Постанова

від 30.01.2020 по справі 160/7074/19

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

30 січня 2020 року м. Дніпросправа № 160/7074/19

головуючий суддя І інстанції - Горбалінський В.В.

Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді (доповідача) Іванова С.М.,

суддів: Панченко О.М., Чередниченка В.Є.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Дніпрі апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство "Променергетика" на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24.09.2019 року в адміністративній справі № 160/7074/19 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство "Променергетика" до Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області про визнання протиправним наказу,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство "Променергетика" звернулось до суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування наказу Головного управління ДФС у Дніпропетровській області № 4986-п від 18.07.2019 року про позапланову документальну невиїзну перевірку ТОВ "НВП ПРОМЕНЕРГЕТИКА" з метою перевірки дотримання вимог податкового законодавства з податку на прибуток та податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ БІЗНЕС КОНСЕПШЕН .

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24.09.2019 року в задоволені адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство "Променергетика" було відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство "Променергетика", звернулось з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове, яким адміністративний позов задовольнити.

В обґрунтування апеляційної скарги позивач зазначив, що оскаржуваний наказ був прийнятий відповідачем з порушенням приписів Податкового кодексу України, що свідчить про наявність підстав для його скасування. Зауважено, що ухвала Подільського районного суду м. Києва від 29.03.2019 оку у справі № 758/14610/18 за своєю суттю не могла бути інформацією, що підвтерджувала підстави запиту чи надавала їм законної сили, оскільки остання не відноситься до видів податкової інформації.

Головним управлінням Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області було подано відзив на апеляційну скаргу, в якому, посилаючись на обґрунтованість висновків суду першої інстанції, останнє просило апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Також, позивачем було подано клопотання про розгляд справи за участю сторін.

Розглянувши дане клопотання, колегія суддів зазначає, що згідно з пунктом 2 частини 6 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд може відмовити в задоволенні клопотання сторони про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін якщо характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі незначної складності не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи.

Згідно з ч. 2 ст. 12 КАС України спрощене позовне провадження призначене для розгляду справ незначної складності та інших справ, для яких пріорітетним є швидке вирішення справи.

Відповідно до п. 10 ч. 6 ст. 12 КАС України для цілей цього Кодексу справами незначної складності є інші справи, у яких суд дійде висновку про їх незначну складність, за винятком справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження.

При цьому, колегія суддів враховує практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) з питань гарантій публічного характеру провадження у судових органах у контексті пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція), яка свідчить про те, що публічний розгляд справи може бути виправданим не в кожному випадку (рішення від 08 грудня 1983 року у справі Аксен проти Німеччини , заява № 8273/78; рішення від 25 квітня 2002 року у справі Варела Ассаліно проти Португалії , заява № 64336/01). Так, у випадках, коли мають бути вирішені тільки питання права, розгляд письмових заяв, на думку ЄСПЛ, є доцільнішим, ніж усні слухання, і розгляд справи на основі письмових доказів є достатнім. Зрештою, у певних випадках влада має право брати до уваги міркування ефективності й економії. Зокрема, коли фактичні обставини не є предметом спору, а питання права не становлять особливої складності, та обставина, що відкритий розгляд не проводився, не є порушенням вимоги пункту 1 статті 6 Конвенції про проведення публічного розгляду справи. Таким чином, з огляду на те, що дана справа має незначну складність, не відноситься до справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження та для якої встановлено скорочені строки розгляду, обґрунтованим є розгляд справи в спрощеному провадженні без виклику сторін (в порядку письмового провадження), а тому в задоволенні заявленого позивачем клопотання про розгляд справи за участі сторін, слід відмовити.

Розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, відповідно до ст. 311 КАС України.

Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного судового рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції, відповідачем було сформовано та направлено на адресу позивача запит від 31.05.2019 року № 64549/10/04-36-14-09 Про надання інформації (пояснень та їх документального підтвердження) .

