодавством, -у разі коли на Споживача станом на 30.09.2015 поширювалась дія ст.19-1 Закону України «Про теплопостачання» ;

2) в будь-якому випадку, споживач зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі розрахуватися за поставлений природний газ відповідно до п.6.1 цього договору - в разі коли на поточний рахунок із спеціальним режимом використання споживача надходить недостатньо коштів для своєчасної оплати використаного природного газу;

3) з поточного рахунку споживача кошти перераховуються на поточний рахунок із спеціальним режимом використання постачальника та зараховуються як оплата за природний газ, поставлений постачальником споживачеві у визначеному законодавством порядку, - у разі коли на споживача станом на 30.09.2015 не поширювалась дія ст.19-1 Закону України «Про теплопостачання» в частині відкриття поточного рахунка із спеціальним режимом використання;

4) шляхом зарахування постачальником коштів, що надійшли від споживача як погашення заборгованості за природний газ, поставлений в минулі періоди згідно з цим договором, у порядку календарної черговості виникнення заборгованості - за наявності заборгованості у споживача за цим договором. Кошти, які надійшли від споживача, зараховуються як передоплата за умови відсутності заборгованості за цим договором;

5) оплата інших платежів (пені, штрафів, судових зборів, інфляційних нарахувань тощо), крім суми основної заборгованості, здійснюється споживачем на поточний рахунок постачальника.

Відповідно до п.6.4 договору у разі наявності заборгованості за минулі періоди та/або заборгованості зі сплати пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних та судового збору сторони погодились, що грошова сума, яка надійшла від споживача, погашає вимоги постачальника у такій черговості незалежно від призначення платежу, визначеного споживачем: 1) у першу чергу - відшкодовуються витрати постачальника, пов`язані з одержанням виконання; 2) у другу - сплачуються інфляційні нарахування, відсотки річних, пені, штрафу; 3) у третю чергу - погашається основна сума заборгованості.

Договір набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення підпису постачальника печаткою, і діє в частині реалізації природного газу з 01.10.2017 до 31.03.2018 (включно), а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення (р.12 договору).

Додатковою угоду №2 від 12.04.2018 до договору сторони погодили додати п.2.1 договору, визначили передачу постачальником споживачу природного газу у квітні 2018 в обсязі 3,0 тис.куб.м.

При цьому, додатковою угодою №2 від 12.04.2018 до означеного договору змінено строк дії останнього в частині реалізації природного газу та визначено з 01.10.2017 по 31.05.2018 (включно), в іншому договір залишено без змін.

Як вбачається з матеріалів справи, у період, за який виник спір, сторони перебували у договірних відносинах.

Матеріали справи містять акти приймання-передачі природного газу (на території підконтрольній українській владі) №б/н від 31.10.2017, №б/н від 30.11.2017, №б/н від 31.12.2017, №б/н від 31.01.2018, №б/н від 28.02.2018, №б/н від 31.03.2018, №б/н від 30.04.2018, що підписані сторонами та скріплені печатками підприємств.

Згідно даних актів обсяги спожитого відповідачем природного газу наступні:

- у жовтні 2017 року - 6,412 тис.куб.м. на суму 38025,72грн.;

- у листопаді 2017 року - 15,527 тис.куб.м. на суму 92081,32 грн.;

- у грудні 2017 року - 17,926 тис.куб.м. на суму 106308,35 грн.;

- у січні 2018 року - 20,860 тис.куб.м. на суму 123708,14 грн.;

- у лютому 2018 року - 19,922 тис.куб.м. на суму 118145,42 грн.;

- у березні 2018 року - 18,648 тис.куб.м. на суму 110590,10 грн.;

- у квітні 2018 року - 3,926 тис.куб.м. на суму 23282,75 грн.

З даних актів слідує, що позивачем поставлено, а відповідачем отримано природний газ за жовтень 2017 - квітень 2018 у загальному обсязі 103,221 тис.куб.м. на суму 612 141,80грн.

Доказів наявності заперечень щодо кількості поставленого природного газу та його вартості, а також порядку поставки та інших зауважень суду не представлено.

З огляду на приписи ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з частиною першою статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.525, 615 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Із зазначеною нормою кореспондується й частина 1 статті 193 Господарського кодексу України, відповідно до якої суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Разом з тим, ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України встановлює, що якщо в зобов`язанні встановлений строк (дата) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (дату).

