Ухвала

від 03.02.2020 по справі 492/490/19

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Ухвала

03 лютого 2020 року

м. Київ

справа № 492/490/19

провадження № 61-2201ск20

Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Сакари Н. Ю. розглянув касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Попова Максима Миколайовича на ухвалу Одеського апеляційного суду від 21 січня 2020 року у справі за позовом спільного підприємства Солінг до ОСОБА_1 про стягнення суми збитків,

ВСТАНОВИВ:

У березні 2019 року спільне підприємство Солінг (далі - СП Солінг ) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення суми збитків.

Рішенням Арцизького районного суду Одеської області від 20 листопада 2019 року у задоволенні позовних вимог СП Солінг відмовлено.

Заяву ОСОБА_1 про розподіл судових витрат задоволено частково.

Стягнуто з СП Солінг на користь ОСОБА_1 документально підтверджені витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 50 000,00 грн.

Не погоджуючись з судовим рішенням в частині стягнення витрат на правничу допомогу, ОСОБА_1 оскаржив його в апеляційному порядку.

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 21 січня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без руху. Надано строк для усунення недоліків апеляційної скарги щодо сплати судового збору.

У січні 2020 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга представника ОСОБА_1 - адвоката Попова М. М. на ухвалу Одеського апеляційного суду від 21 січня 2020 року.

У касаційній скарзі представник ОСОБА_1 - адвокат Попов М. М., посилаючись на неправильне застосування судом норм процесуального права, просить скасувати ухвалу апеляційного суду та передати справу до апеляційного суду для продовження розгляду.

У відкритті касаційного провадження слід відмовити з таких підстав.

Згідно пункту 8 частини третьої статті 129 Конституції України до основних засад судочинства належить забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення;

У частині третій статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частини першої статті 406 ЦПК України ухвали судів першої та апеляційної інстанцій можуть бути оскаржені в касаційному порядку у випадках, передбачених пунктами 2, 3 частини першої статті 389 цього Кодексу.

У пунктах 2 та 3 частини першої статті 389 ЦПК України встановлено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку: ухвали суду першої інстанції, вказані у пунктах 3, 6 - 8, 15, 16, 22, 23, 27, 28, 30, 32 частини першої статті 353 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку; ухвали суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті або закриття апеляційного провадження, про повернення апеляційної скарги, про зупинення провадження, щодо забезпечення позову, заміни заходу забезпечення позову, щодо зустрічного забезпечення, про відмову ухвалити додаткове рішення, про роз`яснення рішення чи відмову у роз`ясненні рішення, про внесення або відмову у внесенні виправлень у рішення, про повернення заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову у відкритті провадження за нововиявленими або виключними обставинами, про заміну сторони у справі, про накладення штрафу в порядку процесуального примусу, окремі ухвали.

Оскарження ухвали апеляційного суду про залишення апеляційної скарги без руху у наведеній вище статті 389 ЦПК України, яка є спеціальною нормою процесуального права, що регламентує право касаційного оскарження судових рішень у касаційному порядку, не передбачено.

Вказівка в резолютивній частині ухвали Одеського апеляційного суду від 21 січня 2020 року про можливість її оскарження до Верховного Суду в частині визначення розміру судових витрат не є підставою для відкриття касаційного провадження судом касаційної інстанції, оскільки касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, установленим законом.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 20 липня 2006 року у справі Сокуренко і Стригун проти України (Sokurenko and Strygun v. Ukraine, № 29458/04, № 29465/04, § 24) вказав, що фраза установленого законом поширюється не лише на правову основу самого існування суду , але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність.

Отже, враховуючи норми ЦПК України та компетенційну складову у понятті судом, установленим законом , Верховний Суд встановив, що повноваження розглядати питання, які виходять за межі компетенції суду касаційної інстанції, є помилковим (рішення Європейського суду з прав людини від 15 травня 2012 року у справі ТОВ Фірма Верітас проти України ( Firma Veritas v. Ukraine, № 2217/07, § 28).

У відповідності до пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Керуючись статтями 389, 394 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Попова Максима Миколайовича на ухвалу Одеського апеляційного суду від 21 січня 2020 року у справі за позовом спільного підприємства Солінг до ОСОБА_1 про стягнення суми збитків.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали надіслати заявникові.

Ухвала суду касаційної інстанції оскарженню не підлягає.

Суддя Н. Ю. Сакара