Постанова

від 26.10.2020 по справі 826/5969/18

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 826/5969/18 Суддя (судді) першої інстанції: Добрівська Н.А.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 жовтня 2020 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

судді-доповідача - Єгорової Н.М.,

суддів - Коротких А.Ю., Федотова І.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 05 лютого 2020 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Інтер-Канат до Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправним та скасування наказу, визнання протиправними дій,-

ВСТАНОВИЛА:

У квітні 2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю Інтер-Канат звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про:

- скасування наказу Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві № 3514 від 06 березня 2018 року;

- визнання протиправними дій з проведення позапланової невиїзної документальної перевірки.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 лютого 2020 року позов задоволено повністю. При цьому, суд першої інстанції виходив з того, що виявлені контролюючим органом факти, які свідчать про недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків, можуть бути підставою для проведення перевірки у відповідності до підпункту 78.1.4 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України лише у випадку, коли сумніви не усунуті наданими поясненнями та документальними підтвердженнями, направленими таким платником у відповідь на відповідний запит контролюючого органу. Підкреслив, що, отримавши відповідь ТОВ "Інтер-Канат" щодо питань, поставлених у запиті від 11 вересня 2017 року та додаткові документи, контролюючий орган не проінформувавши платника податків про те, яку саме інформацію не було висвітлено позивачем у його відповіді та які саме додаткові документи потрібно надати, крім вже наданих, наказом від 06 березня 2018 року призначив проведення документальної позапланової невиїзної перевірки.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та постановити нове, яким у задоволенні позову відмовити повністю. Свої доводи обгрунтовує наявністю у контролюючого органу підстав для прийняття оскаржуваного наказу, оскільки у запиті податкового органу про надання інформації та її документального підтвердження зазначені відомості про виявлені факти, що свідчать про порушення позивачем податкового законодавства по взаємовідносинам з контрагентами

У межах встановленого судом строку відзиву на апеляційну скаргу не надійшло.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, повно та всебічно дослідивши обставини справи, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити, а рішення суду першої інстанції - скасувати, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та було встановлено судом першої інстанції, 11 вересня 2017 року контролюючим органом на адресу ТОВ "Інтер-Канат" направлено запит № 28111/10/26-15-14-04-05-12, в якому на підставі підпунктів 16.1.5, 16.1.7 пункту 16.1 статті 16, підпункту 20.1.2 пункту 20.1 статті 20, пункту 1 та абзацу 3 пункту 73.3 статті 73, підпункту 78.1.4 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України, пункту 14 Порядку періодичного подання інформації органам державної податкової служби та отримання інформації зазначеними органами за письмовим запитом, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2010 № 1245 просило протягом п`ятнадцяти днів надати пояснення та їх документальні підтвердження даних податкового кредиту по взаємовідносинах з ТОВ "Арсенал Пром" у сумі 13647,00 грн, що містяться у податковій декларації з ПДВ за лютий 2017 року, та у сумі 42664,00 грн, що містяться у податковій декларації з ПДВ за березень 2017 року, та по взаємовідносинах з ТОВ "Евантес Компані" у сумі 13647,00 грн, що містяться у податковій декларації з ПДВ за березень 2017 року.

Запити контролюючого органу містять посилання на те, що податковим органом виявлено факти порушення позивачем норм підпункту "а" пункту 198.1, пунктів 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, а також норм іншого податкового законодавства, зокрема Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 23 вересня 2014 № 996, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 14 січня 2014 за № 1267/26044 (в редакції наказу Міністерства фінансів України від 23 січня 2015 № 13), та частини першої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та пунктів 2.1 і 2.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказам Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 № 88, зареєстрованого у Міністерстві фінансів України від 05 червня 1995 за № 168/704, визначають конкретного суб`єкта підприємницької діяльності (контрагента позивача) та звітний період декларування, в якому позивачем неправомірно визначено суму податкового кредиту. Крім того, кожен запит містить дані, які вказують на зазначене в запиті порушення, зокрема, дані єдиного реєстру податкових накладних, податкові декларації з податку на додану вартість за певний звітний період, інша податкова інформація, отримана і опрацьована відповідно до статей 72, 73, 74 Податкового кодексу України. В запиті визначений перелік документів, який необхідно надати податковому органу.

В запиті зазначено, що підставою для направлення його відповідачем слугував аналіз інформаційних баз.

Листом, який отримано контролюючим органом 04 жовтня 2017 року, позивачем надало ГУ ДФС у м. Києві інформацію на запит від 11 вересня 2017 року, в якому наведені пояснення з документальним підтвердженням з питання податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ "Арсенал Пром" за лютий-березень 2017 року та ТОВ "Евантес-Компані" за березень 2017 року.

Поряд з викладеним суд встановив, що 06 березня 2018 року начальником ГУ ДФС у м. Києві на підставі підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75, підпункту 78.1.4 пункту 78.1 статті 78, статті 79 Податкового кодексу України прийнято наказ № 3514, яким посадовій особі контролюючого органу доручено провести документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ "Інтер-Канат" з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ "Арсенал Пром" за лютий-березень 2017 року та ТОВ "Евантес-Компані" за березень 2017 року тривалістю 5 робочих днів з 16 березня 2018 року.

