Постанова

від 22.07.2020 по справі 120/4161/19-а

СЬОМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 120/4161/19-а

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Воробйова І.А.

Суддя-доповідач - Матохнюк Д.Б.

22 липня 2020 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Матохнюка Д.Б.

суддів: Совгири Д. І. Шидловського В.Б. ,

за участю:

секретаря судового засідання: Ткач В.В.,

представника позивача: Барчука С.В.,

представника відповідача: Мавроді Р.Ф.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Подільської митниці Держмитслужби на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 27 січня 2020 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Управляюча компанія "Комфорт АБ" до Подільської митниці Держмитслужби про визнання протиправними та скасування рішення і картки відмови,

В С Т А Н О В И В :

у грудні 2019 року товариство з обмеженою відповідальністю Управляюча компанія Комфорт АБ (ТОВ Управляюча компанія Комфорт АБ ) звернулось в суд з адміністративним позовом до Подільської митниці Держмитслужби про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів №UA401000/2019/000049/1 від 07 червня 2019 року та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA401010/2019/00100.

27 січня 2020 року Вінницький окружний адміністративний суд прийняв рішення про задоволення адміністративного позову.

Не погоджуючись з судовим рішенням відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане рішення та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт послався на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що, на його думку, призвело до неправильного вирішення спору.

У судовому засіданні представник відповідача апеляційну скаргу підтримала та просила її задовольнити.

Представник позивача в судовому засіданні про задоволення апеляційної скарги заперечив, посилаючись на її необґрунтованість та безпідставність.

Заслухавши, суддю-доповідача, пояснення учасників справи, перевіривши доводи апеляційної скарги наявними в матеріалах справи письмовими доказами, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 30.05.2019 року між компанією Firma NGOPTICS sp.z o.o. (продавець) та ТОВ Управляюча компанія Комфорт АБ (Покупець) укладено договір на поставку товару, предметом якого є обов`язок продавця поставити і передати у власність покупця товари зазначені в інвойсі.

Відповідно до п. 6 даного договору розрахунки за цим контрактом здійснюються шляхом попередньої оплати за товар у розмірі 100 % від вартості товару та/або частинами з відстрочкою платежів до 180 днів від дати інвойсів. Згідно інвойсів на кожну партію у валюті контракту з рахунку покупця на рахунок продавця.

Продавець постачає товари покупцеві партіями згідно інвойсів. Умови поставки вказуються у інвойсах (п.2 Договору).

На підставі договору сторонами погоджено умови поставки та визначено їх у інвойсі FA 5/05/2019 від 29.05.2019 року, у якому відображено автомобіль Mercedes 4 М, 2016 р.в. в кількості однієї штуки вартістю 47 500 євро.

Так, на виконання умов вказаного контракту ТОВ Управляюча компанія Комфорт АБ поставлено автомобіль Mercedes4 М, 2016 в кількості 1 штуки вартістю 47 500 євро.

Для митного оформлення до митного органу ТОВ Управляюча компанія Комфорт АБ подана електронна митна декларація, яка, в свою чергу, прийнята митним органом за № UA401010/2019/031135.

Так, до митної декларації № UA401010/2019/031135 декларантом було подано документи: інвойс №FA/5/05/2019 від 29.05.19 р., контракт №К-22, електронна декларація №19 PL401020Е0609066, сертифікат на перевезення товару, декларація митної вартості, довідка вартості навантаження, страхування та перевезення №1/5, 5.06.19 р., платіжне доручення №137 від 30.05.19 р., свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу від 02.11.2016.

Проте, відповідачем винесено рішення № UA401000/2019/000049/1 від 07 червня 2019 року про коригування митної вартості товарів, яким відкориговано митну вартість товару до суми 70 500 євро, без визначення еквіваленту; відмовлено декларанту у митному оформленні задекларованого товару та оформлено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA401000/2019/00100.

Приймаючи вказане рішення відповідач виходив з наступного:

-у поданих до митного оформлення документів, а саме рахунку-фактури (інвойс/купча) від 29.05.2019 №FA/5/05/2019 відсутнє посилання на зовнішньоекономічний договір від 28.05.2019 року № К-22, в рамках якого було проведено продаж даного транспортного засобу ;

- продаж здійснює компанія NGOPTICS SP.Z.O.O. ul. Lwowska, nr 33, 37-700 Przemysl, PL, а відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу від 02.11.2016 №ER649130 власником транспортного засобу є Energoprojekt GmbH, Aroser Allee 81, 13407 Berlin. Отже, відповідно до свідоцтва про реєстрацію власником ТЗ є особа, яка не здійснювала продаж в адресу отримувача. Таким чином, до митного оформлення подані документи, які жодним чином не підтверджують право власності, або набуття право власності компанією, що здійснювала продаж в адресу отримувача;

