Ухвала

від 05.02.2020 по справі 918/866/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Господарський суд Рівненської області

вул. Набережна, 26-А, м. Рівне, 33013

УХВАЛА

про вирішення заяви про відвід

05 лютого 2020 р. м. Рівне Справа №918/866/19

Господарський суд Рівненської області у складі головуючого судді Горплюк А.М. , розглянувши заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Комфорт-Лайн" про відвід судді, у справі 918/866/19

за позовом Приватного підприємства "Авто-Оранти"

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Комфорт-Лайн"

про визнання недійсними договорів

без повідомлення учасників справи

ВСТАНОВИВ:

05.12.2019 Приватне підприємство "Авто-оранта" звернулося до Господарського суду Рівненської області з позовною заявою до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Комфорт-лайн" про визнання недійсними договорів, свої позовні вимоги обґрунтовує скасуванням за відповідачем права власності на земельні ділянки які передані в оренду, а отже необхідності визнання договорів недійсними.

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 09.12.2019 позовну заяву Приватного підприємства "Авто-Оранта" до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Комфорт-лайн" про визнання недійсними договорів залишено без руху.

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 12.12.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 918/866/19 за позовною заявою Приватного підприємства "Авто-Оранта" до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Комфорт-лайн" про визнання недійсними договорів. Визначено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання у справі призначено на 24.12.2019.

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 24.12.2019 розгляд справи відкладено на 28.01.2020.

У судовому засіданні 28.01.2020 оголошено перерву по справі до 04.02.2020.

04.02.2020 через відділ канцелярії відповідачем подано заяву про відвід в якій заявляє відвід судді у справі №918/866/19 з подальшою передачею даної справи на розгляд іншому судді відповідно до вимог ГПК України.

Положеннями статті 39 ГПК України врегульовано порядок вирішення заявленого відводу. Зокрема пунктами 1-3 вказаної статті передбачено, що питання про відвід (самовідвід) судді може бути вирішено як до, так і після відкриття провадження у справі. Питання про відвід судді вирішує суд, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість. Якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу, він вирішує питання про зупинення провадження у справі. У цьому випадку вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 32 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід.

У своїй ухвалі від 04.02.2020, суд дійшов висновку про необґрунтованість заявленого відводу, та на виконання норм статті 39 ГПК України виніс ухвалу про зупинення провадження у справі №918/866/19 до вирішення питання про відвід судді Торчинюка В.Г.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.02.2020, заява про відвід судді Торчинюка В.Г. у справі №918/866/19 передана на розгляд судді Горплюку А.М.

Частинами 7, 8 та 11 ст. 39 ГПК України визначено, що питання про відвід має бути розглянуто не пізніше двох днів з дня надходження заяви про відвід, а у випадку розгляду заяви про відвід суддею іншого суду - не пізніше десяти днів з дня надходження заяви про відвід. Суд вирішує питання про відвід без повідомлення учасників справи. За результатами вирішення заяви про відвід суд постановляє ухвалу.

Як вбачається із заяви про відвід судді Торчинюка В.Г., відповідач в обґрунтування поданої заяви зазначає, що існують сумніви щодо безсторонності та неупередженості судді Торчинюка В.Г. при розгляді справи №918/866/19, зокрема у судовому засіданні у справі №918/866/19, яке було призначене на 12 год. 00 хв. 28.01.2020, суддя Торчинюк Вадим Георгійович просив надати докази фактичного користування позивачем земельними ділянками, зазначаючи, при цьому, що часткова оплата орендної плати та цільове призначення земельних ділянок "для обслуговування будівель та споруд" нічого не доводять, також суддя Торчинюк В.Г. висловив своє бачення щодо того, що угода за ініціативою суду може бути визнана удаваною.

Крім того заявник зазначає, що висловлене суддею Торчинюком В.Г. бачення щодо удаваності угод ставить під сумнів його об`єктивність і розцінюється Відповідачем як прагнення судді знайти вирішення справи на користь позивача незважаючи на фактичні обставини справи та не дослідивши їх повного мірою, також протягом усього засідання суддя Торчинюк В.Г. виявляв явну прихильність до сторони позивача.

На переконання заявника, така поведінка судді підриває довіру відповідача до останнього та розцінюється останнім як небезсторонність та упередженість.

Суд, розглянувши заяву про відвід судді, встановив таке.

Право подавати заяву про відвід судді є однією з гарантій законності здійснення правосуддя і об`єктивності та неупередженості розгляду справи.

Підстави для відводу (самовідводу) судді визначені статтями 35, 36 ГПК України.

Відповідно до частин 2, 3 статті 38 ГПК України з підстав, зазначених у статтях 35 і 36 цього Кодексу, судді може бути заявлено відвід учасниками справи. Відвід повинен бути вмотивованим.

Як підстави для відводу заявником виділено пункти 3, 5 частини 1 статті 35 ГПК України.

Згідно з пунктом 3 частини 1 статті 35 ГПК України суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи.

Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 35 ГПК України суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо є інші обставини, які викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності судді.