У вказаному вище запиті відповідачем було зазначено, що ним виявлено факти, що свідчать про недостовірність визначення податкового кредиту та витрат позивача по взаємовідносинах з ТОВ БІЗНЕС КОНСЕПШЕН за період з 01.01.2016 року по 31.12.2016 року, а саме: податкового кредиту за грудень 2016 року на суму 207, 7 тис. грн.; витрат за 2016 на суму 1 038.5 тис. грн. (без ПДВ). Зауважено про отримання вироку Подільського районного суду м. Києва від 29.03.2019 року, у справі № 758/14610/18, відповідно до якого ОСОБА_1 , було визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 205 КК України. ОСОБА_1 вчинив фіктивне підприємництво, тобто придбання (перереєстрацію) юридичної особи - ТОВ БІЗНЕС КОНСЕПШЕН , що в подальшому надало змогу невстановленим особам використовувати реквізити ТОВ БІЗНЕС КОНСЕПШЕН з метою прикриття незаконної діяльності, яка полягає в наданні послуг іншим суб`єктам підприємницької діяльності в конвертації безготівкових грошових коштів в готівку та незаконному формуванні податкового кредиту з податку на додану вартість. Оскільки, ТОВ БІЗНЕС КОНСЕПШЕН визнано фіктивним, тому неможливо підтвердити правомірність віднесення сум до складу податкового кредиту та до складу валових витрат за період з 01.01.2016 року по 31.12.2016 року по взаємовідносинах з даним контрагентом-постачальником. Отже, на думку відповідача вказана інформація свідчить про недотримання ТОВ НВП ПРОМЕНЕРГЕТИКА норм п.п. 134.1.1. п. 134.1 ст. 134, п. 135.1 ст. 135, п. 137.1 ст. 137, п. 192.1 ст. 192, пп а п. 198.1 ст. 198, пп. 198.3, п.п. г п. 198.5, п. 198.6 ст. 198, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28 січня 2016 року № 21, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 29 січня 2016 року № 159/28289 (із змінами та доповненнями), частини першої ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні та пунктів 2.1 і 2.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 грудня 1995 року № 88, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 року за № 168/704. З огляду на викладене, відповідач просив надати інформацію (пояснення) та документальне підтвердження стосовно здійснення господарських операцій ТОВ НВП ПРОМЕНЕРГЕТИКА з ТОВ БІЗНЕС КОНСЕПШЕН за період з 01.01.2016 року по 31.12.2016 рік.

Листом від 24.06.2019 року № 2406 позивач відмовив у наданні контролюючому органу запитуваних ним пояснень та документів, з огляду на невідповідність запиту вимогам Податкового кодексу України.

18.07.2019 року відповідачем був прийнятий наказ № 4286-п Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ НВП ПРОМЕНЕРГЕТИКА (код ЄДРПОУ 23944198).

Не погодившись з обґрунтованістю прийняття наведеного наказу, позивач звернувся до суду з метою захисту своїх порушених прав та інтересів.

Вирішуючи спір між сторонами та відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що спірний наказ був прийнятий податковим органом обґрунтовано та у відповідності з вимогами чинного законодавства, що свідчить про відсутність підстав для його скасування.

Суд апеляційної інстанції погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до пп. 75.1.1, 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити, зокрема, документальні позапланові невиїзні перевірки.

Документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з підстав, визначених цим Кодексом.

Згідно з положеннями п. 79.1 ст. 79 Податкового кодексу України документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу рішення про її проведення та за наявності підстав для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу.

Відповідно до пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких підстав якщо отримано податкову інформацію, що свідчить про порушення платником податків валютного, податкового та іншого не врегульованого цим Кодексом законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов`язковий письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначаються порушення цим платником податків відповідно валютного, податкового та іншого не врегульованого цим Кодексом законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту.

Таким чином, документальна позапланова перевірка проводиться на підставі наказу керівника контролюючого органу та за наявності підстав для її проведення. Так, право прийняття наказу про проведення документальної позапланової перевірки на підставі підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України виникає за наявності таких умов: виявлення фактів про порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи; ненадання платником пояснень та їх документального підтвердження на запит контролюючого органу протягом 15 робочих днів з дня отримання запиту, в якому зазначаються порушення цим платником податків податкового, валютного та іншого законодавства.

