Рішення

від 27.01.2020 по справі 120/4161/19-а

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

27 січня 2020 р. Справа № 120/4161/19-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Воробйової Інни Анатоліївни,

за участю:

секретаря судового засідання: Гродської В.О.

представників позивача: Гайової О.В.,Барчука С.В.

представника відповідача: Мавроді Р.Ф.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження адміністративну справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Управляюча компанія "Комфорт АБ"

до: Подільської митниці Державної митної служби України

про: визнання протиправними та скасування рішення і картки відмови

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю Управляюча компанія Комфорт АБ (далі - ТОВ Управляюча компанія Комфорт АБ , товариство, позивач) з адміністративним позовом до Вінницької митниці ДФС Державної митної служби України (надалі - митниця, відповідач) яким просило визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів № UA401000/2019/000049/1 від 07 червня 2019 року про коригування митної вартості товарів та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA401010/2019/00100.

На обґрунтування позову позивач вказує, що оскаржувані рішення є незаконними, оскільки у контролюючого органу були відсутні правові підстави для відмови у визначенні митної вартості товарів за основним методом та застосування резервного методу при визначенні такої (митної вартості товарів).

Так, ТОВ Управляюча компанія Комфорт АБ вважає, що митним органом неправомірно застосовано резервний метод визначення митної вартості товару, імпортованого позивачем, оскільки товариство надало для митного оформлення товару всі необхідні документи, передбачені частиною другою статті 53 МК України. Подані документи чітко ідентифікували товар та містили об`єктивні та достовірні дані, що піддавалися обчисленню та чітко підтверджували ціну товару, що підлягала сплаті позивачем на користь продавця, тобто підтверджували митну вартість товару за ціною договору.

Зокрема з метою розмитнення поставленого товару, позивачем подано до митного органу електронну митну декларацію із зазначенням митної вартості товару, інвойс, зовнішньоекономічний контракт, платіжне доручення про сплату митних платежів, сертифікат на перевезення товару, свідоцтво про реєстрацію ТЗ, довідку про вартість витрат на перевезення.

На думку позивача, надані документи є достатніми для обраного ним методу визначення митної вартості товару. Проте, митним органом дані документи не взято до уваги з підстав відсутності в електронній експортній декларації умов про поставку та валюти. Позивач з такими доводами не погоджується вказуючи, що надані документи складені та заповнені у відповідності до затвердженої форми, яка не підлягає коригуванню.

Окремо вказано й на те, що доводи митного органу стосовно того, що контрагент позивача не здійснює продаж транспортних засобів спростовано установчими документами компанії.

Відтак, на думку позивача, оскаржуване рішення та картка є протиправними, відповідно, підлягають скасуванню.

Ухвалою суду від 13.12.2019 р. відкрито провадження у справі, визначено, що її розгляд буде здійснюватись за правилами загального провадження і призначено підготовче засідання на 13 січня 2020 р.

27.12.2019 р. надійшов відзив (вх.№59279), в якому відповідач просить відмовити в задоволенні позову зазначаючи, що в ході здійснення митного контролю інспектором встановлено, що надані документи мають розбіжності та не містять всіх відомостей , що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів чи відомостей щодо ціни, що була фактична сплачена або підлягає сплаті за цей товар. Не вказані також і умови поставки. Відтак, прийнято спірне рішення та застосовано резервний метод визначення митної вартості, а отже рішення є правомірними, а позов таким, що не підлягає задоволенню.

13.01.2020 р. протокольною ухвалою суду замінено Вінницьку митницю ДФС ДМС на її правонаступника Подільську митницю Держмитслужби та оголошено перерву в підготовчому засіданні до 27.01.2020 р.

27.01.2020 р. ухвалою суду закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті.

В судовому засіданні представники позивача позов підтримали та просили задовольнити з підстав зазначених у ньому.

Представник відповідача заперечувала проти задоволення позову з підстав зазначених у відзиві.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, суд встановив наступне.

30 травня 2019 р. року між компанією Firma NGOPTICS sp.z o.o. (продавець) та ТОВ Управляюча компанія Комфорт АБ (Покупець) укладено договір на поставку товару, предметом якого є обов`язок продавця поставити і передати у власність покупця товари зазначені в інвойсі.

