Рішення

від 16.12.2019 по справі 280/4371/19

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

16 грудня 2019 року 17:39Справа № 280/4371/19 м.Запоріжжя Запорізький окружний адміністративний суд у складі судді Бойченко Ю.П., за участю секретаря судового засідання Гавриленко А.О., представників

позивача: Алуфа О.В.,

відповідача: Карленко Н.Т.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом ФЕРМЕРСЬКОГО ГОСПОДАРСТВА ВИРОБНИЧОГО КОМПЛЕКСА АГРОЛЕНД

до Головного управління ДФС у Запорізькій області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

06 вересня 2019 року до Запорізького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ФЕРМЕРСЬКОГО ГОСПОДАРСТВА ВИРОБНИЧОГО КОМПЛЕКСА АГРОЛЕНД (далі - ФГ ВК АГРОЛЕНД , позивач) до Головного управління ДФС у Запорізькій області (далі - ГУ ДФС у Запорізькій області, відповідач), в якому просить суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення, прийняті відповідачем, від 12.06.2019 №0008421402 та №0008411402.

На обґрунтування позовних вимог у позовній заяві зазначає, що сукупність первинних, платіжних, звітних та інших документів, які зазвичай супроводжують такого роду операції, підтверджує фактичне здійснення господарських операцій позивача з ТОВ БРІКМАП та ТОВ БУД ГРУП ТЕХНОЛОДЖИ і не дає підстав для сумніву у їх реальності, безтоварності та безоплатності, характер спірних операцій відповідає звичайній господарській діяльності ФГ ВК АГРОЛЕНД та її основним видам. Зауважує, що в результаті господарських операцій з ТОВ БРІКМАП та ТОВ БУД ГРУП ТЕХНОЛОДЖИ у позивача відбулись зміни в структурі активів, зобов`язань та у власному капіталі, при цьому, надані первинні документи містять усі необхідні реквізити для надання їм юридичної сили та доказовості і підтверджують факт здійснення спірних господарських операцій. Вказує, шо товарно-транспортні накладні не є документом первинної податкової та бухгалтерської звітності в даних правовідносинах, на підставі якого формуються показники податкової звітності, а є документом, що підтверджує переміщення товару, проте такі документи позивач має, хоча відсутність транспортних документів на перевезення товарно-матеріальних цінностей з наслідками формування бази оподаткування податком на прибуток та додану вартість не є обов`язковими при оподаткуванні операцій за договорами купівлі-продажу чи поставки, вони є обов`язковими при оподаткування операцій за договорами саме перевезення. Водночас, вказує, що відсутність у покупця ТТН чи наявність певних недоліків в ТТН, не може бути самостійним доказом безтоварності господарських операцій, проведених з контрагентом, натомість факт передання товару позивачу та, відповідно, набуття права власності на нього, підтверджується видатковими накладними, які наявні та були представлені при перевірці. Щодо посилань в акті перевірки на відсутність в ГУ НП у Запорізькій області інформації про пересування автошляхами України транспортних засобів, які здійснювали перевозку товару, стверджує, що якщо транспортні засоби, на які був наданий запит, не знаходяться у розшуку, вказана відповідь не може бути належним доказом про те, що автомобілі не пересувалися по автошляхам України в певний час. Стосовно ненадання до перевірки сертифікатів якості, які засвідчують якість товару, пояснює, що вказані сертифікати не підтверджують та не спростовують факт поставки товару, оскільки не є первинними документами, посвідчують виключно якість товару, а не саму господарську операцію, крім того, такі сертифікати, які були надані під час поставки товару позивачу, в подальшому були передані суб`єктам господарювання (покупцям), з якими позивач (постачальник) уклав договори поставки, в процесі реалізації цього товару. Щодо посилань контролюючого органу на відсутність матеріальної бази та трудових ресурсів наголошує, що такого висновку податковий орган прийшов без дослідження первинних документів відповідних суб`єктів господарювання, а виключно на підставі даних, що містяться в електронних базах органів фіскальної служби, при цьому, відсутність у контрагента матеріальних та трудових ресурсів не виключає можливості реального виконання ним господарської операції та не свідчить про одержання необґрунтованої податкової вигоди покупцем, оскільки залучення працівників є можливим за договорами цивільно-правового характеру. На думку позивача, виконання поставок, робіт, послуг не завжди вимагає наявності власних основних фондів та транспортних засобів, значної кількості трудових ресурсів, адже звичаями ділового господарського обороту встановлені й інші можливості залучення матеріально-технічних ресурсів без реєстрації в уповноважених органах (на умовах оренди, найму, комісії, концесії за цивільними договорами тощо). Також зазначає, що чинне законодавство не ставить умову виникнення податкових зобов`язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагентів, фактичного знаходження їх за місцем реєстрації та наявності чт відсутності основних фондів. Посилання контролюючого органу на взаємовідносини контрагентів позивача з іншими товариства по ланцюгу постачання, вважає взагалі не слід приймати до уваги, оскільки безпосереднє значення для даних правовідносин мають тільки прямі операції мі позивачем та його контрагентами, а не операції по ланцюгу постачання, ФГ ВК АГРОЛЕНД не може нести відповідальність за неналежне виконання податкових обов`язків та порушення ведення господарської діяльності його контрагентами, а також відслідковувати джерело походження придбаного ними товару. Крім того, виходячи із презумпції сумлінності платників податків та інших учасників правовідносин в економічній сфері, відповідно до змісту якої презумується, що дії платника податків, які мають своїм результатом одержання певної податкової вигоди економічно виправдані, а відомості, що містяться в його первинних бухгалтерських документах та у податковій звітності є достовірними, якщо інше не доказано у встановленому законодавством порядку належними та допустимими доказами. Стосовно посилання відповідача на наявність інформації про допит директорів ТОВ БРІКМАП та ТОВ БУД ГРУП ТЕХНОЛОДЖИ , які нібито в рамках кримінального провадження пояснили про непричетність до реєстрації та діяльності підприємств, звертає увагу суду, що в акті перевірки не зазначено в рамках якого саме кримінального провадження збирались такі докази, з посиланням на таке/такі провадження із зазначенням номерів та дат порушення, не зазначає подальший рух таких справ, якщо взагалі такі існують, при цьому, наявність кримінального провадження, в яких не винесено вироку суду або ухвали про закриття провадження і звільнення особи від відповідальності, не є підставою для визнання спірних господарських операцій нереальними. На підставі викладеного, вважає висновки контролюючого органу про порушення ФГ ВК АГРОЛЕНД вимог податкового законодавства є необґрунтованими та базуються виключно на припущеннях, а тому оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті ГУ ДФС у Запорізькій області безпідставно, у зв`язку із чим просить суд скасувати їх.

Ухвалою суду від 10.09.2019 відкрито загальне позовне провадження в адміністративній справі, а також призначено підготовче засідання на 02 жовтня 2019 року. Відповідачу запропоновано у 15-денний строк з дня отримання ухвали надати відзив на позовну заяву.

