Рішення

від 05.02.2020 по справі 640/18014/18

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 лютого 2020 року м. Київ № 640/18014/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:

головуючого судді Шейко Т.І.,

розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Донбасінвест Груп" доГоловного управління Державної фіскальної служби у місті Києві провизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Донбасінвест Груп" звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві, у якому просило суд скасувати винесені відповідачем податкові повідомлення-рішення від 02.08.2018 №№ 0040721404, 0040731404.

Заявлені вимоги обґрунтовані тим, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві, за твердженням позивача, не відповідають вимогам чинного законодавства України, оскільки останні винесені на підставі висновків за результатами документальної позапланової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю "Донбасінвест Груп", що суперечать Податковому кодексу України.

У поданому відзиві на адміністративний позов відповідач проти задоволення позову заперечував та зазначав, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті у повній відповідності до чинного законодавства України та аргументовані відповідними доказами і судовою практикою, зокрема посилався на правові позиці суду касаційної інстанції.

В підготовче судове засідання 15.01.2019 представник позивача не прибув, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, клопотань про розгляд справи за відсутності уповноваженого представника чи відкладення розгляду справи не надходило.

Враховуючи думку присутнього в підготовчому судовому засіданні представника відповідача, у зв`язку з неявкою позивача, суд ухвалив відкласти розгляд справи у підготовчому провадженні на 14.02.2019.

15.01.2019 на адресу суду за вх. №09-14/4931/19 представником позивача подано додаткові пояснення з проханням продовжити строк підготовчого судового засідання до отримання відповіді на адвокатський запит, що має значення для підтвердження обґрунтованості позиції позивача.

У підготовчому судовому засіданні 14.02.2019 представником позивача на підтвердження обґрунтованості правової позиції подано додаткові пояснення разом з відповіддю уповноваженого органу за вищевказаним адвокатським запитом.

Враховуючи думку представника позивача та відповідача, суд ухвалив закрити підготовче провадження та призначити справу до судового розгляду на 19.03.2019.

В судовому засіданні 19.03.2019 представник позивача підтримав заявлені вимоги та просив задовольнити позов у повному обсязі.

Представник відповідача проти позову заперечував.

Враховуючи клопотання сторін, подальший розгляд справи суд ухвалив завершити в порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні докази, враховуючи доводи, пояснення та заперечення сторін, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судом, відповідно до підпункту 78.1.4 пункту 78.1 статті 78, статті 79 Податкового кодексу України, згідно наказу Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві (ГУ ДФС у м. Києві) від 27.06.2018 №10533 та на підставі направлення ГУ ДФС у м. Києві від 03.07.2018 №1098/26-15-14-04-03 уповноваженою особою відповідача проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "Донбасінвест Груп" (код 36935961) (ТОВ "Донбасінвест Груп") з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ "Бізнес Солюшенс" (код 40400836) за квітень 2017 року та ТОВ "Контест Сістем" (код 41011532) за червень 2017 року.

За результатами даного заходу складено акт від 16.07.2018 №693/26-15-14-04-03/36935961, відповідно до висновків якого проведеною перевіркою встановлено: порушення ТОВ "Донбасінвест Груп": пункту 185.1 статті 185, пункту 198.1, пункту 198.3, пункту 198.6 статті 198, пункту 200.1 статті 200 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість за квітень, травень, червень 2017 року на загальну суму 1236911,00 грн., в тому числі за квітень 2017 року у сумі 459134,00 грн., за травень 2017 року у сумі 70000,00 грн., за червень 2017 року 707777,00 грн.; пункту 185.1 статті 185, пункту 198.1, пункту 198.3, пункту 198.6 статті 198, пункту 200.1 статті 200 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено суму від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду за червень 2017 року на суму 20062,00 грн.

