Постанова

від 22.01.2020 по справі 461/7630/17

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

22 січня 2020 року

м. Київ

справа № 461/7630/17

провадження № 61-16060св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В. (суддя-доповідач),

суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Хопти С. Ф., Шиповича В. В.,

позивачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

відповідач - Львівська середня загальноосвітня школа східних мов та східних бойових мистецтв Будокан з поглибленим вивченням іноземних мов,

представник відповідача - ОСОБА_3 ,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Львівська міська рада, про усунення перешкод у користуванні майном,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Галицького районного суду м. Львова, у складі судді Стрельбицького В. В., від 19 жовтня 2018 року та постанову Львівського апеляційного суду, у складі колегії суддів: Савуляка Р. В., Мікуш Ю. Р., Приколоти Т. І., від 18 липня 2019 року .

Короткий зміст позовної заяви та її обґрунтування

У листопаді 2017 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 звернулись до суду з позовом до Львівської середньої загальноосвітньої школи східних мов та східних бойових мистецтв Будокан з поглибленим вивченням іноземних мов, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Львівська міська рада, про усунення перешкод у користуванні майном .

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що впродовж 20 років ОСОБА_1 разом зі своєю сім`єю проживають у квартирі АДРЕСА_1 , яка знаходиться у приміщенні школи, в якій він працював сторожем. Вказували, що з часу його виходу на пенсію та призначення нового директора школи його сім`ю усіма засобами намагаються виселити з приміщення вказаної квартири шляхом знищення належного їм майна та створення перешкод у користуванні житлом. Вважали, що такі дії директора школи порушують їхні права, передбачені Конституцією України, на недоторканість житла, а тому вважали, що відповідача слід зобов`язати не чинити їм перешкоди у доступі до квартири.

Посилаючись на зазначені обставини, позивачі просили суд усунути перешкоди у користуванні службовою квартирою АДРЕСА_1 , яка знаходиться у приміщенні Львівської середньої загальноосвітньої школи східних мов та східних бойових мистецтв Будокан з поглибленим вивченням іноземних мов та зобов`язати директора школи не чинити їм перешкоди у доступі до приміщення школи та службової квартири до вирішення питання про виселення із наданням іншого житла.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Галицького районного суду м. Львова від 19 жовтня 2018 року позов задоволено частково. Усунуто перешкоди у доступі до особистого майна ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , яке знаходиться у службовому приміщенні Львівської середньої загальноосвітньої школи східних мов та східних бойових мистецтв Будокан , яким користувалися ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (приміщення у будівлі Львівської середньої загальноосвітньої школи східних мов та східних бойових мистецтв Будокан , за адресою:

АДРЕСА_2 , яке перебувало у користуванні ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ). Зобов`язано директора Львівської середньої загальноосвітньої школи східних мов та східних бойових мистецтв Будокан ОСОБА_4 не чинити перешкод ОСОБА_1 ,

ОСОБА_2 у доступі до їх особистого майна та речей, які знаходяться у службовому приміщенні Львівської середньої загальноосвітньої школи східних мов та східних бойових мистецтв Будокан , яким користувалися ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (приміщення у будівлі Львівської середньої загальноосвітньої школи східних мов та східних бойових мистецтв Будокан за адресою: АДРЕСА_2 , яке перебувало у користуванні ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ). В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Додатковим рішенням Галицького районного суду м. Львова від 22 жовтня 2018 року вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що відповідачем порушено права позивачів щодо вільного користування та розпорядженням належним позивачам майном, яке перебуває в спірному приміщенні, у зв`язку з чим порушені права позивачів підлягають захисту шляхом зобов`язання директора школи ОСОБА_4 не чинити ОСОБА_1 та

ОСОБА_2 перешкоди у доступі до їх особистого майна та речей . Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що позивачами не доведено, що вони є власниками чи користувачами спірного приміщення, а отже мають права вимагати усунення будь-яких порушень їх прав щодо цього приміщення.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Львівського апеляційного суду від 18 липня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення, апеляційну скаргу Львівської середньої загальноосвітньої школи східних мов та східних бойових мистецтв Будокан з поглибленим вивченням іноземних мов задоволено. Рішення Галицького районного суду міста Львова

