Ухвала

від 05.02.2020 по справі 127/20347/19

ВІННИЦЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 127/20347/19

Провадження 2/127/2840/19

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 лютого 2020 року Вінницький міський суд Вінницької області

в складі: головуючого судді Сичука М.М.,

за участю секретаря судового засідання Коровай А.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Вінницького навчально - реабілітаційного центру Гніздечко Вінницької міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Орган опіки та піклування Виконавчого комітету Вінницької міської ради про визначення місця проживання дитини,-

ВСТАНОВИВ:

Відповідач ОСОБА_2 надав суду зустрічний позов до ОСОБА_1 про визначення місця проживання дитини, одночасно просив поновити пропущений строк.

Вислухавши пояснення сторін та представників, дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 193 ЦПК України відповідач має право пред`явити зустрічний позов у строк для подання відзиву. Зустрічний позов приймається до спільного розгляду з первісним позовом, якщо обидва позови взаємопов`язані і спільний їх розгляд є доцільним, зокрема, коли вони виникли з одних правовідносин, або коли задоволення зустрічного позову може виключити повністю або частково задоволення первісного позову.

Враховуюче те, що провадження в справі відкрито 13 серпня 2019 року, відповідачу було надано строк 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі для подання відзиву, відзиву на позов у встановлений судом строк не подано, а тому не має і підстав для прийняття зустрічної позовної заяви.

Крім того, ухвалою суду від 26.11.2019 року відмовлено в прийнятті зустрічного позову ОСОБА_2 .

При цьому суд зауважує на тому, що відмова в прийнятті зустрічного позову не є обмеженням права відповідача на доступ до правосуддя, адже у своїй практиці Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у ст. 6 § 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, не є абсолютним: воно може бути піддане допустимим обмеженням, оскільки вимагає за своєю природою державного регулювання. Держави-учасниці користуються у цьому питанні певною свободою розсуду (рішення ЄСПЛ за заявою Принц Ліхтенштейну Ганс-Адам ІІ проти Німеччини ). А також суд звертає увагу на те, що відповідач не позбавлений права звернутися до суду із окремим позовом про визначення місця проживання дитини в загальному порядку.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 193, 194 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

В задоволенні клопотання відповідача ОСОБА_2 про прийняття зустрічної позовної заяви до ОСОБА_1 про визначення місця проживання дитини та повернути зустрічну позовну заяву.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя