Рішення

від 05.02.2020 по справі 196/1620/19

ЦАРИЧАНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УКРАЇНА

Справа № 196/1620/19

№ провадження 2/196/255/2020

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 лютого 2020 року смт Царичанка

Царичанський районний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючої - судді Гудим О.М.

за участю секретаря - Шевченко Т.І.

розглянувши у підготовчому засіданні в залі суду в смт.Царичанка Дніпропетровської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Царичанської селищної ради Дніпропетровської області про визнання права власності на спадкове майно,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернулася з позовом до Царичанської селищної ради Дніпропетровської області про визнання права власності на спадкове майно.

В обґрунтування позовних вимог вказала, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_2 (свідоцтво про смерть серії НОМЕР_1 , видане виконкомом Юр`ївської сільської ради Царичанського району Дніпропетровської області 13.05.2005 року). На день смерті вона була зареєстрована та постійно проживала за адресою: АДРЕСА_1 .

Після смерті ОСОБА_2 відкрилася спадщина, до складу якої входить:

- земельна ділянка, площею 8,4900 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробнитцва, розташована на території Юр`ївської сільської ради Царичанського району Дніпропетровської області, кадастровий номер 1225688200-01-002-0039, яка належала померлій на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ДП №021267 від 18.10.2004 року.

За життя ОСОБА_2 10 травня 2005 року склала заповіт, яким вказану земельну ділянку заповіла їй. Заповіт посвідчений секретарем виконавчого комітету Юр`ївської сільської ради Царичанського району Дніпропетровської області, зареєстрований в реєстрі за №59.

У серпні 2005 року, у встановлений законом шестимісячний строк для прийняття спадщини, вона звернулася до державного нотаріуса Царичанської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини.

У вересні 2018 року вона звернулася до державного нотаріуса Царичанської державної нотаріальної контори із заявою про отримання свідоцтва про право на спадщину за заповітом, проте постановою нотаріуса їй було відмовлено у вчиненні нотаріальної дії, оскільки посвідчувальний напис заповіту не відповідає вимогам законодавства.

Рішенням Царичанського районного суду Дніпропетровської області від 11 липня 2019 року, яке набрало законної сили 19.08.2019 року, за її заявою заповіт, складений 10 травня 2005 року ОСОБА_2 та зареєстрований в реєстрі за №59 секретарем виконкому Юр`ївської сільської ради, щодо заповідання земельної ділянки, яка належала померлій на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ДП №046757 від 18.10.2004 року, визнано дійсним.

14 листопада 2019 року державним нотаріусом Царичанської державної нотаріальної контори винесено постанову про відмову у видачі їй свідоцтва про право на спадщину за заповітом, оскільки відстуній оригінал правовстановлюючого документа на спадкове майно.

Відділом у Царичанському районі Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області було видано архівну копію Державного акту серії ДП №046757 від 18.10.2001 року та Витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку, яка належала померлій ОСОБА_2 .

Оскільки свідоцтво про право на спадщину за заповітом вона не має можливості отримати, а тому була вимушена звернутися до суду.

Враховуючи вищевикладене та посилаючись на норми ст.ст.1216, 1218, 1223, 1225, 1233 ЦК України, прохає суд визнати за нею право власності на вищевказане спадкове майно.

Позивач ОСОБА_1 в підготовче засідання не з`явилася, надіславши до суду заяву про розгляд справи у її відсутність, позовні вимоги підтримує повністю та прохає їх задовольнити.

Представник відповідача Царичанської селищної ради Дніпропетровської області в підготовче засідання не з`явився. До суду надійшла заява про розгляд справи у відсутність їх представника, позовні вимоги визнають повністю та не заперечують проти їх задоволення.

Суд, перевіривши матеріали справи, вивчивши всі надані по справі докази, даючи їм оцінку у їх сукупності, враховуючи визнання позовних вимог відповідачем, вважає, що позов підлягає задоволенню за слідуючих підстав.

Згідно ст.13 ч.1 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч.1 ст.81 ЦПК України).

Згідно ст.1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

За правилами ч.1 ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Нормами ч.4 ст.206 ЦПК України визначено, що у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

В даному випадку у відкритому судовому засіданні відповідно до норм ч.1 ст.81 ЦПК України встановлено наступне.

ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_2 (свідоцтво про смерть серії НОМЕР_1 , видане виконкомом Юр`ївської сільської ради Царичанського району Дніпропетровської області 13.05.2005 року). На день смерті вона була зареєстрована та постійно проживала за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.13).

Після смерті ОСОБА_2 відкрилася спадщина, до складу якої входить:

- земельна ділянка, площею 8,4900 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробнитцва, розташована на території Юр`ївської сільської ради Царичанського району Дніпропетровської області, кадастровий номер 1225688200-01-002-0039, яка належала померлій на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ДП №021267 від 18.10.2004 року (а.с.17-20).