від 19 жовтня 2018 року та додаткове рішення Галицького районного суду міста Львова від 22 жовтня 2018 року скасовано та ухвалено нове судове рішення. У задоволенні позову ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Львівської середньої загальноосвітньої школи східних мов та східних бойових мистецтв Будокан з поглибленим вивченням іноземних мов про усунення перешкод у користуванні майном відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що спірне приміщення, яке знаходиться в Львівській середній загальноосвітній школі східних мов та східних бойових мистецтв Будокан з поглибленим вивченням іноземних мов, не належить позивачам та не є таким, яке призначене для проживання в ньому на постійній основі. Суд вважав, що на момент звернення до суду з цим позовом позивачі не перебували у трудових відносин з відповідачем, у зв`язку з чим спірне приміщення станом на листопад 2017 року не може вважатися таким, що надане позивачам для проживання у зв`язку з характером їх трудових відносин з відповідачем. Позивачі не є власниками спірного приміщення, отже не мають права вимагати від відповідача усунення перешкод у здійсненні ними права користування таким приміщенням.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводи

У касаційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати оскаржені судові рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позову у повному обсязі , посилаючись на неправильне застосування судам попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Доводи касаційної скарги зводяться до того, що прийняття рішення профспілкових зборів середньої загальноосвітньої школи № 35 виконавчого комітету Львівської міської ради від 19 жовтня 1976 року є правовою підставою для користування сім`єю позивача спірною квартирою. Заявник вказує, що аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 14 лютого 2018 року у справі № 183/5770/15-ц (провадження

№ 61-566св18). Суд апеляційної інстанції прийняв до уваги докази, які не були надані відповідачем під час розгляду справи у суді першої інстанції. Зазначила, що спірне приміщення фактично являється житловим та з

1948 року використовується як службове житло, у тому числі з 1976 року - сім`єю позивача. Суд апеляційної інстанції безпідставно стягнув з позивачів судовий збір за подання відповідачем апеляційної скарги, не врахувавши, що вони звільнені від сплати судового збору, оскільки є інвалідами другої групи.

Короткий зміст відзиву на касаційну скаргу

У відзиві на касаційну скаргу Львівська середня загальноосвітня школа східних мов та східних бойових мистецтв Будокан з поглибленим вивченням іноземних мов просить залишити касаційну скаргу ОСОБА_2 без задоволення, а оскаржену постанову суду апеляційної інстанції - без змін, посилаючись на її законність та обґрунтованість.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 06 вересня 2019 року відкрито касаційне провадження у справі.

17 вересня 2019 року справу передано судді-доповідачу.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

На підставі рішення профспілкових зборів середньої школи № 35

від 19 жовтня 1976 року Ленінського району м. Львова матері

ОСОБА_2 - ОСОБА_5 надано службову квартиру в приміщенні школи, яка в подальшому реорганізована у Львівську середню загальноосвітню школу східних мов та східних бойових мистецтв Будокан з поглибленим вивченням іноземних мов (т.1, а.с.16).

ОСОБА_1 разом з дружиною ОСОБА_2 проживали у вказаному службовому приміщенні школи, що знаходиться за адресою:

АДРЕСА_3 .

Наказом директора Львівської середньої загальноосвітньої школи східних мов та східних бойових мистецтв Будокан з поглибленим вивченням іноземних мов від 12 жовтня 2017 року № 01-151 вжито заходи безпеки щодо учнів школи та обмежено доступ сторонніх осіб до приміщення навчального закладу (т.1, а.с.5).

Відповідно до рішення Львівської міської ради від 09 грудня 2016 року

№ 1163 за територіальною громадою м. Львова в особі Львівської міської ради зареєстровано право комунальної власності на будівлі, які належать до комунальної власності територіальної громади м. Львова, серед яких вказано будівлю по АДРЕСА_2 (т.1, а.с.54).

Судом апеляційної інстанції встановлено, що відповідно до розпорядження Львівської міської адміністрації від 24 березня 1993 року № 218 Про закріплення квартир черговикам за місцем проживання ОСОБА_1 на сім`ю з трьох осіб (він, дружина ОСОБА_2 , донька ОСОБА_6 ) надано однокімнатну квартиру АДРЕСА_4 з метою тимчасового поліпшення житлових умов без зняття з квартирного обліку (як черговикам з 1978 року). Ордер був оформлений на ОСОБА_2 згідно з поданою заявою.

Згідно копії свідоцтва про право власності на квартиру від 20 травня

1994 року № НОМЕР_2, виданого Львівською міською адміністрацією згідно розпорядження від 20 травня 1994 року № 626, квартиру

АДРЕСА_4 приватизовано на трьох осіб: ОСОБА_2 , ОСОБА_1 та ОСОБА_7 , яка належала останнім на праві спільної сумісної власності.

Згідно копії угоди про зміну форми власності від 28 грудня 2002 року серії ВАС № НОМЕР_1 ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_7 домовились змінити форму власності квартири АДРЕСА_4 з спільної сумісної власності на спільну часткову власність, у зв`язку з чим за кожним з них визначено по 1/3 ідеальній частині зазначеної квартири.

