Рішення
від 29.01.2020 по справі 909/1249/19
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29.01.2020 м. Івано-ФранківськСправа № 909/1249/19

Господарський суд Івано-Франківської області у складі: судді Фанди О.М., секретаря судового засідання Попович Л.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Агросем",

до відповідача: Приватного підприємства "Степан Мельничук",

про стягнення коштів в сумі 872 436 грн 69 к., з них: 830 417 грн 40 к. - основна заборгованість, 28 139 грн 09 к. - пеня, 11 338 грн 52 к. - відсотки за користування чужими грошовими коштами, 2541 грн 68 к. - 3 % річних

за участю:

від позивача: представник не з`явився

від відповідача: представник не з`явився

установив: товариство з обмеженою відповідальністю "Агросем" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду Івано-Франківської області із позовною заявою до Приватного підприємства "Степан Мельничук" (далі - відповідач) про стягнення коштів в сумі 872 436 грн 69 к., з них: 830 417 грн 40 к. - основна заборгованість, 28 139 грн 09 к. - пеня, 11 338 грн 52 к. - відсотки за користування чужими грошовими коштами, 2541 грн 68 к. - 3 % річних.

Позовні вимоги обгрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов Договору поставки №21.02.19-93/4 від 21.02.2019 року, зокрема щодо порядку оплати за поставлений товар.

Господарський суд Івано-Франківської області ухвалою від 19.11.2019 прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження та ухвалив здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 10.12.2019 року.

В судовому засіданні 10.12.2019 року Господарським судом Івано-Франківської області оголошено ухвалу про відкладення підготовчого судового засідання на 09.01.2020 року, після чого підготовче засідання відкладено на 17.01.2020 року.

17 січня 2020 року Господарським судом Івано-Франківської області оголошено ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення розгляду справи по суті на 29.01.2020 року.

20 січня 2020 року позивачем по справі подано через канцелярію Господарського суду Івано-Франківської області клопотання (вх.№913/20 від 20.01.2020 року) про неможливість взяти участь його представника в судовому засідання, підтримання ним позовних вимог та можливість розгляду справи без участі його представника.

В судове засідання 29.01.2020 року представники позивача та відповідача не з`явились.

Відповідачем через канцелярію Господарського суду Івано-Франківської області подано заяву за вх. № 1279/20 від 27.01.2020 року, в якій останній просить відкласти розгляд справи на інший день, у зв`язку з перебуванням його уповноваженого представника в судовому засіданні у Тисменицькому районному суді. Разом з тим, у поданій заяві представник відповідача зазначив про часткове погашення відповідачем заборгованості, в підтвердження чого до поданої заяви долучив копії платіжних доручень про їх сплату.

Частиною 3 ст. 56 Господарського процесуального кодексу України (в редакції чинній на момент розгляду справи) передбачено, що юридична особа незалежно від порядку її створення бере участь у справі через свого керівника, члена виконавчого органу, іншу особу, уповноважену діяти від її імені відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво юридичної особи). або через представника.

Крім того, ч. 2 вказаної вище статті передбачено, що особиста участь у справі особи не позбавляє її права мати в цій справі представника.

Отже, у разі неможливої участі представника у судовому засіданні(в спірному випадку адвоката) взяти участь у судовому засіданні має можливість керівник юридичної особи.

За наведеного, суд не вбачає підстав для відкладення розгляду справи по суті.

За наведених обставин, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні клопотання відповідача (за вх. № 1279/20 від 27.01.2020 року в частині відкладення судового розгляду справи.

Як вбачається із ч.4 ст.13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін; кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Стаття 43 Господарського процесуального кодексу України зобов`язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Відповідно до ч.1 ст.76 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Згідно ч.1 ст.86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи вищенаведене, суд зазначає, що згідно вимог Господарського процесуального кодексу України,судом надавалась в повному обсязі можливість учасникам справи щодо обґрунтування їх правової позиції по суті справи та подання доказів, чим забезпечено принцип змагальності.

Враховуючи те, що норми статті 81 Господарського процесуального кодексу України щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом Учасників справи подавати докази, а пункт 4 частини 3 статті 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства - свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом створені належні умови для надання сторонами доказів в обґрунтування своєї правової позиції.

Розглянувши та дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд виходить з наступного.

21 лютого 2019 року, між товариством з обмеженою відповідальністю "Агросем" (по справі - позивач) та приватним підприємством ""Степан Мельничук (по справі - відповідач) укладено Договір поставки №21.02.19-9.3/4 (надалі за текстом - Договір).