За життя ОСОБА_2 10 травня 2005 року склала заповіт, яким вказану земельну ділянку заповіла позивачу. Заповіт посвідчений секретарем виконавчого комітету Юр`ївської сільської ради Царичанського району Дніпропетровської області, зареєстрований в реєстрі за №59 (а.с.15).

У серпні 2005 року, у встановлений законом шестимісячний строк для прийняття спадщини, позивач звернулася до державного нотаріуса Царичанської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини.

У вересні 2018 року позивач звернулася до державного нотаріуса Царичанської державної нотаріальної контори із заявою про отримання свідоцтва про право на спадщину за заповітом, проте постановою нотаріуса їй було відмовлено у вчиненні нотаріальної дії, оскільки посвідчувальний напис заповіту не відповідає вимогам законодавства.

Рішенням Царичанського районного суду Дніпропетровської області від 11 липня 2019 року, яке набрало законної сили 19.08.2019 року, за заявою ОСОБА_1 , заповіт, складений 10 травня 2005 року ОСОБА_2 , та зареєстрований в реєстрі за №59 секретарем виконкому Юр`ївської сільської ради, щодо заповідання земельної ділянки, яка належала померлій на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ДП №046757 від 18.10.2004 року, визнано дійсним (а.с.8-10).

14 листопада 2019 року державним нотаріусом Царичанської державної нотаріальної контори винесено постанову про відмову у видачі позивачу свідоцтва про право на спадщину за заповітом, оскільки відстуній оригінал правовстановлюючого документа на спадкове майно (а.с.11).

Відділом у Царичанському районі Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області було видано архівну копію Державного акту серії ДП №046757 від 18.10.2001 року та Витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку, яка належала померлій ОСОБА_2 (а.с.17-20).

Відповідно до ст.1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Статтею 1233 ЦК України визначено, що заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.

При цьому, згідно статті 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті.

Згідно статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

З огляду на вищевикладене вбачається, що положення ч.1 ст.1268 ЦК України стосовно захисту права власності повністю відповідає захисту права власності, яке гарантується ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, що у відповідності до ст.9 Конституції України є частиною національного законодавства.

Крім цього, зміст цього конвенційного положення про захист права власності розкритий у ряді Рішень Європейського Суду з прав людини. Так, у Рішенні Європейського суду від 29.11.1991 року у справі Пайн Веллі Девелопментс ЛТД та інші проти Ірландії зазначається, що власники мають право претендувати щонайменше на законне сподівання на можливість користуватися своєю власністю.

Також, Європейський суд з прав людини у своїй прецедентній практиці виходить із того, що положення пункту 1 статті 6 та статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право подати до суду будь-який позов, що стосується його прав і обов`язків цивільного характеру (п.36 рішення ЄСПЛ від 21.02.1975 року у справі Голден проти Сполученого королівства ) та кожен має право на ефективний засіб юридичного захисту (ст.13 Конвенції).

Відповідно до ч.1 ст.82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.

Відповідачем заявлені позовні вимоги визнані у повному обсязі, тобто визнані всі ті обставини, на які позивач посилається на обґрунтування заявлених позовних вимог.

Отже, проаналізувавши відповідне законодавство, що регулює сферу суспільних відносин в частині виниклих спірних правовідносин, з урахуванням наявних доказів по справі та подальшого належного виконання судового рішення, з урахуванням принципу юридичної визначеності та підстав відмови нотаріуса у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом, суд приходить до висновку, що є передбачені законом підстави для винесення судового рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Відповідно до вимог ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Частиною 1 статті 142 ЦПК визначено, що у разі … визнання відповідачем позову до початку розгляду справи по суті суд … в рішенні у порядку встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з Державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову. Позивач ОСОБА_1 в позовній заяві вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача судового збору, сплаченого при поданні позову, чи про повернення позивачу з Державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову, не заявляла, тому судовий збір слід залишити за позивачем.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.141, 142, 206, 258, 259, 263-265, 268, 354, п.п.15 п.15 ч.1 Перехідних положень Розділ ХІІІ ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Царичанської селищної ради Дніпропетровської області про визнання права власності на спадкове майно, задовольнити в повному обсязі.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженкою села Бабайківка Царичанського району Дніпропетровської області, ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , право власності на земельну ділянку, площею 8,4900 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташовану на території Юр`ївської сільської ради Царичанського району Дніпропетровської області, кадастровий номер 1225688200-01-002-0039, в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , та якій вказана земельна ділянка належала на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ДП №021267 від 18.10.2004 року.

Судовий збір залишити за позивачем.

Рішення може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його складення.

У відповідності до п.п.15.5 п.15 ч.1 Розділу ХШ Перехідних Положень ЦПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, тобто через Царичанський районний суд Дніпропетровської області.

Головуюча: О.М.ГУДИМ