Рішення

від 09.01.2020 по справі 320/5719/19

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 січня 2020 року справа № 320/5719/19

Київський окружний адміністративний суд у складі: головуючого - судді Терлецької О.О., при секретарі судового засідання Спасібко Ю.М.,

за участю:

представника позивача - ОСОБА_1.,

представників відповідача - Чернова К.А., Труба М.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Пухівської сільської ради Броварського району про визнання протиправним та скасування рішення,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі - позивачка) з адміністративним позовом до Пухівської сільської ради (далі - відповідач), - про визнання протиправним рішення відповідача від 16.07.2019 №1219-ХХХІХ-VII та про зобов`язання вчинити певні дії.

Предмет позову складають правовідносини з приводу отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для реалізації позивачкою її права на безоплатне отримання у власність земельної ділянки для особистого селянського господарства в порядку ст.118 Земельного кодексу України.

Зміст позову складають наступні позовні вимоги:

- Визнати протиправним та скасувати рішення Пухівської сільської ради Броварського району Київської області №1219-ХХХІХ-VII від 16.07.2019 про відмову позивачці в наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для особистого селянського господарства, площею 0.15 га (далі - оскаржуване рішення).

- Зобов`язати відповідача надати позивачці дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для особистого селянського господарства площею 0.15 га в с. Пухівка Броварського району Київської області згідно з графічним матеріалом (КОАТУУ -3221286801, зона 01, квартал 068) в порядку і спосіб передбачений ст.118 ЗК України.

Керуючись ст.246 Кодексу адміністративного судочинства України, та принципом диспозитивності, визначеного ч.2 ст.9 цього ж кодексу, - суд надає оцінку аргументам, які стосуються виняткового предмету позову.

Позивачка в судовому засіданні позовні вимоги підтримала, вказавши на те, що відповідачем було безпідставно відмовлено позивачці у реалізації її права на безкоштовне отримання земельної ділянки у власність для особистого селянського господарства на підставі ст.118 Земельного кодексу України.

Відповідач проти позову заперечував, вказував на те, що право позивача на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для особистого селянського господарства площею 0.15 га в с. Пухівка Броварського району Київської області згідно з графічним матеріалом (КОАТУУ -3221286801, зона 01, квартал 068) не може бути реалізовано, оскільки бажана позивачкою земельна ділянка відповідно до затвердженого Генерального плану с. Пухівка входить до земель загального користування і не може бути передана громадянам у власність для особистого селянського господарства. Окрім того відповідач вказав, що позивачкою раніше вже було реалізовано право на безкоштовне отримання земельної ділянки для особистого селянського господарства в порядку ст.118 Земельного кодексу України.

Дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення позивачки та представника відповідача суд встановив наступне.

11.09.2018 позивачка звернулась до відповідача із заявою, з якої слідує, що позивачка просить на підставі статей 29, 116, 118, 121 Земельного Кодексу України та ст.15 Закону України Про звернення громадян просить відповідача надати дозвіл на виготовлення проекту землеустрою на відведення земельної ділянки у приватну власність для ведення особистого селянського господарства площею 0.15 га на вказаному картографічному матеріалі в с. Пухівка Броварського району КОАТУУ -3221286801, зона 01, квартал 068.

З відзиву відповідача слідує, і не заперечувалось позивачкою, що заява позивачки від 11.09.2018 була розглянута на постійній депутатській комісії з питань агропромислового комплексу, земельних ресурсів, соціального розвитку села та екології. За наслідками такого розгляду зазначеною комісією відповідачу було наданий негативний висновок.

За наслідками вищезазначеної заяви відповідачем було прийнято рішення від 16.07.2019, яким позивачці було відмовлено у наданні дозволу на розроблення проекту щодо відведення земельної ділянки у власність з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства , площею 0.15 га, у зв`язку з невідповідністю місця розташування об`єкта (бажане місце розташування земельної ділянки згідно графічних матеріалів) вимогам Генерального плану с. Пухівка, розробленого та затвердженого в установленому законом порядку.

З витягу оскаржуваного рішення слідує, що при його винесенні відповідачем було враховано рекомендації постійної діючої депутатської комісії з питань агропромислового комплексу, земельних ресурсів, соціального розвитку села та екології, та застосовано п.34 ст.26 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні , ст.50 Закону України Про землеустрій , статті 12, 83, 118, п.7 ст.118 Земельного кодексу України.

В судовому засіданні позивачка пояснила, що вона має намір отримати у власність земельну ділянку виключно за реквізитами, вказаними в її заяві до відповідача від 11.09.2018.

З відзиву відповідача слідує, що правовою підставою для винесення оскаржуваного рішення є наявність обставин, зазначених в ч.7 ст. 118 Земельного кодексу України, а саме - невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятого відповідно них генерального плану населеного пункту, затвердженого у встановленому законом порядку.