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст.599 Цивільного кодексу України).

Як було зазначено вище, п.6.1 договору визначено умови оплати, як такі, що у будь-якому випадку остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Доказів зміни строку оплати суду не представлено, з матеріалів справи не вбачається.

Беручи до уваги місяці поставок природного газу, у розглядуваних правовідносинах, та викладені умови оплати, остаточний розрахунок повинен бути здійснений не пізніше:

за жовтень 2017 - 25.11.2017;

за листопад 2017 - 25.12.2017;

за грудень 2017 - 25.01.2018;

за січень 2018 - 25.02.2018;

за лютий 2018 - 25.03.2018;

за березень 2018 - 25.04.2018;

за квітень 2018 - 25.05.2018.

Разом з тим, зважаючи на дані, які містить сальдо та витяг по операціям щодо Товариства з обмеженою відповідальністю «Новгородський комбінат комунального господарства» , та не спростовано у порядку встановленому господарським процесуальним законодавством, розрахунки за спірними зобов`язаннями проводились по 30.11.2018.

Так, поряд із даними, що містить представлений суду розрахунок позовних вимог, позивачем оплату проведену 26.10.2017 у розмірі 23000,00грн. з призначенням платежу за природний газ згідно договору №3225/1718-ТЕ-6 від 22.09.2017 враховано в погашення зобов`язання жовтня 2017;

перераховані кошти 06.02.2018 за природний газ за жовтень-листопад 2017 згідно постанови Кабінету Міністрів України №256 від 04.03.2002 за договором №3225/1718-ТЕ-6 від 22.09.2017 у сумі 107107,04грн. розподілено: 15025,72грн. у погашення зобов`язання жовтня 2017, залишок у сумі 92081,32грн. в рахунок оплати за зобов`язанням листопада 2017;

перераховані кошти за природний газ за грудень 2017 - січень 2018 згідно постанови Кабінету Міністрів України №256 від 04.03.2002 за договором №3226/1718-БО-6 від 22.09.2017 у сумі 100000,00грн. згідно листа №22 від 28.02.2018 віднесено за договором №3225/1718-ТЕ-6 від 22.09.2017 та розподілено, як часткова оплата 28.02.2018 за зобов`язанням грудня 2017;

31.10.2018 перенесено оплату у сумі 50000,00грн. з договору №3537/18-ТЕ-6 на договір №3225/1718-ТЕ-6 від 22.09.2017 згідно листа від 31.10.2018, що була проведена, як вказує позивач, на виконання постанови Кабінету Міністрів України №256 від 04.03.2002, та розподілено: 6308,35грн. в рахунок остаточного погашення за зобов`язанням грудня 2017 та залишок 43691,65грн. - в рахунок оплати за зобов`язанням січня 2018;

перерахування, проведене 30.11.2018, за природний газ за березень 2018 згідно постанови Кабінету Міністрів України №256 від 04.03.2002 за договором №3225/1718-ТЕ-6 від 22.09.2017 у сумі 93614,17грн. розподілено: 80016,49грн. в рахунок остаточної оплати за зобов`язанням січня 2018 та залишок у сумі 13597,68грн. у рахунок часткового погашення зобов`язання лютого 2018.

Доказів наявності інших оплат за спірними зобов`язаннями суду не представлено, з матеріалів справи не вбачається.

Беручи до уваги п.п.6.2 - 6.4 договору №3225/1718-ТЕ-6 від 22.09.2017, проведене розподілення позивачем грошових коштів не суперечить його умовам та суті спірних зобов`язань, не слідує порушення прав відповідача у цій частині.

Отже, як вбачається з фактичних обставин справи, в порушення статей 525 та 526 Цивільного кодексу України, які передбачають, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, причому одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається, грошове зобов`язання споживача перед постачальником природного газу поставленого у лютому 2018 не виконано у сумі 104547,74грн., поставленого у березні-квітні 2018 - у повному обсязі (березень 2018 - 110590,10грн., квітень 2018 - 23282,75грн.).

