Рішення

від 05.02.2020 по справі 916/14/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"05" лютого 2020 р.м. Одеса Справа № 916/14/20

Господарський суд Одеської області у складі судді Демешина О. А. при секретарі судового засідання Заболотній Я. О., розглянувши матеріали справи № 916/14/20

Позивач: Акціонерне товариство „Національна акціонерна компанія „Нафтогаз України» (01601, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6, код - 20077720)

Відповідач : Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Бернардацці» (65014, м. Одеса, Провулок Сабанський, 2/4 А, код: 20999661 )

про стягнення 9995,45 грн.

на підставі заборгованості за договором

В порядку ч. 13 ст. 8, ч. 2, 5 ст. 252 ГПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами без повідомлення учасників справи.

СУТЬ СПОРУ : 02.01.2020 року Публічне акціонерне товариство „Національна акціонерна компанія „Нафтогаз України» (далі - Позивач) звернулась до Господарського суду Одеської області з позовом до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Бернардацці» (далі - Відповідач) про стягнення 9995,45 грн., з яких: пеня - 6111,64 грн., 3% річних - 1114,09 грн., 2769,72 грн. - інфляційні втрати.

Ухвалою від 03.01.2020 року суд відкрив провадження по справі, ухвалив розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження, в порядку ст. 247-252 ГПК України, встановив відповідачу строк для подачі відзиву на позов із врахуванням вимог ст.165 ГПК України в строк, встановлений ч.1 ст.251 ГПК України - протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

Копія ухвали Господарського суду Одеської області від 03.01.2020р. про відкриття провадження по справі була отримана відповідачем 13.01.2020 року, про що свідчить відповідне поштове повідомлення.

31.01.2020р. відповідачем до канцелярії суду надано відзив на позов (вх.№2570/20) з доданими до нього копіями письмових доказів та клопотання про зменшення розміру пені (вх.№2562/20).

В С Т А Н О В И В :

05.10.2016р. між Позивачем (постачальник) та Відповідачем (споживач) було укладено Договір постачання природного газу № 3070/1617-ТЕ-23 (далі - Договір).

Відповідно до пунктів 1.1, 1.2, 6.1 Договору Позивач зобов`язався передати у власність Відповідачу у 2016-2017 роках природний газ, а споживач зобов`язався прийняти та оплатити цей природний газ, на умовах цього договору. Газ, що постачається за цим договором, використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії для надання послуг опалення та постачання гарячої води населенню. Оплата за газ здійснюється споживачем виключно грошовими коштами шляхом 100 % поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 25-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Так, Позивачем поставлено Відповідачу природний газ на загальну суму 796814,47грн., що підтверджено відповідними актами приймання-передачі.

Позов ґрунтується на тому, що Відповідач розрахувався за вказані обсяги переданого газу несвоєчасно.

Тому, позивач просить суд стягнути з відповідача: 9995,45 грн., з яких: 6111,64 грн. пені, 1114,09 грн. сплати 3% річних та 2769,72 грн. інфляційних.

Частиною першою статті 11 Цивільного кодексу України встановлено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки, зокрема, з договорів та інших правочинів.

Згідно з частиною першою статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до частини першої статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (частина друга статті 712 Цивільного кодексу України).

Покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу (частина перша статті 691 Цивільного кодексу України).

За приписами статті 193 Господарського кодексу України та статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 Цивільного кодексу України).

Частиною першою статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 549 Цивільного кодексу України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до пункту 8.2 Договору у разі невиконання споживачем пункту 6.1 договору цього договору він зобов`язується сплатити постачальнику, крім суми заборгованості, пеню у розмірі 21 % річних, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

З доданого до позовної заяви розрахунку вбачається, що пеня, яку позивач просить стягнути з відповідача, розрахована у відповідності до умов п.8.2.договору та вимог чинного законодавства. Тому позовні вимоги в частині стягнення пені в розмірі 6111,64 грн., є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Інфляційні позивачем розраховані у відповідності до встановлених індексів інфляції в кожному місяці за який нараховувались інфляційні виключно на суму залишку основного боргу на останній день такого місяця. Тобто, розрахунок інфляційних не здійснювався на розмір боргу та нараховані на цей борг інфляційні за попередні місяці прострочення, а тільки на прострочену суму основного боргу.

