Рішення

від 05.02.2020 по справі 826/5969/18

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 лютого 2020 року м. Київ № 826/5969/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:

головуючої судді - Добрівської Н.А.,

розглянувши в спрощеному провадженні адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю Інтер-Канат доГоловного управління ДФС у м. Києві проскасування наказу №3514 від 06.03.2018, визнання дій з проведення позапланової невиїзної документальної перевірки протиправними, -

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю Інтер-Канат (далі - позивач, ТОВ Інтер-Канат ) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про скасування наказу №3514 від 06.03.2018, визнання дій з проведення позапланової невиїзної документальної перевірки протиправними.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржуваний наказ про проведення перевірки є протиправним, оскільки ТОВ Інтер-Канат у визначеному законом порядку та строки надало відповідь на письмовий запит контролюючого органу, що свідчить про відсутність у контролюючого органу підстав для прийняття спірного наказу з посиланням на підпункт 78.1.4 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України.

У своїх додаткових поясненнях до позовної заяви від 03.07.2018 позивач навів аналогічні доводи, що і у позовній заяві.

Відповідач позовні вимоги не визнав, просив у задоволенні позову відмовити повністю, у зв`язку наявністю у контролюючого органу підстав для прийняття оскаржуваного наказу, оскільки у запиті податкового органу про надання інформації та її документального підтвердження зазначені відомості про виявлені факти, що свідчать про порушення позивачем податкового законодавства по взаємовідносинам з контрагентами.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 23.04.2018 відкрито провадження у справ, розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження (без виклику сторін) на підставі пункту 10 частини шостої статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвалою суду від 30.01.2019 у задоволенні клопотання ТОВ Інтер-Канат про розгляд справи за участю представника позивача відмовлено.

Ознайомившись із письмово викладеними доводами учасників справи, дослідивши подані документи і матеріали справи, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

З матеріалів справи вбачається, що 11.09.2017 контролюючим органом на адресу ТОВ Інтер-Канат направлено запит №28111/10/26-15-14-04-05-12, в якому на підставі підпунктів 16.1.5, 16.1.7 пункту 16.1 статті 16, підпункту 20.1.2 пункту 20.1 статті 20, пункту 1 та абзацу 3 пункту 73.3 статті 73, підпункту 78.1.4 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України, пункту 14 Порядку періодичного подання інформації органам державної податкової служби та отримання інформації зазначеними органами за письмовим запитом, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2010 №1245 просило протягом п`ятнадцяти днів надати пояснення та їх документальні підтвердження даних податкового кредиту по взаємовідносинах з ТОВ Арсенал Пром у сумі 13647,00 грн, що містяться у податковій декларації з ПДВ за лютий 2017 року, та у сумі 42664,00 грн, що містяться у податковій декларації з ПДВ за березень 2017 року, та по взаємовідносинах з ТОВ Евантес Компані у сумі 13647,00 грн, що містяться у податковій декларації з ПДВ за березень 2017 року.

Запити контролюючого органу містять посилання на те, що податковим органом виявлено факти порушення позивачем норм підпункту а пункту 198.1, пунктів 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, а також норм іншого податкового законодавства, зокрема Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 23.09.2014 №996, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 14.01.2014 за №1267/26044 (в редакції наказу Міністерства фінансів України від 23.01.2015 №13), та частини першої статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні та пунктів 2.1 і 2.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказам Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88, зареєстрованого у Міністерстві фінансів України від 05.06.1995 за №168/704, визначають конкретного суб`єкта підприємницької діяльності (контрагента позивача) та звітний період декларування, в якому позивачем неправомірно визначено суму податкового кредиту. Крім того, кожен запит містить дані, які вказують на зазначене в запиті порушення, зокрема, дані єдиного реєстру податкових накладних, податкові декларації з податку на додану вартість за певний звітний період, інша податкова інформація, отримана і опрацьована відповідно до статей 72, 73, 74 Податкового кодексу України. В запиті визначений перелік документів, який необхідно надати податковому органу.

В запиті зазначено, що підставою для направлення його відповідачем слугував аналіз інформаційних баз.

Листом, який отримано контролюючим органом 04.10.2017, позивачем надало ГУ ДФС у м. Києві інформацію на запит від 11.09.2017, в якому наведені пояснення з документальним підтвердженням з питання податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ Арсенал Пром за лютий-березень 2017 року та ТОВ Евантес-Компані за березень 2017 року.