У своєму відзиві відповідач зазначає, що Земельним кодексом України не передбачено обов`язок сільської ради конкретизувати підстави для відмови, які чітко передбачені цим кодексом.

Однак суд відхиляє пояснення відповідача, оскільки ні з оскаржуваного рішення не слідує, в чому ж полягає невідповідність заяви вимогам Генерального плану с. Пухівка.

У відповідь на питання суду щодо того, в чому полягає невідповідність заяви вимогам Генерального плану с. Пухівка, представник відповідача пояснила, що цільове призначення бажаної до отримання у власність позивачкою земельної ділянки - не землі сільськогосподарського призначення, а землі загального користування, які не можуть бути передані у власність для особистого селянського господарства у зв`язку з порушенням вимог Земельного кодексу України щодо цільового призначення земель.

Так рішенням Пухівської сільської ради №1265-ХХХ1У-У від 25.06.2010 був затверджений Генеральний план села Пухівка. З наданого Генерального плану (викопіювання з Генплану) слідує, що земельна ділянка, яка була позначена позивачкою, як бажана для надання їй у власність, знаходяться в межах земельної ділянки Пухівської сільської ради - центру села Пухівка, вказана конкретна земельна ділянка знаходиться на території, яка Генеральним планом запроектована, як Співоче поле , центральна площа зі сценою в с. Пухівка, та зарезервована Генеральним планом для потреб всього населення села Пухівка.

З відзиву відповідача слідує, що зазначені вище землі запроектовані Генеральним планом с. Пухівка як зелені насадження загального користування, які відповідно до ст.83 Земельного кодексу України є комунальною власністю і не можуть бути передані у приватну власність.

Так, відповідно до ч.4 ст.83 Земельного кодексу України, - до земель комунальної власності, які не можуть передаватись у приватну власність, належать:

а) землі загального користування населених пунктів (майдани, вулиці, проїзди, шляхи, набережні, пляжі, парки, сквери, бульвари, кладовища, місця знешкодження та утилізації відходів тощо);

б) землі під залізницями, автомобільними дорогами, об`єктами повітряного і трубопровідного транспорту;

в) землі під об`єктами природно-заповідного фонду, історико-культурного та оздоровчого призначення, що мають особливу екологічну, оздоровчу, наукову, естетичну та історико-культурну цінність, якщо інше не передбачено законом;

г) землі лісогосподарського призначення, крім випадків, визначених цим Кодексом;

ґ) землі водного фонду, крім випадків, визначених цим Кодексом;

д) земельні ділянки, які використовуються для забезпечення діяльності органів місцевого самоврядування;

е) земельні ділянки, штучно створені в межах прибережної захисної смуги чи смуги відведення, на землях лісогосподарського призначення та природно-заповідного фонду, що перебувають у прибережній захисній смузі водних об`єктів, або на земельних ділянках дна водних об`єктів;

є) землі під об`єктами інженерної інфраструктури міжгосподарських меліоративних систем, які перебувають у комунальній власності.

В той же час статтею 83 Земельного кодексу України регулюється питання щодо прав користування землями України, але не регулюються питання щодо визначення категорій земель. Визначення цільового призначення земель врегульовано статтями 18 та 19 Земельного кодексу України.

Судом встановлено, що в Генеральному плані с. Пухівка, наданого для ознайомлення суду, не було визначено цільове призначення земель, в межах яких позивачка просила надати дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, відповідно до вичерпного переліку категорій земель, визначеного ст.19 Земельного кодексу України.

В той же час, відповідно до ч.1 ст.18 Земельного кодексу України, - землі України за основним цільовим призначенням поділяються на категорії. Вичерпний перелік категорій земель визначений ст.19 Земельного кодексу України.

Відповідаючи на запитання суду, представник позивача пояснила, що документи, які б визначали категорію земель щодо яких зверталась позивачка - відсутні.

Відповідно до визначення ст.38 Земельного кодексу України, - до земель житлової та громадської забудови належать земельні ділянки в межах населених пунктів, які використовуються для розміщення житлової забудови, громадських будівель і споруд, інших об`єктів загального користування.

Відповідно до ч.1 ст.20 Земельного кодексу України, - віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень. Зміна цільового призначення земельних ділянок здійснюється за проектами землеустрою щодо їх відведення.

Відповідно до ч.5 ст.20 Земельного кодексу України, - види використання земельної ділянки в межах певної категорії земель (крім земель сільськогосподарського призначення та земель оборони) визначаються її власником або користувачем самостійно в межах вимог, встановлених законом до використання земель цієї категорії, з урахуванням містобудівної документації та документації із землеустрою.

Системний аналіз зазначених вище норм статей 20, 38 та 83 Земельного кодексу України дає суду підстави висновувати, що землі загального користування (в тому числі і для організації зелених насаджень) є видом використання земель в межах категорії земель житлової і громадської забудови і, відповідно, - можуть бути визначені в Генеральному плані винятково в межах категорії земель - землі житлової та громадської забудови.