Таким чином, позовні вимоги про стягнення заборгованості за поставлений газ протягом лютого-квітня 2018 відповідно до договору №3225/1718-ТЕ-6 від 22.09.2017 обґрунтовані та належним чином доведені, отже підлягають задоволенню у повному обсязі, а саме в сумі 238 420,59 грн.

Беручи до уваги приписи п.6.1 договору, позивачем, зважаючи на несвоєчасний розрахунок за переліченими зобов`язаннями жовтня 2017 - квітня 2018, нараховано пеню на підставі п.8.2 договору, 3% річних та інфляційні витрати на підставі ст.625 Цивільного кодексу України, з урахуванням приписів абз.3 п.6.1, п.8.3 договору, а саме:

пеня у загальному розмірі 18342,73грн. - нарахування здійснено за зобов`язанням лютого 2018 на суму 104547,74грн. з 27.03.2018 по 26.09.2018, за зобов`язання березня 2018 на суму 110590,10грн. з 26.04.2018 по 25.10.2018 та за зобов`язанням квітня 2018 на суму 23282,75грн. за період з 26.05.2018 по 25.11.2018;

3% річних у загальному розмірі 10507,15грн. - нарахування здійснено за зобов`язанням жовтня 2017 на суму 15025,72грн. за період з 28.11.2017 по 05.02.2018; за зобов`язанням листопада 2017 на суму 92081,32грн. за період з 26.12.2017 по 05.02.2018; за зобов`язанням грудня 2017 на суму 106308,35грн. за період з 26.01.2018 по 27.02.2018, на суму 6308,35грн. за період з 28.02.2018 по 30.10.2018; за зобов`язанням січня 2018 на суму 123708,14грн. з 27.02.2018 по 30.10.2018, на суму 80016,49грн. з 31.10.2018 по 29.11.2018, за зобов`язанням лютого 2018 на суму 118145,42грн. з 27.03.2018 по 29.11.2018 та на суму 24531,25грн. за період з 30.11.2018 по 20.05.2019, за зобов`язанням березня 2018 на суму 110590,10грн. з 26.04.2018 по 20.05.2019 та за зобов`язанням квітня 2018 на суму 23282,75грн. за період з 26.05.2018 по 20.05.2019;

інфляційні витрати у загальному розмірі 19194,71грн. - нарахування здійснено за зобов`язанням жовтня 2017 на суму 15025,72грн. за період грудень 2017 - січень 2018; за зобов`язанням листопада 2017 на суму 92081,32грн. за період січень 2018; за зобов`язанням грудня 2017 на суму 6308,35грн. за лютий-вересень 2018; за зобов`язанням січня 2018 на суму 123708,14грн. за березень-вересень 2018 та на суму 83873,90грн. за жовтень 2018; за зобов`язанням лютого 2018 на суму 118145,42грн. за квітень-жовтень 2018 та на суму 28938,23грн. за листопад 2018 - квітень 2019; за зобов`язанням березня 2018 на суму 110590,10грн. за травень 2018 - квітень 2019; за зобов`язанням квітня 2018 на суму 23282,75грн. за червень 2018 - квітень 2019.

В частині нарахування пені у спірних правовідносинах.

Згідно Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» , розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до п.6 ст.232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

За змістом п.1 ст.230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Разом з цим, Законом України «Про встановлення додаткових гарантій щодо захисту прав громадян, які проживають на територіях проведення антитерористичної операції, та обмеження відповідальності підприємств-виконавців/виробників житлово-комунальних послуг у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси» №85-VІІІ від 13.01.2015 у статті 2 встановлено мораторій на час, визначений у статті 1 цього Закону, на нарахування та стягнення пені та інших штрафних санкцій енергопостачальними компаніями у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси підприємствами - виконавцями/виробниками житлово-комунальних послуг, що надають такі послуги у районі проведення антитерористичної операції.

Метою цього Закону є встановлення додаткових гарантій щодо захисту житлових та майнових прав громадян , які проживають на територіях, де проводиться антитерористична операція, та обмеження відповідальності підприємств-виконавців/виробників житлово-комунальних послуг у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси, яка застережена у самій його назві.

Сферою застосування даного нормативного акту є суб`єктний та об`єктний склад, географічне (територіальне) його розповсюдження.