Відповідно до пункту 6 даного договору розрахунки за цим контрактом здійснюються шляхом попередньої оплати за товар у розмірі 100 % від вартості товару та/або частинами з відстрочкою платежів до 180 днів від дати інвойсів. Згідно інвойсів на кожну партію у валюті контракту з рахунку покупця на рахунок продавця.

Продавець постачає товари покупцеві партіями згідно інвойсів. Умови поставки вказуються у інвойсах (п.2 Договору).

На підставі договору сторонами погоджено умови поставки та визначено їх у інвойсі FA 5/05/2019 від 29.05.2019 р., у якому відображено автомобіль Mercedes - Bens 4 М, 2016 р.в. в кількості однієї штуки вартістю 47 500 євро.

На виконання умов вказаного контракту ТОВ Управляюча компанія Комфорт АБ поставлено автомобіль Mercedes - Bens 4 М, 2016 в кількості 1 штуки вартістю 47 500 євро.

Для митного оформлення до Вінницької митниці ДФС ТОВ Управляюча компанія Комфорт АБ подана електронна митна декларація, яка, в свою чергу, прийнята митним органом за № UA401010/2019/031135.

Під час декларування товарів за вказаною електронною митною декларацією ТОВ Управляюча компанія Комфорт АБ у відповідності до статті 52, 57 МК України обрано основний метод визначення митної вартості товару та відповідно до вимог ст. 53 Митного кодексу України, подано документи, що підтверджують заявлену митну вартість товару, зокрема: інвойс №FA/5/05/2019 від 29.05.19 р., контракт № К-22, електронна декларація № 19 PL401020Е0609066, сертифікат на перевезення товару, декларація митної вартості, довідка вартості навантаження, страхування та перевезення №1/5, 5.06.19 р., пл. доручення №137 від 30.05.19 р., свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу від 02.11.2016.

В подальшому із урахуванням поданих документів, Вінницькою митницею ДФС прийнято рішення № UA401000/2019/000049/1 від 07 червня 2019 року про коригування митної вартості товарів, яким відкориговано митну вартість товару до суми 70 500 євро, без визначення еквіваленту; відмовлено декларанту у митному оформленні задекларованого товару та оформлено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA401000/2019/00100.

Так, митниця у спірному рішенні вказала, що :

- у поданих до митного оформлення документів, а саме рахунку-фактури (інвойс/купча) від 29.05.2019 №FA/5/05/2019 відсутнє посилання на зовнішньоекономічний договір від 28.05.2019 року № К-22, в рамках якого було проведено продаж даного транспортного засобу ;

- продаж здійснює компанія NGOPTICS SP. ОСОБА_1 . ul. Lwowska, nr 33, 37-700 Przemysl, PL, а відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу від 02.11.2016 № НОМЕР_1 власником транспортного засобу є Energoprojekt GmbH, Aroser Allee 81, 13407 Berlin. Отже, відповідно до свідоцтва про реєстрацію власником ТЗ є особа, яка не здійснювала продаж в адресу отримувача. Таким чином, до митного оформлення подані документи, які жодним чином не підтверджують право власності, або набуття право власності компанією, що здійснювала продаж в адресу отримувача;

- відповідно до пункту 6 зовнішньоекономічного контракту від 29.05.2019 №FA5/05/2019 розрахунок за товар здійснюється шляхом попередньої оплати в розмірі 100%, або частинами з відстрочкою платежів до 180 днів від дати інвойсів на колісну партію товару у валюті контракту, однак жодного платіжного документу митниці не надано, а також, у вищезгаданому інвойсі відсутня будь-яка інформація щодо проведення оплати за товар;

- в наданій декларантом декларації країни експорту від 31.05.2019 № 19PL402010E0609066 взагалі відсутні умови поставки, а також, зазначено суму - 195368,00 без зазначення валюти;

- було проведено дослідження контрагента, з яким було укладено вищезгаданий зовнішньоекономічний договір. З відкритих джерел мережі Інтернет , видами діяльності компанії-контрагента NGOPTICS SP. Z 0.0. є роздрібна торгівля комп`ютерами, периферійними пристроями та програмним забезпеченням у спеціалізованих магазинах та жодної згадки про продаж транспортних засобів;

- було проаналізовано пропозиції про продаж аналогічних транспортних засобів на ринку ЄС, мінімальна пропозиція про продаж складає 69000 а максимальна - 107088 євро;

- відповідно до програмного продукту Schwackenef вартість даного транспортного засобу, без врахування додатково встановлених опцій та обладнання, з врахуванням факичного пробігу 29166 км (про що зазначено в Акті огляду від 07.06.2019 року №UA401010/2019/031135), складає 68 450 Євро.