06.03.2018 начальником ГУ ДФС у м. Києві на підставі підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 , підпункту 78.1.4 пункту 78.1 статті 78 , статті 79 Податкового кодексу України прийнято наказ №3514, яким посадовій особі контролюючого органу доручено провести документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ Інтер-Канат з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ Арсенал Пром за лютий-березень 2017 року та ТОВ Евантес-Компані за березень 2017 року тривалістю 5 робочих днів з 16.03.2018.

Підставою для прийняття наказу стала доповідна записка Департаменту аудиту від 02.04.2018 за №1266/26-15-14-04-03.

У акті перевірки зазначено, що копію наказу та повідомлення про проведення перевірки отримано 12.03.2018 згідно корінця до рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, що також не заперечується позивачем.

За результатами вищезазначеної перевірки контролюючим органом складено акт від 29.03.2018 за №303/26-15-14-04-03/37062518.

Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи доводи позивача та заперечення відповідача, суд бере до уваги наступне.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Підпунктами 20.1.2, 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що контролюючі органи мають право, зокрема: для здійснення функцій, визначених законом, отримувати безоплатно від платників податків, у тому числі благодійних та інших неприбуткових організацій, усіх форм власності у порядку, визначеному законодавством, довідки, копії документів, засвідчені підписом платника або його посадовою особою та скріплені печаткою (за наявності), про фінансово-господарську діяльність, отримані доходи, видатки платників податків та іншу інформацію, пов`язану з обчисленням та сплатою податків, зборів, платежів, про дотримання вимог законодавства, здійснення контролю за яким покладено на контролюючі органи, а також фінансову і статистичну звітність у порядку та на підставах, визначених законом; проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Відповідно до абзацу першого та другого пункту 73.3 статті 73 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право звернутися до платників податків та інших суб`єктів інформаційних відносин із письмовим запитом про подання інформації (вичерпний перелік та підстави надання якої встановлено законом), необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій, завдань, та її документального підтвердження.

Такий запит підписується керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу і повинен містити:

1) підстави для надіслання запиту відповідно до цього пункту, із зазначенням інформації, яка це підтверджує;

2) перелік інформації, яка запитується, та перелік документів, які пропонується надати;

3) печатку контролюючого органу.

Підпунктом 3 абзацу шостого пункту 73.3 статті 73 Податкового кодексу України визначено, що письмовий запит про подання інформації надсилається платнику податків або іншим суб`єктам інформаційних відносин за наявності, зокрема такої підстави: виявлено недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків.

Згідно з абзацами шістнадцятим та вісімнадцятим пункту 73.3 статті 73 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) платники податків та інші суб`єкти інформаційних відносин зобов`язані подавати інформацію, визначену в запиті контролюючого органу, та її документальне підтвердження (крім проведення зустрічної звірки) протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту (якщо інше не передбачено цим Кодексом). У разі якщо запит складено з порушенням вимог, визначених абзацами першим - п`ятим цього пункту, платник податків звільняється від обов`язку надавати відповідь на такий запит.

Порядок отримання інформації контролюючими органами за їх письмовим запитом визначається Кабінетом Міністрів України (абзац двадцятий пункту 73.3 статті 73 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин)).

Згідно з підпунктом 78.1.4 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності, зокрема, такої підстави: виявлено недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначено виявлену недостовірність даних та відповідну декларацію протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту.

Про проведення документальної позапланової перевірки керівник (його заступник або уповноважена особа) контролюючого органу приймає рішення, яке оформлюється наказом (пункт 78.4 цієї статті).

Системний аналіз вищевикладених положень податкового законодавства дає підстави для висновку про те, що виявлені контролюючим органом факти, які свідчать про недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків, можуть бути підставою для проведення перевірки у відповідності до підпункту 78.1.4 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України лише у випадку, коли сумніви не усунуті наданими поясненнями та документальними підтвердженнями, направленими таким платником у відповідь на відповідний запит контролюючого органу.

Враховуючи викладене, вирішення контролюючим органом питання про призначення проведення перевірки на підставі підпункту 78.1.4 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України здійснюється за результатами комплексної оцінки виявлених випадків недостовірності даних, що містяться у податкових деклараціях платника податків, крізь призму наданих таким платником пояснень та їх документальних підтверджень у спростування зазначених сумнівів.