Вказаний договір підписаний сторонами та скріплений печатками.

Згідно п. 1.1 зазначеного договору позивач зобов`язався передати (поставити) відповідачу у його власність продукцію виробничо-технічного призначення (надалі - товар), а відповідач зобов`язався прийняти зазначений Товар та сплатити його вартість на умовах, визначених договором.

У відповідності до п. 1.1., 2.1., 3.1. Договору, асортимент, кількість та вартість товару, що постачається згідно умов Договору узгоджено сторонами у відповідних Специфікаціях, які є невід`ємними частинами Договору.

Пунктом 5 Специфікації №1 від 21 лютого 2019 року до Договору поставки №21.02.19-93/4 від 21 лютого 2019 року (далі - Специфікація №1) сторонами визначено строк поставки до 29 березня 2019 року.

Пунктом 3 вказаної вище Специфікації №1 передбачено також порядок оплати вартості товару, зокрема сторонами погоджено, що оплата Товару в розмірі 30% загальної вартості Товару, що постачається по цьому Договору, здійснюється до 25 лютого 2019 року; решта вартості Товару в розмірі 70% загальної вартості Товару, що постачається по цьому Договору, здійснюються до 21 жовтня 2019 року.

На виконання умов Договору поставки №21.02.19-93/4 від 21 лютого 2019 року та Специфікації №1 від 21 лютого 2019 року до Договору поставки №21.02.19-93/4 від 21 лютого 2019 року (далі - Специфікація №1), позивач здійснив поставку товару, зокрема Гібрид насіння кукурудзи DS0336 в кількості 150 мішків загальною вартістю 451 967 грн 40 к. з ПДВ., а відповідач його прийняв.

Факт, поставки товару позивачем та його отримання відповідачем підтверджуються відповідними видатковою накладною №А-18/03235 від 18.03.2019 року та довіреністю №17 від 12.03.2019 року на отримання товарно-матеріальних цінностей, копії яких долучені до матеріалів справи.

За отриманий товар відповідач розрахувався частково, зокрема в сумі 170 000 грн 00к., про що свідчать долучені до матеріалів справи копії платіжних доручень, зокрема:

- платіжне дорученням №2604 від 06.03.2019 року на суму 50 000 грн 00 к. ;

- платіжне доручення №3123 від 06.08.2019 року на суму 50 000 грн 00 к.;

- платіжне доручення №3322 від 03.10.2019 року на суму 20 000 грн 00к.;

- платіжне доручення №241 від 12. 11.2019 року на суму 50 000 грн 00 к.

Решту зобов`язання по оплаті товару в розмірі 281 967 грн 40 к., відповідачем залишено без виконання.

Пунктом 5 Специфікації №2 від 21 лютого 2019 року до Договору поставки №21.02.19-93/4 від 21 лютого 2019 року (далі - Специфікація №2) сторонами визначено строк поставки до 29 березня 2019 року.

Пунктом 3 вказаної вище Специфікації №2 передбачено також порядок оплати вартості товару, зокрема сторонами погоджено, що оплата Товару в розмірі 100% загальної вартості товару, що постачається по цьому Договору, здійснюється до 30 жовтня 2019 року.

На виконання умов Договору поставки №21.02.19-93/4 від 21 лютого 2019 року та Специфікації №2 від 21 лютого 2019 року до Договору поставки №21.02.19-93/4 від 21 лютого 2019 року (далі - Специфікація №2), позивач здійснив поставку товару, зокрема Гібрид насіння кукурудзи Mas 24C в кількості 150 мішків загальною вартістю 317 208 грн 60 к. з ПДВ., а відповідач його прийняв.

Факт, поставки товару позивачем та його отримання відповідачем підтверджуються відповідними документами, зокрема видатковою накладною №АГ-19/03161 від 19.03.2019 року та довіреністю №17 від 12.03.2019 року на отримання товарно-матеріальних цінностей, копії яких долучені до матеріалів справи.

За отриманий товар відповідач розрахувався частково, зокрема в сумі 20 000 грн 00к., про що свідчить долучена до матеріалів справи копія платіжного доручення №3323 від 03.10.2019року на суму 20 000 грн 00к.

Решту зобов`язання по оплаті товару в розмірі 297 208 грн 60 к., відповідачем залишено без виконання.

Пунктом 5 Специфікації №3 від 21 березня 2019 року до Договору поставки №21.02.19-93/4 від 21 лютого 2019 року (далі - Специфікація №3) сторонами визначено строк поставки до 05 квітня 2019 року.