Не погоджуючись з такою позицією сторони відповідача, товариство звернулось з цим позовом до суду.

Визначаючись щодо позовних вимог суд керується та виходить з наступного.

Відповідно до положень статті 248 Митного Кодексу України (МК України), митне оформлення розпочинається з моменту подання органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання органом доходів і зборів від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

Засвідчення органом доходів і зборів прийняття товарів, транспортних засобів комерційного призначення та документів на них до митного оформлення здійснюється шляхом проставляння відбитків відповідних митних забезпечень (у тому числі за допомогою інформаційних технологій), інших відміток на митній декларації або документі, який відповідно до законодавства її замінює, а також на товаросупровідних та товарно-транспортних документах у разі їх подання на паперовому носії.

Частинами першою - третьою статті 257 МК України встановлено, що декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, засвідчені електронним цифровим підписом декларанта або уповноваженої ним особи.

Електронне декларування здійснюється з використанням електронної митної декларації, засвідченої електронним цифровим підписом, та інших електронних документів або їх реквізитів у встановлених законом випадках, а також електронних (сканованих) копій паперових документів, засвідчених електронним цифровим підписом декларанта або уповноваженої ним особи.

Митна декларація та інші документи, подання яких органам доходів і зборів передбачено цим Кодексом, оформлені на паперовому носії та у вигляді електронних документів, мають однакову юридичну силу.

Відповідно до статті 334 КАС України, органи доходів і зборів вимагають від осіб, які переміщують товари, транспортні засоби комерційного призначення через митний кордон України чи провадять діяльність, контроль за якою цим Кодексом покладено на органи доходів і зборів, тільки ті документи та відомості, які необхідні для здійснення митного контролю та встановлені цим Кодексом.

Особи, зазначені у частині першій цієї статті, зобов`язані надавати органам доходів і зборів документи та відомості, необхідні для здійснення митного контролю, в усній, письмовій та/або електронній формі.

Частиною першою статті 335 МК України визначено, що під час переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України декларант, уповноважена ним особа або перевізник залежно від виду транспорту, яким здійснюється перевезення товарів, надають органу доходів і зборів в паперовій або електронній формі такі документи та відомості при перевезенні повітряним транспортом: стандартний документ перевізника, передбачений укладеними відповідно до закону міжнародними договорами в галузі цивільної авіації (генеральна декларація); документи, що містять відомості про товари, які перевозяться на борту (вантажні відомості, авіаційні вантажні накладні); документ, що містить відомості про припаси (бортові припаси) та про кількість припасів (бортових припасів), завантажених на борт судна та вивантажених з нього; транспортні (перевізні) документи; комерційні документи (за наявності їх у перевізника) на товари, що перевозяться; визначений актами Всесвітнього поштового союзу документ, що супроводжує міжнародні поштові відправлення (за їх наявності) відомості про знаки національної належності та реєстраційні знаки судна, номер рейсу, маршрут польоту, пункт вильоту та пункт прибуття судна; відомості про найменування підприємства (організації, установи), що експлуатує судно, та кількість членів екіпажу; список пасажирів із зазначенням їх кількості на судні, прізвищ та ініціалів, пунктів посадки та висадки; відомості щодо багажу пасажирів (пасажирська відомість); найменування товарів, номери вантажних накладних, кількість місць за кожною накладною, пунктів завантаження та пунктів вивантаження товарів; відомості про наявність (відсутність) на борту судна товарів, ввезення яких на митну територію України заборонено або обмежено, включаючи валютні цінності, наявні у членів екіпажу, лікарські засоби, до складу яких входять наркотичні, сильнодіючі засоби, психотропні та отруйні речовини; відомості про наявність (відсутність) на борту судна небезпечних товарів, зброї, боєприпасів.

