Рішення

від 24.01.2020 по справі 509/945/19

ОВІДІОПОЛЬСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 509/945/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 січня 2020 року Овідіопольський районний суд Одеської області у складі:

головуючого - судді Кочко В.К.,

при секретарі - Савченко М.В.,

за участю представника позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_3 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у смт.Овідіополь цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_4 до міського управління в Овідіопольському районі та м.Чорноморську Головного управління держгеокадастру в Одеській області, ОСОБА_5 , ОСОБА_2 , третя особа - відділ надання адміністративних послуг Овідіопольської районної державної адміністрації Одеської області, про скасування державної реєстрації земельної ділянки, визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку, визнання недійсними договорів купівлі-продажу земельної ділянки

ВСТАНОВИВ:

28.02.2019 р. позивач ОСОБА_4 звернувся до суду з вищевказаним позовом у якому просив суд скасувати державну реєстрацію земельної ділянки площею 0,1117 га, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 5123755800:02:007:0283; визнати недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку, площею 0,1117 га, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 5123755800:02:007:0283, виданий Відділом Держкомзему у Овідіопольському районі Олеської області 09.12.2009 р., серії ЯЛ №791955; визнати недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 5123755800:02:007:0283, укладений між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 09.10.2012 р., посвідчений приватним нотаріусом Макіївського міського нотаріального округу Донецької області Ісаєвим О.В., зареєстрований в реєстрі за №674; визнати недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 0,1117 га, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 5123755800:02:007:0283, укладений між ОСОБА_5 та ОСОБА_2 18.04.2018 р., посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Анісімовим К.С., зареєстрований в реєстрі за №266 та стягнути з відповідачів судові витрати.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що йому на праві власності належить земельна ділянка площею 0,1117 га, розташована за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 5123755800:02:007:0028 для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка). Вищевказана земельна ділянка належить ОСОБА_4 на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Овідіопольського районного нотаріального округу Мірошниченко Н.М. 12.12.2006 р., зареєстрованого в реєстрі за №7053, укладеного між позивачем та ОСОБА_6 07.05.2008 р. Овідіопольський РВ ДП "ЦЗДК" здійснив державну реєстрацію вищевказаної земельної ділянки. 07.05.2008 р. Відділ земельних ресурсів у Овідіопольському районі видав ОСОБА_4 державний акт на право власності на земельну ділянку, який зареєстровано в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №010852900683, серії ЯЕ №677013. У грудні 2018 р. позивач зазначає що, під час передпродажної підготовки йому стало відомо, що на підставі підроблених документів було створено та зареєстровано земельну ділянку - близнюк належної йому на праві власності, яку на підставі підроблених документів від його імені відчужено на території м.Макіївка та у подальшому повторно відчужено на території м.Києва.

Вищезазначені обставини створюють позивачу, як власнику земельної ділянки, перешкоди у реалізації права приватної власності. На підставі наведеного, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги, посилаючись на обставини викладені в позовній заяві.

Представник Міського управління в Овідіопольському районі та м.Чорноморську ГУ Держгеокадастру в Одеській області у судове засідання не з"явився, про час, дату та місце розгляду справи повідомлявся належним чином.

Відповідач ОСОБА_5 у судове засідання не з"явився, про час, дату та місце розгляду справи повідомлявся належним чином.

Відповідач ОСОБА_2 та його представник заперечували проти задоволення позовної заяви.

Представник Відділу надання адміністративних послуг Овідіопольської РДА Одеської області у судове засідання не з"явився, про час, дату та місце розгляду справи повідомлявся належним чином.

Суд, вислухавши пояснення учасників справи, дослідивши письмові докази, встановив наступне.

ОСОБА_4 на праві власності належить земельна ділянка площею 0,1117 га, розташована за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 5123755800:02:007:0028 для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка). Вищевказана земельна ділянка належить ОСОБА_4 на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Овідіопольського районного нотаріального округу Мірошниченко Н.М. 12.12.2006 р., зареєстрованого в реєстрі за №7053, укладеного між позивачем та ОСОБА_6 07.05.2008 р. Овідіопольський РВ ДП "ЦЗДК" здійснив державну реєстрацію вищевказаної земельної ділянки. 07.05.2008 р. Відділ земельних ресурсів у Овідіопольському районі видав ОСОБА_4 державний акт на право власності на земельну ділянку, який зареєстровано в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №010852900683, серії ЯЕ №677013.

Частина перша статті 15 ЦК України закріплює право кожної особи на захист свого права в разі його порушення, невизнання або оспорювання. Положення цієї статті ґрунтуються на нормах Конституції України, які закріплюють обов`язок держави забезпечувати захист прав усіх суб`єктів права власності і господарювання (стаття 13), захист прав і свобод людини і громадянина судом (частина перша статті 55).

Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Особа, права якої порушено, може скористатися не будь-яким, а конкретним способом захисту свого права. Під способами захисту суб`єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на порушника.

