Рішення

від 06.02.2020 по справі 580/4175/19

ЧЕРКАСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 лютого 2020 року справа № 580/4175/19

м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд одноособово в складі головуючого судді - Бабич А.М., розглянувши правилами спрощеного провадження (у письмовому провадженні) справу за позовом ОСОБА_1 до Литвинецької сільської ради Канівського району Черкаської області про визнання дій протиправними, скасування рішення та зобов`язання вчинити дії,

УСТАНОВИВ:

26.12.2019 у Черкаський окружний адміністративний суд надійшов позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) (далі - позивач) до Литвинецької сільської ради Канівського району Черкаської області (19030, Черкаська обл., Канівський р-н, с. Литвинець, вул.Гайдамацька, буд.2; код ЄДРПОУ 35797363) про:

визнання протиправними дій відповідача при прийнятті рішення від 05.12.2019 №17-19/VII «Про відмову у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, для безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності площею 2,000 га, кадастровий номер: 7122084300:01:001:2001, яка розташована в адміністративних межах Литвинецької сільської ради Канівського району Черкаської області для ведення особистого селянського господарства» ;

скасування рішення відповідача від 05.12.2019 №17-19/VІІ «Про відмову у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності площею 2,000 га, кадастровий номер: 7122084300:01:001:2001, яка розташована в адміністративних межах Литвинецької сільської ради Канівського району Черкаської області для ведення особистого селянського господарства» ;

зобов`язання відповідача належним чином розглянути питання про надання позивачу дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності площею 2,000 га, кадастровий номер: 7122084300:01:001:2001, яка розташована в адміністративних межах Литвинецької сільської ради Канівського району Черкаської області для ведення особистого селянського господарства.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що спірним рішенням відмовив у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою за відсутності правових підстав, виключний перелік яких визначений законом.

Ухвалою суду від 27.12.2019 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та вирішено розгляд справи здійснювати на виконання ст.12 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) за правилами спрощеного позовного провадження. Також встановлено відповідачу строк, тривалістю п`ятнадцять днів з дня отримання копії ухвали про відкриття провадження у справі, для надання відзиву на позовну заяву, повідомлено про строки для надання клопотань про розгляд справи з викликом у судове засідання. Згідно з даними рекомендованих повідомлень вказану ухвалу сторони отримали 02.01.2020.

16.01.2020 відповідач надав суду відзив, в якому просив відмовити у задоволенні позову в повному обсязі. Зазначив, що земельна ділянка, яку має намір отримати позивач, включена у перелік земельних ділянок, право на які пропонується до продажу на конкурентних засадах, що є підставою для відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою.

Ухвалою від 17.01.2020 суд задовольнивши клопотання відповідача призначив судове засідання у спрощеному провадженні для розгляду справи.

Під час розгляду справи задоволені клопотання всіх учасників щодо долучення доказів.

Зважаючи, що не всі учасники справи прибули у судове засідання, з огляду на відсутність потреби витребування доказів, виклику свідків та призначення експертизи, суд ухвалою від 03.02.2020, внесеною до протоколу судового засідання, вирішив подальший розгляд справи здійснювати у порядки письмового провадження.

Заслухавши пояснення, оцінивши доводи сторін, дослідивши письмові докази, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню у повному обсязі, з огляду на таке.

З листа відповідача від 11.12.2019 №37/09-06 суд встановив, що на звернення позивача (вх. від 07.11.2019 №34) про надання йому дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, площею 2,000га, у власність для ведення особистого селянського господарства відповідач його повідомив що земельна ділянка (кадастровий номер 7122084300:01:001:2001) рішенням від 11.11.2019 №16-13/VII включена у перелік земельних ділянок сільськогосподарського призначення комунальної власності, право оренди яких виставляється на земельні торги у формі аукціону.

Рішенням від 05.12.2019 №17-19/VII відповідач відмовив у наданні позивачу дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення вищевказаної земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства.