Разом з митною декларацією органу доходів і зборів подаються рахунок або інший документ, який визначає вартість товару та, у випадках, встановлених цим Кодексом, декларація митної вартості. У встановленому цим Кодексом порядку в митній декларації декларантом або уповноваженою ним особою зазначаються відомості про: документи, що підтверджують повноваження особи, яка подає митну декларацію; зовнішньоекономічний договір (контракт) або інші документи, що підтверджують право володіння, користування та/або розпорядження товарами; транспортні (перевізні) документи; комерційні документи, наявні у особи, яка подає декларацію; у разі необхідності - документи, що підтверджують дотримання заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності; документи, що підтверджують дотримання обмежень, які виникають у зв`язку із застосуванням захисних, антидемпінгових та компенсаційних заходів (за наявності таких обмежень); у випадках, передбачених цим Кодексом, - документи, що підтверджують країну походження товару; у разі необхідності - документи, що підтверджують сплату та/або забезпечення сплати митних платежів; у разі необхідності - документи, що підтверджують право на пільги із сплати митних платежів, на застосування повного чи часткового звільнення від сплати митних платежів відповідно до обраного митного режиму; у разі необхідності - документи, що підтверджують зміну термінів сплати митних платежів; у разі необхідності - документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів та обраний метод її визначення відповідно до статті 53 цього Кодексу (ч.3 ст.335 МК України).

Відповідно до частини першої статті 51 МК України, митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

В розумінні частини першої статті 49 МК України, митною вартістю товарів , які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари .

Частинами першою - другою статті 52 МК України встановлено, що заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані:

1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів;

2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню;

3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.

Згідно частини першої - другої статті 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Частиною третьою даної норми визначено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів , чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари , декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:

1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);

4) виписку з бухгалтерської документації;

5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;

6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

7) копію митної декларації країни відправлення;

8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Отже, як видно із процитованих норм, декларантом визначається митна вартість товарів, що використовуються для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. І лише у випадку, якщо документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують саме числові значення складових митної вартості товарів , чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари , - декларант зобов`язаний на письмову вимогу органу надати додаткові документи.

Статтями 57, 64 МК України передбачено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:

1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

2) другорядні:

а) за ціною договору щодо ідентичних товарів;

б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів;

в) на основі віднімання вартості;

г) на основі додавання вартості (обчислена вартість);

ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

У разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ).

Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях.

Положеннями статті 54 МК України передбачено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:

1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;

2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;

3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу;

4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

У разі якщо під час проведення митного контролю орган доходів і зборів не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

Відповідно до статті 55 МК України, рішення про коригування заявленої митної вартості, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити:

1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано;

2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом;

3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів;

4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування;

5) інформацію про:

а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються:

у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів;

у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої цієї статті;

б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

Положеннями пунктів 7.1 - 7.2 Порядку виконання митних формальностей при здійсненні митного оформлення товарів із застосуванням митної декларації на бланку єдиного адміністративного документа, затвердженого наказом МФУ від 30.05.2012 № 631, визначено, що у всіх випадках відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення оформлюється картка відмови за формою, наведеною в додатку 2 до цього Порядку.

Картка відмови складається за допомогою АСМО у межах строку, відведеного статтею 255 Кодексу для завершення митного оформлення, посадовою особою органу доходів і зборів, якою прийнято рішення про відмову.

У картці відмови зазначаються причини відмови, наводяться вичерпні роз`яснення вимог, виконання яких забезпечує можливість прийняття митної декларації, митного оформлення, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, а також вказується інформація про порядок оскарження рішення про відмову.

Системний аналіз вказаних норм вказує на те, що контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом. Орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за наявності виключних підстав та прийняти рішення про коригування митної вартості.

Оцінюючи мотиви наведені митними органом в рішенні про коригування митної вартості, суд зазначає про таке.

Так, позивачем в підтвердження митної вартості товару надано:

- зовнішньоекономічний контракт №К-22від 30.05.2019 р.;

- інвойс від 29.05.2019p. №FA/5/05/2019;

- сертифікат на перевезення товару EUR.1 №PL/MF/AN/ 0366404;

- електронну декларацію митної вартості UA401010/2019/031135;

- свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу ER 649130;

- свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 ;

- платіжне доручення про сплату митних платежів згідно розрахунку декларанта №137 від 30.05.2019:

- довідку від 1/5 від 05.06.2019 про вартість витрат на перевезення;

- електронну експортну митну декларація 19PL402010E0609066.