Пунктом 3 вказаної вище Специфікації №3 передбачено також порядок оплати вартості товару, зокрема сторонами погоджено, що оплата товару в розмірі 100% загальної вартості товару, що постачається по цьому Договору, здійснюється до 30 жовтня 2019 року.

На виконання умов Договору поставки №21.02.19-93/4 від 21 лютого 2019 року та Специфікації №3 від 21 березня 2019 року до Договору поставки №21.02.19-93/4 від 21 лютого 2019 року (далі - Специфікація №3), позивач здійснив поставку товару, зокрема Гібрид насіння кукурудзи Mas 24C в кількості 150 мішків загальною вартістю 331 241 грн 40 к. з ПДВ., а відповідач його прийняв.

Факт, поставки товару позивачем та його отримання відповідачем підтверджуються відповідними документами, зокрема видатковою накладною №АГ-10/04314 від 10.04.2019 року та довіреністю №17 від 12.03.2019 року на отримання товарно-матеріальних цінностей, копії яких долучені до матеріалів справи.

За отриманий товар відповідач розрахувався частково, зокрема в сумі 80 000 грн 00к., про що свідчать долучені до матеріалів справи копії платіжних доручень, зокрема:

- платіжне дорученням №2957 від 24.06.2019 року на суму 10 000 грн 00 к. ;

- платіжне доручення №3189 від 30.08.2019 року на суму 50 000 грн 00 к.;

- платіжне доручення №3324 від 03.10.2019 року на суму 20 000 грн 00к.;

Решту зобов`язання по оплаті товару в розмірі 251 241 грн 40 к., відповідачем залишено без виконання.

Таким чином, загальна сума здійснених платежів відповідачем становить 270 000 грн 00к., про те частина заборгованості в сумі 830 417 грн 40к. - залишилась не погашеною, що зумовило позивача звернутись з даним позовом до суду.

27 січня 2020 року відповідачем через канцелярію Господарського суду Івано-Франківської області подано заяву за вх. № 1279/20 від 27.01.2020 року, до якої долучив платіжні доручення про часткове погашення заборгованості на суму 42 417 грн 40 к., зокрема: платіжне доручення №408 від 27.12.2019 року на суму 31 967 грн 40к., №409 від 27.12.2019 року на суму 5 208 грн 60к., №410 від 27.12.2019 року на суму 5 214 грн 40к., №411 від 27.12.2019 року на суму 27 грн 00к.

За наведених обставин, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, зокрема із правочинів.

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч. 1 ст. 202 ЦК України).

В силу приписів ст.ст. 626, 627, 628, 629 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Договір поставки №21.02.19-9.3/4 від 21.02.2019 року, укладений між сторонами в межах чинного законодавства України, є правомірними, оскільки його недійсність прямо не встановлена законом, а доказів визнання судом договору недійсними, суду не подано (ст.204 Цивільного кодексу України).

Згідно з ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Укладений між сторонами у справі Договір поставки №21.02.19-9.3/4 від 21.02.2019 року за своєю правовою природою є договором поставки, відтак до нього застосовуються відповідні положення Господарського та Цивільного кодексів України.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Наведена правова норма кореспондується з і ст.712 Цивільного кодексу України, згідно якої за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом; зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ч.1 ст. 691 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продаж.

З урахуванням умов Договору поставки №21.02.19-9.3/4 від 21.02.2019 року та Специфікацій №1, №2, №3, які є невід`ємними частинами договору, зокрема п. 3 Специфікацій сторони узгодили порядок та строки оплати поставленого товару.

Як зазначалось вище позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 1 100 417 грн 40 к. , що підтверджується копіями видаткових накладних № АГ-18/03235 від 18.03.2019 року, № АГ-19/03161 від 19.03.2019 року, № АГ-10/04314 від 10.04.2019 року.

Проте, відповідач умови договору щодо повної оплати за поставлений товар не виконав, внаслідок чого утворилась заборгованість на суму 830 417 грн 40 к.

Приписами ст. 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до пункту 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

З урахуванням умов договору термін для повного розрахунку за поставлений товар сплив.

Під час розгляду справи, 27 січня 2019 року представником позивача подано заяву (вх. № 1279/20 від 27.01.20), до якої долучив копії платіжних доручень про часткове погашення відповідачем боргу на суму 42 417 грн 40к., зокрема: платіжне доручення №408 від 27.12.2019 року на суму 31 967 грн 40к., №409 від 27.12.2019 року на суму 5 208 грн 60к., №410 від 27.12.2019 року на суму 5 214 грн 40к., №411 від 27.12.2019 року на суму 27 грн 00к.