Відповідач позов не визнав, 02 жовтня 2019 року надав суду відзив (вх. №40903), у якому із посиланням на приписи Податкового кодексу України пояснює, що зазначені в акті документальної планової перевірки ФГ ВК АГРОЛЕНД належні та допустимі докази свідчать про господарську діяльність контрагентів позивача не в правовому полі. Так, проведеним детальним аналізом постачальників ФГ ВК АГРОЛЕНД по операціям з контрагентами-постачальниками встановлено відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу не підтвердження проведених операцій ТОВ БРІКМАП та ТОВ БУД ГРУП ТЕХНОЛОДЖИ (через відсутність необхідної кількості кваліфікованого персоналу, складських приміщень, власного чи орендованого нерухомого майна, транспортних засобів тощо). Наголошує, що згідно з протоколами допитів осіб, які є директорами ТОВ БРІКМАП та ТОВ БУД ГРУП ТЕХНОЛОДЖИ , встановлено, що останні зареєстрували на своє ім`я зазначені підприємства за грошову винагороду від незнайомої особи, без наміру здійснювати фінансово-господарську діяльність, на ведення господарської діяльності та підписання фінансово господарських документів нікого не уповноважували, будь-які первинні документи від ТОВ БРІКМАП та ТОВ БУД ГРУП ТЕХНОЛОДЖИ не підписували. Вважає, що витрати для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. Тобто, сам факт наявності у позивача податкових чи-то видаткових накладних, інших документів з посиланням на поставку товарів (послуг), виписаних від імені постачальника, не є безумовним доказом реальності господарських операцій з ним, якщо інші обставини свідчать про недостовірність інформації в цих документах. Водночас, за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку, на думку відповідача, відповідні суми не можуть включатися до податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів. Стверджує, що позивач не проявив розумної обережності при укладанні договору зі спірними постачальниками, адже за звичаями ділового обороту при здійсненні такого вибору суб`єктами господарювання оцінюються не лише умови угоди та їх комерційна привабливість, але і ділова репутація, платоспроможність контрагента, ризики невиконання зобов`язань та надання гарантій їх виконання, наявність у контрагента необхідних (виробничих потужностей, технологічного обладнання, кваліфікованого персоналу) та відповідного досвіду. І хоча з огляду на принцип індивідуальної відповідальності платника у сфері податкових правовідносин платник не є відповідальним за протиправні дії третіх осіб, що перебувають поза межами його впливу та контролю, однак несприятливі наслідки недостатньої обережності у підприємницької діяльності мають покладатися на особу, якою були укладені відповідні правочини, та не можуть бути перенесені на бюджет шляхом зменшення податкових зобов`язань та здійснення необґрунтованих виплат з бюджету. Враховуючи вищевикладене, просить у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

Ухвалою суду від 02.10.2019 вирішено продовжити строк підготовчого провадження на 30 днів та відкласти підготовче засідання на 13 листопада 2019 року.

13 листопада 2019 року підготовче засідання по справі відкладене на 10 грудня 2019 року.

Представником позивача до матеріалів справи надані письмові пояснення (вх. №51208 від 05.12.2019), у яких щодо відсутності інформації в базі даних НАІС Єдиного державного реєстру МВС про транспортні засоби, які здійснювали поставку від ТОВ БРІКМАП позивачу, додатково зазначає, що відсутність інформації не є аргументом, адже це може свідчити про реєстрацію транспортного засобу до 01.01.2013 (база даних сформована за даними реєстрації транспортних засобів після 01.01.2013). При цьому, оскільки постачання товару здійснювалось транспортом не покупця, а постачальника, позивач, як платник податків, не несе та не може нести відповідальність за можливі порушення норм законодавства його контрагентами. Також вважає, що суду не слід брати до уваги посилання податкового органу на відсутність у контрагента позивача складського приміщення, необхідного для здійснення зберігання товару, зокрема, у пункті навантаження товару (м. Дніпро), оскільки зазначені обставини не є підставою для позбавлення позивача як платника податку права на формування валових витрат та податкового кредиту, в той час, коли він має необхідні документальні підтвердження їх розміру. З урахуванням вищенаведеного, стверджує, що відповідачем не наведено об`єктивних доводів щодо наявності в діях позивача ознак неправомірності, не надано доказів узгодженості дій позивача з контрагентами з метою незаконного отримання податкової вигоди, як і не доведено правомірності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

В підготовчому засіданні 10 грудня 2019 року судом закрито підготовче провадження та призначене судове засідання для розгляду справи по суті на 16 грудня 2019 року.

В судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача підтримала позицію, викладену у відзиві на позовну заяву, просила відмовити у задоволенні позовних вимог.

Також, в судовому засіданні 16 грудня 2019 року судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Розглянувши та дослідивши надані документи, заслухавши пояснення представників сторін, судом встановлені наступні обставини.

Згідно з офіційними відомостями, які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, ФГ ВК АГРОЛЕНД (код ЄДРПОУ 40559085) є суб`єктом господарювання, офіційно зареєстрованим 10.06.2016. Видами діяльності позивача є, зокрема: Код КВЕД 01.11 Вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур (основний); Код КВЕД 46.31 Оптова торгівля фруктами й овочами.

Позивач зареєстрований платником податку на додану вартість 01 липня 2016 року, індивідуальний податковий номер 405590808286, про що свідчить витяг з Реєстру №1608284500418 від 22.06.2016.

Відповідно до пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, п. 77.1, п. 77.4 ст. 77 Податкового кодексу України фахівцями ГУ ДФС у Запорізькій області була проведена документальна планова виїзна перевірка ФГ ВК АГРОЛЕНД з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, за результатами якої складений відповідний акт від 23.05.2019 №303/08-01-14-02/40559085.

Як зазначено у висновках Акту перевірки, перевіркою встановлено порушення ФГ ВК АГРОЛЕНД , зокрема:

1. пп.134.1.1 п.134.1 ст. 134, з врахуванням вимог п. 44.1, п. 44.2, п. 140.4.2 п. 140.4 ст. 140 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 1 998 942,00 грн., в т.ч.: 2017 рік - 3 074,00 грн., півріччя 2018 року - 978 624,00 грн., 3 квартали 2018 року - 1 995 868,00 грн., 2018 рік 1 995 868,00 грн.;

2. п.198.1, п. 198.2, п. 198.3 ст. 198, п. 200.4 ст.200, п.201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на суму 2 221 046,00 грн., в т.ч.: червень 2018 року - 787 211,00 грн., липень 2018 року - 306 809,00 грн., серпень 2018 року - 716 461,00 грн., вересень 2018 року - 105 536,00 грн., жовтень 2018 року - 126 117,00 грн., листопад 2018 року - 178 912,00 грн.

Вказані висновки податкового органу обґрунтовані тим, що ТОВ БРІКМАП та ТОВ БУД ГРУП ТЕХНОЛОДЖИ здійснювали нереальні (безтоварні) господарські операції на адресу ФГ ВК АГРОЛЕНД з причин відсутності необхідних умов для здійснення господарської діяльності (відсутність достатнього трудового ресурсу, відсутність основних фондів, виробничих та складських активів, транспортних засобів) та відсутність в ланцюгу формування податкового кредиту номенклатури товару (робіт, послуг), який реалізовано позивачу. Таким чином, відбувалось формування активу за рахунок надходження товару з джерела невідомого походження (або з такого, що не відповідає документально оформленому), з його легалізацією за рахунок використання документів ТОВ БРІКМАП та ТОВ БУД ГРУП ТЕХНОЛОДЖИ , що фактично не могли і не здійснювали постачання товарів на користь такого контрагента ФГ ВК АГРОЛЕНД .

