Постанова

від 22.10.2020 по справі 492/490/19

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/813/5015/20

Номер справи місцевого суду: 492/490/19

Головуючий у першій інстанції Черевата В. І.

Доповідач Заїкін А. П.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.10.2020 року м. Одеса

Єдиний унікальний номер судової справи: 492/490/19

Номер провадження: 22-ц/813/5015/20

Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

- головуючого судді - Заїкіна А.П. (суддя-доповідач),

- суддів: - Князюка О.В., Таварткіладзе О.М.,

за участю секретаря судового засідання - Феленко В.В.,

учасники справи:

- позивач - Спільне підприємство СОЛІНГ ,

- відповідач - ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою Спільного підприємства СОЛІНГ до ОСОБА_1 про стягнення суми збитків, за апеляційною скаргою Спільного підприємства СОЛІНГ , апеляційною скаргою адвоката Попова Максима Миколайовича, діючого від імені ОСОБА_1 , на рішення Арцизького районного суду Одеської області, ухвалене у складі судді Череватої В.І. 20 листопада 2019 року, повний текст рішення складено 21 листопада 2019 року ,

встановила:

У березні 2019 року СП СОЛІНГ звернулося до суду з вищенаведеним позовом, в якому просить стягнути з ОСОБА_1 на користь СП СОЛІНГ суму збитків у розмірі - 1 000 000 грн..

Вищевказаний позов обґрунтовано тим, що позивач є власником майна, відомого мешканцям міста Одеси як майновий комплекс Літній театр , набутого згідно договору купівлі-продажу майна від 04.07.2003 року за адресою: АДРЕСА_1 , - будівлі і споруди та майно, яке було передано за актом передачі майна від 08.07.2003 року. Зазначене майно знаходиться на земельній ділянці, яка передана позивачу за договором оренди землі від 23.12.2016 року, загальною площею - 0,3916 га..

03.03.2019 року та 10.03.2019 року на вказаній території з`явився відповідач та під нібито прийняття участі у проведені суботнику на зазначеній території, на який позивач не надавав згоди, вчинив дії, пов`язані із знищенням належного позивачу майна, а саме за його участю було демонтовано сцену, знищено арт-галерею Літнього театру, пошкоджено інше майно та споруди. Отже майно було знищено, розмір завданої шкоди позивач оцінює у сумі - 1 000 000 грн..

За вищевикладених обставин, посилаючись на те, що у діях відповідача була наявна протиправна поведінка, яка полягала у незаконному, під його керуванням та підбуренням Активістів , захопленні території позивача та вчинення на ній безладу та погрому, наявна шкода та причинний зв`язок між діями відповідача та нанесеною позивачу матеріальною шкодою.

З посиланням на положення статтей 22, 1166 ЦК України, СП СОЛІНГ просить задовольнити вищевказані вимоги позову (Т. 1, а. с. 2 - 5).

У відзиві на позовну заяву представник відповідача не визнає позовні вимоги, просить відмовити у їх задоволенні. Посилається на те, що позивач вказує неправдиві дані, факти та обставини, зокрема, представник відповідача заперечує проти факту нанесення останнім вищевказаної матеріальної шкоди позивачу. Вказує на те, що позовні вимоги є безпідставними та не підлягають задоволенню (Т. 2, а. с. 4 - 8).

29.10.2019 року в судовому засіданні суду першої інстанції представник позивача СП Солінг - адвокат Гудіс Л.В. позов підтримала повністю та просила суд позов задовольнити у повному обсязі.

В подальшому представник позивача СП Солінг у судове засідання суду першої інстанції не з`явився, звернувся до суду з заявою про розгляд справи за відсутності представника позивача, позов підтримав повністю та просив суд позов задовольнити у повному обсязі з підстав, зазначених у позові (Т. 3, а. с. 2).

Відповідач ОСОБА_1 та його представник - адвокат Попов М.М. в судовому засіданні суду першої інстанції позовні вимоги не визнали та заперечували проти задоволення позову, з підстав, зазначених у відзиві на позовну заяву.

