Постанова

від 20.05.2020 по справі 911/2966/19

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" травня 2020 р. Справа № 911/2966/19

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Кропивної Л.В.

суддів: Пономаренка Є.Ю.

Руденко М.А.

секретар судового засідання Ярмоленко С.М.

представники сторін не з`явились,

розглянувши апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Економ-Аптека"

на рішення господарського суду Київської області від 03.02.2020 р. (повний текст складено 05.02.2020 р.)

у справі № 911/2966/19 (суддя - Рябцева О.О.)

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Грінвуд"

до товариства з обмеженою відповідальністю "Економ-Аптека"

про стягнення 5 182,61 грн.,-

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Грінвуд" звернулось до господарського суду Київської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Економ-Аптека" про стягнення 5 182,61 грн., з яких: 3 953,74 грн. заборгованості, 1 017,24 грн. пені, 123,63 грн. інфляційних втрат та 88,00 грн. 3 % річних.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язань щодо своєчасної оплати отриманої за договором поставки № 21/1-04-11 від 21.04.2011 р. продукції.

Рішенням господарського суду Київської області від 03.02.2020 р. у справі № 911/2966/19 позов задоволено частково: стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю "Економ-Аптека" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Грінвуд" 3 953,74 грн. боргу, 766,89 грн. пені, 49,87 грн. інфляційних втрат, 81,24 грн. 3 % річних та 1 798,36 грн. судового збору; в іншій частині позову відмовлено.

Мотивуючи рішення, суд першої інстанції дійшов висновку про прострочення відповідачем оплати за отриманий ним за договором поставки № № 21/1-04-11 від 21.04.2011 р. товар, а відтак визнав і правомірними вимоги щодо стягнення заборгованості та застосування до боржника, який прострочив виконання грошового зобов`язання, відповідно до перевіреного судом розрахунку пені, інфляційні втрати та 3 % річних. В решті позову відмовлено з посиланням на те, що позивачем невірно визначено періоди нарахування та допущено помилки у розрахунках.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, товариство з обмеженою відповідальністю "Економ-Аптека" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати оскаржуване рішення в частині задоволення позовних вимог та прийняти нове рішення в цій частині, яким у задоволенні позову відмовити.

За твердженням апелянта, ним під час розгляду справи було сплачено заборгованість у розмірі 3 953,74 грн., проте позивач такі обставини не довів до відома суду першої інстанції, що спричинило винесення незаконного рішення про стягнення вже не існуючого боргу.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 08.04.2020 р., у складі колегії суддів: Кропивна Л.В. (головуючий), Поляк О.І., Пономаренко Є.Ю., поновлено апелянту пропущений процесуальний строк на апеляційне оскарження рішення; відкрито апеляційне провадження та призначено справу до розгляду на 20.05.2020 р.

28.04.2020 р. до Північного апеляційного господарського суду від позивача надійшов відзив із запереченнями на апеляційну скаргу.

04.05.2020 р. до Північного апеляційного господарського суду від позивача надійшло клопотання про розгляд справи без участі його представника.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.05.2020 р., у зв`язку з перебуванням судді Поляк О.І. на лікарняному, сформовано новий склад колегії суддів: Кропивна Л.В. (головуючий), Пономаренко Є.Ю., Руденко М.А.

Представники сторін у судове засідання, що відбулось 20.05.2020 р., не з`явились, хоча були належним чином повідомлені про дату, час та місце. За висновками суду неявка учасників справи не перешкоджає розгляду апеляційної скарги за наявними у справі матеріалами.

Вивчивши матеріали справи, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, долучені до матеріалів справи, виходячи з вимог чинного законодавства, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 21.04.2011 р. між товариством з обмеженою відповідальністю "Грінвуд" (постачальник) та товариством з обмеженою відповідальністю "Економ-Аптека" (покупець) укладено договір поставки продукції № 21/1-04-11 (далі - договір), за умовами якого постачальник передає у власність покупцю товар, а покупець оплачує товар в кількості та за узгодженими цінами, вказаними у накладних, і приймає товар на їх підставі.

Пунктом 1.2 договору передбачено, що право власності на товар, переходить від постачальника до покупця з моменту підписання уповноваженими представниками сторін накладної, яка засвідчує момент передачі товару. Накладні вважаються невід`ємними частинами даного договору.