В судовому засіданні позивачка повідомила, що землі, щодо яких було подано заяву, вірогідно належать за цільовим призначенням до земель сільськогосподарського призначення (земель пасовищ). Відповідач, як суб`єкт владних повноважень, даної обставини не заперечував, як і не повідомив суду про які-небудь офіційні відомості чи їх володільців щодо категорії земель, де позивачка має намір отримати у власність земельну ділянку.

Зі змісту ч.7 ст.118 Земельного кодексу України слідує, що підставою для відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Відтак норма ч.7 ст.118 Земельного кодексу України презюмує, що виконання вимог Генерального плану можуть бути підставою для відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою лише в тому випадку, коли такі вимоги не суперечать вимогам законів, і, зокрема, вимогам Земельного кодексу України щодо дотримання вимог цільового використання земель України.

В судовому засіданні відповідач не довів належними і допустимими доказами, що вимоги Генерального плану щодо визначення земель загального користування відповідають вимогам ст.18 Земельного кодексу України. Тому оскаржуване рішення не обґрунтоване належним чином щодо правомірності підстав для його винесення.

Вищезазначене приводить суд до висновку, що приймаючи оскаржуване рішення про відмову позивачці у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою відповідачем не було дотримано критеріїв правомірності рішення, як то: обґрунтованість, добросовісність і розсудливість, визначених ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Як наслідок, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог в частині визнання протиправним та скасування оскаржуваного рішення.

Однак в решті позовних вимог позовна заява не може бути задоволена у зв`язку з наступним.

Відповідно до ч.4 ст.116 Земельного Кодексу України, - передача земельних ділянок безоплатно у власність громадянину межах норм, визначених цим Кодексом, провадиться один раз по кожному виду використання , проте Позивачем не надано жодного доказу чи/або інформації про не використання свого права на безоплатне набуття прав на земельну ділянку цільового призначення для особистого селянського господарства, як того вимагає законодавство.

Як вбачається із додатку №2 до заперечення за позивачкою зареєстровано право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 3221287000:04:002:0034 з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва в межах Рожівської сільської ради Броварського району Київської області.

Відповідно до ст.22 Земельного Кодексу України землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей. Земельні ділянки сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва використовуються відповідно до розроблених та затверджених в установленому порядку проектів землеустрою, що забезпечують еколого-економічне обґрунтування сівозміни та впорядкування угідь і передбачають заходи з охорони земель.

Тому суд погоджується з доводами відповідача, що позивачка вже використала своє право на отримання відповідно до статті 116 Земельного Кодексу України земельної ділянки сільськогосподарського призначення.

Позивачка, відповідаючи на запитання суду, не заперечила, що вона вже отримала безкоштовно у власність земельну ділянку для особистого селянського господарства, пояснила, що вона мала намір отримати додаткову земельну ділянку, оскільки на її думку, розподіл земель відповідачем відбувається з порушенням принципу рівності.

В судовому засіданні позивачка не заперечила обставини, що раніше отримана нею земельна ділянка була відчужена третій особі, яка є родичем позивачці.

Позивачка не надала суду обґрунтування щодо того, що її особисте право на отримання додаткової земельної ділянки для особистого селянського господарства було порушено. Позивачка взагалі не вказувала в судовому засіданні, чи має намір використовувати земельну ділянку з врахуванням її цільового призначення.

Зазначені обставини зумовлюють необхідність застосування відповідачем розсуду при повторному розгляді заяви позивачки про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність з врахування висновків суду у даній справі.

Суд відхиляє як такі, що не стосуються предмету позову пояснення позивачки щодо можливих порушень відповідача, без визначення конкретного змісту цих порушень відповідно до ст.160 Кодексу адміністративного судочинства України, в різні періоди часу щодо передачі земельних ділянок у власність третім особам. При цьому суд звертає увагу позивача на її право звернутись до суду з позовом як до відповідача, так і до третіх осіб з врахуванням вимог законодавства України щодо оформлення позовної заяви в адміністративному чи цивільному судочинстві.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до частини третьої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

При зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір в розмірі 768,40 грн, отже судові витрати відповідно до задоволеної вимоги в сумі 384,20 грн підлягають присудженню на її користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

Адміністративний позов - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Пухівської сільської ради Броварського району Київської області № 1219-ХХХIХ-VII від 16.07.2019 року про відмову ОСОБА_1 в наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для особистого селянського господарства, площею 0.15 га.;

Стягнути на користь ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 ) сплачений нею судовий збір у розмірі 384 (триста вісімдесят чотири) грн 20 коп за рахунок бюджетних асигнувань Пухівської сільської ради Броварського району Київської області (код ЄДРПОУ 04363946).

В решті позовних вимог - відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Суддя Терлецька О.О.

Дата виготовлення та підписання повного тексту рішення - 03.02.2020.