Не погоджуючись із висновками, викладеними в акті перевірки, позивачем до відповідача подано заперечення №05/06 від 05.06.2019, проте листом-відповіддю про результати розгляду заперечень № 33458/10/08-01-14-02-08 від 12.06.2019 повідомлено, що висновки за результатами перевірки є правомірними та відповідають вимогам чинного законодавства.

На підставі Акту перевірки та вказаних порушень відповідачем 12.06.2019 були прийняті податкові повідомлення-рішення:

форми Р №0008411402, за яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на 2 776 307,50 грн., в тому числі: за податковим зобов`язанням 2 221 046,00 грн. та за штрафними санкціями 555 261,50 грн.;

форми Р №0008421402, за яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств на 2 498 677,50 грн., в тому числі: за податковим зобов`язанням 1 998 942,00 грн. та за штрафними санкціями 499 735,50 грн.

Позивач оскаржив податкові повідомлення-рішення в адміністративному порядку, звернувшись до Державної фіскальної служби України зі скаргою №24/06 від 24.06.2019, проте відповідно до Рішення № 40541/6/99-99-11-04-01-25 від 22.08.2019 про результати розгляду скарги оскаржувані податкові повідомлення-рішення ГУ ДФС у Запорізькій області було залишено без змін, а скаргу - без задоволення.

Вважаючи прийняті відповідачем рішення протиправними позивач звернувся до суду із даним позовом про їх скасування. При цьому, суд зауважує, що спір щодо правомірності дій під час призначення та проведення перевірки, яка стала підставою для винесення оскаржуваного рішення, між сторонами відсутній.

Ураховуючи викладене, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України № 2755-VI від 02.12.2010 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, далі - Податковий кодекс України), який набрав законної сили 01.01.2011.

Відповідно до положень п.14.1.36 ст.14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

За приписами п. 22.1 ст.22 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування можуть бути майно, товари, дохід (прибуток) або його частина, обороти з реалізації товарів (робіт, послуг), операції з постачання товарів (робіт, послуг) та інші об`єкти, визначені податковим законодавством, з наявністю яких податкове законодавство пов`язує виникнення у платника податкового обов`язку.

У відповідності до п. 44.1 ст.44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до п. 44.2 ст. 44 Податкового кодексу України для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування..

Згідно з пп.134.1.1 п.134.1 ст.134 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Аналіз положень пунктів 44.1, 44.2 статті 44, пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України свідчить, що платник податку на прибуток підприємств з метою визначення об`єкта оподаткування - прибутку визначає фінансовий результат до оподаткування (прибутку або збитку) шляхом коригування (збільшення або зменшення), використовуючи дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування. При цьому показники обліку доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, визначаються на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат доходів, витрат та фінансового результату у фінансовій звітності підприємства визначаються відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності.

Базою оподаткування визначено грошове вираження об`єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу (п.135.1 ст.135 Податкового кодексу України), а звітним для цілей податку на прибуток періодом - календарний рік (п.137.4 ст.137 Податкового кодексу України).

Згідно з пп.14.1.181 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктом 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України визначено, що до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Згідно з п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

За правилами пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до пункту 200.1 статті 200 Податкового кодексу України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України передбачено, що на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Згідно з пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Таким чином, податковий кредит для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на додану вартість має бути підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. Податкова накладна є документом, який підтверджує факт сплати покупцем податку на додану вартість у ціні товару. Як свідчать матеріали справи, зауважень до податкових накладних у контролюючого органу не було.

У силу норм пунктів 44.2 і 44.3 статті 44 Податкового кодексу України платники податків зобов`язані забезпечити зберігання документів, визначених у пункті 44.1 цієї статті, а також документів, пов`язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, не менш як 1095 днів з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а у разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Втім, суд не може обмежити право платника довести у судовому процесі обставини, на яких ґрунтуються його вимоги, поданням виключно тих доказів, що надавались ним під час проведення податкової перевірки. Право надавати заперечення щодо висновків контролюючого органу та долучати до матеріалів справи докази на підтвердження таких заперечень надається платнику як на усіх стадіях податкового контролю, так і на стадіях судового процесу, на яких допускається подання учасником процесу нових доказів.

Статтею 1 Закону України № 996-XIV від 16.07.1999 Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні (далі - Закон № 996-XIV) визначено, що первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію; господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства; витрати - зменшення економічних вигод у вигляді зменшення активів або збільшення зобов`язань, що призводить до зменшення власного капіталу (за винятком зменшення капіталу за рахунок його вилучення або розподілення власниками); економічна вигода - потенційна можливість отримання підприємством грошових коштів від використання активів.

За приписами частини першої 9 Закону № 996-ХІV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена також в пункті 1.2, пункті 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за № 168/704 (далі - Положення №88) первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Відповідно до частини другої статті 9 вказаного Закону та пункті 2.4 Положення №88, первинні документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з пунктами 2.15 та 2.16 Положення №88 забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Таким чином, для надання юридичної сили і доказовості первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок. Крім того, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції дії або події, що спричинили реальні зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства, тобто майновому стані платника податків.

Суд зауважує, що відповідно до принципу офіційності податковий орган повинен доводити в суді фіктивність господарської операції як підстави для нарахування платникові податків податкових зобов`язань та правомірності прийняття свого рішення.

У той час, як на підтвердження фактичного виконання господарських зобов`язань позивачем повинно бути надано належним чином оформлені первинні документами та доведено, що укладені договори відповідають економічному змісту та діловій меті, а здійснені господарські операції спричинили зміни в структурі активів позивача.

За умови реального здійснення господарської операції, яка призвела до фактичного руху активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків, придбання товарів та послуг з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, правильного обчислення витрат та податкового кредиту, наявності первинних документів, в тому числі податкових накладних, виданих особою, зареєстрованою платником податку на додану вартість, платник податку на додану вартість має право на валові витрати/витрати, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування, та податковий кредит.

Так, валові витрати (витрати) для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені та підтверджені належним чином оформленими первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

При цьому, наявність формально оформлених (складених) первинних документів та/або сплати грошових коштів не може слугувати підставою для формування даних податкового обліку за відсутності факту придбання відповідного активу.