Відповідач ОСОБА_1 в судовому засіданні суду першої інстанції пояснив, що він заперечує факт вчинення ним дій пов`язаних і знищенням належного позивачу майна. Посилався на те, що позивачем не вказано, які саме протиправні дії ним вчинено, відсутні докази зазначеного та шкода нічим на його думку не доведена. Також повідомив, що позивач також таку ж саму суму вимагає з інших 12 людей за окремими позовами, а тому не зрозуміло визначена позивачем доля шкоди відповідача, додатково також зазначив, що позов є безпідставним, недоведеним і необґрунтованим. Відсутні докази на підтвердження його вини, докази щодо пошкодженого майна та завдання збитків у розмірі - 1 000 000 грн.. При цьому пояснив, що він дійсно був на суботнику на території літнього театру, яка є відкритою територією, і там було декілька сотень громадян міста і не було ніякого благоустрою і він особисто нічого не порушував та не знищував.

У судовому засіданні суду першої інстанції допитаний в якості свідка відповідач ОСОБА_1 пояснив суду, що він не скоював злочин і що він дійсно був присутній 03.03.2019 року та 10.03.2019 року на території літнього театру, оскільки там проводився волонтерський проект з приводу розчищення цієї території від захаращення будівельними матеріалами та сміття та від численних пожарів, що було також небезпечно бо вхід був вільним, воріт не було, проте не скоював ніяких протиправних дій та не розбирав особисто ніяких будівель. Він був присутній у якості журналіста, метою якого був збір з подальшим поширенням інформації про ці заходи, про небайдужість одеситів та їх бажання бачити на цьому місці парковий та культурний простір. Сцени там як такої взагалі не було. Також його не затримували в ті дні правоохоронні органи з приводу толоки. З боку позивача не доведено належним чином вчинення ним протиправних дій та завдання збитків (Т. 3, а. с. 57 - 59).

29.10.2019 року від представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Попова М.М. до суду першої інстанції надійшла заява про розподіл судових витрат, в якій представник відповідача, з урахуванням додаткової заяви про розподіл судових витрат, просить суд стягнути з позивача на користь відповідача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі - 100 000,00 грн. (Т. 3, а. с. 12 - 18, 50 - 52).

Рішенням Арцизького районного суду Одеської області від 20 листопада 2019 року у задоволенні позову СП СОЛІНГ до ОСОБА_1 про стягнення суми збитків відмовлено повністю.

Заяву представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Попова М.М. про розподіл судових витрат, задоволено частково.

Стягнуто з СП СОЛІНГ на користь ОСОБА_1 документально підтверджені витрати на професійну правничу допомогу в розмірі - 50 000 грн..

Рішення суду першої інстанції мотивовано недоведеністю позовних вимог СП Солінг , оскільки судом першої інстанції не було встановлено, а позивачем не було доведено наявності протиправних дій відповідача та завдання ним шкоди шляхом пошкодження належного позивачу майна та розмір збитків. Не доведено наявності причинно-наслідкового зв`язку між протиправною поведінкою відповідача та настанням шкоди з вини завдавача шкоди.

Крім того, зважаючи на складність справи, а також ціну позову, суд першої інстанції дійшов до висновку про те, що заява представника відповідача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу підлягає частковому задоволенню, а саме в розмірі - 50 000,00 грн., оскільки саме ця сума підтверджена належними доказами (Т. 3, а. с. 65 - 69).

В апеляційній скарзі адвокат Попов М.М., діючий від імені ОСОБА_1 , просить змінити рішення Арцизького районного суду Одеської області від 20 листопада 2019 року шляхом задоволення його заяви про розподіл судових витрат у повному обсязі.

СП СОЛІНГ в апеляційній скарзі просить рішення Арцизького районного суду Одеської області від 20 листопада 2019 року скасувати. Ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити вищевказаний позов. У задоволенні заяви адвоката Попова М.М., діючого від імені ОСОБА_1 , про розподіл судових витрат відмовити у повному обсязі

Вищевказані апеляційні скарги обґрунтовані тим, що оскаржуване рішення ухвалено судом першої інстанції при неповному з`ясуванні обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм процесуального права, неправильному застосуванні норм матеріального права.

Адвокат Попов М.М., діючий від імені ОСОБА_1 ,в апеляційній скарзі вказує на те, що при вирішенні судом питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу мають враховуватись як ті витрати, які вже понесені стороною спору, так і ті витрати, які така сторона очікує понести/мають бути нею понесені у майбутньому .