При цьому, відповідач вказує, що в рахунку-фактурі (інвойс/купча) від 29.05.2019 №FA/5/05/2019 відсутнє посилання на зовнішньоекономічний договір від 28.05.2019 року № К-22. Однак, як видно зі змісту інвойсу, в його формі не передбачено графу, в якій слід зазначити посилання на контракт/договір.

Більш, того відсутність в інвойсі посилання на контракт не впливає на числове значення заявленої митної вартості товару.

Відносно висновків митного органу стосовно того, що продаж автомобіля здійснила компанія NGOPTICS SP. Z О ОСОБА_2 О. ul. Lwowska, nr 33, 37-700 Przemysl, PL, а відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу від 02.11.2016 р. № НОМЕР_1 власником транспортного засобу є Energoprojekt GmbH, Aroser Allee 81, 13407 Berlin, а отже, до митного оформлення подані документи, які жодним чином не підтверджують право власності, або набуття право власності компанією, що здійснювала продаж в адресу отримувача, суд зазначає наступне.

Відсутність свідоцтва про реєстрацію за ОСОБА_3 . ОСОБА_4 ul. Lwowska, nr 33, 37-700 Przemysl, PL права власності на автомобіль, не може свідчити про відсутність в останнього права продажу на даний товар. Більш того, свідоцтво не є доказом підтвердження вартості товару, що є безумовною підставою для визначення митної вартості товару митним органом.

Стосовно відсутності документів, які підтверджують оплату товару декларантом, то тут слід вказати, що, як зазначалось вище, розрахунки за зовнішньоекономічним контрактом від 30.05.2019 р. проводяться або за попередньою оплатою або з відстрочкою платежів до 180 днів від дати інвойса. Тобто, кінцевий строк сплати вартості автомобіля враховуючи дату інвойса 29.05.2019 р. збігає 29.11.2019 року. А отже, станом на 07.06.2019 р. документи, які підтверджують оплату товару декларантом постачальнику були відсутні, оскільки товар придбавався з відстрочкою платежів.

Оцінюючи доводи відносно відсутності в наданій декларантом декларації країни експорту від 31.05.2019 р. № 19PL401020E0609066 умов поставок та зазначення суми 195368,00 без виду валюти, то суд вказує, що у листі NGOPTICS SP. Z ОСОБА_5 ul. Lwowska, nr 33, 37-700 Przemysl, PL, повідомляє, що відсутність певної інформації у такій (електронній експортній декларації), наданій митним органом Польщі на підтвердження декларування автомобіля зумовлена правилами її формування та/або заповнення автоматизованою системою митного органу або працівником митного органу згідно чинного законодавства Польщі. А отже, декларант не мас будь-якої можливості вплинути на зміст електронної експортної декларації, що видається митним органом.

При цьому, як видно із форми електронної експортної в такій відсутня графа умови поставки та не передбачено зазначення вартості товару у валюті, а отже доводи митного органу в цій частині не приймаються судом до уваги.

В ході розгляду справи не знайшли підтвердження й доводи митного органу стосовно того, що контрагент, з яким позивачем укладено зовнішньоекономічний договір, займається роздрібною торгівлею комп`ютерів, периферійними пристроями та програмним забезпеченням у спеціалізованих магазинах, однак не здійснює продаж транспортних засобів.

Так, як видно із пункту 15 розділу 4 установчого договору компанії-контрагента NGOPTICS SP. Z 0.0 від 02.03.2015 р., предметом її діяльності, серед іншого, є оптова та роздрібна торгівля транспортними засобами, ремонт транспортних засобів.