Підставою для прийняття наказу стала доповідна записка Департаменту аудиту від 02 квітня 2018 року за № 1266/26-15-14-04-03.

У акті перевірки зазначено, що копію наказу та повідомлення про проведення перевірки отримано 12 березня 2018 року згідно корінця до рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, що також не заперечується позивачем.

За результатами вищезазначеної перевірки контролюючим органом складено акт від 29 березня 2018 року за № 303/26-15-14-04-03/37062518.

На підставі встановлених вище обставин, суд першої інстанції прийшов до висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню, оскільки позапланова невиїзна перевірка була призначена і проведена відповідачем протиправно та за відсутності законних підстав для її проведення.

З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів не може погодитися з огляду на наступне.

За правилами частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Згідно підпунктів 21.1.1, 21.1.4 пункту 21.1 статті 21 Податкового кодексу України посадові та службові особи контролюючих органів зобов`язані, зокрема дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами; не допускати порушень прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій.

Глава 8 розділу ІІ Податкового кодексу України визначає види перевірок, які можуть бути проведені контролюючими органами, а також порядок та процедуру їх проведення. Зокрема, підстави для проведення позапланової невиїзної документальної перевірки встановлено п. 78.1 статті 78 Податкового кодексу України, а умови з дотриманням яких така перевірка має проводитись закріплено статтею 79 цього Кодексу.

Згідно пункту 79.1 статті 79 Податкового кодексу України документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу рішення про її проведення та за наявності підстав для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 79.2 статті 79 Податкового кодексу України документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу виключно на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, та за умови вручення платнику податків (його представнику) у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

Виконання зазначених вимог Кодексу надає посадовим особам контролюючого органу право розпочати проведення документальної невиїзної перевірки.

Проте, колегія суддів звертає увагу на те, що судом першої інстанції не було з`ясовано обставин щодо наявності за результатами такої перевірки податкових повідомлень-рішень чи інших рішень.

У постанові Верховного Суду від 21 лютого 2020 року по справі № 826/17123/18 сформульовано правовий висновок про те, що у разі якщо контролюючим органом була проведена перевірка на підставі наказу про її проведення і за наслідками такої перевірки прийнято податкові повідомлення-рішення чи інші рішення, то цей наказ як акт індивідуальної дії реалізовано його застосуванням, а тому його оскарження не є належним способом захисту права платника податків, оскільки наступне скасування наказу не може призвести до відновлення порушеного права. Належним способом захисту порушеного права платника податків у такому випадку є саме оскарження рішення, прийнятого за результатами перевірки.

Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Наявність податкових повідомлень-рішень, прийнятих за результатами перевірки, призначеної на підставі оскаржуваного наказу № 3514 від 06 березня 2018 року сторонами не заперечується та зазначено, що такі рішення оскаржені до суду в окремому судовому провадженні.

Крім того, з відомостей Єдиного державного реєстру судових рішень вбачається, що за результатами вказаної перевірки відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення № 0019941404 від 19 квітня 2018 року, яке є предметом оскарження в іншій адміністративній справі № 826/17204/18 .

Відповідно до ч. 1 ст. 78 КАС України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання.

За таких обставин, враховуючи також положення ст. 5 КАС України колегія суддів прийшла до висновку про те, що задоволення позову не може призвести до відновлення порушених прав платника податків, оскільки після проведення перевірки права платника податків порушують лише наслідки проведення відповідної перевірки.

Разом з тим, колегія суддів вважає необхідним звернути увагу позивача на те, що згідно постанови Верховного Суду від 21 лютого 2020 року по справі № 826/17123/18, оскаржуючи в подальшому наслідки проведеної контролюючим органом перевірки у вигляді податкових повідомлень-рішень та інших рішень, платник податків не позбавлений можливості посилатись на порушення контролюючим органом вимог законодавства щодо проведення такої перевірки, якщо вважає, що вони зумовлюють протиправність таких податкових повідомлень-рішень. При цьому, таким підставам позову, за їх наявності, суди повинні надавати правову оцінку в першу чергу, а у разі, якщо вони не визнані судом такими, що тягнуть протиправність рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки, - переходити до перевірки підстав позову щодо наявності порушень податкового та/або іншого законодавства.

З урахуванням наведеного, колегія суддів прийшла до висновку, що заявлені ТОВ Інтер-Канат позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Судом апеляційної інстанції враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Приписи п. 4 ч. 1 ст. 317 КАС України визначають, що підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції при ухваленні рішення неправильно застосував норми матеріального права, що стало підставою для неправильного вирішення справи. У зв`язку з цим колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити, а рішення суду - скасувати.

Керуючись ст. ст. 242-244, 250, 310, 315, 317, 321, 322, 325 КАС України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві - задовольнити.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 лютого 2020 року - скасувати.

Прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю Інтер-Канат до Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправним та скасування наказу, визнання протиправними дій - відмовити повністю.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів, з урахуванням положень ст. 329 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя Н.М. Єгорова

Судді А.Ю. Коротких

І.В. Федотов