Постанова

від 26.01.2020 по справі 520/6704/19

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Головуючий І інстанції: Бабаєв А.І.

27 січня 2020 р.Справа № 520/6704/19

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді - Мельнікової Л.В.,

суддів - Калитки О. М. , Рєзнікової С.С. ,

за участю секретаря судового засідання Білюк Д.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду у місті Харкові справу за апеляційною скаргою Департаменту реєстрації та цифрового розвитку Харківської міської ради на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 19 вересня 2019 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту реєстрації та цифрового розвитку Харківської міської ради про визнання незаконною відмову та зобов`язання вчинити певні дії, -

В с т а н о в и л а:

05.07.2019 року позивач ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом, яким, з урахуванням заяви про зміну предмету позову /а.с. 69-71/, просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення Управління реєстрації місця проживання Департаменту реєстрації Харківської міської ради (правонаступником якого є Департамент реєстрації та цифрового розвитку Харківської міської ради, далі Департамент, відповідач) від 05.06.2019 року про відмову у задоволенні її заяви про реєстрацію місця проживання;

- визнати протиправним та скасувати рішення Департаменту від 05.06.2019 року про відмову у задоволенні її заяви про зняття з реєстрації місця проживання;

- зобов`язати Департамент зняти її з реєстрації попереднього місця проживання та зареєструвати її місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 ;

- визнати протиправними та скасувати рішення Департаменту від 05.06.2019 року про відмову у реєстрації місця проживання ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , свідоцтво про народження НОМЕР_1 від 15.05.2018 року та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , свідоцтво про народження НОМЕР_2 від 04.05.2013 року за адресою: АДРЕСА_1 ;

- зобов`язати Департамент зареєструвати місце проживання ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , свідоцтво про народження НОМЕР_1 від 15.05.2018 року та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , свідоцтво про народження НОМЕР_2 від 04.05.2013 року за адресою: АДРЕСА_1 .

Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідно до даних, які містяться в технічному паспорті на садовий (дачний) будинок, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , в будинку містяться всі необхідні для постійного проживання приміщення, зокрема: чотири житлових кімнати, два санвузли, пральня та гараж. Зазначені відомості підтверджують те, що в будинку наявні всі необхідні умови для постійного проживання в ньому і тому відсутні жодні обставини, які б свідчили про те, що будинок не є придатним для постійного проживання. Таким чином, відмови Департаменту у задоволенні заяв про зняття реєстрації місця проживання та реєстрації місця проживання є необґрунтованими, незаконними та такими, що обмежують її право зареєструвати своє місце проживання в будинку, в якому вона право на постійне проживання на законних підставах.

Заперечуючи проти позову ОСОБА_1 , у відзиві на адміністративний позов відповідач вказує, що під час розгляду заяв про зняття з реєстрації та реєстрацію місця проживання ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 спеціалістами відділу реєстрації місця проживання Управління реєстрації місця проживання Департаменту реєстрації Харківської міської ради встановлено, що до заяви не подано необхідних документів, а саме: документів, що підтверджують право на проживання в житлі або згоду власника житла на реєстрацію місця проживання зазначених осіб в ньому. Всупереч вимог законодавства, до заяви про реєстрацію місця проживання від 05.06.2019 року позивачем додано документи про право власності ОСОБА_4 на садовий будинок, який не є житлом в розумінні Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), Житлового кодексу УРСР (далі - ЖК УРСР). Таким чином, законодавством не передбачено реєстрацію місця проживання особи в садовому будинку, оскільки такий будинок не є житловим за своїм юридичним статусом.

За наведених обставин, відповідач вважає, що твердження позивача про необґрунтованість та невідповідність чинному законодавству рішень органу реєстрації про відмову у знятті з реєстрації місця проживання та реєстрацію місця проживання ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , є таким, що не відповідає дійсності. Відтак, оскаржувані рішення є обґрунтованими, такими що прийняті на підставі, у межах повноважень та у відповідності до вимог чинного законодавства України.

