Ухвала

від 05.02.2020 по справі 810/4471/17

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

05 лютого 2020 року

Київ

справа №810/4471/17

адміністративне провадження №К/9901/36144/19

Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду Желєзного І.В.,

перевіривши касаційну скаргу Державної архітектурно-будівельної інспекції України

на рішення Київського окружного адміністративного суду від 26 червня 2019 року

та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 02 грудня 2019 року

у справі №810/4471/17

за позовом Калинівської селищної ради Васильківського району Київської області

до Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції в Київській області, Головного інспектора будівельного нагляду інспекційного відділу Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у Київській області

про скасування постанов,

УСТАНОВИВ:

Калинівська селищна рада Васильківського району Київської області звернулась до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції в Київській області, Головного інспектора будівельного нагляду інспекційного відділу Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у Київській області, в якому просила:

- скасувати постанову № З-0112/4-10/10-15/0112/08/02 від 01 грудня 2017 року про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності на Калинівську селищну раду Васильківського району Київської області;

- скасувати постанову № З-0112/3-10/10-16/0112/08/02 від 01 грудня 2017 року про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності на Калинівську селищну раду Васильківського району Київської області;

- скасувати постанову № З-0112/1-10/10-18/0112/08/02 від 01 грудня 2017 року про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності на Калинівську селищну раду Васильківського району Київської області;

- скасувати постанову № З-0112/2-10/10-17/0112/08/02 від 01 грудня 2017 року про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності на Калинівську селищну раду Васильківського району Київської області.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 26 червня 2019 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 02 грудня 2019 року, позов задоволено.

23 грудня 2019 року відповідачем подано до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Київського окружного адміністративного суду від 26 червня 2019 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 02 грудня 2019 року у справі №810/4471/17.

Ухвалою від 27 грудня 2019 року Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду залишив без руху касаційну скаргу Державної архітектурно-будівельної інспекції України у зв`язку її невідповідності вимогам частини четвертої статті 330 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), оскільки скаржником не додано документ про сплату судового збору.

17 січня 2020 року до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду надійшло клопотання представника скаржника про продовження строку для усунення недоліків для надання документа про сплату судового збору за подання касаційної скарги у справі №810/4471/17.

При цьому клопотання про продовження строку для усунення недоліків касаційної скарги подано та підписано представником Державної архітектурно-будівельної інспекції України по довіреності від 03 січня 2020 року № 40-702-10/113/20 Залюбоською Л.Б.

Відповідно до статті 1 КАС України цей Кодекс визначає юрисдикцію та повноваження адміністративних судів та встановлює порядок здійснення судочинства в адміністративних судах. Частиною першою статті 3 КАС України визначено, що порядок здійснення судочинства встановлюється Конституцією України, цим Кодексом та міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Провадження в адміністративній справі здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи (частина третя зазначеної статті).

Водночас, за приписами частини третьої статті 7 КАС України у разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акта суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України.

Відповідно до частин першої, третьої статті 55 КАС України сторона, третя особа в адміністративній справі, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника. Відповідно до частини другої статті 55 КАС України особиста участь у справі особи не позбавляє її права мати в цій справі представника.

Відтак, у КАС України розмежовуються такі юридичні категорії, як "представництво" і "самопредставництво".

Відповідно до підпункту 19 пункту 1 розділу VII "Перехідні положення" КАС України, у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", положення цього Кодексу застосовуються з урахуванням підпункту 11 пункту 16-1 розділу XV "Перехідні положення" Конституції України.

Законом "Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)" від 02 червня 2016 року № 1401-VIII внесені доповнення до Конституції України, відповідно до яких розділ XV "Перехідні положення" Основного Закону України було доповнено пунктом 11, який передбачає, що представництво відповідно до пункту 3 частини першої статті 131-1 та статті 131-2 цієї Конституції виключно прокурорами або адвокатами у Верховному Суді та судах касаційної інстанції здійснюється з 1 січня 2017 року; у судах апеляційної інстанції - з 1 січня 2018 року; у судах першої інстанції - з 1 січня 2019 року (абзац перший пункту). Представництво органів державної влади та органів місцевого самоврядування в судах виключно прокурорами або адвокатами здійснюватиметься з 1 січня 2020 року (абзац другий пункту). Вказані зміни набули чинності 30 вересня 2016 року.

Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що представництво органів державної влади та органів місцевого самоврядування в судах з 01 січня 2020 року здійснюється виключно прокурорами або адвокатами.

Водночас, варто зазначити, що пунктом 11 розділу XV "Перехідні положення" Конституції України врегульовано саме питання представництва. Питання "самопредставництва" передбачено лише відповідними положеннями процесуальних кодексів.

За загальним правилом теорії права самопредставництво юридичної особи - це право одноосібного виконавчого органу (керівника) чи голови колегіального виконавчого органу діяти від імені такої особи, представляючи її інтереси в силу закону, статуту, положення.

Разом з тим, змінами, внесеними до КАС України Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розширення можливостей самопредставництва в суді органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, інших юридичних осіб незалежно від порядку їх створення" від 18 грудня 2019 року № 390-IX збільшено випадки самопредставництва юридичної особи, суб`єкта владних повноважень і визначено, що "юридична особа незалежно від порядку її створення, суб`єкт владних повноважень, який не є юридичною особою, беруть участь у справі через свого керівника, члена виконавчого органу, іншу особу, уповноважену діяти від її (його) імені" та визначено перелік документів, що можуть підтвердити відповідні повноваження: "відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту)".

З аналізу цієї норми закону вбачається, що допуск особи до участі у справі та визнання належно вчиненими будь-яких інших з переліку передбачених статтею 44 КАС України процесуальних прав можливий за умови сукупної наявності обох цих умов. Отже, для визнання особи такою, що діє в порядку самопредставництва, необхідно, щоб у відповідному законі, положенні чи трудовому договорі (контракті) було чітко визначене її право діяти від імені такої юридичної особи (суб`єкта владних повноважень без права юридичної особи) без додаткового уповноваження.

Поряд з цим, залишаються чинними і такими, що підлягають обов`язковому виконанню, приписи Цивільного кодексу України від 16 січня 2003 року № 435-IV (далі - ЦК України) та Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" з наступними змінами та доповненнями.

Держава може створювати юридичні особи публічного права (державні підприємства, навчальні заклади тощо) у випадках та в порядку, встановлених Конституцією України та законом (частина друга статті 167 ЦК України). До юридичних осіб публічного права, що створені державою, слід віднести й органи влади та управління: Верховну Раду України, КМУ, міністерства, відомства, державні комітети, інспекції, тощо

Частиною першою статті 82 ЦК України визначено, що на юридичних осіб публічного права у цивільних відносинах поширюються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до частини першої статті 92 ЦК України юридична особа набуває цивільних прав та обов`язків і реалізує їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.

Відповідно до частини четвертої статті 87 ЦК України юридична особа вважається створеною з дня її державної реєстрації.

Відносини, що виникають у сфері державної реєстрації, регулюються також спеціальним Законом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" від 15 травня 2003 року № 755-IV (далі - Закон № 755-IV).

Згідно з частиною першою статті 7 Закону № 755-IV з метою забезпечення державних органів достовірною інформацією, створено Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (далі - Єдиний державний реєстр, Реєстр).

Відповідно до частини третьої статті 9 Закону № 755-IV обов`язковому відображенню (реєстрації) в Єдиному державному реєстрі, серед інших перелічених у цій статті відомостей, належать: відомості щодо керівників державних органів і органів місцевого самоврядування як юридичних осіб та осіб, які можуть вчиняти дії від імені юридичної особи, у тому числі: прізвище, ім`я, по батькові, дата народження, реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта. При цьому, відповідно до пункту другого частини першої статті першої цього закону Витяг з Єдиного державного реєстру (далі - Витяг) містить відомості, які є актуальними на дату та час формування витягу або на дату та час, визначені у запиті, або інформацію про відсутність таких відомостей у цьому реєстрі.

