Рішення

від 05.06.2020 по справі 127/20347/19

ВІННИЦЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 127/20347/19

Провадження № 2/127/2840/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.06.2020 Вінницький міський суд Вінницької області

в складі: головуючого судді Сичука М.М.,

за участю секретаря судового засідання Коровай А.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Вінницького навчально - реабілітаційного центру Гніздечко Вінницької обласної ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Орган опіки та піклування Виконавчого комітету Вінницької міської ради про визначення місця проживання дитини,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 в липні 2019 року звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , Вінницького навчально - реабілітаційного центру Гніздечко Вінницької обласної ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Орган опіки та піклування Виконавчого комітету Вінницької міської ради про визначення місця проживання дитини.

Позов мотивовано тим, що 11.11.2006 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено шлюб, який зареєстрований Чертановським відділом РАГС Управління РАГС Москви.

Від шлюбу сторони мають трьох синів: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Позивач зазначає, що їх шлюб з відповідачем виявився невдалим, так як відповідач постійно проявляв грубість до неї, неповагу, вчиняв за будь - яку дрібницю сварки, також відповідач не дбав про матеріальне забезпечення сім`ї.

Рішенням судового відділення № 305 району Північне Ізмайлово м. Москви від 07.11.2017 року шлюб між ними був розірваний. На підставі даного рішення суду 09.12.2017 року Чертановським відділом РАЦС Управління РАЦС Москви шлюб між сторонами був розірваний.

Рішенням суду судового відділення № 305 району Північне Ізмайлово м. Москви від 20.11.2017 року по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання неповнолітніх дітей було присуджено до стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти в розмірі 21378 рублів, що відповідає 1,5 розміру прожиткового мінімуму для дітей.

В подальшому позивач зазначає, що ОСОБА_2 викрав у неї дитину та помістив сина до дитячого будинку ІНФОРМАЦІЯ_4 , а також через деякий час рішення суду про стягнення аліментів було скасоване.

Син ОСОБА_6 має захворювання: розумова відсталість легкого ступеню.

В серпні 2017 року позивач поїхала і з молодшим сином ОСОБА_7 на консультацію до лікарів - спеціалістів у Москву. Повернувшись після обстеження дитини в с. Хижинці, позивач дізналась, про те, що ОСОБА_2 в період її відсутності, без її згоди помістив сина ОСОБА_6 до Вінницького навчально - реабілітаційного центру Гніздечко Вінницької обласної ради.

ОСОБА_1 неодноразово зверталася до відповідачів із заявами про повернення дитини ОСОБА_6 , однак звернення залишалися без виконання.

У зв`язку з вищенаведеним позивач звернулася до суду та просила визначити місце проживання малолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 з матір`ю ОСОБА_1 в АДРЕСА_1 .

Позивач ОСОБА_1 та її представники в судовому засіданні позов підтримали з підстав, зазначених в позовній заяві та наданих додаткових пояснень.

Відповідач ОСОБА_2 та його представники в судовому засіданні заперечили проти задоволення позову.

Представник Вінницького навчально - реабілітаційного центру Гніздечко Вінницької обласної ради в судовому засіданні заперечила проти позову та повідомила, що дитини краще почуває себе з батьком. Після зустрічей з матірю в хлопчика виникає стресова ситуація. ОСОБА_6 гарно проявляє себе в навчанні та є одним з кращих учнів.

Представник відділу захисту прав дітей служби у справах дітей Вінницької міської ради надала суду заяву про розгляд справи без її участі.

Заслухавши пояснення сторін та їх представників та дослідивши наявні в матеріалах справи докази, подані сторонами на підтвердження своїх вимог та заперечень, судом встановлені наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Згідно з частинами 2, 8, 9, 10 статті 7 СК України сімейні відносини можуть бути врегульовані за домовленістю (договором) між їх учасниками. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.

Згідно зі статтею 141 СК України мати і батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини.

Відповідно до статті 157 СК України питання виховання дитини вирішується батьками спільно. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.

