Постанова

від 04.02.2020 по справі 387/710/18

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

04 лютого 2020 року

м. Київ

справа № 387/710/18

провадження № 61-5268св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Курило В. П. (суддя-доповідач), Зайцева А. Ю.,

Коротенка Є. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - товариство з обмеженою відповідальністю Згода ,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю Згода , подану адвокатом Булаховим Віктором Дмитровичем, на рішення Добровеличківського районного суду Кіровоградської області від 20 листопада 2018 року в складі суді Цоток В. В. та постанову Кропивницького апеляційного суду від 13 лютого 2019 року в складі колегії суддів: Карпенка О. Л., Голованя А. М., Мурашка С. І.,

ІСТОРІЯ СПРАВИ:

Короткий зміст позовних вимог:

У серпні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю Згода (далі - ТОВ Згода ) про визнання додаткової угоди до договору оренди землі недійсною, та скасування державної реєстрації.

Позовна заява мотивована тим, що йому на праві власності належить земельна ділянка з кадастровим номером 3521783500:02:000:0047, яка знаходиться на території Марківської сільської ради Добровеличківського району Кіровоградської області (далі - земельна ділянка), що підтверджується державним актом на право власності на земельну ділянку серія І-КР № 011664 від 01 серпня 2001 року. Вказана земельна ділянка перебувала в оренді у ТОВ Згода на підставі договору оренди землі від 31 грудня 2007 року, терміном на 10 років.

У квітні 2018 року позивачу стало відомо про те, що нібито між ним та ТОВ Згода була укладена додаткова угода до вказаного договору, якою продовжено термін дії договору оренди до 03 грудня 2028 року. Зазначав, що волевиявлення на укладення зазначеної додаткової угоди він не мав, не підписував її, тому вважає, що є підстави для визнання додаткової угоди недійсною.

Ураховуючи наведене, ОСОБА_1 просив суд визнати недійсною додаткову угоду від 17 січня 2017 року до договору оренди земельної ділянки від 31 грудня 2007 року, укладеної між ОСОБА_1 та ТОВ Згода та скасувати державну реєстрацію в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно права оренди ТОВ Згода на земельну ділянку площею 7,3676 га з кадастровим номером 3521783500:02:000:0047.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій:

Рішенням Добровеличківського районного суду Кіровоградської області від 20 листопада 2018 року позовні вимоги задоволено повністю.

Визнано недійсною додаткову угоду від 17 січня 2017 року до договору оренди землі від 31 грудня 2007 року, зареєстрованого у Добровеличківському відділі земельних ресурсів 04 грудня 2008 року за № 040836900206, укладену між ОСОБА_1 та ТОВ Згода , право оренди на підставі якої зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 08 лютого 2018 року за № 24738148.

Скасовано рішення державного реєстратора Добровеличківської селищної ради Кіровоградської обласної Войцехівського А. В. про державну реєстрацію права оренди земельної ділянки (номер запису про речове право 24738148 від 08 лютого 2018 року).

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що спірна додаткова угода суперечить волі позивача та ним не підписувалася. Будь-яких доказів, які б підтверджували факт надання позивачем в установленому законом порядку повноважень іншій особі на укладення та підписання оспорюваного правочину, стороною відповідача не надано.

При цьому районний суд взяв до уваги висновок судової почеркознавчої експертизи від 23 жовтня 2018 року, проведеної на підставі ухвали Добровеличківського районного суду Кіровоградської області від 13 вересня 2018 року, відповідно до якого підпис від імені ОСОБА_1 у графі Орендодавець у додатковій угоді від 17 січня 2017 року виконаний не ОСОБА_1 , а іншою особою.

Постановою Кропивницького апеляційного суду від 13 лютого 2019 року апеляційну скаргу ТОВ Згода залишено без задоволення, а рішення Добровеличківського районного суду Кіровоградської області від 20 листопада 2018 року - без змін.

Залишаючи рішення суду першої інстанції без змін, апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .

Короткий зміст вимог та доводів, наведених у касаційній скарзі:

10 березня 2019 року представник ТОВ Згода - Булахов В. Д. звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій просить, скасувати рішення Добровеличківського районного суду Кіровоградської області від 20 листопада 2018 року та постанову Кропивницького апеляційного суду від 13 лютого 2019 року, направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Касаційна скарга обґрунтована неправильним застосуванням судами норм матеріального та процесуального права, неповним з`ясуванням обставинам справи, суди попередніх інстанцій не надали належної правової оцінки висновку судової почеркознавчої експертизи від 23 жовтня 2018 року та не врахували, що він викликає сумніви у його правильності. При цьому, на думку заявника, суди безпідставно відмовили йому у задоволенні клопотання про проведення повторної експертизи.

Доводи інших учасників справи:

03 травня 2019 року представник ОСОБА_1 - адвокат Балюра С. В., подав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу ТОВ Згода , в якому вказує на те, що її доводи є безпідставними, оскільки суди попередніх інстанцій забезпечили повний і всебічний розгляд справи й ухвалили законні та обґрунтовані судові рішення, а доводи скарги висновків судів не спростовують. Просить відмовити у задоволенні касаційної скарги ТОВ Згода , та залишити без змін оскаржувані рішення.

Рух касаційної скарги:

Ухвалою Верховного Суду від 10 квітня 2019 року відкрито касаційне провадження у даній справі та витребувано матеріали цивільної справи

з Добровеличківського районного суду Кіровоградської області.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ У СКЛАДІ КОЛЕГІЇ СУДДІВ ДРУГОЇ СУДОВОЇ ПАЛАТИ КАСАЦІЙНОГО ЦИВІЛЬНОГО СУДУ:

Перевіривши доводи касаційної скарги, врахувавши аргументи, наведені у відзиві на касаційній скарзі, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з огляду на наступне.