Отже, лише дотримання цих вимог може бути належною підставою для призначення та проведення перевірки.

Як свідчать встановлені обставини справи, підставою для прийняття спірного наказу було ненадання позивачем інформації на запит від 31.05.2019 року № 64549/10/04-36-14-09 Про надання інформації (пояснень та їх документального підтвердження) , яким позивачу було запропоновано надати пояснення та документальне підтвердження стосовно здійснення господарських операцій позивача з ТОВ БІЗНЕС КОНСЕПШЕН за період з 01.01.2016 року по 31.12.2016 року.

Однак, на переконання позивача, вказаний запит був сформований податковим органом з порушенням приписів ст. 73 Податкового кодексу України, а тому останній, в силу приписів п. 73.3 ст. 73 Податкового кодексу України, був звільнений від надання відповідної інформації.

Колегія суддів апеляційного суду, встановивши зміст спірних правовідносин, не погоджується з вказаними доводами позивача, з огляду на наступне.

Згідно з пунктом 73.3 статті 73 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право звернутися до платників податків та інших суб`єктів інформаційних відносин із письмовим запитом про подання інформації (вичерпний перелік та підстави надання якої встановлено законом), необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій, завдань, та її документального підтвердження.

Такий запит підписується керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу і повинен містити: 1) підстави для надіслання запиту відповідно до цього пункту, із зазначенням інформації, яка це підтверджує; 2) перелік інформації, яка запитується, та перелік документів, які пропонується надати; 3) печатку контролюючого органу.

Письмовий запит про подання інформації надсилається платнику податків або іншим суб`єктам інформаційних відносин, зокрема, якщо за результатами аналізу податкової інформації, отриманої в установленому законом порядку, виявлено факти, які свідчать про порушення платником податків податкового, валютного законодавства, законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Положеннями абзацу вісімнадцятого пункту 73.3 статті 73 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що у разі якщо запит складено з порушенням вимог, визначених абзацами першим - п`ятим цього пункту, платник податків звільняється від обов`язку надавати відповідь на такий запит.

Відтак, формою реалізації повноважень податкового органу є спрямування письмового запиту до платника податків із зазначенням у запиті про існуючі порушення з боку такого платника та необхідність надання ним пояснень та документів. Метою запиту є підтвердження або спростування тієї інформації, яка є у податкового органу, при чому достовірність такої інформації про порушення може бути як категорична, так і умовна. Встановлення порушення та формування висновків про це можливе лише після отримання запитуваної контролюючим органом інформації.

Як вбачається з матеріалів справи, підставою для надіслання запиту контролюючим органом від 31.05.2019 року № 64549/10/04-36-14- 09 Про надання інформації (пояснень та їх документального підтвердження) було отримання останнім інформації щодо можливості недостовірного визначення податкового кредиту та витрат ТОВ НВП ПРОМЕНЕРГЕТИКА по взаємовідносинах з ТОВ БІЗНЕС КОНСЕПШЕН за період з 01.01.2016 року по 31.12.2016 рік, зокрема, ухвали Подільського районного суду м. Києва від 29.03.2019 року по справі № 758/14610/18, якою встановлено, що у період листопад 2016 року - грудень 2016 року, невстановлені особи здійснювали незаконну підприємницьку діяльність від імені фіктивного суб`єкта господарювання ТОВ БІЗНЕС КОНСЕПШЕН , шляхом оформлення продажу продукції, надання послуг, виконання робіт контрагентом-покупця, які за такими правочинами та господарськими операціями отримали податкову вигоду у вигляді зменшення об`єкта оподаткування з податку на додану вартість, податку на прибуток проведення оформлення безтоварних операцій на адресу суб`єктів господарювання.

В свою чергу, як свідчать встановлені обставини справи, позивач здійснював господарські операції з ТОВ БІЗНЕС КОНСЕПШЕН , що зумовлює пов`язаність останнього з наведеним контрагентом.

Згідно з підпунктом 14.1.171 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, у цьому Кодексі поняття вживаються в такому значенні, зокрема, податкова інформація - у значенні, визначеному Законом України Про інформацію .