Згідно з пунктом 2.2 договору покупець зобов`язаний оплачувати кожну замовлену партію товару на наступних умовах:

- оплатити всю суму, яка вказана у відповідній накладній, поступово, по мірі реалізації товару, але не пізніше ніж через 3 (три) місяці з моменту початку перебігу строку. Моментом початку перебігу строку вважається підписання уповноваженим представником покупця накладної на партію товару;

- грошові кошти перераховуються на поточний рахунок постачальника, вказаний в даному договорі в безготівковому порядку. Звітність про реалізацію товару покупець надає наприкінці кожного місяця.

Відповідно до пунктів 9.1, 9.2 договору він набирає чинності з моменту підписання сторонами зі строком чинності в один рік. У разі, якщо сторони не заявили про своє бажання розірвати договір, він вважається автоматично пролонгованим на той же самий строк.

Дострокове розірвання договору можливо, якщо сторони систематично не дотримуються умов даного договору, та у випадках, передбачених чинним законодавством України. Про дострокове розірвання договору сторони зобов`язуються повідомити в письмовій формі за 20 календарних днів до дати розірвання (пункт 11.4 договору).

З матеріалів справи випливає, що на виконання умов договору постачальником поставлено покупцю товар на суму 4 431,78 грн., що підтверджується видатковими накладними № 00005569 від 20.11.2018 р. на суму 1 041,29 грн., № 00006299 від 22.12.2018 р. на суму 297,50 грн., № 00006304 від 22.12.2018 р. на суму 390,00 грн., № 00006305 від 22.12.2018 р. на суму 294,00 грн., № 00000280 від 18.01.2019 р. на суму 883,00 грн., № 00000922 від 18.02.2019 р. на суму 610,01 грн., № 00000923 від 18.02.2019 р. на суму 915,98 грн.

Між сторонами було підписано акт звірки взаємних розрахунків станом на 01.04.2019 р., з якого вбачається, що сальдо станом на 01.01.2019 р. становило 18 160,55 грн.; за період з 10.01.2019 р. по 28.02.2019 р. позивачем поставлено товар на суму 2 710,98 грн.; за період з 10.01.2019 р. по 28.02.2019 р. здійснено оплати на суму 6 917,79 грн. Станом на 01.04.2019 р. за відповідачем рахувалась заборгованість у сумі 13 953,74 грн.

18.11.2019 р. листом № 2390 позивач, керуючись пунктом 11.4 договору, повідомив відповідача про розірвання договору поставки продукції № 21/1-04-11 від 21.04.2011 р. з 09.12.2019 р. та необхідність оплатити залишок боргу у розмірі 3 953,74 грн. Вимога отримана відповідачем 20.11.2019 р.

Предметом спору у даній справі є право позивача на оплату вартості переданої продукції та застосування до відповідача, як до боржника, який прострочив виконання грошового зобов`язання, пені, 3 % річних та інфляційних втрат за договором поставки за загальний період прострочення виконання грошового зобов`язання з 19.02.2019 р. по 18.11.2019 р.

Згідно статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 ст. 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Нормами статті 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України визначено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Доказів сплати позивачу грошових коштів у розмірі 3 953,74 грн. станом на дату розгляду справи у суді першої інстанції відповідачем суду не надано.

Водночас, як на підставу скасування оскаржуваного рішення, відповідач посилався на те, що під час розгляду справи судом першої інстанції ним було сплачено всю заборгованість за договором поставки. На підтвердження чого до матеріалів апеляційної скарги надав платіжне доручення № 415363 від 03.12.2019 р. на суму 3 953,74 грн. Разом з цим, скаржник стверджував, що на позивача покладається обов`язок з повідомлення суду обставин, які є предметом позову.

Відхиляючи наведені апелянтом доводи для скасування рішення суду першої інстанції, колегія суддів виходить з наступного.

Згідно частини 3 та 8 статті 80 Господарського процесуального кодексу України відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи. Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

Вказане положення закріплене законодавцем з метою забезпечення змагальності процесу в суді першої інстанції, де сторони повинні надати всі наявні в них докази, і недопущення зловживання стороною своїми правами.