Щодо вимоги позивача про визнання недійсними -

Згідно зі статтею 152 ЗК України, держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: а) визнання прав; б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; в) визнання угоди недійсною; г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; ґ) відшкодування заподіяних збитків; д) застосування інших, передбачених законом, способів.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України в абзаці другому пункту 2 постанови від 16 квітня 2004 року № 7 Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ , виходячи з положень статей 8, 124 Конституції, статей 26, 30, 87, 90, 97, 100, 102, 118, 123, 128, 143, 146, 149, 151, 153, 158, 161, 210, 212 ЗК України, глав 27, 33, 34 ЦК України, статті 15 ЦПК України, статті 12 Господарського процесуального кодексу України судам підсудні справи за заявами, зокрема, з приводу володіння, користування, розпорядження земельними ділянками, що перебувають у власності громадян чи юридичних осіб, і визнання недійсними державних актів про право власності та право постійного користування земельними ділянками.

Отже, оскільки державні акти на право власності на земельні ділянки є документами, що посвідчують право власності й видаються на підставі відповідних рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, то у спорах, пов`язаних із правом власності на земельні ділянки, недійсними можуть визнаватися як зазначені рішення, на підставі яких видано відповідні державні акти, так і самі акти на право власності на земельні ділянки.

Визнання недійсними державних актів на право власності вважається законним, належним та окремим способом поновлення порушених прав у судовому порядку.

Вирішуючи питання про застосування позовної давності, суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

При цьому відповідно до частини першої статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Разом з тим згідно із частинами третьою, четвертою статті 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові.

Представником відповідача ОСОБА_2 - адвокатом Латкою І.В. по справі у відзиві на позовну заяву від 13.09.2019 р. та заяві від 13.09.2019 року заявлено про застосування позовної давності.

Пунктом 1 статті 6 Конвенції передбачено, що кожен має право на розгляд його справи судом.

Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції), наголошує, що позовна давність це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (пункт 51 рішення від 22 жовтня 1996 року за заявами № 22083/93, 22095/93 у справі Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства ; пункт 570 рішення від 20 вересня 2011 року за заявоюу справі ВАТ Нафтова компанія Юкос проти Росії ).

Порівняльний аналіз термінів довідався та міг довідатися , що містяться в статті 261 ЦК України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов`язку особи знати про стан своїх майнових прав, а тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого цивільного права і саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду, недостатньо.

Позивач повинен також довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого цивільного права, що також випливає із загального правила, встановленого статтею 81 ЦПК України, про обов`язковість доведення стороною спору тих обставин, на котрі вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Відповідач, навпаки, мусить довести, що інформацію про порушення можна було отримати раніше.

Як стверджує позивач про ймовірне порушення його прав йому стало відомо лише у 2018 р., хоча на його думку ймовірні неправомірні дії відносно його власності почали здійснюватися ще у 2006 р., тобто більше 10 років тому.

Згідно правової позиції Верховного суду, викладеної у постанові від 22.05.2019 р. у справі №234/3341/15-ц порівняльний аналіз термінів "довідався" та "міг довідатися" дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов"язку особи знати про стан своїх майнових прав, а тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого цивільного права і саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду, недостатньо.

Європейський суд з прав людини вказав, що інститут позовної давності є спільною рисою правових систем Держав-учасниць і має на меті гарантувати: юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, спростувати які може виявитися нелегким завданням, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що які відбули у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із спливом часу (STUBBINGS AND OTHERS v. THE UNITED KINGDOM, № 22083/93, № 22095/93, § 51, ЄСПЛ, від 22 жовтня 1996 року; ZOLOTAS v. GREECE (№o. 2), № 66610/09, § 43, ЄСПЛ, від 29 січня 2013 року).

Таким чином, враховуючи дану правову позицію ВС, презумпцію цивільного права про те, що власність зобов"язує та те, що позивачем не наведено жодної поважної причини пропуску строку позовної давності, вважаю, що даний строк було пропущено з неповажних причин.

Виходячи з наведеного, вбачається, що позивачем не доведено об`єктивну неможливість дізнатися про порушення його прав, з огляду на презумпцію можливості та обов`язку особи знати про стан своїх майнових прав у разі недоведення протилежного.

Отже, виходячи з наведених обставин справи, суд вважає за необхідне відмовити у задоволенні позову, у зв`язку з пропуском строку позовної давності.

Керуючись ст.ст.12,13,76-82,89,141,258,259,265 ЦПК України

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 до міського управління в Овідіопольському районі та м.Чорноморську Головного управління держгеокадастру в Одеській області, ОСОБА_5 , ОСОБА_2 , третя особа - відділ надання адміністративних послуг Овідіопольської районної державної адміністрації Одеської області, про скасування державної реєстрації земельної ділянки, визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку, визнання недійсними договорів купівлі-продажу земельної ділянки - відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку через суд першої інстанції шляхом подачі в 30-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги, з подачею її копій до апеляційної інстанції, а в разі складання рішення у повному обсязі - з дня складання у повному обсязі.

Суддя В.К.Кочко