Окремо слід вказати й на те, що при визначені митної вартості товару за основу береться вартість операції з ідентичними товарами ключовими яких є ідентичність та фізичні характеристики товару. В даному випадку органом доходів й зборів для прикладу взятий автомобіль з вказаною ціною, який не відповідає реальним показникам задекларованого товару позивачем, оскільки відповідачем не були враховані фізичні характеристики задекларованого автомобіля. Зокрема, у автомобіля, митну вартість якого скореговано, роком випуску є 2016 р., в той час як митний орган звяв показники автомобіля 2017 р.в. Окрім того , у вказаних характеристиках транспортного засобу, який взято як ідентичний, не зазначено його фактичний пробіг, тоді як рік і пробіг транспортного засобу є визначальними та впливають на ціну/вартість автомобіля, а отже і на формування його митної вартості.

Суд вкотре вказує на те, що митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом. В свою чергу, митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

При цьому, ТОВ Управляюча компанія Комфорт АБ надано договір, інвойс, в яких визначено вартість поставленого товару 45 700 євро, що зазначено і в митній декларації.

За наведених обставин та враховуючи процитовані вище норми митного законодавства, на думку суду, у митного органу відсутні правові підстави для коригування митної вартості товару. Як наслідок відсутні підстави для прийняття оскаржуваного рішення.

Окремо щодо картки відмови у прийнятті митної декларації, то з її змісту прослідковується, що підставою для її формування стали неповні відомості про митну вартість товару, що відображені у рішенні про коригування митної вартості. А тому митний орган дійшов висновку про неможливість підтвердження заявленого товариством методу митної вартості товарів.

Наведені аргументи та підстави прийняття картки відмови спростовані доводами наведеними вище.

Отже, оцінюючи правомірність оскаржуваних рішень, суд керується нормами частини другої статті 2 КАС України, в силу якої, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Так, критерій «прийняття рішень, вчинення (невчинення) дій на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України» - за змістом випливає з принципу законності, що закріплений у частині другій статті 19 Конституції України: "Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України".

"На підставі" означає, що суб`єкт владних повноважень:

- має бути утворений у порядку, визначеному Конституцією та законами України;

- зобов`язаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним.

Критерій «прийняття рішення, вчинення (невчинення) дії обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення або вчинення дії» - відображає принцип обґрунтованості рішення або дії. Він вимагає від суб`єкта владних повноважень враховувати як обставини, на обов`язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Для цього він має ретельно зібрати і дослідити матеріали, що мають доказове значення у справі, наприклад, документи, пояснення осіб, висновки експертів тощо. Суб`єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих висновків, обґрунтованих припущеннями, а не конкретними обставинами. Так само недопустимо надавати значення обставинам, які насправді не стосуються справи. Несприятливе для особи рішення повинно бути вмотивованим.

Встановлення невідповідності діяльності суб`єкта владних повноважень хоча б одному із зазначених критеріїв для оцінювання його рішень, дій та бездіяльності може бути підставою для задоволення адміністративного позову.

На думку суду, оскаржувані рішення прийнято без врахування розтлумачених критеріїв зокрема, необґрунтовано, не на підставі, не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України зокрема митним законодавством.

Відповідно до частин першої - другої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно із статтею 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є Завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності свого рішення та докази, надані позивачем, суд доходить висновку, що встановлені у справі обставини підтверджують позицію позивача, покладену в основу позовних вимог, а відтак, адміністративний позов належить задовольнити повністю.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд вказує, що відповідно до частини першої статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

За таких обставин, враховуючи, що позов підлягає задоволенню судові витрати понесені позивачем у даній справі підлягають відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань Подільської митниці Держмитслужби .

Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати рішення Подільської митниці Державної митної служби України про коригування митної вартості товарів №UА401000/2019/000049/1 від 07.06.2019 р. і картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформлені випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UА401010/2019/00100.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Управляюча компанія «Комфорт АБ»» (м. Вінниця, вул. Максимовича,4, оф.515, код 41610283) 3842 (три тисячі вісімсот сорок дві гривні) судового збору за рахунок бюджетних асигнувань Подільської митниці Держмитслужби (вул.Лебединського,17, м. Вінниця код 43350542).

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Управляюча компанія «Комфорт АБ»» (м. Вінниця, вул. Максимовича,4, оф.515, код 41610283) .

Відповідач: Подільська митниця Держмитслужби (вул.Лебединського,17, м. Вінниця код 43350542).

Копію рішення у повному обсязі сторони можуть одержати 06.02.20

Суддя Воробйова Інна Анатоліївна