Рішення

від 30.01.2020 по справі 914/2249/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.01.2020 справа № 914/2249/19

За позовом: Квартирно - експлуатаційного відділу м.Львова, м. Львів

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Гута-Транс , м.Миколаїв, про: стягнення грошових коштів у загальній сумі 18 846,30 грн.

Суддя Коссак С.М.

за участю секретаря Дубенюк Н.А.

Представники:

від позивача: Улинець О.М.;

від відповідача: Крук Б.М.

На розгляд господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Квартирно-експлуатаційного відділу м.Львова до Товариства з обмеженою відповідальністю Гута-Транс про стягнення заборгованості за договором №7/2017/КЕВ від 01.09.2017 сумі 18 846,30грн, а саме: -неустойки у сумі 17 460,87 грн та 1385,43 грн компенсації земельного податку.

Ухвалою господарського суду Львівської області від 11.11.2019 року позовну заяву залишено без руху та встановлено строк для виправлення її недоліків.

22.11.2019 до суду надійшло клопотання про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою суду від 27.11.2019 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження, судове засідання для розгляду справи по суті призначено на 23.12.2019, сторонам у справі встановлено строки для подання заяв по суті спору.

Рух справи відображено в ухвалах суду.

В судовому засідання 30.01.2020 представник позивача позовні вимоги підтримав, просить позов задоволити повністю.

В судовому засіданні 30.01.2020 представник відповідача заперечує проти заявлених позовних вимог з підстав зазначених у відзиві, просить в задоволені позовних вимог відмовити повністю.

Позиція учасників справи .

Аргументи позивача.

Аргументи позивача наведені у позовній заяві. Зокрема, у зв`язку із припиненням договору №72017/КЕВ від 01.09.2017 року, згідно якого КЕВ м. Львова (позивач, балансоутримувач) передає, а ТОВ Гута-Транс (користувач, відповідач) приймає в тимчасове строкове платне використання нерухоме військове майно загальною площею 166,6 кв.м. військового містечка №58, розташованого за адресою м. Львів, вул. Авіаційна, 5, а саме: нежитлове приміщення №2 в будівлі сховища для техніки інв.. №252 А площею 46,6 кв.м., вартістю 140 416, 81 грн. без ПДВ; частина технічного майданчика №3 площею 120,0 кв.м. та несвоєчасним поверненням майна, просить стягнути 17 460, 87 грн. неустойки за період з 01.09.2018 року по 03.12.2018 року; компенсацію земельного податку за період з вересня по грудень 2018 року у розмірі 1 385,43 грн. При цьому надає розрахунки заборгованості, рахунки, платіжні документи (банківські виписки).

Аргументи відповідача.

Позиція зазначена у відзиві на позовну заяву (вх.№ 4696/20 від 28.01.20). Просить у позові відмовити. При цьому зазначає, що користування майном після закінчення договору оренди №7/2017/КЧВ не здійснював, відсутні підстави для стягнення податку на землю, оскільки предметом договору є оренда майна, в позивача відсутні підстави для стягнення неустойки в силу спливу строку позовної давності (ст.232 ГК України, зобов`язання припиняється через 6 місяців від дня, коли воно повинно бути виконаним).

Доказів, розрахунків, контррозрахунків на підтвердження обставин, зазначених у відзиві не надає.

Обставини, встановлені судом.

Предметом доказування у справі є обставини, що свідчать про: факт припинення договірних відносин, несвоєчасне повернення майна, наслідки невиконання обов`язку орендаря з повернення майна, наявність грошового зобов`язання за невиконання договору оренди.

Між сторонами укладено договір №72017/КЕВ від 01.09.2017 року, згідно якого КЕВ м. Львова (позивач, балансоутримувач) передає, а ТОВ Гута-Транс (користувач, відповідач) приймає в тимчасове строкове платне використання нерухоме військове майно загальною площею 166,6 кв.м. військового містечка №58, розташованого за адресою м. Львів, вул. Авіаційна, 5, а саме: нежитлове приміщення №2 в будівлі сховища для техніки інв.. №252 А площею 46,6 кв.м., вартістю 140 416, 81 грн. без ПДВ; частина технічного майданчика №3 площею 120,0 кв.м. (п.1.1. договору). Плата за користування майном у розмірі 100% перераховується користувачем до спеціального фонду державного бюджету на спеціальний рахунок балансоутримувача в територіальному органі державного казначейства не пізніше 15 числа місяця, наступного за звітним п.3.6.).