Частиною 3 статті 269 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Отже, у вирішенні питання щодо прийняття додаткових доказів суд апеляційної інстанції повинен повно і всебічно з`ясовувати причини їх неподання з урахуванням конкретних обставин справи і об`єктивно оцінити поважність цих причин. При цьому обґрунтування неможливості подання доказів суду першої інстанції згідно із процесуальною нормою частини 3 статті 269 Господарського процесуального кодексу України покладається саме на заявника (скаржника), а апеляційний господарський суд лише перевіряє та оцінює їх поважність і не зобов`язаний самостійно з`ясовувати відповідні причини.

Таким чином, судом апеляційної інстанції досліджуються нові докази лише тоді, коли буде встановлено, що вони не могли бути надані суду першої інстанції.

Утім, судом апеляційної інстанції встановлено, що ухвала суду першої інстанції про відкриття провадження у даній справі була отримана відповідачем за юридичною адресою 18.12.2019 р.

Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Тож, відповідач був повідомлений про відкриття провадження у справі за позовом до нього та мав можливість подати свої заперечення на позов з відповідними доказами.

Згідно частини 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Невиконання відповідачем у спорі процесуального обов`язку подати заперечення на позов та докази, які їх підтверджують, не є підставою для їх прийняття судом апеляційної інстанції і не визнаються підставою для скасування рішення, прийнятого судом першої інстанції на підставі наявних у справі доказів.

Позивач реалізував своє право на звернення до суду та надав разом з позовом усі наявні у нього докази на час підписання позову, проте обов`язок з спростування позовних вимог процесуальним законом покладено саме на відповідача з дотриманням відповідних процесуальних норм права щодо строків подання.

Тож, наявність та обсяг заборгованості покупця за договором поставки у розмірі 3 953,74 грн. відповідачем під час розгляду справи судом першої інстанції спростовані не були, у зв`язку з чим підстави для скасування чи зміни рішення в цій частині апелянтом не доведені.

Стосовно заявлених позивачем до стягнення з відповідача 1 017,24 грн. пені, 123,63 грн. інфляційних втрат та 88,00 грн. 3 % річних за період прострочення виконання грошового зобов`язання з 19.02.2019 р. по 18.11.2019 р., колегія суддів виходить з такого.

За змістом статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

За умовами пункту 6.3 договору покупець за несвоєчасну оплату продукції сплачує пеню від суми боргу у розмірі подвійної облікової ставки НБУ яка діяла на момент виникнення прострочення оплати за поставлений товар.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши здійснені розрахунки, апеляційний господарський суд встановив, що нараховані позивачем 766,89 грн. пені, 49,87 грн. інфляційних втрат, 81,24 грн. 3 % річних за загальний період прострочення з 21.02.2019 р. по 18.11.2019 р., є такими, що ґрунтуються на умовах договору та нормах законодавства України, тож позов в цій частині підлягав задоволенню.

В решті стягнення грошових вимог судом першої інстанції відмовлено правомірно, оскільки позивачем здійснено невірний розрахунок та не враховано початок періоду виникнення заборгованості за кожною видатковою накладною окремо (№ 00005569 від 20.11.2018 р. з 21.02.2019 р.; № 00006299 від 22.12.2018 р., № 00006304 від 22.12.2018 р., № 00006305 від 22.12.2018 р. з 23.03.2019 р.; № 00000280 від 18.01.2019 р. з 19.04.2019 р.; № 00000922 від 18.02.2019 р., № 00000923 від 18.02.2019 р. з 19.05.2019 р.), а також положення частини 6 статті 232 Господарського кодексу України.

Виходячи з вищевикладеного, апеляційний суд погоджується із висновками господарського суду Київської області, отже підстав для скасування або зміни прийнятого ним рішення від 03.02.2020 р. у справі № 911/2966/19 не вбачається.

Оскільки у задоволенні апеляційної скарги відмовлено, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на апелянта.

Керуючись ст. ст. 129, 269, 275, 276, 282 Господарського процесуального кодексу України суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Економ-Аптека" на рішення господарського суду Київської області від 03.02.2020 р. у справі № 911/2966/19 залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Київської області від 03.02.2020 р. у справі № 911/2966/19 залишити без змін.

Матеріали справи № 911/2966/19 повернути до місцевого господарського суду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку відповідно до ст.ст. 287, 288 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 26.05.2020 р.

Головуючий суддя Л.В. Кропивна

Судді Є.Ю. Пономаренко

М.А. Руденко