Ухвала

від 03.02.2020 по справі 927/63/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

про відкриття провадження у справі

03 лютого 2020 року м. Чернігів справа № 927/63/20

Суддя Шморгун В. В., розглянувши матеріали позовної заяви №3559-19 від 28.01.2020

За позовом: Заступника керівника Чернігівської місцевої прокуратури,

вул. Шевченка, 1, м. Чернігів, 14000 в інтересах держави в особі

Позивача: Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області,

код ЄДРПОУ 39764881, проспект Миру, 14, м. Чернігів, 14000

до відповідача: Фермерського господарства КВЮС-АГРО ,

код ЄДРПОУ 36805961, вул. Миру, 13-Б, с. Левоквичі, Чернігівський район, Чернігівська область, 15550

Предмет спору: про звільнення самовільно зайнятих земельних ділянок,

ВСТАНОВИВ:

Заступник керівника Чернігівської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області звернувся до суду з позовом до Фермерського господарства «КВЮС-АГРО» , у якому просить суд зобов`язати відповідача звільнити самовільно зайняті земельні ділянки з кадастровими номерами 7425584600:09:000:4014, 7425584600:09:000:4015, площами 3,0962 га та 7,0253 га, відповідно, та повернути їх у володіння та користування держави з приведенням їх у придатний для використання стан.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідач використовує спірні земельні ділянки без достатніх правових підстав.

В обґрунтування необхідності здійснення представництва інтересів держави у суді прокурор вказав, що Головне управління Держгеокадастру у Чернігівській області є уповноваженим органом, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження щодо захисту інтересів держави у сфері земельних правовідносин; самовільне зайняття земельної ділянки завдає шкоди інтересам держави, яке полягає у неефективному використанні земельних ресурсів, невиконанні загальнодержавних програм використання та охорони земель, порушенні прав територіальної громади, безпідставному володінні та користуванні землями, їх забрудненні та виснаженні.

Як зазначає прокурор, Головне управління Держгеокадастру у Чернігівській області не вживає належних заходів щодо звільнення самовільно зайнятих земельних ділянок для усунення порушень інтересів держави та поновлення її прав, у тому числі через суб`єктивні та об`єктивні причини, а саме: пасивність, бездіяльність, відсутність коштів на сплату судового збору тощо.

Позовна заява відповідає вимогам, встановленим ст. 162 Господарського процесуального кодексу України.

Суд не вбачає підстав для повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження у справі, встановлених Господарським процесуальним кодексом України.

Справа підлягає розгляду в порядку загального позовного провадження.

Разом з тим, судом встановлено, що 30.12.2019 Заступник керівника Чернігівської місцевої прокуратури вже звертався з аналогічною позовною заявою до Господарського суду Чернігівської області.

13.01.2020 ухвалою суду зазначену позовну заяву та додані до неї документи повернуто прокурору на підставі п. 4 ч. 5 ст. 174 ГПК України. Так, прокурором не було подано документів, які підтверджують відсутність у Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області наміру звертатись до суду з відповідним позовом самостійно та про відсутність у нього коштів на сплату судового збору за подання такого позову. Крім того, прокурором не наведено жодних доказів, які підтверджують невжиття Головним управлінням Держгеокадастру у Чернігівській області заходів щодо звільнення самовільно зайнятих земельних ділянок, зважаючи на те, що з дати проведення останньої перевірки - 13.12.2019 та до дати повідомлення про намір подати позов - 20.12.2019 минув лише один тиждень.

29.01.2020 Заступник керівника Чернігівської місцевої прокуратури повторно звернувся до Господарського суду Чернігівської області з даним позовом.

Зазначену позовну заяву передано, на підставі п. 9 рішення зборів суддів Господарського суду Чернігівської області від 21.06.2018, раніше визначеному складу суду - судді Шморгуну В.В.

При повторному зверненні прокурором як усунення недоліків до позовної заяви додано лист від 18.12.2019 №10-25-0.16-771/90-19, в якому Головне управління Держгеокадастру у Чернігівській області повідомляє, що останнім не вживались та найближчим часом не будуть вживатись заходи щодо представництва держави в суді з метою усунення виявлених порушень земельного законодавства ФГ КВЮС АГРО у зв`язку з відсутністю коштів для сплати судового збору.

