Рішення

від 03.02.2020 по справі 910/15984/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

03.02.2020Справа № 910/15984/19

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю УПРАВЛЯЮЧА КОМПАНІЯ ПРОМСИЛА

до Товариства з обмеженою відповідальністю БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ ІНБУД

про стягнення 32 616,85 грн,

Суддя О.В. Гумега

секретар судового засідання

Мухіна Я.І.

Представники: без повідомлення (виклику) учасників справи.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю УПРАВЛЯЮЧА КОМПАНІЯ ПРОМСИЛА (позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ ІНБУД (відповідач) про стягнення 32 616,85 грн заборгованості на підставі Договору підряду № 01/24-04/17 від 24.04.2017, з яких: 27 597,12 грн основного боргу, 1 499,00 грн 3% річних, 3 520,73 грн інфляційного збільшення.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем порушено умови наведеного договору в частині своєчасної та повної оплати виконаних позивачем робіт.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.11.2019 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю УПРАВЛЯЮЧА КОМПАНІЯ ПРОМСИЛА залишено без руху, встановлено позивачу спосіб та строк усунення недоліків позовної заяви.

28.11.2019 через відділ діловодства суду від представника позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви (на виконання ухвали судді про залишення позовної заяви без руху), в якості додатків до якої додано виправлену позовну заяву та документи на виконання ухвали суду.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.12.2019 постановлено прийняти позовну заяву до розгляду, відкрити провадження у справі № 910/15984/19 та здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (без проведення судового засідання).

Відповідно до ч. 1 ст. 252 ГПК України, розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у главі 10 розділу ІІІ ГПК України.

Відповідно до ч. 8 ст. 252 ГПК України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву (ч. 2 ст. 161 ГПК України).

Суд повідомляв позивача та відповідача про відкриття провадження у справі № 910/15984/19.

В матеріалах справи наявні докази отримання позивачем та відповідачем ухвали Господарського суду міста Києва від 02.12.2019 про відкриття провадження у справі № 910/15984/19.

Відповідачем без поважних причин відзив на позовну заяву у встановлений строк до суду не подано.

У разі неподання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами (ч. 9 ст. 165 ГПК України).

При розгляді справи у порядку спрощеного провадження судом досліджено позовну заяву, заяву про усунення недоліків позовної заяви та додані до них докази.

Розглянувши подані матеріали, суд дійшов висновку, що наявні в матеріалах справи докази в сукупності достатні для прийняття законного та обґрунтованого судового рішення, відповідно до стст 236, 252 Господарського процесуального кодексу України.

З`ясувавши обставини справи, на які посилався позивач як на підставу своїх вимог, та дослідивши матеріали справи, суд

УСТАНОВИВ:

24.04.2017 між Товариством з обмеженою відповідальністю БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ ІНБУД (генпідрядник, відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальністю УПРАВЛЯЮЧА КОМПАНІЯ ПРОМСИЛА (підрядник, позивач) був укладений Договір підряду № 01/24-04/17 (далі - Договір або Договір № 01/24-04/17 від 24.04.2017), відповідно до п. 1.1 якого на умовах та в порядку, визначених цим Договором, підрядник на свій ризик та за завданням генпідрядника, зобов`язується виконати відповідно до проектної документації і здати генпідряднику комплекс електромонтажних робіт - Замонолічування електровиробів (далі за текстом - роботи) на об`єкті: Будівництво житлового будинку з вбудовано-прибудованими приміщеннями громадського призначення та підземним паркінгом про просп. Червонозоряний, 146-б у Голосіївському районі м. Києва (далі за текстом - об`єкт), а генпідрядник зобов`язується прийняти такі роботи і оплатити їх на умовах цього Договору. Безпосередньо детальні види і обсяг робіт, які доручаються підряднику для виконання за цим Договором, визначаються сторонами у Договірній ціні (Додаток № 1 до Договору, який є його невід`ємною частиною) (п. 1.2 Договору).

Згідно п. 3.1 Договору загальна орієнтовна вартість робіт за цим Договором становить 180 762,22 грн, в тому числі ПДВ 20% - 30 127,04 грн. Загальна вартість робіт за цим Договором визначається на підставі фактично виконаних підрядником обсягів робіт та оформлених належним чином і підписаних без зауважень сторонами Актів приймання виконаних будівельних робіт за формою № КБ-2в та Довідок про вартість виконаних будівельних робіт за формою № КБ-3 на весь об`єм робіт, які виконувались підрядником в рамках даного Договору (п. 3.2 Договору).

Пунктом 3.3 Договору сторони погодили, що генпідрядник здійснює виплату авансу в розмірі 30%, що становить 54 228,67 грн, в тому числі ПДВ 20% - 9 038,11 грн, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок підрядника.