Положеннями частини другої статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Вимогами частин першої та другої статті 400 ЦПК України визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Короткий зміст обставин справи:

Встановлено, що ОСОБА_1 на підставі державного акту на право приватної власності на землю серії І-КР № 011664, виданого Марківською сільською радою Добровеличківського району Кіровоградської області 01 серпня 2001 року, є власником земельної ділянки площею 7,37 гектара, яка розташована на території Марківської сільської ради Добровеличківського району Кіровоградської області.

31 грудня 2007 року між ОСОБА_1 та ТОВ Згода укладено договір оренди земельної ділянки, який зареєстрований у Добровеличківському відділі земельних ресурсів, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 04 грудня 2008 року за № 040836900206, відповідно до якого позивач надав ТОВ Згода в строкове платне користування терміном на 10 років земельну ділянку.

З додаткової угоди від 17 січня 2017 року до договору оренди землі від 31 грудня 2007 року зареєстрованого Добровеличківському відділі земельних ресурсів, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 04 грудня 2008 року за № 040836900206, укладеної між ОСОБА_1 та ТОВ Згода , право оренди на підставі якої зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 08 лютого 2018 року за № 24738148, встановлено, що сторони домовилися про продовження терміну дії договору оренди земельної ділянки до 03 грудня 2028 року.

З висновку судової почеркознавчої експертизи від 23 жовтня 2018 року № 211, встановлено, що досліджуваний підпис, розташований в графі Орендодавець в додатковій угоді до договору оренди землі від 31 грудня 2007 року, укладеній між ОСОБА_1 та ТОВ Згода в особі генерального директора Соловчука І. М. від 17 січня 2017 року, виконаний не ОСОБА_1 , а іншою особою з наслідуванням підпису ОСОБА_1 .

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд:

Статтею 208 ЦК України встановлено, що правочини між фізичною та юридичною особами належить вчиняти у письмовій формі.

Згідно із частинами першою - третьої, п`ятою статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до вимог частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).

Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

У частинах першій та другій статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 89 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні (стаття 110 ЦПК України).

Відповідно до статті 113 ЦПК України якщо висновок експерта буде визнано неповним або неясним, судом може бути призначена додаткова експертиза, яка доручається тому самому або іншому експерту (експертам).

Якщо висновок експерта буде визнано необґрунтованим або таким, що суперечить іншим матеріалам справи або викликає сумніви в його правильності, судом може бути призначена повторна експертиза, яка доручається іншому експертові (експертам).

Вирішуючи спір, суди, з дотриманням вказаних норм матеріального та процесуального права, а також вимог статей 263-264, 382 ЦПК України забезпечили повний та всебічний розгляд справи, надали оцінку усім наявним у справі доказам, а також доводам сторін, правильно визначились із правовідносинами та законом що їх регулює, обґрунтовано задовольнивши позов ОСОБА_1 про визнання додаткової угоди від 17 січня 2017 року до договору оренди землі від 31 грудня 2007 року, укладеного між ним та ТОВ Згода недійсною. Позивачем доведено, що він вказану додаткову угоду не підписував. Це підтверджується висновком судової почеркознавчої експертизи від 23 жовтня 2018 року, проведеної на підставі ухвали Добровеличківського районного суду Кіровоградської області від 13 вересня 2018 року, який був належним чином досліджений, оцінений судами на рівні з усіма доказами у справі та взятий до уваги. Відповідач не надав належних та допустимих доказів, які б його спростували, або підтвердили, що спірний договір підписав позивач, а це є його процесуальним обов`язком відповідно до вимог статей 12, 81 ЦПК України.

Доводи касаційної скарги про те, що суди попередніх інстанцій не надали належної правової оцінки висновку судової почеркознавчої експертизи від 23 жовтня 2018 року, який викликає сумнів у його правильності, є необґрунтованими, не можуть бути підставою для скасування судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи, ґрунтуються на неправильному тлумаченні представником відповідача норм процесуального права й зводяться до необхідності переоцінки судом доказів, що на підставі вимог статті 400 ЦПК України не входить до компетенції суду касаційної інстанції.

Апеляційний суд, відхиляючи аналогічний довід апеляційної скарги ТОВ Згода , вірно вказав, що при проведені експертизи у експерта було достатньо порівняльного матеріалу, йому наданий необхідний обсяг документів з вільними підписами позивача для дослідження. Експертиза призначена та проведена відповідно до вимог закону. Докази того, що експертний висновок є недостатньо обґрунтованим і суперечить іншим матеріалам справи, викликає сумніви в його правильності, при призначенні та проведенні експертизи істотно порушено процесуальні норми, які регламентують порядок її призначення та проведення, відсутні.

З огляду на вказане, не заслуговують на увагу й доводи касаційної скарги відповідача про те, що суди безпідставно відмовили йому у задоволенні клопотання про проведення повторної експертизи. Висновок експерта від 23 жовтня 2018 року не було визнано неповним або неясним, необґрунтованим або таким, що суперечить іншим матеріалам справи або викликає сумніви в його правильності.

Інших доводів щодо незаконності чи необґрунтованості судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій касаційна скарга не містить.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Оскільки доводи касаційної скарги висновків судів попередніх інстанцій не спростовують, на законність та обґрунтованість судових рішень не впливають, то колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін.

Керуючись статтями 400, 401, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю Згода , подану адвокатом Булаховим Віктором Дмитровичем, залишити без задоволення.

Рішення Добровеличківського районного суду Кіровоградської області від 20 листопада 2018 року та постанову Кропивницького апеляційного суду від 13 лютого 2019 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: В. П. Курило

А. Ю. Зайцев

Є. В. Коротенко