Рішення

від 02.02.2020 по справі 911/2966/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" лютого 2020 р. м. Київ Справа № 911/2966/19

Господарський суд Київської області у складі судді Рябцевої О.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення та виклику сторін матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Грінвуд» , м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Економ-Аптека» , Київська обл., м. Васильків

про стягнення 5182,61 грн.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю « Грінвуд » (позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Економ-Аптека» про стягнення 3953,74 грн. заборгованості, 1017,24 грн. пені, 123,63 грн. інфляційних втрат та 88 грн. 3% річних, всього 5182,61 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідач не виконав в повному обсязі зобов`язання за договором № 21/1-04-11 поставки продукції, укладеним між позивачем та відповідачем, щодо оплати поставленого позивачем товару, у зв`язку з чим він просить суд стягнути 3953,74 грн. заборгованості, 123,63 грн. інфляційних втрат та 88,00 грн. 3% річних, посилаючись на ст. 625 Цивільного кодексу України та 1017,24 грн. пені відповідно до п. 6.3 договору.

Ухвалою господарського суду Київської області від 02.12.2019 р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у даній справі; розгляд справи постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами; запропоновано відповідачу протягом 15 днів з дня отримання ухвали про відкриття провадження у справі подати до суду: відзив на позов з документальним обґрунтуванням його висновків; клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін; запропоновано позивачу до 03.01.2020 р. подати до суду відповідь на відзив; запропоновано відповідачу до 03.01.2020 р. надати до суду заперечення на відповідь на відзив.

Клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідно до ч. 5 ст. 252 ГПК України сторонами до суду не подано.

Відповідач не скористався правом, наданим ст. 165 ГПК України, та відзив до суду не надав, про розгляд справи був належним чином повідомлений, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення за № 0103271687374.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності суд

ВСТАНОВИВ:

21.04.2011 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Грінвуд» (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Економ-Аптека» (покупець) було укладено договір поставки продукції № 21/1-04-11.

Відповідно до п. 1.1 договору постачальник протягом строку дії даного договору передає у власність покупцю товар, а покупець на умовах та в порядку, визначених цим договором, оплачує товар в кількості та за узгодженими цінами, вказаними у накладних, і приймає товар на їх підставі.

Пунктом 1.2 договору передбачено, що право власності на товар, переходить від постачальника до покупця з моменту підписання уповноваженими представниками сторін накладної, яка засвідчує момент передачі товару. Накладні вважаються невід`ємними частинами даного договору.

Згідно з п. 2.2 договору, покупець зобов`язаний оплачувати кожну замовлену партію товару на умовах: оплатити всю суму, яка вказана у відповідній накладній поступово, по мірі реалізації товару, але не пізніше ніж через 3 (три) місяці з моменту початку перебігу строку. Моментом початку перебігу строку вважається підписання уповноваженим представником Покупця накладної на партії товару . Грошові кошти перераховуються на поточний рахунок постачальника, вказаний в даному договорі в безготівковому порядку. Звітність про реалізацію товару покупець надає наприкінці кожного місяця.

Відповідно до п. 9.1 договору даний договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами зі строком чинності в один рік.

У разі, якщо сторони не заявили про своє бажання розірвати договір, він вважається автоматично пролонгованим на той же самий строк (п. 9.2 договору).

Згідно з п. 11.4 договору дострокове розірвання договору можливо, якщо сторони систематично не дотримуються умов даного договору, та у випадках, передбачених чинним законодавством України. Про дострокове розірвання договору сторони зобов`язуються повідомити в письмовій формі за 20 календарних днів до дати розірвання.

Листом № 2390 від 18.11.2019 р. позивач, керуючись п. 11.4 договору, повідомив відповідача про розірвання договору поставки продукції № 21/1-04-11 від 21.04.2011 р. з 09.12.2019 р.

Направлення вказаного листа на адресу відповідача підтверджується копією опису вкладення до листа від 19.11.2019 р., накладною Укрпошта Експрес № 0306506550850 від 19.11.2019 р. та копією фіскального чеку від 19.11.2019 р.

Як вбачається з роздруківки з сайту http://ukrposhta.ua, за наслідком відстеження у пошуковій системі, відправлення за номером № 0306506550850 вручено 20.11.2019 р.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем під час дії договору № 21/1-04-11 від 21.04.2011 р. було поставлено, а відповідачем прийнято товар на суму 4431,78 грн. , що підтверджується підписаними сторонами видатковими накладними № 00005569 від 20.11.2018 р. на суму 1041,29 грн., № 00006299 від 22.12.2018 р. на суму 297,50 грн., № 00006304 від 22.12.2018 р. на суму 390,00 грн., № 00006305 від 22.12.2018 р. на суму 294,00 грн., № 00000280 від 18.01.2019 р. на суму 883,00 грн., № 00000922 від 18.02.2019 р. на суму 610,01 грн., № 00000923 від 18.02.2019 р. на суму 915,98 грн.