З матеріалів справи вбачається, що підставою для надіслання запиту контролюючого органу стали результати аналізу показників, що містяться у податкових декларації з податку на додану вартість, поданих платником податків за відповідні періоди та податкової інформації, отриманої та опрацьованої відповідно до положень Податкового кодексу України, а саме даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних показників поданих до контролюючого органу декларацій та звітів.

Запит, направлений відповідачем на адресу позивача містив вказівку на фактичні та правові підстави його надіслання, а також обставини, встановлені за наслідком вивчення інформаційних систем автоматизованого моніторингу. Запит містив детальний опис інформації, що запитується, та орієнтовний перелік документів, що її підтверджують, період, за який слід надати документи.

У вказаному запиті, податковий орган просив позивача надати інформацію та її документальне підтвердження, копії первинних, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують фінансово-господарські відносини, вид, обсяг і якість операцій та розрахунків, що здійснювались для з`ясування реальності та повноти відображення в бухгалтерському та податковому обліку із відповідним відображенням у податкових деклараціях результатів операцій по господарським відносинам із вказаними контрагентами.

Також платника податків попереджено про строки подання вказаних документів та про наслідки їх неподання, що у сукупності свідчить про формування та надіслання запиту відповідно до приписів податкового законодавства.

Відповідно до змісту пунктів 74.1, 74.3 статті 74 Податкового кодексу України (у редакції, що діяла на дату призначення документальної позапланової виїзної перевірки позивача), в Єдиному реєстрі податкових накладних забезпечується проведення постійного автоматизованого моніторингу відповідності податкових накладних/розрахунків коригування критеріям оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації таких податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Критерії оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Зібрана податкова інформація та результати її опрацювання використовуються для виконання покладених на контролюючі органи функцій та завдань, а також центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, для формування та реалізації єдиної державної податкової та митної політики.

Використання податкової інформації як привід для направлення запиту платнику податків є правомірним, разом з тим наявність такої інформації сама по собі не позбавляє податковий орган обов`язку дотримуватися законодавчо встановлених вимог щодо форми та змісту відповідного запиту.

Аналогічна правова позиція щодо застосування зазначених норм матеріального права була висловлена колегією суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду у постановах від 19.03.2019 (справа № 803/1542/16), від 14.02.2019 (справа №826/9336/17), від 14.03.2018 (справа №813/1122/17).

З викладеного вбачається, що запит оформлений у відповідності до наведених норм Податкового кодексу України.

Пунктом 75.1 статті 75 Податкового кодексу України визначено право контролюючих органів проводити документальні перевірки в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених Кодексом.

Згідно з абзацом четвертим підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених Кодексом.

Перелік обставин, за наявності яких контролюючий орган може призначити документальну позапланову перевірку, передбачено пунктом 78.1 статті 78 Податкового кодексу України, згідно з підпунктом 78.1.4 якої (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) документальна позапланова перевірка здійснюється, якщо виявлено недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначено виявлену недостовірність даних та відповідну декларацію протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту.

Зазначені у підпункті 78.1.4 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України обставини є юридичним фактом, з настанням якого законодавець пов`язує подальшу реалізацію контролюючим органом свого права на проведення документальної позапланової перевірки.

При цьому, факти, які свідчать про недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях, можуть бути підставою для проведення перевірки лише у випадку, коли сумніви не усунуті наданими поясненнями та документальними підтвердженнями.

За таких обставин у контролюючого органу є право на оцінку пояснень і їх документальних підтверджень. Якщо ці пояснення не обґрунтовані або документально не підтверджені, перевірка може бути призначена.

Суб`єкт господарювання має право не погодитися з рішенням про призначення перевірки і оспорити його у суді. У такому спорі суб`єкт владних повноважень зобов`язаний довести обґрунтованість свого рішення з посиланням на недоліки пояснень суб`єкта господарювання та їх документальне обґрунтування.

Аналогічна правова позиція була висловлена колегією суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України, зокрема, у постанові від 16.02.2016 (справа №826/12651/14) та висловлена колегією суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду у постановах від 11.09.2019 (справа №813/4042/17), від 14.03.2018 (справа №813/1122/17).