Згідно ст. 160 Сімейного кодексу України місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків. Місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини.

Відповідно до ст. 161 Сімейного кодексу України якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким з них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватись органами опіки та піклування або судом.

Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення.

Судом встановлено, що 11.11.2006 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено шлюб, який зареєстрований Чертановським відділом РАГС Управління РАГС Москви.

Від шлюбу сторони мають трьох синів: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується відповідними свідоцтвами.

Рішенням судового відділення № 305 району Північне Ізмайлово м. Москви від 07.11.2017 року шлюб між ними був розірваний. На підставі даного рішення суду 09.12.2017 року Чертановським відділом РАЦС Управління РАЦС Москви шлюб між сторонами був розірваний.

Рішенням суду судового відділення № 305 району Північне Ізмайлово м. Москви від 20.11.2017 року по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання неповнолітніх дітей було присуджено до стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти в розмірі 21378 рублів, що відповідає 1,5 розміру прожиткового мінімуму для дітей.

В подальшому вищезазначене рішення було змінене та в частині стягнення аліментів на утримання сина ОСОБА_6 було скасоване, що підтверджується апеляційним визначенням від 15.03.2019 року.

Відповідно до висновку витягу з протоколу засідання психолого - медико - педагогічної консультації від 18.08.2017 року № 34-19к/300, ОСОБА_4 : рівень розвитку пізнавальних психічних процесів обумовлений порушенням комунікативної та емоційно вольової сфери; ЗНМ ІІ рівня; контакт встановлюється поступово; інтерес до виконання завдань нестійкий; темп діяльності нерівномірний; увага нестійка; працездатність нерівномірна; предметно - практичні дії стимульовані; недостатній рівень знань загальної обізнаності; рівень навчуваності знижений. Рекомендації: навчання за програмою ЗОШ; за умов організації інклюзивного навчання потребує: 2 години для проведення корекційно - розвиткових занять з практичним психологом з підвищення рівня розвитку пізнавальної, емоційно - вольової, комунікативної, мотиваційної сфери, навчальних вмінь та навичок; 2 години для проведення індивідуальних корекційно - розвиткових занять з логопедом з розвитку експресивного мовлення по практичному засвоєнню лексичних і граматичних засобів мовлення, корекція фонематичних процесів; динамічного спостереження педагогами навчального закладу за успішністю засвоєння знань дитини.

З довідки КЗ Вінницький обласний дитячий будинок Гніздечко Вінницької обласної ради від 11.07.2019 року № 147 видно, що неповнолітній ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 дійсно перебуває в даному закладі з 11.09.2017 року по даний час. Неповнолітньому ОСОБА_4 в закладі надаються освітні та реабілітаційні послуги. У зв`язку з вирішенням батьками неповнолітнього спору в суді про визначення місця проживання дитини з одним із батьків, наявними агресивними конфліктами між батьками, що різко негативно позначається на дитячій психіці, батьки дитину не забирають додому, а провідують в закладі. ОСОБА_4 охоплений освітнім процесом за денною формою навчання (закінчив 1-й клас та переведений до 2-го класу). ОСОБА_4 зарахований в заклад відповідно до вимог Статуту закладу: за заявою одного із батьків, висновком психолого - медико - педагогічної консультації та в даному випадку додатково, за довідкою сільської ради за місцем проживання дитини про потребу відвідування спеціалізованого навчального закладу дитини із сім`ї зі складними життєвими обставинами.

Відповідно до довідки КЗ Вінницький обласний дитячий будинок Гніздечко Вінницької обласної ради від 02.09.2019 року № 89 неповнолітній ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 дійсно перебуває в даному закладі з 11.09.2017 року по даний час. Дитина перебуває на денній формі виховання і навчання за показниками вад розвитку. Дитину приводить ранком та забирає в кінці дня її батько ОСОБА_2 . Батько за весь час перебування дитини в закладі зарекомендував себе турботливим, відповідальним та ввічливим, що в свою чергу позитивно впливає на виправлення вад розвитку дитини та покращення її психоемоційного стану.