Вказані висновки уповноваженої особи контролюючого органу зроблені на підставі того, що в ході перевірки згідно наявної інформації не підтверджено факт продажу товару ТОВ "Бізнес Солюшенс" та ТОВ "Контест Сістем" в адресу ТОВ "Донбасінвест Груп" за договорами від 11.04.2017 №11/04 та від 07.06.2017 №0707ДІГ відповідно, що є свідченням нікчемності правочинів між ТОВ "Донбасінвест Груп" та ТОВ "Бізнес Солюшенс" за квітень 2017 року на суму ПДВ 556278,00 грн. та ТОВ "Контест Сістем" за червень 2017 року на суму ПДВ 700695,00 грн., наслідком чого мало місце завищення цими контрагентами позивача податкових зобов`язань з ПДВ від операцій з реалізації товарів на адресу ТОВ "Донбасінвест Груп".

Також, уповноваженою особою відповідача була взята до уваги інформація з Єдиного державного реєстру судових рішень про непричетність керівників та засновників означених контрагентів позивача до здійснення господарської діяльності цих товариств.

Не погоджуючись с висновками, викладеними в акті від 16.07.2018 №693/26-15-14-04-03/36935961, ТОВ "Донбасінвест Груп" до ГУ ДФС у м. Києві подано заперечення від 19.07.2018 №01/19-07, де позивач зауважував на протиправності проведеної відповідачем перевірки, зокрема вказував на те, що з приводу господарських операцій, реальність здійснення яких була поставлена під сумнів контролюючим органом, відповідачем на адресу позивача надсилались письмові запити від 10.08.2017 №25056/10/26-15-14-04-03-14 та від 03.11.2017 №35312/10/26-15-14-04-03-12, на які останнім надано відповідь (від 13.09.2017 №10 (вх. ГУ ДФС у м. Києві від 27.12.2018 за №65127/10), від 21.12.2018 №01/21-12 (вх. ГУ ДФС у м. Києві від 27.12.2017 за №65127/10), що відображено в акті перевірки, до яких долучались всі необхідні документи в підтвердження здійснення цих господарських операцій.

Крім того, позивач у наведеному запереченні зазначав, що відповідні операції з придбання товарно-матеріальних цінностей були відображені у бухгалтерському обліку ТОВ "Донбасінвест Груп", про що також вказано в акті від 16.07.2018 №693/26-15-14-04-03/36935961, але у Єдиному реєстрі податкових накладних не встановлено реєстрацію податкових накладних контрагентами-постачальниками на адресу ТОВ "Бізнес Солюшенс" та ТОВ "Контест Сістем" із номенклатурою товарів, які поставлялись ними на адресу ТОВ "Донбасінвест Груп", при цьому запити на проведення зустрічних перевірок цих контрагентів ГУ ДФС у м. Києві не направлялись.

Щодо ненадання ТОВ "Донбасінвест Груп" необхідних документів, зокрема товарно-транспортних накладних на поставку товарно-матеріальних цінностей за договорами з контрагентами, згідно яких ТОВ "Бізнес Солюшенс" та ТОВ "Контест Сістем" зобов`язувались поставити продукції на склад ДП "Житомирський бронетанковий завод", що є її замовником у ТОВ "Донбасінвест Груп", позивач зазначив, що до відповідних договорів ТОВ "Донбасінвест Груп" були укладені додаткові угоди, якими змінювались умови поставки продукції і остання забиралась власним вантажним автотранспортом безпосередньо самим ДП "Житомирський бронетанковий завод", де і знаходяться відповідні ТТН.

Також, позивачем наголошувалось на тому, що усі податкові накладні, складені ТОВ "Бізнес Солюшен" та ТОВ "Контест Сістем" на адресу ТОВ "Донбасінвест Груп" зареєстровані в ЄРПН та правомірно включені до складу податкового кредиту ТОВ "Донбасінвест Груп" з дотриманням вимог Податкового кодексу України, а проведені фінансово-господарських операції з отримання від контрагентів-постачальників товарів оформлені ТОВ "Донбасінвест Груп" відповідно до вимог діючого законодавства України.