В той же час, сама собою наявність або відсутність окремих документів, а також недоліки в їх оформленні не можуть бути підставою для висновку про відсутність господарської операції та відмови у формуванні валових витрат (витрат) та податкового кредиту, якщо з інших даних вбачаються зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі платника податків у зв`язку з його господарською діяльністю.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 04 червня 2018 року між ТОВ БРІКМАП (постачальник) та ФГ ВК АГРОЛЕНД (покупець) укладено договір поставки товару №0406-18, за умовами якого Постачальник зобов`язаний поставити, а Покупець прийняти та оплатити товару. Найменування, кількість, асортимент продукції, що поставляється за цим договором, визначається в накладній, складеної на підставі заявки покупця (в письмовому або усному вигляді) на кожну окрему партію продукції. Накладні є невід`ємною частиною цього договору (п.2.1 Договору). У відповідності до п.3.1, 3.2 Договору продукція, яка постачається за цим договором, оплачується за цінами згідно товарних накладних. Форма оплати: шляхом перерахування покупцем коштів на розрахунковий рахунок постачальника протягом 10 календарних днів після фактичного отримання покупцем продукції від постачальника або передплата за згодою сторін. Доставка товару здійснюється транспортом постачальника (п.4.1 Договору). Право власності на продукцію переходить від постачальника до покупця в момент передачі продукції, що посвідчується накладною, підписаною належними представниками сторін (п.4.3 Договору).

На підставі вказаного договору ФГ ВК АГРОЛЕНД протягом червня-вересня 2018 року придбало у ТОВ БРІКМАП товар (овочі та фрукти в асортименті (баклажан, буряк, груша, диня, кабачок, кавун, капуста, картопля, кріп, морква, огірок, перець, петрушка, помідор, редис, цибуля, часник, щавель, яблука), що підтверджується копіями видаткових накладних від постачальника на загальну суму 13 305 783,82 грн. (у т.ч. ПДВ 2 217 630,64 грн.) від 04.06.2018№БМ-0000072, від 05.06.2018 №БМ-0000073, від 05.06.2018 №БМ-0000074, від 06.06.2018 №БМ-0000075, від 06.06.2018 №БМ-0000076, від 07.06.2018 №БМ-0000077, від 07.06.2018 №БМ-0000078, від 08.06.2018 №БМ-0000079, від 09.06.2018 №БМ-0000080, від 11.06.2018 №БМ-0000194, від 12.06.2018 №БМ-0000195, від 13.06.2018 №БМ-0000200, від 14.06.2018 №БМ-0000197, від 14.06.2018 №БМ-0000198, від 14.06.2018 №БМ-0000196, від 15.06.2018 №БМ-0000199, від 18.06.2018 №БМ-0000528, від 19.06.2018 №БМ-0000529, від 19.06.2018 №БМ-0000530, від 19.06.2018 №БМ-0000531, від 20.06.2018 №БМ-0000532, від 20.06.2018 №БМ-0000533, від 21.06.2018 №БМ-0000534, від 21.06.2018 №БМ-0000535, від 22.06.2018 №БМ-0000536, від 22.06.2018 №БМ-0000537, від 23.06.2018 №БМ-0000538, від 25.06.2018 №БМ-0000539, від 02.07.2018 №БМ-0000098, від 03.07.2018 №БМ-0000099, від 04.07.2018 №БМ-0000100, від 05.07.2018 №БМ-0000101, від 05.07.2018 №БМ-0000102, від 05.07.2018 №БМ-0000103, від 06.07.2018 №БМ-0000104, від 06.07.2018 №БМ-0000105, від 09.07.2018 №БМ-0000106, від 09.07.2018 №БМ-0000107, від 10.07.2018 №БМ-0000096, від 10.07.2018 №БМ-0000097, від 01.08.2018 №БМ-000031, від 06.08.2018 №БМ-000038, від 07.08.2018 №БМ-000040, від 07.08.2018 №БМ-000041, від 07.08.2018 №БМ-000042, від 07.08.2018 №БМ-000043, від 08.08.2018 №БМ-000044, від 08.08.2018 №БМ-000045, від 08.08.2018 №БМ-000046, від 09.08.2018 №БМ-000047, від 09.08.2018 №БМ-000048, від 10.08.2018 №БМ-000085, від 13.08.2018 №БМ-000086, від 13.08.2018 №БМ-000087, від 14.08.2018 №БМ-000088, від 14.08.2018 №БМ-000089, від 15.08.2018 №БМ-000090, від 15.08.2018 №БМ-000091, від 15.08.2018 №БМ-000092, від 16.08.2018 №БМ-0000200, від 17.08.2018 №БМ-0000201, від 20.08.2018 №БМ-0000202, від 23.08.2018 №БМ-0000266, від 22.08.2018 №БМ-0000265, від 23.08.2018 №БМ-0000267, від 27.08.2018 №БМ-0000268, від 27.08.2018 №БМ-0000269, від 27.08.2018 №БМ-0000270, від 28.08.2018 №БМ-0000271, від 28.08.2018 №БМ-0000272, від 28.08.2018 №БМ-0000273, від 29.08.2018 №БМ-0000274, від 30.08.2018 №БМ-0000367, від 01.09.2018 №БМ-00029, від 06.09.2018 №БМ-00030, від 06.09.2018 №БМ-00031.

Крім того, постачальником позивача було виписано податкові накладні на загальну суму 13 305 783,82 грн. (у ПДВ 2 217 630,64 грн.), а саме: № 72 від 04.06.2018, № 73 від 05.06.2018, № 74 від 05.06.2018, № 75 від 06.06.2018, № 76 від 06.06.2018, № 77 від 07.06.2018, № 78 від 07.06.2018, № 79 від 08.06.2018, № 80 від 09.06.2018, № 194 від 11.06.2018, № 195 від 12.06.2018, № 200 від 13.06.2018, № 197 від 14.06.2018, № 198 від 14.06.2018, № 196 від 14.06.2018, № 199 від 15.06.2018, № 528 від 18.06.2018, № 529 від 19.06.2018, № 530 від 19.06.2018, № 531 від 19.06.2018, № 532 від 20.06.2018, № 533 від 20.06.2018, № 534 від 21.06.2018, № 535 від 21.06.2018, № 536 від 22.06.2018, № 537 від 22.06.2018, № 538 від 23.06.2018, № 539 від 25.06.2018, № 98 від 02.07.2018, № 99 від 03.07.2018, № 100 від 04.07.2018, № 101 від 05.07.2018, № 102 від 05.07.2018, № 103 від 05.07.2018, № 104 від 06.07.2018, № 105 від 06.07.2018, № 106 від 09.07.2018, № 107 від 09.07.2018, № 96 від 10.07.2018, № 97 від 10.07.2018, № 38 від 01.08.2018, № 39 від 06.08.2018, № 40 від 07.08.2018 № 41 від 07.08.2018, № 42 від 07.08.2018, № 43 від 07.08.2018, № 44 від 08.08.2018 № 45 від 08.08.2018, № 46 від 08.08.2018, № 47 від 09.08.2018, № 48 від 09.08.2018 № 85 від 10.08.2018, № 86 від 13.08.2018, № 87 від 13.08.2018, № 88 від 14.08.2018 № 89 від 14.08.2018, № 90 від 15.08.2018, № 91 від 15.08.2018, № 92 від 15.08.2018 №200 від 16.08.2018, №201 від 17.08.2018, № 202 від 20.08.2018, № 266 від 23.08.2018 № 265 від 22.08.2018, № 267 від 23.08.2018, № 268 від 27.08.2018, № 269 від 27.08.2018 № 270 від 27.08.2018, № 271 від 28.08.2018, № 272 від 28.08.2018, № 273 від 28.08.2018 № 274 від 29.08.2018, № 367 від 30.08.2018, № 29 від 01.09.2018, № 30 від 06.09.2018№31 від 06.09.2018, які також долучено позивачем до матеріалів справи.