У відповіді на відзив позивач звертає увагу на те, що відповідно Звіту про проведення технічного огляду дачного (садового) будинку від 27.08.2019 року, садовий будинок, який розташований за адресою: літ. « АДРЕСА_2 відповідає встановленим державним будівельним нормам для житлових будинків, а саме: відповідає вимогам пункту 2.9 ДБН В.2.2-15 «Житлові будинки. Основні положення» у частині висоти житлових приміщень, відповідає вимогам ДБН В. 1.2-6 «Основні вимоги до будівель і споруд. Механічний опір та стійкість», вимогам пункту 3.37 ДБН 360-92** «Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень» у частині дотримання санітарних та протипожежних розривів. Зазначений будинок також відповідає вимогам ДБН В.2.2-15:2015 «Житлові будинки. Основні положення». Інформація про те, що у будинку наявна житлова площа також міститься у Витягу з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 13887558 від 24.09.2018 року.

Таким чином, у Департаменту не було жодних підстав відмовляти їй у задоволенні заяв про реєстрацію місця проживання та реєстрацію місця проживання її малолітніх дітей, тому що житловий будинок повністю відповідає державним будівельним нормам, які встановлені для житлових будинків та є повністю придатним для постійного проживання в ньому.

У запереченнях на відзив відповідач вказує, що наданий позивачем Звіт від 27.08.2019 року про проведення технічного огляду не можна вважати допустимим доказом на підтвердження того факту, що зазначений садовий будинок за своїм юридичним статусом є житловим.

Зазначений будинок як об`єкт нерухомого майна, відповідно до правовстановлюючого документу - Договору дарування від 24.09.2018 року та відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, є садовим будинком. Зміна його статусу та переведення його у жилий будинок можливо лише в порядку, визначеному законодавством.

Так, відповідно до вимог Порядку переведення дачних і садових будинків, що відповідають державним будівельним нормам, у жилі будинки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.04.2015 року № 321, переведення дачних і садових будинків, що відповідають державним будівельним нормам, у жилі будинки здійснюється безоплатно органами місцевого самоврядування села, селища, міста, з якими відповідні дачні поселення та садівничі товариства пов`язані адміністративно або територіально.

Рішення про переведення є підставою для внесення відповідних змін до записів Державного реєстру речових прав на нерухоме майно в порядку, визначеному законодавством.

Відповідач зазначає, що з огляду на положення нормативних актів в сфері містобудівної діяльності та положення КАС України щодо компетенції адміністративного суду, останній не може підміняти інший орган влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу, а саме - відповідність будинку державним будівельним нормам та переведення його в статус житлового.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 19.09.2019 року (повний текст рішення складений 30.09.2019) адміністративний позов ОСОБА_1 задоволений у повному обсязі у спосіб, визначений позивачем.

Судом проведений розподіл судових витрат, а саме: стягнуто з відповідача за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір в сумі 1536, 80 грн.

Висновок суду вмотивований тим, що вказаний садовий будинок пристосований і може бути використаний для постійного проживання в ньому.

Відтак, рішення відповідача від 05.06.2019 року про відмову у задоволенні заяви ОСОБА_1 про реєстрацію місця проживання, про відмову у задоволенні заяви ОСОБА_1 про зняття з реєстрації місця проживання, про відмову у реєстрації місця проживання ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , свідоцтво про народження НОМЕР_1 від 15.05.2018 року та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , свідоцтво про народження НОМЕР_2 від 04.05.2013 року за адресою: АДРЕСА_1 , є протиправними та підлягають скасуванню.

З огляду на висновки щодо протиправності оскаржуваних рішень відповідача та для належного відновлення порушених прав позивача, суд визнав необхідним зобов`язати відповідача зняти ОСОБА_1 з реєстрації попереднього місця проживання та зареєструвати її місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 та зобов`язати Департамент зареєструвати місце проживання ОСОБА_2 та ОСОБА_3 за зазначеною адресою.