Позиція Верховного Суду

Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Відповідно до частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

За змістом статті 47 Конституції Україникожен має право на житло. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше, як на підставі закону за рішенням суду.

Згідно із частиною четвертою статті 9 Житлового кодексу Української РСР ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом.

Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Частиною першою статті 15 ЦК України також визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно зі статтею 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Застосовуючи положення статті 391 ЦК України, відповідно до якої власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном, навіть якщо вони не пов`язані із позбавленням права володіння, суд має виходити з того, що відповідно до положень статей 391, 396 ЦК України позов про усунення порушень права, не пов`язаних із позбавленням володіння, підлягає задоволенню у разі, якщо позивач доведе, що він є власником або особою, яка володіє майном (має речове право) з підстави, передбаченої законом або договором, і що діями (бездіяльністю) відповідача, не пов`язаними з позбавленням володіння, порушується його право власності чи законного володіння.

Обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом (частина четверта статті 81 ЦПК України).

Рішенням Галицького районного суду м. Львова від 01 листопада 2016 року у справі № 461/6260/16-ц, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 13 лютого 2017 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 до Львівської середньої загальноосвітньої школи східних мов І-ІІІ ступенів про заборону чинити перешкоди у користування приміщенням відмовлено. Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 28 серпня 2017 року вказані судові рішення залишено без змін.

Під час розгляду справи № 461/6260/16-ц встановлено, що спірне приміщення, яке розташоване у приміщенні школи по АДРЕСА_2 , житловим не визнавалось, йому не надавалось статусу службового житла, спеціальний ордер на вселення до спірного житла не видавався. Позивач та члени його сім`ї у спірне приміщення, як у житлове, в порядку, передбаченому житловим законодавством, не вселялись.

Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, суд апеляційної інстанції, встановивши фактичні обставини справи, які мають суттєве значення для її вирішення, обґрунтовано виходив із того, що позивачі не надали належних та допустимих доказів на підтвердження позовних вимог. Позивачами не доведено порушення відповідачем їхніх прав на житло.

Безпідставними є посилання касаційної скарги на те, що судом апеляційної інстанції не враховано висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 14 лютого 2018 року у справі № 183/5770/15-ц, оскільки у цій справі предметом позову було визнання недійсним рішення загальних зборів товариства, а тому правовідносини у справах не є подібними.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що судом апеляційної інстанції під час розгляду справи були порушені норми матеріального або процесуального права, не спростовують правильних по суті судових рішень та зводяться до переоцінки доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

Разом із цим, колегія суддів не може погодитись з постановою суду апеляційної інстанції у частині стягнення з позивачів на користь відповідача судового збору у розмірі 480,00 грн з огляду на наступне.

Відповідно до пункту 9 частини першої статті 5 Закону України Про судовий збір (у редакції, чинній на момент звернення позивачів до суду) від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються інваліди I та II груп, законні представники дітей-інвалідів і недієздатних інвалідів.

ОСОБА_8 та ОСОБА_2 є інвалідами другої групи, що підтверджується пенсійними посвідченнями (т.1, а.с. 50-51) , а тому у силу наведеної норми законодавства звільнені від сплати судового збору.

Згідно з частиною шостою статті 141 ЦПК України, якщо інше не передбачено законом, у разі залишення позову без задоволення, закриття провадження у справі або залишення без розгляду позову позивача, звільненого від сплати судових витрат, судові витрати, понесені відповідачем, компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.Таким чином, сплачений відповідачем судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 960 грн компенсується йому за рахунок держави.

Відповідно до частини першої статті 412 ЦПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Керуючись статтями 409 , 410, 412, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Постанову Львівського апеляційного суду від 18 липня 2019 року у частині стягнення із ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь Львівської середньої загальноосвітньої школи східних мов та східних бойових мистецтв Будокан з поглибленим вивченням іноземних мов судових витрат у розмірі по 480,00 грн з кожного скасувати та ухвалити у цій частині нове судове рішення.

Компенсувати Львівській середній загальноосвітній школі східних мов та східних бойових мистецтв Будокан з поглибленим вивченням іноземних мов (код ЄДРПОУ 22336025) понесені нею судові витрати за подання апеляційної скарги у розмірі 960 (дев`ятсот шістдесят) грн за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

В іншій частині постанову Львівського апеляційного суду від 18 липня

2019 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Є. В. Синельников

Судді: О. В. Білоконь

О. М. Осіян

С. Ф. Хопта

В. В. Шипович