Розрахунки між сторонами проводились у безготівковій формі, шляхом переказу коштів на банківські рахунки та засвідчують факт виконання сторонами зобов`язань по оплаті вартості товарів, робіт (послуг) за переліченими вище правочинами, що підтверджується платіжними дорученнями № 650 від 20.07.2018, № 651 від 20.07.2018, № 655 від 27.07.2018, № 656 від 27.07.2018, № 657 від 27.07.2018, № 682 від 10.08.2018, № 686 від 13.08.2018, № 687 від 13.08.2018, № 689 від 13.08.2018, № 691 від 14.08.2018, № 710 від 23.08.2018, № 711 від 23.08.2018, № 712 від 23.08.2018, № 715 від 23.08.2018, № 716 від 23.08.2018, № 717 від 28.08.2018, № 718 від 28.08.2018, № 734 від 31.08.2018, № 735 від 31.08.2018, № 736 від 03.09.2018, № 742 від 04.09.2018, № 743 від 04.09.2018, № 744 від 04.09.2018, № 745 від 04.09.2018, № 773 від 13.09.2018, № 807 від 03.10.2018, № 808 від 03.10.2018, № 818 від 08.10.2018, № 819 від 08.10.2018, № 820 від 08.10.2018, № 821 від 08.10.2018 на загальну суму 6 337 272,45 грн.

Крім того, на підставі повідомлень постачальника ТОВ БРІКМАП №06/07/2018 від 06.07.2018 та №10/09/2018 від 10.09.2018 про уступку права вимоги оплати за поставлений товар, ФГ ВК АГРОЛЕНД перерахувало грошові кошти за отриманий товар на користь ТОВ АСКОЛЬТ ГРУПП на загальну суму 3 211 875,20 грн. згідно з платіжними дорученнями № 630 від 09.07.2018, № 631 від 09.07.2018, № 639 від 09.07.2018, № 665 від 06.08.2018, № 664 від 06.08.2018, № 666 від 06.08.2018, № 761 від 10.09.2018, № 772 від 13.09.2018, № 774 від 14.09.2018, № 775 від 14.09.2018, № 776 від 14.09.2018, № 777 від 14.09.2018, № 778 від 14.09.2018.

Також, на підставі повідомлень постачальника ТОВ БРІКМАП №б/н від 24.12.2018 та №б/н від 01.02.2019 про уступку права вимоги оплати за поставлений товар, ФГ ВК АГРОЛЕНД перерахувало грошові кошти за отриманий товар на користь ТОВ АГРО ПОЛЕ 2017 на загальну суму 1 941 616,05 грн. згідно з платіжними дорученнями: №1111 від 08.01.2019, №1112 від 08.01.2019, №1119 від 08.01.2019, №1120 від 08.01.2019, №1122 від 08.01.2019, №1206 від 01.02.2019, №1207 від 01.02.2019, №1234 від 08.02.2019.

Перевезення товару здійснювалось транспортом постачальника, що підтверджено позивачем наданими під час перевірки контролюючому органу товарно-транспортними накладними, також долученими до матеріалів справи: №БМ-0000072 від 04.06.2018, №БМ-0000073 від 05.06.2018, №БМ-0000074 від 05.06.2018, №БМ-0000075 від 06.06.2018, №БМ-0000076 від 06.06.2018, №БМ-0000077 від 07.06.2018, №БМ-0000078 від 07.06.2018, №БМ-0000079 від 08.06.2018, №БМ-0000080 від 09.06.2018, №БМ-0000194 від 11.06.2018, №БМ-0000195 від 12.06.2018, №БМ-0000200 від 13.06.2018, №БМ-0000197 від 14.06.2018, №БМ-0000198 від 14.06.2018, №БМ-0000196 від 14.06.2018, №БМ-0000199 від 15.06.2018, №БМ- 0000528 від 18.06.2018, №БМ-0000529 від 19.06.2018, №БМ-0000530 від 19.06.2018, №БМ-0000531 від 19.06.2018, №БМ-0000532 від 20.06.2018, №БМ-0000533 від 20.06.2018, №БМ-0000534 від 21.06.2018, №БМ-0000535 від 21.06.2018, №БМ-0000536 від 22.06.2018, №БМ-0000537 від 22.06.2018, №БМ-0000538 від 23.06.2018, №БМ-0000539 від 25.06.2018, №БМ-0000098 від 02.07.2018, №БМ-0000099 від 03.07.2018, №БМ-0000100 від 04.07.2018, №БМ-0000101 від 05.07.2018, №БМ-0000102 від 05.07.2018, №БМ-0000103 від 05.07.2018, №БМ-0000104 від 06.07.2018, №БМ-0000105 від 06.07.2018, №БМ-0000106 від 09.07.2018, №БМ-0000107 від 09.07.2018, №БМ-0000096 від 10.07.2018, №БМ-0000097 від 10.07.2018, №БМ-000031 від 01.08.2018, №БМ-000038 від 06.08.2018, №БМ-000040 від 07.08.2018, №БМ-000041 від 07.08.2018, №БМ-000042 від 07.08.2018, №БМ-000043 від 07.08.2018, №БМ-000044 від 08.08.2018, №БМ-000045 від 08.08.2018, №БМ-000046 від 08.08.2018, №БМ-000047 від 09.08.2018, №БМ-000048 від 09.08.2018, №БМ-000085 від 10.08.2018, №БМ-000086 від 13.08.2018, №БМ-000087 від 13.08.2018, №БМ-000088 від 14.08.2018, №БМ-000089 від 14.08.2018, №БМ-000090 від 15.08.2018, №БМ-000091 від 15.08.2018, №БМ-000092 від 15.08.2018, №БМ-0000200 від 16.08.2018, №БМ-0000201 від 17.08.2018, №БМ-0000202 від 20.08.2018, №БМ-0000266 від 23.08.2018, №БМ- 0000203 від 22.08.2018, №БМ-0000267 від 23.08.2018, №БМ-0000268 від 27.08.2018, №БМ-0000269 від 27.08.2018, №БМ-0000270 від 27.08.2018, №БМ-0000271 від 28.08.2018, №БМ-0000272 від 28.08.2018, №БМ-0000273 від 28.08.2018, №БМ-0000274 від 29.08.2018, №БМ-0000367 від 30.08.2018, №БМ-00029 від 01.09.2018, №БМ-00030 від 06.09.2018, №БМ-00030/2 від 06.09.2018, №БМ-00031 від 06.09.2018.

Крім того, ФГ ВК АГРОЛЕНД (покупець) укладено Договір на поставку товару від 04.12.2017 з ТОВ БУД ГРУП ТЕХНОЛОДЖИ (постачальник), за умовами якого постачальник зобов`язаний поставити, а покупець прийняти та оплатити товару. Найменування, кількість, асортимент продукції, що поставляється за цим договором, визначається в накладній, складеної на підставі заявки покупця (в письмовому або усному вигляді) на кожну окрему партію продукції. Накладні є невід`ємною частиною цього договору (п.2.1 Договору). У відповідності до п.3.1, 3.2 Договору продукція, яка постачається за цим договором, оплачується за цінами згідно товарних накладних. Форма оплати: шляхом перерахування покупцем коштів на розрахунковий рахунок постачальника протягом 10 календарних днів після фактичного отримання покупцем продукції від постачальника або передплата за згодою сторін. Доставка товару здійснюється транспортом покупця (п.4.1 Договору). Право власності на продукцію переходить від постачальника до покупця в момент передачі продукції, що посвідчується накладною, підписаною належними представниками сторін (п.4.3 Договору).

На виконання умов договору ФГ ВК АГРОЛЕНД у грудні 2017 році придбало у ТОВ БУД ГРУП ТЕХНОЛОДЖИ товар: овочі та фрукти в асортименті (буряк, капуста, картопля, селера, морква, цибуля, часник, яблука), що підтверджується наступними первинними документами на загальну суму 20 492,03 грн. (у т.ч. ПДВ 3 415,34грн.): видаткових накладних від 08.12.2017 №БТ-0000124, від 14.12.2017 БТ-0000132; податковими накладними №114 від 08.12.2017, №115 від 14.12.2017.

Перевезення товару здійснювалось транспортом постачальника, на підтвердження чого позивачем надано контролюючому органу та суду товарно-транспортні накладні від 08.12.2017 № БТ-0000124, від 14.12.2017 №БТ-0000132.

Розрахунки мж сторонами за договором не здійснювались, кредиторська заборгованість ФГ ВК АГРОЛЕНД перед ТОВ БУД ГРУП ТЕХНОЛОДЖИ становить 20 492,03 грн.

На підставі вказаних вище первинних документів можна обґрунтовано стверджувати про фактичне здійснення господарської операції (надання послуг) та про правомірність формування Позивачем витрат, віднесення суми ПДВ, сплачених в ціні послуг, до податкового кредиту.

Суд наголошує, що всі первинні документи (Договори, видаткові накладні, товарно-транспортні накладні, платіжні доручення тощо) були надані до перевірки та відповідають вимогам частини другої статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні стосовно їх змісту. Всі зазначені документи підписані та скріплені печатками сторін та мають всі реквізити як того вимагає чинне законодавство України, відтак, належно підтверджують здійснення господарських операцій.

Використання продукції, придбаної у ТОВ БРІКМАП та ТОВ БУД ГРУП ТЕХНОЛОДЖИ у власній господарській діяльності підтверджують документи з продажу її на адресу ТОВ ВІЙСБКТОРГ (код ЄДРПОУ 39896098 ), що підтверджується первинними документі, які є в наявності у позивача та оформлені згідно з законодавством України та стандартів бухгалтерського обліку, зокрема це: договір поставки, видаткові та податкові накладні, ТТН, платіжні доручення на оплату товару, акти наданих транспортних послуг з доставки товару покупцю, які складені ТОВ Юг-Агрос , ТОВ Автошайрподілля , ФОП Ропій ВВ, ТОВ Експрес Тайм , платіжні доручення з оплати позивачем транспортних послуг, які також надавались під час перевірки контролюючому органу тощо.

Таким чином, позивачем на підтвердження реальності господарських операцій надано до перевірки належно оформлені первинні документи, з яких можливо встановити суть та зміст господарських операцій, та які підтверджують фактичне отримання позивачем товару та використання для безпосередньої господарської діяльності підприємства, що були предметом вищезазначених договорів, обсяги товарів та їх безготівкову оплату.

Щодо зауважень відповідача до оформлення ТТН, суд наголошує, що у розділі 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 №363 (далі - Правила перевезень, у редакції, яка діяла станом на момент виникнення спірних правовідносин), визначено, що товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

У силу п. 11.1 розділу 11 Правил перевезень, основним документом на перевезення вантажів є товарно-транспортна накладна, форму якої наведено в додатку 7 до цих Правил.

Товарно-транспортна накладна може оформлюватись суб`єктом господарювання без дотримання форми, наведеної в додатку 7 до цих Правил, за умови наявності в ній інформації про назву документа, дату і місце його складання, найменування (прізвище, ім`я, по батькові) перевізника та/або експедитора, замовника, вантажовідправника, вантажоодержувача, найменування та кількість вантажу, його основні характеристики та ознаки, які надають можливість однозначно ідентифікувати цей вантаж, автомобіль (марка, модель, тип, реєстраційний номер), причіп/напівпричіп (марка, модель, тип, реєстраційний номер), пункти навантаження та розвантаження із зазначенням повної адреси, посади, прізвища та підписів відповідальних осіб вантажовідправника, вантажоодержувача, водія та/або експедитора.

На підставі викладеного, Верховним Судом у постанові від 18.12.2018 по справі №826/13058/15 зазначено, що товарно-транспортна накладна призначена для обліку руху товарно-матеріальних цінностей та розрахунків за їх перевезення автомобільним транспортом, тобто товарно-транспортна накладна є доказом, який підтверджує факт надання/отримання транспортних послуг, а не реальність господарської операції в цілому.

Відтак, з урахуванням того, що спірні операції стосувались поставки товару, а не надання транспортних послуг, самі по собі товарно-транспорті накладі не є беззаперечним доказом товарності спірних операцій.

При цьому, суд зазначає, що окремі недоліки в оформленні первинних документів не спростовують наявності у підприємства відповідних господарських операцій. Відсутність реквізитів первинних документів ще не означає їх дефектність; відсутність деталізації в первинних документах не є підставою для визнання нереальності господарських операцій. В кожному конкретному спірному випадку важливо окремо досліджувати характер недоліків первинних документів, однак згідно з прямим приписом статті 9 Закону №996-XIV такі недоліки не повинні унеможливлювати ідентифікацію осіб, які брали участь у здійсненні господарської операції, зміст та обсяг таких господарських операцій тощо. Водночас неістотні недоліки первинних документів не є підставою для невизнання факту відсутності здійснення господарської операції.

Аналогічний висновок містить в постанові Верховного Суду від 28.02.2018 у справі №806/1033/17.

Так, з наявних у матеріалах справи копій товарно-транспортних накладних вбачається за можливе ідентифікувати дату і місце їх складання, найменування (прізвище, ім`я, по батькові) перевізника та/або експедитора, замовника, вантажовідправника, вантажоодержувача, найменування та кількість вантажу.

Оцінюючи доводи відповідача у частині відсутності у системі відеофіксації номерних знаків ВІДЕОКОНТРОЛЬ-Рубіж номерних знаків автотранспортних засобів, якими здійснювалася доставка товару від контрагента позивача, суд звертає увагу на те, що дана система наразі не функціонує і не функціонувала станом на момент здійснення операцій позивача, оскільки у відповідності до наказу Міністерства внутрішніх справ України від 13.06.2018 № 497 Про затвердження Інструкції з формування та ведення інформаційної підсистеми Гарпун інформаційно-телекомунікаційної системи Інформаційний портал Національної поліції України було визнано таким, що втратив чинність, наказ Міністерства внутрішніх справ України від 23.11.2012 № 1080/ДСК Про затвердження Інструкції з використання автоматизованої інформаційно-пошукової системи відеофіксації номерних знаків транспортних засобів ВІДЕОКОНТРОЛЬ-Рубіж , зареєстрований у Міністерстві юстиції України 18 грудня 2012 року за № 2107/22419.

