Рішення

від 24.01.2020 по справі 120/3076/19-а

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

24 січня 2020 р. Справа № 120/3076/19-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Яремчука Костянтина Олександровича,

за участі секретаря судового засідання Ніконової Тетяни Василівни,

представників позивача Левицької-Корчун Вікторії Ігорівни, Люлькіс Ірини Михайлівни, Олішевського Владислава Вікентійовича,

представника відповідача Сивого Михайла Віталійовича,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Трансагро" до Головного управління ДПС у Вінницькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Трансагро" (надалі - ТОВ "Компанія Трансагро") до Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області, у якій просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 15 травня 2019 року №0004751409 та №0004741409.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначив, що за результатами проведеної документальної невиїзної перевірки щодо дотримання ТОВ Компанія Трансагро вимог законодавства України з питань державної митної справи податковим органом виявлено порушення, на підставі яких 15 травня 2019 року прийнято податкове повідомлення-рішення №0004751409, яким збільшено суму податкового зобов`язання за платежем "мито на товари, що ввозяться суб`єктами підприємницької діяльності" на суму 24404,14 гривень та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 6101,01 гривень, а також податкове повідомлення-рішення №0004741409, яким збільшено суму податкового зобов`язання за платежем "ПДВ з ввезених товарів" на суму 4880,83 гривень та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 1220,21 гривень.

Не погодившись із прийнятими рішеннями, позивач оскаржив їх в судовому порядку.

Ухвалою від 30 вересня 2019 року відкрито провадження в адміністративній справі та вирішено розгляд її здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.

24 жовтня 2019 року представником відповідача подано до суду клопотання про заміну відповідача правонаступником, яким є Головне управління ДПС у Вінницькій області.

Окрім того, 24 жовтня 2019 року відповідачем подано до суду відзив на позовну заяву, у якому йдеться про те, що за результатами проведеної документальної невиїзної перевірки з питань дотримання ТОВ "Компанія Трансагро" державної митної справи щодо обґрунтованості та законності надання (отримання) пільг і звільнення від оподаткування під час оформлення товарів складено акт від 24.04.2019 №10/02-32-14-09/38328583. В ході перевірки виявлені наступні порушення: пунктів 2 та 3 статті 22 Умови складання декларації-інвойс Протоколу І Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами - членами, з іншої сторони, ратифікованої Законом України від 16.09.2014 №1678-VII; статті 257 Митного кодексу України в частині достовірності декларування відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для їх митного контролю та митного оформлення; статті 281 Митного кодексу України в частині правильності, обґрунтованості та законності надання (отримання) пільг, застосування звільнення від оподаткування ввізним митом, в результаті чого занижено податкове зобов`язання по сплаті ввізного мита на суму 24404,14 грн.; пункту 190.1 статті 190 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податкового зобов`язання по сплаті податку на додану вартість на суму 4880,83 грн. На підставі виявлених порушень контролюючим органом 15 травня 2019 року прийняті податкові повідомлення-рішення №0004751409 та №0004741409. Таким чином, на думку відповідача, підстави для задоволення позову відсутні.

Також 24 жовтня 2019 року до суду надійшли додаткові пояснення до позовної заяви від представника позивача, у яких зазначено, що у податкового органу не існувало правових підстав для проведення документальної невиїзної перевірки, оскільки матеріали перевірки не містять відомостей про наявність у відповідача обгрунтованих сумнівів з приводу дійсності документів про походження товару. Окрім того, відповідно до постанови Сьомого апеляційного адміністративного суду від 30 липня 2019 року у справі №127/5382/19, якою залишено без змін рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 06 травня 2019 року, скасовано постанову у справі про порушення митних правил №2026/40100/18 від 06 лютого 2019 року, якою директора ТОВ "Компанія Трансагро" притягнуто до відповідальності, передбаченої статтею 485 Митного кодексу України, та встановлено обставини щодо преференційного походження товарів, які були задекларовані в електронних митних деклараціях ЕМД UA401010/2017/015440 та ЕМД UA401010/2017/015441 від 11.05.2017.

Ухвалою суду від 24 жовтня 2019 року задоволено клопотання відповідача про заміну відповідача правонаступником, у зв`язку із чим замінено Головне управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області його правонаступником, яким є Головне управління ДПС у Вінницькій області.

04 листопада 2019 року представником позивача подано до суду відповідь на відзив, у якій останній зазначає, що у відзиві на позовну заяву жодним чином не наведено доводів відповідача, які б слугували підставою для відмови у задоволенні позову.