Не погоджуючись із судовим рішенням, в апеляційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 19.09.2019 року, та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні вимог ОСОБА_1 .

Аргументуючи вимоги апеляційної скарги, відповідач фактично посилається на доводи, наведені ним у заявах по суті в суді першої інстанції.

Правом подання відзиву на апеляційну скаргу позивач не скористалась, що не перешкоджає апеляційному перегляду справи.

За приписами статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги (ч. 1 ст. 308). Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язкової підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 2 ст. 308).

Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а судове рішення відповідно до положень ст. 316 КАС України слід залишити без змін, з огляду на наступне.

Судом установлено та не заперечується учасниками справи, що відповідно до Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 24.09.2018 року, садовий будинок літ. «А-2», садівниче товариство « 50 років Жовтня», ділянка № НОМЕР_3 , квартал 7, об`єкт житлової нерухомості, загальною площею 299,3 кв. м., житловою площею 140,8 кв. м., розташований за адресою АДРЕСА_1 , належить на праві приватної власності ОСОБА_4 на підставі договору дарування від 24.09.2018 року /а.с. 23/.

05.06.2019 року до відділу реєстрації місця проживання Управління реєстрації місця проживання Департаменту реєстрації через Центр надання адміністративних послуг м. Харкова позивачем ОСОБА_1 подано заяву про зняття з реєстрації місця проживання за адресою: АДРЕСА_3 , у зв`язку з вибуттям до майбутнього місця проживання. Одночасно позивачем подано заяву про реєстрацію місця проживання за новою адресою: АДРЕСА_1 /а.с. 14, 16/.

Крім того, 05.06.2019 року ОСОБА_1 , як законним представником, подані: заява про зняття з реєстрації місця проживання за адресою: АДРЕСА_3 та реєстрацію місця проживання за адресою: АДРЕСА_1 ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та заява про первинну реєстрацію місця проживання за адресою: АДРЕСА_1 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 /а.с. 27, 31, 35/.

До вказаних заяв ОСОБА_1 додані наступні документи: паспорт громадянина України сер. НОМЕР_4 , виданий Харківським ГУМВС України в Харківській області 14.10.2010; свідоцтво про народження ОСОБА_3 НОМЕР_2 , видане Відділом державної реєстрації актів цивільного стану по м Харкову реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції 04.05.2013 року; свідоцтво про народження ОСОБА_2 НОМЕР_1 , видане Харківським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Харківській області 15.05.2018 року; згода на обробку персональних даних; квитанції про сплату адміністративного збору; договір дарування від 24.09.2018 року, засвідчений приватним нотаріусом ХМНО Лавіндою Н.О.; витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 138897558 від 24.09.2018 року про реєстрацію права власності на об`єкт нерухомого майна - садовий будинок за адресою: АДРЕСА_1 /а.с. 12, 17, 18, 23, 24, 25, 26, 28, 30, 32, 34/.

Крім того, власником садового будинку ОСОБА_4 надана згода на реєстрацію місця проживання зазначених осіб в садовому будинку /зворот а.с. 14, зворот а.с. 27, зворот а.с. 31/.

За результатом розгляду поданих ОСОБА_1 документів, відповідачем 05.06.2019 року прийняті наступні рішення:

- про відмову здійсненні реєстрації місця проживання/зняття з реєстрації місця проживання ОСОБА_1 , зв`язку з тим, що відповідно до абз. 2 п. 11 Правил реєстрації місця проживання, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 02.03.2016 року № 207 (далі Правила № 207), позивач не подала необхідних документів, а саме: реєстрація місця проживання особи здійснюється до житла, однак у заяві зазначена адреса садового будинку, що не відповідає абз. 11 ст. 3 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», а також у зв`язку з тим, що відповідно до абз. 3 п. 11 Правил № 207, позивач подала документи, що містять недостовірні відомості, а саме: відповідно до ч. 1 ст. 6 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» і абз. 2 п. 4 Правил № 207 послуга передбачає реєстрацію одночасно із зняттям з попереднього місця проживання, разом з тим, у знятті з реєстрації місця проживання позивачу відмовлено /а.с. 15/.