Відповідно до висновку виконавчого комітету Вінницької міської ради № 01-00-011-62823 від 10.12.2019 року про недоцільність визначення місця проживання малолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 з матір`ю ОСОБА_1 , орган опіки та піклування Вінницької міської ради вважає за недоцільне у даний час визначати місце проживання малолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 з матір`ю ОСОБА_1 . Також у даному висновку зазначено, що на запит Вінницького міського суду Вінницької області від 20.11.2018 року, справа № 128/2188/18, виконавчий комітет Вінницької міської ради надавав висновок від 06.12.2018 року № 31-00-005-58640 про недоцільність визначення місця проживання малолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 з матір`ю ОСОБА_1 .

Також ОСОБА_1 надала суду письмові заперечення на висновок органу опіки та піклування виконавчого комітету Вінницької міської ради, які мотивовані тим, що даний висновок є необґрунтованим та суперечить інтересам 9-річної дитини, яка має розумова відсталість легкого ступеня, негативний висновок органу опіки та піклування не містить будь - яких обгрунтовань недоцільності проживання дитини з матір`ю, в ньому не наведено переконливих, без спірних та належних доказів на його підтвердження.

Згідно з вимогами п. 72 Порядку провадження органами опіки та піклування діяльності, пов`язаної із захистом прав дитини, затвердженою Постановою Кабінету Міністрів України від 24.09.2008 року № 866 , визначено, що для розв`язання спору, що виник між батьками, щодо визначення місця проживання дитини, один з батьків подає службі у справах дітей за місцем проживання дитини заяву, копію паспорта, довідку з місця реєстрації (проживання), копію свідоцтва про укладення або розірвання шлюбу (у разі наявності), копію свідоцтва про народження дитини, довідку з місця навчання, виховання дитини, довідку про сплату аліментів (у разі наявності). Під час розв`язання спорів між батьками щодо визначення місця проживання дитини служба у справах дітей має захищати інтереси дитини з урахуванням рівних прав та обов`язків матері та батька щодо дитини. Працівник служби у справах дітей за місцем проживання дитини проводить бесіду з батьками та відвідує їх за місцем проживання, про що складає акт за встановленою формою згідно з додатком.

Надаючи оцінку вищевказаному висновку виконавчого комітету Вінницької міської ради № 01-00-011-62823 від 10.12.2019 року про недоцільність визначення місця проживання малолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 з матір`ю ОСОБА_1 , суд враховує висновок органу опіки та піклування Вінницької міської ради про визначення місця проживання малолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 відповідає вимогам чинного законодавства, підготовлений і наданий уповноваженим органом опіки та піклування за місцем фактичного проживання малолітньої дитини, з врахуванням проведених співбесід з обома батьками дитини та юристом Вінницького навчально - реабілітаційного центру Гніздечко Вінницької обласної ради , на підставі аналізу документів, наданих обома батьками, а тому, вказаний висновок є законним, всебічним, повним та обґрунтованим і оцінюється судом в сукупності з іншими доказами.

Згідно зі статтею 8 Закону України Про охорону дитинства кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Відповідно до статей 18, 27 Конвенції про права дитини, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року (далі - Конвенція), держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.

У пункті 1 статті 9 Конвенції передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Частиною 1 статті 3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Аналіз вищезазначених норм права дає підстави для висновку, що рівність прав батьків витікає з прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, і у першу чергу повинні бути визначені інтереси дитини у ситуації спору, а вже тільки потім права батьків.

Відповідно до п. 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 1998 року № 16 Про застосування судами деяких норм Кодексу про шлюб та сім`ю України , вирішуючи спори між батьками, які проживають окремо (в тому числі в одній квартирі), про те, з ким із них і хто саме з дітей залишається, суд виходячи із рівності прав та обов`язків батька й матері щодо своїх дітей повинен постановити рішення, яке відповідало б інтересам неповнолітніх. При цьому суд враховує, хто з батьків виявляє більшу увагу до дітей і турботу про них, їхній вік і прихильність до кожного з батьків, особисті якості батьків, можливість створення належних умов для виховання, маючи на увазі, що перевага в матеріально-побутовому стані одного з батьків сама по собі не є вирішальною умовою для передачі йому дітей.

