Рішення

від 05.02.2020 по справі 826/2434/18

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 лютого 2020 року м. Київ № 826/2434/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:

головуючої судді - Добрівської Н.А.,

розглянувши в спрощеному провадженні адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю Знамагро доГоловного управління ДФС у місті Києві провизнання протиправним та скасування наказу №1699 від 02.02.2018 про проведення документальної позапланової виїзної перевірки, -

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю Знамагро (далі - позивач, ТОВ Знамагро ) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (далі - відповідач, ГУ ДФС у м. Києві, контролюючий орган) про скасування наказу №1699 від 02.02.2018 про проведення документальної позапланової виїзної перевірки.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржуваний наказ про проведення перевірки є протиправним, оскільки відповідачем у запиті не було зазначено конкретної підстави для його направлення, позивач не повинен був на нього відповідати. Крім того, позивач зазначив, що органи ДФС згідно чинного законодавства не наділений повноваженнями проводити оцінку доказів зібраних під час досудового слідства по кримінальному провадженню, як і не наділені повноваженнями використовувати інформацію, отриману в ході допиту, за виключенням фактів, які встановлені вироком суду по кримінальній справі. У зв`язку з ненаданням пояснень та документів, ГУ ДФС у м. Києві прийняло оскаржуваний наказ про проведення позапланової документальної перевірки позивача, проте останній не допустив працівників фіскального органу до перевірки.

Відповідач позовні вимоги не визнав, просив у задоволенні позову відмовити повністю, у зв`язку наявністю у контролюючого органу підстав для прийняття оскаржуваного наказу, зважаючи на те, що у запиті податкового органу про надання інформації та її документального підтвердження зазначені відомості про виявлені факти, що свідчать про порушення позивачем податкового законодавства по взаємовідносинам з його контрагентом. Такий висновок здійснено на підставі відомостей АІС СФП стосовно допиту керівників відповідних контрагентів позивача, які повідомили про те, що до реєстрації та господарської діяльності відповідних господарюючих суб`єктів відношення не мали.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 15.03.2018 відкрито провадження у справі та призначено її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження (без виклику сторін) на підставі пункту 10 частини шостої статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ознайомившись із письмово викладеними доводами учасників справи, дослідивши подані документи і матеріали справи, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

З матеріалів справи вбачається, що 07.11.2017 контролюючим органом на адресу ТОВ Знамагро направлено запит №35707/10/26-15-14-01-02, у відповідності до підпунктів 16.1.5, 16.1.7 пункту 16.1 статті 16, підпункту 20.1.2 пункту 20.1 статті 20, пункту 1 та абзацу 3 пункту 73.3 ст. 73, підпункту 78.1.4 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України, пункту 14 Порядку періодичного подання інформації органам державної податкової служби та отримання інформації зазначеними органами за письмовим запитом, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2010 за №1245 просило протягом п`ятнадцяти днів надати пояснення та їх документальні підтвердження даних податкового кредиту по взаємовідносинах з ТОВ Дервік Капітал , що містяться у податковій декларації з податку на додану вартість за період серпень 2016 року в сумі 799999,98 грн.

Запити ГУ ДФС у м. Києві містять посилання на те, що податковим органом виявлено факти порушення позивачем положень підпункту а пункту 198.1, пункту 198.3, пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, а також норм іншого податкового законодавства, зокрема Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 23.09.2014 №996, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 14.01.2014 за №1267/26044 (в редакції наказу Міністерства фінансів України від 23.01.2015 №13), та частини першої статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні та пунктів 2.1 і 2.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказам Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88, зареєстрованого у Міністерстві фінансів України від 05.06.1995 за №168/704, в результаті документального оформлення господарських операцій за відсутності факту їх здійснення, оскільки по контрагенту ТОВ Дервік Капітал до АІС СФП внесено облікову картку (вих. №88/8/26-58-21-04 від 03.02.2017, згідно к/п №32016100090000097 від 14.12.2016) допитано гр. ОСОБА_1 , який надав покази про непричетність до реєстрації та діяльності підприємства. Крім того, запит містить дані, які вказують на зазначене в запиті порушення, зокрема: дані єдиного реєстру податкових накладних, податкові декларації з податку на додану вартість за певний звітний період, інша податкова інформація, отримана і опрацьована відповідно до статей 72, 73, 74 Податкового кодексу України. В запиті визначений перелік документів, який необхідно надати контролюючому органу.

В запиті зазначено, що підставою для направлення відповідачем зазначеного запиту слугував аналіз інформаційних баз.

У відповідь позивач листом від 05.12.2017 за №01.02 повідомив про відсутність правових підстав для надання інформації та її документального підтвердження за запитом через порушення контролюючим органом вимог статті 73 Податкового кодексу України.