З оглянутих в судовому засіданні копій платіжних доручень судом встановлено, що після звернення з позовом до суду, зокрема 27.12.2019 року, приватним підприємством "Степан Мельничук" частково погашено основну заборгованість в сумі 42 417 грн 40к.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України, господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Отже, предмет спору в частині стягнення 42 417 грн 40к. - відсутній. А тому провадження у справі в цій частині слід закрити.

При цьому суд роз`яснює, що відповідно до ч. 3 ст. 231 ГПК України, у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду із спору між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав не допускається.

З наведеного слідує, що непогашеною залишилась заборгованість по Договору поставки №21.02.19-9.3/4 від 21.02.2019 року в сумі 788 000 грн 00к.

Пунктом 2 ст. 614 ЦК України встановлено, що відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Станом на день винесення судом рішення, відповідач доказів погашення заборгованості на суму 788 000 грн 00к. не надав, доводи позивача не спростував.

Судом встановлено факт порушення відповідачем свого зобов`язання щодо оплати отриманого товару по Договору поставки №21.02.19-9.3/4 від 21.02.2019 року, тому вимога позивача про стягнення з відповідача 788 000 грн 00к. основного боргу на користь позивача по справі обґрунтована та підлягає задоволенню.

Приписами ст. 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Статтею 216 ГК України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ч.1 ст.230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

В силу ст.546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема неустойкою (штрафом, пенею), якою, з огляду на положення ст.549 ЦК України, є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. При цьому, штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання, а пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 9.2. Договору поставки №21.02.19-9.3/4 від 21.02.2019 року сторони погодили, що у випадку порушення термінів або умов оплати товару, відповідач сплачує позивачу пеню від суми простроченого або неналежно здійсненого платежу у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення.

Відповідно до п. 9.6. та п. 12.5. Договору, нарахування пені, за прострочення виконання грошових зобов`язань, здійснюється до повного розрахунку. Сторони домовились збільшити позовну давність про стягнення неустойки за прострочення виконання грошових зобов`язань за цим Договором, до 3-х років.

На підставі вказаних правових норм та договору позивач нарахував відповідачу пеню в сумі 28 139 грн 09к.

Суд, здійснивши перевірку нарахування пені, прийшов до висновку про обгрунтованість її нарахування та такої, що підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 536 Цивільного кодексу України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Крім того, згідно-ст.ст. 536, 692, 694, 1214 ЦК України, ст. 232 ГК України, за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти.

Статтею 1214 вказаного вище кодексу встановлено, що у разі безпідставного одержання чи збереження грошей нараховуються проценти за користування ними.

Пунктом 9.4. Договору поставки №21.02.19-9.3/4 від 21.02.2019 року сторонами погоджено, що за порушення грошових зобов`язань по оплаті товару, покупець сплачує на користь постачальника проценти за користування чужими грошовими коштами в розмірі 3% за кожен місяць від простроченої суми, за весь період прострочення.

На підставі вказаних правових норм та договору позивач нарахував відповідачу відсотки за користування чужими грошовими коштами в сумі 11 338 грн 52 к.

Суд, здійснивши перевірку нарахування пені, прийшов до висновку про обгрунтованість її нарахування та такої, що підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором.

На підставі вказаної норми закону, враховуючи порушення строків виконання грошового зобов`язання, позивачем на суму заборгованості нараховані відповідачу 3% річних в розмірі 2 541 грн 68 к.

Судом перевірено правильність нарахування позивачем 3% річних і встановлено правомірність їх нарахування та таких, що підлягають задоволенню.

Згідно зі ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст.74 Господарського процесуального Кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

В силу вказаної норми предметом доказування є обставини, які свідчать про дійсні права та обов`язки сторін у справі та складаються з фактів, якими позивач обґрунтовує підстави позову та фактів, якими відповідач обґрунтовує заперечення проти позову.

Розподіл обов`язку доказування визначається предметом спору. За загальним правилом обов`язок доказування певних обставин справи покладається на особу, яка посилається на ці обставини.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що cуд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності (ст.86 ГПК України).

За наведених обставин, позивачем доведено та документально підтверджено право вимоги стягнення з відповідача заборгованості в загальній сумі 830 019 грн 29 к., з них: 788 000 грн 00 к. - основна заборгованість, 28 139 грн 09 к. - пеня, 11 338 грн 52 к. - відсотки за користування чужими грошовими коштами, 2541 грн 68 к. - 3 % річних.