- відповідно до п. 6 зовнішньоекономічного контракту від 29.05.2019 №FA5/05/2019 розрахунок за товар здійснюється шляхом попередньої оплати в розмірі 100%, або частинами з відстрочкою платежів до 180 днів від дати інвойсів на колісну партію товару у валюті контракту, однак жодного платіжного документу митниці не надано, а також, у вищезгаданому інвойсі відсутня будь-яка інформація щодо проведення оплати за товар;

- у наданій декларантом декларації країни експорту від 31.05.2019 №19PL402010E0609066 взагалі відсутні умови поставки, а також, зазначено суму - 195368,00 без зазначення валюти;

- було проведено дослідження контрагента, з яким було укладено вищезгаданий зовнішньоекономічний договір. З відкритих джерел мережі Інтернет , видами діяльності компанії-контрагента NGOPTICS SP. Z 0.0. є роздрібна торгівля комп`ютерами, периферійними пристроями та програмним забезпеченням у спеціалізованих магазинах та жодної згадки про продаж транспортних засобів;

- було проаналізовано пропозиції про продаж аналогічних транспортних засобів на ринку ЄС, мінімальна пропозиція про продаж складає 69000 а максимальна - 107088 євро;

- відповідно до програмного продукту Schwackenef вартість даного транспортного засобу, без врахування додатково встановлених опцій та обладнання, з врахуванням факичного пробігу 29166 км (про що зазначено в Акті огляду від 07.06.2019 року №UA401010/2019/031135), складає 68 450 Євро.

Не погоджуючись з такими рішенням та карткою відмови позивач оскаржив їх до Вінницького окружного адміністративного суду.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, виходив з того, що відповідач при прийнятті оскарженого рішення та картки відмови діяла не на підставі, не в межах та у спосіб, що передбаченні Конституцією та законами України, а відтак рішення та картка відмови прийняті не обґрунтовано, без урахування усіх обставин що мають значення для прийняття рішення та не відповідають вимогам чинного законодавства.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Так, ст. 248 Митного кодексу України (МК України) встановлено, що митне оформлення розпочинається з моменту подання органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання органом доходів і зборів від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

Засвідчення органом доходів і зборів прийняття товарів, транспортних засобів комерційного призначення та документів на них до митного оформлення здійснюється шляхом проставляння відбитків відповідних митних забезпечень (у тому числі за допомогою інформаційних технологій), інших відміток на митній декларації або документі, який відповідно до законодавства її замінює, а також на товаросупровідних та товарно-транспортних документах у разі їх подання на паперовому носії.

Відповідно до ч.ч. 1, 2, 3 ст. 257 МК України декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, засвідчені електронним цифровим підписом декларанта або уповноваженої ним особи.

Електронне декларування здійснюється з використанням електронної митної декларації, засвідченої електронним цифровим підписом, та інших електронних документів або їх реквізитів у встановлених законом випадках, а також електронних (сканованих) копій паперових документів, засвідчених електронним цифровим підписом декларанта або уповноваженої ним особи.

Митна декларація та інші документи, подання яких органам доходів і зборів передбачено цим Кодексом, оформлені на паперовому носії та у вигляді електронних документів, мають однакову юридичну силу.

Згідно із ст. 334 МК України органи доходів і зборів вимагають від осіб, які переміщують товари, транспортні засоби комерційного призначення через митний кордон України чи провадять діяльність, контроль за якою цим Кодексом покладено на органи доходів і зборів, тільки ті документи та відомості, які необхідні для здійснення митного контролю та встановлені цим Кодексом.

Особи, зазначені у частині першій цієї статті, зобов`язані надавати органам доходів і зборів документи та відомості, необхідні для здійснення митного контролю, в усній, письмовій та/або електронній формі.