За визначеннями Закону України «Про житлово-комунальні послуги» , житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил; виконавець комунальної послуги - суб`єкт господарювання, що надає комунальну послугу споживачу відповідно до умов договору; виробник - суб`єкт господарювання, який виробляє або створює житлово-комунальні послуги.

Здійснивши аналіз Закону України «Про встановлення додаткових гарантій щодо захисту прав громадян, які проживають на територіях проведення антитерористичної операції, та обмеження відповідальності підприємств-виконавців/виробників житлово-комунальних послуг у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси» та мету його запровадження, суд дійшов висновку про поширення його дії на відносини із врегулювання наслідків несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси підприємствами-виконавцями/виробниками житлово-комунальних послуг, що надають такі послуги у районі проведення антитерористичної операції та кінцевим споживачем яких є населення.

Як зазначалось вище, відповідно до п.1.2 договору, газ, що постачається за цим договором, використовується відповідачем виключно для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню.

З витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань №1005875547 станом на 22.10.2019до видом діяльності відповідача, окрім іншого, є постачання пари, гарячої води кондиційованого повітря.

Місцезнаходженням відповідача є смт.Новгородське м.Торецьк Донецької області, яке входить до Переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, затвердженого розпорядженням Кабінету Міністрів України №1275-р від 02.12.2015.

Одночасно, смт.Новгородське м.Торецьк Донецької області віднесено до Переліку населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення, затвердженого розпорядженням Кабінету Міністрів України від 07.11.2014 №1085 (в редакції розпорядження Кабінету Міністрів України від 07.02.2018 № 79-р ).

Доказів, що спростовують здійснення господарської діяльності відповідачем у місці, що не входить до означених Переліків суду не надано, з матеріалів справи не вбачається.

Отже, в даному спірному випадку Товариство з обмеженою відповідальністю «Новгородський комбінат комунального господарства» підприємство - виконавець житлово-комунальних послуг, які надає у районі проведення антитерористичної операції у розумінні означеного Закону, з огляду на що є суб`єктом, на якого розповсюджуються вищенаведені приписи ч.2 ст.2 Закону України «Про встановлення додаткових гарантій щодо захисту прав громадян, які проживають на територіях проведення антитерористичної операції, та обмеження відповідальності підприємств-виконавців/виробників житлово-комунальних послуг у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси» №85-VІІІ від 13.01.2015р.

В свою чергу, за видом господарської діяльності, Акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» у межах спірних правовідносин є постачальником енергетичного ресурсу, яким є природний газ у розумінні приписів Закону України «Про енергозбереження» та визначень Закону України «Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу» .

До того ж, наведені положення Закону України «Про встановлення додаткових гарантій щодо захисту прав громадян, які проживають на територіях проведення антитерористичної операції, та обмеження відповідальності підприємств - виконавців/виробників житлово-комунальних послуг у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси» поширюються на правовідносини між енергопостачальними компаніями і виконавцями/виробниками житлово-комунальних послуг і не містять обмежень щодо виду енергетичних ресурсів.

В частині встановлення, що позивач є енергопостачальною організацією, у розумінні Закону України «Про встановлення додаткових гарантій щодо захисту прав громадян, які проживають на територіях проведення антитерористичної операції, та обмеження відповідальності підприємств - виконавців/виробників житлово-комунальних послуг у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси» правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 18.01.2019 у справі №913/66/18.

Відтак, у спірних господарських правовідносинах між позивачем та відповідачем встановлено мораторій на нарахування та стягнення пені та інших штрафних санкцій.

Закон України «Про встановлення додаткових гарантій щодо захисту прав громадян, які проживають на територіях проведення антитерористичної операції, та обмеження відповідальності підприємств-виконавців/виробників житлово-комунальних послуг у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси» №85-VІІІ прийнято 13.01.2015.

Статтею 3 цього Закону передбачено набрання ним чинності з дня, наступного за днем його опублікування.

Офіційне опублікування відбулось у офіційному виданні газета «Голос України» №21 від 06.02.2015.

Отже, початком строку дії означеного нормативного акту є 07.02.2015.

Таким чином, мораторій на нарахування та стягнення пені та інших штрафних санкцій в силу Закону встановлено з 07.02.2015.

Виходячи з наведеного, за наявності складових застосування означеного Закону, зокрема ст.2, його дія розповсюджується на спірні відносини та виключає підстави для нарахування заявленої для стягнення пені.