У справі, що розглядається, обидва батьки бажають належно виконувати свої батьківські обов`язки, підстав вважати їх такими, що неналежно виконують ці обов`язки, у суду немає. Станом на час розгляду справи у суду відсутні відомості про зловживання кимось із батьків спиртними напоями або наркотичними засобами, обидва батьки позитивно характеризуються.

При вирішенні спору про місце проживання дитини належить звертати особливу увагу на її вік та з`ясовувати, з ким із батьків дитина бажає проживати (п. 18 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21.12.2007 року № 11 ).

Малолітній ОСОБА_4 в судовому засіданні зазначив, що хоче проживати з батьком, він звик до навчального закладу та не хоче переїжджати. Зазначив, що на даний час не хоче проживати з матір`ю.

Щодо посилань позивач ОСОБА_1 на принцип, закріплений в 6 Декларації прав дитини, прийнятою Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року, якою закріплено, що дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові та розуміння. Вона має, якщо це можливо, зростати в піклуванні та під відповідальністю своїх батьків, у будь-якому разі - в атмосфері любові та моральної і матеріальної забезпеченості; малолітня дитина, крім випадків, коли є виняткові обставини, не має розлучатися зі своєю матір`ю, то суд враховує наступне.

Європейський суд з прав людини зауважує, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. (HUNT v. UKRAINE, № 31111/04, § 54, ЄСПЛ, від 07 грудня 2006 року).

Ухвалюючи рішення у справі М. С. проти України від 11 липня 2017 року (заява № 2091/13), Європейський суд з прав людини вказав на те, що при визначенні найкращих інтересів дитини в конкретній справі необхідно брати до уваги два міркування: по-перше, у найкращих інтересах дитини зберегти її зв`язки із сім`єю, крім випадків, коли доведено, що сім`я непридатна або неблагополучна; по-друге, у найкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним (пункт 100 рішення від 16 липня 2015 року у справі Мамчур проти України , заява № 10383/09).

Найкращі інтереси дитини можуть, залежно від їх характеру та серйозності, перевищувати інтереси батьків.

Висновок про те, які обставини підлягають обов`язковому дослідженню та правовій оцінці, має бути зроблено з урахуванням рішення Європейського Суду з прав людини у справі у справі М. С. проти України від 11 липня

2017 року (заява № 2091/13): необхідність дослідження того, як національні суди вирішили питання захисту і безпеки дитини (пункт 79); ретельне вивчення того, чи існували підвищені ризики захисту і безпеки дитини під час проживання з матір`ю (пункт 82); дослідження стабільності середовища дитини для забезпечення її найкращих інтересів (пункти 83-84).

До указаного вище рішення Європейського Суду з прав людини в справі

М. С. проти України від 11 липня 2017 року (заява № 2091/13) відповідно до пункту 2 статті 45 Конвенції та пункту 2 правила 74 Регламенту Суду додана окрема думка судді Карло Ранзоні, яка зводиться до наступного.

Презумпція на користь матері в справах про опіку над дитиною не підтримується ані практикою на рівні ООН після прийняття Декларації, ані судового практикою Європейського Суду з прав людини не відповідає позиції Ради Європи і більшості держав-членів. У 21 столітті методологія з такою презумпцією, яку можна відхилити лише за виняткових обставин більше не є раціональною в частині прав, що гарантуються Конвенцією. Основна думка полягає в тому, що ця презумпція, за відсутністю доказів на користь зворотного, розглядає проживання дитини з батьком як таке, що не відповідає найкращим інтересам дитини (див. справу Цаунеґґер проти Німеччини з відповідними змінами, заява № 22028/04, § 46, 03 грудня 2009 року).

Слід зазначити, що Декларація прав дитини від 20 листопада 1959 року не є міжнародним договором.