Остаточна оплата за виконані роботи здійснюється генпідрядником протягом 10 (десяти) робочих днів з дати прийняття ним робіт від підрядника за Актом приймання виконаних будівельних робіт за формою № КБ-2в на весь обсяг робіт та Довідки про вартість виконаних будівельних робіт за формою № КБ-3 на весь обсяг, з урахуванням виплачених авансів (за винятком довгострокових) (п. 3.4 Договору).

На виконання умов Договору підряду № 01/24-04/17 від 24.04.2017 позивач виконав будівельні роботи на загальну суму 172 597,12 грн, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями актів виконаних робіт на виконання електромонтажних робіт № 01 від 31.05.2017, № 02 від 30.06.2017, № 03 від 31.07.2017, № 04 від 31.08.2017, № 05 від 30.09.2017.

Вказані акти виконаних робіт були підписані уповноваженими представниками сторін та скріплені їх печатками.

В позовній заяві позивач зазначає, що підписання сторонами акту виконаних робіт № 05 від 30.09.2017 виступає підтвердженням виконання позивачем всього обсягу робіт, передбаченого Договором № 01/24-04/17 від 24.04.2017, а отже обов`язок відповідача стосовно оплати повної вартості усього обсягу робіт відповідно до п. 3.4 Договору мав бути виконаний протягом 10 робочих днів, тобто у строк до 13.10.2017 включно.

Однак, станом на день подання позивачем позовної заяви до суду відповідачем було сплачено лише частину вартості виконаних позивачем будівельних робіт в загальній сумі 145 000,00 грн. Наведене підтверджується доданими позивачем до позовної заяви копіями платіжних доручень № 4732 від 13.05.2017 на суму 20 000,00 грн, № 5106 від 14.06.2017 на суму 30 000,00 грн, № 5793 від 11.08.2017 на суму 50 000,00 грн, № 7365 від 22.12.2017 на суму 25 000,00 грн та № 7562 від 19.01.2018 на суму 20 000,00 грн.

Внаслідок порушення відповідачем взятих на себе зобов`язань за Договором № 01/24-04/17 від 24.04.2017 щодо своєчасної оплати за виконані позивачем будівельні роботи, у відповідача утворилася заборгованість перед позивачем в сумі 27 597,12 грн (172 597,12 грн - 145 000,00 грн = 27 597,12 грн).

З метою досудового врегулювання спору, 26.12.2018 позивач звернувся до відповідача з претензією № 12/013-01/РЕТ про погашення основної суми заборгованості по Договору № 01/24-04/17 від 24.04.2017, відповідно до якої позивач просив відповідача сплатити основну заборгованість в сумі 27 597,12 грн, яка виникла внаслідок не оплати відповідачем виконаних позивачем робіт, та надати відповідь на зазначену претензію в строки, визначені законодавством.

Претензія № 12/013-01/РЕТ від 26.12.2018 була отримана відповідачем 08.01.2019, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення № 02081 0322833 6.

Однак, відповідач відповіді на претензію не надав, а заборгованість в сумі 27 597,12 грн не сплатив.

Враховуючи зазначене, позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з відповідача 32 616,85 грн заборгованості на підставі Договору підряду № 01/24-04/17 від 24.04.2017, з яких: 27 597,12 грн - основний борг, 1 499,00 грн - 3% річних, 3 520,73 грн - інфляційні втрати.

Дослідивши матеріали справи, оцінюючи надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 837 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові (ч. 2 ст. 837 Цивільного кодексу України).

Якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов`язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково (ч. 1 ст. 854 ЦК України).

Відповідно до актів виконаних робіт на виконання електромонтажних робіт № 01 від 31.05.2017, № 02 від 30.06.2017, № 03 від 31.07.2017, № 04 від 31.08.2017, № 05 від 30.09.2017 позивачем передано, а відповідачем прийнято виконані будівельні роботи на підставі Договору підряду № 01/24-04/17 від 24.04.2017 на загальну суму 172 597,12 грн.

Відповідач підписав вказані акти та прийняв виконані позивачем будівельні роботи роботи без заперечень та зауважень.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов`язковим для виконання сторонами.

Пунктом 3.4 Договору сторони погодили, що остаточна оплата за виконані роботи здійснюється генпідрядником протягом 10 (десяти) робочих днів з дати прийняття ним робіт від підрядника за Актом приймання виконаних будівельних робіт за формою № КБ-2в на весь обсяг робіт та Довідки про вартість виконаних будівельних робіт за формою № КБ-3 на весь обсяг, з урахуванням виплачених авансів (за винятком довгострокових).

Враховуючи, що акт виконаних робіт на виконання електромонтажних робіт № 05 був підписаний сторонами 30.09.2017, відповідач повинен був провести остаточну оплату за виконані позивачем роботи протягом 10 (десяти) робочих днів з дати прийняття ним робіт, тобто у строк до 13.10.2017 включно.