З огляду на таке суд дійшов висновку про відмову у задоволені позовних вимог в частині стягнення пені в сумі 18342,73грн.

В частині нарахування 3% річних та інфляційних витрат у спірних правовідносинах.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ст.625 Цивільного кодексу України).

У абз.3 п.6.1 договору міститься положення, за змістом якого сторони погодили, що з урахуванням пункту 11.3 цього договору укладання договору про організацію взаєморозрахунків, а також підписання сторонами відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 №20 «Про затвердження порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій» спільних протокольних рішень про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання, не змінює строки та умови розрахунків за цим договором.

У п.8.3 договору зазначено, що з урахуванням п.11.3 цього договору укладання договорів про організацію взаєморозрахунків, а також підписання сторонами відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 №20 спільних протокольних рішень про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання не звільняє споживача від обов`язку сплатити на користь постачальника платежі відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України, нараховану на всю суму заборгованості за цим договором.

Слід зазначити, приведена постанова Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 №20 «Про затвердження порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій» є такою, що втратила чинність з 01.01.2018 на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 08.11.2017 №951 «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких постанов Кабінету Міністрів України» .

Додатковою угодою №1 від 11.01.2018 внесено зміни до договору №3225/1718-ТЕ-6 від 22.09.2017, зокрема, у абз.3 п.6.1, п.8.3 договору, а саме викладено у такій редакції:

абз.3 п.6.1 договору «Сторони погодили, що з урахуванням пункту 11.3 цього договору укладання договору про організацію взаєморозрахунків, а також підписання споживачем будь-яких документів (актів, розрахунків, протоколів тощо) щодо нарахованих (оформлених) та не профінансованих пільг і житлових субсидій населенню згідно з Порядком фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2002 №256, не змінює строків та умов розрахунків за цим договором.» ,

п.8.3 договору «Сторони погодили, що з урахуванням пункту 11.3 цього договору, підписання споживачем будь-яких документів (актів, розрахунків, протоколів тощо) щодо нарахованих (оформлених) та не профінансованих пільг і житлових субсидій населенню згідно з Порядком фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2002 №256, не звільняє споживача від обов`язку сплатити на користь постачальника платежі відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України, нараховані на всю суму заборгованості за цим договором.» .

Дана додаткова угода набуває чинності з дати її підписання сторонами та діє з 01.01.2018.

Разом з вищенаведеним, суд враховує наступне.

Відповідно до ст.7 Господарського кодексу України відносини у сфері господарювання регулюються Конституцією України, цим Кодексом, законами України, нормативно-правовими актами інших органів державної влади та місцевого самоврядування, а також іншими нормативними актами.

Згідно ст.12 Господарського кодексу України держава для реалізації економічної політики, виконання цільових економічних та інших програм і програм економічного та соціального розвитку застосовує різноманітні засоби і механізми регулювання господарської діяльності. Зокрема, засобами регулюючого впливу держави на діяльність суб`єктів господарювання є регулювання цін і тарифів; надання інвестиційних, податкових та інших пільг; надання дотацій, компенсацій, цільових інновацій та субсидій. Умови, обсяги, сфери та порядок застосування окремих видів засобів державного регулювання господарської діяльності визначаються цим Кодексом, іншими законодавчими актами, а також програмами економічного і соціального розвитку. Встановлення та скасування пільг і переваг у господарській діяльності окремих категорій суб`єктів господарювання здійснюється відповідно до цього Кодексу та інших законів.

З огляду на це, запроваджуючи механізм взаємних розрахунків між підприємствами паливно-енергетичного комплексу (далі - ПЕК) та суб`єктами господарської діяльності, зокрема, постачальниками теплової енергії, визначений відповідними підзаконними нормативними актами, держава забезпечує відшкодування частини витрат підприємств, пов`язаних з теплопостачанням населення, яке використовує субсидії та має пільги з оплати таких комунальних послуг.

Фактично, визнаючи неможливість розрахунків у цій частині підприємствами - постачальниками теплової енергії, держава, приймаючи відповідні нормативно-правові акти, змінює цим самим характер регулювання відповідних правовідносин, що склались між сторонами на підставі укладених між ними договорів.