Таким чином, позивач у своїх доводах наполягав, що висновки уповноваженої особи контролюючого органу зроблені на підставі припущень та без здійснення необхідних перевірочних заходів, натомість спірні господарські правочини були реальними, направленими на досягнення економічного ефекту та отримання прибутку, не мали ознак нікчемності або фіктивності і не суперечили інтересам держави, оскільки укладені та реалізовані в рамках законної господарської діяльності суб`єктів господарювання.

Попри це, за результатами розгляду заперечення ТОВ "Донбасінвест Груп" від 19.07.2018 №01/19-07, рішенням ГУ ДФС у м. Києві від 30.07.2018 №37027/10/26-15-14-04-03-12 висновки акту від 16.07.2018 №693/26-15-14-04-03/36935961 вирішено залишити без змін, а заперечення позивача - без задоволення.

Позиція відповідача полягала у неможливості здійснення господарських операцій ТОВ "Бізнес Солюшенс" та ТОВ "Контест Сістем" по продажу товару в адресу позивача, що підтверджувалася відсутністю реального (законного) джерела (введення в обіг при первинному продажі) ідентифікованого товару по ланцюгу постачання, тобто вказане засвідчувало безпідставне формування відповідного активу та вказувало на відсутність фактичного постачання товару в адресу ТОВ "Донбасінвест Груп", а отже і на нереальність господарських операцій з виконання укладених позивачем договорів між ТОВ "Бізнес Солюшенс" від 11.04.2017 №11/04 та ТОВ "Контест Сістем" від 07.06.2017 №0706ДІГ.

Надалі, відповідно до пункту 86.8 статті 86 Податкового кодексу України відповідачем винесено податкові повідомлення-рішення від 02.08.2018 №№ 0040721404, 0040731404, які позивачем оскаржені у досудовому порядку шляхом подання скарги від 10.08.2018 №01/10-08 до Державної фіскальної служби України.

Однак, рішенням ДФС України від 04.10.2018 №32365/6/99-99-11-01-02-25 скаргу позивача залишено без задоволення, а податкові повідомлення-рішення - без змін, що і стало підставою для звернення позивача до суду з даним адміністративним позовом.

Вирішуючи спір, суд виходить з наступного.

Права контролюючих органів визначені статтею 20 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI, зокрема підпунктом 20.1.4 пункту 20.1 даної статті (тут і надалі - нормативно-правові акти в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено право контролюючих органів проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Згідно абзацу першого пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

За приписами підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з підстав, визначених цим Кодексом.

Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об`єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.

Статтею 78 Податкового кодексу України визначений порядок проведення документальних позапланових перевірок.

Підстави для здійснення документальних позапланових перевірок наведені у пункті 78.1 статті 78 Податкового кодексу України, зокрема за підпунктом 78.1.4 така перевірка здійснюється, якщо виявлено недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначено виявлену недостовірність даних та відповідну декларацію протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту.

Відповідно до положень пунктів 78.4-78.8 статті 78 Податкового кодексу України Про проведення документальної позапланової перевірки керівник (його заступник або уповноважена особа) контролюючого органу приймає рішення, яке оформлюється наказом.

Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки.

Допуск посадових осіб контролюючих органів до проведення документальної позапланової виїзної перевірки здійснюється згідно із статтею 81 цього Кодексу. Документальна позапланова невиїзна перевірка здійснюється у порядку, передбаченому статтею 79 цього Кодексу.

Строки проведення документальної позапланової перевірки встановлені статтею 82 цього Кодексу.

Перелік матеріалів, які можуть бути підставою для висновків під час проведення документальної позапланової перевірки, та порядок надання платниками податків документів для такої перевірки встановлено статтями 83, 85 цього Кодексу.

Порядок оформлення результатів документальної позапланової перевірки встановлено статтею 86 цього Кодексу.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду України, викладеній у постанові від 24.12.2010 №21-25а-10, посилання на яку також міститься в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 25.11.2015 №К/800/15598/15 (справа №810/5423/14), суб`єкт господарювання, який вважає порушеним порядок та підстави проведення перевірки щодо нього, має захищати свої права шляхом недопуску посадових осіб контролюючого органу до такої перевірки; якщо ж допуск до проведення перевірки відбувся, в подальшому предметом розгляду в суді має бути лише суть виявлених порушень.