В ході судового засідання 06 листопада 2019 року судом постановлено ухвалу без виходу до нарадчої кімнати, якою у сторін витребувано додаткові докази.

25 листопада 2019 року на виконання вимог ухвали суду від 06 листопада 2019 року представником позивача подано до суду витребувані докази.

Ухвалою суду від 25 листопада 2019 року витребувано у Вінницької митниці та у Державної податкової служби України належним чином засвідчені копії запитів, що надсилалися до Головного митного управління Мюнстера та до Головного митного управління Кобленца як компетентних органів Німеччини щодо проведення перевірки підтверджень походження наступних товарів:

1. Сідельний тягач: торговельна марка "MAN", модель TGA 18.440, тип двигуна: дизель, календарний рік виготовлення 2007, модельний рік виготовлення 2007, дата першої реєстрації 17.07.2007, об`єм двигуна: 10518 куб.см., потужність 324 кВт, номер шасі НОМЕР_1 , митне оформлення якого здійснювалося на підставі митної декларації від 11 травня 2017 року №UA401010/2017/015440, поданої товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія Трансагро".

2. Сідельний тягач: торговельна марка "МАN", модель TGA 18.480, тип двигуна: дизель, календарний рік виготовлення 2007, модельний рік виготовлення 2007, дата першої реєстрації 10.07.2007, об`єм двигуна: 12419 куб.см., потужність 353 кВт, номер шасі НОМЕР_2 , митне оформлення якого здійснювалося на підставі митної декларації від 11 травня 2017 року №UA401010/2017/015441, поданої товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія Трансагро".

3. Напівпричіп-самоскид: торговельна марка Hendricks Kleve, модель Kisa 32, номер шасі НОМЕР_3 , рік виготовлення 1997, дата першої реєстрації 19.08.1997, митне оформлення якого здійснювалося на підставі митної декларації від 20 вересня 2017 року №UA401010/2017/033290, поданої товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія Трансагро".

02 січня 2020 року від Державної митної служби України до суду надійшли витребувані ухвалою суду від 25 листопада 2019 року докази.

13 січня 2020 року представником позивача подано заяву, у якій просив вирішити питання щодо розподілу судових витрат, зокрема й витрат, пов`язаних з оплатою послуг адвоката, в розмірі 10000 гривень.

За результатами проведеного 13 січня 2020 року судового засідання судом оголошено перерву в зв`язку з необхідністю наданням позивачем офіційного перекладу наданих Державною митною службою України документів.

21 січня 2020 року представником позивача подано заяву, у якій йдеться про відшкодування витрат, пов`язаних із перекладом документів, до якої долучено перекладені на державну мову документи.

Заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали адміністративної справи, оцінивши надані сторонами докази, суд встановив такі обставини.

ТОВ Компанія Трансагро здійснило митне оформлення товарів за такими митними деклараціями:

- від 11.05.2017 №UA401010/2017/015440: товар Сідельний тягач: торговельна марка MAN , модель TGA 18.440, тип двигуна: дизель, календарний рік виготовлення 2007, модельний рік виготовлення 2007, дата першої реєстрації 17.07.2077, об`єм двигуна: 10518 куб.см, потужність 324 кВт, номер шасі НОМЕР_1 , виробник MAN, країна виробництва DE ;

- від 11.05.2017 №UA401010/2017/015441: товар Сідельний тягач: торговельна марка MAN , модель TGA 18.480, тип двигуна: дизель, календарний рік виготовлення 2007, модельний рік виготовлення 2007, дата першої реєстрації 10.07.2077, об`єм двигуна: 12419 куб.см, потужність 353 кВт, № шасі НОМЕР_2 , виробник MAN, країна виробництва DE ;

- від 20.09.2017 №UA401010/2017/033290: товар Напівпричіп-самоскид: торговельна марка HENDRICKS KLEVE, модель KISA 32, № шасі НОМЕР_3 , рік виготовлення 1997, вантажопідйомність 26.600 т, маса у разі максимального завантаження 32.000 т, дата першої реєстрації 19.08.1997, виробник HENDRICKS KLEVE, країна виробництва DE .

Вказаний товар оформлений із застосуванням преференційного режиму в рамках Протоколу 1 Щодо визначення концепції Походження товарів і методів адміністративного співробітництва Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони, ратифікованої Законом України від 16.09.2014 №1678-VII.