Тобто, правовідносини щодо проведення розрахунків між сторонами в цій частині зазнають імперативного регулюючого впливу держави , шляхом прийняття, зокрема, Закону України «Про житлово-комунальні послуги» , Закону про державний бюджет на відповідний рік, нормами яких передбачено виділення субвенцій на фінансування пільг та субсидій, та інших законодавчих актів, на виконання яких, у свою чергу, було прийнято підзаконні нормативні акти.

Отже, незалежно від того, що правовідносини між сторонами виникли на підставі господарського договору, грошові зобов`язання між сторонами договору в частині, яку держава буде компенсувати за рахунок коштів державного бюджету, а у спірних правовідносинах така компенсація відбулась, регулюються відповідними нормами законодавства, зокрема, адміністративного (бюджетного) застосування та чинність яких не залежить від того, чи передбачили сторони у договорі відповідні умови, чи навпаки.

Тому, при визначенні обсягу грошових зобов`язань, до яких слід застосовувати норми того чи іншого законодавства, суд повинен виходити з величини компенсації, яку буде, а у спірному випадку перераховано за рахунок державного бюджету.

Розрахунків за рахунок коштів субвенцій з державного бюджету є процедурою реалізації права, дотримання якої є передумовою безпосереднього виділення коштів та фактичних розрахунків за рахунок бюджетних коштів. Правовідносини, що регулюються нормами відповідного законодавства, зокрема, адміністративного (бюджетного), виникають саме з моменту надання відповідних пільг та субсидій і з цього ж моменту виникає формальне право на отримання бюджетного відшкодування.

Як свідчать матеріали справи, у спірних відносинах запроваджено механізм розрахунків визначений Порядком фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету (Постанова КМУ №256 від 04.03.2002 зі змінами та доповненням).

У п.5 Порядку зазначено, що підприємства, установи та організації, що надають послуги з постачання електроенергії, транспортування, розподілу та постачання природного газу, послуг з тепло-, водопостачання і водовідведення готують реєстри обсягів спожитих енергоносіїв та наданих послуг, що підлягають перерахуванню, відповідно до фактичних обсягів спожитих енергоносіїв та наданих послуг, але не вище обсягів нарахованих сум пільг і субсидій, і надсилають їх протягом місяця, але не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним періодом, фінансовим органам райдержадміністрацій, виконавчих органів міських рад (міст республіканського Автономної

Республіки Крим і обласного значення), об`єднаних територіальних громад та головним розпорядникам коштів місцевих бюджетів. Обсяг спожитих енергоносіїв, зазначений у реєстрах, що підлягають перерахуванню, може бути більшим від обсягів нарахованих сум субсидій за наявності у споживача невикористаних сум субсидії у минулих місяцях, що можуть бути використані для оплати послуг відповідно до пункту 15 Положення про порядок призначення та надання населенню субсидій для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг, придбання скрапленого газу, твердого та рідкого пічного побутового палива, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 жовтня 1995 р. N 848.

Пункт 8-1 Порядку визначає, що суб`єктами господарювання, які мають ліцензію на виробництво теплової енергії, та/або їх відокремленими структурними підрозділами отримані кошти спрямовуються на оплату природного газу оптовим продавцям та власникам ресурсу природного газу (в тому числі ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України").

Відповідно до абзаців 1-3 пункту 8-1 Порядку від 04.03.2002 № 256 кошти, отримані як субвенція з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг та житлових субсидій населенню на оплату електроенергії, природного газу, послуг тепло-, водопостачання і водовідведення, квартирної плати (утримання будинків і споруд та прибудинкових територій), вивезення побутового сміття та рідких нечистот, отримані постачальниками від головних розпорядників місцевих бюджетів згідно з пунктом 8 цього Порядку за електричну енергію, природний газ, послуги з транспортування, розподілу та постачання природного газу, тепло-, водопостачання і водовідведення, утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, вивезення побутового сміття та рідких нечистот та іншими суб`єктами господарювання, розрахунки з якими здійснюються за рахунок таких коштів, використовуються протягом бюджетного року за цільовим призначенням. Суб`єктами господарювання, які мають ліцензію на постачання природного газу, отримані кошти спрямовуються на оплату природного газу оптовим продавцям та власникам ресурсу природного газу (в тому числі ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"), на оплату послуг з розподілу та транспортування природного газу операторам газорозподільної системи та оператору газотранспортної системи. Суб`єктами господарювання, які мають ліцензію на розподіл природного газу, кошти, отримані згідно з абзацами 2 та 7 цього пункту, спрямовуються на оплату природного газу оптовим продавцям та власникам ресурсу природного газу (в тому числі ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"), на оплату послуг з транспортування природного газу оператору газотранспортної системи та (або) сплату грошових зобов`язань з податків, зборів і платежів до державного бюджету, в тому числі податку на додану вартість в межах нарахувань на обсяг планової тарифної виручки, встановленої НКРЕКП на плановий період.