Частиною 1 ст. 335 МК України визначено, що під час переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України декларант, уповноважена ним особа або перевізник залежно від виду транспорту, яким здійснюється перевезення товарів, надають органу доходів і зборів в паперовій або електронній формі такі документи та відомості при перевезенні повітряним транспортом: стандартний документ перевізника, передбачений укладеними відповідно до закону міжнародними договорами в галузі цивільної авіації (генеральна декларація); документи, що містять відомості про товари, які перевозяться на борту (вантажні відомості, авіаційні вантажні накладні); документ, що містить відомості про припаси (бортові припаси) та про кількість припасів (бортових припасів), завантажених на борт судна та вивантажених з нього; транспортні (перевізні) документи; комерційні документи (за наявності їх у перевізника) на товари, що перевозяться; визначений актами Всесвітнього поштового союзу документ, що супроводжує міжнародні поштові відправлення (за їх наявності) відомості про знаки національної належності та реєстраційні знаки судна, номер рейсу, маршрут польоту, пункт вильоту та пункт прибуття судна; відомості про найменування підприємства (організації, установи), що експлуатує судно, та кількість членів екіпажу; список пасажирів із зазначенням їх кількості на судні, прізвищ та ініціалів, пунктів посадки та висадки; відомості щодо багажу пасажирів (пасажирська відомість); найменування товарів, номери вантажних накладних, кількість місць за кожною накладною, пунктів завантаження та пунктів вивантаження товарів; відомості про наявність (відсутність) на борту судна товарів, ввезення яких на митну територію України заборонено або обмежено, включаючи валютні цінності, наявні у членів екіпажу, лікарські засоби, до складу яких входять наркотичні, сильнодіючі засоби, психотропні та отруйні речовини; відомості про наявність (відсутність) на борту судна небезпечних товарів, зброї, боєприпасів.

Згідно з ч. 3 ст. 335 МК України разом з митною декларацією органу доходів і зборів подаються рахунок або інший документ, який визначає вартість товару та, у випадках, встановлених цим Кодексом, декларація митної вартості. У встановленому цим Кодексом порядку в митній декларації декларантом або уповноваженою ним особою зазначаються відомості про: документи, що підтверджують повноваження особи, яка подає митну декларацію; зовнішньоекономічний договір (контракт) або інші документи, що підтверджують право володіння, користування та/або розпорядження товарами; транспортні (перевізні) документи; комерційні документи, наявні у особи, яка подає декларацію; у разі необхідності - документи, що підтверджують дотримання заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності; документи, що підтверджують дотримання обмежень, які виникають у зв`язку із застосуванням захисних, антидемпінгових та компенсаційних заходів (за наявності таких обмежень); у випадках, передбачених цим Кодексом, - документи, що підтверджують країну походження товару; у разі необхідності - документи, що підтверджують сплату та/або забезпечення сплати митних платежів; у разі необхідності - документи, що підтверджують право на пільги із сплати митних платежів, на застосування повного чи часткового звільнення від сплати митних платежів відповідно до обраного митного режиму; у разі необхідності - документи, що підтверджують зміну термінів сплати митних платежів; у разі необхідності - документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів та обраний метод її визначення відповідно до статті 53 цього Кодексу.

Так, ст. 49 МК України встановлено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до ч.1 ст. 53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Відповідно до переліку даних документів, наведеного в частині другій даної статті, такими документами є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Згідно із ч.3 ст.53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:

1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);

4) виписку з бухгалтерської документації;

5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;

6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

7) копію митної декларації країни відправлення;

8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Тобто, вимоги вказаних норм дають змогу виокремити наступні обставини, за наявності яких митний орган має право зобов`язати декларанта подати додаткові документи для підтвердження митної вартості:

1) наявність розбіжностей між окремими документами;

2) наявність ознак підробки певних документів;

3) відсутність достатніх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Таким чином, висновок митного органу щодо наявності даних обставин повинен бути обґрунтованими та підтверджений відповідними доказами. Так, встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих декларантом документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Частинами 4, 5 ст. 58 МК України визначено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. При цьому ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

Крім того, відповідно до ч. 10 ст. 58 Митного кодексу України визначено перелік складових митної вартості. Але зазначено, що ці складові (додаткові витрати) повинні додаватись до ціни товару для визначення митної вартості лише в тому випадку, коли вони не були включені до ціни товару.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що відповідачем не було вказано, які саме складові митної вартості є не підтвердженими та які саме документи необхідно подати для підтвердження конкретної складової.

Згідно ст. 58 Митного кодексу України та з урахуванням вищевказаного визначення митної вартості, основним методом визначення митної вартості товару є метод її визначення за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).

Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні (ч.2 ст.58 МК України).

При цьому, згідно п. 2 ч. 6 ст. 54 МК України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, зокрема, у разі неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, позивачем у підтвердження митної вартості товару до митного органу надано наступні документи:

-зовнішньоекономічний контракт №К-22від 30.05.2019 р.;

- інвойс від 29.05.2019p. №FA/5/05/2019;

- сертифікат на перевезення товару EUR.1 №PL/MF/AN/ 0366404;

- електронну декларацію митної вартості UA401010/2019/031135;

- свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_1 ;

- свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 ;

- платіжне доручення про сплату митних платежів згідно розрахунку декларанта №137 від 30.05.2019;

- довідку від 1/5 від 05.06.2019 про вартість витрат на перевезення;

- електронну експортну митну декларація 19PL402010E0609066.