Згідно з п.п.5.7. та 5.13. договору обов`язком користувача є у разі припинення чи розірвання договору повернути балансоутримувачу майно в належному стані, не гіршому, ніж на момент передачі його в користування та щомісячно компенсувати балансоутримувачу кошти в розмірі частини податку на землю пропорційно площі землі, яку займає надане в користування нерухоме майно.

Відповідно до п.3.1. договору плата за використання майна встановлюється без ПДВ за базовий місяць (квітень 2017 року) на рівні 2 955,21 грн. Розмір плати за використання майна за перший місяць визначається шляхом коригування плати за базовий місяць на індекс інфляції за період з першого числа наступного за базовий місяць на індекс інфляції за період з першого місяця використання майна згідно із законодавством.

Відповідно до п.10.1. договір укладено 01 вересня 2017 року та діє з моменту підписання до визначення переможця конкурсу на право укладення договору оренди майна, але не більше ніж на один рік з моменту його підписання.

Чинність цього договору припиняється внаслідок, зокрема закінчення строку, на який його було укладено (п.10.7.договору).

Відповідно до п.10.10. договору майно вважається повернутим балансоутримувачу з моменту підписання сторонами акта приймання-передачі, а згідно п.10.11. якщо користувач не виконує обов`язку щодо повернення майна, балансоутримувач вимагає від користувача сплати неустойки у розмірі подвійної оплати за договором за використання майна за час прострочення.

Додатками до договору є Акт інвентаризації нерухомого військового майна інв..№252а та частини технічного майданчику в/м №58, що знаходиться за адресою м. Львів, вул. Авіаційна, 5; Технічний паспорт на будівлю літер. №252 військового містечка №58 Сховище для техніки з планом громадського будинку; Акт приймання-передачі нерухомого військового майна інв..№252А, технічного майданчику в/м №58, Львів. обл.., м. Львів , вул. Авіаційна, 5, пл. 166,6 кв.м., що передається в тимчасове строкове платне користування ТОВ Гута -Транс ; Акт оцінки вартості нерухомого військового майна, що буде передано в оренду, розташованого м. Львів, вул. Авіаційна, 5 військове містечко №58, будівлі №№127, 175, 198, 239, 252А, 400, 410, 426; розрахунок плати за використання нерухомого військового майна за базовий місяць.

Відповідач надіслав позивачу лист про те, що у зв`язку із закінченням договору №7/2017/КЕВ від 01.09.2017 року на оренду нерухомого майна за адресою вул. Авіаційна, 5 у м. Львові повідомляємо, що маємо намір і дальше орендувати згадане майно і брати участь в конкурсі на його оренду, якщо такий відбуватиметься.

20 вересня 2018 року за №4056 позивач повторно надіслав відповідачу лист про те, що з 01.09.2018 року дія договору припинилася, подальше використання нерухомого майна буде можливим тільки згідно укладеного договору оренди. Докази надіслання в матеріалах справи. Відповідачем факт отримання листа не спростований.

Норми права та мотиви суду.

За змістом положень статей 626, 627, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти) визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтями 283, 286 ГК визначено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Згідно з частиною 6 статті 283 ГК України до відносин оренди застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 291 ГК України передбачено, що договір оренди припиняється, зокрема, у разі закінчення строку, на який його було укладено. Правові наслідки припинення договору оренди визначаються відповідно до умов регулювання договору найму ЦК України. Умовами договору, укладеного між сторонами встановлено, що його чинність припиняється внаслідок, зокрема закінчення строку, на який його було укладено (п.10.7.договору).

Відповідно до ст.631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору. Договір набирає чинності з моменту його укладення.

За ст. 785 ЦК України у разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

При цьому згідно з частиною другою цієї ж статті якщо наймач не виконує обов`язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Аналіз частини 1 статті 759 та частини 1 статті 785 ЦК України дозволяє дійти висновку, що договір найму (оренди) зумовлює право наймача (орендаря) користуватися орендованим майном впродовж строку дії договору із сплатою наймодавцю (орендодавцю) орендної плати, погодженої умовами договору оренди; припинення договору найму зумовлює обов`язок наймача негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Невиконання наймачем обов`язку щодо поверненні речі зумовлює право наймодавця на застосування до наймача особливого виду майнової відповідальності у сфері орендних правовідносин, який полягає у сплаті наймачем, який прострочив виконання обов`язку щодо повернення речі, неустойки у вигляді подвійної плати за користування річчю за час прострочення відповідно до частини 2 ст. 785 ЦК України.