Суд звертає увагу, що допуск уповноваженої особи відповідача до проведення документальної позапланової виїзної перевірки позивача останнім не заперечується, а отже доводи щодо неправомірності ініційованої та здійснюваної ГУ ДФС у м. Києві перевірки ТОВ "Донбасінвест Груп", висновки за результатами якої стали підставами для винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, суд до уваги не бере та зазначає, що розгляду підлягають лише заперечення по суті виявлених порушень.

Так, для посадових осіб контролюючих органів під час проведення перевірок підставами для висновків, згідно пункту 83.1 статті 83 Податкового кодексу України, є: документи, визначені цим Кодексом; податкова інформація; експертні висновки; судові рішення; податкові консультації, інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на контролюючі органи.

Згідно пункту 86.1 статті 86 Податкового кодексу України результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.

Акт (довідка), складений за результатами перевірки та підписаний посадовими особами, які проводили перевірку, у строки визначені цим Кодексом, надається платнику податків або його законному представнику, який зобов`язаний його підписати.

Строк складення акта (довідки) про результати перевірки не зараховується до строку проведення перевірки, встановленого цим Кодексом (з урахуванням його продовження).

У разі незгоди платника податків з висновками акта (довідки) такий платник зобов`язаний підписати такий акт (довідку) перевірки із зауваженнями, які він має право надати разом з підписаним примірником акта (довідки) або окремо у строки, передбачені цим Кодексом.

Відповідно до пункту 86.3 статті 86 Податкового кодексу України акт (довідка) документальної виїзної перевірки, що визначено статтями 77 і 78 цього Кодексу, складається у двох примірниках, підписується посадовими особами контролюючого органу, які проводили перевірку, та реєструється у контролюючому органі протягом п`яти робочих днів з дня, що настає за днем закінчення установленого для проведення перевірки строку (для платників податків, які мають філії та/або перебувають на консолідованій сплаті, - протягом 10 робочих днів).

У разі відмови платника податків або його законних представників від підписання акта (довідки) посадовими особами контролюючого органу складається відповідний акт, що засвідчує факт такої відмови. Один примірник акта або довідки про результати виїзної планової чи позапланової документальної перевірки у день його підписання або відмови від підписання вручається або надсилається платнику податків чи його законному представнику.

Відмова платника податків або його законних представників від підписання акта перевірки або отримання його примірника не звільняє платника податків від обов`язку сплатити визначені контролюючим органом за результатами перевірки грошові зобов`язання.

У разі відмови платника податків або його законних представників від отримання примірника акта або довідки про результати перевірки або неможливості його вручення та підписання у зв`язку з відсутністю платника податків або його законних представників за місцезнаходженням такий акт або довідка надсилається платнику податків у порядку, визначеному статтею 58 цього Кодексу для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень. У зазначених у цьому абзаці випадках контролюючим органом складається відповідний акт.

За абзацом першим, четвертим пункту 86.7 статті 86 Податкового кодексу України у разі незгоди платника податків або його представників з висновками перевірки чи фактами і даними, викладеними в акті (довідці) перевірки, вони мають право подати свої заперечення та/або додаткові документи в порядку, визначеному пунктом 44.7 статті 44 цього Кодексу, до контролюючого органу, який проводив перевірку платника податків, протягом п`яти робочих днів з дня, наступного за днем отримання акта (довідки). Такі заперечення та/або додаткові документи розглядаються контролюючим органом протягом семи робочих днів, що настають за днем їх отримання (днем завершення перевірки, проведеної у зв`язку з необхідністю з`ясування обставин, що не були досліджені під час перевірки та зазначені у зауваженнях), та платнику податків надсилається відповідь у порядку, визначеному статтею 58 цього Кодексу, для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень. Платник податків (його уповноважена особа та/або представник) має право брати участь у розгляді заперечень та/або додаткових документів, про що такий платник податків зазначає у запереченнях та/або листі про надання додаткових документів в порядку, визначеному пунктом 44.7 статті 44 цього Кодексу.

