Постанова

від 29.04.2020 по справі 916/14/20

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 квітня 2020 року м. ОдесаСправа № 916/14/20 Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Ярош А.І.,

суддів Колоколова С.І., Принцевської Н.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Акціонерного товариства „Національна акціонерна компанія „Нафтогаз України"

на рішення господарського суду Одеської області від 05 лютого 2020 року (суддя Демешин О.А.)

у справі № 916/14/20

Позивач: Акціонерне товариство „Національна акціонерна компанія „Нафтогаз України"

Відповідач : Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Бернардацці"

про стягнення 9995,45 грн.

на підставі заборгованості за договором,

В С Т А Н О В И В:

Публічне акціонерне товариство „Національна акціонерна компанія „Нафтогаз України" (далі - Позивач) звернулась до Господарського суду Одеської області з позовом до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Бернардацці" (далі - Відповідач) про стягнення 9995,45 грн., з яких: пеня - 6111,64 грн., 3% річних - 1114,09 грн., 2769,72 грн. - інфляційні втрати.

Обґрунтовуючи позов, АТ ,,НАК ,,Нафтогаз України" посилається на неналежне виконання відповідачем взятих на себе зобов`язань за договором постачання природного газу № 3070/1617-ТЕ-23 від 05.10.2016р. в частині своєчасної сплати за отриманий природний газ.

31.01.2020 від відповідача надійшло клопотання (а.с.53-54), в якому відповідач просив суд зменшити розмір штрафних санкцій, заявлених позивачем до стягнення з відповідача. В обґрунтування вказаного клопотання відповідач наголосив, що основна заборгованість була погашена в повному обсязі; в матеріалах справи відсутні докази понесення позивачем збитків внаслідок несвоєчасного виконання відповідачем зобов`язання за договором; порушення строків оплати спричинено обставинами, що не залежали від відповідача - скрутне фінансове становище відповідача; періодичне прострочення розрахунків пов`язане з наявністю заборгованості у мешканців ОСББ Бернардацці ; об`єднання є неприбутковою організацією. За таких обставин відповідач просив зменшити розмір пені на 90%, тобто - до 611,16грн.

Рішенням господарського суду Одеської області від 05 лютого 2020 року (суддя Демешин О.А.) у справі № 916/14/20 позов задоволено частково. Стягнуто з Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Бернардацці" на користь Публічного акціонерного товариства „Національна акціонерна компанія „Нафтогаз України": 611 гривень. 16 коп. пені, 1114 гривень 09 коп. сплати 3% річних, 2769 гривень 72 коп. інфляційних та 1921 гривню судового збору. В іншій частині позову відмовлено.

Судове рішення обґрунтоване доведеністю матеріалами справи факту несвоєчасного здійснення відповідачем розрахунку за поставлений позивачем природний газ за Договором, внаслідок чого господарський суд дійшов висновку про обґрунтованість вимог про стягнення з відповідача пені, 3% річних та індекс інфляції.

Разом з тим, приймаючи до уваги те, що на момент звернення позивача з позовом по цій справі зобов`язання по оплаті за спожитий природній газ були виконані відповідачем у повному обсязі; розмір пені, який підлягає до стягнення є надмірно великим із збитками позивача від знецінення грошових коштів, пов`язаного з інфляційними процесами (2769,72грн. інфляційних, про стягнення яких, також заявлено позивачем у цій справі), а доказів завдання позивачу інших збитків, пов`язаних із простроченням оплати відповідачем за спожитий природній газ - матеріали справи не містять; доказів завдання збитків іншим учасникам господарських відносин, пов`язаних із простроченням оплати відповідачем позивачу за спожитий природній газ - матеріали справи також не містять; відповідач є неприбутковою організацією, при цьому, джерелом надходження коштів на рахунок ОСББ, з яких фактично і проводиться сплата штрафних санкцій є здійснення внесків співвласниками багатоквартирного будинку, здебільшого фізичними особами, за надані їм послуги - суд, враховуючи дискреційність наданих йому повноважень щодо зменшення розміру штрафних санкцій, виходячи з необхідності дотримання балансу інтересів обох сторін, вважає справедливим, доцільним, обґрунтованим, таким, що цілком відповідає принципу верховенства права висновок щодо необхідності зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню з відповідача до 611,16грн.