У вищезазначеному листі Головне управління Держгеокадастру у Чернігівській області зазначає про відсутність коштів саме на момент звернення прокурора до Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області за відповідною інформацією та першого подання позову до суду у грудні 2019 року.

При цьому, суд приймає до уваги, що на той час закінчувався звітний бюджетний рік і коштів на сплату судового збору дійсно могло не бути. Проте на новий 2020 рік відповідні бюджетні асигнування передбачаються та встановлюються новим законом про державний бюджет, а отже існує обґрунтована ймовірність, що Головне управління Держгеокадастру у Чернігівській області вже у новому 2020 році мало б можливість і самостійно звертатися до суду. Натомість прокурор, не з`ясувавши цього питання, вирішує самостійно подати позов до суду.

У зв`язку з вищевикладеним, суд доходить висновку про відсутність підстав для беззаперечного висновку про бездіяльність Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області щодо звернення з позовом до суду у 2020 році, коли з позовом повторно звертається прокурор, не чекаючи можливої реалізації своїх процесуальних прав самим позивачем.

Оскільки обставини і докази щодо підстав для представництва прокурором інтересів держави в суді не стосується безпосередньо суті предмету і підстав позову (спору), їх витребування судом не суперечить приписам ч. 1 ст. 14 та ч. 4 ст. 74 ГПК України.

При цьому, дослідження такого питання у підготовчому провадженні узгоджується з приписами ст. 182, 185, 226 ГПК України.

За неведених вище обставин, суд вважає за необхідне витребувати у прокурора та позивача додаткові обґрунтування та відповідні докази щодо підстав звернення до суду прокурора з цим позовом (в т.ч. докази відсутності у позивача бюджетних асигнувань на сплату судового збору).

Відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 228 Господарського процесуального кодексу України суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі у випадку перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (в іншій справі) у касаційному порядку палатою, об`єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду.

Під час вивчення матеріалів справи судом встановлено, що Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду ухвалою від 16.10.2019, справу № 912/2385/18 за позовом заступника керівника Олександрійської місцевої прокуратури Кіровоградської області в інтересах держави в особі Устинівської районної державної адміністрації Кіровоградської області, Східного офісу Державної аудиторської служби України до ТОВ «Укртранссервіс-груп» , Відділу освіти, молоді та спорту Устинівської районної державної адміністрації про визнання недійсними додаткових угод та стягнення 90577,26 грн, разом із касаційною скаргою заступника прокурора Дніпропетровської області на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 21.05.2019 передав на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, передаючи справу № 912/2385/18 на розгляд Великої Палати Верхового Суду, виклав, зокрема, правовий висновок про те, що механізм реалізації права прокурора подавати позови до суду в інтересах держави є недосконалим та неоднозначним, що, на думку колегії суддів, може становити порушення принципу юридичної визначеності, який, як зазначав раніше Конституційний Суд у своїх рішеннях, є складовою конституційного принципу верховенства права, який вимагає чіткості, зрозумілості й однозначності правових норм, зокрема їх передбачуваності (прогнозованості) та стабільності. Вирішення Великою Палатою Верховного Суду поставленої у цій справі правової проблеми сприятиме забезпеченню єдності судової практики, дотриманню принципу верховенства права, складовою якої є юридична визначеність, та принципу пропорційності, тобто, розумного балансу між приватними й публічними інтересами .

Велика Палата Верховного Суду погодилась з висновками колегії суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду про наявність виключної правової проблеми, необхідність забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики у питаннях щодо здійснення представництва інтересів держави в суді прокурором.

Ухвалою Великої Палати Верховного Суду від 07.11.2019, справу № 912/2385/18 за касаційною скаргою заступника прокурора Дніпропетровської області на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 21.05.2019 прийнято та призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням її учасників на 24 березня 2020 об 11:00 у приміщенні Верховного Суду за адресою: м. Київ, вул. Пилипа Орлика, 8.

Згідно з ч. 1 ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України). Аналогічний припис закріплений у ч. 1 ст. 11 Господарського процесуального кодексу України.