Рішення про визначення грошових зобов`язань приймається керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу з урахуванням результатів розгляду заперечень платника податків (у разі їх наявності). Платник податків або його законний представник може бути присутнім під час прийняття такого рішення.

В акті перевірки зазначаються як факти заниження, так і факти завищення податкових зобов`язань платника (пункт 86.10 статті 86 Податкового кодексу України).

Податкове повідомлення-рішення приймається керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу протягом десяти робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків, його представнику або особі, яка здійснювала розрахункові операції, акта перевірки у порядку, передбаченому статтею 58 цього Кодексу, для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень, а за наявності заперечень посадових осіб платника податків до акта перевірки та/або додаткових документів, поданих у порядку, визначеному пунктом 44.7 статті 44 цього Кодексу, приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки та/або додаткових документів - протягом трьох робочих днів, наступних за днем розгляду заперечень та/або додаткових документів і надання (надсилання) письмової відповіді платнику податків (пункт 86.8 статті 86 Податкового кодексу України).

З описової частини акту від 16.07.2018 №693/26-15-14-04-03/36935961 убачається, що під час проведеної перевірки відповідачем було проаналізовано зокрема договори позивача: від 11.04.2017 №11/04, укладений з ТОВ "Бізнес Солюшенс", від 07.06.2017 №0706ДІГ, укладений з ТОВ "Контест Сістем", інформацію баз даних на рівні ДФС України, а також інформацію з Єдиного реєстру податкових накладних та Єдиного державного реєстру судових рішень.

Так, за відомостей з ЄРПН не встановлено реєстрації податкових накладних контрагентами-постачальниками на адресу ТОВ "Бізнес Солюшенс" та ТОВ "Контест Сістем" із номенклатурою товарів, зазначених в податкових накладних, складених ТОВ "Бізнес Солюшенс" та ТОВ "Контест Сістем" в адресу ТОВ "Донбасінвест Груп".

Крім того, згідно зареєстрованої в ЄДРСР ухвали Оболонського районного суду міста Києва від 11.11.2016 №756/13945/16-к по матеріалам кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №32016100050000055 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених частиною п`ятою статті 27, частиною третьою статті 212, частиною другою статті 205 Кримінального кодексу України, засновник та директор, у тому числі ТОВ "Бізнес Солюшенс" стверджував про непричетність до здійснення фінансово-господарської діяльності вказаного товариства.

Також, згідно зареєстрованої в ЄДРСР ухвали Богунського районного суду міста Житомира від 22.11.2017 №295/13511/17 по матеріалам кримінального провадження, внесеного до ЄРДР за №42016060000000057 встановлено, що засновник, директор та головний бухгалтер ТОВ "Контест Сістем" в одній особі, підприємство не має основних засобів, власних або орендованих офісних та складських приміщень тобто всіх складових частин для забезпечення проведення законної фінансово-господарської діяльності. Фінансово-господарська діяльність ТОВ "Контест Сістем" спрямована на надання послуг по незаконному формуванню податкового кредиту для платників ПДВ.

Отже, з урахуванням наведеної в акті від 16.07.2018 №693/26-15-14-04-03/36935961 інформації, проведеною перевіркою не було підтверджено факт продажу товару за вказаною номенклатурою від ТОВ "Бізнес Солюшенс" та ТОВ "Контест Інвест" в адресу ТОВ "Донбасінвест Груп", а відповідні господарські операції фактично не відбулися, у зв`язку з чим податкові накладні, зареєстровані в ЄРПН ТОВ "Бізнес Солюшенс" та ТОВ "Контест Інвест" в адресу ТОВ "Донбасінвест Груп" не мали юридичної сили первинних документів.

Зазначено, що фактично ТОВ "Донбасінвест Груп" здійснено безпідставне документальне оформлення господарських операцій з вищевказаними контрагентами, чим порушено норму частини першої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та пункти 2.1, 2.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за №168/704 (Положення №88), а також при перенесенні ТОВ "Донбасінвест Груп" інформації з безпідставно складених первинних документів до облікових регістрів бухгалтерського обліку порушено норми частини п`ятої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", пункт 1.2 Положення №88, абзац другий розділу I Інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов`язань і господарських операцій підприємств і організацій, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 30.11.1999 №291, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 21.12.1999 за №893/4186.