Не погоджуючись із цим рішенням позивач звернувся в суд з позовом.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, суд врахував таке.

Стаття 14 Конституції України гарантує право власності на землю. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Законом, який регулює земельні правовідносини, є Земельний кодекс України від 25.10.2001 №2768-III (далі - ЗК України), а також прийняті відповідно до Конституції України та цього Кодексу нормативно-правові акти.

Відповідно до п.б ч.1 ст.81 ЗК України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі, зокрема, безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності.

Частинами 1-3 ст.116 ЗК України встановлено, що громадяни набувають права власності земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Набуття права на землю громадянами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться, зокрема, у разі одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом (п. «в» ч. 3 ст. 116 ЗК України).

У статті 121 ЗК України передбачено норми безоплатної передачі земельних ділянок громадянам. Зокрема, для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара.

Отже, позивач, який, як підтверджується наявною в матеріалах справи копією його паспорта серії НОМЕР_2 , є громадянином України, має право на набуття права власності на земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства.

Частинами 1-2 ст.116 ЗК України визначено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування. При цьому, підставою для набуття прав на земельну ділянку є відповідне рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування. Водночас ухвалення рішення є результатом певної правової процедури, яка йому передує.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч.6 ст.118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

На підставі ч.7 ст.118 ЗК України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

З приводу застосованої відповідачем підстави спірного рішення суд врахував таке.

Заява позивача стосується частини (2га) земельної ділянки, яка відповідно до даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно перебуває в комунальній власності та має загальну площу 8,5га.

Згідно з положеннями ч.ч.1-3 ст.79-1 ЗК України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру.

Формування земельних ділянок здійснюється:

у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності;

шляхом поділу чи об`єднання раніше сформованих земельних ділянок;

шляхом визначення меж земельних ділянок державної чи комунальної власності за проектами землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, проектами землеустрою щодо впорядкування території для містобудівних потреб, проектами землеустрою щодо приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій;

шляхом інвентаризації земель у випадках, передбачених законом;

за проектами землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв).

Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера.

Водночас у спірних обставинах питання поділу (виділу) земельної ділянки з огляду на таку заяву позивача відповідачем не розглядалося, жодних рішень щодо цього не прийнято.

Суд також врахував, що клопотання позивача про надання дозволу на розробку проекту землеустрою з додатками, що відправлене засобами поштового зв`язку (накладна №1900305383982), отримане відповідачем 07.11.2019, що підтверджується даними сайту «Укрпошта» (а.с.31), тобто до часу прийняття рішення від 11.11.2019 №16-13/VII про включення земельної ділянки до переліку земельних ділянок сільськогосподарського призначення, право оренди на які пропонується до продажу на земельних торгах. Отже, приймаючи відповідне рішення відповідач знав про намір позивача отримати відповідний дозвіл, а позивач мав законне сподівання на задоволення своєї заяви.

Докази вчинення відповідачем дій щодо безпосереднього проведення аукціону для продажу права оренди земельних ділянок, у т.ч. щодо частини якої претендує позивач, відсутні.

Для вирішення спору суд врахував правову позицію Верховного Суду (далі - ВС) щодо застосування вказаних норм у подібних правовідносинах, викладену у постанові від 19.06.2018 у справі №803/1183/17 (провадження №К/9901/49708/18), що відповідно до ч.5 ст.242 КАС України підлягає безумовному врахуванню судами.

ВС вказав, що Земельним кодексом України визначено вичерпний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. Зокрема: невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. При цьому, чинним законодавством не передбачено право суб`єкта владних повноважень відступати від положень статті 118 ЗК України.

Отже, відмова у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з підстав, не передбачених ст.118 ЗК України, є неправомірною.

Оскільки заява позивача стосувалася несформованої земельної ділянки, площею 2 га, визначена відповідачем у спірному рішенні підстава не відповідає вимогам ст.118 ЗК України.