Елементом верховенства права є принцип правової визначеності, який, зокрема, передбачає, що закон, як і будь-який інший акт держави, повинен характеризуватися якістю, щоби виключити ризик свавілля.

На думку Європейського суду з прав людини, поняття «якість закону» означає, що національне законодавство повинно бути доступним і передбачуваним, тобто визначати достатньо чіткі положення, аби дати людям адекватну вказівку щодо обставин і умов, за яких державні органи мають право вживати заходів, що вплинуть на конвенційні права цих людей (див. mutatismutandis рішення ЄСПЛ у справах « C. G. та інші проти Болгарії» від 24 квітня 2008 року (« C. G. andOthers v. Bulgaria» , заява № 1365/07, § 39), «Олександр Волков проти України» від 9 січня 2013 року (« OleksandrVolkov v. Ukraine» , заява № 21722/11, § 170).

Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав, що формулювання законів не завжди чіткі. Тому їх тлумачення та застосування залежить від практики. І роль розгляду справ у судах полягає саме у тому, щоби позбутися таких інтерпретаційних сумнівів з урахуванням змін у повсякденній практиці (див. mutatismutandis рішення ЄСПЛ у справах «Кантоні проти Франції» від 11 листопада 1996 року (« Cantoni v. France» , заява № 17862/91, § 31-32), «Вєренцов проти України» від 11 квітня 2013 року (« Vyerentsov v. Ukraine» , заява «№ 20372/11, § 65)).

Також слід зазначити, що суперечливі правові позиції суду порушують ст. 6 Конвенції.

Такого висновку дійшов Європейський суд з прав людини у справі «Аксіс та інші проти Туреччини» (заява № 4529/06), передає інформаційний ресурс: UkrainianAspect вказавши на те, що очевидні суперечності у прецедентній практиці вищого суду та невиконання механізму, спрямованого на забезпечення гармонізації судової практики стали причиною порушення прав громадян на справедливий судовий розгляд.

Враховуючи вищевикладене, у т.ч. наявні підстави для звернення прокурора до суду з цим позовом, та беручи до уваги, що на теперішній час Великою Палатою Верховного Суду не прийнято рішення у справі № 912/2385/18 щодо неоднакового застосування ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» , з метою дотримання принципу правової визначеності, суд з власної ініціативи дійшов висновку про наявність підстав для зупинення провадження у справі № 927/16/20 до вирішення Великою Палатою Верховного Суду питання про усунення неоднозначного застосування норм права у подібних правовідносинах у іншій справі № 912/2385/18.

Відповідно до пункту 11 ч.1 ст. 229 Господарського процесуального кодексу України провадження у справі зупиняється у випадках, встановлених, зокрема, пунктом 7 частини першої статті 228 цього Кодексу - до закінчення перегляду в касаційному порядку.

Керуючись ст. 228, 229, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

УХВАЛИВ:

1. Прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі.

2. Здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

3. Зобов`язати прокурора та позивача у п`ятнадцятиденний строк з дня отримання ухвали надати суду та іншим учасникам справи обґрунтування та відповідні докази щодо підстав звернення до суду прокурора з цим позовом (в т.ч. докази відсутності у позивача бюджетних асигнувань на сплату судового збору).

4. Встановити відповідачу п`ятнадцятиденний строк з дня отримання ухвали для подання до суду, прокурору та позивачу у порядку, визначеному ч. 1 ст. 172 Господарського процесуального кодексу України, відзиву на позов з доданими до нього документами. Докази направлення позивачу відзиву надати суду у встановлений п`ятнадцятиденний строк.

5. Провадження у справі № 927/63/20 зупинити до закінчення перегляду Великою Палатою Верховного Суду справи № 912/2385/18.

6. Зобов`язати учасників справи повідомити суд про результати перегляду Великою Палатою Верховного Суду справи № 912/2385/18 та надати копію відповідного судового рішення.

Ухвала набирає законної сили з моменту підписання її суддею 03.02.2020. У частині зупинення провадження у справі ухвалу може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду, з урахуванням п. 17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України, у строки, визначені ст. 256 Господарського процесуального кодексу України.

Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень: http://reyestr.court.gov.ua/.

Суддя В.В. Шморгун