Відвід - це процесуальний інститут, що містить умови, за яких особа не може брати участь у конкретній справі. Підстави відводу судді - це обставини, за наявності яких суддя не може брати участі в розгляді конкретної справи. Ці обставини можуть бути суб`єктивного характеру і стосуватися особистих зв`язків судді з особами, які беруть участь у справі, або його особистої поведінки щодо розгляду справи, чи об`єктивного характеру і стосуватися процесуального статусу судді у справі, яка розглядалася раніше.

Статтею 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини 1950 року закріплені основні процесуальні гарантії, якими може скористатися особа при розгляді її цивільного позову в національному суді, серед яких - розгляд справи незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Судовою практикою Європейського суду з прав людини встановлено, що у цієї вимоги (вимога щодо "незалежності") є два аспекти, суб`єктивний та об`єктивний.

Так, у рішенні у справі "Кііскінен проти Фінляндії" Європейський суд з прав людини наводить наступні стандарти.

По-перше, суд має бути суб`єктивно незалежним, тобто у жодного із членів трибуналу не має бути персональних упереджень або необ`єктивності. Персональна неупередженість презюмується, якщо немає доказів про протилежне. По-друге, трибунал має також бути неупередженим із об`єктивної точки зору, тобто ним мають надаватися достатні гарантії відсутності будь-яких обґрунтованих сумнівів у цьому відношенні (рішення у справі "Кііскінен проти Фінляндії").

Згідно із об`єктивним критерієм, особливо необхідно визначити, поза межами особистої поведінки суддів, чи немає підтверджених фактів, які могли б спричинити сумніви у неупередженості суддів (рішення у справах "Клейн та інші проти Нідерландів", "Агрокомплекс проти України").

Як видно з практики Європейського суду з прав людини існування безсторонності для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції повинно визначатися на підставі суб`єктивного критерію, в контексті якого слід враховувати особисті переконання та поведінку певного судді, що означає необхідність встановити, чи мав суддя у певній справі будь-яку особисту зацікавленість або упередженість, а також на підставі об`єктивного критерію, в контексті якого необхідно встановити, чи забезпечував суд і, серед інших аспектів, його склад, достатні гарантії аби виключити будь-які обґрунтовані сумніви щодо його безсторонності (рішення у справах "Фей проти Австрії", "Ветштайн проти Швейцарії").

Тобто у кожній окремій справі необхідно з`ясовувати, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу та ступінь, що свідчать про небезсторонність суду (рішення у справах "Пуллар проти Сполученого Королівства", "Газета "Україна-центр" проти України").

Поряд з тим суд звертає увагу заявника, що за правилами частини 4 статті 35 ГПК України, незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.

З урахуванням наведених норм права та мотивів заяви, суд вбачає, що відповідач розцінює дії суду, щодо з`ясування усіх обставин справи в їх сукупності та виконання завдань підготовчого засідання, як упереджене та небезстороннє ставлення до сторін у справі, що не підтверджується жодним доказом.

Крім того, висловлення або припущення суддею щодо того чи іншого юридичного питання, не є підставою для відводу судді в розумінні частини 4 статті 35 ГПК України, яка зазначалася вище, а випливає з обов`язку суду, щодо з`ясування усіх обставин справи при її розгляді.

При цьому заявником не обґрунтовано, та не надано відповідних доказів того, що суддя прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи.

Поряд з тим, як зазначалося, за висновком Європейського суду з прав людини у контексті суб`єктивного критерію особиста безсторонність судді презюмується, поки не доведено протилежного.

Варто зауважити, що при вирішенні питання відносно наявності у конкретній справі обґрунтованих причин для побоювань, що певний суддя був небезстороннім, позиція заінтересованої особи є важливою, але не вирішальною. Вирішальною у такому випадку є відповідь на питання чи можна вважати такі побоювання об`єктивно обґрунтованими (рішення у справі "Газета "Україна-центр" проти України").

Проаналізувавши наведені заявником обставини суд приходить до висновку, що за своєю суттю всі аргументи відповідача що відводу судді Торчинюка В.Г. ґрунтуються виключно на припущеннях та домислах заявника.

Оцінивши доводи, викладені у заяві про відвід судді Торчинюка В.Г., судом не встановлено об`єктивних обставин, які викликають сумніви в безсторонності вказаного судді та відповідно у його неупередженості або об`єктивності.

За таких обставин заява відповідача про відвід судді Торчинюка В.Г. не містить обґрунтованого посилання на обставини, які в розумінні статті 35 ГПК України є підставою для відводу. У зв`язку з цим в задоволенні заяви необхідно відмовити.

Керуючись статтями 35, 39, 234, 235 ГПК України, суд.

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Комфорт-Лайн" про відвід судді Торчинюка В.Г. у справі №918/866/19 відмовити.

Ухвала згідно з ч. 2 ст. 235 ГПК України набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню окремо від рішення суду.

Інформацію по справі, що розглядається, можна отримати на сторінці суду на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: http://rv.arbitr.gov.ua/sud5019/.

Суддя А.М. Горплюк