СП СОЛІНГ в апеляційній скарзі посилається на те, що матеріали справи містять достатньо доказів на підтвердження доводів та вимог позову. Отже суд першої інстанції незаконно відмовив у його задоволенні. Крім того, зазначає про те, що заявлені стороною відповідача до відшкодування витрати на професійну правничу допомогу є неспівмірними зі складністю справи та обсягом наданих адвокатом Поповим М.М. послуг.

Відзиву на вищевказані апеляційні скарги до суду не надійшло.

Представник СП СОЛІНГ - адвокат Кушнір В.В. у судовому засіданні підтримав викладені в апеляційній скарзі СП СОЛІНГ доводи та вимоги. Проти апеляційної скарги адвоката Попова М.М., діючого від імені ОСОБА_1 , заперечував. Просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги адвоката Попова М.М., діючого від імені ОСОБА_1 ..

Інші учасники справи у судове засідання не з`явилися. Про дату, час і місце розгляду справи сповіщені належним чином.

Від адвоката Попова М.М., діючого від імені ОСОБА_1 , до апеляційного суду надійшла заява про розгляд справи за відсутності її учасників.

Згідно із частиною 2 статті 372 ЦПК України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Виходячи з вищевказаного, враховуючи строки розгляду справи, баланс інтересів сторін у якнайскорішому вирішені спору, освідомленість учасників справи про її розгляд, наявність клопотання представника відповідача про розгляд справи за відсутності її учасників, колегія суддів ухвалила розглянути справу за відсутності її учасників, які не з`явилися у судове засідання.

Заслухавши суддю-доповідача, вислухавлши пояснненя осіб, які прийняли участь у судовому засіданні, обговоривши доводи апеляційних скарг, дослідивши докази, що стосуються фактів, на які апелянти посилаються в апеляційних скаргах, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при ухваленні рішення, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно із частиною 3 статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частин 1, 2, 6 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково наданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Згідно з положеннями частин 1, 2 та 5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються яка на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до статті 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити.

Колегія суддів погоджується з вищезазначеними висновками суду першої інстанції. Вважає, що суд першої інстанції на підставі наявних у справі, наданих її учасниками і досліджених судом доказів вірно встановив вищевказані обставини по справі, дійшов правильного вищезазначеного висновку про необхідність відмови у задоволенні позову за відсутності належних, допустимих доказів заподіяння шкоди відповідачем позивачу, та про необхідність саме часткового задоволення заяви про розподіл судових витрат. Висновки суду відповідають обставинам справи, вимогам норм матеріального (ст. ст. 15, 16, 22, 1166 ЦК України) та процесуального (ст. ст. 12, 78, 81, 133, 137, 141, 263, 264 ЦПК України) права. Доводи апеляційних скарг не спростовують вказаних висновків суду.

На підставі наявних у справі, наданих її учасниками і досліджених судом доказів встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Позивач - Спільне підприємство СОЛІНГ є власником майна відомого мешканцям міста Одеси як майновий комплекс Літній театр , набутого згідно договору купівлі-продажу майна від 04.07.2003 року за адресою: АДРЕСА_1 , - будівлі і споруди та майно, яке було передано за актом передачі майна від 08.07.2003 року. Зазначене майно знаходиться на земельній ділянці, яка переданій позивачу за договором оренди землі від 23.12.2016 року, загальною площею 0,3916 га, строком на 49 років (Т. 1, а. с. 9 - 19, 60 - 63, 65 - 71).

Як вбачається з підстав позову та пояснень сторін, 03 та 10 березня 2019 року на території Літнього театру проводились суботники, під час яких активістами було здійснено дії з демонтування сцени, внаслідок чого, на думку позивача, їм було завдано шкоду у розмірі - 1 000 000,00 грн..

Відповідач по даній справі - ОСОБА_1 є засновником Одеської обласної організації Громадська організація Зелений лист (далі - ГО Зелений лист ). ГО Зелений лист є громадським об`єднанням, яке діє відповідно до Закону України Про громадські об`єднання з метою захисту прав і свобод, задоволення суспільних, зокрема економічних, соціальних, культурних, екологічних, та інших інтересів. Відповідно дол. П. 2.1 Статуту ГО Зелений лист , основною метою діяльності ГО Зелений лист є: реалізація та захист прав і свобод своїх членів та громади в цілому; сприяння збереженню та захисту безпечного навколишнього природного середовища, культурною та історичної спадщини, покращенню туристичної привабливості Одеського регіону; здійснення громадського контролю у сфері благоустрою та містобудівної діяльності.