Розмір 3% річних за прострочення по грошовому зобов`язанню позивачем, також, проведено у відповідності до вимог чинного законодавства.

Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 2769 гривень 72 коп. інфляційних та 1114,09грн. сплати 3% річних - підлягають задоволенню.

Як зазначалось вище, 31.01.2020р. відповідач надав до суду відзив на позов з доданими до нього копіями письмових доказів (вх.№2579/20) в якому позов визнає в частині вимог про стягнення 1114,09грн. сплати 3% річних та 2769 гривень 72 коп. інфляційних, а в частині вимог про стягнення пені частково на суму 611,16грн.

Частиною 1 статті 251 ГПК України встановлено, що відзив подається протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

Відповідно до частини 1 статті 252 ГПК України - розгляд справи у порядку спрощеного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у главі 10 ГПК України.

Частиною 9 статті 165 ГПК України передбачено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідно до ч.ч. 3, 8 ст.80 ГПК України - відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.

Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 03.01.2020р. відповідачу, з посиланням на вимоги с.165 та ч.1 ст.251 ГПК України, було встановлено строк для надання відзиву на позов - протягом 15-ти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

Як зазначалось вище, вказану ухвалу відповідачу було вручено 13.01.2020р. про що свідчить відмітка у поштовому повідомленні про вручення судового рішення.

Відповідач у відзиві стверджує про отримання ним ухвали 16.01.2020р. та в якості доказу цього посилається на скріншот із сайту Укрпошти та копію поштового конверту.

Пунктом 3 частини 6 статті 242 ГПК України встановлено, що днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення.

Скріншотами із сайту Укрпошти та поштовими конвертами, відповідно до частини 6 вищевказаної статті ГПК України - не визначається день вручення судового рішення.

Таким чином, відзив на позов та докази відповідач повинен був надати до суду 27.01.2020р., враховуючи, що останній день надання відзиву (25.01.2020р.) був вихідним днем.

У зв`язку з пропуском відповідачем строку надання відзиву та доказів, суд розглядає справу за наявними матеріалами, не приймаючи до розгляду, додані до відзиву докази.

Щодо заявленого відповідачем клопотання про зменшення розміру пені на 90%, тобто - до 611,16грн., суд вважає, що воно підлягає задоволенні з огляду на наступне.

Як зазначалось вище, позивачем обґрунтовано нараховано відповідачу неустойку (пеню) в розмірі 6111,64грн. за порушення договірних зобов`язань щодо строків остаточної оплати за спожитий природній газ.

Частиною 3 статті 551 ЦК України встановлено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до ст.233 ГК України:

1. У разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

2. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Правовий аналіз названих статей свідчить, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов на розсуд суду за наслідками оцінки обставин справи, наведених учасниками справи обґрунтувань та дослідження доказів.

Вирішуючи питання щодо можливості зменшення за клопотанням відповідача суми пені до 611,16 грн., суд, виходячи із загальних засад, встановлених у статті 3 ЦК України, а саме: справедливості, добросовісності та розумності, зазначає про необхідність застосування індивідуального порядку стягнення штрафних санкцій в даному випадку.

Розглядаючи питання про зменшення штрафних санкцій, суд враховує перш за все направленість неустойки, яка має стимулювати боржника своєчасно виконувати взяті на себе, зокрема, грошові зобов`язання. Оцінюючи можливість зменшення суми пені, суд враховує також, що створене власниками квартир та нежитлових приміщень, відповідно до Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку", Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Бернардацці" є неприбутковою організацією, при цьому, джерелом надходження коштів на рахунок ОСББ, з яких фактично і проводиться сплата штрафних санкцій є здійснення внесків співвласниками багатоквартирного будинку, здебільшого фізичними особами, за надані їм послуги.