Відповідно до частини другої статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 року №996-XIV (Закон №996-XIV) бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, грунтуються на даних бухгалтерського обліку.

За приписами частин першої, другої, п`ятої, восьмої статті 9 Закону №996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Господарські операції повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені.

Відповідальність за несвоєчасне складання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку та недостовірність відображених у них даних несуть особи, які склали та підписали ці документи.

Згідно пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

У випадках, передбачених статтею 216 Цивільного кодексу України, платники податків мають право вносити відповідні зміни до податкової звітності у порядку, визначеному статтею 50 цього Кодексу.

За раніше викладеного, згідно акту від 16.07.2018 №693/26-15-14-04-03/36935961, відповідачем за результатами проведеної документальної позапланової виїзної перевірки позивача зроблено висновки, що останнім неправомірно включено відповідні суми податку на додану вартість до податкового кредиту за перевіряємий період по взаємовідносинам зі згаданими вище контрагентами, оскільки наявна інформація, на думку уповноваженої особи податкового органу, свідчила про безтоварність відповідних господарських операцій позивача, а оскільки пунктом 200.1 статті 200 Податкового кодексу України встановлена відповідальність платника податку у разі не підтвердження необхідними документами сум податку, попередньо включених до складу податкового кредиту, як наслідок ГУ ДФС у м. Києві по відношенню до ТОВ "Донбасінвест Груп" вирішено збільшити суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість разом із застосуванням штрафних санкцій.

В той же час, заперечуючи проти висновків та доводів відповідача, свою правову позицію позивач обґрунтовував зокрема тим, що ТОВ "Донбасінвест Груп" правомірно сформовано податковий кредит за перевіряємий період, оскільки були наявні необхідні первинні фінансово-бухгалтерські документи, а відповідні податкові накладні належним чином зареєстровані ЄРПН.

У відповідності до постанови Верховного Суду України від 05.03.2012 (справа №21-421а11), де викладена в ній правова позиція продубльована, зокрема, у постановах від 01.12.2015 №21-1661а15, від 02.12.2015 №21-3849а15, податкові накладні, що стали підставою для формування податкового кредиту, у випадку їх заповнення неуповноваженими особами не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення відображених у них сум ПДВ до податкового кредиту є безпідставним.

Докази необґрунтованого виникнення у платника податкової вигоди повинні розцінюватися у сукупності та взаємозв`язку, причому оцінці підлягає також і діяльність усіх учасників господарських операцій.

Статус фіктивного, нелегального підприємства (зокрема, в силу його реєстрації на підставну особу) несумісний з легальною підприємницькою діяльністю. Господарські операції таких підприємств не можуть бути легалізовані навіть за формального підтвердження документами бухгалтерського обліку.

Також, наведена вище правова позиція неодноразово підтримана Вищим адміністративним судом України в ухвалах від 26.04.2016 К/800/48948/14 у справі №810/5891/13, від 10.08.2016 К/800/12851/16 у справі №826/2916/14, від 17.08.2016 К/800/17200/16 у справі №802/4132/15-а, від 10.08.2016 К/800/16205/16 у справі №826/8589/15.

Згідно висновків, зазначених в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 26.04.2016 К/800/49498/14 у справі №810/5891/13 господарські операції для визначення податкового кредиту та валових витрат мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Виникнення у покупця права на формування податкових вигод виникають за наявності сукупності обставин та підстав, однією з яких є наявність ділової мети.

Відповідно до підпункту 14.1.231 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України розумна економічна причина (ділова мета) - причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності.

У постанові Верховного Суду України від 22.09.2015 (справа №21-1359а15) Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України аналізуючи відповідні норми Цивільного кодексу України, Податкового кодексу України, а також Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" серед іншого зазначила, що первинний документ згідно з наведеним визначенням містить дві обов`язкові ознаки: він має містити відомості про господарську операцію і підтверджувати її реальне (фактичне) здійснення.

Господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку.

Для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.

Договір не є первинним обліковим документом для цілей бухгалтерського обліку. Відповідно до частини першої статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Отже, договір свідчить лише про намір виконання дій (операцій) в майбутньому, а не про їх фактичне виконання.

Відповідно до вищенаведеного визначення господарська операція пов`язана не з фактом підписання договору, а з фактом руху активів платника податків та руху його капіталу.

Господарські операції для визначення податкового кредиту мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Довести правомірність своїх дій чи бездіяльності відповідно до принципу офіційності в адміністративному судочинстві зобов`язаний суб`єкт владних повноважень.

Разом з тим відповідно до принципу змагальності суб`єкт господарювання зобов`язаний, заперечуючи проти доводів суб`єкта владних повноважень, в свою чергу навести переконливі докази в обґрунтування реальності вчиненої господарської операції.

У листі від 21.11.2016 №20011/5/99-99-10-01-16 ДФС України зазначає, що висновок про реальність господарської операції для цілей податкового обліку, тобто про відповідність даних, зазначених у первинних документах, об`єктивним обставинам вчинення господарської операції, повинен бути результатом належного аналізу зібраних у справі доказів.

На думку колегії суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України, у відповідності до постанови від 27.03.2012 №21-737во10, предметом доказування у таких справах становлять обставини, що підтверджують або спростовують реальність здійснення самої господарської операції (поставки товару), а відтак і обґрунтованість визначення податкового кредиту позивача.

Згідно правової позиції Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, викладеній в постанові від 27.03.2018 №816/809/17 (№К/9901/1349/17), норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на податковий кредит, за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними;

Згідно правової позиції колегії суддів Вищого адміністративного суду України, викладеній в ухвалі від 28.07.2015 №803/2406/14, чинне законодавство не ставить умову виникнення податкових зобов`язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагентів, фактичного знаходження їх за місцем реєстрації та наявності чи відсутності основних фондів. Позивач не може нести відповідальність за невиконання його контрагентами своїх зобов`язань, адже, поняття "добросовісний платник", яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов`язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а саме, платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентом податкових зобов`язань. А відтак, за умови не встановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальників для одержання товариством незаконної податкової вигоди, останнє не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу. Такий підхід узгоджується з судовою практикою Європейського суду з прав людини.

Відповідно до висновків Європейського суду з прав людини у справі "Булвес АД проти Болгарії", суд зазначив щодо неможливості покладення на платника податків відповідальності за невиконання її постачальником обов`язків щодо декларування ПДВ за умови відсутності доказів наявності шахрайської схеми щодо ПДВ, про яку компанія заявник була обізнана чи могла бути обізнана.

Тобто, вирішення податкових спорів із урахуванням принципу індивідуальної відповідальності платника податків цілковито узгоджується із наведеною практикою Європейського суду з прав людини.

Згідно постанови Верховного Суду від 06.02.2018 №К/9901/2030/17, №821/589/17 фактично здійснена господарська операція характеризується тим, що призводить до настання реальних змін майнового стану платника податків, а первинний документ, відповідно, це документ, що містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, за наведеного, до обов`язків платників податків відноситься ведення обліку тих показників податкової звітності, що пов`язані з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі документів, ведення яких передбачено законодавством, та забороняється формування таких показників на підставі даних, не підтверджених відповідними документами.

Первинні документи, які підтверджують дані податкового обліку платника податків, повинні бути достовірними, тобто відображати дійсний зміст господарських операцій, які впливають на визначення об`єкта оподаткування.

Також, фактичне здійснення господарської операції повинно викликати зміни в структурі активів, зобов`язань та власному капіталі підприємства, а отже може слугувати її підтвердженням.