Не погодившись із зазначеним рішенням суду щодо часткового задоволення позовних вимог у зв`язку зі зменшенням судом розміру неустойки, Акціонерне товариство Національна акціонерна компанія Нафтогаз України звернулось з апеляційною скаргою до Південно-західного апеляційного господарського суду, в якій просить рішення Господарського суду Одеської області від 05.02.20 у справі №916/14/20 в частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо стягнення неустойки у сумі 5 500,48 грн. скасувати; прийняти нове рішення в цій частині, яким позовні вимоги Акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України щодо стягнення неустойки у сумі 5 500,48 грн, у стягненні якої було відмовлено, задовольнити.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначає, що суд при вирішенні питання щодо зменшення неустойки повинен був об`єктивно оцінити, чи с даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, причини неналежного виконання або невиконання зобов`язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення.

Апелянт наголошує, що здійснюючи підприємницьку діяльність, Відповідач повинен самостійно нести всі ризики: як щодо дотримання норм чинного законодавства України, так і щодо належного виконання добровільно взятих на себе договірних зобов`язань, та погодився з умовами щодо порядку і строків виконання грошових зобов`язань, а також погодився з умовами договору щодо відповідальності за порушення грошових зобов`язань.

Також самостійно нести юридичну відповідальність за допущені у своїй діяльності правопорушення. Укладаючи договір на поставку природного газу Відповідач усвідомлював всі ризики та свідомо, з доброї волі погодився на умови поставки, в тому числі і щодо нарахування пені.

Головною підставою зменшення розміру неустойки Відповідач вказує на тяжкий фінансовий стан. Натомість, відповідно до ст. 617 ЦК України, відсутність у боржника необхідних коштів не с підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов`язань.

Апелянт зазначає, що сторони визначили вид забезпечення виконання зобов`язання неустойкою, що передбачений умовами договору, та вже заздалегідь визначили розмір пені за неналежне виконання зобов`язання, а тому вважаємо, що суд неправомірно самостійно визначив розмір пені.

Таким чином, господарський суд неповно з`ясували обставини, що мають значення для справи, а також визнали встановленими недоведені обставини, які мають значення для справи.

В зв`язку з тим, що Відповідач прострочив виконання грошового зобов`язання, чим порушив умови Договору Національна акціонерна компанія Нафтогаз України правомірно нарахувала пеню.

Апелянт зауважує, що право на зменшення неустойки (штрафу, пені) виникає у господарського суду виключно за наявності значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків і тільки у разі наявності такого перевищення суд може скористатися наданим йому процесуальним правом. При цьому з`ясувавши наявність перевищення розміру неустойки перед розміром збитків суд повинен ще встановити існування інших обставин, зокрема: об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідності розміру неустойки наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків .

За доводами скаржника, у рішенні вказано, що суд виходив з інтересів сторін, однак з матеріалів справи та самого рішення незрозуміло, які саме інтереси сторін було враховано, і яким чином інтереси сторін вплинули на рішення суду в частині зменшення розміру неустойки. Під час розгляду справи не було враховано інтереси позивача.

Окрім того, скаржник вважає за необхідне зазначити, що нараховані штрафні санкції не є надмірно великими в порівнянні з невиконаним зобов`язанням за договором постачання природного газу.

Отже, враховуючи правові позиції Верховного Суду, принципи добросовісності та справедливості, приймаючи до уваги мету створення та завдання Акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України , Позивач не вбачає виключних та достатніх підстав для зменшення неустойки, яка підлягає стягненню з Відповідача і вважає рішення Господарського суду в частині зменшення пені незаконним, таким що порушує права Позивача, а тому підлягає скасуванню в цій частині.

Крім того, скаржник наголошує на наявності значного обсягу несплаченої заборгованості підприємств, нестачу коштів для здійснення поточної діяльності Позивача, у тому числі - для забезпечення підприємств необхідним обсягом природного газу протягом опалювального сезону 2017/2018 років. Несвоєчасність оплати контрагентів прямо перешкоджає виконанню покладених на Позивача державою обов`язків, погіршує фінансове становище, впливає на якість та своєчасність надання послуг з поставки газу для інших споживачів природного газу.