ГО Зелений лист разом з іншими організаціями веде системну роботу по збереженню території Літнього театру, як об`єкта культурної спадщини (Т. 2, а. с. 9 - 40).

В обґрунтування позову позивач зазначив, що позивач є власником майна відомого мешканцям міста Одеси як майновий комплекс Літній театр , набутого згідно договору купівлі-продажу майна від 04.07.2003 року за адресою: АДРЕСА_1 , - будівлі і споруди та майно, яке було передано за актом передачі майна від 08.07.2003 року. Зазначене майно знаходиться на земельній ділянці, яка передана позивачу за договором оренди землі від 23.12.2016 року загальною площею 0,3916 га (Т. 2, а. с. 41 - 56).

Згідно експертного висновку про технічний стан існуючих будівельних конструкцій будинків та споруд міського Літнього театру за адресою: АДРЕСА_1 виконаним ТОВ Одесгражданпроект в лютому 2019 року на замовлення ТОВ Міський літній театр , відсутність дій щодо експлуатації Літнього театру протягом тривалого часу та несвоєчасне проведення необхідних капітальних ремонтів призвели до втрати експлуатаційної придатності в цілому будівель літери В , Г , Д та до непридатного стану будівель літери А , Б , Е , Ж , З . Як зазначає експерт, сцена фактично була зруйнована за виключенням певних елементів фундаменту. Виставочний зал, який позивач назвав арт-галерея , знаходився в незадовільному стані та мав значні тріщини усіх несучих конструкцій. Загалом, будівлі та споруди Літнього театру були в непридатному та в незадовільному стані (Т. 2, а. с. 57 - 121).

Між учасниками справи склалися правовідносини щодо відшкодування матеріальної шкоди, витрат на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частини 1 статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, установленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод та інтересів.

За правилами частини 1 статті 15, частини 1 статті 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Статтею 22 ЦК України визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є, зокрема, втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Відповідно до частин 1, 2 статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Таким чином, цивільне законодавство в деліктних зобов`язаннях передбачає презумпцію вини. Якщо в процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди.

Відповідно до Ухвали ВССУ від 09 вересня 2015 року в справі № 6-21351св15: Згідно зі статтею 1166 ЦК України майнова шкода, завдана майну фізичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Той, хто заподіяв шкоду, звільняється від її відшкодування, якщо доведе, що шкоду заподіяно не з його вини. Таким чином, цивільне законодавство в деліктних зобов`язаннях передбачає презумпцію вини. Якщо в процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди. З огляду на наведене та з урахуванням визначених цивільним процесуальним законом принципів змагальності й диспозитивності цивільного процесу саме на відповідача покладено обов`язок доведення відсутності його вини в завданні шкоди позивачу. .

Згідно з правовим висновком Верховного Суду викладеним у постанові від 13 березня 2019 року у справі № 727/6631/17: За змістом частини 2 статті 1166 ЦК України у справах про завдання шкоди діє презумпція вини відповідача, тобто позивач має надати суду лише докази наявності шкоди, а докази спростування своєї вини має надати відповідач. .

Доводи вищевказаного позову щодо необхідності застосування вищенаведених правил статті 1166 ЦК України вбачаючи вказане вище тлумачення таких правил судом касаційної інстанції є обґрунтованими, між тим, вони не мають наслідком задоволення апеляційної скарги з огляду на наступне.

Для відшкодування шкоди за правилами статті 1166 ЦК України необхідно довести такі факти:

а) неправомірність поведінки особи. Неправомірною можна вважати будь-яку поведінку, внаслідок якої завдано шкоду, якщо завдавач шкоди не був уповноважений на такі дії;

б) наявність шкоди. Під шкодою слід розуміти, зокрема, втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки стаття 22 ЦК України );

в) причинний зв`язок між протиправною поведінкою та шкодою є обов`язковою умовою відповідальності та виражається в тому, що шкода має виступати об`єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди;

г) вина завдавача шкоди, за виключенням випадків, коли в силу прямої вказівки закону обов`язок відшкодування завданої шкоди покладається на відповідальну особу незалежно від вини.

Згідно до частини 1 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до частини 3 статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Положеннями статей 77 - 80 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Згідно статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З роздруківок із мереж інтернету зі статями про суботник та про намір активістів демонтувати належне позивачу майновий комплекс та копій фотографій із зображенням руйнувань вбачається присутність низки осіб на прибиранні в Літньому театрі. Між тим, із вказаних у даному абзаці доказів не вбачається ні прізвище, ні зображення відповідача як такого, що демонтував майновий комплекс.

Відповідач, не визнаючи факт вчинення ним дій по демонтажу майнового комплексу належного позивачу, посилається на вказані у попередньому абзаці докази в обґрунтування своїх заперечень щодо доводів та вимог позову СП СОЛІНГ .

Окрім того, з відеозапису на диску наданого позивачем до позову, також вбачається присутність великої кількості людей, проте з нього не вбачається вчинення протиправних дій саме відповідачем (Т. 1, а. с. 39), про що і зазначає позивач мотивуючи свою позицію про безпідставність позову.

Також, як зазначалось вище, у судовому засіданні суду першої інстанції допитаний в якості свідка відповідач ОСОБА_1 пояснив суду, що він не скоював злочин і що він дійсно був присутній 03.03.2019 року та 10.03.2019 року на території літнього театру, оскільки там проводився волонтерський проект з приводу розчищення цієї території від захаращення будівельними матеріалами та сміття та від численних пожарів, що було також небезпечно бо вхід був вільним, воріт не було, проте не скоював ніяких протиправних дій та не розбирав особисто ніяких будівель. Зазначав про те, що він був присутній у якості журналіста, метою якого був збір з подальшим поширенням інформації про ці заходи, про небайдужість одеситів та їх бажання бачити на цьому місці парковий та культурний простір.

Вбачаючи вищевикладене, апеляційний суд звертає увагу на низку вищевикладених встановлених судом доказів, якими відповідач обґрунтовує відсутність в його діях протиправної поведінки, причинно наслідкового зв`язку між його протиправною поведінкою та шкодою завданою позивачу.

Проте, ні протягом розгляду зазначеної цивільної справи судом першої інстанції, ні під час апеляційного розгляду позивачем не було надано жодного належного, допустимого та достатнього доказу на підтвердження доводів та вимог позову.

Враховуючи вищевикладене, обґрунтованим є висновок суду першої інстанції щодо безпідставності позову, оскільки відповідач, згідно наявних в матеріалах справи доказів, спростував його вину у завдані шкоди позивачу, що є підставою для відмови у задоволенні позову.

Доводи апеляційної скарги СП СОЛІНГ щодо необхідності задоволення позову фактично зводяться до доводів позову , є безпідставними, а отже не заслуговують на увагу апеляційного суду.

Також апеляційний суд критично ставиться до доводів апеляційної скарги адвоката Попова М.М., діючого від імені ОСОБА_1 , доводів апеляційної скарги СП СОЛІНГ , щодо необхідності зміни/скасування оскаржуваного рішення в частині стягнення з СП СОЛІНГ на користь ОСОБА_1 витрат на професійну правничу допомогу в розмірі - 50 000 грн., з огляду на наступне.

Так, учасники справи мають право користуватися правничою допомогою (частина 1 статті 15 ЦПК України).

Відповідно до положень частини першої, пунктів 1, 4 частини 3 статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно положень частин 1 - 4 статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно з правилами пункту 2 частини 2 статті 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача.

Відповідно до пунктів 1, 2 частини 3 статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

Частиною 8 статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Згідно договору про надання правової допомоги від 12 вересня 2019 року, та додаткової угоди до договору № 1 від 12 вересня 2019 року, які укладені між ОСОБА_1 і адвокатом Поповим М.М. визначена винагорода адвокату за надання правової допомоги в розмірі 10 % від ціни позову, а саме - 100 000 грн. (Т. 2, а. с. 130 - 133).