Окрім того, відповідач не може точно знати, яким маршрутом рухалися відповідні автомобілі, оскільки йому відомі лише точки відправки та доставки, а не конкретний маршрут, тому твердження про відсутність ТЗ на маршруті є необґрунтованим. При цьому, законодавством не встановлено заборон чи обмежень щодо вибору суб`єктом господарювання найбільш зручного для нього маршруту перевезення товарно-матеріальних цінностей.

Більш того, контролюючий орган не зазначає місць знаходження (встановлення) технічних засобів та технічних приладів, які мають функції фото- і відеофіксації (запису) ІПС Відеоконтроль-Рубіж , їх працездатність в період 04.06.2018 по 31.12.2018, можливість повної фіксації цими технічними засобами і приладами усіх (без виключення) шляхів України або виїзду/в`їзду з/до м. Запоріжжя, а також технічну можливість збереження ІПС Відеоконтроль-Рубіж інформації з таких технічних засобів та приладів по день отримання інформації.

Відносно відсутності сертифікатів якості товарів суд зазначає, що сертифікати якості товарів не відносяться до первинних документів бухгалтерського обліку, не приймають участі у формуванні доходів і витрат та не є підставою для нарахування та сплати платником інших податків.

Крім того, із пояснень позивача встановлено, що такі сертифікати, які були надані під час поставки товару позивачу, в подальшому були передані суб`єктам господарювання (покупцям), з якими позивач (постачальник) уклав договори поставки, в процесі реалізації цього товару.

Стосовно посилань представника відповідача на протокол допиту свідка директора ТОВ БРІКМАП ОСОБА_1 та письмові пояснення ОСОБА_2 , яка займала посаду директора ТОВ БУД ГРУП ТЕХНОЛОДЖИ , надані в межах розслідування кримінальних справ, суд вважає за необхідне зазначити таке.

У постанові від 27.03.2018 у справі №816/809/17 Верховний Суд зазначає, що сам факт порушення кримінальної справи та отримання свідчень (пояснень) посадових осіб господарюючих суб`єктів, в рамках такої кримінальної справи, не є беззаперечним фактом, що підтверджує відсутність реальних правових наслідків усіх господарських операцій, проведених позивачем та його контрагентами. Далі, аналізуючи правовідносини у зазначеній справі, Верховний Суд зауважує, що під час проведення господарських операцій платник податків може бути й необізнаним стосовно дійсного стану правосуб`єктності своїх контрагентів і реально отримати від них товари (роботи чи послуги), незважаючи на те, що контрагенти можливо і мають наміри щодо порушення податкового законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно з ч. 1 ст. 74 КАС України суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом.

Законом, який визначає порядок отримання показань під час досудового слідства та порядок їх фіксації у протоколі допиту, є Кримінальний процесуальний кодекс України (далі - КПК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 23 КПК України суд досліджує докази безпосередньо. Показання учасників кримінального провадження суд отримує усно.

Частина 2 цієї ж статті визначає, що не можуть бути визнані доказами відомості, що містяться в показаннях, речах і документах, які не були предметом безпосереднього дослідження суду, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Суд може прийняти як доказ показання осіб, які не дають їх безпосередньо в судовому засіданні, лише у випадках, передбачених цим Кодексом.

Частиною 4 ст. 95 КПК України передбачено, що суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 цього Кодексу. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них.

Таким чином, протоколи допиту чи пояснення, отримані на стадії досудового слідства, можуть бути визначені як докази лише в разі їх відображення під час розгляду кримінальної справи в суді.

Відповідно до ч. 6 ст. 78 КАС України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Отже, до винесення вироку в рамках кримінального провадження, пояснення чи інші матеріали досудового розслідування, а також ухвали слідчого судді про надання дозволу на проведення окремих слідчих дій, не можуть вважатись належним доказом в адміністративному судочинстві. Тобто, доказове значення в адміністративному процесі може мати виключно вирок суду в кримінальному провадженні, який набрав законної сили.

Аналогічні висновки викладені Верховним Судом у постановах від 16.01.2018 у справі №2а-7075/12/2670, від 26.06.2018 у справі №808/2360/17, та Верховним Судом України у постановах від 12.04.2016 у справі №826/17617/13, від 05.03.2012 у справі №21-421а11 та від 22.09.2015 у справі №810/5645/14.

З мотивів викладених вище суд зазначає, що ні на момент проведення податкової перевірки та фіксації її наслідків, ні станом на час розгляду даної справи в суді вироки щодо посадових осіб ТОВ БРІКМАП та ТОВ БУД ГРУП ТЕХНОЛОДЖИ не існували, доказів протилежного відповідачем суду не надано та не наведено.

Тому, посилання відповідача на наявність негативної інформації про ТОВ БРІКМАП та ТОВ БУД ГРУП ТЕХНОЛОДЖИ , за відсутності відповідних вироків, суд не може розцінювати як беззаперечний доказ нереальності господарських операцій позивача з вказаними товариствами.

Крім того, після закінчення перевірки, ФГ ВК АГРОЛЕНД отримало від директора ТОВ БРІКМАП ОСОБА_1. нотаріально посвідчену письмову заяву від 14.05.2019 про те, що він займав посаду директора ТОВ БРІКМАП з 18 травня 2018 року та підтвердив факт господарських взаємовідносин з рядом підприємств, в тому числі з ФГ ВК АГРОЛЕНД і засвідчив, що при здійсненні ним господарських та організаційно-розпорядчих функцій при керівництві ТОВ БРІКМАП в повній мірі розумів зміст положень чинного законодавства щодо порядку та наслідків здійснення господарської діяльності (копія заяви додавалась до заперечень на акт перевірки).

У ході підготовчого провадження представником позивача долучено до матеріалів справи також нотаріально посвідчену письмову заяву від 19.11.2019 від ОСОБА_2 (дівоче прізвище ОСОБА_2) , яка займала посаду директора з 07.08.2017 по 22.03.2018 ТОВ БУД ГРУП ТЕХНОЛОДЖИ , зареєстрованого у відповідності до законодавства України, місцезнаходження: 58000, м. Чернівці, вул. Лугова, буд. 198, якою остання підтвердила факт господарських взаємовідносин з ФГ ВК АГРОЛЕНД з 08 грудня по 14 грудня 2017 року.

Щодо наявності інших кримінальних проваджень стосовно контрагентів ТОВ БРІКМАП та ТОВ БУД ГРУП ТЕХНОЛОДЖИ , відповідачем проігноровано, що позивач не може нести відповідальність за дії контрагента при відсутності власної вини, інакше порушуються основні конституційні засади: дотримання принципу справедливості як невід`ємного елементу верховенства права (стаття 8 Конституції України), індивідуальний характер відповідальності, тобто що відповідати має саме той, хто припустився порушення (стаття 61 Конституції України), забезпечення доведеності вини (стаття 129 Конституції України).