Згідно з абзацами 18, 21-26 пункту 8-1 Порядку від 04.03.2002 №256 Порядок проведення розрахунків органами Казначейства встановлюється Мінфіном. Для проведення розрахунків відповідно до цього пункту всі учасники відкривають поточні рахунки із спеціальним режимом використання в органах Казначейства, крім енергопостачальників, оптового постачальника електричної енергії, які проводять розрахунки за спожиту електричну енергію через поточні рахунки із спеціальним режимом використання, відкриті в уповноваженому банку. Енергопостачальники та Державне підприємство "Енергоринок" проводять розрахунки за спожиту електричну енергію через відкриті в уповноваженому банку поточні рахунки із спеціальним режимом використання відповідно до Закону України "Про електроенергетику". Уповноважений банк перераховує кошти в обсягах, що повинні бути перераховані енергопостачальником до державного бюджету, із зазначеного рахунка на поточний рахунок із спеціальним режимом використання енергопостачальника, відкритий в органі Казначейства. Розрахункове обслуговування таких рахунків здійснюється на умовах, визначених договором, що укладається між органами Казначейства та учасниками розрахунків. Розрахунки, передбачені цим пунктом, проводяться протягом п`яти банківських днів. Учасники розрахунків щомісяця до 15 числа місяця, що настає за звітним періодом, подають інформацію про проведені розрахунки органам Казначейства за формою, встановленою Мінфіном, для її узагальнення та надання до 20 числа Казначейству. Усі учасники розрахунків, що проводяться згідно із цим пунктом, у графі "Призначення платежу" платіжних доручень додатково зазначають "постанова Кабінету Міністрів України від 4 березня 2002 р. № 256" та вказують вид послуги (енергоносія), за який проводиться розрахунок. Порядок відкриття (закриття) рахунків в органах Казначейства учасникам розрахунків, які проводяться згідно із цим пунктом, а також відображення здійснених операцій у бухгалтерському обліку та фінансовій звітності про виконання державного та місцевих бюджетів установлюється Казначейством.

Казначейство: не пізніше ніж протягом наступного операційного дня після надходження платіжних доручень учасників розрахунків, передбачених цим пунктом, здійснює їх виконання.

Отже, Порядок від 04.03.2002 № 256 визначає механізм фінансування із Державного бюджету України видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення щодо надання пільг та житлових субсидій населенню на оплату, зокрема, послуг теплопостачання у визначені умовами цього Порядку строки та порядку.

Окрім того, суб`єктом якому спрямовуються кошти на оплату природного газу визначено, у тому числі, безпосередньо позивача.

Як слідує з викладених вище обставин та не спростовано жодною із сторін, оплату за зобов`язаннями жовтня 2017 у сумі 15025,72грн., листопада 2017 - січня 2018 у повному обсязі та за зобов`язанням лютого 2018 у сумі 13597,68грн. проведено за рахунок коштів, перерахованих на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 04.03.2002 №256.

Так, слідує, що до спірних зобов`язань жовтня 2017 - лютого 2018 (обсяг, який оплачено за рахунок коштів державного бюджету) застосовуються положення договору, чинні на час їх виникнення, проте в силу зміни механізму сплати сум, які фактично вийшли із зони регулювання умовами укладеного між сторонами договору, з огляду на організацію розрахунку наведеним Порядком іншого, ніж встановлений за домовленістю сторін у договорі, виключає застосовування у цій частині наслідків порушення грошового зобов`язання, передбачених ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України. У протилежному випадку матиме місце суперечність меті покладеній при застосуванні вказаного механізму та наведеному законодавству.