Доказів звітування відповідачем щодо реалізації отриманого за договором товару матеріали справи не містять.

Отже, згідно з п. 2.2 договору останнім днем оплати за видатковою накладною № 00005569 від 20.11.2018 р. є - 20.02.2019 р. , за видатковими накладними № 00006299 від 22.12.2018 р., № 00006304 від 22.12.2018 р. та № 00006305 від 22.12.2018 р. - 22.03.2019 р. , за видатковою накладною № 00000280 від 18.01.2019 р. - 18.04.2019 р. , за видатковими накладними № 00000922 від 18.02.2019 р. та № 00000923 від 18.02.2019 р. - 18.05.2019 р.

Доказів здійснення відповідачем оплат за поставлений товар за зазначеними видатковими накладними до матеріалів справи не додано.

Між сторонами було підписано акт звірки взаємних розрахунків станом на 01.04.2019 р., з якого вбачається, що сальдо станом на 01.01.2019 р. становило 18160,55 грн.; за період з 10.01.2019 р. по 28.02.2019 р. позивачем поставлено товар на суму 2710,98 грн.; за період з 10.01.2019 р. по 28.02.2019 р. здійснено оплати на суму 6917,79 грн. Станом на 01.04.2019 р. за відповідачем рахувалась заборгованість у сумі 13953,74 грн.

Отже, зазначені в акті звірки взаємних розрахунків оплати на суму 6917,79 грн. були зараховані позивачем за видатковими накладними, поставка за якими здійснювалась до 01.01.2019 р.

Відтак, поставлений товар за видатковими накладними № 00005569 від 20.11.2018 р., № 00006299 від 22.12.2018 р., № 00006304 від 22.12.2018 р., № 00006305 від 22.12.2018 р., № 00000280 від 18.01.2019 р., № 00000922 від 18.02.2019 р., № 00000923 від 18.02.2019 р. на загальну суму 4431,78 грн. залишився не оплаченим відповідачем у встановлений п. 2.2 договору строк.

Позивач звернувся до відповідача з претензією № 2341 від 23.07.2019 р., в якій вимагав від відповідача перерахувати на рахунок позивач заборгованість у сумі 13953,74 грн.

Направлення на адресу відповідача зазначеної претензії підтверджується описом вкладення у цінний лист від 24.07.2019 р. та накладною Укрпошта Експрес за № 0306506477826 від 24.07.2019 р.

Позивач у позові зазначає, що станом на 18.11.2019 р. заборгованість відповідача за поставлений товар становить 3953,74 грн.

Зазначеним вище листом № 2390 від 18.11.2019 р. позивач також повідомив відповідача, що станом на 18.08.2019 р. заборгованість відповідача за поставлений позивачем товар становить 3953,74 грн.

Доказів здійснення оплати вказаної суми відповідач суду не надіслав.

Згідно положень статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки.

Частинами 1, 2 ст. 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Частиною 1 статті 530 ЦК України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Згідно з приписами статтей 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Таким чином, оскільки заборгованість відповідача перед позивачем у сумі 3953,74 грн. за поставлений позивачем товар станом на час прийняття рішення не погашена, то позовна вимога про стягнення з відповідача 3953,74 грн. заборгованості підлягає задоволенню.

Також, позивач просить стягнути з відповідача 1017,24 грн. пені, нарахованої на заборгованість відповідача у сумі 3953,74 грн., за період з 19.02.2019 р. по 18.11.2019 р.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч. 1 ст. 230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Відповідно до п. 6.3 договору покупець за даним договором несе наступну відповідальність: за невиконання умов Розділу 2 даного договору сплачує пеню від суми боргу у розмірі подвійної облікової ставки НБУ яка діяла на момент виникнення прострочення оплати за поставлений товар.

Наданий позивачем розрахунок пені є невірним.

Позивачем невірно визначено початок періоду виникнення заборгованості, на яку здійснено нарахування пені, оскільки, як вже зазначалося п. 2.2 договору встановлено, що оплата за поставлений товар здійснюється по мірі реалізації, але не пізніше ніж 3 місяці з моменту підписання накладної на партію товару.