Відповідно до ч.1 ст.10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21.05.1997 року №280/97-ВР (далі - Закон №280/97-ВР) сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Пунктом 34 ч.1 ст.26 Закону №280/97-ВР передбачено, що виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання, як вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.

Відповідно до частин 1, 2 статті 59 Закону № 280/97-ВР рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом. При встановленні результатів голосування до загального складу сільської, селищної, міської ради включається сільський, селищний, міський голова, якщо він бере участь у пленарному засіданні ради, і враховується його голос.

Проаналізувавши ч.7 ст.118 ЗК України п.34 ч.1 ст.26 Закону №280/97-ВР суд дійшов висновку, що питання надання дозволу на розробку проекту землеустрою, поділу земельних ділянок тощо відповідач має вирішувати за наслідками розгляду відповідного клопотання на пленарному засіданні.

Протоколом від 28.11.2019 №12 Постійної комісії Литвинецької сільської ради VII скликання з питань земельних відносин, природокористування, планування території, будівництва, архітектури підтверджується, що в порядок денний її діяльності внесені рішення про відмову у наданні дозволів на розроблення проекту землеустрою, у т.ч. позивачу, тобто до часу розгляду та обговорення заяв осіб. Отже, розгляду у встановленому порядку, обговорення таких заяв не здійснено.

З даних протоколу відкритого поіменного голосування засідання 17-ї позачергової сесії Литвинецької сільської ради 7 скликання від 05.12.2019 суд встановив, що на голосування виставлене рішення «Про відмову у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність гр. ОСОБА_1 » .

Дотримуючись вимог ч.2 ст.2 КАС України, проаналізувавши встановлені обставини справи та вказані норми законодавства, суд дійшов висновку, що процесу розгляду заяви позивача щодо надання йому дозволу на виготовлення проекту землеустрою в порядку, визначеному вищевказаними нормами, відповідач не здійснив, а спірне рішення прийняте упереджено (з відома про наміри позивача на отримання щодо неї дозволу на виготовлення проекту землеустрою) та без дотримання принципу пропорційності (необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення).

Тому суд дійшов висновку, що відповідач у спірних правовідносинах діяв та прийняв спірне рішення з порушенням вимог закону і відповідні доводи позивача є обґрунтованими. Отже, так дії є протиправними, а спірне рішення підлягає скасуванню, як таке, що прийняте з порушенням процедури та підстав його ухвалення.

Відповідно до п.4 ч.1 ст.5 КАС України способом захисту прав особи від протиправної бездіяльності суб`єкта владних повноважень є визнання її протиправною та зобов`язання вчинити певні дії. Тобто дії, які він повинен вчинити за законом.

На підставі абз.2 ч.4 ст.245 КАС України у випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Отже, належним способом захисту прав позивача є зобов`язання відповідача розглянути заяву позивача (вх.№34 від 07.11.2019) зі всіма доданими до неї документами та прийняти відповідне рішення з урахуванням вищевказаних мотивів рішення суду.

З огляду на вказане суд дійшов висновку задовольнити позов у повному обсязі.

Вирішуючи питання розподілу згідно з вимогами ст.139 КАС України судових витрат, суд врахував таке.

Згідно з ч.1 ст.132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Розрахунком судових витрат на правничу допомогу, ордером від 21.12.2019 серії СА №1001837, даними журналів судових засідань у справі підтверджується залучення позивачем для вирішення його спору професійної правничої допомоги. У судовому засіданні брав участь від імені позивача Бовшик М.Ю., який має на момент судового вирішення спору чинне свідоцтво адвоката від 20.06.2011 №427.

Відповідно до вимог п.3 ч.1 ст.132 КАС України такі витрати належать до витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно з вимогами ст.134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до ч.ч.6-7 ст.134 КАС України у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Суд врахував відсутність від відповідача клопотань в порядку вказаних ч.ч.6-7 ст.134 КАС України.