Згідно ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частинами 1 і 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що:

- суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться;

- кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Частиною 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Оскільки, відповідач у визначені Договором № 01/24-04/17 від 24.04.2017 строки не здійснив повної оплати за виконані позивачем будівельні роботи, заборгованість відповідача за Договором у сумі 27 597,12 грн підтверджена матеріалами справи, то суд вважає обґрунтованими вимоги позивача про стягнення з відповідача 27 597,12 грн (основний борг) .

Позивачем в позовній заяві також заявлено позовні вимоги про стягнення з відповідача інфляційних втрат у розмірі 3 520,73 грн та 3% річних у розмірі 1 499,00 грн.

Оскільки, матеріалами справи підтверджено факт наявності прострочення відповідачем виконання грошового зобов`язання, то позивачем правомірно здійснено нарахування інфляційних втрат та 3% річних.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Нарахування інфляційних втрат здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому до розрахунку мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Відповідний висновок Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду викладено в постанові від 05.07.2019 у справі № 905/600/18.

Згідно з імперативними вимогами статті 13 Закону України Про судоустрій і статус суддів та статті 236 Господарського процесуального кодексу України, висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права; при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

З урахуванням вищенаведеного, суд, здійснивши за допомогою інформаційно-пошукової системи Ліга перевірку заявленої до стягнення суми інфляційних нарахувань встановив, що вони за вказаний позивачем період складають 3 491,02 грн.

З огляду на зазначене, вимоги позивача про стягнення з відповідача 3 520,73 грн інфляційних нарахувань підлягають частковому задоволенню в сумі 3 491,02 грн .

Здійснивши за допомогою інформаційно-пошукової системи Ліга перевірку заявленої до стягнення суми 3% річних в розмірі 1 499,00 грн, виходячи зі встановленого періоду, з якого відповідач є таким, що прострочив, та з урахуванням визначеного позивачем у розрахунку періоду нарахування, суд дійшов висновку, що сума 3% річних, розрахована позивачем, не суперечить нормам чинного законодавства, а тому підлягає задоволенню повністю в сумі 1 499,00 грн 3% річних.

Приписами стст 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із стст 78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи вищевикладене, повно і всебічно з`ясувавши обставини справи, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю УПРАВЛЯЮЧА КОМПАНІЯ ПРОМСИЛА .

Стосовно розподілу судових витрат.

Частиною 1 статті 124 ГПК України визначено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи. При цьому частиною 2 наведеної статті ГПК України передбачено, що у разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.

Позивачем в позовній заяві наведено попередній (орієнтовний) розмір суми судових витрат, який складається з суми судового збору в розмірі 1 921,00 грн та вартості послуг адвоката в розмірі 5 000,00 грн.

Відповідач попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які він поніс і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи, до суду не подав.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до п. 3 ч. 4 ст. 129 ГПК України, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються, у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на наведені приписи ст. 129 ГПК України та часткове задоволення позову, судовий збір у сумі 1 919,25 грн покладається на відповідача, а судовий збір у сумі 1,75 грн покладається на позивача.

Щодо судових витрат позивача, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до частини першої статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Частиною третьою статті 123 Господарського процесуального кодексу України визначено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлено, що позивачем не надано доказів, які підтверджують понесення позивачем витрат, пов`язаних з оплатою вартості послуг адвоката в розмірі 5 000,00 грн.

З огляду на зазначене, суд дійшов висновку, що судові витрати в розмірі 5 000,00 грн не підлягають відшкодуванню.

Керуючись стст 56, 58, 73, 74, 76-80, 86, 123, 124, 129, 236-238, 241, 327 ГПК України, Господарський суд міста Києва

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ ІНБУД (01013, м. Київ, вул. Промислова, буд. 6-Г; ідентифікаційний код 39514968) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю УПРАВЛЯЮЧА КОМПАНІЯ ПРОМСИЛА (02068, м. Київ, вул. Ревуцького, буд. 16-А; ідентифікаційний код 37116243) 27 597,12 грн (двадцять сім тисяч п`ятсот дев`яносто сім гривень 12 коп.) основного боргу, 3 491,02 грн (три тисячі чотириста дев`яносто одну гривню 02 коп.) інфляційних втрат, 1 499,00 грн (одну тисячу чотириста дев`яносто дев`ять гривень 00 коп.) 3% річних та 1 919,25 грн (одну тисячу дев`ятсот дев`ятнадцять гривень 25 коп.) судового збору.

3. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (чч 1, 2 ст. 241 ГПК України).

Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені стст 253, 254, 256-259 ГПК України з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 Розділу XI Перехідні положення ГПК України.

Повне рішення складено 03.02.2020.

Суддя Гумега О.В.