Для підтвердження преференційного походження товарів ТОВ Компанія Трансагро надано декларації інвойс, складені експортером партії товару, що не перевищує 6000 євро, зокрема, від 30.09.2016 за №6593 та №6592 (відправник V4 ImpEx GmbH&Co.KG , Німеччина) та від 29.08.2017 за №2017082902 (відправник Fa. SPAKI NUTZFAHRZEUGE , Німеччина).

Митним органом завершено митні процедури та випущено у вільний обіг товар, що імпортувався.

Проте, згодом Вінницькою митницею направлено до Державної фіскальної служби України листи від 27 листопада 2017 року вих. №5360/8/02-80-19-02 та від 12 лютого 2018 року вих. №718/8/02-80-19-02 щодо надання допомоги в проведенні перевірки достовірності зазначених вище декларацій інвойс.

Державною фіскальною службою України надіслано листи від 24 січня 2018 року вих. №1233/5/99-99-19-04-03-16 та від 24 травня 2018 року вих. №9041/5/99-99-19-04-03-16 до Головного митного управління у м. Мюнстер з проханням здійснити перевірку справжності декларацій інвойс, зокрема, й від 30.09.2016 за №6593 та №6592 та від 29.08.2017 за №2017082902.

На вказані звернення отримано листи Головного митного управління Мюнстера від 02 серпня 2018 року та від 26 липня 2018 року відповідно.

У листі від 02 серпня 2018 року йдеться про те, що зазначене підприємство-експортер V4 ImpEx GmbH&Co.KG" не надало для додаткової перевірки ніяких документів, що підтверджують статус походження товару. На письмові звернення щодо даного питання немає відповіді. Тому я не можу ні підтвердити достовірність, ні правильність преференції .

Листом від 26 липня 2018 року повідомлено, що Перевірка виявила, що товар, зазначений у наданому преференційному документі, не є товаром, що походить з Європейського Союзу згідно Угоди про асоціацію між Європейським Союзом та Україною .

На підставі положень пункту 2 частини 2 статті 351 Митного кодексу України Головним управлінням Державної фіскальної служби у Вінницькій області прийнято наказ №1763 від 28 березня 2019 року про проведення документальної невиїзної перевірки щодо дотримання ТОВ Компанія Трансагро вимог законодавства України з питань державної митної справи за митними деклараціями від 11 травня 2017 року №UА401010/2017/015440, №UА401010/2017/015441, від 20 вересня 2017 року №UА401010/2017/033290.

У період з 05 квітня по 11 квітня 2019 року службовими особами Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області та Вінницької митниці проведено документальну невиїзну перевірку дотримання ТОВ "Компанія Трансагро" вимог законодавства України з питань державної митної справи щодо обґрунтованості та законності надання (отримання) пільг і звільнення від оподаткування під час митного оформлення товарів за митними деклараціями від 11 травня 2017 року №UА401010/2017/015440, №UА401010/2017/015441, від 20 вересня 2017 року №UА401010/2017/033290.

За результатами проведеної перевірки 24 квітня 2019 року складено акт №10/02-32-14-09/38328583, у якому зафіксовано виявлені в ході перевірки порушення. Зокрема, у висновках акта перевірки йдеться про такі порушення:

- пунктів 2 та 3 статті 22 Умови складання декларації-інвойс Протоколу І Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами - членами, з іншої сторони, ратифікованої Законом України від 16.09.2014 №1678-VII;

- статті 257 Митного кодексу України в частині достовірності декларування відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для їх митного контролю та митного оформлення;

- статті 281 Митного кодексу України в частині правильності, обґрунтованості та законності надання (отримання) пільг, застосування звільнення від оподаткування ввізним митом, в результаті чого занижено податкове зобов`язання по сплаті ввізного мита на суму 24 404,14 грн.;

- пункту 190.1 статті 190 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI, що призвело до заниження податкового зобов`язання по сплаті податку на додану вартість на суму 4 880,83 грн.

На підставі акта перевірки №10/02-32-14-09/38328583 від 24 квітня 2019 року Головним управлінням Державної фіскальної служби у Вінницькій області 15 травня 2019 року прийнято податкове повідомлення-рішення №0004751409, яким товариству збільшено суму податкового зобов`язання за платежем "мито на товари, що ввозяться суб`єктами підприємницької діяльності" на суму 24404,14 гривень та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 6101,01 гривень, а також податкове повідомлення-рішення №0004741409, яким товариству збільшено суму податкового зобов`язання за платежем "ПДВ з ввезених товарів" на суму 4880, 83 гривень та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 1220,21 гривень.