Квитанцією від 21.12.2019 №101 (а.с.34) підтверджується сплата позивачем адвокату, що підписав позовну заяву, подав її в суд та брав участь у судовому засіданні, гонорару в сумі 10000,00грн.

Договір про надання правової допомоги від 31.10.2019 №101, укладений позивачем з адвокатом Бовшиком М.Ю., стосується повноважень здійснювати представницькі повноваження, окрім суду, у будь-яких органах державної влади, місцевого самоврядування, правоохоронних органах тощо. Отже, повноваження адвоката є значно ширшими, аніж виключно представництво інтересів позивача в суді.

З наданого суду детального опису робіт від 21.12.2019, складеного на підставі вказаного договору, суд встановив, що адвокатом надано такі послуги:

31.10.2019 консультація правового характеру - 2 години (2000,00грн.);

12.12.2019 вивчення та надання правової оцінки письмових документів, поданих адвокату клієнтом - 2 години (2000,00грн.);

17.12.2019 вивчення судової практики з правовідносин, що стались між сторонами - 2 години (2000,00грн.);

20.12.2019 підготовка позовної заяви та письмових доказів до неї - 2 години (4000,00грн.).

Оскільки консультація правового характеру здійснена 31.10.2019 - до часу прийняття спірного рішення від 05.12.2019, отже, до часу виникнення спірних обставин, такі витрати не стосуються цього спору.

Щодо вивчення та надання правової оцінки документів 12.12.2019 відсутні докази та не конкретизовано у вказаному описі, чи стосуються вони діяльності адвоката відносно спірних у цій справі обставин.

Отже, понесення витрат за надання адвокатом вказаних послуг на суму 4000,00грн. саме щодо розгляду цієї справи не доведено.

Надані 17.12.2019 та 20.12.2019 адвокатом позивачу послуги стосуються сторін спору та звернення до суду. Тому суд дійшов висновку про доведеність понесення позивачем витрат на правничу допомогу виключно в сумі 6000,00грн.

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Тому на користь позивача підлягають стягненню підтверджені належними доказами судові витрати зі сплати послуг професійної правничої допомоги за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на суму 6000,00грн.

Зважаючи, що позивач звільнений від сплати судового збору і не надав доказів його сплати, відсутні підстави для його розподілу.

Керуючись ст.ст.2, 6-14, 132-143, 241-246, 255, 295 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити повністю.

Визнати протиправними дії Литвинецької сільської ради Канівського району Черкаської області та визнати протиправним і скасувати рішення від 05.12.2019 №17-19/VІІ про відмову у наданні ОСОБА_1 дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, площею 2,000 га, кадастровий номер: 7122084300:01:001:2001, - яка розташована в адміністративних межах Литвинецької сільської ради Канівського району Черкаської області для ведення особистого селянського господарства.

Зобов`язати Литвинецьку сільську раду Канівського району Черкаської області (19030, Черкаська обл., Канівський р-н, с. Литвинець, вул.Гайдамацька, буд.2; код ЄДРПОУ 35797363) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) (вх.№34 від 07.11.2019) про надання йому дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, площею 2,000 га, кадастровий номер: 7122084300:01:001:2001, - що розташована в адміністративних межах Литвинецької сільської ради Канівського району Черкаської області, та прийняти в межах, порядку, спосіб та строки, визначені чинним законодавством, рішення щодо нього.

2. Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) понесені ним судові витрати на правничу допомогу адвоката в сумі 6000,00грн. (шість тисяч гривень нуль копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Литвинецької сільської ради Канівського району Черкаської області (19030, Черкаська обл., Канівський р-н, с.Литвинець, вул.Гайдамацька, буд.2; код ЄДРПОУ 35797363).

3. Копію рішення направити учасникам справи.

4. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягом 30 днів з складення повного його тексту.

Суддя А.М. Бабич

Рішення ухвалене, складене у повному обсязі та підписане 06.02.2020.