- про відмову здійсненні реєстрації місця проживання/зняття з реєстрації місця проживання малолітньої ОСОБА_3 , у зв`язку з тим, що відповідно до абз. 2 п. 11 Правил № 207, позивач не подала необхідних документів, а саме: відповідно до ч. 4 ст. 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров`я, в якому вона проживає. Разом з тим, у здійсненні реєстрації місця проживання/зняття з реєстрації місця проживання законного представника дитини відмовлено /а.с. 33/.

- про відмову здійсненні реєстрації місця проживання/зняття з реєстрації місця проживання малолітнього ОСОБА_2 , у зв`язку з тим, що відповідно до абз. 2 п. 11 Правил№ 207, позивач не подала необхідних документів, а саме: відповідно до ч. 4 ст. 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров`я, в якому вона проживає. Разом з тим, у здійсненні реєстрації місця проживання/зняття з реєстрації місця проживання законного представника дитини відмовлено /а.с. 29/.

Погоджуючись із висновком суду першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне.

Відносини, пов`язані зі свободою пересування та вільним вибором місця проживання в Україні, що гарантуються Конституцією України і закріплені Загальною декларацією прав людини, Міжнародним пактом про громадянські та політичні права, Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод і протоколами до неї, іншими міжнародними договорами України, а також визначає порядок реалізації свободи пересування та вільного вибору місця проживання і встановлює випадки їх обмеження, врегульовані положеннями Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» № 1382-IV від 11.12.2003 року (далі Закон України № 1382-IV).

Відповідно до абз. 3 ч. 1 ст. 3 Закону № 1382-IV вільний вибір місця проживання чи перебування - це право громадянина України, а також іноземця та особи без громадянства, які на законних підставах перебувають на території України, на вибір адміністративно-територіальної одиниці, де вони хочуть проживати чи перебувати.

Згідно з абз. 5 ч. 1 ст. 3 Закону № 1382-IV місце проживання - це житло, розташоване на території адміністративно-територіальної одиниці, в якому особа проживає, а також спеціалізовані соціальні установи, заклади соціального обслуговування та соціального захисту, військові частини.

Відповідно до ч. 1 ст. 6 Закону № 1382-IV громадянин України, а також іноземець чи особа без громадянства, які постійно або тимчасово проживають в Україні, зобов`язані протягом тридцяти календарних днів після зняття з реєстрації місця проживання та прибуття до нового місця проживання зареєструвати своє місце проживання.

Частиною 3 ст. 6 Закону України № 1382-IV встановлено, що для реєстрації особа або її представник подає органу реєстрації (у тому числі через центр надання адміністративних послуг): письмову заяву; документ, до якого вносяться відомості про місце проживання. Якщо дитина не досягла 16-річного віку, подається свідоцтво про народження; квитанцію про сплату адміністративного збору; документи, що підтверджують право на проживання в житлі, перебування або взяття на облік у спеціалізованій соціальній установі, закладі соціального обслуговування та соціального захисту, проходження служби у військовій частині, адреса яких зазначається під час реєстрації; військовий квиток або посвідчення про приписку (для громадян, які підлягають взяттю на військовий облік або перебувають на військовому обліку).

Відповідно до Правил № 207 реєстрація/зняття з реєстрації місця проживання/перебування здійснюється виконавчим органом сільської, селищної або міської ради, сільським головою (у разі коли відповідно до закону виконавчий орган сільської ради не утворено) (далі - орган реєстрації) на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці, на яку поширюються повноваження відповідної сільської, селищної або міської ради.