Тому, для застосування наслідків порушення грошового зобов`язання, передбачених ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України, необхідно, щоб оплату було проведено поза межами порядку і строків, визначених наведеним Порядком, щодо сум, які не охоплені таким розрахунком.

Аналогічні висновки щодо запровадження механізму взаємних розрахунків із забезпеченням державою відшкодування частини витрат наведено у постанові Об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 31.05.2019 у справі №924/296/18 з посиланням на висновки Верховного Суду, зокрема, у справах №906/790/16, № 905/1100/18.

Так, дослідив нарахування 3% річних та інфляційних витрат, згідно ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України, в частині проведених оплат поза межами порядку і строків, визначених наведеним Порядком, щодо сум, які не охоплені таким розрахунком, суд встановив таке.

Врахувавши часткове погашення зобов`язань у межах порядку та строку, визначеному вказаним вище Порядком, періодом та базою для нарахування інфляційних витрат та 3% річних у межах встановленого позивачем періоду нарахувань є:

в частині нарахування 3% річних:

за зобов`язанням лютого 2018 на суму 104547,74грн. з 27.03.2018 по 20.05.2019,

за зобов`язання березня 2018 на суму 110590,10грн. з 26.04.2018 по 20.05.2019,

за зобов`язанням квітня 2018 на суму 23282,75грн. за період з 26.05.2018 по 20.05.2019;

в частині нарахування інфляційних витрат:

за зобов`язанням лютого 2018 на суму 104547,74грн. за квітень 2018 - квітень 2019;

за зобов`язання березня 2018 на суму 110590,10грн. за травень 2018 - квітень 2019;

за зобов`язанням квітня 2018 на суму 23282,75грн. за червень 2018 - квітень 2019.

Відтак, за результатами здійсненого перерахунку, суд дійшов висновку про розмір 3% річних за зобов`язаннями лютого-квітня 2018 у загальній сумі 7842,90грн., інфляційних витрат - у загальній сумі 21899,36грн..

З огляду на таке, позовні вимоги Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Новгородський комбінат комунального господарства» про стягнення три проценти річних підлягають задоволенню частково, а саме у сумі 7842,90грн. та інфляційні витрати, беручи до уваги межі заявлених позовних вимог, у сумі 19194,71грн.

Судові витрати підлягають розподілу з урахуванням норм статті 129 Господарського процесуального кодексу України та покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст.4, 7, 13, 42, 73-81, 86, 129, ч.9 ст.165, ч.2 ст.178, 233, 236-238, 240-241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України , м.Київ, до Товариства з обмеженою відповідальністю Новгородський комбінат комунального господарства , смт Новгородське м.Торецьк Донецької області, про стягнення боргу у загальній сумі 286 465,18 грн., у тому числі основний борг у сумі 238 420,59грн. на підставі договору постачання природного газу №3225/1718-ТЕ-6 від 22.09.2017, пеня у сумі 18 342,73 грн. на підставі п.8.2 договору постачання природного газу №3225/1718-ТЕ-6 від 22.09.2017, три проценти річних у сумі 10 507,15 грн. та інфляційні витрати у сумі 19 194,71 грн. на підставі ст.625 Цивільного кодексу України, задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Новгородський комбінат комунального господарства (85295, Донецька область, м.Торецьк, смт.Новгородське, вул.Квіткова, б.1, код ЄДРПОУ 31459617, банківські реквізити не зазначено) на користь Акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України (01601, м.Київ, вул.Б.Хмельницького, б.6, код ЄДРПОУ 20077720, банківські реквізити не зазначено) 265 458,20 грн., у тому числі основний борг у сумі 238 420,59грн., три проценти річних у сумі 7 842,90 грн. та інфляційні витрати у сумі 19 194,71 грн., а також відшкодування сплаченого судового збору у розмірі 3 981,87 грн.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. У задоволені решти позовних вимог відмовити.

5. В судовому засіданні 22.01.2020 ухвалено рішення (вступна та резолютивна частини рішення).

6. Згідно із ст.241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга відповідно до ст.256 Господарського процесуального кодексу України на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга може бути подана учасниками справи до Східного апеляційного господарського суду через господарський суд Донецької області (п.17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України).

7. Повний текст судового рішення складено 03.02.2020.

Суддя О.В. Кротінова