Рішення

від 04.02.2020 по справі 540/2337/19

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 лютого 2020 р.м. ХерсонСправа № 540/2337/19 Херсонський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Хом`якової В.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі про стягнення заборгованості по заробітній платі,

встановив:

06.11.19 ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної податкової служби у Херсонській області, АР Крим та м. Севастополі (далі - відповідач), в якому з урахуванням уточнень від 02.12.2019, просить стягнути заборгованість по заробітній платі в сумі 187650 грн. та судові витрати в сумі 1876 грн. 50 коп.

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач працював на посаді заступника начальника - начальника Нижньосірогозького відділення Генічеської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Херсонській області з 22.08.2013 по 19.02.2016, в день звільнення 19.02.16 в порушення ст.116 Кодексу законів про працю України ОСОБА_1 не проведено виплату заробітної плати в повному обсязі. Фактично виплата заробітної плати відбулася 31.10.2019, що підтверджується рішенням Херсонського окружного адміністративного суду від 05.04.2019 та постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 11.09.2019 по справі №540/385/19. Період затримки невиплати заробітної плати становить з 19.02.2016 по 31.10.2019 (923 робочих дня), сума середнього заробітку за час затримки виплати заробітної плати по день фактичного розрахунку за період з 19.02.2016 по 31.10.2019 становить 187650 грн. з розрахунку розміру середньомісячної заробітної плати 4170 грн. Головне управління ДПС у Херсонській області, АР Крим та м. Севастополі є правонаступником Генічеської ОДПІ Головного управління Міндоходів у Херсонській області, тому позивач вважає, що середній заробіток за час затримки виплати заробітної плати має сплатити саме Головне управління ДПС у Херсонській області, АР Крим та м. Севастополі.

Ухвалою від 06.12.2019 відкрито спрощене провадження у справі без виклику сторін.

27.12.2019 до суду надійшов відзив на позовну заяву від Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області, АР Крим та м. Севастополі, в якому просить відмовити в задоволені позову, посилається на те, що після звільнення позивача за скороченням штатів 19.02.2016 рішенням Херсонського окружного адміністративного суду по справі № 821/358/16 ОСОБА_1 було поновлено на посаді з 19.02.2016, стягнуто з Генічеської ОДПІ 111119 грн. 92 коп. середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 20.02.2016 по 18.05.2016. Судове рішення було виконано. В подальшому наказом Генічеської ОДПІ ГУ ДФС у Херсонській області від 11.10.2018 № 49-о припинено державну службу та звільнено ОСОБА_1 за скороченням штатної чисельності. Таке звільнення позивачем було оскаржено до суду, рішенням Херсонського окружного адміністративного суду від 03.01.2019 по справі № 540/2272/18 ОСОБА_1 було знову поновлено на посаді з 11.10.2018, стягнуто середній заробіток за час вимушеного прогулу з 11.10.2018 по 03.01.2019 в сумі 24528 грн. 20 коп. Рішення про поновлення ОСОБА_1 не було виконано через припинення Генічеської ОДПІ Головного управління ДФС 07.05.2019, середній заробіток позивачу був виплачений. Також відповідач зазначає, що рішенням Херсонського окружного адміністративного суду від 11.07.2019 по справі № 540/349/19 було зобов`язано Головне управління ДФС у Херсонській області, АР Крим та м. Севастополі нарахувати та виплатити ОСОБА_1 заробітну плату за період роботи на посаді заступника начальника-начальника Ніжньосірогозького відділення Генічеської ОДПІ ГУ ДФС у Херсонській області з 19.05.2016 по 14.08.2016. Рішенням ХОАС від 11.11.2019 по справі № 540/1930/19 було стягнуто з Головного управління ДФС у Херсонській області, АР Крим та м. Севастополі 90077 грн. 70 коп. середнього заробітку за час затримки виконання судового рішення по справі № 540/2272/18 про поновлення ОСОБА_1 на посаді, середній заробіток нарахований за період 04.01.2019 по 11.11.2019.

Рішенням ХОАС від 04.12.2019 по справі № 540/2072/19 стягнуто з ГУ ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі на користь ОСОБА_2 . середній заробіток за час затримки виконання судового рішення № 540/349/19 щодо стягнення недоплаченої заробітної плати, середній заробіток нарахований за період з 11.10.2018 по 13.09.2019 у загальній сумі 95998,30 грн. з подальшим відрахуванням обов`язкових податків і зборів. Рішення не набрало законної сили, оскільки оскаржено в апеляційному порядку. Таким чином, починаючи з 19.02.2016 по 11.11.2019 ОСОБА_1 виплачувалась або зарплата за час вимушеного прогулу, або середній заробіток за затримку виконання рішення суду.

10.01.2020 до суду надійшла відповідь позивача на відзив, в якій зазначено про те, згідно наказу Міністерства Доходів і зборів України про звільнення №17-0 від 19.02.2016 ОСОБА_1 звільнено з посади заступника начальника - начальника Нижньосірогозького відділення Генічеської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Херсонській області, пунктом 2 наказу визначено забезпечити проведення розрахунку із ОСОБА_1 згідно діючого законодавства, проте в день звільнення не проведено виплату всіх належних сум, тобто не проведено виплату заробітної плати в повному обсязі в день звільнення. Даний факт встановлено та підтверджено рішенням Херсонського окружного адміністративного суду від 05.04.2019 та Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 11.09.2019 (справа № 540/385/19).

Згідно з додатком 2 до Постанови Кабінету Міністрів України від 06.08.2014р. №311 "Про утворення територіальних органів Державної фіскальної служби, та визнання такими, що втратили чинність, деяких актів Кабінету Міністрів України", Генічеська ОДПІ ГУ Міндоходів у Херсонській області (код ЄДРПОУ 38583810) була реорганізована шляхом приєднання до Генічеської ОДПІ ГУ ДФС у Херсонській області (код ЄДРПОУ 39471254). Згідно Постанови Кабінету Міністрів України №296 від 28 березня 2018 року "Про реформування територіальних органів Державної фіскальної служби" розпочато реорганізацію територіальних органів Фіскальної служби України. Згідно вищезазначеної постанови, Генічеська ОДПІ Головного управління ДФС у Херсонській області реорганізовано шляхом приєднання до Головного управління ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі (код ЄДРПОУ 39394259). Згідно Постанови Кабінету Міністрів України №537 від 19.06.2019 року Головне управління ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі реорганізовано в Головне управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі (код ЄДРПОУ 43143201).

Таким чином, відповідачем по справі є Головне управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі.

Відповідно до ч. 9 ст. 205 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Відповідно до п. 10 ч. 1 ст. 4 КАС України, письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом.

Виходячи з вищевикладеного, суд вважає можливим розглянути справу в порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується адміністративний позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду і вирішення справи по суті, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права, вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Зі змісту позовної заяви вбачається, що ОСОБА_1 був звільнений 19.02.2016 з посади заступника начальника-начальника Нижньосірогозького відділення Генічеської ОДПІ Головного управління Міндоходів у Херсонській області наказом № 17-о, у зв`язку з реорганізацією та скороченням штатної чисельності за п.1 ст. 40 КЗпП України, пунктом 2 наказу визначено забезпечити проведення розрахунку із ОСОБА_1 згідно діючого законодавства. ОСОБА_1 стверджує про те, що розрахунок з ним не був проведений у день звільнення, а виплачено належні до виплати при звільненні суми тільки 31.10.2019. В підтвердження факту несвоєчасної виплати 24678 грн. 94 коп. позивачем надана виписка з карткового рахунку, яка свідчить, що дана сума надійшла позивачу 31.10.2019 внаслідок безспірного списання з рахунку ГУ ДФС у Херсонській області, АР Крим та м. Севастополі на виконання рішення ХОАС від 26.09.2019 по справі № 540/385/19.

Із змісту рішення ХОАС по справі № 540/385/19 вбачається, що судом був розглянутий позов ОСОБА_1 , який надійшов в лютому 2019 року, про стягнення з Головного управління ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі суми недоплаченої заробітної плати 54290,61 грн. за період з 24.10.2013 по 07.07.2013. Судом було встановлено, що 21.08.2013 ОСОБА_1 був звільнений, у зв`язку з реорганізацією та скороченням штатної чисельності, на підставі п.1 ст. 40 КЗпП України. Це звільнення ОСОБА_1 оскаржив до суду.

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 23.10.2013 по справі № 821/3653/13-а поновлено ОСОБА_1 на посаді заступника начальника - начальника Нижньосірогозького відділення Генічеської міжрайонної державної податкової інспекції Херсонської області Державної податкової служби з 22.08.2013, стягнуто середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 7523,12 грн. 12 коп., допущено негайне виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді з 22.08.2013 та стягнення заробітної плати у межах суми стягнення за один місяць.

Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 11.02.2014 у справі № 821/3653/13-а змінено четвертий абзац резолютивної частини постанови Херсонського окружного адміністративного суду від 23.10.2013, виклавши її у наступній редакції: "Поновити ОСОБА_1 на посаді заступника начальника-начальника Нижньосірогозького відділення Генічеської ОДПІ Головного управління Міндоходів у Херсонській області з 22 серпня 2013 року. В іншій частині постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2013 року залишити без змін".

Наказом Міністерства доходів і зборів України від 08.07.2014 № 1959-о позивача поновлено на роботі з 22.08.2013, увільнено від виконання обов`язків на період проходження служби у зв`язку із мобілізацією з 25.03.2014 по 23.06.2014 та зобов`язано Генічеську ОДПІ Головного управління Міндоходів у Херсонській області провести виплати передбачені постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 23.10.2013. Таким чином, постанова Херсонського окружного адміністративного суду про поновлення позивача на роботі, прийнята судом 23.10.2013 та допущена до негайного виконання, була фактично виконана відповідачем лише 08.07.2014. Встановивши факт несвоєчасного поновлення позивача на посаді на підставі постанови суду від 23.10.2013 у справі № 821/3653/13-а, суд при розгляді справи № 540/385/19 погодився з доводами позивача про те, що останній має право отримати компенсацію втраченого середнього заробітку за затримку виконання рішення суду про поновлення його на роботі. Період затримки виконання рішення суду становив включно із 24.10.2013 по 07.07.2014 (173 робочі дні), сума середнього заробітку за цей період становила 29579,54 грн. (173 дні х 170,98 грн.). З урахуванням виплати середнього заробітку за період проходження служби з 25.03.2014 по 23.06.2014 у сумі 4902,60 грн., суд, з посиланням на ст. 236 КЗпПУ, стягнув з відповідача на користь ОСОБА_1 суму компенсації середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду про поновлення на посаді у розмірі 24676,94 грн. (29579,54 - 4902,6) із відрахуванням належних платежів. 16.04.2019 позивачу був виданий виконавчий лист про примусове стягнення 24676,94 грн. Фактично позивач отримав цю суму на картковий рахунок 31.10.2019.

Таким чином, сума 24676 грн. 94 коп. є, відповідно до ст. 236 КЗпП України, компенсацією за затримку виконання судового рішення про поновлення на роботі.

Позивач у позові із посиланням на приписи ст. 117 Кодексу законів про працю України зазначає, що повинен був отримати дану суму ще 19.02.2016 при звільненні. А оскільки отримав дану суму тільки після звернення до суду 31.10.2019, то за період прострочення (923 робочих днів) просить стягнути середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, в загальній сумі 187650 грн.

Згідно зі ст. 47 КЗпП України, власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені ст. 116 КЗпП України. Згідно зі ст.116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану нею суму.

Отже, строками для здійснення розрахунку є : 1) день звільнення працівника; або 2) не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок (за умови, якщо працівник у день звільнення не працював, наприклад, у зв`язку з хворобою).

Статтею 117 КЗпП України передбачено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Таким чином, підставою для відповідальності є не проведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у визначені трудовим законодавством строки. Зазначена відповідальність за таке правопорушення може настати лише за наявності двох юридичних фактів (умов): порушення власником строків розрахунку при звільненні та вина власника або уповноваженого ним органу.

При звільненні 19.02.2016 за скороченням штатів позивачу мали виплатити зарплату, компенсації за невикористані відпустки, матеріальну допомогу при звільненні через скорочення штатів, тощо. Згідно із частиною першою статті 1 Закону України "Про оплату праці" заробітною платою є винагорода у грошовому виразі, яку за трудовим договором власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану роботу. До структури заробітної плати, визначеної у статті 2 цього Закону, входять: основна заробітна плата, додаткова заробітна плата та інші заохочувальні та компенсаційні виплати. До інших заохочувальних та компенсаційних виплат належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми (частина третя статті 2 Закону України "Про оплату праці").

Позивач не стверджує, що при звільненні 19.02.2016 йому не були виплачені будь-які суми заробітної плати, компенсації за відпустки тощо. При звільненні за скороченням штатів 19.02.2016 сума 24676 грн. 94 коп. не була визначена до виплати позивачу, вона була обчислена тільки в рішенні суду від 06.04.2019 по справі № 540/385/19.

Сума 24676 грн. 94 коп. є, відповідно до ст. 236 КЗпП України, компенсацією за затримку виконання судового рішення про поновлення на роботі, обчислена була ця компенсація виходячи із середнього денного заробітку 170,98 грн. за період прострочення 173 дні (з 24.10.2013 по 07.07.2014). Статтею 236 КЗпП України встановлено, що у разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки. Положення статті 236 КЗпП України встановлюють відповідальність роботодавця у вигляді стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі працівника з метою компенсації йому втрат від неотримання зарплати чи неможливості працевлаштування.

Таким чином, ця компенсація за ст. 236 КЗпП не входить до структури заробітної плати, до фонду оплати праці, за своєю природою є санкцією (неустойкою), яка застосовується до роботодавця у разі невиконання рішення суду (Інструкції зі статистики заробітної плати, затверджена наказом Держкомстату України від 13.01.2004 № 5).

Виходячи з наведеного, суд приходить до висновку про те, що заявлена позивачем сума 24676 грн. 94 коп. компенсації за затримку виконання рішення суду не входить до фонду оплати праці та не є заробітною платою, не повинна бути виплаченою 19.02.2016.

Крім того, посилання позивача на приписи ст. 117 КЗпП України є недоречним, оскільки ст. 117 КЗпП України не розповсюджується на правовідносини, що виникають у порядку виконання судового рішення про присудження виплати заробітної плати. Такого висновку прийшов Верховний Суд у постанові від 27 червня 2018 року у справі № 810/1543/17. Окрім того, така позиція узгоджується з судовою практикою Європейського Суду з прав людини, яка підлягає застосуванню згідно з ч. 4 ст. 10 ЦПК України. Зокрема, рішенням Європейського суду з прав людини у справі "Меньшаков проти України" від 08 квітня 2010 року передбачено, що компенсація за затримку виплати заробітної плати відповідно до ст. 117 КЗпП України може вимагатися лише за період до присудження заборгованості із заробітної плати. З прийняттям судових рішень статті 116, 117 КЗпП України більше не застосовуються, а зобов`язання колишніх роботодавців виплатити заборгованість із заробітної плати та компенсацію змінюється на зобов`язання виконати судові рішення на користь позивача, що не регулюється матеріальними нормами трудового права. Таким чином, немає обґрунтованих підстав стверджувати, що ці положення передбачають право на отримання компенсації за затримку виплати заробітної плати, що мала місце після того, як її сума була встановлена судом.

Правовідносини між позивачем та його роботодавцем щодо несвоєчасної виплати компенсації за затримку виконання судового рішення не регулюються Кодексом законів про працю, а виникають при виконанні рішення суду та регулюються Цивільно-процесуальним законодавством, Законом України "Про виконавче провадження".

Також суд приймає до уваги той факт, що ОСОБА_1 поновили на посаді з 19.02.2016 в судовому порядку, а тому він вважається таким, що працював без перерви трудового стажу, йому нарахована, та виплачена (стягнута) заробітна плата, тому ОСОБА_1 не можна відносити до категорії звільнених працівників, та застосовувати норми ст. 116, 117 КЗпП також не можна. Застосовувати ст.ст. 116-117 КЗпПУ можна лише у випадку, коли працівник звільнений і він не оспорює це звільнення. Виплати всiх сум, що належать звільненому працівнику вiд пiдприємства, установи, органiзацiї в день звiльнення не може бути, якщо працівник поновлений на роботі рішенням суду. Цей працівник не може вважатись звільненим. Йому має бути виплачене оплата вимушеного прогулу.

Відповідно до ст. 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Кожна особа, яка звернулася за судовим захистом, розпоряджається своїми вимогами на свій розсуд, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Статтею 76 КАС України визначено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Враховуючи викладене, суд приходить до переконання, що відсутні підстави для задоволення позовних вимог позивача з підстав, наведених ним у позовній заяві, а тому в задоволенні позову слід відмовити.

Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

вирішив:

Відмовити ОСОБА_1 в задоволенні позову.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до П`ятого апеляційного адміністративного суду, шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення, при цьому, відповідно до п.п. 15.5 п. 15 розділу VII "Перехідні положення" КАС України, до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються через суд першої інстанції, який ухвалив відповідне рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя В.В. Хом`якова

кат. 106030000