Відповідно ч. 1 ст. 16 Закону України Про інформацію податкова інформація - це сукупність відомостей і даних, що створені або отримані суб`єктами інформаційних відносин у процесі поточної діяльності і необхідні для реалізації покладених на контролюючі органи завдань і функцій у порядку, встановленому Податковим кодексом України.

Відтак, приписи чинного законодавства не встановлюють конкретного переліку джерел податкової інформації, які б надавали можливість визначати останню, як таку, а визначають фактично, що до податкової інформації відносяться будь-які відомості, які створені або отримані суб`єктами інформаційних відносин у процесі поточної діяльності і необхідні для реалізації покладених на контролюючі органи завдань і функцій.

Отже, оскільки на податковий орган покладено функції по здійсненню контролю за дотриманням суб`єктами господарювання приписів податкового законодавства, то відповідно отримання останнім судового рішення, яким, в даному випадку визначений факт можливого порушення податкового законодавства контрагентом позивача в ході здійснення господарських операцій з останнім, є належною підставою для формування та надсилання відповідного запиту.

Вказані правові висновки також відповідають правовій позиції Верховного Суду, викладеній в постанові від 23.04.2019 року по справі № 813/1757/18, що враховується судом апеляційної інстанції, відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України.

Наведене також спростовує доводи позивача відносно того, що відомості, відображені в ухвалі Подільського районного суду м. Києва від 29.03.2019 року по справі № 758/14610/18, не можуть вважатись податковою інформацією.

Також, колегія суддів апеляційного суду вважає необґрунтованими доводи позивача відносно зазначення відповідачем в наведеному запиті посилання на вирок Подільського районного суду м. Києва від 29.03.2019 року по справі № 758/14610/18 в той час як будь-які вироки відсутні, а наявна лише ухвала Подільського районного суду м. Києва від 29.03.2019 року по справі № 758/14610/18, оскільки окремі недоліки в оформленні запиту не можуть слугувати підставою для відмови підприємства у наданні інформації на такі запити. Разом з тим, запити податкового органу повинні бути оформлені таким чином, щоб платник податків міг усвідомлювати, на які ймовірні порушення податкового законодавства робить посилання податковий орган, задля надання необхідного обсягу документів для спростування наявної у податкового органу інформації, що в даному випадку податковим органом дотримано було.

Вказані правові висновки також відповідають правовій позиції Верховного Суду, викладеній в постанові від 18.09.2019 року по справі № 520/9980/18, що враховується судом апеляційної інстанції, відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України.

Як вбачається з запиту Головного управління ДФС у Дніпропетровській області від 31.05.2019 року № 64549/10/04-36-14-09 про надання інформації, останній містив чіткі підстави для його формування та визначав перелік інформації, яка запитується. Також, зі змісту останнього вбачається, що останній був підписаний заступником начальника контролюючого органу та містить печатку контролюючого органу.

Отже, з огляду на наведені правові приписи та фактичні обставини справи, колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновками суду першої інстанції, що наведений запит є законним та обґрунтованим, а відтак позивач не був звільнений від обов`язку надавати на нього відповідь.

Таким чином, оскільки у відповідача була наявна податкова інформація, відносно можливого порушення позивачем податкового законодавства та ненадання останнім пояснень та їх документального підтвердження на обов`язковий письмовий запит контролюючого органу протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту, то відповідно прийняття спірного наказу № 4986-п від 18.07.2019 року було здійснено у відповідності з приписами Податкового кодексу України.

Відтак, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції і не дають підстав для висновку про помилкове застосування судом першої інстанції норм матеріального або процесуального права, яке призвело б до неправильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про залишення оскаржуваного рішення суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст. 243, ст. 308, ст. 311, ст. 315, ст. 316 КАС України суд, -

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство "Променергетика"- залишити без задоволення.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24.09.2019 року в адміністративній справі № 160/7074/19 - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, за виключенням наявності підстав, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий - суддя С.М. Іванов

суддя О.М. Панченко

суддя В.Є. Чередниченко