Громадянин України, а також іноземець чи особа без громадянства, які постійно або тимчасово проживають в Україні, зобов`язані протягом 30 календарних днів після зняття з реєстрації місця проживання та прибуття до нового місця проживання зареєструвати своє місце проживання.

Як установлено судовим розглядом, підставою для відмови позивачу у реєстрації місця проживання за адресою: АДРЕСА_1 , слугувала обставина того, що садовий будинок, розташований за цією адресою, не є житловим та в ньому не може бути проведено реєстрацію місця проживання.

Колегія суддів зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово.

Частиною 1 ст. 379 ЦК України визначено, що житлом фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше жиле приміщення, призначені та придатні для постійного або тимчасового проживання в них.

Згідно зі ст. 4 ЖК УРСР жилі будинки, а також жилі приміщення в інших будівлях, що знаходяться на території Української РСР, утворюють житловий фонд.

Житловий фонд включає: жилі будинки і жилі приміщення в інших будівлях, що належать державі (державний житловий фонд); жилі будинки і жилі приміщення в інших будівлях, що належать колгоспам та іншим кооперативним організаціям, їх об`єднанням, профспілковим та іншим громадським організаціям (громадський житловий фонд); жилі будинки, що належать житлово-будівельним кооперативам (фонд житлово-будівельних кооперативів); жилі будинки (частини будинків), квартири, що належать громадянам на праві приватної власності (приватний житловий фонд); квартири в багатоквартирних жилих будинках, садибні (одноквартирні) жилі будинки, а також жилі приміщення в інших будівлях усіх форм власності, що надаються громадянам, які відповідно до закону потребують соціального захисту (житловий фонд соціального призначення).

До житлового фонду включаються також жилі будинки, що належать державно-колгоспним та іншим державно-кооперативним об`єднанням, підприємствам і організаціям. Відповідно до Основ житлового законодавства Союзу РСР і союзних республік до цих будинків застосовуються правила, встановлені для громадського житлового фонду.

До житлового фонду не входять нежилі приміщення в жилих будинках, призначені для торговельних, побутових та інших потреб непромислового характеру.

Аналіз наведених вимог чинного законодавства дає колегія суддів підстави для висновку про те, що реєстрація місця проживання фізичної особи здійснюється за наявності в особи житла.

Житлом, у розумінні наведених вимог законодавства, є житловий будинок, квартира, інше жиле приміщення, призначені та придатні для постійного або тимчасового проживання в них.

За наведеного, колегія суддів зазначає, що для цілей реєстрації місця проживання будинок або інше приміщення мають відповідати таким ознакам житла як пристосування та придатність для постійного проживання в них.

Як убачається зі Звіту про проведення технічного огляду дачного (садового) будинку від 27.08.2019 року, об`єкт садовий будинок літ. «А-2» садівниче товариство « 50 років Жовтня», ділянка АДРЕСА_4 , відповідає вимогам державних будівельних норм: ДБН В.2.2-15 «Житлові будинки. Основні положення»; п. 2.9 ДБН В.2.2-15 «Житлові будинки. Основні положення» у частині висоти житлових приміщень (не менш як 2,5 метра); ДБН В. 1.2- 6 «Основні вимоги до будівель і споруд. Механічний опір та стійкість» (відсутність деформацій, що можуть призвести до втрати несучої здатності конструкцій та руйнування будинку); ДБН В.2.5-67 «Опалення, вентиляція та кондиціонування» (наявність діючої системи опалення для забезпечення експлуатації будинку протягом року); п. 3.37 ДБН 360-92** «Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень» у частині дотримання санітарних та протипожежних розривів /а.с. 63-65/.

Як убачається із повідомлення садівницького товариства « 50 років Жовтня» № 2 від 11.01.2010 року, відповідно до технічних умов АТ «Харківобленерго» від 19.07.2012 року № 12-54-2170-2048/3394 та на підставі рішення СТ « 50 років Жовтня», до садового будинку літ. «А-2», розташованого за адресою: АДРЕСА_5 , станом на 05.06.2019 року та на теперішній час здійснюється постачання електричної енергії /а.с. 160/.

Відповідно до повідомлення ПАТ «Харківміськгаз» № 61101.3-Лв-59-0120 від 08.01.2020 року, об`єкт за вказаною адресою приєднаний до газорозподільної системи, пуск газу здійснений 06.11.2019 року на одноконтурний котел Viessmann, потужністю 31,9 КвТ /а.с. 162/.

За наведених обставин, погоджуючись із висновком суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що вказаний садовий будинок пристосований і може бути використаний для постійного проживання в ньому.

Колегія суддів не приймає до уваги посилання відповідача на положення державних будівельних норм, відповідно до яких, для садових будинків установлюються інші нормативні вимоги до зовнішніх конструкцій, інженерного устаткування, що не відповідають аналогічним нормативним вимогам до житлових будинків, оскільки відмінність будівельних норм у частині вимог до окремих конструктивних рішень, що застосовуються під час будівництва житлових будинків у порівнянні зі садовими будинками, не позбавляє останніх ознак, притаманних житлу, і не спростовує їхньої придатності для постійного проживання, за умови, що власник садового будинку з власної ініціативи пристосував його для цього.

При цьому, колегія суддів зауважує, що чинне законодавство не виключає можливості переведення садових будинків у статус житлових.

Законом України від 02.09.2014 року № 1673-VII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо переведення садових і дачних будинків у жилі будинки та реєстрації в них місця проживання» ЖК УРСР доповнено статтею 8-1 «Переведення в жилі будинки садових і дачних будинків», згідно з якою, громадяни <…> мають право на переведення дачних і садових будинків, що відповідають державним будівельним нормам, у жилі будинки в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Таким чином, сам по собі той факт, що садовий будинок збудований на підставі будівельних норм, що відрізняються від будівельних норм, установлених для житлових будинків, не спростовує того, що він може потім використовуватися для проживання в ньому.

Наведене узгоджується із правовим висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 21.08.2019 року у справі № 183/4661/16 (К/9901/29587/18).

За наведених обставин, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції щодо обґрунтованості позовних вимог про визнання протиправними та скасування рішень Департаменту про відмову здійсненні реєстрації місця проживання/зняття з реєстрації місця проживання ОСОБА_1 , малолітніх ОСОБА_3 , ОСОБА_2 від 05.06.2019 року.

Крім цього, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що задля ефективного захисту прав позивача, та з урахуванням положень п. 2 ч. 1 ст. 5, п. 2 ч. 2 ст. 245 КАС України, необхідно зобов`язати відповідача зняти ОСОБА_1 з реєстрації попереднього місця проживання та зареєструвати її місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 та зобов`язати зареєструвати місце проживання ОСОБА_2 та ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_1 .

Інші доводи апеляційної скарги та заперечення сторін на висновки колегії суддів не впливають.

При цьому, колегія суддів враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (№ 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (№ 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v.Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

У відповідності до ч. 1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки колегія суддів залишає в силі рішення суду першої інстанції, то відповідно до ч. 6 ст. 139 КАС України понесені сторонами судові витрати новому розподілу не підлягають.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 292, 293, 308, 310, 311, 313, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Департаменту реєстрації та цифрового розвитку Харківської міської ради залишити без задоволення, а рішення Харківського окружного адміністративного суду від 19 вересня 2019 року, - без змін.

Постанова Другого апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з дня її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку на протязі тридцяти днів, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя (підпис)Л.В. МельніковаСудді(підпис) (підпис) О.М. Калитка С.С. Рєзнікова Постанова у повному обсязі складена і підписана 06 лютого 2020 року.