Надаючи правову оцінку податковим рішенням, що оскаржуються, суд зважає на таке.

Відповідно до абзацу 1 пункту 41.1 статті 41 Податкового кодексу України (надалі - ПК України) контролюючими органами є центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову, державну митну політику, державну політику з адміністрування єдиного внеску, державну політику у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування податкового та митного законодавства, законодавства з питань сплати єдиного внеску та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючий орган, його територіальні органи.

Пунктом 54.4 статті 54 ПК України передбачено, що у разі надходження від уповноважених органів іноземних держав документально підтверджених відомостей щодо країни походження, вартісних, кількісних або якісних характеристик, які мають значення для оподаткування товарів і предметів при ввезенні (пересиланні) на митну територію України або територію вільної митної зони або вивезенні (пересиланні) товарів і предметів з митної території України або території вільної митної зони, які відрізняються від задекларованих під час митного оформлення, контролюючий орган має право самостійно визначити базу оподаткування та податкові зобов`язання платника податків шляхом проведення дій, визначених пунктом 54.3 цієї статті, на підставі відомостей, зазначених у таких документах.

Положеннями підпункту 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 ПК України встановлено, що контролюючий орган зобов`язаний самостійно визначити суму грошових зобов`язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо результати митного контролю, отримані після закінчення процедури митного оформлення та випуску товарів, свідчать про заниження або завищення податкових зобов`язань, визначених платником податків у митних деклараціях.

Згідно з пунктом 4 частини 5 статті 54 Митного кодексу України (надалі - МК України) орган доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право звертатися до органів доходів і зборів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості.

Відповідно до частини 1 статті 45 МК України у разі виникнення сумнівів з приводу дійсності документів про походження товару чи достовірності відомостей, що в них містяться, включаючи відомості про країну походження товару, орган доходів і зборів може звернутися до компетентного органу, що видав документ, або до компетентних організацій країни, зазначеної як країна походження товару, із запитом про проведення перевірки цих документів про походження товару чи надання додаткових відомостей.

Положеннями пункту 1 частини 3, частини статті 345 МК України визначено, що органи доходів і зборів мають право здійснювати митний контроль шляхом проведення документальних виїзних (планових або позапланових) та документальних невиїзних перевірок дотримання законодавства України з питань державної митної справи щодо правильності визначення бази оподаткування, своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів. Результати перевірки оформлюються актом (довідкою) та є підставою для самостійного визначення органом доходів і зборів суми податкового зобов`язання підприємства щодо сплати митних платежів, застосування заходів, передбачених законами України.

Відповідно до частини 1, пункту 2 частини 2 статті 351 МК України предметом документальних невиїзних перевірок є дані про своєчасність, достовірність, повноту нарахування та сплати митних платежів при переміщенні товарів через митний кордон України підприємствами, а також при переміщенні товарів через митний кордон України громадянами з поданням митної декларації, передбаченої законодавством України для підприємств.

Документальна невиїзна перевірка проводиться у разі надходження від уповноважених органів іноземних держав документально підтвердженої інформації про непідтвердження автентичності поданих органові доходів і зборів документів щодо товарів, митне оформлення яких завершено, недостовірність відомостей, що в них містяться, а також запитів стосовно надання інформації про зовнішньоекономічні операції, які здійснювалися за участю суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності - резидентів України.

Так, Законом України від 16 вересня 2014 року №1678-VII ратифіковано Угоду про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами - членами, з іншої сторони (надалі - Угода про асоціацію).

Відповідно до пункту 1 статті 29 частини 2 глави 1 розділу 4 Угоди про асоціацію кожна Сторона зменшує або скасовує ввізне мито на товари, що походять з іншої Сторони, відповідно до Графіків, встановлених у Додатку I-A до цієї Угоди.

Згідно зі статтею 257 МК України декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для їх митного контролю та митного оформлення.

Допускається встановлення тарифних пільг (тарифних преференцій) щодо ставок Митного тарифу України у вигляді звільнення від оподаткування ввізним митом, зниження ставок ввізного мита або встановлення тарифних квот відповідно до законодавства України та для ввезення товарів, що походять з держав, з якими укладено відповідні міжнародні договори (частина 1 статті 281 МК України).

Статтею 16 Протоколу 1 Угоди про асоціацію визначено, що товари, що походять з Європейського Союзу, і товари, що походять з України, після ввезення до України чи Європейського Союзу відповідно підпадають під дію Угоди за умови подання одного з таких документів: сертифікат з перевезення товару EUR. 1; декларація інвойс, надана експортером.

Пунктом 2 статті 22 Протоколу 1 Угоди про асоціацію встановлено, що декларація інвойс може бути складена, якщо розглядувані товари можуть бути визнані такими, що походять з Європейського Союзу або України і відповідають іншим вимогам Протоколу 1 Угоди.

Зміст наведених приписів свідчить про можливість здійснення контролюючими органами митного контролю після завершення митного оформлення за умови наявності обгрунтованої підозри, що під час пропуску товарів через митний кордон було допущено порушення митного законодавства.

Аналогічні висновки містяться у постанові Верховного Суду від 08 травня 2018 року, ухваленій у справі №808/1341/14.

Проте, з надісланих до уповноваженого органу іноземної держави (Головного митного управління Мюнстера) листів, а також з акта про результати документальної невиїзної перевірки від 24 квітня 2019 року №10/02-32-14-09/38328583 не прослідковується наявність обгрунтованих сумнівів у контролюючого органу, що під час митного оформлення (яке мало місце у 2017 році) позивачем допущено порушення митного законодавства, що свідчить про відсутність підстав для проведення відповідної перевірки документів про походження товару чи надання додаткових відомостей.

До таких висновків суд дійшов з огляду на положення статті 45 МК України, частинами 1, 2 якої передбачено, що у разі виникнення сумнівів з приводу дійсності документів про походження товару чи достовірності відомостей, що в них містяться, включаючи відомості про країну походження товару, орган доходів і зборів може звернутися до компетентного органу, що видав документ, або до компетентних організацій країни, зазначеної як країна походження товару, із запитом про проведення перевірки цих документів про походження товару чи надання додаткових відомостей. Запит про проведення перевірки повинен містити виклад обставин, що дали підстави для сумнівів з приводу достовірності задекларованої країни походження товару, посилання на правила визначення походження товарів, що застосовуються в Україні, а також іншу необхідну інформацію.

Наведені у частині 2 статті 45 МК України вимоги до запиту, що надсилається до компетентного органу, що видав документ, або до компетентних організацій країни, що зазначена у документах як країна походження товару, покликані унеможливити проведення безпідставних перевірок.

Натомість, як свідчить зміст листів Державної фіскальної служби України від 24 січня 2018 року вих. №1233/5/99-99-19-04-03-16 та від 24 травня 2018 року вих. №9041/5/99-99-19-04-03-16, що адресовані до Головного митного управління у м. Мюнстер, у них не наведені обставини, що слугували підставою для сумнівів з приводу достовірності задекларованої товариством країни походження товару.

Відтак, на переконання суду, листи Державної фіскальної служби України від 24 січня 2018 року вих. №1233/5/99-99-19-04-03-16 та від 24 травня 2018 року вих. №9041/5/99-99-19-04-03-16 надіслані до Головного митного управління м. Мюнстер без достатньої на те підстави, що не узгоджується із приписами частини 2 статті 45 МК України та свідчить про недотримання вимог до змісту запитів, які встановлені статтею 45 МК України.

Отже, за відсутності обгрунтованих підстав для надіслання до уповноважених органів іноземної держави відповідних запитів, незалежно від того, який зміст містять такі листи-відповіді, на думку суду, за таких обставин проведення документальної невиїзної перевірки ТОВ Компанія Трансагро не породжує юридичних наслідків.

Окрему увагу варто звернути на положення пункту 2 частини 2 статті 351 МК України, які стали підставою для проведення документальної невиїзної перевірки. Зокрема, вказаною нормою визначено, що документальна невиїзна перевірка проводиться у разі надходження від уповноважених органів іноземних держав документально підтвердженої інформації про непідтвердження автентичності поданих органові доходів і зборів документів щодо товарів, митне оформлення яких завершено, недостовірність відомостей, що в них містяться, а також запитів стосовно надання інформації про зовнішньоекономічні операції, які здійснювалися за участю суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності - резидентів України.

Тобто, проведення документальної невиїзної перевірки з підстави, наведеної у пункті 2 частини 2 статті 351 МК України, можливе лише за умови, якщо інформація, що надійшла від уповноважених органів іноземних держав, свідчить про непідтвердження автентичності поданих контролюючому органу документів або про недостовірність відомостей, що в них містяться, а також запитів стосовно надання інформації про зовнішньоекономічні операції, які здійснювалися за участю суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності - резидентів України.