Чинне законодавство не ставить умову виникнення податкових зобов`язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагентів, фактичного знаходження їх за місцем реєстрації та наявності чи відсутності основних фондів. Позивач не може нести відповідальність за невиконання його контрагентами своїх зобов`язань, адже, поняття добросовісний платник , яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов`язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а саме, платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентом податкових зобов`язань.

Норми податкового законодавства не визначають місце знаходження платника податку (контрагента) та його звітування до контролюючих органів як критерій правового статусу платника податків (позивача) щодо отримання податкової преференції у формі податкового кредиту. Вказаних висновків дійшов Верховний Суд у своїй постанові від 27.03.2018 у справі №816/809/17, адміністративне провадження №К/9901/1349/17.

У зв`язку із вищенаведеним, суд критично також ставиться до посилань відповідача на місце навантаження товару згідно з товарно-транспортними накладними, на обґрунтування правомірності прийнятих рішень. Крім того, судом враховано, що за спірними господарськими операціями перевезення товару здійснювалось силами постачальників.

Стосовно посилань відповідача на відповіді на запити, які направлялись ним під час проведення перевірки на адресу ТОВ Патріот від 22.05.2019 №28939/10/08-0114-02-11 та Маріупольської міської ради від 22.05.2019 №28938/10/08-0114-02-11, а саме: лист ТОВ Патріот від 29.05.2019 (отримано відповідачем 31 травня 2019 року) та лист Виконавчого комітету Маріупольської міської ради від 11.06.2019 №26-4-14630-09 (отримано відповідачем 24 червня 2019 року за вх.№ 3618/10), судом встановлено, що останні отримані вже після проведення перевірки та складання Акту за її результатами. З цього приводу, суд наголошує, що за правилами частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Також, наявність певної аналітичної інформації з інформаційних систем податкового органу або відомості, одержані від інших підрозділів податкової служби чи інших органів державної влади, можуть свідчити лише про наявність у податкового органу певних сумнівів, однак не доказують з достовірністю того факту, що в дійсності позивач не міг отримати товар від контрагентів, оскільки така інформація не ґрунтується на безпосередньому аналізі первинних документів, складених за наслідками проведених господарських операцій між позивачем та його контрагентом та не є належними доказами в розумінні процесуального закону.

Як слідує із висновку Верховного Суду (постанова від 20.03.2018 у справі №804/939/16, адміністративне провадження №К/9901/376/17) податкова інформація, що наявна в інформаційно - аналітичних базах відносно контрагентів позивача по ланцюгах постачання, а також податкова інформація надана іншими контролюючими органами, носить виключно інформативний характер та не є належним доказом в розумінні процесуального закону.

В контексті викладеного, обставин та доказів, які б свідчили про невідповідність господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності позивача, збитковості здійснених операцій або інших обставин, які б окремо або в сукупності могли свідчити про їх нереальність чи про те, що позивач як платник податків діяв без належної обачності й обережності і йому було відомо про можливі порушення, які міг допустити його контрагент чи інші учасники ланцюга постачання, або ж про те, що самостійною діловою метою здійснення господарських операцій було одержання позивачем податкової вигоди, контролюючий орган під час розгляду справи не надав.

При цьому, відповідачем також не подано належних доказів на підтвердження недобросовісності позивача як платника податків або можливої фіктивності його постачальників, не наведено будь-яких доводів щодо здійснення позивачем та його контрагентами розглядуваних операцій за відсутності розумних економічних причин (ділової мети) та наміру одержати економічний ефект тощо.

Також суд зважає, що контролюючим органом не доведено та не надано належних доказів, які б свідчили, що наявні станом на здійснення господарських операцій з позивачем у ТОВ БРІКМАП та ТОВ БУД ГРУП ТЕХНОЛОДЖИ ресурси та матеріально-технічне забезпечення були недостатніми для здійснення поставок товарів, обумовлених укладеними договорами з позивачем.

Водночас, слід врахувати, що відсутність у контрагентів позивача матеріальних та трудових ресурсів не виключає можливості реального виконання ним господарської операції та не свідчить про одержання необґрунтованої податкової вигоди покупцем, оскільки залучення працівників є можливим за договорами цивільно-правового характеру, аутсорсингу та аутстафінгу (оренда персоналу). Таких висновків дійшов Верховний Суд і в постанові від 30.01.2018 у справі №2а/1770/3360/12, від 19.06.2018 у справі №826/7704/16 (адміністративне провадження №К/9901/38191/18).

Надаючи правову оцінку доводам відповідача в частині порушення контрагентами позивача, а також контрагентами контрагентів позивача, положень законодавства, суд наголошує, що відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом, якщо платник ПДВ не знав і не міг знати про зловживання інших учасників ланцюга постачання.

Тобто, у разі підтвердження товарності здійснених поставок та реальності надання послуг, як у даній ситуації, платник не може відповідати за порушення, допущені контрагентом, якщо не буде доведено його безпосередню участь у зловживанні цієї особи. Проте, посадовими особами відповідача під час здійснення перевірки таких обставин не встановлено.

Натомість, позивачем надано до суду копії первинних документів, які підтверджують реальність господарських операцій з вказаними контрагентами.

На час укладення та виконання договорів контрагенти позивача були зареєстрованими у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, тобто мали достатній об`єм правоздатності для складання первинних документів та укладання будь-яких правочинів.

Контролюючим органом, у свою чергу, не наведено переконливих доводів, що ґрунтуються на об`єктивній інформації та спростовують факти господарської діяльності, засвідчені вказаними документами, а також не представлено жодних доказів на підтвердження того, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі.

Ураховуючи вищевикладене, суд вважає, що висновки про порушення позивачем податкового законодавства, зроблені відповідачем в Акті перевірки, є необґрунтованими та недоведеними, у зв`язку з чим спірні рішення контролюючого органу, прийняті відповідачем на підставі встановлених Актом порушень, є протиправними та підлягають скасуванню.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (PRONINA v. UKRAINE, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Суд враховує й те, що згідно з п. 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Частиною 2 ст. 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч.1 ст. 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд, відповідно до ст. 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності..

Підсумовуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про наявність необхідної сукупності підстав для задоволення позовних вимог.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Під час звернення до суду з даним позовом, позивачем було сплачено судовий збір в сумі 19 210,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №1477 від 04.09.2019. За таких умов, судовий збір, сплачений позивачем, стягується відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України на його користь за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень - ГУ ДФС у Запорізькій області.

Керуючись статтями 139, 241, 243-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов ФЕРМЕРСЬКОГО ГОСПОДАРСТВА ВИРОБНИЧОГО КОМПЛЕКСА АГРОЛЕНД задовольнити.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Запорізькій області від 12.06.2019 №0008411402 та від 12.06.2019 №0008421402.

3. Судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 19210 (дев`ятнадцять тисяч двісті десять) гривень 00 копійок присудити на користь ФЕРМЕРСЬКОГО ГОСПОДАРСТВА ВИРОБНИЧОГО КОМПЛЕКСА АГРОЛЕНД (69089, м. Запоріжжя, вул. Бориса Грінченка, буд. 4, код ЄДРПОУ 40559085) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Запорізькій області (69107, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 166, код ЄДРПОУ 39396146).

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення в повному обсязі складено та підписано 26.12.2019.

Суддя Ю.П. Бойченко