Судом встановлено, що заборгованість відповідача за видатковою накладною № 00005569 від 20.11.2018 р. виникла 21.02.2019 р. , за видатковими накладними № 00006299 від 22.12.2018 р., № 00006304 від 22.12.2018 р. та № 00006305 від 22.12.2018 р. - 23.03.2019 р. , за видатковою накладною № 00000280 від 18.01.2019 р. - 19.04.2019 р. , за видатковими накладними № 00000922 від 18.02.2019 р. та № 00000923 від 18.02.2019 р. - 19.05.2019 р.

Крім того, пеня нарахована позивачем з порушенням частини шостої статті 232 ГК України, оскільки за видатковою накладною № 00005569 від 20.11.2018 р. нарахування пені припинилось 21.08.2019 р. , за видатковими накладними № 00006299 від 22.12.2018 р., № 00006304 від 22.12.2018 р. та № 00006305 від 22.12.2018 р. - 23.09.2019 р. , за видатковою накладною № 00000280 від 18.01.2019 р. - 19.10.2019 р. Нарахування пені за видатковими накладними № 00000922 від 18.02.2019 р. та № 00000923 від 18.02.2019 р. здійснено в межа шестимісячного строку, встановленого ч. 6 ст. 232 ГК України.

Відповідно до вірного розрахунку, здійсненого судом, сума пені нарахованої на заборгованість відповідача з врахуванням встановленого судом початку періоду прострочення зобов`язань за кожною видатковою накладною окремо за загальний період з 21.02.2019 р. по 18.11.2019 р. з врахуванням вимог частини шостої статті 232 ГК України становить 766,89 грн., яка і підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Також, позивач просить стягнути з відповідача 123,63 грн. інфляційних втрат та 88,00 грн. 3% річних.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач просить стягнути з відповідача 3% річних у сумі 88,00 грн., нарахованих на заборгованість відповідача у сумі 3953,74 грн. за період з 19.02.2019 р. по 18.11.2019 р.

Однак наданий позивачем розрахунок 3% річних є невірним.

Як вже зазначалось, позивачем невірно визначено початок періоду виникнення заборгованості, на яку здійснено нарахування 3% річних, оскільки, п. 2.2 договору встановлено, що оплата за поставлений товар здійснюється по мірі реалізації, але не пізніше ніж через 3 місяці з моменту підписання накладної на партію товару.

Отже, відповідно до вірного розрахунку, здійсненого судом, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 81,24 грн. 3% річних, нарахованих на заборгованість відповідача з врахуванням встановленого судом початку періоду прострочення зобов`язань за кожною видатковою накладною окремо за загальний період з 21.02.2019 р. по 18.11.2019 р.

Позивач просить стягнути з відповідача інфляційні втрати у сумі 123,63 грн., нараховані на заборгованість відповідача у сумі 3953,74 грн. з лютого 2019 р. по жовтень 2019 р.

Відповідно до абзаців 2, 3 п. 3.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 р. Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

При розрахунку інфляційних втрат позивачем не враховано, що нарахування інфляційних втрат здійснюються починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж.

Відповідно до вірного розрахунку, здійсненого судом, сума інфляційних втрат, нарахованих на заборгованість відповідача з врахуванням встановленого судом початку періоду прострочення зобов`язань за кожною видатковою накладною окремо за загальний період з березня 2019 року по жовтень 2019 року (включно) становить 49,87 грн. та підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Таким чином, позовні вимоги ТОВ «Грінвуд» підлягають частковому задоволенню.

Судовий збір відповідно до ст.ст. 123, 129 ГПК України покладається судом на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст. ст. 123, 129, 240-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Економ-Аптека» (08600, Київська обл., м. Васильків, вул. Декабристів, буд. 87, код 37397703) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Грінвуд» (03148, м. Київ, вул. Гната Юри, буд. 9, кім. 414, код 31023578) 3953,74 (три тисячі дев`ятсот п`ятдесят три грн. 74 коп.) боргу, 766,89 грн. (сімсот шістдесят шість грн. 89 коп.) пені, 49,87 грн. (сорок дев`ять грн. 87 коп.) інфляційних втрат, 81,24 (вісімдесят одну грн. 24 коп.) 3% річних та 1798,36 грн. (одну тисячу сімсот дев`яносто вісім грн. 36 коп.) судового збору.

2. В іншій частині позову відмовити.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення, шляхом подання апеляційної скарги відповідно до ст. ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України .

У той же час згідно з пунктом 17.5 Перехідних Положень ГПК України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повний текст рішення складено 05.02.2020 р.

Суддя О.О. Рябцева