На підставі підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75, підпункту 78.1.4 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України, у зв`язку з ненаданням пояснень та їх документального підтвердження на письмові запити ГУ ДФС у м. Києві видано наказ від 02.02.2018 №8699 Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки Знамагро .

Позивач не допустив працівників податкового органу до проведення перевірки, що підтверджується актом недопуску до проведення документальної позапланової виїзної перевірки від 06.02.2018 №70/26-15-14-01-02 та пояснення до акта.

Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи доводи позивача та заперечення відповідача, суд бере до уваги наступне.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Підпунктами 20.1.2, 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що контролюючі органи мають право, зокрема: для здійснення функцій, визначених законом, отримувати безоплатно від платників податків, у тому числі благодійних та інших неприбуткових організацій, усіх форм власності у порядку, визначеному законодавством, довідки, копії документів, засвідчені підписом платника або його посадовою особою та скріплені печаткою (за наявності), про фінансово-господарську діяльність, отримані доходи, видатки платників податків та іншу інформацію, пов`язану з обчисленням та сплатою податків, зборів, платежів, про дотримання вимог законодавства, здійснення контролю за яким покладено на контролюючі органи, а також фінансову і статистичну звітність у порядку та на підставах, визначених законом; проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Отримання податкової інформації та направлення запитів контролюючими органами регламентовано статтею 73 Податкового кодексу України та постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2010 №1245 Про затвердження Порядку періодичного подання інформації органам державної податкової служби та отримання інформації зазначеними органами за письмовим запитом (далі - Порядок №1245).

Згідно з пунктом 73.3. статті 73 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право звернутися до платників податків та інших суб`єктів інформаційних відносин із письмовим запитом про подання інформації (вичерпний перелік та підстави надання якої встановлено законом), необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій, завдань, та її документального підтвердження.

Підпунктом 3 абзацу шостого пункту 73.3 статті 73 Податкового кодексу України визначено, що письмовий запит про подання інформації надсилається платнику податків або іншим суб`єктам інформаційних відносин за наявності, зокрема такої підстави: виявлено недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків.

Згідно з абзацами шістнадцятим та вісімнадцятим пункту 73.3 статті 73 Податкового кодексу України платники податків та інші суб`єкти інформаційних відносин зобов`язані подавати інформацію, визначену в запиті контролюючого органу, та її документальне підтвердження (крім проведення зустрічної звірки) протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту (якщо інше не передбачено цим Кодексом). У разі якщо запит складено з порушенням вимог, визначених абзацами першим - п`ятим цього пункту, платник податків звільняється від обов`язку надавати відповідь на такий запит.

Такий запит підписується керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу і повинен містити: 1) підстави для надіслання запиту відповідно до цього пункту, із зазначенням інформації, яка це підтверджує; 2) перелік інформації, яка запитується, та перелік документів, які пропонується надати; 3) печатку контролюючого органу.

Письмовий запит про подання інформації надсилається платнику податків або іншим суб`єктам інформаційних відносин за наявності хоча б однієї з таких підстав:

1) за результатами аналізу податкової інформації, отриманої в установленому законом порядку, виявлено факти, які свідчать про порушення платником податків податкового, валютного законодавства, законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи;

2) для визначення відповідності умов контрольованої операції принципу витягнутої руки під час здійснення податкового контролю за трансфертним ціноутворенням відповідно до статті 39 цього Кодексу та/або для визначення рівня звичайних цін у випадках, визначених цим Кодексом;

3) виявлено недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків;

4) щодо платника податків подано скаргу про ненадання таким платником податків:

- податкової накладної покупцю або про допущення продавцем товарів/послуг помилок при зазначенні обов`язкових реквізитів податкової накладної, передбачених пунктом 201.1 статті 201 цього Кодексу, та/або порушення продавцем/покупцем граничних термінів реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної та/або розрахунку коригування;

- акцизної накладної покупцю або про порушення порядку заповнення та/або порядку реєстрації акцизної накладної;

5) у разі проведення зустрічної звірки;

6) в інших випадках, визначених цим Кодексом.

Судом встановлено, що у запиті, направленому відповідачем у спірному випадку, міститься посилання на пункт 3 наведеної норми - у зв`язку з виявленням недостовірності даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків. Такий висновок здійснено на підставі відомостей АІС СФП щодо допиту керівника відповідного контрагента позивача. У допитах вказана особа повідомила про те, що до реєстрації та господарської діяльності відповідного господарюючого суб`єкта відношення не мала.