З огляду на наведене, беручи до уваги ті обставини, що відсутність вини відповідача у виникненні боргу, його важкий фінансовий стан не є винятковим випадком та підставою для зменшення неустойки, на думку скаржника, суд не надав належної уваги ступеню виконання зобов`язання боржником, не виконавши при цьому вимоги закону щодо оцінки майнового стану сторін, які беруть участь у зобов`язанні, та інших інтересів сторін, які заслуговують на увагу, що призвело до порушення ст. 233 ГК України ст. 525. 526. 551. 599.625 Цивільного кодексу України.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 16.03.2020 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства „Національна акціонерна компанія „Нафтогаз України" на рішення господарського суду Одеської області від 05 лютого 2020 року у справі №916/14/20. Встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу, пояснень по справі з доказами надсилання копій іншим учасникам справи, роз`яснено учасникам справи про їх право не пізніше 5 днів з дня вручення ухвали подати до суду заяви чи клопотання стосовно призначення експертизи, витребування доказів, судових доручень щодо збирання доказів, залучення у справі спеціаліста, перекладача, вжиття заходів забезпечення позову, відводів, затвердження мирових угод тощо, із доказами направлення копій таких заяв іншим учасникам справи.

Ухвалено розглянути апеляційну скаргу Акціонерного товариства „Національна акціонерна компанія „Нафтогаз України" на рішення господарського суду Одеської області від 05 лютого 2020 року у справі №916/14/20 в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

26.03.2020 року до суду надійшов відзив на апеляційну скаргу від Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Бернардацці", в якому відповідач зазначає, що рішення Господарського суду Одеської області від 05.02.2020 р. у справі № 916/14/20 є законним та обґрунтованим, а апеляційна скарга АТ НАК Нафтогаз України - безпідставна та така, що не підлягає задоволенню.

Відповідач зазначає, що чинне законодавство України не містить вичерпного переліку виняткових випадків, за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку. Вказане питання вирішується судом за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

При цьому, зменшення заявленого до стягнення розміру пені є правом суду, за відсутності у законі переліку виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення пені.

Доводи скаржника про те, що посилання відповідача на відсутність коштів і тяжкий фінансовий стан не є підставою для звільнення від відповідальності, а також для зменшення розміру пені, не можуть свідчити про помилковість висновків суду першої інстанції щодо наявності підстав для зменшення розміру неустойки, оскільки вказане не було єдиним мотивом для зменшення розміру пені, а оцінено судом в сукупності з іншими обставинами.

Вирішуючи питання щодо зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню з відповідача, судом повно та всебічно з`ясовано обставини справи, враховано майновий стан сторін, ступінь виконання зобов`язання боржником, ступінь перевищення штрафних санкцій порівняно із збитками кредитора та враховано інші інтереси сторін.

Клопотання, додаткові пояснення, заперечення до суду не надходили. Сторони належним чином повідомлені про розгляд справи.

Відповідно до приписів ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Переглянувши у порядку письмового провадження оскаржуване у справі рішення суду першої інстанції, в межах доводів та вимог, наведених в апеляційній скарзі, колегія суддів зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, 05.10.2016р. між Позивачем (постачальник) та Відповідачем (споживач) було укладено Договір постачання природного газу № 3070/1617-ТЕ-23 (далі - Договір).

Відповідно до пунктів 1.1, 1.2, 6.1 Договору Позивач зобов`язався передати у власність Відповідачу у 2016-2017 роках природний газ, а споживач зобов`язався прийняти та оплатити цей природний газ, на умовах цього договору. Газ, що постачається за цим договором, використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії для надання послуг опалення та постачання гарячої води населенню. Оплата за газ здійснюється споживачем виключно грошовими коштами шляхом 100 % поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 25-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Так, Позивачем поставлено Відповідачу природний газ на загальну суму 796814,47грн., що підтверджено відповідними актами приймання-передачі (а.с.29-40), які підписані представниками обох сторін на скріплені печатками підприємств.

Проте, оплату відповідач здійснював несвоєчасно та не виконав зобов`язання у строк, визначений договором, а саме п.6.1 договору, яким передбачено , що остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Посилаючись на несвоєчасність розрахунків за поставлений природний газ, позивач звернувся до суду з відповідним позовом, в якому просить суд стягнути з відповідача: 9995,45 грн., з яких: 6111,64 грн. пені, 1114,09 грн. сплати 3% річних та 2769,72 грн. інфляційних.

Перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів зазначає наступне.

За змістом ст. 15 Цивільного кодексу України право кожної особи на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу визначено статтею 16 цього Кодексу.

При цьому, під порушенням слід розуміти такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке, порушення права пов`язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

Таким чином, у розумінні закону, суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Захист, відновлення порушеного або оспорюваного права чи охоронюваного законом інтересу відбувається, в тому числі, шляхом звернення з позовом до суду (ч. 1 ст. 16 Цивільного кодексу України).

Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається із двох елементів: предмета і підстави позову. Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою позову - факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу. При цьому особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. У свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, у тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах, і у разі встановлення порушеного права з`ясувати, чи буде воно відновлено у заявлений спосіб.

Беручи до уваги правову природу укладеного Договору, кореспондуючі права та обов`язки його сторін, оцінка правомірності заявлених вимог мала здійснюватися судом за нормами Цивільного та Господарського Кодексів України, які регламентують правовідносини з розрахунків в межах купівлі-продажу, а також інших відповідних нормативно-правових актів, які регулюють відносини в сфері постачання природного газу.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Як встановлено ст. 655, ч. 1 ст. 691 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний сплатити товар за ціною, встановленою в договорі купівлі-продажу.

Частиною 1 ст. 692 Цивільного кодексу України на покупця покладено обов`язок оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). При цьому, приписи ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов`язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України щодо обов`язковості договору для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 202 Господарського кодексу України та ст. 598 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.

Як встановлено місцевим судом та не заперечується сторонами в межах апеляційного провадження, відповідач несвоєчасно розрахувався за отриманий природний газ за договором постачання природного газу № 3070/1617-ТЕ-23 від 05.10.2016р., що свідчить про неналежне (із допущеним простроченням) виконання ним такого грошового зобов`язання в силу ст. 610 Цивільного кодексу України, а сам відповідач вважається таким, що прострочив виконання грошового зобов`язання у розумінні ч. 1 ст. 612 цього Кодексу.

За змістом ст. ст. 549, 611, 625 Цивільного кодексу України та ст. ст. 216-218 Господарського кодексу України наслідком прострочення виконання грошового зобов`язання є право кредитора вимагати, зокрема, сплати 3% річних, інфляційних втрат та пені, нарахування якої в розглядуваному випадку передбачено п. 8.2 Договору.

Зміст доводів та вимог апеляційної скарги зводиться до необґрунтованого висновку суду першої інстанції щодо наявності підстав для зменшення стягуваної суми пені на 90%, з огляду на таке, колегія суддів переглядає оскаржуване судове рішення лише в межах цих вимог апеляційної скарги.

Відповідно до ст. ст. 530, 610 - 612 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не виконав зобов`язання у строк, встановлений договором.

Згідно з ч. 2 ст. 615 та ч. 2 ст. 625 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст.548 ЦК України виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

В силу ч.1 ст.546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою (штраф, пеня).

В ст.549 ЦК України надано визначення неустойки (штрафу, пені), під якою слід розуміти грошову суму або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

За змістом п.3 ч.1 ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Пунктом 8.2 договору передбачено, що у разі прострочення споживачем оплати згідно пункту 6.1. цього договору він зобов`язується сплатити постачальнику пеню в розмірі 21% річних, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу. Нарахування пені не здійснюється постачальником на суми оплат, проведені споживачем відповідно до постанови КМУ від 11.01.2005 №20.

Судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції про арифметично вірний та такий, що відповідає нормам законодавства України, розрахунок пені у розмірі 6111,64 грн., зроблений у відповідності до п.8.2. договору.

Разом з тим, згідно з положеннями ч. 1 ст. 233 Господарського кодексу України у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій; при цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Відповідно до ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Наведені норми визначають можливість зменшення судом розміру штрафних санкцій (стягуваної неустойки) у двох випадках:

- коли належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками (ч.1 ст. 233 Господарського процесуального кодексу України та ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України);

- якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин (ч. 2 ст. 233 Господарського кодексу України).