Аналіз статей 1, 4, 16 Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку" дозволяє дійти висновку, що основна діяльність ОСББ полягає в здійсненні функцій, що забезпечують реалізацію прав співвласників на володіння та користування спільним майном співвласників, належне утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території, сприяння співвласникам в отриманні житлово-комунальних послуг та інших послуг належної якості за обґрунтованими цінами та виконання ними своїх зобов`язань, пов`язаних з діяльністю об`єднання. Отже, зазначений Закон визначає ОСББ як юридичну особу, створену власниками для сприяння використання їх власного майна, управління, утримання і використання неподільного та загального майна. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.09.2018 у справі № 916/782/17 і постанові Верховного Суду від 28.09.2018 у справі №916/2387/18.

Верховний Суд в своїй постанові від 24.07.19 у справі №915/985/18 зазначає що, досліджуючи питання можливості зменшення пені, суди правильно прийняли до уваги обставини, що вплинули на виконання зобов`язання, поведінку винної сторони, причини неналежного виконання зобов`язання та відсутність у матеріалах справи доказів на підтвердження завдання позивачу збитків та те, що відповідач у повному обсязі розрахувався за поставлений позивачем газ. Таким чином, судами застосовано власні повноваження щодо зменшення заявленої пені при повному дослідженні усі необхідних на те умов, а тому і підстав для зміни чи скасування судових рішень у цій частині Верховний Суд не вбачає.

Приймаючи до уваги вищевказане та з огляду на те, що:

- на момент звернення позивача з позовом по цій справі зобов`язання по оплаті за спожитий природній газ були виконані відповідачем у повному обсязі;

- розмір пені, який підлягає до стягнення є надмірно великим із збитками позивача від знецінення грошових коштів, пов`язаного з інфляційними процесами (2769,72грн. інфляційних, про стягнення яких, також заявлено позивачем у цій справі), а доказів завдання позивачу інших збитків, пов`язаних із простроченням оплати відповідачем за спожитий природній газ - матеріали справи не містять;

- доказів завдання збитків іншим учасникам господарських відносин, пов`язаних із простроченням оплати відповідачем позивачу за спожитий природній газ - матеріали справи також не містять;

- заслуговує на увагу той факт, що відповідач є неприбутковою організацією, при цьому, джерелом надходження коштів на рахунок ОСББ, з яких фактично і проводиться сплата штрафних санкцій є здійснення внесків співвласниками багатоквартирного будинку, здебільшого фізичними особами, за надані їм послуги - суд, враховуючи дискреційність наданих йому повноважень щодо зменшення розміру штрафних санкцій, виходячи з необхідності дотримання балансу інтересів обох сторін, вважає справедливим, доцільним, обґрунтованим, таким, що цілком відповідає принципу верховенства права висновок щодо необхідності зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню з відповідача до 611,16грн.

Отже, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, підтвердженими матеріалами справи та такими, що підлягають частковому задоволенню з покладенням на відповідача витрат по сплаті судового збору у повному обсязі, оскільки відповідно до п. 4.3. постанови пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 21.02.2013 "Про деякі питання практики застосування розділу VI господарського процесуального кодексу України", у разі коли господарський суд зменшує розмір неустойки (штрафу, пені), витрати позивача, пов`язані зі сплатою судового збору, відшкодовуються за рахунок відповідача у сумі, сплаченій позивачем за позовною вимогою, яка підлягала б задоволенню, якби зазначений розмір судом не було зменшено.

Керуючись ст.ст. 129, 233, 238, 240 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити частково.

2 . Стягнути з Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Бернардацці» (65014, м. Одеса, Провулок Сабанський, 2/4 А, код: 20999661 ) на користь Публічного акціонерного товариства „Національна акціонерна компанія „Нафтогаз України» (01001, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6, код - 20077720): 611 гривень. 16коп. пені, 1114 гривень 09коп. сплати 3% річних, 2769 гривень 72 коп. інфляційних та 1921 гривню судового збору.

3. В решті позову відмовити

Рішення суду набирає законної сили в порядку ст.241 ГПК України

та може бути оскаржено в порядку ст.ст.253-259 ГПК України.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя О.А. Демешин