При цьому, відповідач вказує, що в рахунку-фактурі (інвойс/купча) від 29.05.2019 №FA/5/05/2019 відсутнє посилання на зовнішньоекономічний договір від 28.05.2019 року №К-22, однак із змісту інвойсу встановлено, що в його формі не передбачено графу, в якій слід зазначити посилання на контракт/договір. Більш того, дана обставина не впливає на числове значення заявленої митної вартості товару.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про безпідставне посилання відповідача про те, що до митного оформлення подані документи, які жодним чином не підтверджують право власності, або набуття право власності компанією, що здійснювала продаж в адресу отримувача, оскільки відсутність свідоцтва про реєстрацію за NGOPTICS SP.Z.O.O. ul. Lwowska, nr 33, 37-700 Przemysl, PL права власності на автомобіль, не може свідчити про відсутність в останнього права продажу на даний товар, так як свідоцтво не є доказом підтвердження вартості товару, що є безумовною підставою для визначення митної вартості товару митним органом.

Також, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про безпідставне посилання відповідача про відсутність документів, які підтверджують оплату товару декларантом, оскільки розрахунки за зовнішньоекономічним контрактом від 30.05.2019 р. проводяться або за попередньою оплатою або з відстрочкою платежів до 180 днів від дати інвойса. Тобто, кінцевий строк сплати вартості автомобіля враховуючи дату інвойса 29.05.2019 р. збігає 29.11.2019 року, а тому станом на 07.06.2019 р. документи, які підтверджують оплату товару декларантом постачальнику були відсутні, так як товар придбавався з відстрочкою платежів.

Щодо відсутності в наданій декларантом декларації країни експорту від 31.05.2019 р. №19PL401020E0609066 умов поставок та зазначення суми 195368,00 без виду валюти, то із змісту листа NGOPTICS SP. Z ОСОБА_5 ul. Lwowska, nr 33, 37-700 Przemysl, PL встановлено, що відсутність певної інформації у такій (електронній експортній декларації), наданій митним органом Польщі на підтвердження декларування автомобіля зумовлена правилами її формування та/або заповнення автоматизованою системою митного органу або працівником митного органу згідно чинного законодавства Польщі. Тобто, декларант не мас будь-якої можливості вплинути на зміст електронної експортної декларації, що видається митним органом.

При цьому, із форми електронної експортної декларації встановлено, що в ній відсутня графа умови поставки та не передбачено зазначення вартості товару у валюті, а відтак колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що доводи митного органу в цій частині є безпідставними.

Стосовно доводів митного органу про те, що контрагент, з яким позивачем укладено зовнішньоекономічний договір, займається роздрібною торгівлею комп`ютерів, периферійними пристроями та програмним забезпеченням у спеціалізованих магазинах та не здійснює продаж транспортних засобів, то колегія суддів вважає їх безпідставними, оскільки із п. 15 розділу 4 установчого договору компанії-контрагента NGOPTICS SP. Z 0.0 від 02.03.2015 року встановлено, що предметом її діяльності, серед іншого, є оптова та роздрібна торгівля транспортними засобами, ремонт транспортних засобів.

Крім того, при визначені митної вартості товару за основу береться вартість операції з ідентичними товарами ключовими яких є ідентичність та фізичні характеристики товару.

Так, у даному випадку відповідачем для прикладу взятий автомобіль з вказаною ціною, який не відповідає реальним показникам задекларованого товару позивачем, оскільки відповідачем не були враховані фізичні характеристики задекларованого автомобіля, зокрема, у автомобіля, митну вартість якого скореговано, роком випуску є 2016 р., в той час як митний орган взяв показники автомобіля 2017 року випуску.

Також, у вказаних характеристиках транспортного засобу, який взято як ідентичний, не зазначено його фактичний пробіг, тоді як рік і пробіг транспортного засобу є визначальними та впливають на ціну/вартість автомобіля, а отже і на формування його митної вартості.

Враховуючи вище викладене, подані позивачем документи для митного оформлення товару дають змогу встановити митну вартість товару, а митним органом не надано належного обгрунтування причин їх неврахування для встановлення митної вартості товару та необхідності надання додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості, а тому колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про безпідставну відмову у митному оформленні товарів за заявленою декларантом митною вартістю та коригування митним органом митної вартості товару із застосуванням резервного методу визначення такої вартості.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що доводи апеляційної скарги спростовуються встановленими у справі обставинами.

Колегія суддів звертає увагу, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення дотримано норми матеріального і процесуального права, а тому відсутні підстави для задоволення вимог апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Подільської митниці Держмитслужби залишити без задоволення, а рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 27 січня 2020 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.

Постанова суду складена в повному обсязі 27 липня 2020 року.

Головуючий Матохнюк Д.Б. Судді Совгира Д. І. Шидловський В.Б.