Щодо посилання відповідача на правові позиції Верховного Суду, викладених у постановах від 17.04.2018 по справі №808/2459/17 (провадження №К/9901/4951/18), від 27.03.2018 по справі №2а-1670/5096/12 (провадження №К/9901/12890/18), від 30.01.2018 по справі №2а-0870/6083/11 (провадження №К/9901/541/18), від 01.12.2015 по справі №21-3788а15 та від 14.03.2017 по справі №21-1513а16, а саме відносно безпідставності віднесення відображених у первинних документах сум ПДВ до податкового кредиту, а також формування витрат на підставі таких документів у разі, коли такі документи виписані від імені осіб, які заперечують здійснення господарської діяльності, а також заперечують підписання будь-яких первинних документів, оскільки останні не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, суд зазначає наступне.

У відповідності до правових позицій, викладених у постановах Верховного Суду від 27.02.2018 у справі №802/1853/16-а та від 29.03.2018 у справі №826/3498/15, факт наявності вироку, ухваленого на підставі угод у кримінальному провадженні, не дає підстав для автоматичного висновку про нереальність господарських операцій, внаслідок чого є нагальна необхідність перевіряти доведеність кожного податкового правопорушення і здійснювати комплексне дослідження усіх складових господарських операцій, з врахуванням обставин, встановлених у вироку, який набрав законної сили.

При цьому, згідно відповіді начальника п`ятого СВ РКП СУФР ГУ ДФС у м. Києві від 21.01.2019 №23-0911 на адвокатський запит представника позивача від 14.01.2019 щодо надання інформації про наявність обвинувального вироку суду відносно засновника, посадових осіб ТОВ "Бізнес Солюшен", така інформація була відсутня.

Також, враховуючи, що виникнення у покупця права на формування податкових вигод виникають за наявності відповідної сукупності обставин та підстав, суд звертає увагу на правову позицію Колегії суддів Вищого адміністративного суду України висловлену у постанові від 10.08.2016 №К/800/13494/16 (справа №826/17175/14), а саме відносно принципу індивідуальної відповідальності платника податків, який полягає у тому, що порушення контрагентом-постачальником податкової дисципліни не може бути підставою для відповідальності платника податків - покупця за відсутності доказів узгодженості дій таких платників.

Згідно частини першої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини першої, другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

В межах даної адміністративної справи, на думку суду відповідачем не доведено, що господарські операції ТОВ "Донбасінвест Груп" по взаємовідносинам з ТОВ "Бізнес Солюшенс" та ТОВ "Контест Сістем" відбувались без мети реального настання правових наслідків, з метою заниження об`єкту оподаткування податок на прибуток, завищення податкового кредиту з податку на додану вартість і як наслідок несплати податків, оскільки доводи контролюючого органу спираються на інформацію, яка не є беззаперечним свідченням безтоварності та, відповідно, нереальності спірних господарських операцій позивача. Крім того, відповідачем не досліджено та, як наслідок, не спростовано фактичних обставин щодо наявності: руху активів та зобов`язань позивача у процесі здійснення ним даних господарських операцій, податкової правосуб`єктності у всіх учасників цих господарських операцій, господарської мети. Окрім того, відповідачем не надано доказів здійснення зустрічної звірки контрагентів позивача; не досліджена можливість укладення цивільно-правових угод контрагентів із іншими фізичними чи юридичними особами.

З урахуванням наведеного в сукупності, суд приходить до висновку про обґрунтованість доводів позивача та заявлених позовних вимог, а відтак вбачає наявність підстав для їх задоволення у повному обсязі.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 2, 77, 243-246, 251 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва -

В И Р І Ш И В:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Донбасінвест Груп" до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві - задовольнити.

2. Визнати протиправними та скасувати винесені Головним управлінням Державної фіскальної служби у місті Києві податкові повідомлення-рішення від 02.08.2018 №№ 0040721404, 0040731404.

3. Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Донбасінвест Груп" (код: 36935961, адреса: 03035, м. Київ, вул. Сурікова, 3) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві (код: 3939980, адреса: 04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19) судові витрати у сумі 23192,09 грн.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення може бути оскаржено до Шостого апеляційного адміністративного суду в порядку та у строки, встановлені статтями 295 - 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Т.І. Шейко