Однак, з листа від 02 серпня 2018 року, отриманого від Головного митного управління Мюнстера, слідує, що зазначене підприємство-експортер V4 ImpEx GmbH&Co.KG" не надало для додаткової перевірки ніяких документів, що підтверджують статус походження товару. На письмові звернення щодо даного питання немає відповіді. Тому я не можу ні підтвердити достовірність, ні правильність преференції .

Зміст вказаного листа не містить інформації про непідтвердження автентичності поданих контролюючому органу документів або про недостовірність відомостей, що в них містяться, а також запитів стосовно надання інформації про зовнішньоекономічні операції, які здійснювалися за участю суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності - резидентів України, що є обов`язковою передумовою для проведення документальної невиїзної перевірки відповідно до пункту 2 частини 2 статті 351 МК України.

Більше того, частиною 5 статті 33 Протоколу 1 Угоди про асоціацію визначено, що митні органи, на запит яких була здійснена перевірка, мають бути повідомлені про її результати якомога раніше. Ці результати повинні чітко вказувати на те, чи є перевірені документи достовірними та чи розглядувані товари можуть бути визнані такими, що походять з Європейського Союзу або України і відповідають іншим вимогам цього Протоколу.

Проте, зміст листа від 02 серпня 2018 року, отриманого від Головного митного управління Мюнстера, не містить чіткого підтвердження того, чи є перевірені документи достовірними та чи розглядувані товари можуть бути визнані такими, що походять з Європейського Союзу.

Наведене також підтверджує безпідставність проведення документальної невиїзної перевірки.

Водночас, судом встановлено, що підставою для прийняття податкових повідомлень-рішень, що оскаржуються, стало неправомірне застосування ТОВ Компанія Трансагро пільг, що спричинило заниження податкового зобов`язання по сплаті ввізного мита та податку на додану вартість.

При цьому, відповідач вважає, що на безпідставність застосування ТОВ Компанія Трансагро преференцій вказують листи Головного митного управління Мюнстера від 02 серпня 2018 року та від 26 липня 2018 року, що адресовані Державній фіскальній службі України.

Однак, слід наголосити на тому, що зміст листа від 02 серпня 2018 року, який отриманий від Головного митного управління Мюнстера, жодним чином не свідчить про безпідставність застосування позивачем преференції при розмитненні транспортних засобів MAN , адже у ньому йдеться про відсутність документів, на підставі яких можливо встановити походження товару з Німеччини.

Більше того, з постанови Сьомого апеляційного адміністративного суду від 30 липня 2019 року у справі №127/5382/19 слідує, що 09.07.2019 ТОВ "Компанія Трансагро" від ПП ЕНДЦ "Експертиза" був отриманий лист за №120-07/19 від 09.07.2019, до якого була додана роздруківка з програми AUTOVIN по кожному із транспортних засобів, які були задекларовані в електронних митних деклараціях ЕМД UА401010/2017/015440 та UА401010/2017/015441 від 11.05.2017. Згідно із зазначеними роздруківками країною-виробником цих транспортних засобів визначено Німеччину. 08 липня 2019 року ТОВ "Компанія Трансагро" від ТОВ "МАН Трак енд Бас Юкрейн" був отриманий лист №53, з якого вбачається, що країною-виробником товарів, які були задекларовані в електронних митних деклараціях ЕМД UA401010/2017/015440 та ЕМД UA401010/2017/015441 від 11 травня 2017 року, є Німеччина.

З огляду на встановлені обставини Сьомий апеляційний адміністративний суд в постанові від 30 липня 2019 року дійшов висновку, що зазначені вище документи підтверджують обставину щодо країни-виробника товарів, які були задекларовані в електронних митних деклараціях ЕМД UA401010/2017/015440 та ЕМД UA401010/2017/015441 від 11 травня 2017 року, тобто підтверджують преференційне походження цих товарів (правомірність включення цих відомостей до графи 36 "Преференції" електронних митних декларацій).