Верховний Суд виходить з того, що Декларація прав дитини не є міжнародним договором. Разом з тим положення Конвенції про права дитини про те, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини (стаття 3), узгоджуються з нормами Конституції України та законів України, тому саме її норми зобов`язані враховувати усі суди України, розглядаючи справи, які стосуються прав дітей.

У зв`язку з наведеним Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові

від 17 жовтня 2018 року у справі № 402/428/16-ц, провадження № 61-327цс18 відступила від висновків Верховного Суду України, висловлених у постановах від 14 грудня 2016 року у справі № 6-2445цс16 та від 12 липня 2017 року у справі № 6-564цс17, щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, а саме статті 161 СК України та принципу 6 Декларації прав дитини про обов`язковість брати до уваги принцип 6 Декларації прав дитини стосовно того, що малолітня дитина не повинна, крім тих випадків, коли є виняткові обставини, бути розлучена зі своєю матір`ю.

Велика Палата Верховного Суду зазначила, що при визначенні місця проживання дитини першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини в силу вимог статті 3 Конвенції про права дитини.

Враховуючи вимоги статті 51 Конституції України, статей 3, 9, 18 Конвенції про права дитини, статті 7 СК України, а також положення прецедентної практики Європейського суду з прав людини, при вирішенні справи, зокрема, про визначення місця проживання дитини встановлення обставин, які, на думку суду, забезпечують найкращі інтереси дитини та зазначення указаних обставин у відповідному рішенні є обов`язком суду.

Враховуючи вищевикладене, оцінивши всі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому досліджені наявних у справі доказів, а також враховуючи висновок органу опіки та піклування Вінницької міської ради про недоцільність визначення місця проживання малолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 з матір`ю ОСОБА_1 , враховуючи думку дитини ОСОБА_4 та її бажання проживати з батьком, суд, в контексті першочергового врахування саме інтересів дитини, які переважають над інтересами батьків, дійшов висновку в задоволенні позову про визначення місця проживання дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 з матір`ю ОСОБА_1 слід відмовити.

При цьому суд виходить з тих міркувань, що дитина тривалий час проживає з батьком та в них склались довірливі відносини. Протягом останнього часу з вересня 2017 року ОСОБА_6 відвідує Вінницький навчально - реабілітаційний центр Гніздечко Вінницької обласної ради, куди його відвозить та звідки забирає батько. А тому виходячи з позовних вимог визначення місця проживання дитини з матір`ю за тих обставин, які склались, є безпідставним та передчасним. Також суд виходить з рівності прав та обов`язків батька й матері щодо малолітнього ОСОБА_6 , однак позивачем не надано належних та допустимих доказів, які б підтверджували, що залишення дитини на проживанні з нею буде відповідати якнайкращим інтересам дитини, а також щодо прихильності дитини до неї.

Оцінюючи досліджені у своїй сукупності докази, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є недоведеними та безпідставними, оскільки в судовому засіданні не встановлено обставин, які б свідчили, що визначення місця проживання дитини з матір`ю буде відповідати найкращим інтересам дитини.

В зв`язку з відмовою в задоволенні позову судові витрати, що складаються з судового збору, слід залишити за позивачем.

З урахуванням вищевикладеного, керуючись ст. ст. 141, 157, 160, 161 СК України, ст.ст. 10, 12, 13, 76-81, 89, 141, 259, 263, 264-265, 268, 273, 354, 355, 430 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Вінницького навчально - реабілітаційного центру Гніздечко Вінницької обласної ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Орган опіки та піклування Виконавчого комітету Вінницької міської ради про визначення місця проживання дитини відмовити.

Судові витрати залишити за позивачем.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 .

Відповідач ОСОБА_2 , місце проживання: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 .

Відповідач Вінницький навчально - реабілітаційний центр Гніздечко Вінницької обласної ради, місцезнаходження: вул. Хмельницьке шосе, 110, м. Вінниця, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 20097071 .

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Орган опіки та піклування Виконавчого комітету Вінницької міської ради, місцезнаходження: вул. Соборна, 59, м. Вінниця, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 03084813.

Суддя