Статус документів та відомостей, внесених до Єдиного державного реєстру, закріплений статтею 10 Закону № 755-IV, яка, зокрема, визначає, що внесені до Реєстру документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі. Якщо ж відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не внесені до нього, вони не можуть бути використані у спорі.

Отже, відсутність відповідного запису у реєстрі є належним і достатнім (достовірним) підтвердженням відсутності таких відомостей (інформації) для будь-якого державного органу, яким є і суд.

Суд вважає за необхідне зазначити, що у сфері державної реєстрації діє принцип мовчазної згоди, згідно з яким державний реєстратор набуває право на проведення державної реєстрації та інших реєстраційних дій навіть без одержання від державних органів у порядку та випадках, визначених цим Законом, відповідних документів (крім судових рішень та виконавчих документів) або відомостей, за умови, що відповідні державні органи у встановлений цим Законом строк не направили до державного реєстратора такі документи або відомості.

Згідно з відомостями щодо Державної архітектурно-будівельної інспекції України (код ЄДРПОУ 37471912), які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (доступні за посиланням https://usr.minjust.gov.ua/ua/freesearch), керівником є Костенко Олена Ігорівна.

Однак з клопотання вбачається, що останню від імені Державної архітектурно-будівельної інспекції України підписано головним спеціалістом-юрисконсультом відділу правової роботи Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у Київській області Залюбосьокою Л.Б. Таким чином, відомості про особу, що підписала касаційну скаргу, в Реєстрі відсутні.

Крім того, у Єдиному реєстрі адвокатів України також відсутні відомості про те, що Залюбовська Л.Б. має статус адвоката і такого документа до касаційної скарги не додано.

Відтак, до касаційної інстанції не надано доказів щодо належного уповноваження Залюбовської Л.Б. на вчинення будь-яких процесуальних дій у розумінні статті 59 КАС України.

Отже, станом на 05 лютого 2020 року року вимоги ухвали про залишення касаційної скарги без руху скаржником не виконані.

Відповідно до частини другої статті 44 КАС України учасники справи зобов`язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки, що є підставою для повернення касаційної скарги.

Обґрунтовуючи висновки про обов`язок сторони належним чином використовувати процесуальні права, у рішенні від 07 липня 1989 у справі "Union Alimentaria Sanders S.A. v. Spain" Європейський суд з прав людини зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, пов`язаних зі зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання (CASE OF UNIУN ALIMENTARIA SANDERS S.A. v. SPAIN № 11681/85).

Згідно з частиною другою статті 332 КАС України касаційна скарга повертається особі, яка її подала, якщо зазначеною особою не усунуто недоліки касаційної скарги, залишеної без руху, у встановлений судом строк.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом в ухвалах від 24 жовтня 2018 року у справі № 463/2938/17, від 30 жовтня 2018 року у справі № 463/5357/17 та від 27 листопада 2018 року у справі № 813/2409/18.

Повернення Верховним Судом касаційної скарги та надання заявнику права в межах розумних строків та при дотриманні всіх інших вимог процесуального закону на повторне звернення до Верховного Суду з такою скаргою, не є обмеженням доступу до суду (зокрема, що гарантовано пунктом 8 частини другої статті 129 Конституції України), та забезпечує практичну можливість реалізації права особи на суд у формі касаційного оскарження судового рішення учасником справи.

Керуючись статтями 44, 77, 121, 169, 248, 332, 355, 359 КАС України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної архітектурно-будівельної інспекції України на рішення Київського окружного адміністративного суду від 26 червня 2019 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 02 грудня 2019 року у справі №810/4471/17 за позовом Калинівської селищної ради Васильківського району Київської області до Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції в Київській області, Головного інспектора будівельного нагляду інспекційного відділу Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у Київській області про скасування постанов - повернути особі, яка її подала.

Копію ухвали про повернення касаційної скарги надіслати учасникам справи у порядку, визначеному ст. 251 КАС України. Скаржнику надіслати копію ухвали про повернення касаційної скарги разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя Верховного Суду І.В. Желєзний