В свою чергу, згідно з частиною 4 статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Таким чином, зважаючи на безпідставність надіслання контролюючим органом листів-запитів до уповноваженого органу іноземної держави, а також на безпідставне проведення документальної невиїзної перевірки, з огляду на зміст листа від 02 серпня 2018 року, який отриманий від Головного митного управління Мюнстера, а також на встановлені Сьомим апеляційним адміністративним судом обставини, суд дійшов висновку, що податкові повідомлення-рішення від 15 травня 2019 року №0004751409 та №0004741409 в частині неправомірного застосування преференцій при розмитненні транспортних засобів МАN слід визнати необгрунтованими та такими, що слід скасувати.

Разом із тим, на думку суду, необгрунтованими також є висновки контролюючого органу в частині безпідставного застосування позивачем преференцій при розмитненні напівпричіпа-самоскида HENDRICKS KLEVE (номер шасі: НОМЕР_3 ).

Так, в ході судового розгляду судом встановлено, що висновком експертного дослідження №136-11/19 від 02 листопада 2019 року, підтверджено те, що напівпричіп HENDRICKS KLEVE, ідентифікаційний номер - НОМЕР_3 , виготовлено на підприємстві HENDRICKS FAHRZEUGBAU GMBH & CO KG в Німеччині.

Відтак, суд доходить висновку, що вказані документи підтверджують обставину щодо країни-виробника товару, який був задекларований в електронній митній декларації від 20 вересня 2017 року №UА401010/2017/033290, тобто підтверджують преференційне походження даного товару (правомірність включення відомостей до графи 36 "Преференції" електронної митної декларації).

Водночас, суд враховує й те, що контролюючим органом безпідставно надіслано листи-запити до уповноваженого органу іноземної держави, про що йшлося вище, що, в свою чергу, свідчить про те, що підстав для проведення документальної невиїзної перевірки ТОВ Компанія Трансагро не існувало.

Таким чином, податкові повідомлення-рішення від 15 травня 2019 року №0004751409 та №0004741409 є протиправними та підлягають скасуванню повністю.

Крім того, відповідно до частини 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно з частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

В свою чергу, відповідачем не доведено правомірність прийнятих податкових повідомлень-рішень від 15 травня 2019 року №0004751409 та №0004741409.

Отже, враховуючи зазначене вище суд дійшов висновку, що позивачем надано належні та достатні докази, які підтверджують достовірність зазначених у документах відомостей про ввезений у 2017 році товар, а тому податкові повідомлення-рішення від 15 травня 2019 року №0004751409 та №0004741409 є протиправними та підлягають скасуванню.

Відповідно до пункту 2 частини 5 статті 246 Кодексу адміністративного судочинства України у резолютивній частині рішення зазначаються, зокрема, й розподіл судових витрат.

Згідно з частинами 1, 2 статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зважає на положення статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, частиною 1 якої визначено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як свідчать матеріали справи, позивач при зверненні до суду сплатив судовий збір в розмірі 1921 гривні, що підтверджується платіжним дорученням №1479 від 17 вересня 2019 року.

Відтак, на користь позивача слід стягнути суму сплаченого судового збору у розмірі 1921 гривні за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Вінницькій області.

Крім того, із поданих 13 січня та 21 січня 2020 року заяв слідує, що позивачем понесено витрати на професійну правничу допомогу та витрати, пов`язані з перекладом деяких документів.

При вирішенні питання щодо підтвердження понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу суд зважає на положення статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України.

Так, частиною 1 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Згідно з частиною 2 цієї статті за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (частина 3 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України).

Приписами частини 4 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Частинами 5, 6 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 7 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України).

Зі змісту вказаних норм слідує, що від учасника справи, який поніс витрати на професійну правничу допомогу, вимагається надання доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Представник відповідача в судовому засідання 24 січня 2020 року стверджував про завищений розмір витрат товариства на професійну правничу допомогу.

Як свідчать матеріали справи, в підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу позивачем надано угоду про надання послуг адвоката від 21 травня 2019 року, платіжне доручення №2094 від 20 грудня 2019 року, а також акт здачі-приймання робіт від 26 грудня 2019 року.

Угодою про надання послуг адвоката від 21 травня 2019 року передбачено, що довіритель, окрім іншого, уповноважує адвоката здійснювати підготовку документів (заяв, позовів, скарг), представляти інтереси товариства в господарських, цивільних та адміністративних судах всіх інстанцій, користуватися всіма правами, наданими позивачу відповідачу та третій особі, в тому числі з правом пред`явлення позову, повної або часткової відмови від позовних вимог, визнання повністю або частково позову, зміни підстав або предмету позову, оскарження рішення суду, подачі виконавчих документів до стягнення.