Підсумовуючи. Позов підлягає частковому задоволенню , зокрема , 788 000 грн 00 к. - основної заборгованості, 28 139 грн 09 к. - пені, 11 338 грн 52 к. - відсотків за користування чужими грошовими коштами, 2541 грн 68 к. - 3 % річних. В частині стягнення 42 417 грн 40к. - основної заборгованості провадження у справі слід закрити.

Щодо судового збору по справі, то слід зазначити наступне.

Згідно до ч. 1. ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За поданий позов позивач сплатив судовий збір у розмірі 13 086 грн 55к.

Позов задоволено частково, у зв`язку з частковим погашенням заборгованості в сумі 42 417 грн 04к. після звернення позивачем до суду (під час підготовчого провадження ), у зв`язку із чим суд закрив провадження в цій частині.

Враховуючи часткове задоволення позову, внаслідок погашення частини заборгованості після відкриття провадження у справі, суд приходить до висновку про відкодування позивачу за рахунок відповідача судового збору в сумі 12 450 грн 29 к. (дванадцять тисяч чотириста п`ятдесят гривень двадцять дев`ять копійки) - судового збору.

Керуючись ст. 11, 202, 509, 525, 526, 530, 536, 546, 549, 610, 611, 612, 629, 691, 712 Цивільного кодексу України, ст. 216, 230 Господарського кодексу України, ст.13, 74, 76, 86, 123, 129, 231, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд,

в и р і ш и в :

позов товариства з обмеженою відповідальністю "Агросем" до Приватного підприємства "Степан Мельничук" про стягнення коштів в сумі 872 436 грн 69 к., з них: 830 417 грн 40 к. - основна заборгованість, 28 139 грн 09 к. - пеня, 11 338 грн 52 к. - відсотки за користування чужими грошовими коштами, 2541 грн 68 к. - 3 % річних - задовольнити частково.

Стягнути з Приватного підприємства "Степан Мельничук" (вул. Січових Стрільців, буд.1, с.Турка, Коломийський район, Івано-Франківська область,78253, код 37042753) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агросем" (проспект Героїв Сталінграда, буд. 6 А, м. Київ,04210, код 30967207) кошти в сумі 830 019 грн 29 к. (вісімсот тридцять тисяч дев`ятнадцять гривень двадцять дев`ять копійки), з них: 788 000 грн 00 к. (сімсот вісімдесят вісім тисяч гривень) - основна заборгованість, 28 139 грн 09 к. (двадцять вісім тисяч сто тридцять дев`ять гривень дев`ять копійки) - пеня, 11 338 грн 52 к. (одинадцять тисяч триста тридцять вісім гривень п`ятдесят дві копійки) - відсотки за користування чужими грошовими коштами, 2541 грн 68 к. (дві тисячі п`ятсот сорок одна гривня шістдесят вісім копійки) - 3 % річних та 12 450 грн 29 к. (дванадцять тисяч чотириста п`ятдесят гривень двадцять дев`ять копійки) - судового збору.

В частині стягнення основного боргу в сумі 42 417 грн 40к. - провадження у справі закрити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Західного апеляційного Господарського суду протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 04.02.2020

Суддя Фанда О. М.

СудГосподарський суд Івано-Франківської області
Дата ухвалення рішення29.01.2020
Оприлюднено07.02.2020
Номер документу87395134
СудочинствоГосподарське

Судовий реєстр по справі —909/1249/19

Постанова від 13.05.2020

Господарське

Західний апеляційний господарський суд

Дубник Оксана Петрівна

Ухвала від 21.04.2020

Господарське

Західний апеляційний господарський суд

Дубник Оксана Петрівна

Ухвала від 08.04.2020

Господарське

Господарський суд Івано-Франківської області

Фанда О. М.

Ухвала від 07.04.2020

Господарське

Західний апеляційний господарський суд

Дубник Оксана Петрівна

Ухвала від 26.03.2020

Господарське

Західний апеляційний господарський суд

Дубник Оксана Петрівна

Ухвала від 10.03.2020

Господарське

Господарський суд Івано-Франківської області

Фанда О. М.

Ухвала від 28.02.2020

Господарське

Господарський суд Івано-Франківської області

Фанда О. М.

Рішення від 29.01.2020

Господарське

Господарський суд Івано-Франківської області

Фанда О. М.

Ухвала від 17.01.2020

Господарське

Господарський суд Івано-Франківської області

Фанда О. М.

Ухвала від 09.01.2020

Господарське

Господарський суд Івано-Франківської області

Фанда О. М.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2025Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні