Ухвала

від 13.01.2020 по справі 405/8513/18

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Ухвала

13 січня 2020 року

м. Київ

справа № 405/8513/18

провадження № 61-49ск20

Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Карпенко С. О., вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда від 10 липня 2019 року та постанову Кропивницького апеляційного суду від 11 листопада 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до міської ради м. Кропивницького, ліквідаційної комісії Кіровоградського кібернетико-технічного коледжу, Кіровоградського кібернетико-технічного коледжу, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - управління освіти міської ради м. Кропивницького, про стягнення заборгованості із заробітної плати,

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2018 року ОСОБА_1 звернулася з позовом до міської ради м. Кропивницького, ліквідаційної комісії Кіровоградського кібернетико-технічного коледжу, Кіровоградського кібернетико-технічного коледжу, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - управління освіти міської ради м. Кропивницького, про стягнення заборгованості із заробітної плати у розмірі 38 018,53 грн .

Рішенням Ленінського районного суду м. Кіровограда від 10 липня 2019 року відмовлено у задоволенні позову.

Постановою Кропивницького апеляційного суду від 11 листопада 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда від 10 липня 2019 року скасовано і ухвалено нове судове рішення, яким позов задоволено частково.

Стягнено з Кіровоградського кібернетико-технічного коледжу на користь ОСОБА_1 заборгованість із заробітної плати у розмірі 10 420,55 грн.

У іншій частині позову відмовлено.

Стягнено з Кіровоградського кібернетико-технічного коледжу на користь держави судовий збір у розмірі 1 057,20 грн.

Зі змісту оскаржуваного судового рішення вбачається, що суд апеляційної інстанції дійшов висновку про малозначність даної справи.

В оскаржуваній постанові апеляційного суду вказано, що вона може бути оскаржена у касаційному порядку у випадках та з підстав, передбачених статтею 389 Цивільного процесуального кодексу (далі - ЦПК) України .

26 грудня 2019 року подана до Верховного Суду касаційна скарга ОСОБА_1 , в якій заявник просить скасувати рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда від 10 липня 2019 року у повному обсязі та постанову Кропивницького апеляційного суду від 11 листопада 2019 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог і ухвалити нове судове рішення, яким позов задовольнити повністю.

Вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до пункту 2 частини третьої 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, крім випадків, якщо: касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Згідно з пунктом 1 частини шостої, частиною дев`ятою статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.

Статтею 7 Закону України Про Державний бюджет України на 2019 рік встановлено, що розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом

на 1 січня 2019 року становить 1 921 грн.

Зі змісту касаційної скарги та оскаржуваних судових рішень убачається, що ціна позову ОСОБА_1 складає 38 018,53 грн.

У даній справі ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (1 921*100 =192 100 грн).

Право на касаційне оскарження рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда від 10 липня 2019 року та постанови Кропивницького апеляційного суду від 11 листопада 2019 року ОСОБА_1 обґрунтовує тим, що касаційна скарга стосується формування Верховним Судом єдиної правозастосовчої практики, справа становить значний суспільний інтерес та має для неї виняткове значення.

При вирішенні питання про відкриття касаційного провадження у малозначній справі судом касаційної інстанції не надається правова оцінка законності та обґрунтованості оскаржуваних судових рішень, а виключно встановлюється наявність чи відсутність випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.

Касаційний суд, перевіривши доводи касаційної скарги, дійшов висновку, що обґрунтування, які вона містить, не підтверджують наявність випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України , за яких судове рішення у малозначній справі підлягає касаційному оскарженню. При цьому Верховним Судом досліджено та взято до уваги: ціну позову, предмет позову, складність справи, а також значення справи для сторін і суспільства, які дали можливість дійти висновку про відсутність підстав для відкриття касаційного провадження.

Посилання заявника не дають підстав для висновку про те, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики. Прикладів неоднакового застосування судами одних і тих самих норм права у подібних правовідносинах заявником не наведено і доказів на їх підтвердження не надано.

Зазначені заявником у касаційній скарзі обставини, передбачені підпунктом в) пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, обґрунтовані тим, що вирішення справи Верховним Судом має виняткове значення для неї. Вказані доводи касаційної скарги також не містять правових підстав для розгляду малозначної справи в касаційному порядку. Незгода заявника з діями відповідача або з оскаржуваними судовими рішеннями у цілому, за відсутності інших обставин, не може розглядатися як обставина, що впливає на визначення справи як такої, що має виняткове значення, оскільки це може бути оцінкою сторони щодо кожної конкретної справи, учасником якої вона є.

Зміст наведених у касаційній скарзі обґрунтувань свідчить про те, що ОСОБА_1 не погоджується з наданою судами попередніх інстанцій оцінкою доказів та заперечує проти обставин, які суди визнали встановленими на підставі поданих сторонами доказів.

Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Правила, запроваджені законодавцем щодо обмеження права на касаційне оскарження, відповідають Конституції України , відповідно до статті 129 якої основними засадами судочинства є, серед інших, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8).

Зазначене відповідає і Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 7 лютого 1995 року, згідно з якими державам-членам рекомендовано вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини с статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини ), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: Levages Prestations Services v. France від 23 жовтня 1996 року; Brualla Gomez de la Torre v. Spain від 19 грудня 1997 року).

Європейський суд з прав людини вказує, що було б важко погодитися з тим, що Верховний Суд у ситуації, коли відповідне національне законодавство дозволило йому відфільтрувати справи, що надходять до нього, має бути пов`язаним з помилками нижчих судів при визначенні питання щодо надання комусь доступу до нього. В іншому випадку це може серйозно заважати роботі Верховного Суду і зробить неможливим виконання Верховним Судом своєї специфічної ролі. У прецедентній практиці Суду вже було підтверджено, що повноваження вищого суду щодо визначення своєї юрисдикції не можуть бути обмежені таким чином (рішення у справі ZUBAC v. CROATIA (Зубац проти Хорватії) від 5 квітня 2018 року).

Оскільки ОСОБА_1 подано касаційну скаргу на судові рішення, ухвалені у малозначній справі, і випадки, передбачені пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, нею не доведені, а судом не встановлені, відповідно до пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі.

Керуючись статтями 19, 389, 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда від 10 липня 2019 року та постанову Кропивницького апеляційного суду від 11 листопада 2019 року.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя С. О. Карпенко