Кожен з таких випадків передбачає врахування різних аспектів: якщо в першому випадку суд має зважати на ступінь виконання зобов`язань боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу, то в другому - законодавство передбачає необхідність врахування інтересів боржника.

Саме таку правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 15.02.2018 у справі №467/1346/15-ц.

Зі змісту ст. 233 Господарського кодексу України вбачається, що вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов`язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.

При цьому, вирішення питання про зменшення неустойки та розмір, до якого вона підлягає зменшенню, залежить від розсуду суду.

Господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення пені. При застосуванні правил про зменшення неустойки суди не мають якогось усталеного критерію для зменшення розміру неустойки, тому кожного разу потрібно оцінювати обставини та наслідки порушення зобов`язання на предмет наявності виняткових обставин на стороні боржника.

Частина 2 статті 233 Господарського кодексу України встановлює, що у разі якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

В даній нормі під "іншими учасниками господарських відносин" слід розуміти третіх осіб, які не беруть участь у правовідносинах між боржником та кредитором, проте, наприклад, пов`язані з кредитором договірними відносинами.

Отже, якщо порушення зобов`язання учасника господарських відносин не потягло за собою значні збитки для іншого господарюючого суб`єкта, то суд може зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Інститут зменшення неустойки судом є ефективним механізмом забезпечення балансу інтересів сторін порушеного зобов`язання.

Із мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України №7-рп/2013 від 11.07.2013 вбачається, що неустойка має на меті стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.

Зменшуючи суму належної до стягнення пені на 90% від заявленої позивачем суми пені за несвоєчасну оплату вартості поставленого природного газу, тобто до 611,16 грн, суд першої інстанції обґрунтовано прийняв до уваги, що створене власниками квартир та нежитлових приміщень, відповідно до Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку", Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Бернардацці" є неприбутковою організацією, при цьому, джерелом надходження коштів на рахунок ОСББ, з яких фактично і проводиться сплата штрафних санкцій є здійснення внесків співвласниками багатоквартирного будинку, здебільшого фізичними особами, за надані їм послуги.

Аналіз статей 1, 4, 16 Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку" дозволяє дійти висновку, що основна діяльність ОСББ полягає в здійсненні функцій, що забезпечують реалізацію прав співвласників на володіння та користування спільним майном співвласників, належне утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території, сприяння співвласникам в отриманні житлово-комунальних послуг та інших послуг належної якості за обґрунтованими цінами та виконання ними своїх зобов`язань, пов`язаних з діяльністю об`єднання.

Отже, зазначений Закон визначає ОСББ як юридичну особу, створену власниками для сприяння використання їх власного майна, управління, утримання і використання неподільного та загального майна. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.09.2018 у справі № 916/782/17 і постанові Верховного Суду від 28.09.2018 у справі №916/2387/18.

Судом першої інстанції взято до уваги, що на момент звернення позивача з позовом по цій справі зобов`язання по оплаті за спожитий природній газ були виконані відповідачем у повному обсязі; розмір пені, який підлягає до стягнення є надмірно великим із збитками позивача від знецінення грошових коштів, пов`язаного з інфляційними процесами (2769,72грн. інфляційних, про стягнення яких, також заявлено позивачем у цій справі), а доказів завдання позивачу інших збитків, пов`язаних із простроченням оплати відповідачем за спожитий природній газ - матеріали справи не містять; доказів завдання збитків іншим учасникам господарських відносин, пов`язаних із простроченням оплати відповідачем позивачу за спожитий природній газ - матеріали справи також не містять.

Колегія суддів, з огляду на зміст доводів апеляційної скарги, зауважує, що позивач, незважаючи на наявність процесуальної можливості не надав жодних спростувань достовірності доказів відповідача, тоді як доказово непідтверджені обставини за змістом апеляційної скарги щодо такого фінансового становища, не можуть бути враховані судом під час апеляційного перегляду рішення.

Так само, судовою колегією відхиляються посилання скаржника на невстановленість місцевим судом винятковості обставин та невірного застосування ст.233 Цивільного кодексу України, адже зауваження скаржника відносно недостатності обґрунтування з боку суду підстав зменшення нарахованих санкцій носять оціночний характер, тоді як частковість задоволення судом першої інстанції клопотання відповідача щодо зменшення розміру пені як раз вказує на врахування майнових інтересів позивача.

Наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку змінює її дійсне правове призначення. Оскільки неустойка має на меті, в першу чергу, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не може лягати непомірним тягарем для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора. Така правова позиція викладена в рішенні Конституційного Суду України від 11.07.13 р. № 7-рп/2013.

Також слід зазначити, що законодавством не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій, дане питання вирішується господарським судом згідно з ст.86 ГПК України за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Таким чином, колегія суддів не вбачає порушення інтересів стягувача у даному випадку, та вважає що судом дотримано збалансованість інтересів сторін, враховано ступінь виконання відповідачем своїх зобов`язань за спірним договором, відсутність доказів понесення позивачем збитків внаслідок допущеного відповідачем порушення грошових зобов`язань у спірних правовідносинах, баланс інтересів сторін.

Відповідачем надано довідки про наявність заборгованості мешканців станом на 01.06.2016 у розмірі 71083,50 грн., станом на 01.06.2017 року в сумі 98483,42 грн., станом на 01.06.2018 року в сумі 114399,34 грн., станом на 01.06.2019 року в сумі 47926,03 грн., довідку про взяття на облік відповідача як неприбуткової організації, які підтверджують доводи відповідача щодо зменшення розміру штрафних санкцій. (а.с.141-145).

З огляду на всі фактичні обставини справи, приймаючи до уваги ступінь виконання зобов`язання відповідачем, майновий стан сторін, відсутність доказів понесення позивачем збитків в результаті дій відповідача та виходячи із загальних засад цивільного законодавства, а саме, справедливості, добросовісності, розумності, суд першої інстанції дійшов обґрунтованих висновків про наявність підстав для реалізації права щодо зменшення розміру пені.

Виходячи з того, що можливість використання судом права на зменшення розміру штрафних санкцій, як і визначення розміру, до якого вони підлягають зменшенню, законодавством віднесено на розсуд суду, та враховуючи установлені місцевим господарським судом обставини, колегія суддів погоджується з висновком суду про наявність підстав для зменшення пені на 90% до 611,16 грн.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного суду від 05.03.2019 у справі №923/536/18, від 18.06.2019 у справі №924/754/18.

Помилковим є й ствердження апелянта щодо зміни судом визначеного договором розміру пені, адже, в даному випадку, суд з урахуванням положень ст. 233 Господарського кодексу України, ст. 551 Цивільного кодексу України та обставин справи реалізував дискреційні повноваження щодо зменшення заявленого до стягнення розміру штрафних санкцій, а не порядок її обчислення, який визначено діючим законодавством та положеннями п. 8.2 Договору.

При цьому, апеляційним судом враховується, що позивачем, окрім іншого, застосовано до відповідача таку міру відповідальності як стягнення 3% річних та інфляційні втрати, які є платою за користування коштами, що не були своєчасно оплачені боржником, що не передбачено умовами договору, однак передбачено нормами чинного законодавства.

Будь-яких порушень процесуальних норм права, які призвели до неправильного вирішення справи, або неправильного застосування норм матеріального права при розгляді апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції виявлено не було, тому апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржене рішення - залишенню без змін.

За таких обставин, враховуючи, що доводи і вимоги апеляційної скарги не підтверджують наявність обставин, які згідно зі ст. 277 Господарського процесуального кодексу України визначені в якості підстав для зміни чи скасування оскаржуваного судового рішення, а підстав для виходу за межі апеляційних доводів і вимог в порядку ч. 4 ст. 269 цього Кодексу апеляційним судом встановлено не було, апеляційна скарга Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" залишається без задоволення, а рішення господарського суду Одеської області від 05 лютого 2020 року у справі № 916/14/20 підлягає залишенню без змін.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати, пов`язані з апеляційним переглядом підлягають віднесенню на скаржника.

Керуючись статтями 129, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства ,,Національна акціонерна компанія ,,Нафтогаз України" залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Одеської області від 05 лютого 2020 року у справі № 916/14/20 залишити без змін.

Постанова в порядку статті 284 Господарського процесуального кодексу України набирає законної сили з дня її прийняття. Постанова суду є остаточною і не підлягає оскарженню, крім випадків, передбачених у п. 2 ч. 3 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя А.І. Ярош

Суддя С.І. Колоколов

Суддя Н.М. Принцевська