Отже, ст. 785 ЦК України передбачає особливий вид майнової відповідальності у сфері орендних правовідносин, який полягає у сплаті наймачем, який не виконує обов`язку з повернення речі, неустойки у вигляді подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

При цьому за правовою позицією Верховного Суду України, зокрема у постанові від 20.03.2012 у справі № 40/117, до вказаної неустойки не підлягає застосуванню встановлений положеннями статті 258 ЦК України спеціальний річний строк позовної давності, враховуючи її самостійний, відмінний від передбаченої у статті 549 ЦК України, статус майнової відповідальності наймача у правовідносинах оренди.

Відтак позиція відповідача що відсутності для стягнення неустойки в силу спливу спеціальної позовної давності безпідставна.

Зазначений особливий статус вказаної неустойки обумовлений тим, що зобов`язання наймача з повернення орендованого майна виникає після закінчення дії договору оренди і наймодавець у цьому випадку позбавлений можливості застосувати щодо недобросовісного наймача інші засоби стимулювання до виконання свого зобов`язання, окрім використання права на стягнення неустойки в розмірі, передбаченому статтею 785 ЦК України.

Судом встановлено факт повернення майна 03.12.2018 року, про що свідчить Акт приймання - передачі нерухомого майна, що є об`єктом оренди, належним чином підписаний сторонами договору. Цю обставину відповідач не заперечує. Однак заперечує покладення на нього обов`язку сплати неустойки в порядку ст. 785 ЦК України

Судом встановлено, що договір укладений між сторонами терміном на 1 (один) рік з 01.09.2017 року по 01.09 2018 року (п.10.1.). Умовами договору момент пролонгації договору не передбачено. Чинність цього договору припиняється внаслідок, зокрема закінчення строку, на який його було укладено (п.10.7.договору).

Після припинення договору обов`язок своєчасного повернення об`єкту оренди покладено на користувача (п.5.7.), що кореспондується з обов`язком наймача, передбаченого ст.785 ЦК України - у разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі .

Відтак відхиляється судом як необґрунтована та не підтверджена доказами позиція відповідача про те, що Акт приймання - передачі майна йому балансоутримувачем надіслано тільки в грудні 2018 року, і складання цього акту не віднесено до обов`язків відповідача. Законодавством та договором встановлено обов`язок повернення майна після спливу строку, на який його укладено, а складання Акту приймання - передачі майна засвідчує факт (дату) повернення майна, що є базовим для застосування правових наслідків несвоєчасного повернення майна (сплата неустойки).

При цьому суд дослідив інформацію, за підписом керівника ТОВ Гута - Транс, що міститься у листі відповідача, адресованого позивачу про те, що у зв`язку із закінченням договору №7/2017/КЕВ від 01.09.2017 року на оренду нерухомого майна за адресою вул. Авіаційна, 5 у м. Львові повідомляємо, що маємо намір і дальше орендувати згадане майно і брати участь в конкурсі на його оренду, якщо такий відбуватиметься. Відтак факт припинення цього договору пов`язується із закінченням строку його дії, відсутності пролонгації і виникненням обов`язку негайного повернення майна користувачем а не з іншими обставинами, що передбачені в п.10.7. договору, як-то загибелі майна, ліквідації балансоутримувача, реалізації майна тощо чи його розірвання і фактом надсилання повідомлення про його припинення чи розірвання.

Суд встановив, що після спливу строку дії договору оренди, відповідачем невжито належних заходів щодо повернення позивачу об`єкта оренди за наслідком припинення орендних правовідносин. Умов, які б перешкоджали відповідачу вчасно повернути майно відповідно до умов договору, судом не встановлено.

Отже, має місце припинення договору у зв`язку із закінченням строку на який його укладено і виникнення обов`язку у наймача негайно його повернути. Враховуючи, що розмір неустойки за невиконання обов`язку з повернення речі регламентований законодавством, відсутність у позивача, як управненої сторони, можливості застосувати до наймача (відповідача), як зобов`язаної сторони, інші заходи стимулювання до виконання зобов`язання, а також встановлені статтею 3 ЦК України критерії справедливості, добросовісності і розумності, суд доходить висновку, що вимога про стягнення неустойки є правомірною.