Акт здачі-приймання робіт від 26 грудня 2019 року містить опис наданих адвокатом послуг, кількість витраченого на це часу, а також оцінений розмір наданих послуг. Так, у згаданому акті зазначено, що на консультативні усні послуги витрачено 2 години, що оцінено у розмірі 1000 гривень; на підготовку заяви про адміністративне оскарження податкових повідомлень-рішень витрачено 2 години, що оцінено у розмірі 1100 гривень; на підготовку позовної заяви витрачено 4 години, що оцінено у розмірі 3400 гривень; на підготовку відповіді на відзив витрачено 1 годину, що оцінено у розмірі 1500 гривень; на участь у судових засіданнях витрачено 3 години, що оцінено у розмірі 3000 гривень.

Загальний розмір наданих послуг згідно із актом здачі-приймання робіт від 26 грудня 2019 року становить 10000 гривень.

Проте, на думку суду, розмір наданих адвокатом позивачу послуг у розмірі 10000 гривень підтверджується частково.

При визначенні співмірності наданих послуг позивачу з сумою заявленою до відшкодування, суд зауважує, що дана адміністративна справа розглядалась у порядку спрощеного позовного провадження, що свідчить про те, що така справа належить до справ незначної складності.

Більше того, слід звернути увагу на тому, що предметом спору позивачем визначено податкові повідомлення-рішення від 15 травня 2019 року №0004751409, яким товариству збільшено суму податкового зобов`язання за платежем "мито на товари, що ввозяться суб`єктами підприємницької діяльності" на суму 24404,14 гривень та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 6101,01 гривень, а також №0004741409, яким збільшено суму податкового зобов`язання за платежем "ПДВ з ввезених товарів" на суму 4880,83 гривень та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 1220,21 гривень.

Відтак, донараховані контролюючим органом податкові зобов`язання на підставі вказаних податкових рішень становлять загалом 36606,19 гривень, а тому, на переконання суду, розмір витрат на оплату послуг адвоката в розмірі 10000 гривень не є співмірним із складністю справи, а також із ціною позову.

Таким чином, суд вважає, що витрати на оплату послуг адвоката підтверджуються в розмірі 4000 гривень; такий розмір витрат є співмірним із складністю справи та виконаними адвокатом роботами (наданими послугами), а також із ціною позову.

Щодо витрат, пов`язаних із залученням перекладача, то слід зважити на таке.

Відповідно до частини 3 статті 137 Кодексу адміністративного судочинства України спеціаліст, перекладач, експерт отримують винагороду за виконані роботи (надані послуги), пов`язані із справою, якщо це не входить до їхніх службових обов`язків. Розмір витрат на оплату робіт (послуг) залученого стороною спеціаліста, перекладача чи експерта має бути співмірним із складністю відповідної роботи (послуг), її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт (надання послуг).

В підтвердження понесених позивачем витрат, пов`язаних із залученням перекладача, суду надано рахунок №3 від 17 січня 2020 року, платіжне доручення №85 від 17 січня 2020 року, згідно із якими розмір таких витрат становить 550 гривень.

Зміст вказаних документів свідчить про те, що послуги з перекладу листів Державної фіскальної служби України вих. №9041/5/99-99-19-04-03-16 та вих. №233/5/99-99-19-04-09-16 надавалися фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 .

Відтак, відшкодуванню на користь позивача підлягають витрати, пов`язані із залученням перекладача, в розмірі 550 гривень.

Керуючись статтями 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України,

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Трансагро" задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення №0004751409 та №0004741409, що прийняті Головним управлінням ДФС у Вінницькій області 15 травня 2019 року.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Вінницькій області на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Трансагро" витрати, пов`язані з оплатою судового збору, в розмірі 1921 (одна тисяча дев`ятсот двадцять одна) гривня.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Вінницькій області на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Трансагро" витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 4000 (чотири тисячі) гривень, а також витрати, пов`язані із залучення перекладача, у розмірі 550 (п`ятсот п`ятдесят) гривень.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 КАС України.

Відповідно до частини 1 статті 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія Трансагро" (місцезнаходження: 21010, м. Вінниця, вул. Ботанічна, буд. 17; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України: 38328583)

Відповідач: Головне управління ДПС у Вінницькій області (місцезнаходження: 21028, м. Вінниця, Хмельницьке шосе, 7; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України: 43142454)

Повний текст рішення складено 29.01.2020

Суддя Яремчук Костянтин Олександрович