З матеріалів справи вбачається, що запит, направлений відповідачем на адресу позивача містив вказівку на фактичну та правову підставу його надіслання, а також обставини, встановлені за наслідком вивчення інформаційних систем автоматизованого моніторингу. Запит містив детальний опис інформації, що запитується, та орієнтовний перелік документів, що її підтверджують, період, за який слід надати документи.

У вказаних обов`язкових запитах, податковий орган просив позивача надати інформацію та її документальне підтвердження, копії первинних, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують фінансово-господарські відносини, вид, обсяг і якість операцій та розрахунків, що здійснювались для з`ясування реальності та повноти відображення в бухгалтерському та податковому обліку із відповідним відображенням у податкових деклараціях результатів операцій по господарським відносинам із вказаним контрагентом.

Також платника податків попереджено про строки подання вказаних документів та про наслідки їх неподання, що у сукупності свідчить про формування та надіслання запиту відповідно до приписів податкового законодавства.

З викладеного вбачається, що запит оформлений у відповідності до наведених норм Податкового кодексу України.

Згідно із абзацами 4, 5 підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених Кодексом.

Пункт 78.1 статті 78 Податкового кодексу України визначає вичерпний перелік підстав для здійснення документальної позапланової виїзної перевірки.

Так, відповідно до підпункту 78.1.4 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України документальна позапланова перевірка здійснюється у разі, якщо виявлено недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначено виявлену недостовірність даних та відповідну декларацію протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту.

При цьому, згідно пунктів 74.2, 74.3 статті 74 Податкового кодексу, у редакції, що діяла на момент призначення позапланової виїзної документальної перевірки, в Єдиному реєстрі податкових накладних забезпечується проведення постійного автоматизованого моніторингу відповідності податкових накладних/розрахунків коригування критеріям оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації таких податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Критерії оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Зібрана податкова інформація та результати її опрацювання використовуються для виконання покладених на контролюючі органи функцій та завдань, а також центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, для формування та реалізації єдиної державної податкової та митної політики.

Аналогічна правова позиція була висловлена колегією суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України, зокрема, у постанові від 16.02.2016 (справа №826/12651/14) та висловлена колегією суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду у постановах від 11.09.2019 (справа №813/4042/17), від 14.03.2018 (справа №813/1122/17), від 19.03.2019 (справа № 803/1542/16), від 14.02.2019 (справа №826/9336/17).

Враховуючи вищезазначені положення податкового законодавства, беручи до уваги той факт, що платник податків не надав пояснення та їх документальні підтвердження на обов`язкові письмові запити контролюючого органу, суд дійшов висновку, що відповідач правомірно, з підстав та у межах повноважень, визначених чинним законодавством України, видав оскаржуваний наказ, а тому у суду відсутні підстави для визнання його протиправним та скасування.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні, у відповідності до положень частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі по тексту - КАС України в чинній редакції) суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Оцінюючи правомірність дій та рішень відповідача, суд керується критеріями, закріпленими у ч.2 ст.2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, які повинні дотримуватися при реалізації дискреційних повноважень владного суб`єкта.

Відповідно до пунктів 1, 3 частини другої статті 129 Конституції України та частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Під час судового розгляду справи відповідач, як суб`єкт владних повноважень довів правомірність свого рішення, що не спростовано позивачем з посиланням на належні і допустимі докази, які б засвідчували протилежне.

Враховуючи наведене в сукупності та виходячи із встановлених судом обставин, оцінивши надані позивачем та відповідачем докази в контексті наведених вище вимог законодавства, суд дійшов висновку про доведеність відповідачем - суб`єктом владних повноважень правомірність свого рішення, відповідність якого вимогам законодавства встановлена під час розгляду справи. З огляду на зазначене, позовні вимоги позивача визнаються судом необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст.2, 5, 7-11, 19, 73-77, 79, 90, 139, 241-246, Кодексу адміністративного судочинства України, -

В И Р І Ш И В:

У задоволені позову Товариства з обмеженою відповідальністю Знамагро відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили у порядку, встановленому в ст.255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено протягом 30 днів з моменту складення повного тексту до суду апеляційної інстанції в порядку, визначеному ст.ст.293, 296, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, з урахуванням підпункту 15.5 пункту 15 частини першої Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України в редакції згідно з Законом України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII.

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю Знамагро (код ЄДРПОУ 36689201, адреса: 02660, м. Київ, вул. Марини Раскової, буд. 23, оф.630 ).

Відповідач - Головне управління Державної фіскальної служби у місті Києві (код ЄДРПОУ 3949980, адреса: 04116, м. Київ, вул. Шолуденка, буд.33/19 ).

Суддя: Н.А. Добрівська