Разом з тим, отримавши відповідь ТОВ Інтер-Канат щодо питань, поставлених у запиті від 11.09.2017 та додаткові документи, контролюючий орган не проінформувавши платника податків про те, яку саме інформацію не було висвітлено позивачем у його відповіді та які саме додаткові документи потрібно надати, крім вже наданих, наказом від 06.03.2018 призначив проведення документальної позапланової невиїзної перевірки.

Вказані дії відповідача не в повній мірі відповідають приписам підпункту 78.1.4 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України, оскільки дії ТОВ Інтер-Канат не можна вважати не наданням платником податків пояснень та їх документальних підтверджень на письмовий запит контролюючого органу.

Під час розгляду справи відповідач також не зазначив на які саме пункти письмового запиту ГУ ДФС у м. Києві не надав позивач відповіді та які документи позивачу слід було додатково надати для повної відповіді на питання, наведені у запиті.

Доводи відповідача про недостатність наданих позивачем пояснень і документів, без визначення в чому саме полягає їх неповнота та які виявлені контролюючим органом обставини не підтверджуються наданими платником документами, не можуть свідчити про законність призначення оспорюваної перевірки позивача.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що позапланова невиїзна перевірка була призначена і проведена відповідачем протиправно та за відсутності законних підстав для її проведення.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності

Таким чином, визнання дій ГУ ДФС України протиправними щодо проведення документальної позапланової невиїзної перевірки, за результатами якої складено акт перевірки від 29.03.2018 за №303/26-15-14-04-03/37062518, є належним способом захисту у відповідності з положеннями Кодексу адміністративного судочинства України.

Щодо доводів позовної заяви про застосування до спірних правовідносин положень Закону України Про тимчасові особливості здійснення заходів державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності , слід зазначити наступне.

Статтею 2 цього Закону встановлено до 31.12.2018 мораторій на проведення органами державного нагляду (контролю) планових заходів із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.

Зокрема, статтею 3 Закону встановленні виключні підстави для здійснення позапланових заходів державного нагляду (контролю).

Проте, посилання позивача на цей Закон, як на підставу правового регулювання спірних правовідносин, є неприйнятним з огляду на системний аналіз статей 1, 5, 7 Податкового кодексу України, за якими серед загальних засад встановлення податків і зборів пунктом 7.3 статті 7 Кодексу передбачено, що будь-які питання щодо оподаткування регулюються цим Кодексом і не можуть встановлюватися або змінюватися законами України, крім законів, що містять виключно положення щодо внесення змін до цього Кодексу та/або положення, які встановлюють відповідальність за порушення норм податкового законодавства.

Оскільки норми наведеного позивачем Закону не відповідають встановленим Податковим кодексом України засадам, їх положення не можуть застосовуватись у межах спірних відносин.

Аналогічна правова позиція щодо застосування зазначених норм матеріального права була висловлена колегією суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду у постанові від 30.10.2018 (справа №808/929/18).

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні, у відповідності до положень частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Оцінюючи правомірність дій та рішень відповідача, суд керується критеріями, закріпленими у частині 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, які повинні дотримуватися при реалізації дискреційних повноважень владного суб`єкта.

Відповідно до пунктів 1, 3 частини 2 статті 129 Конституції України та частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Наведені вище обставини в своїй сукупності дають суду підстави для висновку щодо обґрунтованості позовних вимог та наявності підстав для їх задоволення.

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі.

Керуючись ст.ст.2, 5-11, 19, 73-77, 79, 90, 139, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю Інтер-Канат задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві №3514 від 06.03.2018.

Визнати протиправними дії Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві щодо проведення документальної позапланової невиїзної перевірки, за результатами якої складено акт перевірки від 29.03.2018 за №303/26-15-14-04-03/37062518.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Інтер-Канат (код ЄДРПОУ 37062518, адреса: 02081, м. Київ, вул. Причальна, 5-а) понесені ним судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 1762 (одна тисяча сімсот шістдесят дві) гривни 00 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві (код ЄДРПОУ 3949980, адреса: 02000, м. Київ, вул. Шолуденка, буд.31) .

Рішення набирає законної сили у порядку, встановленому в ст.255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено протягом 30 днів з моменту складення повного тексту до суду апеляційної інстанції в порядку, визначеному ст.ст.293, 296, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, з урахуванням підпункту 15.5 пункту 15 частини першої Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України в редакції згідно з Законом України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII.

Суддя: Н.А. Добрівська