Як вбачається з акту приймання - передачі наданих послуг з детальним описом робіт згідно договору про надання правової допомоги від 12.09.2019 року та додаткової угоди до нього від 12 вересня 2019 року, адвокатом Поповим М.М. проведені роботи з витраченням на виконання відповідних робіт 31 год. 30 хв..

Як вбачається з акту приймання - передачі наданих послуг № 2 з детальним описом робіт згідно договору про надання правової допомоги від 12.09.2019 року та додаткової угоди до нього від 12 вересня 2019 року, адвокатом Поповим М.М. проведені роботи з витраченням на виконання відповідних робіт 18 год. 30 хв..

Стороною відповідача до місцевого суду надано квитанцію АТ КБ Приватбанк щодо понесених відповідачем витрат на професійну правничу допомогу в розмірі - 50 000 грн., в якій зазначено, що ОСОБА_1 здійснюється оплата ОСОБА_2 за договором про надання правничої допомоги від 12.09.2019 року та додаткової угоди № 2 до нього від 18.11.2019 року.

З огляду на вищевикладене, фактично сплаченою сумою витрат на професійну правничу допомогу, яка доведена стороною відповідача в передбаченому статтями 12, 81 ЦПК України порядку є саме - 50 000 грн., а не заявлені стороною відповідача 100 000 грн..

Тому, суд першої інстанції дійшов до вірного висновку про можливість стягнення виключно витрат на професійну правничу допомогу, які підтверджені належними доказами, а саме у розмірі - 50 000 грн..

Правову позицію щодо необхідності стягнення саме документально підтверджених судових витрат викладено у низці постанов Верховного Суду, зокрема у постанові Верховного Суду від 17 вересня 2020 року у справі № 760/32929/18.

Отже, безпідставними є доводи апеляційної скарги адвоката Попова М.М., діючого від імені ОСОБА_1 , щодо необхідності зміни оскаржуваного рішення в частині стягнення з СП СОЛІНГ на користь ОСОБА_1 витрат на професійну правничу допомогу в розмірі - 50 000 грн., шляхом задоволення заяви представника відповідача про розподіл судових витрат у повному обсязі

Крім того, безпідставними є доводи апеляційної скарги СП СОЛІНГ щодо необхідності скасування оскаржуваного рішення в частині стягнення з СП СОЛІНГ на користь ОСОБА_1 витрат на професійну правничу допомогу в розмірі - 50 000 грн. з ухваленням нового судового рішення про відмову зокрема у задоволенні клопотання представника відповідача про розподіл судових витрат, оскільки жодних клопотань про зменшення розміру витрат на правничу допомогу від позивача до суду першої інстанції не надходило, а суд позбавлений права щодо зменшення витрат зокрема на професійну правничу допомогу за відсутності такої заяви позивача.

Вказана правова позиція щодо права суду зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони, узгоджується із правовою позицією, викладеною в постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19.

Частиною 5 статті 13 Закону України Про судоустрій і статус суддів передбачено, що висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.

Згідно з частиною 4 статті 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Отже, апеляційна скарга СП СОЛІНГ , апеляційна скарга адвоката Попова М.М., діючого від імені ОСОБА_1 , є безпідставними, тому вони не підлягають задоволенню.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 374, статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги залишає судове рішення без змін, а скаргу без задоволення, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержання норм матеріального і процесуального права.

За вищевикладених обставин колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим. Судом повно та всебічно досліджені наявні в матеріалах справи докази, їм надана правильна оцінка, порушень норм матеріального та процесуального права не допущено. Підстави для скасування, зміни рішення суду першої інстанції в межах доводів вищевказаних апеляційних скарг у суду апеляційної інстанції відсутні.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384, 389, 390 ЦПК України, Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ,

постановив:

Апеляційну скаргу Спільного підприємства СОЛІНГ та апеляційну скаргу адвоката Попова Максима Миколайовича, діючого від імені ОСОБА_1 ,- залишити без задоволення.

Рішення Арцизького районного суду Одеської області від 20 листопада 2019 року- залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду у випадках, передбачених частиною другою статті 389 ЦПК України, протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.

Повний текст постанови складено 02 листопада 2020 року.

Головуючий суддя: А. П. Заїкін

Судді: О. В. Князюк

О. М. Таварткіладзе