Щодо розміру неустойки.

З 01 вересня 2018 року договір припинив свою дію.. Згідно з п.п.5.7. та 5.13. договору обов`язком користувача є у разі припинення чи розірвання договору повернути балансоутримувачу майно в належному стані, не гіршому, ніж на момент передачі його в користування та щомісячно компенсувати балансоутримувачу кошти в розмірі частини податку на землю пропорційно площі землі, яку займає надане в користування нерухоме майно. Відповідно до п.10.10 договору майно вважається поверненим балансоутримувачу з моменту підписання сторонами акта приймання - передачі. Акт приймання - передачі нерухомого майна відповідно до договору підписаний сторонами 03.грудня 2018 року.

Згідно наданого розрахунку заборгованості за період з 01.09.2018 року по 03.12.2018 року сума неустойки становить 17 460, 87 грн. Відповідач свій контр розрахунок не надав.

Дослідивши наданий розрахунок та первинні документи проведених оплат та надавши їм оцінку, суд дійшов висновку про стягнення з відповідача 17 300,51 грн. неустойки, у стягненні неустойки у сумі 160,36 грн. слід відмовити, оскільки ця сума складає суму заборгованості за оренду майна, що не є предметом спору, однак включена в суму боргу (неустойка за спірний період = 21 300,51 - 4 000,00 грн.(сплата) =17 300,51 грн.; розмір неустойки позивача - 17 460,87 - 17 300,51 грн. (встановлена неустойка судом) = 160, 36 грн.(різниця- боргові платежі, додані до суми неустойки). При цьому платіж в розмірі 4 000,00грн. сплачено 02.11.18 року в рахунок неустойки, платіж в розмірі 4 000,00 грн. від 28.09.18р. сплачено в рахунок орендних платежів за серпень 2018 року відповідно до п. 3.6. договору, що плата за користування майном у розмірі 100% перераховується користувачем до спеціального фонду державного бюджету на спеціальний рахунок балансоутримувача в територіальному органі державного казначейства не пізніше 15 числа місяця, наступного за звітним. Це узгоджується також з Актом звірки взаєморозрахунків, що одноособово підписаний бухгалтером позивача.

Сплата 1 385,43 грн. компенсації земельного податку за період з 01.09.2018 року по 03.12.2018р. узгоджується з п. 5.13 договору, в якому встановлено обов`язок щомісячно компенсувати балансоутримувачу кошти в розмірі частини податку на землю пропорційно площі землі, яку займає надане в користування нерухоме майно та ст.627 ЦК України, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Відтак ця вимога підлягає задоволенню. При цьому цей обов`язок відповідача не пов`язується з фактом закінчення строку дії договору.

Статтею 631 ЦК України та ч.7 ст. 180 ГК України передбачено, що строком дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобов`язання сторін, що виникли на основі цього договору. Закінчення строку дії господарського договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, що мало місце під час дії договору. Аналіз наведених правових норм свідчить про те, що закінчення строку дії договору не є підставою для припинення визначених ним зобов`язань, оскільки згідно зі ст. 599 ЦК України, ч.1 ст.202 ГК України такою підставою є виконання, проведене належним чином ( постанова Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2018 року у справі №910/9072/17).

Розподіл судових витрат.

Судовий збір за подання позову в порядку статті 129 ГПК України покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог. Відтак стягненню з відповідачам підлягає судовий збір у розмірі 1 904,65 грн.

Відповідно до статті 76 ГПК України належними доказами є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи наведене вище, позов підлягає задоволенню частково.

Керуючись статтями 10, 12, 20, 73, 76, 79, 86, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 252 ГПК України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2 . Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Гута-Транс (81600, Львівська область, Миколаївський район, м. Миколаїв, вул. М.Тарла, буд. 32; ідентифікаційний код 39211029) на користь Квартирно-експлуатаційного відділку м. Львова (79007, м. Львів, вул. Батуринська, 2; ідентифікаційний код 07638027) 17 300,51 грн. неустойки, 1 385,43 грн. заборгованості за компенсацію земельного податку та 1 904,65 грн. судового збору.

3. У решті вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Західного апеляційного господарського суду в порядку, встановленому розділом IV ГПК України.

Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається - http://court.gov.ua/fair/sud5015, а також у Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою - http://reyestr.court.gov.ua.

Повний текст рішення складено 04.02.2020.

Суддя Коссак С.М.